CC BY
16
КЛ1Н1ЧНА МЕДИЦИНА
об'емно1' частки крипт, посилення слизоутво-рення келихоподiбними клiтинами i лiмфоплаз-моцитарно1' iнфiльтрацiï власно1' пластинки з тдвищенням об'емно1' частки плазмоципв, акти-вацiя пролiферативних процесiв в ештели i лiм-фоïднiй тканиш, гiпертрофiя м'язово!' пластинки.
У бшьшосп хворих на СРК iз перевагою болю i метеоризму (66,7 %) ендоскошчш i морфо-метричнi показники товсто1' кишки вiдповiдають нормальному стану слизово1' оболонки, в iнших -гшосекреторнш формi.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Рекомендации Российской Гастроэнтерологической Ассоциации по диагностике и лечению синдрома раздраженного кишечника. - М., 1999. - С.1-8.
2. Atkinson R.J., Hunter J.O. Role of diet and bulking agents in the treatment of IBS II Irritable bowel syndrome (ed. M.Camilleri, R.C.Spiller). -London, 2002. - P.141-150.
3. Camilleri M. Management of the irritable bowel syndrome II Gastroenterology. - 2001. - Vol.120. - P.652-668.
4. Camilleri M. Serotogenic drugs: emerging therapies for IBS II Irritable bowel syndrome (ed. M.Camilleri, R.C.Spiller). -London, 2002. - P.179-190.
5. Clouse R.E., Lustman P.J. Antidepressants for IBS II Irritable bowel syndrome (ed. M.Camilleri, R.C.Spiller). -London, 2002. - P.161-172.
6. Drossman D.A. The functional gastrointestinal disorders and the Rome II process. Rom II: a multi-
national consensus document on functional gastrointestinal disorders // Gut. - 1999. - Vol.45. - suppl.II. - P.1-5.
7. Guthrie E., Whorwell P.J. Psychotherapy and hypnotherapy in IBS // Irritable bowel syndrome (ed. M.Camilleri, R.C.Spiller). -London, 2002. - P.151-160.
8. Locke G.R. Determinants of consulting behavior // Irritable bowel syndrome (ed. M.Camilleri, R.C.Spiller). -London, 2002. - P.11-16.
9. Longstreth G.F. Clinical diagnosis of IBS // Irritable bowel syndrome (ed. M.Camilleri, R.C.Spiller). -London, 2002. - P.1-10.
10. Tegaserod, a 5-HT4-receptor partial agonist, relieves symptoms in irritable bowel syndrome patients with abdominal pain, bloating and costipation / Mller-Lis-sner S.A., Fumagalli I., Bardhan K.D. et al. // Aliment. Pharmacol. Ther. - 2001. - Vol. 15. - P.1655-1666.
♦
УДК 616.118:616.89-008.485
I. В. Дроздова
ОСОБЛИВОСТ1 ОСОБИСТОСТ1 ХВОРИХ НА АРТЕР1АЛЬНУ Г1ПЕРТЕНЗ1Ю
Кримський республканський НД1 фiзuчнuх методiв л^вання i медично '1' клiматологiï iм. 1.М. Сеченова (дир. -д.мед.н., проф. С. С. Солдатченко) м. Ялта
Ключовi слова: особисткт особливостi, артергальна гтертензгя, дгагностика, реабШтацгя
Key words: personal peculiarities, arterial hypertension, diagnosis, rehabilitation.
Резюме. Изучены особенности личности 180 больных артериальной гипертензией (АГ) при помощи Миннесотского многофазного личностного теста (Minnesota Multisphasic Personality Inventory - MMPI), 16-факторного опросника Р. Кэттелла, методики для психологической диагностики типов отношения к болезни. Установлено, что социальное поведение больных АГ характеризуется как чрезмерно адаптивное, уступчивое, ориентированное на социальный успех, пассивное и избегающее конфликтов, сдерживающее положительные и отрицательные аффекты. Профиль ММР1 у больных АГ характеризовался повышением по шкалам невротической триады, подъемом по 6-й шкале и незначительным снижением по 9-й шкале, повышением по 0-й шкале. Профиль больных АГ по методике Р. Кэттелла характеризуется низкими оценками по факторам A, C, E, F и высокими - по факторам I, L, O, Q. Среди чистых ТОБ чаще встречались Г, Р, А, С. Знание личностных особенностей больных АГ необходимо как для успешного лечения заболевания, прогноза характера, выраженности и динамики возможных невротических нарушений при АГ, так и для реабилитации больных АГ.
Summary. Personal peculiarities of 180 patients with arterial hypertension (AH) were studied with the help of Minnesota Multisphasic Personality Inventory (MMPI), 16-factors questionnaire of R. Kettell and methods for psychological diagnostic of types of attitude to the disease. It was determined that social behaviour of patients with AH is defined as excessively adaptive, pliable, oriented at social success, passive and avoiding conflicts, restraining positive and negative affects. Knowledge of personal peculiarities of AH patients is necessary for successful treatment of the disease, character's prognosis, manifestation and dynamics of possible neurotic disorders in AH, and for AH patients' rehabilitation.
Ще з 4aciB класичних робгг Г.Ф. Ланга ар-TepianbHy гшертензда (АГ) визначають як захво-рювання нейрогуморального, регулюючого арте-рiaльний тиск (АТ) апарату [7]. Так, у 1962 р. у доклащ Комтету експерпв ВООЗ есенцiйнy ri-пертензда характеризують як захворювання, при якому тдвищення АТ не пов'язане з первинними оргашчними змiнaми в оргашзмг Причиною стiйкого пiдвищення АТ ранш психосоматики визначають довготривале емоцiйне напруження й потенцшну здaтнiсть до дiяльностi; проте сaмi дп не можуть бути виконaнi, у зв'язку iз тим, що 1х спрямовaнiсть суперечить моральним та етич-ним принципам людини [2, 8, 11].
Г.К. Ушаков до фактов патогенезу АГ вщ-носив: спадкову обтяженiсть АГ, конституцшш особливостi особистостi (врiвновaженiсть, пря-молiнiйнiсть, обов'язковiсть, принциповiсть й рипдшсть особистостi) i, нaрештi, несприятливi зовшшш впливи у виглядi перенапруження й психiчних потрясiнь. Психотрaвмyючi фактори вщграють суттеву роль не тiльки у виникненш, а й у прогресуванш АГ [10].
Пiсля робiт F. Alexander [11], який пов'язав появу АГ iз бажанням вiдкрито виразити воро-жiсть при одночaснiй потребi у пaсивнiй та ада-птивнш поведiнцi, значна кiлькiсть робiт була присвячена саме вивченню структури особис-тост хворих на АГ. У наш час особливосп осо-бистоси хворих на АГ досить добре вивчеш, проте iснyють iнодi дiaметрaльно протилежнi погляди [1, 2, 4, 5, 8]. Найчастше визначаеться штерперсональне напруження у стрyктyрi осо-бистоси хворих на АГ, яке юнуе мiж агре-сивними iмпyльсaми, з одного боку, та почуттям залежносп - з iншого. Тому вивчення поши-реностi й характеру психiчних i поведiнкових розлaдiв у хворих на АГ неможливе без вивчення особливостей особистосп цих хворих.
Мета роботи - визначити особливосп осо-бистоси хворих iз aртерiaльною гiпертензiею.
МАТЕР1АЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛ1ДЖЕНЬ
Вщкрите контрольоване дослiдження, що проводилось на бaзi Кримського республ> канського НД1 фiзичних методiв лiкyвaння та
медично! ктматологп iM. 1.М. Сеченова i сана-торiю "Ай-ПетрГ' (м. Ялта), шсля отримання ш-формовано! згоди, охоплювало 180 хворих на есенцшну АГ 1-2 ступеня. Дизайн дослщження: критери включення - наявнiсть стабшьно! АГ 1-2 ступеня, вiк вщ 30 до 60 рокiв; критери виклю-чення - наявнiсть клшчно вагомо! супутньо! патологи або асоцшованих станiв.
Хворi були розподшеш на 2 групи. У 1 групу увiйшло 89 хворих i3 м'якою АГ, середнiй вiк яких становить 46,8 ± 4,3; тривалють захворювання 6,0 ±2,8 року; серед них чоловшв - 40, жшок 49. У 2 групу увшшов 91 хворий i3 по-мiрною АГ, середнiй вiк яких становить 52,3 ± 4,2; тривалють захворювання - 8,6 ± 2,2 року; чоловшв - 41; жшок 50. Серцева недостатнють I ст. (за NYNА) була у 170 оаб, II ст. - у 10 осiб.
1снуе значна кшькють методик для дослщжен-ня психолопчних особливостей людини, серед них базовими вважаються: Мiннесотський бага-тофазний особистюний тест; методика для пси-холопчно! дiагностики типiв вiдношення до хво-роби; 16-факторний опитувальник Р. Кеттелла. Валiднiсть (змiстовну, критерiальну та конструк-тивну) та надiйнiсть (тест-ретестовий тип та кое-фiцiент внутршньо! усталеносп) усiх методик доведено й перевiрено [3].
Мiннесотський багатофазний особистiсний тест (Minnesota Multisphasic Personality Inventory), який було створено S.Hathaway, I. McKinley у 1960 р., дае можливють розкрити структуру психолопчного синдрому, структуру особистю-них особливостей та тип реакци на стрес у кожного хворого при значному ступеш об'ектив-ностi. У 1965-1967 роках було розроблено перший варiант ММР1 на росшськш мовi Ф.Б. Бе-резiним та М.П. Мирошниковим. У 1970 рощ Л.М. Собчиком було створено адаптований вар> ант ММР1. Методика складаеться iз 550 тверд-жень, як стосуються загального стану здоров'я, кардюваскулярних, шлунково-кишкових, сечоста-тевих, неврологiчних та шших розладiв соцiальних i амейних вiдносин, звичок, чоловiчостi-жiночостi, нав'язливостi, страив, галюцинаторних пережи-вань, загальних сощальних i моральних установ,
самоощнки. Значна об'ектившсть базуетъся на ма-тематичнiй обробцi даних вiдповiдей на питання, яю застосовуються клiнiцистами при розмовi з хворими, а також на усуненнi неминучого впливу особистостi самого дослiдника [3].
Вагомий внесок у об'ективiзащю результат обстеження вносять шкали вiрогiдностi, яю вия-вляють тенденцiю до аграваци чи дисимуляци, свiдчатъ про намагання "виразити себе якомога краще" та дозволяють стримувати коливання профiлю, яю залежать вiд реакцп хворого на процедуру обстеження.
Тест ММР1 складасться iз 3 оцiнюючих F, К) та 10 клшчних шкал: 1 - шохондри; 2 - деп-реси; 3 - ютерп; 4 - психопати; 5 - чоловiчостi-жiночостi; 6 - парано!; 7 - психастени; 8 - ши-зофренп; 9 - гшомани; 0 - штроверси.
Вщповщь на твердження тесту спочатку ощ-нюють умовними одиницями - "сирими очками", а потiм !х переводять у особливi Т-бали. Опти-мальним в ощнщ усiх шкал вважасться дiапазон вiд 30 до 70 Т-балiв.
До числа методик, яи вивчають особистють за цiлим рядом взаемопов'язаних характеристик, належить i 16-факторний опитувальник Р. Кет-телла, метою якого е оцiнка бiполярних осо-бистiсних якостей, якi складають 16 факторiв [3]: стриманiстъ - товарисьюсть; мислення конкрет-не, обмежене - абстрактне; емоцшна нестiйкiстъ
- стшюсть; залежний вiд групи - самостшний; серйозний - безтурботний; i3 вираженим "я" -непринциповий; ризиковий - нершучий; жор-сткий - м'який; довiрливий - пiдозрiлий; прак-тичний - з багатою уявою; прямолшшний - гну-чкий; спокiйний - занепокоений; схильний до всього нового - консервативний; поступливий -настирний; спонтанний - контролюючий себе; спокiйний - напружений; брехливий - правди-вий.
"Методика для психолопчно! дiагностики ти-пiв вiдношення до хвороби" (ТВХ) дозволяе виявляти 12 титв реагування на хворобу: гармо-нiйний (Г); ергопатичний (Р); анозогнозичний (А); тривожний (Т); iпохондричний (I); невра-стешчний (Н); меланхолiйний (М); апатичний (А); сенситивний (С); егоцентричний (Я); пара-нощальний (П); дисфоричний (Д) [3].
Статистичну обробку проводили пiсля ство-рення комп'ютерно! бази даних у системi Microsoft Excel та Ascess за допомогою персонально! ЕОМ iз обчисленням t-критерiю Стьюдента для порiвняння середнiх величин та критерда %2 для порiвняння вiдносних величин.
РЕЗУЛЬТАТИ ТА IX ОБГОВОРЕННЯ
З метою виявлення провiдних тенденцiй було проведено штерпретащю узагальнених профiлiв особистосп хворих МАГ i ПАГ (рис. 1).
Т-бали
LFK 123456789 10
шкали
—А— МАГ □ ПАГ Рис. 1. Особисткш профМ ММР1 у хворих МАГ та ПАГ
Шкала L дае можливють ощнити щирiсть хворого.
Шкала F - виявляе недостовiрнi вiдповiдi: чим вищими е результати за щею шкалою, пм вони е менш вiрогiдними.
Шкала K - дае змогу згладити помилки, якi виникають внаслiдок значно! обережностi й контролю дослщжуваного пiд час тестування. Ви-сокi показники за щею шкалою свщчать про
неусвiдомлений контроль поведшки. Шкала К використовуеться для корекцп клiнiчних шкал, якi залежать вщ И величини.
У хворих iз АГ показники оцiночних шкал (L, F, К) знаходились у межах норми, що свщ-чить про вiрогiднiсть отриманих результатiв i адекватшсть у вiдношеннi обстежених до тестування. Майже у половини хворих на АГ разом iз тим спостер^аеться поеднання високого рiвня
показника за шкалою F i низького рiвня показ-ника за шкалою К, що вiдображаe високий рiвень тривожностi та потреби у допомозь
Клiнiчнi шкали:
1. 1похондри (Ш). "Близьюсть" хворого до астено-невротичного типу. Хворi на АГ iз ви-сокими оцiнками повшьш, пасивнi, приймають усе за правду, погано пристосовуються, погано витримують змiну оточення, легко втрачають рiвновагу у сощальних конфлiктах.
2. Депреси (D). Висок оцiнки мають чутливi, сенситивнi особи, тривожш, сором'язливi. У ви-конанш виробничих завдань вони стараннi, су-млiннi, високоморальнi й пунктуальнi, але не здатш до прийняття власного ршення, не мають самовпевненостi, при найменших невдачах впа-дають у вщчай.
3. 1стери (Ну). Виявляе осiб, схильних до неврологiчних захисних реакщй конверсiйного типу. Вони використовують симптоми соматич-ного захворювання як зашб уникнення вщпо-вiдальностi. Вс проблеми вирiшують поринан-ням у хворобу. Провщною рисою цих людей е намагання видавати себе значущою, важливою персоною, намагання привернути до себе увагу, жага захоплення. Почуття цих людей поверхнев^ а iнтереси неглибою.
4. Психопати (Pd). Високi ощнки за цiею шкалою свiдчать про сощальну дезадаптацiю, такi особи агресивш, конфлiктнi, зневажають со-цiальними нормами i цiнностями. Настрiй у них мшливий, вони мстивi, збудливi й чутливь Проте можливий i тимчасовий шдйом профiлю за цiею шкалою внаслщок будь-яких причин.
5. Виразностi чоловiчих i жточих рис характеру (F-М). Рiвень профiлю, як для чо-ловiкiв, так i для жшок, вiдображае врештi-решт ступiнь щентифшаци iз традицiйною культурою та сощальним значенням чоловiка й жiнки. Виразний пiдйом профiлю вiдображае зниження чи вщсутнють тако! щентифшаци, явне зниження профшю свiдчить про И високий рiвень. Голов-ним чином щентифшащя виражаеться у жит-тевому досвщ, естетичних i культурних ште-ресах, професшнш цiлеспрямованостi. Твер-дження, що стосуються сексуально! сфери, не вщшрають у шкал помггно! ролi.
6. Параног (Pa). Головною рисою людей iз високими показниками за щею шкалою е форму-вання надщнних iдей. Це однобiчнi, агресивнi, мстивi люди. Хто не згодний з ними, хто думае шакше - той ворог. Сво! погляди вони активно впроваджують, тому часто конфлштують iз ото-чуючими. Власнi найменшi здобутки вони зав-жди значно перебшьшують.
7. Психастенй Виявляе оаб iз тривож-но-мiнливими рисами характеру, яким притаман-нi тривожшсть, боязкiсть, нерiшучiсть, постiйнi сумнiви.
8. Шизофрени (Se). Особам iз високими показниками за щею шкалою притаманна шизощна поведшка. Вони здатш тонко вщчувати i сприй-мати абстрактш образи, проте повсякденнi ра-дощi й горе не викликають у них емощйного вiдгуку. Таким чином, загальною рисою шизо!д-ного типу е поеднання шдвищено! чутливосп з емоцiйною холоднiстю й вщчужешстю у мiжо-собистiсних вiдносинах.
9. Гтомани (Ма). Для оаб iз високими ощн-ками за щею шкалою характерним е добрий настрш, незважаючи на обставини. Вони активш, дiяльнi, енергiйнi i життерадiснi. 1м до вподоби часта змша роботи, вони легко контактують iз людьми, але штереси !х поверхневi й мшлив^ 1м бракуе витримки та настирливосп.
0. Сощальш контакти. Особи iз високим рiвнем профiлю на щй шкалi вiдзначаються труднощами у мiжособистiсних взаемовщноси-нах, зумовленими вщлюдкуватютю, нетоварись-кiстю; спрямованiстю до дiяльностi, не пов'яза-но! iз спшкуванням, та тривогою у тих випадках, коли мiжособистiснi контакти вiдбуваються всу-переч волi суб'екту. Зниження рiвня профiлю на цiй шкалi вщображае зацiкавленiсть i спрямо-ванiсть до мiжособистiсних взаемовiдносин.
Профiль хворих як МАГ, так i ПАГ харак-теризувався пiдвищенням на шкалах невротично! трiади (1 - соматизацiя Т, 2 - Т i депресивш тенденций 3 - вщштовхування факторiв, якi викликають Т), тдйомом на 6-й шкалi i незначним зниженням на 9-й (вщкидання тривоги i гшо-манiакальнi тенденци), також - пiдвищенням на 0-й (сощальш контакти).
Хворим на АГ бшьшою мiрою притаманнi зниження рiвня домагань, песимiзм, надмiрна серйознiсть, знижений настрш, нездатшсть вщ-чувати задоволення, зниження активносп, труднощi у сощальних контактах. Вони часто уникають контакпв, проте в дшсносп вiдчу-вають потребу привернути й утримати увагу ото-чуючих, цiнують !х увагу. 1м характерш дра-тiвливiсть, легко виникаючi почуття провини й гнiву, спрямованi на себе, знижена самооцiнка, тривога i опiкування власним здоров'ям. У сома-тичних скаргах поеднуються звинувачення i не-достатня увага оточуючих. Поведшка хворих орiентована на спiвчуття, шдвищену увагу й пiдтримку оточуючих, що може викликати труднощi у имейнш адаптацп.
У свош дiяльностi найчастше вони керуються
не потребою досягнення усшху, а намаганням уникнути поразок, !х поведiнка вiдзначаетъся страхом перед можливими невдачами i пораз-ками у результат припущених помилок; пове-дшка носить обмежений характер, який проя-вляеться вiдмовою вiд дiялъностi при зневiрi в успiху. Оточуючими вони характеризуются ста-ранними, нерiшучими, впертими, замкненими, вщлюдкуватими особами.
Вивчення бшолярних особистiсних якостей, якi складають 16 факторiв [3], дае можливiстъ ощнити;
1-й фактор (А) - стримашсть-товариськкть.
Висока оцiнка за фактором А характеризуе зда-тнiстъ до сшвпращ, природнiстъ у стосунках, увагу до людей, доброту, поступливють. Низька ощнка свiдчитъ про такi риси характеру, як байдужють, надмiрний скептицизм, вщсутшсть гнучкостi у ставленнi до людей.
2-й фактор (В) - обмежене мислення-км^-ливкть. Висока оцiнка свщчить про наявнiстъ здiбностей до мiркування, обгрунтування вис-новкiв. Низька - досить прим^ивне мислення, труднощi у навчанш.
3-й фактор (С) - емоцшна врiвноваженiсть. Висока оцiнка за фактором С свщчить про стабшьшсть поведшки, емоцiй, реалiстичнiстъ, спокiй, вщсутшсть конфлiктностi, врiвнова-женiстъ у складних ситуацiях. Низька - характеризуе знижену толерантнiстъ до емоцiйних факторiв, невпевненiстъ у собi, пiдвищену драт> вливiстъ, частi прояви хвилювання.
4-й фактор (Е) - незалежшсть-пщлеглкть. Висока ощнка за фактором Е свщчить про само-впевненють, домiнантнiстъ, звинувачення ото-чуючих у конфлiктах. Низька - про надмiрну сором'язливiстъ, конформшсть, тенденцiю до по-ступливостi перед шшими.
5-й фактор (D) - стурбовашсть-безтур-ботнiсть. Висока оцiнка за фактором D свiдчитъ про актившсть, iмпулъсивнiстъ, експресивнiстъ, говiрливiстъ. Низька - про шдвищену обере-жнiстъ, розсудливють, стриманiстъ, iнколи песи-мiстичнiстъ, суворють.
6-й фактор (G) - виразна сила "Я"-без-принциповiсть. Висока ощнка за фактором G свiдчитъ про обгрунтовашсть прийнятих рiшенъ, наполегливiстъ у досягненш мети, вщповщаль-нiстъ, обов'язковють, намагання дотримуватися встановлених правил у вщповщносп до усiх щн-шсних орiентацiй. Низька - про схильшсть до нестабiлъностi, пiдлеглiстъ випадковим впливам, намагання не зв'язувати себе певними зобо-в'язаннями.
7-й фактор (Н) - ризикованiсть-нерiшучiсть.
72
Висока ощнка за фактором Н свщчить про смь ливють, ризиковашсть, готовнiстъ мати справу iз незнайомими речами, багатство емощйних реак-цiй. Низька - свщоцтво нерiшучостi, сором'язли-востi, обережностi, намагання знаходитися у тш, надання переваги в вщносинам iз вузьким колом друзiв.
8-й фактор (J) пiддатливiсть-жорсткiсть. Висока оцiнка за фактором J свiдчитъ про залеж-шсть, намагання мати заступника, мрiйливiстъ, витончешсть, непрактичнiстъ. Низька - про самовпевнешсть, суб'ективнiстъ, гiпертрофоване прагнення до незалежносп, манiрну ввiчливiстъ, скептицизм, iнодi цишчшсть, прагматизм.
9-й фактор (L) - пiдозрiлiсть-довiрливiсть. Висока оцiнка за фактором L свiдчитъ про надмiрнi сумшви, пiдозрiлiстъ, спрямованiстъ iн-тересiв на самого себе, високу самоощнку, по-шук недолiкiв у iнших. Низька - здатшсть знахо-дити сшльну мову iз оточуючими, добру взае-модiю з колективом, вiдсутнiстъ надмiрноl зазд-ростi, турботу про шших.
10-й фактор (М) - непрактичшсть-практич-нiсть. Висока оцiнка за фактором М свщчить про багату уяву, заглиблення у самого себе, без-порадшсть у практичних справах, iнодi вщсутн-iстъ сприйняття реалъностi, пов'язану iз силь-ними реакцiями, проблеми взаемовiдносин у колективi. Низька - орiентацiю на зовнiшню ре-альшсть, загалъноприйнятi норми, увагу до дрiб-ниць (iнодi при цьому нестача творчо! уяви).
11-й фактор (N1 - прямолiнiйнiсть-гнуч-кiсть. Висока ощнка за фактором N свщчить про розважливють, досвщченють, вiдсутнiстъ сенти-ментальносп, iнодi цинiзм. Низька - безпосе-реднiстъ, iнодi - грубiстъ, задоволення досягну-тим.
12-й фактор (О) - тривожшсть-спокш.
Висока оцiнка за фактором О свщчить про надмiрне непокоення, хвилювання, часто погаш передчуття, невпевненiстъ. Низька - спокiй, впевнешсть у собi, байдужiстъ до погщщв оточуючих.
13-й фактор (Ql) - радикалiзм-консерва-тизм. Висока оцiнка за фактором Q1 свiдчитъ про штелектуальш iнтереси й сумнiви по вщношен-ню до фундаментальних проблем, скептицизм, сумнiви в iснуючих правилах i принципах, схи-лънiстъ до експерименпв. Низька - намагання дотримуватися встановлених норм, пщтримувати iснуючi принципи, традицп, сумнiви у нових iдеях, заперечення змш.
14-й фактор (Q2) - самостшшсть-навтова-нiсть. Висока оцiнка за фактором Q2 свiдчитъ про увагу лише до власно! думки, незалежшсть у
>Л!1'1!
поглядах, прагнення до самостшних рiшень i дiй. Низька - залежнiсть вщ чужо! думки, вiддання переваги спшьним рiшенням, орiентацiю на соцi-альне схвалення.
15-й фактор ^3) - високий самоконтроль-низький самоконтроль. Висока оцiнка за фактором Q3 свiдчить про дисциплшовашсть, сум-лiннiсть у виконанш соцiальних завдань, вмiння добре контролювати сво! емоци, турботу про свою суспшьну репутацiю. Низька - недисци-плiнованiсть, внутрiшню конфлiктнiсть, неви-конання правил, пiдлеглiсть сво!м почуттям, низький самоконтроль.
16-й фактор ^4) - напружешсть-релаксащя. Висока оцiнка за фактором Q4 свiдчить про збуд-ливють, дратiвливiсть, нетерплячiсть, надмiрну кiлькiсть спонукань, що не знаходять вирiшення. Низька - надмiрний спокiй, не зовшм виправдане задоволення, iнодi млявiсть, недостатню моти-вацiю, лiнощi.
Фактор (МД) - брехливкть-правдивкть. Висока оцiнка характеризуе вщвертють респондента. Низька - свщчить про брехливiсть, що дае привщ для сумнiвiв у отриманих результатах обстеження.
Профшь хворих АГ (рис. 2) за методикою Р. Кеттела характеризуеться низькими оцшками за факторами А (сизотимiя), С (слабiсть), Е (кон-формнiсть), F (стриманiсть); i високими оцш-ками за факторами J (податливiсть), L (шдозр> лють), О (гiпотимiя), Q (фрустрованiсть), що свщчить про вiдокремленiсть, вiдлюдкуватiсть, замкнешсть, недовiрливiсть.
Хворi АГ емоцiйно неврiвноваженi, знахо-дяться пiд впливом почутпв, легко засмучу-ються, стурбованi, легко втомлюються, шохон-дричнi. Вони сором'язлив^ покiрнi, пiдлеглi, легко можуть бути виведеш iз рiвноваги автори-тарним керiвництвом. 1м притаманна схильнють до ускладнення ситуацiй i проблем, песимiзм, турбота про майбутне, очшування невдач. Вiд оточуючих чекають уваги i пiдтримки, вони по-датливi i сентиментальнi, а разом iз тим -пiдозрiлi, ревнивi, заздрюш. 1м притаманна вну-трiшня напружешсть, почуття провини, страх i тривога, невпевнешсть у собi, пригнiченiсть, депрешя, вразливiсть i чутливiсть до реакцш оточуючих, дратiвливiсть.
А В
Е F
J L фактори
М N О 01 02 03 04
С
Н
бали 12 10 8 6 4 2 0
Рис. 2. Узагальнюючий профшь особистост1 (16-фактор1в) хворих на АГ
"Методика для психолопчно! дiагностики ти-тв вiдношення до хвороби" (ТВХ) дозволяе вия-вляти 12 типiв реагування на хворобу: гармо-нiйний (Г); ергопатичний (Р); анозогнозичний (А); тривожний (Т); шохондричний (I); невра-стешчний (Н); меланхолiйний (М); апатичний (А); сенситивний (С); егоцентричний (Я); пара-нощальний (П); дисфоричний (Д) [3].
Чисп ТВХ виявлялися у 33 (66,0%), змшаш (3) - у 12 (24,0%) та дифузш - у 5 (10,0%) хворих
АГ. Серед чистих ТВХ окремi варiанти зустр> чалися з наступною частотою: 30,3% - Г; 42,4% -Р; 21,2% - А; 6,1 % - С. Змшаний ТВХ виявлявся у 24,0% хворих на АГ. У 75,0% з них зустр> чалися 2 варiанти, у 25,0% - 3 варiанти ТВХ. У хворих на АГ iз двочленною структурою ТВХ спостершалися такi комбiнацil: РС, ЗС, ПД, Р1, СН, СП, РЗ, СТ; з тричленною структурою ТВХ -РСП, 1СП. Змiшаний ТВХ визначае розмаггтя у ставленнi до хвороби: при цьому стушнь вираз-
КЛ1Н1ЧНА МЕДИЦИНА
ност кожного компоненту, його характер, поряд iз преморбщними особливостями хворого, зава-жали формуванню й закршленню якогось пев-ного чистого ТВХ.
У хворих на АГ iз дифузним ТВХ (10,0%) спостер^алися наступнi комбшаци: ТЯСП, ТНСД, ТНСЯ, ТНМСД. Незначна питома вага хворих iз дифузним ТВХ завадила визначенню найбшьш притаманних комбiнацiй для хворих на АГ. В^м саме цi пащенти, зважаючи на значний ризик розвитку межово! психiчноl патологи, потребували позачергового психокоригувального втручання.
20,0% хворих на АГ - особи з Г ТВХ, як досить тверезо ощнювали свш стан без схиль-ностi до перебiльшування його тяжкосп, але й без його недоощнки, 1м була притаманна адекватна поведшка у перiод адаптаци до змiн фiзичного стану, небажання турбувати шших необхiднiстю догляду за собою. Вони намагалися сшвпрацювати з медичним персоналом, збер> гати конструктивно активну позицiю пiд час лшування.
28,0 % хворих на АГ - особи з Р ТВХ. Це особистосп, у класичнш характеристик яких проявляеться "вщхщ вiд хвороби до роботи". Нехтуючи перебiгом хвороби, вони намагалися продовжувати професшну дiяльнiсть. Для хворих такого складу характерним було надвщпо-вiдальне, щиро вiддане ставлення до роботи. Ц особи до обстеження та лшування ставилися вибiрково, намагалися ухилитися вщ тих його видiв, якi, на !хню думку, могли призвести до обмеження професшно! дiяльностi.
14,0 % хворих на АГ - особи з А ТВХ, 1м було притаманне вщмежування вщ думки про хворобу, можливють И наслщюв, навiть заперечування наявностi само! хвороби. Анозогнозична реакцiя грунтуеться переважно на механiзмi "психоло-гiчного захисту" вщ загрози добробуту, щастю й навт життю пащента, що може завдати захво-рювання. Часто виявляеться пряма корелящя мiж типами реагування А i Т. Чим сильнiше сприй-маеться загроза, тим частiше спостер^аеться ре-акцiя вiдмежування вiд хвороби. Виникнення захворювання пов'язувалося у цих пащенпв iз випадковими обставинами, вони вщмовлялися вiд обстеження та лшування, намагалися обме-житися "сво!ми засобами". Вони нехтували до-тримуванням режиму, медичних рекомендацш, що негативно впливало на перебiг захворювання.
34,0% хворих на АГ - особи зi змшаним (24,0%) та дифузним (10,0%) ТВХ. Особливо не-сприятливою е реакщя на захворювання осiб iз патохарактерологiчним розвитком особистостi,
74
що проявляеться, здебшьшого, астено-невротич-ним синдромом, а також фобiчною та депресив-ною симптоматикою. Клiнiчна картина таких сташв вiдрiзняеться вiд невротичних порушень бшьш глибокими та стiйкими змшами особи-стостi. Усю увагу таких хворих звернено до сво-го стану здоров'я i лiкування, чим переважно ви-черпуються усi 1хш iнтереси. У них рiзко зни-жуеться рiвень домагань i, як наслщок, соцiальна активнiсть, спостерiгаеться "внутршня картина хвороби", що отримала назву "вщхщ до хвороби", 1х майже цiлковито задовольняе життя хворого чи швалща, який проводить бшьшу частину свого часу у лшарш або полiклiнiцi, хоча сома-тичний стан таких хворих не потребуе стацю-нарного лiкування [4, 5, 7, 8].
Щ даш узгоджуються з лiтературними, у яких сощальна поведiнка хворих АГ оцшюеться як надмiрно адаптивна, поступлива, орiентована на соцiальний успiх, пасивна та уникаюча кон-флiктiв, стримуюча позитивш та негативнi афек-ти. У вщповщносп до тверджень Г.1. Каплана та Б.Д. Седока [6], особи з АГ зовншньо трима-ються дуже благопристойно, виказують багато скарг й бувають компульсивними, i хоча зовш-шнього гшву не виражають, у них потенцшно може накопичуватися гнiв. На думку Л.П. Урван-цева [9], хворi на АГ амбщюзш, постiйно кон-флiктують iз начальством; для них характерними е сформоваш у дитинствi iнтрапсихичнi кон-флiкти мiж агресивнiстю й почуттям провини, мiж незалежнiстю i намаганням знайти захист.
Отриманi результати шдтверджують важ-ливiсть знання особливостей особистосп хворого на АГ як для усшшного лiкування захворювання, прогнозу характеру, виразносп й динамiки мож-ливих невротичних порушень при АГ, так i для реабiлiтацil хворих на АГ, оскшьки обгрун-товують якомога рашше вiд початку захворювання впровадження вiдповiдноl потенцiю-ючо! психотерапи i психопрофiлактики невротичних реакцш.
Змiни в психологiчному статусi хворих на АГ повинш враховуватися при запроваджуванш реа-бiлiтацiйних заходiв, усшшне здiйснення яких потребуе передусiм прискорення процесу психо-логiчноl адаптацil пащента до змш життедiяль-ностi, що вщбуваеться внаслiдок самого захворювання. Виршення цього та iнших завдань реабштацп вимагае вивчення повного дiапазону психологiчних порушень у хворих на АГ на ушх етапах захворювання, природи цих змiн, аналiзу "внутршньо! картини хвороби" та механiзмiв психолопчного захисту, дослiдження соцiально-психологiчних чинниюв, а саме характеру мiж-
ит
особистюно! взаемоди на ycix píbhhx функщону-вання. Об'ективнi дослiдження ктшко-психоло-пчного статусу хворих на АГ, поряд Í3 суб'ек-тивною ощнкою якост життя (ЯЖ), виявлення кореляцiйних взаемозв'язюв мiж ктшко-функщ-ональними, психологiчними, сощальними i со-цiально-психологiчними показниками сприяють виробленню iндивiдyальних пiдходiв до реаб> лгацп хворих на АГ.
ВИСНОВКИ
1. Сощальна поведiнка хворих на АГ ощню-еться як надмiрно адаптивна, поступлива, орiен-тована на сощальний yспiх, пасивна та уникаюча
конфлiктiв, стримуюча позитивнi та негативш афекти.
2. Знання особливостей особистосп хворих на АГ необхвдне як для устшного лiкyвання зах-ворювання, прогнозу характеру, виразностi й динамши можливих невротичних порушень при АГ, так i для реабштаци хворих АГ,
3. Виршення провiдних завдань реабшггаци вимагае вивчення повного дiапазонy психоло-гiчних порушень у хворих на АГ на ушх етапах захворювання, природи цих змiн, аналiзy "вну-тршньо!" картини хвороби та механiзмiв психо-логiчного захисту, дослщження сощально-психо-логiчних чинникiв.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Авербух Е.С. Психика и гипертоническая болезнь. - Л.: Медицина, 1965. - 176 с.
2. Александер Ф. Психосоматическая медицина. Принципы и применение: Пер. с англ. - М.: Перрлс, 2000. - 296 с.
3. Белова А.Н., Щепетов О.Н. Шкалы, тесты и опросники в медицинской реабилитации. - М.: Анти-дор, 2002. - 440 с.
4. Боброва М.И. Эффективность традиционных и нетрадиционных методов в диагностике и лечении гипертонической болезни. - Автореф.: дис. ... канд. мед. наук. 14.00.06. - Пермь, 2002. - 20 с.
5. Веркошанская Э.М. Взаимосвязь клинико-функционального статуса больных артериальной ги-пертензией с психофизиологическими характеристиками личности. - Автореф.: дис. ... канд. мед. наук 14.00.06. - Новосибирск, 2005. - 27 с.
6. Каплан Г.И., Сэдок Дж.Б. Клиническая психиатрия: Пер. с англ. - М.: Медицина, 1994. - Т. 1. -692 с.
7. Ланг Г.Ф. Гипертоническая болезнь. - М.: Медгиз, 1950. - 495 с.
8. Менделевич В.Д., Соловьева С.М. Неврозо-логия и психосоматическая медицина. - М.: МЕДпресс-информ, 2002. - 608 с.
9. Урванцев Л.П. Психология в соматической клинике: Учебное пособие. - Ярославль: Изд-во Яросл.ун-та, 1998. - 160 с.
10. Ушаков Г.К. Пограничные нервно-психические расстройства. - М.: Медицина, 1987. - 304 с.
11. Alexander F. Psychosomatic Medicine. - NY, 1950 - 564 p.
♦
УДК 616.12 - 008.315:616 - 07] - 053
О.В. Курята, СТАН КАРД1ОГЕМОДИНАМ1КИ, ФУНКЦП
а С Митрох1на ЕНДОТЕЛ1Я У ХВОРИХ ПОХИЛОГО ТА
СТАРЕЧОГО В1КУ 13 ХРОН1ЧНОЮ СЕРЦЕВОЮ НЕДОСТАТН1СТЮ 31 ЗБЕРЕЖЕНОЮ СИСТОЛ1ЧНОЮ ФУНКЦ1СЮ
Днтропетровська державна медична академiя кафедра госттальног терапИ №1 та профпатологп (зав. - д.мед.н., проф. О.В.Курята)
Ключовi слова: хротчна серцева Резюме. Обследовано 39 больных (22 мужчины (56,41%), 17 женщин недостатнкть, вк (43,59%)) в возрасте от 60 до 89 лет (в среднем 76,69±0,83 года) с
функцюнальний клас, хронической сердечной недостаточностью (ХСН) I-III функциональных
ендотелiальна дисфункцiя классов (ФК) с сохраненной систолической функцией ЛЖ (фракция
Key words: chronic heart failure, выброса ЛЖ более 45%). Всем пациентам проводилось эхокардиогра-age, functional class, end0thelial фическое исследование и допплер-эхокардиография с применением стан-
vciscular dysfuncti0n дартной методики. Сосудодвигательную функцию эндотелия изучали
