CC BY
37
flNJj М1ЖНАРОПНИЙ НЕВРОЛОПЧНИЙ ЖУРНАЛ
INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL I
МЕЖДУНАРОДНЫЙ НЕВРОЛОГИЧЕСКИЙ ЖУРНАЛ ОРИГШАЛЬШ ДОСЛЩЖЕННЯ /ORIGINAL RESEARCHES/
УДК 616.891.7:159.972-355.724 DOI: 10.22141/2224-0713.2.104.2019.161633
Сайко О.В.
Вйськово-медичний l<лiнiчний центр Захдного репону, м. AbBiB, Укра'на
Динамка порушень адаптивних функцм у лiкарiв вшськового мобiльного госпiталю при виконаннi профеайних обов'язюв в умовах вшськового конфлiкту
Резюме. Актуальтсть. В сучаснихумовах ведения локальнихзброшних конфлiктiв вимоги до квалi-фшаци вшськових медичних пращвни^в, nродуктивностi iх професшноiдiяльностi, M^cmi медичног допомоги, що вони надають, максимально тдвищеш. Це можливо за умови професшнох компетент-ностi вшськового лтаря, його психологiчного та фхзичного здоров'я i, що важливо, психiчноi стш-костi до розвитку негативних статв, обумовлених стресогентстю хх цыодобовох пращ. Професiйнi обов'язки вшськових медичних nрацiвникiв пов'язаш з високим ступенем вiдповiдальностi за життя та здоров'я поранених, травмованих та хворих вшськовослужбовщв. Вони часто потребують вiд вшськового спещалкта термтового прийняття ршення, самодисциплiни, вмння зберiгати високу працездаттсть в екстремальнихумовах, емоцшногвiддачi, постшного психологiчного й ттелекту-ального напруження. ВЫ щ фактори можуть призводити до виснаження психологiчних та фхзичних ресурЫв i, як на^док, до професшного вигорання та захворювання. При цьому сьогодш практично вiдсутнi дieвi клiнiко-психологiчнi та медичш технологи, спрямоват на збереження здоров'я вшськового лкаря, запобiгання або зниження ризику виникнення психосоматичних захворювань. Матерiали та методи. На пiдставi тформованох згоди з дотриманням принцитв медично'1 бюетики та деонто-логи було опитано 30 офiцерiв, вшськових лiкарiв: 26 чоловiкiв та 4 жтки, як проходять вшськову службу у вшськовому мобиьному госпiталi (м. Покровськ, Донецька область). Оцнка суб'ективного стану проводилася за допомогою базових психологiчних опитувальникiв: Басса — Дарк (ворожкть, агресивтсть), Стлбергера — Ханна (оцшка ситуативноiш особисткногтривожностг), шкали само-оцнки депреси Цунга, шкали астени Малковох. Результати. Урезультатi до^дження виявлено, що в опитаних вiдсутнi вираженi ознаки ворожостi та мае мкце низькиш рiвень агресивностi. Ужiнок цеш показник биьшиш, але не перевищуе межу норми. Також у протестованих вшськових лiкарiв за шкалою самооцнки депреси Цунга вiдслiдковуeться схильтсть до депреси на рiвнi субдепреси на дванадцятому мкящ перебування в зонi ведення бошових дш. Быьше це стосуеться лiкарiв жночог статi. В опитаних лiкарiв також вiдмiчаються чiткi астетчт прояви. Середн показники за результатами шкали астетчного стану становлять 75,2, що вiдповiдаe помiрнш астени. Середн показники в жiнок — 76,4 (помiрна астетя), у чоловiкiв — 54,1 (незначно виражена астетя). За отриманими даними вна^док проведеного тестування за шкалою Стлбергера — Ханна можна стверджувати про прогресування вЫх видiв тривожностi, що прогресивно збльшуеться за термнами перебування в зон бошових дш. Якщо в чоловiкiв тривожнстьрозцтюеться як середня, то в жiнок — як висока. Середн показники за результатами шкали Стлбергера — Ханна: ситуацшна тривожтсть — 45,8; особисткна тривожнсть — 45,5. У чоловiкiв середн показники становили: ситуацшнох тривожнос-тi — 43,3, особисткног — 43,1; у жнок — 55,8 та 55,2 вiдповiдно. Висновки. Адаптивн порушення у вшськових лiкарiв характеризуються поеднанням астетчних i тривожно-депресивних симптомiв,
© «Ммнародний невролопчний журнал» / «Международный неврологический журнал» / «International Neurological Journal» («Mezdunarodnyj nevrologiceskij zurnal»), 2019 © Видавець Заславський О.Ю. / Издатель Заславский А.Ю. / Publisher Zaslavsky O.Yu., 2019
Для кореспонденци: Сайко О.В., Вмськово-медичний шшчний центр Захщного репону УкраТни, вул. Личашська, 26, м. Львiв, 79010, УкраТна; e-mail: [email protected] For correspondence: 0. Saiko, Military Medical Clinical Center of the Western Region of Ukraine, Lychakivska st., 26, Lviv, 79010, Ukraine; e-mail: [email protected]
що зi збыьшенням термту перебування в зон збройного конфлжту значно прогресують. За потреби посттног взаемоди з колегами та патентами виникають вiдхилення в соматичному та психiчному сташ лiкарiв. Частими психосоматичними проявами вигорання стаютьзагальне нездужання, задуха, нудота, головокружтня, безсоння, тдвищена ттливкть, тремор, неприемш вiдчуття в дшянщ серця, перепади артерiального тиску. Перехiд реакцш з рiвня емоцш на рiвень психосоматичних розладiв свiдчить про те, що емоцшний захист не справляеться з незмiнно високими навантаженнями та на даному етат неминуче проявляеться фiзiологiчнимирозладами. Анализ та виршення зазначеног про-блеми дозволятьрозробити концепцтранньог дiагностики та комплексноI профиактики невротичних розладiв, психосоматичних чи загострення хронiчних соматичнихзахворювань. Це також дозволить зберегти та змiцнити психiчне та ф1зичне здоров'я лiкарiв-спецiалiстiв ^ вiдповiдно, тдвищити ятсть медично'1 допомоги, що вони надають потерпшим у зош бойових дш.
Ключовi слова: травматичний стрес; вторинний травматичний стрес; професшне вигорання; тсля-травматичт стресовiрозлади
Bid сильних вражень народжуеться не тыьки холодна байдужсть до всього, але i помтна в той же час слабость мислення, випадки, яш зактчуються вельми часто меланхолiею, самогубством або дурктю... тривалi i постшно дтчi, пригнiчуючi впливи викликають мало-помалу хрошчний стан, роздратування мозку, що поступово зростае та переходить в божевлля, в ознаках якого помiчаеться нерiдко вiдбиток сердечних страждань, що його викликали.
1.М. Балинський, професор n^xiaTpii' Вшськово-медично'1' академп
Вступ
В 0CH0Bi ncrai4H0i патологи, викликано! екстре-мальними факторами, лежить усвщомлена i неусвщом-лена n^xi4m травма, що сприяе roHBi рiзноманiття тишв i варiантiв nepe6iry психогенних розладiв, яы значно видозмшюють й ускладнюють nepe6ir шших захворювань [1]. Вчеш рiзних кра!н пею чи шшою мь рою сходяться в сптьнш думщ щодо впливу негативних факторiв на псих^ вiйськовослужбовцiв, поранених чи хворих пщ час проходження вшськово! служби в зонi збройних конфлiктiв [2].
Бойовий стрес включае всi рiзновиди психолопч-ного й емоцiйного стресу. Вшськовослужбовщ неза-лежно вiд того, чи вони проходять службу в десантно-штурмових вiйськах, чи надають медичну допомогу, чи забезпечують лопстичну пiдтримку, опиняються перед загрозою раптового наступу мотивованого ворога. Пе-ребуваючи в зонi бойових дiй, вони наражаються на ризик зазнати впливу багатьох серйозних стресорiв. Стресори, пов'язаш з бойовими дiями, подiляються на одиночш, тривал^ затяжнi [3]. Впливи цих стресорiв вiдчутнi до, шд час i пiсля вiйськових операцш i мiсiй. Поеднаний вплив стресорiв, пов'язаних iз бойовими дiями, зумовлюе вщповщну поведiнку. Хоча в бойових умовах чимало стресорiв е наслщком раптових i небез-печних дш ворога, можуть бути й iншi чинники стресу. Наприклад, деякi стресори виникають через ди та по-милки безпосереднього вiйськового командування. В деяких випадках надмiрний стрес може вплинути на прийняття хибних ршень як командиром, так i шд-
леглими, що може призвести до помилок i нездатностi виконувати поставлен завдання. Також деякi з найвщ-чутнiших стресорiв мають мiжособистiсну природу i можуть виникати через конфлшти в пiдроздiлi чи з родиною. Тому 20—30 % американських вшськових, яы повертаються пiсля бойових операцш, повщомляють про симптоми психолопчних розладiв [4]. Стрес мае як фiзичнi, так i поведiнковi прояви; може тдвищува-ти рiвень захворюваносп через порушення правил п-пени та захисту, через розлади iмунноl системи, також може спричиняти розлади психiчного здоровья. Стрес може стати причиною бойових та небойових втрат через неуважшсть, бездумну поведшку. Поведшка в станi бойового стресу — це поняття, що використо-вуеться для опису низки реакцш, як адаптивних, так i неадаптивних, пов'язаних з участю вшськовослужбов-цiв у бойових дiях упродовж усього перюду 1х служби [5]. Проведенi дослщження свiдчать, що тривалий час шсля повернення додому ветерани продовжують бо-ротися iз симптомами бойового стресу. У них не вщ-буваеться швидкого перезавантаження, близько 17 % ветерашв, якi повернулися додому, можуть долати не-гативнi симптоми стресу ще 12 мiсяцiв пiсля повернення [6].
Комплекс постшних штелектуальних i психоемо-цiйних перевантажень е характерним для особистосп загалом, про що свщчить спецiально видiлена рубрика в МКХ-10 — F 43.2 Порушення адаптаци. При над-мiрному i тривалому впливi професшних i соцiальних стресорiв ризик психiчноl дезадаптаци збiльшуеться за рахунок передхворобливих форм i в подальшому може призвести до розвитку кшшчно бтьш певних невротичних розладiв ^4 за МКХ-10) або саморуйшвно! по-ведiнки [7].
Професiйнi обов'язки вшськових лiкарiв пов'язанi з високим ступенем вщповщальносл за життя та здоров'я шших людей. Вони часто потребують вщ спещалю-та термiнового прийняття ршення, самодисциплiни, вмiння зберiгати високу працездатнiсть в екстремаль-них умовах, емоцшно! вщдач^ постiйного психоло-пчного й iнтелектуального напруження. Все це може призводити до виснаження психолопчних та фiзичних ресуршв спецiалiста ^ як наслiдок, до його емоцшного
(професiйного) вигорання. Професшна дiяльнiсть вш-ськового лшаря в умовах збройного конфлiкту характеризуемся високою стресогеннiстю у зв'язку з цшодобо-вою роботою в умовах пщвищеного iнтелектуального та психоемоцшного напруження, браку часу та шформа-ци, вкрай високого рiвня вщповщальносп за здоров'я та життя вшськовослужбовщв в атмосферi, насиченiй вкрай негативними емощями. «Життя в обмежених умовах» неминуче супроводжуеться психоемоцiйним напруженням, тривогою, страхом i е потенцiйно пато-генним. На етапi виконання поставлених завдань осно-вними причинами нервово-психiчних перевантажень е: тривалий вiдрив вщ постiйного мiсця проживання, вiдсутнiсть звичного сощального середовища та со-щально-психолопчного комфорту, значне емоцiйне напруження, висок! стресовi навантаження, вплив на оргашзм негативних факторiв проживання (монотон-нють, сенсорна депривацгя, гiподинамiя, обмеженнiсть простору, незручнють побутових умов, шум, порушення звичного циркадного ритму, психологiчна несушстнють проживання в однiй кiмнатi тощо). Специфiчнi умови перебування вiдображаються на особливостях форму-вання невротичних сташв, тому комплекс несприятли-вих факторiв пiд час виконання поставлених завдань е одночасно i психотравмуючим, й астенiзуючим [8]. За даними В.В. Бойка, розвиток синдрому емоцшного вигорання вщбуваеться в три фази. Перша — фаза напруження. Основним передвюником та провокуючим фактором вигорання е фасований стан тривожного напруження, при якому спостерпаються зниження настрою, дратiвливiсть та депресивш реакци. Друга — фаза опору. Для цього етапу характерна захисна поведшка за типом неучаста, прагнення уникати впливу емоцiйних факторiв та обмеження власного емоцiйного реагування у вщпо-вiдь на незначш психотравмуючi впливи. Проявляеться економiя емоцш, у результатi професiйне спiлкування стае поверховим та формальним. Третя фаза назива-еться фазою виснаження. На цьому еташ знижуеться енергетичний тонус, вщзначаються зниження настрою та вщчуття безперспективностi, пiдвищуеться рiвень тривоги з ознаками дезоргашзаци псиично1 дiяльностi, з'являються виражеш психовегетативнi порушення та соматичш симптоми у виглядi больових вщчутлв, роз-ладiв серцево-судинно! й шших систем [9]. П.1. Сидоров визначае синдром емоцшного вигорання як процес поступово! втрати емоцшно1, когштивно! та фiзичноl енерги, що проявляеться в симптомах емоцшного, розу-мового виснаження, фiзичноl втоми, особисто1 вщсторо-неностi та зниження задоволення вщ виконання роботи [10]. Таким чином, емоцшне вигорання — форма профе-сшно1 деформацй особистостi, що негативно впливае на психiчне здоров'я особистоста, виконання професшно1 дiяльностi та вщносини з оточуючими.
Перехiд реакцiй iз рiвня емоцiй на рiвень психо-соматичних розладiв свiдчить про те, що емоцшний захист не справляеться з незмшно високими наванта-женнями та на даному еташ неминуче проявляеться фь зюлопчними розладами; блискавично знижуеться iму-нiтет, виникають загострення хронiчних захворювань.
Оргашзацшний фактор пов'язаний з умовами та особливостями роботи спешалюта. Рiзнi характеристики оргашзацшного середовища, такi як кадрова полггика, графiк роботи, характер керiвництва, система винагороди, сощально-психолопчний клiмат, робота з психологiчно тяжким контингентом, можуть впливати на розвиток стресу на робочому мюш, ^ як наслщок, настае вигорання. На думку П.1. Сидорова, головною причиною емоцшного вигорання е психолопчна перевтома. Коли вимоги (внутршш та зовшшш) тривалий час переважають над ресурсами (внутршшми та зовнiшнiми), у людини порушуеться стан рiвноваги, що неминуче призводить до емоцшного вигорання [10].
Постшне емоцшне напруження зумовлюе немину-чi вiсцеровегетативнi розлади, яы е компонентом ас-тенодепресивних i субдепресивних станiв [11]. Серед факторiв, що зумовлюють адаптивну або ж патолопчну спрямованiсть емоцiйно-стресорних реакцш, доцiль-но розглядати не ттьки параметри самих стресорних подразникiв (штенсивнють, тривалiсть, частота, крат-нiсть тощо), 1'х бiологiчну i соцiальну значущють, але й конституцiю, стать i вiк потерпiлих [12]. До найбтьш частих стресових реакцiй, що трапляються, належать психiчнi, кардiоваскулярнi, дихальнi, ендокринш. По-няття «стрес» отримало значне поширення i багато-значне тлумачення, що потребувало введення визна-чення «травматичний», що, з одного боку, тдкреслюе iнтенсивнiсть стрес-факторiв, а з шшого — потенцiйну можливiсть травмування психiки пiд 1'х впливом. Для вшськових лiкарiв поеднання багатьох чинниив може призвести до виникнення загального виснаження. Травматичний стрес, вторинний травматичний стрес (виснаження вщ спiвчуття), вигорання й штерактив-ний ефект рiзних типiв стресорiв можуть призвести до загального розвитку виснаження лшаря. Медичш працiвники мають контролювати появу дезадаптивних розладiв у себе. Ймовiрнiсть виникнення виснаження в лшаря прямо пропорцшна кiлькостi та якостi маркерiв виснаження, яы розподiленi: на когнiтивнi, емоцшш, поведiнковi, духовнi, соматичнi та сощальш [13].
Мета роботи: дослiдити психоемоцшш порушення у вiйськових лiкарiв упродовж перших трьох мiсяцiв та через один рш перебування у вшськово-мобiльному госпiталi в зош проведення операцil об'еднаних сил.
Матерiали та методи
На пiдставi шформовано1 згоди з дотриманням принципiв медично1 бiоетики та деонтологil було об-стежено 30 офiцерiв, вiйськових лiкарiв: 26 чоловiкiв та 4 жшки у вiйськовому мобiльному госпiталi (ВМГ) (м. Покровськ, Донецька область). З кожним лшарем було проведено бесщу про доцiльнiсть даних методiв дослщження, й отримана згода на !х виконання. До-слiдження вiдповiдае сучасним вимогам морально-етичних норм щодо правил 1СН^СР, Гельсiнськоl декларацП (1964), Конференци Ради бвропи про права людини i бiомедицини, а також положенням зако-
нодавчих акпв Укра!ни. Оцiнка суб'ективного стану проводилася за допомогою базових психолопчних опитувальникiв: Басса — Даркi (ворожють, агресив-нiсть), Спiлбергера — Ханша для оцшки реактивно! (ситуативно!) (СТ) й особистюно! тривожностi (ОТ), шкали самооцiнки депреси Цунга, шкали астени [14]. Середнiй вiк обстежених становив 40,6 року.
I. Методика Басса — Дары була розроблена для того, щоб дослщити рiвень прояву основних симптомiв агреси i ворожость До тесту включено ситуаци, що вщ-буваються з iндивiдом у взаемоди з членами сiм'!, шд час навчання або ж на робочому мющ. Тест дослiджуе основш деструктивнi тенденци, взаемини, негативнi переживання, а також оцiнки подiй. Агрешя становить собою такий тип поведшки, що мае на метi заподiян-ня шкоди кому-небудь. Зазвичай вона е вщповщною реакцiею на неприемш умови, створенi iншими особами, на певш умови, якi не дозволяють людинi досяг-ти бажаного. Агресивна поведiнка подiляеться на два види: пряма, коли людина вщкрито висловлюе свою ворожють; а також непряма, коли роздратування хова-еться п!д ехидними глузуванням, iронiею, неприязним ставленням. При цьому необхщно вiдрiзняти агресiю (конкретнi ди, спрямованi проти шших осiб) вiд агре-сивност (властивостi особистостi, що проявляються в готовност демонструвати ворожу поведiнку). Вважа-еться, що людина з народження не володiе цiею межею. Дослщники стверджують, що агресивнiсть набуваеть-ся протягом онтогенезу i е особливою формою поведшки. За допомогою методики Басса — Дары можна ыльысно ощнити рiзнi прояви агресивност в iндивiда. А. Басс пропонував розрiзняти два типи реакцiй: та, що виявляються зовнi щодо конкретних шдивщв (цей тип вiн i називав агресивнiстю), а також тi, що полягають у загальнiй недовiрi людини щодо оточуючих. Остан-ня була названа дослщником ворожнечею. Методика Басса — Дары дозволяе ощнити рiзнi форми ворожо! й агресивно! поведiнки. За допомогою цього тесту можна переконатися в тому, що в рiзних категорш дослщжува-них воно мае рiзну вираженiсть. Ворожють — це образа та тдозршсть. Агресивнiсть — це фiзична та вербальна агресiя i роздратування.
II. Шкала Цунга для самоощнки депреси — тест для самооцiнки депреси був розроблений в Ушверси-тет Дюка психиатром доктором Вiльямом Цунгом. Тест дозволяе оцiнити рiвень депреси пащентав i визначити ступiнь депресивного розладу. Шкала Цунга мае висо-ку чутливiсть i специфiчнiсть i дозволяе уникнути до-даткових економiчних i тимчасових витрат, пов'язаних iз медичним обстеженням етичних проблем. В ощню-ваннi враховуеться 20 факторiв, що визначають чотири рiвнi депреси. У тест наявнi десять позитивно сформу-льованих i десять негативно сформульованих питань. Кожне питання ощнюеться за шкалою вщ 1 до 4 (на основi цих вщповщей: «школи», «шодЬ>, «часто», «по-стшно»).
III. Для визначення ступеня вираження астешчного стану застосовують шкалу астешчного стану, що створена Л.Д. Малковою й адаптована Т.Г. Чертовою. Варь
анти вщповщей: 1 — Hi, неправильно; 2 — мабуть, так; 3 — правильно; 4 — абсолютно правильно. Середнш шдекс астени дорiвнюe 37, 22 ± 6,47 бала. Весь обсяг шкали становлять 4 дiапазони.
Перший дiапазон — в!д 30 до 50 балiв — вiдсутнiсть астенй'. Другий дiапазон — вiд 51 до 75 балiв — слабка астешя (незначно виражена). Третiй дiапазон — в!д 76 до 100 балiв — помiрна астенiя. Четвертий дiапазон — вiд 101 до 120 балiв — виражена астенiя.
IV. Опитувальник Спiлбергера — Ханiна для оцшки СТ та ОТ Дана методика дозволяе зробити першi й ютотш уточнення про яысть штегрально! самоощн-ки особистостi: чи е нестабшьшсть цie! самооцiнки ситуативною або постшною, тобто особистiсною. Результати методики належать не тшьки до психоди-намiчних особливостей особистостi, а й до загально-го питання взаемозв'язку параметрiв реактивностi й активност особистостi, !! темпераменту i характеру. Методика е розгорнутою суб'ективною характеристикою особистосп, що зовсiм не зменшуе !! цiнностi в психодiагностичному планi. З роками цi два по-няття поступово зблизилися в найменуванш «тривожшсть», роздiлившись у той же час у визначеннях «реактивна» й «активна», «ситуативна» й «особистю-на». Стан тривоги або ситуативна тривожшсть позна-чаються однаково та виникають як реакцiя людини на рiзнi, найчастiше соцiально-психологiчнi стресори (очшування негативно! оцiнки або агресивно! реак-цп, сприйняття несприятливого до себе ставлення, загрози сво!'й самоповаз^ престижу). Навпаки, осо-бистiсна тривожшсть як риса, властивють, диспо-зищя дае уявлення про iндивiдуальнi вщмшносл в схильностi дл рiзних стресорiв. Отже, згiдно з опра-цьованими тестами можна простежити вщносно стш-ку схильнiсть людини сприймати загрозу своему «я» в найрiзноманiтнiших ситуащях i реагувати на цi ситуаци з пiдвищенням СТ. Величина ОТ характеризуе минулий досвщ шдивща, тобто наскiльки часто йому доводилося вщчувати СТ.
Результати та обговорення
За результатами опрацювань опитувальних бланыв Басса — Дары простежуеться така динамша ворожос-тi та агресивност по мюяцях: 1 мюяць перебування у ВМГ: ворожють — 7,6; агресившсть — 15,9; 2 мюящ перебування у ВМГ: ворожють — 9,5; агресившсть — 16,1; 3 мюящ перебування у ВМГ: ворожють — 8,7; агресившсть — 16,9; 12 мюящв перебування у ВМГ: ворожють — 9,5; агресившсть — 18,5.
Середш показники за методикою опитувальника Басса — Дары таы: ворожють — 8,7; агресившсть — 16,5 (норма: ворожють — 6,5 ± 3,0; агресившсть — 21 ± 4). Середш показники в жшок становили: ворожють — 10,8; агресившсть — 19,3, у чоловтв — ворожють — 8,6; агресившсть — 16,1.
Отже, в опитаних вшськових л^р!в упродовж вка-заних термМв вщсутш виражеш ознаки ворожост та мае мюце низький рiвень агресивностi. У жшок цей по-казник бтьший, але не перевищуе межу норми.
Таблиця 1. Динам1ка показниюв оц1нки суб'ективного стану вйськовихл'кар'в за шкалою Сплбергера — Ханна
N = 30 Ситуативна Особистюна
тривожнють тривожнють
1 мюяць у ВМГ 39,4 38,9
2 мюящ у ВМГ 43,11 43,2
3 мюящ у ВМГ 47,7 49,7
12 мюящв у ВМГ 56,4 51,6
Депрешя (лат. depressю — «пригшченють») — це по-рушення, що характеризуеться патологiчно зниженим настроем iз негативною, песимiстичною оцшкою себе, свого становища в оточуючш реальностi та майбутньо-му [15]. Також депрешя супроводжуеться розладами структури сну, емоцшно1 та фГзично1 сфер оргашзму та часто пов'язана з тривалим i тяжким перебiгом, а також збтьшеним ризиком самогубства [16]. 1нтерпретуючи результати опитувальниив за шкалою самооцшки депреси Цунга, отримали таи результати: 1 мiсяць пере-бування у ВМГ — 33,2; 2 мюящ перебування у ВМГ — 30,5; 3 мюящ перебування у ВМГ — 39,7; 12 мюящв перебування у ВМГ — 46,4.
Отже, на 12-й мюяць перебування в зош бойових дш при виконанш поставлених завдань за призначенням у ль карiв вщмГчаеться схильнiсть до субдепресивних проявiв.
Середш показники за результатами шкали самооцшки депреси Цунга — 36,4 (норма — 25—49). Середнш показник у жшок становив 46,4, у чоловшв — 34,1. Таким чином, у протестованих вшськових лiкарiв за шкалою самооцiнки депреси Цунга вщслщковуеться схильнiсть до депреси на рiвнi субдепреси на 12-му мь сяцi перебування в зонi ведення бойових дш. Бiльше це стосуеться лiкарiв жшочо1 статi.
Термiн «астешя» (вiд гр. а — «без», sthenos — «сила») означае вщсутшсть енерги або сили i часто штерпре-туеться хворими як швидка втомлювашсть, тривала слабкють i знесилення. Астешя, що тривае понад 6 мь сящв, вважаеться хронiчною. Висока частота симптомiв астени призводить до значних соцiально-економiчних наслiдкiв i суттевого погiршення якостi життя пацiента [17]. Одним iз провiдних симптомiв астени е зниження фГзично1 активностi (незвичайна втомлювашсть, шд-вищена потреба у вщпочинку, вiдсутнiсть вiдновлення пiсля вщпочинку). Другою складовою астени е зниження розумово1 активностi (зниження концентраци уваги, розсiянiсть). Третьою складовою астени е емо-цiйнi симптоми (емоцшна лабiльнiсть, роздратованiсть, плаксивiсть). Частим проявом астешчного стану е роз-лади циклу сну, що проявляються денною сонливютю, неглибоким, iз частими просинаннями сном, неприем-ними сновидiннями [18]. Бтьше нiж у половини випад-кiв звичайними причинами хронiчноl астени е депрешя та коморбщш и стани, насамперед тривога [17].
Шкала астенiчного стану Малково1: 1 мюяць перебування у ВМГ — 27,5; 2 мюящ перебування у ВМГ — 38,3; 3 мюящ перебування у ВМГ — 64,2; 12 мюящв перебування у ВМГ — 76,4.
1 мюяць 2 мюяц1 3 мюящ 12 мюяц|в
Рисунок 1. Динамка показниюв суб'ективного стану дослджуваних вйськовослужбовцв за шкалою самоо^нки депресп Цунга
Середнш показник за результатами шкали астешчного стану Малково1 — 75,2, що вщповщае помiрнiй астени. Середнш показник у жшок становив 76,4 (по-мiрна астешя), у чоловтв — 54,1 (незначно виражена, слабка астешя).
Вiдмiчаються чпш астешчш прояви: шдвищена стомлюванють, брак енергil, порушення сну, вщ-чуття внутрiшнього напруження, невмотивоваш тривога i стурбованiсть. Порушення сну належить до числа найбшьш типових симптомiв патологil не-вротичного регютра, а при пролонгованих розладах сну ризик розвитку неврозоподiбних захворювань збшьшуеться.
Тривога — найбiльш поширене хрошчне порушення, що коморбiдне депреси в 30—75 % випадыв. Серед дiагностичних критерГ^в депресП, згiдно з МКХ-10, можна вiдзначити чотири симптоми, яш е проявом астенiчного синдрому, а саме швидка втомлювашсть г зниження працездатносп, порушення концентраци уваги Г розумово1 дГяльностГ, розлади сну Г порушення апетиту [19].
Середш показники за результатами шкали Спт-бергера — Ханша: СТ — 45,8; ОТ — 45,5. У чоловтв середш показники становили: СТ — 43,3; ОТ — 43,1, у жшок: СТ — 55,8; ОТ — 55,2 (до 30 — низька, 31-45 — середня, бтьше 45 — висока).
Отже, враховуючи отримаш даш, можна стверджу-вати про прогресування ушх видГв тривожноста в опи-таних лГкарГв, яка прогресивно збшьшуеться пропо-рцшно термшу перебування в зонГ бойових дш. Якщо в чоловГкГв тривожнють розцГнюеться як середня, то в жшок — як висока.
У бтьшосп хворих iз тривожно-депресивними роз-ладами часто спостерiгаeться дисфункцiя вегетативно! нервово! системи, що проявляеться нестшыстю арте-рiального тиску i тенденщею до його пiдвищення та лабтьшстю пульсу з розвитком тахжарди й екстрасис-толi! внаслiдок переважання активност симпатично! нервово! системи.
Наявнiсть тривоги е показником неефективного, дезаптивного психолопчного захисту, яка призводить до соматогенно! астешзацп. Крiм того, синдром тривоги негативно впливае на переби i прогноз всiх ви-дiв соматично! патологи. Результати багаторiчних до-слiджень за участю здорових ошб виявили 3-4-разове пiдвищення ризику розвитку кардiоваскулярних подiй у пацieнтiв iз тривожним i тривожно-депресивним роз-ладом. Хротчний стрес, що проявляеться на вшх рiвнях органiзму, призводить до атрофи нейронiв гiпокампа i мигдалика, пролонговано! гiпоактивностi гшотала-мо-гiпофiзарно-адреналових структур i прискорення старiння органiзму, а субдепресивш, депресивнi та три-вожш розлади провокують високу летальнiсть через симпатоадреналову активнiсть, судинне запалення, гшеркоагуляцш [20]. Серцево-судинна система е най-бiльш чутливою й основною мшенню для рiзних психотравм, а смерть людини завжди аритмiчна незалежно вщ причин Г! виникнення. Для розвитку широкого кола регуляторних аритмш е чiтка анатомiчна i функцюналь-на основа, що складаеться з вщмшностей у топографи вегетативно! шнерваци серця (щiльнiсть адренергiчних волокон симпатично! нервово! системи наростае вщ синусового вузла в напрямку до мюкарда шлуночкiв, а холiнергiчнi волокна блукаючого нерва мають обер-нений градieнт щiльностi) i вiдмiнностей в невральних впливах на мембранний потенцiал (адренерпчш впли-ви призводять до гiпополярiзацiГ мiокарда, пiдвищуючи його збудливiсть, а холшерпчт впливи, навпаки, — до гшерполяризаци мiокарда i зниження його збудливос-
Динамша тривожносп
30
20
10
0-
1 мюяць 2 мгсящ 3 мюящ 12 мюяцю
Ситуативна Особистюна
Рисунок 2. Динамка ситуативноI та особистсно! тривожност у вйськових л'кар'в в перш13 мсяц та на 12-й мсяць перебування в зон1 бойових дй
п). Можливють розвитку тяжких психогенних аритмш ютотно полегшуеться шидливою дieю гострого або хро-шчного емоцiйного стресу на серцево-судинну систему, що проявляеться, ^м тахiкардiГ та артерiально! гшер-тензи, вазоконстрикцieю коронарних артерш, шемь ею мiокарда, пошкодженням ендотелiю, електричною нестабiльнiстю мiокарда, тдвищенням в'язкостi кровi та прогресуванням атеросклерозу. Джерелами шерваци серця е плки симпатичних стовбурiв i блукаючих не-рвiв. У складi цих плок проходять чутливi (аферентнi) i (еферентш) симпатичнi i парасимпатичнi волокна.
Функцюнальш порушення серцевого ритму можуть проявлятися у виглядi почастiшання, уповiльнення чи екстрасистоли. При невротичнiй тахiкардiГ число сер-цевих скорочень у хвилину може досягати 110—120 i пов'язане з емоцшним напруженням. Пришвидшене серцебиття може мати перманентний i пароксизмаль-ний характер. В останньому випадку воно проявляеться в структурi вегетативних симпатоадреналових i змша-них кризiв. Пришвидшене серцебиття сприймаеться хворими больовими та неприемними вщчуттями в да-лянцi серця, пiдвищенням артерiального тиску, вщ-чуттям терпкостi, похолодання кшщвок, судомами в
Рисунок 3. Схема шнерваци серця: А — довгастий мозок; Б — сегмент спинного мозку (пунктирною лiнieю позначен'! аферентн1, суцльною — еферентн1 шляхи) Примтки: 1 — спинномозковий вузол; 2 — нижшй вузол блукаючого нерва; 3 — серцев'1 нерви; 4 — симпатичний стовбур; 5 — бла з'еднуюча глка; 6 — спинномозковий нерв; 7 — заднй кор1нець спинномозкового нерва; 8 — заднй р1г спинного мозку; 9 — боковий р'1г спинного мозку; 10 — блукаючий нерв; 11 — серцева глка; 12 — задне ядро блукаючого нерва; 13 — переднй рг спинного мозку; 14 — переднй кор1нець спинномозкового нерва; 15 — вузол серцевого сплетення.
них, нестачею повпря, тривогою та страхом смерть За потреби постшно1 взаемоди з колегами та пащентами виникають вхдхилення в соматичному та психХчному сташ лшарХв. Частими психосоматичними проявами вигорання стають загальне нездужання, задуха, нудо-та, головокружшня, безсоння, пхдвищена штливють, тремор, неприемш вхдчуття в дшянщ серця, перепади артерХального тиску. Переход реакцш Хз рХвня емоцш на рХвень психосоматичних розладХв свхдчить про те, що емоцшний захист не справляеться з незмшно високими навантаженнями та на даному етат неминуче проявля-еться фХзюлопчними розладами.
Наводимо кштчний приклад. Вшськовий лХкар-хХрург Т., 1958 року народження, пхд час завершення другого мюяця перебування в зош збройного конфлш-ту звернувся зХ скаргами на вхдчуття перебо1в у робот серця, тяжысть у дшянщ серця, бшь голови, вхдчуття нестачХ повпря, задишку при ходьбг ЗХ слХв пащента вхдомо, що захворХв раптово, тсля зауваження в рХзкхй формХ вхд провхдного хХрурга госшталю пхд час ранко-вого обходу в присутност колег по службу набагато молодших за вшом. ЗХ слХв вхдомо, що пащент хворХе на гшертошчну хворобу, ХшемХчну хворобу серця. По-стшно приймае еналаприл, кардюмагнш. Виконана електрокардюграфХя (ЕКГ) (рис. 4). Висновок: ритм си-нусовий, неправильний. Частота серцевих скорочень — 76 за 1 хвилину. Поодинокх шлуночковХ екстрасистоли. Об'ективно: свхдомють ясна. ОрХентований правильно, всебХчно. Емоцшно лабшьний, фшсований на хворо-бливих вхдчуттях. Правильно1 тшобудови, задовшьного харчування. Шкхра Г видимХ слизовХ оболонки чиста, ро-жевого кольору. Вюь хребта збережена. Рухи в шийному вхддш хребта не обмежеш, незначно болючг Частота дихання — 18 за 1 хвилину. В легенях дихання везику-лярне. Перкуторно гранищ серця в нормг Тони серця арштшчш, ослаблеш, акцент другого тону над аортою. Пульс — 76 ударХв за хвилину, задовшьних якостей. Ар-терХальний тиск — 150/90 мм рт.ст. Живи симетричний, при пальпаци м'який, неболючий. Печшка не висту-пае з-пхд краю реберно1 дуги, селезшка не збшьшена. Симптом Пастернацького негативний з обох сторш. Перифершних набряыв немае. ДХагноз: гшертошчна хвороба друго1 стадИ першого ступеня. Гшертензивне серце. Ризик високий. 1шемХчна хвороба серця. Ате-росклеротичний кардюсклероз. СН I. ЕкстрасистолХя. Атеросклероз аорти.
Пащет перебував на лХкуванш в госттальному вхд-дшенш ВМГ упродовж дев'яти дХб. Шсля проведення медикаментозного лХкування виписаний Хз покращан-ням, у стабшьному сташ та повернувся до виконання службових обов'языв.
У 1995 рощ Чарльз ФплХ, морський тхотинець, а в минулому лхдер у галузХ травматологи, створив модель виснаження, охарактеризувавши це як контакт зХ стражданням й емфатичною вхдповхддю, що, зХ свого боку, можуть призвести до стресу ствчуття або виснаження вхд ствчуття. ФилХ зробив загальний висновок, що надання допомоги травмованим може бути травма-тичним досвхдом. Тобто фахХвець може наражатися на
небезпеку, допомогти тим, хто в небезпещ, бути само-тшм у небезпещ, а наступного дня прокинутись, щоб далХ допомагати тим, хто в небезпещ [21]. Емфатична вхдповхдь медичного пращвника виникае за умови, коли здатнють Г бажання допомогти шшим збиаються з переживанням, стражданням шших. Стрес вхд ствчуття виникае з вхдчуття емпати, турботи у вхдповхдь на роботу або на тих, хто страждае. Це те, як медичш пра-Швники сприймають травму пащенпв, з якими вони працюють. РХвень стресу визначаеться тим, наскшьки глибоко медичний пращвник ставиться або хдентифХкуе себе зХ стражданням шшого. Характеристики, засноваш на моделХ ФилХ [22]:
— здатнють до емпати медичного пращвника — це здатнють помХчати чужий бшь;
— емфатичне занепокоення — це мотиващя реагу-вати на тих, кому потрХбна допомога;
— вплив потерпшого — це переживання емоцшно1 енерги страждань потерпшого через прямий контакт;
— епматична вхдповхдь — це стутнь, до якого медичний пращвник направляе зусилля для того, щоб зменшити страждання потерпшого через емфатичне розумшня;
— стрес вхд ствчуття — це залишок емоцГйно1 енер-ги вГд емфатично1 реакцГх, що переживаеться як негайна потреба д!й для полегшення страждань потерпшого.
Для вшськових лГкарГв поеднання багатьох чинникхв може призвести до виникнення загального виснажен-ня. У багатьох вшськових лшарХв симптоми вторинно1 травматизацХ1 виникають Хз затримкою. Також у багатьох Хз них юнують попереднХ травматичнХ переживан-
Рисунок4. ЕКГвйськовоголкаря Т., 1958року народження. 2-й мсяць перебування в зон проведення операцп об'еднаних сил
ня, яю можуть не викликати жодних симптомiв, поки не асоцiюються зi стресорами вiд роботи. Первинний, вторинний, оперативний стрес (стрес вiд навантажен-ня) i симптоми вигорання мають штерактивний ефект зi стресом вщ спiвчуття (рис. 5).
Переживання симптомiв через один iз цих чинниыв зменшуе психологiчну стiйкiсть i знижуе порiг впливу негативних ефектiв вщ стресорiв, що, зi свого боку, може призвести до швидкого розвитку тяжких симпто-мш, яю можуть стати причиною виснаження медичного працiвника в бойових умовах за дуже короткий промь жок часу. Вiйськовi лiкарi перебувають у зон пдвище-ного ризику виникнення виснаження через подвiйний ефект: вплив страждань iнших i ризик особисто! травми або смертi. Переживання вшськових медичних пращв-никiв вiдрiзняються вiд переживань цивiльних медикiв через постшну небезпеку пiд час роботи, численш вш-ськовi завдання, культурш вiдмiнностi та брак часу на вщновлення.
В нашому дослiдженнi адаптивш порушення у вш-ськових лiкарiв, яю проходять службу у ВМГ, характеризуются поеднанням астенiчних i тривожно-депре-сивних симптомiв, якi iз збiльшенням термiну перебу-вання в зош збройного конфлшту значно прогресують. Аналiз та вирiшення зазначено! проблеми дозволять розробити концепцш ранньо! дiагностики та комплексно! профiлактики невротичних розладiв у вiйськових медичних пращвниюв, психосоматичних чи загострен-ня хрошчних соматичних захворювань, реалiзацiя яких дозволить зберегти та змщнити психiчне та фiзичне здоров'я лiкарiв-спецiалiстiв i, вщповщно, пiдвищити яюсть медично! допомоги, що вони надають потерт-лим у зош бойових дай. Проходження спещальних тре-нiнгiв та тестiв, спрямованих на розвиток емоцшно! та психолопчно! стресостiйкiстi, дозволить перешкоджати формуванню дезадаптивних порушень та запобiгатиме виникненню псиичних розладiв i захворювань нервово! системи.
Висновки
1. Перед вщправленням вiйськових лiкарiв (медичного персоналу) в зону введення бойових дай необхщно проводити дослщження та тренування !х психолопчно! стшкосп, результати яких можуть бути перевiренi пiд час наступних дослщжень.
2. У всiх опитаних вшськових лiкарiв-спецiалiстiв вiдмiчаються чiткi астенiчнi прояви: шдвищена стом-люванiсть, брак енерги, порушення сну, вiдчуття вну-тршнього напруження, невмотивованi тривога i стур-бованiсть, що вiдповiдаe помiрнiй астени.
3. Тривожно-депресивним розладам пiд час вико-нання поставлених завдань за призначенням в умовах вшни насамперед пiддаються вiйськовi лiкарi жшочо! статi.
4. З метою запобпання виникненню невротичних розладiв у вiйськових лiкарiв та виникненню чи за-гостренню хронiчно! соматично! патологи в штат вш-ськових мобшьних госпiталiв необхiдно ввести посаду вшськового психолога.
Рисунок 5. Взаемопосилююч! ефекти первинного, вторинного i професйного стресв, поеднан ¡з симптомами вигорання у вйськових л 'кар 'в
5. При диференщальнш дiагностицi генезу порушень ритму в результат психотравмуючих чин-ниюв необхiдно звертати увагу на ix психогенний характер i надавати перевагу в лшуванш методам психотерапи.
З метою запобiгання невротичним, психосома-тичним розладам чи загостренню хрошчних захворювань у лiкарiв, яю проходять вiйськову службу в зош ведення бойових дш, необxiдно розробити запобiжнi методи, а в разi захворювання необxiдно розробити комплексний шдхщ до швидкого ix в1д-новлення.
Конфлжт ÍHTepecÍB. Автор заявляе про вщсутнють конфлiкту iнтересiв при пiдготовцi дано'].' статл.
Список лператури
1. Психиатрия войн и катастроф: Учебное пособие/ Под ред.
B.К.. Шамрея. — СПб.: СпецЛит, 2015. — 197с.
2. Аляпкин С.Ф. Психические расстройства и организация психиатрической помощи военнослужащим в афганской войне: Автореф. дис... канд. мед. наук. — СПб., 2005. —
C. 3-10.
3. Охорона психiчного здоров'я в умовах вшни. — К.: Наш формат, 2017. — Розд. 4. — Т. 1. — С. 123-128.
4. Hoge C.W, Auchterlonie J.L., Milliken C.S. Mental health problems, use of mental health services, and attrition from military service after returning from deployment to Irag or Afghanistan // JAMA. — 2006. — 295(9). — Р. 1023-1032.
5. Охорона психiчного здоров'я в умовах втни. — К.: Наш формат, 2017. — Розд. 4. — Т. 1. — С. 126-128.
6. Mental Health Advisory Team (MHAT) IV. Operation Iragi Freedom 05-07. Office of the Surgeon, Multinacional Force-Irac, and Office of The Surgeon General, United States Army Medical Command. November 17, 2006. — Available at: www.armymedicine.army. mil/reports/mhat.Accessed September 4, 2008.
7. Вассерман Л.И., Шамрей А.А., Марченко М.Ю. Психосоциальные факторы как предикторы нарушений психической адаптации у лиц, занятых стрессогенной профессиональной деятельностью // Сибирский психологический журнал. — 2008. — № 29. — 47с.
8. Охорона психiчного здоров'я в умовах втни. — К.: Наш формат, 2017. — Розд. 23. — Т. 1. — С. 548-549.
9. Балахонов А.В., Белов В.Г., Пятибрат Е.Д., Пяти-брат А.О. Эмоциональное выгорание у медицинских работников как предпосылка астенизации и психосоматической патологии // Вестник Санкт-Петербургского университета. — 2009. — Серия 11. — Вып. 3. — С. 57-66.
10. Сидоров П.И., Парняков А.В. Клиническая психология: Монография. — М.: ГЭОТАР-Медиа, 2010. — 880 с.
11. Вейн А.М., Вознесенская Т.Г., Голубев В.Л., Дюкова Г.М. Депрессия в неврологической практике (клиника, диагностика, лечение): Монография. — М.: Медицинское информационное агентство, 2007. — С. 128-129.
12. Психиатрия войн и катастроф: Учебное пособие / Под ред. В.К. Шамрея. СПб.: СпецЛит, 2015. — С. 199-200.
13. Охорона психiчного здоров'я в умовах втни. — К.: Наш формат, 2017. — Розд. 23. — Т. 1. — 549 с.
14. Райгородский Д.Я. Практическая психодиагностика. Методики и тесты: Учебное пособие. — Самара: БАХРАМ-М, 2001. — С. 174-569.
15. Быков Ю.В., Беккер Р.А., Резников М. К. Депрессии и резистентность: Практическое руководство для врачей. — М.: РИОР, ИНФРА-М, 2013. — 374 с.
16. Burroughs S, French D. Depression and anxiety: Role of mitochondria // Current Anaesthesia & Critical Care. — 2007. — Vol. 18. — P. 34-41.
17. The chronic asthenia syndrome: a clinical approach / P. Young et al. //Medicina (B Aires). — 2010. — 70(3). — P 284-292.
18. Алан Ф. Шацберг, Джонатан О. Коул, Чарлз Де-Баттиста. Руководство по клинической психофармакологии: Пер. с англ. / Под общ. ред. акад. РАМН А.Б. Смулеви-ча, проф. С.И. Иванова. — М.: МЕДпресс-информ, 2013. — 608 с.
19. Calles J.L. Depression in Children and Adolescents // Prim. Care Clin. Office Pract. — 2007. — Vol. 34. — P. 243-258.
20. Морозова О.Г., Ярошевский А.А., Липинская Я.В. Роль анксиолитиков в комплексном лечении хронических церебральных ишемий // Мiжнародний неврологiчний журнал. — 2011. — № 7(45). — С. 30-34.
21. Охорона психiчного здоров 'я в умовах вшни. К.: Наш формат, 2017. — Т. 1. — Розд. 23. — С. 545-546.
22. Охорона психiчного здоров'я в умовах втни. — К.: Наш формат, 2017. — Т. 1. — Розд. 23. — С. 547-548.
Отримано 23.01.2019 ■
Сайко А.В.
Военно-медицинский клинический центр Западного региона, г. Львов, Украина
Динамика нарушений адаптивных функций у врачей военного мобильного госпиталя при выполнении профессиональных обязанностей в условиях вооруженного конфликта
Резюме. Актуальность. В современных условиях ведения локальных вооруженных конфликтов требования к квалификации военных медицинских работников, их профессиональной деятельности, качеству медицинской помощи, которую они оказывают, максимально повышенные. Это возможно при условии профессиональной компетентности военного врача, его психологического и физического здоровья, психической стойкости к развитию негативных состояний, обусловленных стрессогенностью их круглосуточной работы. Профессиональные обязанности военных врачей связаны с высокой степенью ответственности за жизнь и здоровье раненных, травмированных и больных военнослужащих. Они требуют от военного медицинского специалиста безотлагательного принятия решения, самодисциплины, высокой работоспособности в экстремальных условиях, эмоциональной отдачи, постоянного психологического интеллектуального напряжения. Все эти факторы могут приводить к истощению психологических и физических ресурсов и, как следствие, к профессиональному выгоранию с последующим развитием соматического заболевания. При этом в настоящее время отсутствуют клинико-психологиче-ские и медицинские технологии, направленные на сохранение здоровья военного врача, предупреждение и снижение риска возникновения психосоматических осложнений. Материалы и методы. На основании информированного согласия с соблюдением принципов медицинской биоэтики и деонтологии были опрошены 30 офицеров, военных врачей: 26 мужчин и 4 женщины, которые проходят военную службу в военном мобильном госпитале (г. Покровск, Донецкая область). Оценка субъективного состояния проводилась с помощью базовых
психологических опросников: Басса — Дарки (враждебность и агрессивность), Спилбергера — Ханина (оценка ситуационной и личностной тревожности), шкалы самооценки депрессии Цунга, шкалы астении Малковой. Результаты. В результате исследования выявлено, что у опрошенных отсутствуют выраженные признаки враждебности и имеет место низкий уровень агрессивности. У женщин этот показатель больше, но не превышает предел нормы. Также у протестированных военных врачей по шкале самооценки депрессии Цунга отслеживается склонность к депрессии на уровне субдепрессии на двенадцатом месяце пребывания в зоне ведения боевых действий. Больше это касается врачей женского пола. У опрошенных врачей также отмечаются астенические проявления. Средние показатели по результатам астенического состояния составляют 75,2, что соответствует умеренной астении. Средние показатели у женщин — 76,4 (умеренная астения), у мужчин — 54,1 (незначительно выраженная астения). По полученным данным в результате проведенного тестирования по шкале Спилбергера — Ха-нина можно утверждать о прогрессировании всех видов тревожности, которая увеличивается согласно срокам пребывания в зоне боевых действий. Если у мужчин тревожность расценивается как средняя, то у женщин — как высокая. Средние показатели по результатам шкалы Спилбергера — Ханина: ситуационная тревожность — 45,8; личностная тревожность — 45,5. У мужчин средние показатели составили: ситуационной тревожности — 43,3, личностной — 43,1; у женщин — 55,8 и 55,2 соответственно. Выводы. Адаптивные нарушения у военных врачей характеризуются сочетанием астенических и тревожно-депрессивных симптомов, которые с увеличением срока пребывания в
зоне вооруженного конфликта значительно прогрессируют. При необходимости постоянного взаимодействия с коллегами и пациентами возникают отклонения в психическом и соматическом состоянии врачей. Частыми психосоматическими проявлениями выгорания становятся общее недомогание, ощущение нехватки воздуха, тошнота, головокружение, бессонница, повышенная потливость, тремор, неприятные ощущения в области сердца, перепады артериального давления. Переход реакций с уровня эмоций на уровень психосоматических расстройств свидетельствует о том, что эмоциональная защита на определенном этапе не справляется с высокими нагрузками, что ведет к проявлению
физиологических расстройств. Анализ и решение данной проблемы позволят разработать концепцию ранней диагностики и комплексной профилактики невротических расстройств, психосоматических или обострение хронических соматических заболеваний. Это также позволит сохранить и укрепить психическое и физическое здоровье врачей-специалистов и, соответственно, повысить качество медицинской помощи, которую они оказывают пострадавшим в зоне боевых действий. Ключевые слова: травматический стресс; вторичный травматический стресс; профессиональное выгорание; посттравматические стрессовые расстройства
O.V. Saiko
Military Medical Clinical Center of the Western Region, Lviv, Ukraine
Dynamics of disorders of adaptive functions in doctors of military mobile hospital in the fulfillment of their professional duties during military conflict
Abstract. Background. In conditions of local armed conflict, the requirements for the qualification of military medical personnel, the performance of their professional activities, and the quality of medical care they provide are maximally raised. It is possible on the condition of professional competence of the military doctor, his psychological and physical health, and, importantly, psychological resistance to the development of negative conditions due to the stressfulness of their round-the-clock work. The professional duties of military medical personnel are associated with a high degree of responsibility for the life and health of the wounded, injured and ill soldiers. They often require a military specialist for urgent decision making, self-discipline, ability to maintain high performance in extreme conditions, emotional feedback, and constant psychological and intellectual stress. All of this can lead to the exhaustion of psychological and physical resources and, consequently, to professional burnout and disease. At the same time, today there are virtually no effective clinical psychological and medical technologies aimed at preserving the health of a military doctor, preventing or reducing the risk of psychosomatic illness. Materials and methods. Based on informed consent, in line with the principles of medical bioethics and deontology, 30 officers and military doctors were interviewed: 26 men and 4 women serving in the military hospital (Pokrovsk, Donetsk region). The assessment of the subjective state was carried out using basic psychological questionnaires: Buss-Durkee (hostility, aggressiveness); Spielberg-er-Khanin (assessment of situational and personality anxiety); Zung self-rating depression scale; Malkova's scale for the evaluation of asthenia. Results. As a result of the survey, it was found that the respondents do not have the expressed signs of hostility and there is a low level of aggressiveness. In women, this figure is greater, but does not exceed the limit of normal. Also, in the examined military doctors, according to Zung self-rating depression scale, depressive tendency at the level of subdepression was detected
on the twelfth month of stay in the combat zone. It's more about female doctors. The surveyed doctors also have clear asthenic manifestations. The average figures for the asthenic state scale are 75.2, which corresponds to moderate asthenia. The average rate for women was 76.4 (moderate asthenia), in men the mean score was 54.1 (slightly pronounced asthenia). Based on the findings of the Spilberger-Khanin scale, it can be concluded that all types of anxiety are progressive that increases with the duration of stay in the combat zone. If in men anxiety is regarded as average, then in women it is high. The average score on Spilberger-Khanin scale: situational anxiety — 45.8; personal anxiety — 45.5. In men, the average figures were: situational anxiety — 43.3, personal — 43.1; in women — 55.8 and 55.2. Conclusions. Adaptive disorders in military doctors are characterized by a combination of asthenic and anxiety-depressive symptoms, which significantly progress with an increase in the length of stay in the combat zone. In the conditions of the need for constant interaction with colleagues and patients, there are deviations in the somatic and psychological state of doctors. Frequent psychosomatic manifestations of burnout are general malaise, dyspnea, nausea, dizziness, insomnia, increased sweating, tremor, unpleasant sensations in the heart, changes in blood pressure. The transition of reactions from the level of emotions to the level of psychosomatic disorders suggests that emotional protection does not cope with invariably high loads and inevitably manifests itself in physiological disorders at this stage. Analysis and solution of this problem will allow developing the concept of early diagnosis and comprehensive prevention of neurotic disorders, psychosomatic diseases or exacerbation of chronic somatic diseases. It will also help to preserve and strengthen the mental and physical health of doctors and, accordingly, improve the quality of medical care they provide to the wounded persons in the combat zone. Keywords: traumatic stress; secondary traumatic stress; professional burnout; posttraumatic stress disorder
