CC BY
8Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 21 (60). № 2. 2008 г. С. 38-46.
УДК 342.5 (477)
Романюк Л.В.
ОСОБЛИВОСТ1 ПРИПИНЕННЯ ДЕРЖАВНО!' СЛУЖБИ В УКРА'1'НСЬШ РСР: 1СТОРИКО-ПРАВОВИЙ АНАЛ1З
В статп проводиться комплексний анатз теоретичних та практичних питань, присвячених проблемi правового регулювання звiльнення з радянсько1 державно1 служби. Дослiджуються пiдстави припинення державно1 служби i порядок звшьнення державного службовця. Автор аналiзуe радянське трудове законодавст-во, а також нормативш акти, що регулювали дiяльнiсть радянських державних службовцiв. Особлива увага придшена ролi ФЗМК у даному питанш. Зробленi вис-новки, в яких автор виявляе недолiки правового регулювання порядку припинення радянсько1 державно1 служби, проведено порiвняльно-правовий аналiз радянського i чинного украшського законодавства.
Ключовi слова: державна служба, державний службовець, звшьнення, виконав-ча влада.
Наукова стаття присвячена розв'язанню недостатньо дослiдженоï проблеми кадрового забезпечення оргашв виконавчоï влади в Украш. Актуальнiсть теми зумовлюеться об'ективними причинами, коршними змiнами, якi вщбувалися в Украïнi з 1991 р. Саме тодi була зламана авторитарна, командно-адмшстративна система управлiння. Однак, незважаючи на змiни, якi вiдбулися за щ роки, державний апарат ще недостатньо пiдготовлений для практичноï реалiзацiï загальнонарод-ного iнтересу, що зумовлюе необхiднiсть iстотного коригування кадрово1' полiтики щодо державно1' служби в органах виконавчо1' влади.
Нинi склалися сприятливi умови для того, щоб у системi державного апарату зробити певний, свого роду психолопчний, перелом. Необхщно затвердити новi пiдходи до оргашзацп дiяльностi державних службовцiв оргашв виконавчо1' влади. I для цього важливим е удосконалення процесу формування кадрiв оргашв виконавчо1' влади. Особливу актуальнють набувають питання про порядок прийнят-тя на державну службу та припинення державно1' служби. Все це зумовлюе необхщшсть проведення дослщжень цих питань, з метою пошуку нових шляхiв вирiшення проблеми удосконалення процесу формування кадрiв органiв виконавчо1' влади в Украïнi.
Хотiлося б також зазначити, що багато недолтв, яю зараз iснують у правовому регулюванш питань, пов'язаних iз проходженням державно1' служби, стали наслiдком юнуючо1' довгi роки в Украïнi радянсько1' системи державного управлiння. Тому, дослщження та вивчення особливостей проходження державно1' служби за радянських часiв е, на наш погляд, необхщним чинником подолання проблем та недолтв законодавчого регулювання питань державно1' служби в сучаснш демократичнш Украïнi. Це i обумовлюе мету нашого дослщження, яка полягае в з'ясуваннi теоретичних, практичних та законодавчих засад правового регулювання звшьнення з державно!' служби у радянський перюд розвитку Украши. Завданням
дослiдження е вивчення особливостей припинення державно1' служби в радянський перюд розвитку УРСР.
Проблеми державно1' служби розглядались в деяких монографiях, наукових статтях, навчальних посiбниках В.А. Вороб'йова, М.1. Gропкiна, В.М. Манохша, В.М. Марчука, С.С. Студенiкiна, 1.М. Пахомова, Р.С. Павловського, Г.1. Петрова, В.В. Цветкова, О.М. Якуби.
Також, важливе методолопчне значення для дослщження iнституту державно1' служби мають пращ вчених у галузi теорiï адмшютративного права В.Б. Авер'янова, Г.В. Атаманчука, Д.Н. Бахраха, Л.Р. Бшо1', Ю.П. Битяка, 1.П. Голоснiченка, С.Д. Ду-бенко, Ю.В. 1щенка, Ю.М. Козлова, С.В. Ювалова, Н.Р. Нижник, Д.М. Овсянка, Ю.М. Старилова та шших вчених. Цi дослiдницьки роботи е фундаментальною основою будь-якого дослщження наукових проблем формування кадрiв оргашв виконавчоï влади.
Украïна отримала вщ колишнього СРСР складну i суперечливу спадщину в сферi органiзацiï державноï служби, i особливо в робой з персоналом. В радянсью часи в Украш не було самостшно1' державно-правово1' органiзацiï, а державний апа-рат був складовою партiйного керiвництва. Дiяльнiсть державного апарату спрямо-вувалась партшними органiзацiями, а правово1' регламентацп цiеï дiяльностi не було. Не було навггь офiцiйного визначення державно1' служби та правово1' основи ïï функцiонування [1, с. 50].
Кадрова полггика Радянського Союзу засновувалась на полггичнш вiдповiдностi кандидата на державну службу, iншi ж якостi людини не мали великого значення. Вщсутнють законодавства про державну службу, та цш, на якi була спрямована дiяльнiсть державного апарату, призвели до розвитку певно1' системи прийняття на радянську державну службу та звшьнення з радянсько1' державно1' служби. Вс цi процеси контролювались полггичними керiвниками. Це сприяло розвитковi прислужливосп та дисциплiни, а не шщативи та вiдповiдальностi. Роз-глядаючи особливосп звiльнення з державно1' служби в радянський перюд юторп Украши, вважаемо, що проведення тако1' полiтики в сферi державно1' служби, коли державш службовцi услуговували бiльше своему керiвниковi, нiж загальному гро-мадському штересов^ було вигiдно владi.
Приступаючи до розгляду даного питання, слщ зазначити, що порядок звшьнення з державно1' служби в радянсью часи регулювався за Конституцiею СРСР i Основами законодавства Союзу РСР та союзних республш про працю. Вщсутнють загального законодавства про державну службу ускладнювала процедуру звшьнення державних службовщв. I хоча вс визнавали специфiку дiяльностi дер-жавних службовщв, а тому, необхщнють закршлення в законодавствi спецiальних пiдстав звшьнення з державно1' служби, в радянськш юридичнiй лiтературi, звичай-но, зазначалися едиш пiдстави припинення трудових i державно-службових вщносин.
Слiд зазначити, що на початку розвитку радянсько1' держави в законодавсга були закрiпленi особливi пiдстави звiльнення службовцiв державних установ чи державних тдприемств, однак, слщ визнати, що як i в подальшому, питання про звшьнення виршувала самостшно адмiнiстрацiя державного пiдприемства чи установи в особi керiвника того чи iншого державного органу. Так, наприклад, вчеш ра-дянських чашв вирiзняли випадки звiльнення державних службовщв, коли ri пору-
39
шували Закон, що звався "^M4acoBi правила про службу в державних установах i шдприемствах". Закон цей забороняв службовцям держустанов та держшдприемств працювати за сумiсництвом в кшькох держустановах чи пiдприeмствах без особливого дозволу, в одних випадках, i абсолютно, у деяких випадках. Абсолютно забо-ронялося сумюництво служби державно1 з особою або через шдставних ошб участю в приватному торпвельному або промисловому шдприемсга, iз заняттям пiдрядами або постачанням або промисловою орендою [2]. З цього приводу Я. Панш писав: "коли виявиться що службовець держустанови або держшдприемства зламав зазначеш правила (був на посадi в кшькох установах, не дютавши на це дозволу, проводить приватну торпвлю та шше), то адмiнiстрацiя не тшьки мае право, але й повинна службовця цього звшьнити, при чому адмшютращя звiльняе самостiйно, не звертаючись до РКК чи трудсуду" [3, с. 34].
Також, Я Панш зазначив, що адмшютращя мае право звшьнити будь кого iз родичiв службовця , якщо вони проходять сумюну службу в одше1 установи
Слiд, також зазначити, що зпдно з постановою ВУЦВК i РНК УСРР вщ 3 квiтня 1925 р., службовця держустанови УСРР можна (навггь повинно) було звшьнити, "якшо цей службовець не знае украшсько1 мови, не використав для вив-чення ïï строку, що йому надала вiдповiдна урядова комiсiя з украшзаци" [3, с. 35].
Зпдно з Основами законодавства Союзу РСР та союзних республш про працю, пiдставами припинення трудового договору вважалися: згода сторш; закiнчення строку, крiм випадкiв, коли трудовi вiдносини фактично продовжувались та жодна з сторш не вимагала ïхнього припинення); призов або вступ пращвника чи службовця на вшськову службу; розiрвання трудового договору за шщативою працiвника або службовця, за шщативою адмiнiстрацiï або за вимогою профспшкового органу; пе-реведення працiвника за його згодою на шшу посаду або перехщ на виборну посаду; вщмова працiвника або службовця вiд переведення на роботу в шшу мюцевють разом з шдприемством, установою, оргашзащею; вступ в законну силу вироку суду, яким пращвник або службовець засуджений (^м випадкiв умовного засудження) до позбавлення вол^ виправних робгг не за мiсцем роботи, або до шшого покарання, яке е несумюним з продовженням даноï роботи [4].
В ушх випадках звшьнення державного службовця необхiдним було видання адмшютративного акту вiдповiдним державним органом або його керiвником. У тих випадках, коли державний службовець займав виборну посаду, державно-службовi вщношення припинялися шсля закiнчення строку, на який його було обрано, або за ршенням органу, який вибрав його [5, с. 76].
В радянськш адмшстративно-правовш лiтературi iснували окремi точки зору з приводу класифшацп пiдстав припинення державно1' служби. Так, наприклад, В.М. Манохш пропонував подшити пiдстави припинення державно-службових вiдносин за джерелом 1'х волевиявлення на двi групи. Однi пiдстави, на його думку, виходили з шщативи державного службовця, а iншi - з шщативи держави вiд iменi ïï компетентних оргашв або посадових ошб [6, с. 146].
Пiдставами припинення державноï служби з iнiцiативи державного службовця учений встановлював таю: заява державного службовця про бажання залишити роботу, з попередженням керiвництва органу або вищестоящого начальника за два тижш; заява державного службовця у зв'язку з досягненням пенсшного вшу (зако-нодавством не був передбачений граничний вш перебування саме на державнш
40
службi, тому звiльнення державного службовця з шщативи адмшютрацп в зв'язку з досягненням пенсшного вшу вважалося незаконним, що тягло за собою виникнення низки проблем, пов'язаних з потребами поновлення i висування молодих кадрiв); заява службовця у зв'язку з вступом до навчання в вищий навчальний заклад або середнш спещальний навчальний заклад чи в астрантуру; заява службовця про звшьнення у зв'язку з призовом до лав Радянсько! Армп; переведення на шшу посаду в цш же установi, за погодженням службовця.
З шщативи керiвництва органу (посадово! особи) державного службовця звшьняли за такими пiдставами, як: закшчення строку повноважень зайняття посади (це стосувалося виборних посад); лшвщащя пщприемства, установи оргашзацп, скорочення штатiв пращвниюв; виявлення невiдповiдностi службовця займанiй посади внаслiдок недостатньо! квалiфiкацil або стану здоров'я, як перешкоджають продовженню служби, (щодо ще! пiдстави звiльнення, то слщ зазначити, що, вiдсутнiсть закршлених в законодавствi конкретних вимог до державних службовщв при прийняттi на ту чи шшу посаду фактично тягла за собою виршення питання про звшьнення службовця на власний розсуд адмшютрацп або посадово! особи); систематичне невиконання службових обов'язюв, якщо до службовця рашше застосовувались заходи дисциплшарного або громадського стягнення; неявка на службу протягом бшьш як чотирьох мюящв тдряд внаслщок тимчасово! непрацездатностi; поновлення на посадi особи, яка ранiше !! займала; застосування звшьнення в якост заходу дисциплшарного впливу за прогул також за iншi дисциплшарш проступки, вчинеш державними службовцями що несли вщповщальнють в порядку пiдлеглостi за статутними Положеннями; внаслщок ви-конання вироку суду по кримшальнш справi, якщо виконання вироку несумюне з здшсненням державно! служби [4]; позбавлення судом права займати дану посаду
[7];
З науковими поглядами В.М. Манохша, щодо розподшу пiдстав звiльнення з державно! служби, погоджувались й iншi радянсью ученi. Так, наприклад, Р.С. Пав-ловський також пiдкреслював, що державно-службовi вiдносини можуть бути припинеш за iнiцiативою службовця або адмшютрацп [8, с. 125]. Однак, на нашу думку, бшьш чггкий розподш пщстав звiльнення з радянсько! державно! служби був зроблений Ю.М. Козловим, який видшив такi пiдстави як, призов в лави Радянсько! Армп; не обрання пщ час чергових виборiв службовця на посаду, яку вш займав; позбавлення судом права займати дану посаду та виконання вироку суду по кримшальнш справi в едину групу пщстав припинення державно! служби поза волею сторш [9, с. 157]. Такого ж погляду на розподш пщстав звшьнення з радянсько! державно! служби дотримувався 1.М. Пахомов, але вш пщкреслював, що даш пщстави припинення державно-службових вщносин рiвною мiрою е пщставами припинення й трудових вщносин, не тшьки тих, якi входять в юридичний склад державно-службових вщносин, а й вшх iнших ("робггничих") трудових вiдносин [5, с. 77]. Учений звертав увагу на те, що в законодавсга не робиться шяких винятюв для окремих державних службовщв, яю е суб'ектами державно-службових вщносин. А вим, iснували окремi категор^! службових осiб, для звшьнення яких недостатньо було згаданих загальних пщстав, а потрiбнi були ще й додатковi умови. Так, наприклад, при звшьненш службовцiв, що закшчили вищi i середнi навчальш заклади (протягом 3-х рокiв тсля закiнчення) адмiнiстрацiя повинна була одержати
41
^м санкци вщповщно! профспшково! оргашзацп - фабричного, заводського, мюцевого комiтету профспiлки, якщо таке було потрiбне за законом, ще й згоду ви-щестоящого органу - за приналежнютю.
Звiльнення з державно! служби з шщативи адмшютрацп, як правило, здшснювалося за згодою фабричного, заводського, мюцевого комггету профспiлки, за винятком пращвниюв, якi займали керiвнi й вiдповiдальнi посади, якi не витри-мали випробувального строку, обумовленого трудовим договором, а також тих службовщв, яю працювали за сумюництвом. Згiдно трудовим законодавством працiвникiв та службовщв не мали права звшьнити за шщативою адмшютрацп без попереднього погодження ФЗМК [4; 10]. Участь профспшок в виршенш питань про звшьнення з державно! служби також можна видшити як особливiсть припинення державное' служби в радянськi часи. Однак, це не дае тдстав стверджувати, що рядовi службовцi апара^в органiв влади здiйснювали повний контроль за законнютю рiшень керiвних оргашв та приймали активну участь в оргашзацп дiяльностi державного апарату.
В Додатку № 1 до Положення "Про порядок розгляду трудових спорiв", за-твердженому Указом Президи Верховно! Ради СРСР вiд 31 ачня 1957 р. був зазна-чений дуже широкий перелш державних службовщв, питання про звшьнення яких виршувалось без погодження з ФЗМК. Зпдно з цим перелшом, до державних службовщв, звшьнення яких не тдлягало до розгляду в комюях по трудових спорах, а виршувалось вищестоящими органами, належали головним чином т службовцi, якi мали державно-владш повноваження щодо керiвництва вiдповiдними галузями суспшьного життя [11]. Проте, перелш встановлював не тiльки коло керiвних працiвникiв державного апарату, якi мали широю права щодо керiвництва певними дшянками господарського, соцiально-культурного й адмшютративного будiвництва. Положення "Про порядок розгляду трудових спорiв" розповсюджува-лось як на пращвниюв рiзних сфер так i на державних службовцiв. Воно не видшяло окремо державних службовщв оргашв влади, державних установ та оргашзацш, пращвниюв пiдприемств, функцiонерiв громадських оргашзацш. Це було недолшом правово! системи радянського перiоду розвитку нашо! держави. Перелiк, наприклад, включав пращвниюв, якi безпосередньо виконували соцiально-культурнi функци -артистiв й iнших творчих пращвниюв, професорсько-викладацький склад вищих навчальних закладiв, працiвникiв науково-дослiдних установ, посади яких замщалися за конкурсом, а також тих ошб, що обшмали керiвнi посади в громадських оргашзащях (наприклад, завiдуючих вiддiлами профспшкових органiв i т. iн.).
I хоч включення в Перелiк даного кола ошб можливо й обумовлювалось мiркуваннями специфiки виконувано! роботи та особливостями порядку шдбору й призначення кадрiв на державну службу, викликаними необхщнютю втручання держави в дiяльнiсть працiвникiв, якi безпосередньо виконували сощально-культурнi функц^, i громадських оргашзацш у формi подання !м допомоги, здшснення контролю за законнiстю. Однак, на нашу думку, цей Перелш насамперед був своерщним обмеженням можливосп громадськостi втручатися до розв'язання не тшьки державних але й виробничих та сощальних питань. Пахомов 1.М. хоч i не констатував уваги на окремому видшенш державних службовщв, вщмежуванш !х вiд iнших категорш працюючих, все ж вiдмiчав, що коло посад, визначених Перелшом, повинно бути обмеженим [5, с. 81]. Ученим були шдтримаш заяви про
42
необхiднiсть встановити правило, якщо особа не мае державно-владних повнова-жень щодо керiвництва дорученою !й ланки господарського, соцiально-культурного та адмшютративно-полггичного будiвництва, то вона не може бути звшьнена без згоди ФЗМК [12, с. 89]. Законодавче закршлення дано! пропозици дiйсно сприяло б, на нашу думку, розвитку демократичних начал у державнш дiяльностi, змщненню охорони прав та iнтересiв радянських громадян.
Якщо повернутися до витоюв заснування радянсько! держави то можна побачи-ти ще бiльш плачевну ситуащю з забезпеченням прав людини. Щоб змiнити трудову дисциплiну, постановою РНК СРСР з 6 березня 1929 р. (i постановою президи ЦВК СРСР з 3 квггня 1929 року) адмiнiстрацiям державних тдприемств i установ було надано право самостшно, тобто без обов'язку звернутися по дозвш до РКК або трудсуду, накладати на пращвниюв ус кари, якi були передбаченi у табелi кар, у тому чи^ й звiльнення. Незабаром пiсля цього, а саме 27 серпня 1929 року НКП СРСР затвердив два табелi кар: один - для промислових тдприемств i другий - для установ державних, кооперативних i громадських. В цих табелях було зазначено, за яю вчинки пращвника можна звшьнити [3, с. 33]. Тому, на нашу думку, можна виз-нати, що само заснування профспшкових комггепв все ж таки було кроком до демократизацп радянського суспшьства. Але, на жаль, профспшки так i залишились органами, якi вдагравали номiнальну роль, iснували лише для тдтвердження факту наявностi демократа та захисту сощальних прав i гарантш працiвникiв, так i не почавши виконувати функцш, визначених !хшм призначенням.
У радянському законодавствi юнувала ще одна специфiчна пiдстава звшьнення з державно! служби. Мова йде про звшьнення службовця, який обслуговуе грошовi та товарш цiнностi, у випадках втрати адмшстращею довiри до даного пращвника [12]. Зазначимо, що вказана тдстава звшьнення була закршлена в 30-х роках XX ст. В той перюд, в умовах класово! боротьби, встановлення даного правила допомагало владi обмежити доступ до державно! служби так званих вихщщв з експлуататорсь-ких клашв, яю не виправдали з тiе! чи шшо! причини виявлено! !м довiри з боку радянсько! держави. Ршення про те, викликае довiру службовець чи ш приймалося не з урахуванням його особистих заслуг чи помилок, а насамперед, виходячи з того, до якого прошарку вiн, або його родичi належали до революци. Несумлiнне вико-нання обов'язкiв, низький рiвень професiоналiзму були нiчим поряд з недотриман-ням норм комунiстично! моралi, у разi якого службовець мiг бути звшьнений з державно! служби за ршенням керiвництва на пiдставi втрати до нього довiри. В шслявоенш роки ця пiдстава стала зовшм неактуальною, однак час !! ди закiнчився тiльки з розпадом Радянського Союзу.
Серед шших особливостей звшьнення з радянсько! державно! служби можна видшити припинення державно! служби з шщативи профспшково! органiзацi!. На вимогу профспшкового органу (не нижче вщ районного) адмiнiстрацiя повинна була розiрвати трудовий договiр з керiвним працiвником або усунути його вщ посади, якщо вiн порушуе законодавство про працю, не виконуе зобов'язань за колективним договором, виявляе бюрократизм, допускае тяганину.
На вимогу профспшково! оргашзацп про звшьнення службовця, адмшстращя була зобов'язана в той же день сповютити пращвника про цю вимогу. Службовець, по вщношенню до якого вщповщна профспшкова оргашзащя висунула вимогу про звшьнення, мав право протягом семи дшв тсля повщомлення про звiльнення пода-
43
ти заяву про перегляд його звшьнення у вищестоящу профспшкову органiзацiю, ршення яко! було остаточним. Звiльнення службовця за вимогою вiдповiдно! профспiлково! оргашзацп на пiдставi ст. 20 Основ законодавства СРСР та союзних республш про працю вiдрiзнялося вiд розгляду питання про звшьнення за ршенням ФЗМК [13, с. 40].
У першому випадку, тобто з шщативи вказаних профспшкових органiв, адмiнiстрацiя була зобов'язана звшьнити службовця. В другому, тобто за ршенням ФЗМК, такий обов'язок на адмшютращю не покладався. Здшснюючи сво! права, ФЗМК м^ в передбачених законом випадках лише ставити питання перед адмшютращею про звшьнення службовця. За точним висловом законодавця, профспшкова оргашзащя зверталася до адмшютрацп з вимогою про усунення пращвника лише з керiвно! посади, який систематично порушував трудове законо-давство, iгнорував права профспiлково! оргашзацп, проявляв бюрократизм тощо. До рядових державних службовщв ст. 20 Основ законодавства СРСР i союзних республш про працю практично не застосовувалась. Однак щодо керiвних працiвникiв радянського державного апарату ця стаття також застосовувалась дуже рщко. Це свщчить про те, що профспiлковi оргашзацп не мали можливосп в повнш мiрi використовувати сво! права. А само !х iснування не було гарантом захисту державних службовщв вщ свавшьних дiй адмiнiстрацi! та партшних керiвникiв.
Дуже правильну, на наш погляд, позищю щодо порядку звшьнення з державно! служби займав на той час Ю.А. Тихомiров, який зазначив, що порядок звшьнення з радянсько! державно! служби в значнш мiрi був пов'язаний з порядком прийняття на державну службу [14, с. 67]. Так, наприклад, звшьнення з посади, яка займалася шляхом призначення, здшснювалось особою, що призначала службовця, або ршенням вищестоящого органу. Однак, учений вiдмiчав, що само звшьнення повинно здшснюватись у вщповщносп з загальними тдставами, вказаними в ст. 17 Основ законодавства про працю СРСР та союзних республш. Також, звшьнення було можливо за власним бажанням, але в радянському законодавсга не була вщображена специфша порядку звшьнення з державно! служби ошб, яю займали посади вищих категорш у разi !х вщставки. Звшьнення обраних службовщв також здшснювалось за ршенням або постановою органу, який обирав на посаду.
Крiм загальних шдстав звшьнення службовщв, закршлених в законодавсга про працю, юнували й iншi пiдстави, закрiпленi в спецiальних статутах тих чи шших органiв державного апарату. Так, наприклад, на морському транспорт звшьнення в якост стягнення застосовувалось в випадках грубого порушення дисциплши, яке загрожувало безпецi мореплавання, порушенню митних правил, скоення в перюд перебування за кордоном або при обслуговуванш шоземного судна в порту проступку, несумюного з честю та пднютю працiвника морського транспорту [15, с. 107]. Законом СРСР "Про всезагальний вшськовий обов'язок" та рiзними военними статутами також встановлювався спещальний порядок та шдстави звшьнення вшськовослужбовщв [16].
Виходячи з вищевикладеного можна зробити висновок про те, що виршення питань звшьнення з радянсько! державно! служби, як i питань прийняття на державну службу, цшком залежало вщ дш та бажань адмшютрацп, посадових оаб та вищестоящих оргашв, тобто керуючого апарату влади. Вщсутнють чггко! правово! регламентац^ пiдстав звiльнення саме з радянсько! державно! служби, з урахуван-
44
ням специфiки дiяльностi державних службовщв залишала працiвникiв фактично беззахисними вщ свавiльних дiй керiвництва, а юнування ФЗМК не надавало серйозних гарантш проти необгрунтованого звiльнення з державно! служби. Ра-дянська дшсшсть не знала також практики адмшстративних судiв щодо захисту прав державних службовщв у разi незаконного !х звiльнення.
Список використаних джерел та лггература:
1. Оболенський О.Ю. Державна служба. - К.: КНЕУ, 2003. - 344 с.
2. Постанова РНК УРСР вщ 7 лютого 1923 року "Тимчасов1 правила про службу в державних установах i тдприемствах" // Зб1рник Узаконень та Розпоряджень РСУУ УРСР, 1923. - № 5. -С. 1.
3. Панш Я. Порядок звшьнення пращвниюв та службовщв / Дов1дник за ред. I.I. Курицького. -Одеса: Видавництво "Б1Д", 1930. - 151 с.
4. Основы законодательства Союза ССР и союзных республик о труде от 15 июля 1970 г. // Ведомости Верховного Совета СССР, 1970. - № 29(1531). - ст. 265.
5. Пахомов I.M. Адмш1стративно-правов1 питання державно! служби в СРСР. - К.: Вид-во Ки!вського ушверситету, 1971. - 128 с.
6. Советское административное право / Под ред. В.М. Манохина. - М.: Юрид. лит., 1977. -542 с.
7. Основы уголовного законодательства СССР и союзных республик от 25 декабря 1958г. // Ведомости Верховного Совета СССР. - 1959. - № 20. - ст.164.
8. Советское административное право / Под ред. Р.С. Павловского. - К.: Вища школа, 1986. -416 с.
9. Советское административное право / Под ред. Ю.М. Козлова. -М.: Юрид. лит, 1973. - 623 с.
10. Кодекс закошв про працю Укра!ни вщ 10 грудня 1971 року (1з змшами та доповненнями ) // Офшшне видання: В1дп. Мшстерство юстищ! Укра!ни. - К.: Атжа, 2004. - 120 с.
11. Указ президиума Верховного Совета СССР от 31 января 1957 года "Об утверждении положения о порядке рассмотрения трудовых споров" // Ведомости Верховного Совета СССР, 1957. - № 4(871).- ст. 58-59.
12. Давыдович Я.И., Хрусталев Б.Ф. Прием на работу, перевод, дисциплина труда и увольнение работников. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1962. - 126 с.
13. Положение о правах фабричного, заводского, местного комитета профессионального союза: утвержденное Указом Президиума Верховного Совета СССР от 15 июля 1958 г. // Ведомости Верховного Совета СССР, 1958. - № 15. - ст. 282.
14. Служащий советского государственного аппарата / Отв. ред. Ю.А. Тихомиров. - М.: Юрид. лит, 1970.- 278 с.
15. Воробьев В.А Советская государственная служба (административно-правовые аспекты) / Отв. ред. В.И. Новоселов. - РнД.: Изд-во РГУ, 1986. - 127 с.
16. Закон СССР "О всеобщей воинской обязанности" от 12 октября 1967 г. (с изменениями и дополнениями) // Ведомости Верховного Совета СССР, 1967. - № 42. - ст. 552.
Романюк Л.В. Особенности прекращения государственной службы в Украинской ССР: историко-правовой анализ.
В статье проводится комплексный анализ теоретических и практических вопросов, посвященных проблеме правового регулирования увольнения с советской государственной службы. Исследуются основания прекращения государственной службы и порядок увольнения государственного служащего. Автор анализирует советское трудовое законодательство, а также нормативные акты, регулировавшие деятельность советских государственных служащих. Особое внимание уделяется роли профсоюзов в данном вопросе. Сделаны выводы, в которых автор выявляет недостатки правового регулирования порядка прекращения советской государственной
45
службы, проводится сравнительно-правовой анализ советского и действующего украинского законодательства.
Ключевые слова: государственная служба, государственный служащий, увольнение, исполнительная власть.
Romanyuk L.V. Peculiarities of state service discharge in Ukrainian SSR: historical legal analys.
Complex analysis of theoretical and practical issues is conducted in the article, dedicated to the problem of legal regulation of discharge from soviet state service. Reasons of state service termination and dischargement order of state employees are studied. The author analyses soviet labour law, and also statutory acts, which regulated activity of soviet state employees. Special attention is payed to trade union's role in the above questions. The author summerizes lack of the legal regulation of soviet state service dischargement flaws, comparative and legal analysis of soviet and current Ukrainian law is conducted.
Key words: state service, state employee, dischargement, executive authority.
Надiйшла до редакцл 16.07.2008 p.
46
