CC BY
13
добре асоцше з бархатом амурським. На основi проведеного аналiзу росту i продуктивностi насаджень за участю бархату амурського можна зробити наступи узагальнення.
Як показали дослiдження, бархат у люових культурах у цшому е швидкорослою породою, переважаючи за штенсившстю росту практично всi листяш породи. При створеннi лiсових культур за участю бархату доцшьним е введення його чистими рядами (краще двома), де вш може проявити потен-цiйнi можливостi швидкого росту. У вологш грабово-сосновiй судiбровi ви-сокою продуктивнiстю та дуже доброю яюстю стовбурiв вiдзначаються на-садження бархату амурського за участю вшьхи чорно!.
В умовах свiжоl грабово-сосново! судiброви доцiльно вводити у культури бархат за наступною схемою: 3-4 р.Дзв 2 р.Бха 1-2 р.Сзв з розмь щенням посадкових мюць 2,0*0,7-1,0 м.
Лiтература
1. Гурский В.В. Амурский бархат и его выращивание в лесах Украинской ССР. - М.: Гослесбумиздат, 1950. - 44 с.
2. Зеленський М.Н. Нормативи для таксацп деревини амурського коркового дерева на Подшл1 /Наук. вюник УкрДЛТУ, 1999, вип. 9.9. - С. 67-72.
3. Логгинов Б.И., Гордиенко М.И. Опыт выращивания культур бархата амурского. - М.: Лесн. пром-сть, 1976. - 152 с.
4. Юркив З.М. К вопросу об интродукции бархата амурского в лесные насаждения Западной Лесостепи Украины // Сб. науч. тр/ Селекция, генетические ресурсы и сохранение генофонда лесных древесных растений (Вавиловские чтения), вып. 59. - Гомель, 2003. -С.310-314.
5. Ягниченко Н.М. Разведение бархата амурского в Украинской ССР //Науч. тр. Киев. лесохоз. ин-та, 1953, вып. 2. - С.68-102.
УДК 630*182.21(471.82) П.Т. Ященко - 1нститут екологи КарпатНАН
Украти; А.А. Горун, В.1. Матейчик, О.В. Ткачук1
ОСОБЛИВОСТ1 СПОНТАННОГО ЗАЛ1СЕННЯ ВЕРХ1В'Я ДОЛИНИ Р1ЧКИ ПРИП'ЯТ1
Охарактеризовано змши в рослинному noKprni BepxiB^ долини рши Прип'ят внаслщок осушення та сучасний стан i'l господарського використання. Вщображено характер спонтанного формування березового люу на мющ осушених бол^ i особли-вост його структури.
Ключов1 слова: рослинний покрив, осушення, березовий лю.
P.T. Jashchenko, A.A. Gorun, V.I. Matejchyk, O.V. Tkachuk
The Pecularity of Spontaneous Beginnings of Forest at the Upper Pripiat Valley
The change of the vegetation cover at the upper Prypiat valley after drying of the bogs and farm use at present are characterised. The character of the spontaneous forming of the birch forest on the drain bogs place and the peculiarity it structure are reflected.
Key words: vegetation cover, drain, birch forest.
1 Шацький нацюнальний природный парк
Одним iз засобiв пiдвищення репрезентативностi природоохоронних об'екпв е збiльшення !х площi внаслщок розширення iснуючих меж. Для Шацького НПП таке розширення вiдбулося у 2000 рощ шляхом приеднання долини рiчки Прип'ять Таким чином було збшьшено площу як безпосередньо парку, так i опосередковано природно-заповiдного фонду Волиш загалом, що мало за мету посилення ефективност виконання созолопчно! функци мережею природоохоронних об'екпв областi в цiлому. Розширення парку здшсне-не вiдповiдно до Указу Президента вщ 10 березня 1994 року № 79/94 "Про резервування для наступного заповщання щнних природних територш" та Постанови Верховно! Ради Укра!ни вiд 22.09.1994 року за № 177/94 ВР щодо перспективного розвитку заповщно! справи в Укра!ш.
Збiльшення територи Шацького НПП сприяло також змт госпо-дарських вщносин: зокрема, Шацький адмiнiстративний район фактично на-був значення рекреацшно! структури в межах Украши загалом.
Оскшьки сучасна концепщя розвитку заповщно! справи в Укра!ш виз-начае прюритетшсть створення мiждержавних (бi- i трилатеральних) велико-територiальних природоохоронних об'ектiв, то розширена територiя Шацького НПП стала базовою для формування польсько-бшорусько-укра!нського мiжнародного бiосферного резервату, спiльна робота над створенням якого посилила мiжнародне ствроб^ництво у справi охорони природи i сприяе по-силенню позицш Укра!ни у цiй галузi на мiжнародному рiвнi. Включення долини р. Прип'ят у межi Шацького НПП зумовило також i потребу детального вивчення 11 сучасного рослинного покриву, ощнки змiн екосистемного плану та аналiзу тенденцiй подальшого розвитку рослинност в межах долини.
Необхщно зазначити, що долина Прип'ятi у сучасних межах успадку-вала риси прадолини р. Захщний Буг - Прип'ять, на мющ яко! з часом, тсля роздiлення (внаслiдок епейрогетчних рухiв земно! кори) сучасних рiчок За-хiдного Бугу i Прип'ят утворилося величезне болото. Русло сучасно! рiчки е рукотворним, воно декшька разiв було трансформоване внаслiдок осушу-вальних робiт, що проводилися у долит протягом останнiх двох-трьох сто-лiть. 1сторичне ж русло ржи проходило лiвiше (по течi!) вщ сучасного, ближ-че до люу, але внаслiдок переспрямування водного потоку фактично перестало юнувати, наповнюючись водою лише пiд час весняних повеней.
Долина Прип'ят (у межах Щацького НПП) ще два десяташття тому була дуже обводненою i заболоченою, рослинний !! покрив був представлений трав'янистою рослиннiстю, i тiльки береги рiчки були заро^ вербою по-пелястою, тодi як дерева були вщсутт цiлком. Так, за нашими даними станом на 20.06.1981 року, переважаючим типом угруповань були заплавш болотист луки, представленi, зокрема, омськоосоковими, гостроосоковими та зближеноосоковими формацiями. Зокрема, у прирусловш, краще дренованiй частинi заплави переважала асоцiацiя Сагех appropinquatae + Сагех omskiana iз майже 100-вщсотковим проекцiйним покриттям травостою. Видовий склад цього типу угруповань та участь окремих видiв у формуванш трав'яного ярусу вiдображае табл. 1.
Табл. 1. Видовий склад зближеноосоковихугруповань
№ з/п Назва виду % участ Рястсть
1 ярус - до 1 м висоти
1 Carex appropinquata 50 soc
2 Carex omskisna (C.elata) 20 cop3
3 Careх lasiocarpa + sp
4 Iris pseudacorus + sp
5 Equisetum limosum 3 cop1
6 Calamagrostis neglecta 2 cop1
7 Peucedanum palustre + sp
8 Lythrum salicaria 3 cop1
2 ярус - до 40 см висоти
9 Comarum palustre 10 cop2
10 Menyanthes trifoliata 10 cop2
11 Mentha verticillata 2 cop2
12 Eriophorum polystachion + sp
Траплялися також поодиною однорiчнi особини низькорослих верб, зокрема верби розмаринолисто!, а наземний ярус угруповання формували гiпновi мохи, проекцiйне покриття яких сягало 70 %.
На бшьш вiддаленiй вiд русла частинi заплави, де дренуюча роль рiч-ки була меншою, переважаючими видами травостою були осоки гостра та омська. Видовий склад цього типу травостою наведений у табл. 2.
Табл. 2. Видовий склад гостроосоковихугруповань
№ з/п Назва виду % участ Рястсть
1 ярус - до 1 м висоти
1 Carex acuta 35 soc
2 Carex omskisna (C.elata) 30 soc
3 Lythrum salicaria 1 sp
4 Peucedanum palustre + sp
2 ярус - до 40 см висоти
5 Carex rostrata 5 cop1
7 Carex vesicaria 5 cop1
8 Carex flava 2 sp
9 Comarum palustre 3 cop1
10 Menyanthes trifoliata 3 cop1
11 Mentha verticillata 2 cop2
12 Eriophorum polystachion + sp
За видовим складом та переважанням таких видiв як Carex acuta, C. appropinquata, C. omskiana охарактеризовав угруповання належать до класу болотистих лук, групи формацш лук гостроосокових.
Проведення осушувальних мелюрацш i побудова Верхньоприп'ятсько! зволожувально-осушувально! системи зумовило докоршну трансформацiю не лише рослинного вкриття долини, але й цiлковиту змшу екологiчних пара-метрiв ще! макроекосистеми. Шсля побудови каналiв i пониження рiвня води долина Прип,ятi у 1982 рощ була розорана i стала використовуватися для ви-рощування сiльськогосподарських культур, зокрема просапних (картопл^ бу-
ряка), зернових (жита, пшенищ, ячменю, вiвса тощо) i технiчних. Частину площ було зайнято Ыяними луками, домiнантами яких стали тимофпвка луч-на, пажитниця багаторiчна, райграс. Забезпечення посiвiв водою регулювало-ся насосними станцiями, як закачували воду у канали у л^нш жаркий пе-рiод. На перших порах сшьськогосподарське використання осушених земель було досить ефективним [2] i навiть часто перевищувало проектну вро-жайнiсть (табл. 3).
Табл. 3. Урожайшсть стьськогосподарських культур станом на 1989рк
вирощуваниху долиш р.Прип 'ятi (в межах Шацького НПП)
Назва сшьськогосподарсько! культури Урожайшсть (ц / га)
Проектна Фактична
Зернов1 20,5 27,9
у т.ч. озима пшениця 22.8 33,3
Льон-волокно 9.0 9,0
Картопля 200 241
Овоч1 180 312
Кормов1 коренеплоди 300 460
Кукурудза на силос 190 276
Однор1чт трави 145 242
У 90-х роках внаслщок перебудовчих процешв у державi частина земель у долит була надана для приватного сшьськогосподарського використання, переважно для вирощування картоплi та зернових - ячменю й вiвса. Проте з часом мелюративний догляд за осушеними дшянками попршився, населення отримало земельш дшянки на суходолах, тому бiльшiсть осушених земель перестали використовуватися як орш i стали облогувати. Використання !х пiд випас худоби тiльки посилило деградацiю верхнiх грунтових горизонтiв, сприяло розвитку рудерально! рослинност^ зумовило перевагу на багатьох дшянках бур,янiв у складi травостою.
К^м соцiальних, були й екологiчнi причини облогування осушених земель, на характеристик чого зупинимося детальшше. Коли долина була сильно обводненою, то вл^ку вона була постiйно вкрита туманами, яю дiяли стабiлiзуюче на перепади температур тд час тзньовесняних i ранньолiтнiх за-морозюв. Внаслщок осушення долини такий захисний бар'ер було зруйновано, i негативний вплив пiзнiх заморозкiв став дуже вдаутним, оскiльки холодне повiтря затримуеться у долит значно довший час, тж поза нею, зумовлюючи вимерзання не лише гарбузiв та картоплi, а й зернових. Внаслщок травнево-червневого вимерзання посiвiв жита та картопл !х вирощування на частинi ко-лишнiх колгоспних земель iснуючими колективними селянськими спшками (КСП) було припинено, i цi розоранi частини долини також стали облогувати, що супроводжувалося !х подальшим забур'яненням та залюенням.
Зазнали занепаду й сiянi луки. Як штучно сформоваш агроценози, луки потребують постшно! пiдтримки видового складу домшан^в та агротех-шчного догляду хоча б раз на п'ять рокiв. Висока врожайнiсть Ыяних лук у долинi Прип,ятi була з часом втрачена як внаслщок припинення догляду за ними, так i внаслщок припинення сшокосшня, що сприяло посиленню рiвня
конкуренци аборигенних видiв. Рiвень деградаци лук на сьогодш вiдображае наявнiсть тут угруповань iз 100-вiдсотковим домiнуванням таких видiв як кропива, будяк кучерявий та жабрш ладанний, метлюг, перстач гусячi лапки тощо. Утворення таких монодомшантних угруповань характеризуе одну iз стадiй демутаци природно! рослинностi, що носить назву "простого рослин-ного угруповання"[3] i е цiлком закономiрним явищем у новосформованих екологiчних умовах на потужних осушених торфах.
Облогування земель i припинення сшокосшня зумовило не лише дег-радацiю культурних лук та забур'янення орних дшянок, що проявилося у формуваннi трав'янистих угруповань з домiнуванням аборигенних дикорос-лих видiв, а й сприяло розвитку процесу сильватизаци долини рiчки Прип,ятi. Процес 11 залiсення на сьогодш е вже добре вираженим.
Обстеження 2003 року показало, що окремi карти осушених земель вже майже повшстю спонтанно залюет. Основним деревним видом тут е береза повисла, мюцями трапляеться й сосна звичайна. Вж березових молодня-юв - до 10 роюв, вони вiдзначаються високою зiмкнутiстю (мюцями -1.0) де-ревостану. За даними обмiру дерев на пробних площах, середнiй дiаметр де-ревостану - 32 мм, середня висота - 325 см, боштет -II. Загальна численшсть берези - 13050 шт на 1 га, i за шкалою Горшенша М.М. таке природне понов-лення оцiнюеться як "добре". За розподшом по площi шдрют можна охарак-теризувати як рiвномiрний, за численнiстю - дуже густий, а за яюстю i потен-цiалом росту - надiйний. Поряд з тим порiвняння чисельностi особин берези на пробних площах у долит Прип'ят з юнуючими моделями росту опти-мальних лiсових деревосташв [1] засвiдчило деяке вiдставання заплавних де-ревостанiв вiд оптимальних, де юльюсть особин у 10-рiчному вщ сягае 24197 шт., а у 15 роюв - 11188. Це шдтверджуе вщмшний вiд лiсового характер формування березняка на болотах, що може бути як наслщком значно! (до 500 м) вiддалi характеризованого нами люового угруповання вщ стiни ль су, так i специфiчними умовами проростання насiння берези на вкритому травою торф'яному субстрать Якщо у лiсових масивах Шацького НПП чис-леннiсть берези на горшьниках деколи сягае 300 - 200 тис. шт. сходiв на 1 га, а на вирубках - до 100 тис., то початкова кшьюсть проростюв на болот була напевно, значно меншою навггь за однаково! штенсивнос^ заносу дiаспор.
Аналiз розподiлу природного поновлення берези за дiаметром показав наявнiсть двох шюв численностi - у ступенях товщини 20 та 30 мм; вщповщ-но цим шкам вщповщае значення висот 280 см та 325 см. Можна зробити висновок, що розподш за дiаметром вщображае iнтенсивний прояв явища ди-ференщаци у березовому молодняку, тодi як за висотою особин явище подшу насадження на яруси ще не е достатньо вираженим.
Видовий склад трав'яного вкриття шд наметом берези (табл. 4) е до-сить строкатим як за еколопчними ареалами видiв, так i за 1х ценотичною приуроченiстю та способом проникнення на осушеш болота. Загальне проек-цiйне вкриття трав (близько 20 %) та 1х видовий склад свщчать про перевагу залишкового комплексу болотних видiв (зокрема, осоки жовто!, осоки збли-жено!, перстачу гусячi лапки); дiаспори цих видiв збереглися ще з доосушу-
вального перюду iснування болота. Значною е й участь рудеральних (злинки канадсько!, кропиви дводомно!) та лучних видiв (тимофивки лучно!, волошки лучно!, комонника лучного) - вони характеризують окремi стади розвитку та деградаци сiяних лук чи використання орних земель. Поряд з тим зазначено й формування ярусу чагарниюв та появу люових видiв мохiв, що свiдчить вже про виникнення люового середовища на колишшх трав'яних болотах.
Табл. 4. Видовий склад травостою nid наметом берези
№ з/п Назва виду % учасп зiмкнутiсть
Чагарниковий ярус
1 Salix cinerea 2 sp
2 S. aurita - sl
3 S. caprea + sp
4 S. rosmarinifolia + sp
Залишковий болотний комплекс
5 Carex flava 10 cop1
6 Carex appropinquata 5 sp
7 Potentilla anserina 3 soc
8 Carex elata 1 sp
9 Carex rostrata - sol
10 Calamagrostis canescens + sop1
11 Mentha verticillata + sp
12 Ranunculus repens - sp
13 Lythrum salicaria + sol
14 Odontites serotina + sol
Лучний комплекс
15 Sucsisa pratensis - sol
16 Achillea millefolium + sp
17 Phleum pratense - sol
18 Vicia dumetorum - sol
19 Leontodon autumnale - sp
Бур'янний комплекс видiв
20 Urtica dioica + sop2
21 Verbascum nigrum - sol
22 Potentilla norvegica + sp
23 Hypericum perforatum + sp
24 Erigeron canadensis 2 sop1
25 Arabidopsis thaliana 1 sp
26 Apera spica venti + soc
Комплекс лшових b^íb
27 Polytrichum commune 2 soc
28 P. piliferum 5 soc
29 Cladonia deformis - sop2
Вщсутшсть ч1тко виражено! ярусност деревостану - це ознака знач-но! динамiчностi процесiв, якi вщбуваються у долинних березових молодня-ках, ознака сукцесшно! нестабiльностi цих угруповань. Разом з тим береза вже вщграе роль едифшатора фiтоценозу, визначае екологiчнi особливостi середовища пiд деревним наметом. Хоча у складi травостою й переважають болотнi гелiофiти, проте шонерна стадiя залiсення вже завершуеться, роль л1-
сових видiв трав i мохiв посилюеться. Процес залiсення долини стае очевид-ним, що е закономiрним явищем вiдображення рослиннiстю новосформова-них еколопчних умов, пiдтвердженням виникнення у межах рiчково! долини фактично ново! еколопчно! системи на мiсцi сiяних лук та орних земель.
Лггература
1. Модели роста и продуктивность оптимальных древостоев. Справочное издание. -Киев, изд-во УСХА, 1992. - 144 с.
2. Лелявский В.В., Коваленко П.И., Топольник Т.И., Плетка Б.К. и др. К объективности оценок последствий осушительных мелиораций в верховьях реки Припяти / Материалы к семинару-совещанию по координации работ, связанных с организацией природоохранного мониторинга на осушаемых землях в верховьях Припяти и в пределах Шацкого государственного природного парка. - Киев, ВНПО УкрНИИГиМ, 1990. - с.3-7.
3. Гумусообразование в техногенных экосистемах. - Новосибирск: Наука, Сибирское отделение, 1986. - 165 с.
