CC BY
10ОСОБЛИВОСТ1 РОЗВИТКУ ОСВГГНЬО-ПЕДАГОГ1ЧНОГО ПРОГНОЗУВАННЯ В УКРА1Н1 В 1МПЕРСЬКУ ДОБУ (1900 - 1917 рр.)
Черняк Сергш ГеннадШович,
PhD, доцент, учений секретар, Кигвська мунщипальна академ1я естрадного та циркового мистецтв, м. Кигв, Украгна
DOI: https://doi.org/10.31435/rsglobal_wos/31052020/7096
ABSTRACT
The article is devoted to the development of educational and pedagogical forecasting in Ukraine in the imperial era (1900 - 1917). The author emphasizes that at the turn of the XIX - XX centuries there are a number of new concepts of education and upbringing, which together formed a qualitatively new theoretical basis for the development of schooling. The teacher notes that the beginning of the twentieth century is marked by a manifestation of the national crisis, which was exacerbated by the defeat of Russia in the war with Japan, as well as the events of the first democratic revolution of 1905 - 1907 in the Russian Empire. The scientist emphasizes that the development of educational and pedagogical forecasting in the early twentieth century, in particular in the field of general secondary education, due to the initiative of the Ministry of Education on April 29, 1900 program of secondary school reform. The author provides information on teacher training during the specified period. The researcher notes that the government of Nicholas II, constantly changing the ministers of education (M.P. Bogolepov, P.S. Vannovsky, etc.), practically did not allow even the adoption of documents aimed at reforming education in the new socio-economic conditions, not to mention already about their implementation, although many of the proposed projects, including the Ministers of Education, contained many progressive ideas and provisions. The author reveals the potential of the Ministry of Education in the field of vocational education.
Citation: Chemiak S. G. (2020) Features of the Development of Educational and Pedagogical Forecasting in Ukraine in the Imperial Era (1900 - 1917). International Academy Journal Web of Scholar. 5(47). doi: 10.31435/rsglobal_wos/31052020/7096
Copyright: © 2020 Cherniak S. G. This is an open-access article distributed under the terms of the Creative Commons Attribution License (CC BY). The use, distribution or reproduction in other forums is permitted, provided the original author(s) or licensor are credited and that the original publication in this journal is cited, in accordance with accepted academic practice. No use, distribution or reproduction is permitted which does not comply with these terms.
Постановка проблеми, и зв'язок з важливими проблемами. На сьогодш актуальною постае проблема впорядкування прийомiв та операцш теоретичного та практичного освоення дшсносп, що спрямовуеться на розроблення прогнозу, який являе собою спошб пошуку педагопчного майбутнього. Намагання свщомо й глибоко вивчати окремi питання прогнозування системи освгги в цшому та педагопчно! школи зокрема дозволяють знайти i сформулювати яюсш ознаки i структурш елементи педагопчних явищ i процешв, яю безпосередньо чи опосередковано зачшають штереси споживача освггшх послуг, представниюв науково! спшьноти. У зв'язку з цим особливого значення набувае висв^лення юторичного досвщу розвитку осв^ньо-педагопчного прогнозування в Укра!ш на початку ХХ столотя, який уважаемо джерелом оновлення сучасно! вищо! школи.
Аналiз останшх дослщжень i публжацш. Вивченню проблеми прогнозування присвятили сво! розробки окремi науковщ. Так, розкрито теоретичш i методолопчш засади прогнозування розвитку загально! середньо! осв^и, його змютову i процесуальну складовi (Л.А. Онищук), розроблено модель прогнозування розвитку загальноосв^нього навчального
ARTICLE INFO
Received: 24 March 2020 Accepted: 21 May 2020 Published: 31 May 2020
KEYWORDS
educational and pedagogical
forecasting,
education system,
reforms,
imperial era.
закладу в системi внутршньо шкшьно! методично! роботи (Д.О. Пузшов), обгрунтовано методи педагопчного прогнозування та !х застосування (А.П. Панфiлова), вивчено теоретико-методично! основи прогнозування розвитку педагопчних наук i педагопчно! практики, визначено !! предмет та структуру, обгрунтовано мету, завдання дидактичного прогнозування як важливо! складово! педагопчного прогнозування (О.М. Топузов). Однак, юторичний досвiд, науковi концепцi! розвитку осв^ньо-педагопчного прогнозування в Укра!нi на початку ХХ столотя залишаються недостатньо дослщженими.
Мета статтi полягае у здшсненш цiлiсного наукового аналiзу особливостей розвитку освгтньо-педагопчного прогнозування в Укра!нi перюду 1900 - 1917 рр.
Виклад основного матерiалу. На рубеж Х1Х - ХХ столiть з'являеться щлий ряд нових концепцiй освiти i виховання, що склали у сво!й сукупностi якiсно нову теоретичну базу розвитку шкшьництва. Провiдними чинниками розвитку педагопчно! думки у цей перюд стали таю: невщповщшсть школи вимогам часу, перш за все, потребам промислового виробництва у квалiфiкованих роб^никах i науково-технiчних кадрах, що стала не тшьки освiтньою, а й державною проблемою; розвиток науково-техшчного прогресу, який вимагав надання учням у школi значно бiльшого обсягу знань, умшь та навичок; накопичення педагопкою та психологiею достатньо! для побудови нових концепцш кiлькостi знань про природу дитинства та шзнавальш процеси [13, с. 110].
Освiтня полгтика Миколи II, який вступив на росшський престол у 1894 рощ, була прямим продовженням полiтики Олександра III. Значний вплив мали монархiчнi елементи, якi групувалися навколо провщного iдеолога урядово! реакцi! 80-х рр. - обер-прокурора святшого Синоду К.П. Победоносцева. В середиш 90-х рр. вш розробив систему поглядiв на школу i освiту, якою, на його думку, повинна була керуватися урядова бюрокраия. Протиставляючи розумове виховання учшв ремiсничiй пiдготовцi, необхiднiй для життя, К.П. Победоносцев визначав, що погана та школа, яка вщривае людину вiд !! середовища, позбавляе ам'ю робочо! сили, розбещуе дгтей. Iдеалом народно! школи проголошував таку, в якш учнi оволодiвають мшмумом знань, навчаються любити i боятись Бога, любити батькiвщину i поважати батьюв. За його переконанням, полшшення суспiльно! моралi можна досягти не турботою про розумове виховання, а щоденними вправами. Для цього пропонувалося тримати людей у суворому пiдпорядкуваннi нормам громадянського життя, щоб його порушення каралось, а виконання -заохочувалось [11, с. 400 - 401].
Вщзначимо, що початок ХХ столотя позначений проявом загальнонацiонально! кризи, яка загострилася у зв'язку з поразкою Росп у вшш з Япошею, а також подiями першо! демократично! революцп 1905 - 1907 рр. в Росшськш iмперi!. Початок революцп поклали подi! 9 (22) ачня 1905 р. у Петербурзi. У цей день була розстршяна багатотисячна мирна демонстращя робiтникiв, яка прямувала з петищею до царя. У нш мiстилося прохання покращити умови !хнього життя. Демонстрацiю очолював священник Георгш Гапон. Було вбито понад 200 чоловiк i кiлька сотень поранено. Кривава нед^ у столищ викликала хвалю обурення у всш iмперi!. Кра!ною пронеслася хвиля страйюв, якi охопили й укра!нськi мюта, зокрема Катеринослав, Харкiв, Ки!в, Микола!в, Одесу. Страйкарi висунули не лише економiчнi, але й полiтичнi гасла (особливо у першш половинi жовтня 1905 р.). Селянськi заворушення 1905 р. охопили бшьше половини вшх повiтiв Укра!ни. Широкого розмаху набув i студентський рух - студенти вимагали автономi! унiверситетiв, брали участь у роб^ничих мiтингах i демонстращях. Активiзували свою дiяльнiсть опозицiйнi пол^ичш сили - вiд об'еднань земських дiячiв до соцiал-демократiв i соцiалiстiв-революцiонерiв [31, с. 256]. Проте, маемо вщзначити, що з метою збереження державного ладу та громадського спокою порушниюв ув'язнювали на термiн понад 6 мюящв, обмежували в правi вибору мiсця проживання понад 1 рш та пiдлягали нагляду полщн протягом року [19].
Розвиток осв^ньо-педагопчного прогнозування на початку ХХ столотя, зокрема в галузi загально! середньо! освiти, зумовлений iнiцiативою Мiнiстерства народно! освгти вiд 29 квiтня 1900 року програмою реформування середньо! школи, основш положення яко! такi: полшшення матерiального становища й фахово! шдготовки вчителя; збереження iснуючих типiв навчальних закладiв - гiмназiй i реальних училищ за умови надання !м бiльш нацiонального характеру; придiлення бшьшо! уваги питанням морального i фiзичного виховання учнiв; унесення змiн до навчальних плашв гiмназiй i реальних училищ, ввести вивчення латинсько! мови з 3 класу, грецько! - з 4 або навт з 5; грецька мова обов'язкова для тих, хто вступатиме на юторико-фшолопчш факультети; збiльшення кiлькостi годин у реальних училищах на вивчення
загальноосвггшх предмета, зокрема нових мов, вщкриття 8 класу; дозвш випускникам реальних училищ вступати на фiзико-математичний та медичний факультети унiверситетiв; розробка единих навчальних програм для початкових класiв з метою полегшення переходу з реальних училищ у класичш пмназп i навпаки вщкриття в маленьких мютах загальних прогiмназiй, об'еднаних середнiх шкiл з бiфуркацiею з 5 класу з двома вщдшеннями (гiмназiйне i реальне); послаблення надмiрно! регламентацп навчального процесу з метою посилення творчостi серед учительства, а також надання товариствам i приватним особам широко! можливосп вiдкривати середнi школи нових тишв. Таким чином, Мiнiстерство народно! осв^и спрямовувало свою дiяльнiсть на поступове зближення гiмназiйно!' (формально!) та реально! (матерiально!) освiти через створення единих навчальних плашв для початкових клашв, розробки нових типiв навчальних закладiв з метою створення едино! школи [1, с. 29].
У вщнайдених нами архiвних джерелах мiститься шформащя щодо вiдповiдностi початкових училищ Мшютерства народно! освiти державним i церковним штересам у Пiвденно-Захiдному регiонi, доцшьност впровадження iдей релiгiйно-морального виховання [9]. Педагопчний аспект заявленого питання врегульовано Статутом Ки!всько! спiлки поширення освiченостi та просвiти [34]. Також маемо засвщчити факт уведення цензури. Листом Харювського губернатора вiд 16 шчня 1902 р. не допускалися до друку статтi, в яких дослщжувалися тимчасовi правила студентських органiзацiй, затверджених Мiнiстерством народно! освiти 22 грудня 1901 р. [26]. 1ншим листом попечителя Харювського навчального округу вщ 08 березня 1901 р. регламентовано вимоги щодо педагопчно! дiяльностi, а саме необхщнють безпосереднього спiлкування з диъми. Наголошено, що будь-яке викладання мае вiдбуватися вiдповiдно до рiвня усвiдомлення освiченостi та розвитку учня, а також з урахуванням його шдивщуальносп [25].
Вагомого значення набувае розвиток виховного потенцiалу. Зокрема, у столицях i губернських мiстах облаштовувались виховнi пансiони при середнiх навчальних закладах. Загальноосв^ня школа мала бути триступенева: нижча iз завершеним курсом осв^и, середня школа рiзних тишв, також iз завершеною освiтою та середня школа з шдготовкою до вступу до ушверситету [28, с. 703 - 704].
Також маемо вщомосп щодо тдготовки вчителя протягом означеного перiоду. Так, у Харювському унiверситетi з 1900 р. запроваджуються рiзноманiтнi педагогiчнi курси, зокрема "Загальний огляд педагогiчних теорiй XVII та Х1Х ст." i спецкурси по персоналiях, наприклад, про "педагогiчнi погляди та систему Й.Г. Песталоцщ". На засщанш iсторико-фiлологiчного факультету 08 грудня 1901 р. було визнано бажаним змшити список кафедр, установлений Статутом 1884 р., започаткувавши 16 кафедр замють 11. Пропонувалось у тому чи^ вщновити кафедру педагогiки [6, с. 130].
На початку XX столптя виявлено двi основнi тенденци. Перша простежуеться в тому, що вчителiв професiйно готують на кафедрах педагопки та на декотрих факультетах ушверситета, а для iнтеграцi! високого рiвня загальнонауково! унiверситетсько! та поглиблено! педагогiчно! освiти в унiверситетах розробляють детальш програми з педагогiки, теорп виховання, дидактики, iсторi! педагогiки, окремих методик. Друга - у створенш педагогiчних iнститутiв для осiб з вищою (ушверситетською) освiтою. Поеднання практично! викладацько! дiяльностi i спецiально! тдготовки вважалося оптимальним для педагогiчно! освгги [7, с. 145 - 146].
Маемо зауважити, що уряд Миколи II, постшно змiнюючи мiнiстрiв освпи (М.П. Боголепов, П.С. Ванновський та ш.), практично не давав можливосп навiть прийняття документiв, спрямованих на реформування освiти в нових соцiально-економiчних умовах, не кажучи вже про !х реалiзацiю, хоча в багатьох пропонованих проектах, у тому чи^ й мiнiстрiв народно! освiти, мютилося багато прогресивних iдей i положень [11, с. 402]. 29 кв^ня 1901 р. через попечителiв навчальних окрупв було запропоновано радам ушверситепв i вiдповiдним колегiям в шших вищих школах висловити власне бачення про бажанi змiни в статутнш дiяльностi. Зокрема, визнано доцiльним повернутися до засад автономi! й узаконити студентсью органiзацi!. Протягом 1901 - 1902 навчального року було зроблено спроби щодо введення Тимчасових Правил про студентсью органiзацi! по курсам i факультетам [28, с. 708].
Нами вщнайдено наказ Мiнiстерства народно! осв^и вiд 28 листопада 1901 року про створення Ки!всько! спшки класично! фiлологi! та педагогiки. Оргашзащю засновано з метою дослiдження наукових питань за ушма галузями класично! фшологи; розробки й обговорення питань, дотичних до викладання класично! фшологи та педагопки [35, с. 636].
На початку ХХ стол^тя потенщал Мшютерства народно! осв^и було зосереджено також у галузi професшно! освiти за такою системою [28, с. 729]:
1) для шдготовки професшних робiтникiв i майс^в функцiонували початковi ремiсничi школи та школи ремюничих учнiв, в яких навчалися особи, яю закiнчили курс початкових училищ;
2) для шдготовки майстрiв - ремiсничi училища, до яких зараховували осiб, якi заюнчили курс двокласних сiльських училищ;
3) для шдготовки техншв - техшчш училища з контингентом учнiв, яю закiнчили курс мiських чотирикласних училищ.
Листом Мшютерства народно! осв^и вщ 22 сiчня 1904 р. до обшмання окремих посад у навчальних закладах допускалися особи польського громадянства, о^м посад керiвникiв, iнспекторiв пмназш та реальних училищ, учителiв юторп та росiйсько! мови зi словеснютю [20]. Зауважимо, що обговорення i розробка питань, що належать до галузi виховання i навчання, здшснено на рiвнi Статуту педагогiчного вщдшу iсторико-фiлологiчно! спiлки при Iмператорському Харювському унiверситетi [36]. Результати дiяльностi Ки!всько! педагогiчно! спiлки було вiдображено у вщповщному звiтi [16]. Загальнi положення педагопчно! дiяльностi представлено на рiвнi Статуту Всеросiйського Союзу учителiв i дiячiв народно! освiти [32].
Маемо вщзначити, що згiдно з Указом Оператора вiд 28 серпня 1904 р. особи, як успiшно заюнчили вищi навчальнi заклади, але не мали вчительського звання, можуть бути затверджеш на займанш посадi мшютром народно! освiти на основi характеристик безпосереднього керiвника з урахуванням знання необидно! дисциплши, педагогiчних здiбностей, працелюбства, рис характеру тощо [23].
Революцшна хвиля 1905 р. змусила уряд до заспокоення освiтнiх потреб населення, внаслiдок чого Мiнiстерство освiти 20 лютого 1907 р. внесло на розгляд друго! Державно! Думи (перша Державна Дума була розпнана урядом 7 липня 1906 р., проюнувавши всього 72 днi) законопроект про введення загального навчання, що базувався на таких засадах: 1) вс дгти - хлопцi i дiвчата - у вiцi вiд 8 до 11 роив повинт пройти курс 4^чно! школи; 2) школа мае обслуговувати населення в район радiусом не бiльше 3 верст; 3) юльюсть учнiв на одного вчителя мае бути не бшьше 50; 4) учитель повинен мати встановлену законом освгту; 5) земства дютають вiд держави допомогу - 360 крб. на вчителя та 60 крб. на законовчителя щорiчно; 6) загальне навчання мае бути здшснене протягом 10 рокiв; 7) навчання в школi мае бути безплатне; 8) оргашзащя та ближче завiдування народними школами покладаеться на органи мiсцевого самоврядування пiд доглядом i керуванням Мiнiстерства народно! освгти [29, с. 426 - 427].
Станом на 1902 р. в Кшвськш губернп налiчувалося 2357 навчальних закладiв, 168775 вихованцiв у них. У м. Киевi перебувало 174 заклади [14]. Станом на 1905 р. у Ки!вському навчальному окрузi було 25 пмназш та 2 пропмназп [17]. Також маемо засвщчити факт набуття з 1901 р. поширення студентських рухiв у рiзних навчальних округах Росiйсько! iмперi! [2], а також заборони тшесних покарань учнiв нижчих i середшх навчальних закладiв Мiнiстерства народно! осв^и [18].
Нами вiднайдено циркуляр по управлшню народними училищами. Зокрема, в офщшнш частинi документа розмiщено розпорядження по Мiнiстерству народно! освiти, керiвництва Ки!вського навчального округу, директорiв та iнспекторiв народних училищ по Кшвськш губернп. Неофщшний роздiл представлений поглядами на завдання народно! школи [37]. Також нами опрацьовано Статут Всеросшського союзу учителiв i дiячiв народно! освгти. Документ вiдображае професiйнi та пол^ичш ознаки спiлки [33].
Певний штерес представляе журнал мВiсник народно! освгти", який являе собою щомюячне iнформацiйне довiдкове видання з питань загальноосвгтньо! i професiйно! школи перших двох ступешв, дошкiльно! та позашюльно! освiти, освiти дорослих, самоосвiти [10]. Також привертае увагу цикл лекцш народного вчителя, директора народних училищ Т.Г. Лубенця, який наголошував, що нова школа мае бути наближена до природи, до сучасних суспшьних вимог, важливих з т1е! точки зору, що вони змшюють iснуючi методи викладання [30]. Також важливим уважаемо лист щодо патрютичного виховання учнiв. Зокрема, в докуменп наголошуеться, що розумно керована школа мае прагнути до виховання учшв в ютинно патрiотичному дусi, вщданосп державi, власному народовi, повазi до минулого та вiри в його майбутне, збереження заповтв його ютори [22].
Новий етап розвитку осв^ньо! справи на Укра!ш пов'язаний iз пiднесенням на початку ХХ столгття демократичного руху учнiв, студентiв, учителiв. Революцiйнi подi! 1905 року мали сво! наслiдки, серед усього шшого, пожвавлення трансформацiйних процесiв у сферi освiти.
Так, тд гаслом вимоги "загально! та обов'язково! народно! осв^и за державний рахунок" масово виникають рiзного роду об'еднання i товариства учителiв, освiтянських дiячiв, батьюв тощо. Новоутворенi спiлки дiяли на основi програм, статутiв, у бшьшосп з яких було прописано вимогу реоргатзацп сфери народно! освiти на засадах свободи, демократа, яка передбачала б безкоштовне обов'язкове навчання, виведення iз перелшу обов'язкових предметiв Закону Божого, а також виршення мовного питання у контекст дозволу викладання рщною мовою, укра!нською, у вшх типах шкiл [8, с. 103 - 104].
Вже 16 жовтня 1905 р. студентсью збори в Ки!вському унiверситетi ухвалили домагатися заснування в унiверситетi чотирьох кафедр (укра!нсько! мови, лiтератури, iсторi! та права) з укра!нською викладовою мовою та подали про те петищю до професорсько! ради за пiдписом понад 1400 студенев. Ректор унiверситету Н. Цитович заявив студентам, що ушверситет е загальнодержавна iнституцiя, а тому не можна допустити в мурах ушверситету читання лекцiй iншою мовою, тж росiйською. Студенти вирiшили боротися доти, доки не досягнуть свое! мети. 1х шдтримали не лише студенти i студентки рiзних ушверситепв i вищих жiночих курсiв по шших мiстах, але й громадянство. Так, наприклад, чернiгiвськi укра!нцi i укра!нки звернулися до професорсько! ради Ки!вського унiверситету з петицiею про заснування в Ки!вському унiверситетi кафедр укра!нсько! мови i лiтератури, юторп, етнографi! та звичаевого права. У 1906 р. юторико-фшолопчний факультет Ки!вського унiверситету вдався з проханням до мшютра освiти завести двi укра!нсью кафедри - iсторi! та лтератури [29, с. 442].
Починаючи з 1905 р. на територи Укра!ни з'являеться мережа "Просвiт" як громадських культурно-освiтнiх товариств. Необхiдно зауважити, що дiяльнiсть "Просвiт" була нерозривно пов'язана з укра!тзацшними процесами в середовищi духовенства, частина якого активно вщстоювала право укра!нського народу вивчати бiблiйнi тексти та молитви укра!нською мовою. Вщновлення дiяльностi "Просвiт" за доби Центрально! Ради (08.03.1917 - 30.04.1918) вщбувалося на основi становлення незалежност укра!нсько! держави. Основними принципами, на яких формувалася система освiти Укра!ни, стали [12, с. 243 - 244]:
- для початково! школи: !! свiтський характер, загальнiсть, обов'язковють та безплатнiсть;
- для семирiчно! школи: загальнодоступнiсть;
- для системи осв^и нацiональних меншин: рiвноправнiсть;
- для приватних навчальних закладiв: право на оргашзащю навчання та рiвноправне iснування з державними школами.
Маемо зауважити, що тд впливом революцшних подiй 1905 р. жiнкам було вщкрито доступ в унiверситети на правах вшьних слухачок. По всш кра!нi вiдкриваються десятки вищих жшочих навчальних закладiв. Найбiльшими з них на Укра!ш були Ки!вськi, Одесью, Харкiвськi жiночi курси та медичш iнститути [5, с. 213]. Важливою подiею стало вiдкриття загальноосвiтнiх куршв для народних учителiв при Ки!вському Фребелiвському товариствi [15]. Законом вщ 04 березня 1906 р. було вщкрито загальноосвiтнi курси для учителiв початкових училищ [21]. У цшому ж початок ХХ столiття характеризуеться уведенням шкшьно! мереж початково! осв^и, зокрема у м. Киевi [24].
У 1907 р. власний проект загального навчання в Роси виробило петербурзьке товариство "Лта освiти", на чолi яко! стояв вiдомий осв^нш дiяч Генрик Фальборг. Згiдно з цим проектом треба було вщкрити 154088 шкш першого ступеня (4^чт школи для дiтей у вщ вiд 8 до 11 роюв), 17390 шкiл другого ступеня (для одно! п'ято! частини дiтей у вщ вiд 12 до 15 роюв) та 2114 шкiл третього ступеня (для одно! двадцято! частини дггей вiд 16 до 18 роюв). Були ще й iншi проекти, але Державна Дума - з черги третя - 1911 р. ухвалила проект, що його склала думська комюя народно! осв^и з деякими змiнами проти законопроекту Мшютерства освiти 1907 р. Однак Державна Рада вщхилила законопроект Державно! Думи. Пюля чого мiнiстр осв^и внiс 27 серпня 1916 р. до Державно! Думи - з черги четверто! - новий законопроект про запровадження загального навчання, але Дума так i не встигла його розглянути, бо незабаром повстала револющя [29, с. 427]. Маемо зауважити, що передреволюцшт настро! громадян Росiйсько! iмперi! вiдображенi у вiдповiдних звiтах [4].
Нами опрацьовано Положення про вищi початковi училища, що забезпечують завершену початкову освiту. Навчальний план закладу становлять таю дисциплши: Закон Божий, росшська мова i словеснiсть, арифметика i початкова алгебра, геометрiя, географiя, iсторiя Росi!, фiзика i природознавство, малювання i креслення, спiви, фiзичнi вправи, трудове навчання. Мова викладання - росшська. При училищах вщкривалися додатковi класи або
курси: педагопчш, поштово-телеграфш, бухгалтерсью, будiвельнi, електротехнiчнi, сiльськогосподарськi, ремюничь До першого класу зараховували дгтей вiд 10 до 13 роюв, якi завершили однокласне початкове училище Мшютерства народно! освiти [27]. Оптимiзацi! освiтньо-виховного процесу сприяло заснування в Ктвськш губернi! Училищних Рад [3].
Висновки. Пщсумовуючи вищезазначене, вiдзначимо, що на нивi здобуткiв освгтньо-педагопчного прогнозування початку ХХ столiття в соцюкультурному контекстi знаходимо принциповi розробки системи освпи, виховання, педагогiчних концепцш, орiентованих на розвиток педагогiчного мислення та педагопчно! культури. Особливостi розвитку освгтньо-педагогiчного прогнозування в Укра!ш перiоду 1900 - 1917 рр. полягають в наступному:
1. Вщповщнють системи освгти державним i церковним iнтересам кра!ни в цiлому, та репону зокрема. Проблема освiтньо-педагогiчного прогнозування постае об'ективним сощально-педагогiчним явищем, провщними чинниками якого стали невщповщнють школи вимогам часу, потреба промислового виробництва у квалiфiкованих кадрах, науково-техшчний прогрес.
2. Розвиток виховного потенщалу через систему пансiонатiв при середшх загальноосвiтнiх закладах, який являе собою процес поетапного опанування дисциплiн педагопчного циклу, визначае сформованi вмiння та навички, забезпечуе оволодшня основами виховно! дiяльностi.
3. Пiдготовка вчителя в класичних унiверситетах i педагогiчних шститутах, що е впорядкованою сукупнiстю складових, хронологiчних перiодiв, якi характеризують змют пiдготовки у вiдповiдних соцiально-економiчних реалiях.
4. Поширення студентського самоврядування через мехашзми унiверситетсько! автономi!. Специфiка студентського руху визначаеться освiтньою практикою. Змют i структура студентського самоврядування зумовлена Тимчасовими Правилами про студентсью оргашзацп 1901 - 1902 рр.
5. Концентращя потенцiалу в галузi професшно! освiти за трирiвневою системою шдготовки професiйних робiтникiв i майстрiв через ремiсничi школи, ремiсничi училища, техшчш училища.
6. Доступ в ушверситети жiнок на правах слухачок через вщкриття загальноосвiтнiх курсiв. Початок ХХ столотя характеризуеться введенням шкiльно! мереж початково! освiти, зокрема у м. Киевь
Л1ТЕРАТУРА
1. Берез1вська Л. Д. Реформування шк1льно!' освгти в Укра!ш у ХХ столгтп: монографш / Л.Д. Берез1вська. Ки!в: Богданова А. М. 2008. 406 с.
2. Дело о распространении студенческих движений в учебных округах, 1901 г. Центральний державний юторичний арх1в Украши у м. Киев1, ф. 707, оп. 262, спр. 3, арк. 1 - 48.
3. Дело об учреждении в Киевской губернии Училищных Советов Министерства народного просвещения, 1907 г. Центральний державний юторичний архiв Украши у м. Киев1, ф. 442, оп. 660, спр. 64, арк. 1 - 7.
4. Дело с всеподданнейшим отчётом по Подольской губернии за 1906 и 1907 год. Центральний державний юторичний арх1в Украши у м. Киев1, ф. 442, оп. 638, спр. 201, арк. 1 - 16.
5. Дем'яненко Н. М. Загальнопедагопчна тдготовка на Ки!вських вищих жшочих курсах (1878 - 1920 рр.) / Н.М. Дем'яненко // Педагопка 1 психолопя. 1997. № 4. С. 211 - 216.
6. Дем'яненко Н. М. Загальнопедагопчна тдготовка вчителя в Укра!ш (ХХХ - перша третина ХХ ст.): Монограф1я. Ки!в: ВМН. 1998. 328 с.
7. Дем'яненко Н. М. Загальнопедагопчна тдготовка вчителя у вищих закладах освгги Украши в ХЖ - на початку ХХ ст. / Н.М. Дем'яненко // Педагопка 1 психолопя. 1998. № 4. С. 141 - 150.
8. Джаман Т. В. Iсторiя педагогтки Украши: навч. поаб. / Т.В. Джаман. Льв1в: Новий сви - 2000. 2018. 288 с.
9. Доклад Киевского епархиального училищного совета о состоянии народного образования в Киевской епархии. Центральний державний юторичний арх1в Украши у м. Киев1, ф. 127, оп. 997, спр. 163, арк. 1 - 12 зв.
10. Журнал "Вестник народного образования", 01 августа 1911 г. Центральний державний юторичний арх1в Украши у м. Киев1, ф. 707, оп. 229, спр. 150, ч. 1, арк. 13 - 17.
11. Зайченко I. В. !стор1я педагопки. У двох книгах. Книга II. Школа, освгта 1 педагопчна думка в УкраМ / !В. Зайченко. Ки!в: Видавничий д1м "Слово". 2010. 1032 с.
12. !стор1я педагопки / за ред. М.В. Левшвського, О.А. Дубасенюк. Житомир: ЖДПУ. 1999. 336 с.
13. Левшвський М. В. !стор1я педагопки [текст]. Науково-популярне видання / М.В. Левшвський, Д.! Пащенко. Ки!в: Видавництво "Центр учбово!' лгтератури", 2017. 380 с.
14. Обзор Киевской губернии за 1902 год. Центральний державний юторичний арх1в Украши у м. Киев1, ф. 442, оп. 633, спр. 496, арк. 157 - 158.
15. Относительно открытия курсов при Киевском Фребелевском обществе, 1911 г. Центральний державний юторичний арх1в Укра1ни у м. Киев1, ф. 442, оп. 664, спр. 12, арк. 89.
16. Отчёт Киевского педагогического общества взаимной помощи за 1904 г. Центральний державний юторичний арх1в Укра1ни у м. Киев1, ф. 707, оп. 156, спр. 1, арк. 78 - 78 зв.
17. Отчёт попечителя Киевского учебного округа о состоянии учебных заведений округа за 1905 год. Центральний державний юторичний арх1в Укра1ни у м. Киев1, ф. 442, оп. 659, спр. 14, арк. 230 - 485.
18. Письмо директора народных училищ Полтавской губернии господину попечителю Киевского учебного округа от 14 октября 1902 года № 3193 относительно запрета телесных наказаний учеников. Центральний державний юторичний арх1в Украни у м. Киев1, ф. 707, оп. 227, спр. 31, арк. 45 - 45 зв.
19. Письмо Министерства внутренних дел губернаторам, гродоначальникам и обер-полицеймейстерам от 17 августа 1904 года № 11109 о мерах по защите общественного порядка. Центральний державний юторичний арх1в Укра1ни у м. Киев1, ф. 442, оп. 854, спр. 297, арк. 2 - 2 зв.
20. Письмо Министерства народного просвещения от 22 января 1904 года № 53 о допущении лиц польского происхождения к занятию некоторых должностей в учебных заведениях. - Центральний державний юторичний арх1в Укра1ни у м. Киев1, ф. 707, оп. 68, спр. 2, арк. 1 - 1 зв.
21. Письмо Министерства народного просвещения господину попечителю учебного округа от 16 мая 1907 года № 10228 об открытии общеобразовательных курсов для учителей начальных училищ. Центральний державний юторичний арх1в Украши у м. Киев1, ф. 442, оп. 660, спр. 13, арк. 42.
22. Письмо Министерства народного просвещения директорам учительских институтов и семинарий от 31 декабря 1910 г. № 185 относительно воспитания учащихся. Центральний державний юторичний арх1в Украши у м. Киев1, ф. 707, оп. 229, спр. 1, арк. 53.
23. Письмо попечителя Киевского учебного округа от 11 января 1908 г. № 357 начальникам средних учебных заведений относительно утверждения лиц, не имеющих учительского звания. Центральний державний юторичний арх1в Укра1ни у м. Киев1, ф. 707, оп. 74, спр. 2, арк. 1 - 1зв.
24. Письмо попечителя Киевского учебного округа от 07 ноября 1909 г. № 50939 господину Киевскому, Подольскому и Волынскому генерал-губернатору относительно внедрения школьной сети начального образования в г. Киеве. Центральний державний юторичний арх1в Укра!ни у м. Киев1, ф. 442, оп. 662, спр. 436, арк. 8.
25. Письмо попечителя Харьковского учебного округа господину Харьковскому отдельному цензору по внутренней цензуре от 08 марта 1901 г. № 2644 относительно требований педагогики. Центральний державний юторичний арх1в Укра!ни у м. Киев1, ф. 1680, оп. 1, спр. 56, арк. 30 - 30 зв.
26. Письмо Харьковского губернатора исполняющему обязанности Харьковского отдельного цензора от 16 января 1902 г. № 350 о запрещении к печати статей, обсуждающих временные правила о студенческих организациях. Центральний державний юторичний арх1в Укра!ни у м. Киев1, ф. 1680, оп. 1, спр. 67, арк. 8.
27. Положение о высших начальных училищах, 1912 г. Центральний державний юторичний арх1в Украши у м. Киев1, ф. 707, оп. 229, спр. 1, арк. 281 - 286.
28. Рождественский С. В. Исторический обзор деятельности Министерства народного просвещения. 1802 - 1902.С-Пб., 1902. 787 с.
29. Орополко С. О. !стор1я освгш в УкраМ / Степан Срополко. Ки!в: Наукова думка. 2001. 912 с.
30. Система школ и самостоятельная работа учащихся (Из цикла лекций, читанных народным учителем, директором народных училищ Т.Г. Лубенцем), 24 июня 1912 г. Центральний державний юторичний арх1в Укра1ни у м. Киев1, ф. 707, оп. 229, спр. 150 а, арк. 27.
31. Укра!на-£вропа: хронолопя розвитку. Т. 5: 1800 - 2010 рр. Ки!в: Крюн. 2011. 926 с.
32. Устав Всероссийского Союза учителей и деятелей по народному образованию. Центральний державний юторичний арх1в Укра1ни у м. Киев1, ф. 385, оп. 1, спр. 2357, арк. 217 - 223.
33. Устав Всероссийского Союза учителей и деятелей по народному образованию, 1905 г. Центральний державний юторичний арх1в Укра1ни у м. Киев1, ф. 274, оп. 3, спр. 186, арк. 1 - 21.
34. Устав Киевского общества распространения грамотности и просвещения, 1908 г. Центральний державний юторичний арх1в Укра!ни у м. Киев1, ф. 442, оп. 662, спр. 5, арк. 55 - 79.
35. Устав Киевского общества классической филологии и педагогики // Сборник распоряжений по Министерству народного просвещения. Т. 15. 1901 - 1903 гг. С.-Пб.: Паровая Скоропечатня "Восток". 1904. С. 636 - 642.
36. Устав педагогического отдела историко-филологического общества при Императорском Харьковском университете, 1905 г. Центральний державний юторичний арх1в Украши у м. Киев1, ф. 2017, оп. 1, спр. 412, арк. 1 - 5.
37. Циркуляр по управлению народными училищами, 1908 г. Центральний державний юторичний арх1в Украши у м. Киев1, ф. 442, оп. 661, спр. 2, арк. 107 - 122.
