20PSYCHOLOGY
ОСОБЛИВОСТ1 М1ЖОСОБИСТ1СНИХ СТОСУНК1В ТА КОМУН1КАТИВНИХ УСТАНОВОК ДЕПРЕСИВНИХ ОС1Б
Доцент кафедри психологИ' Анна Вовк
Украта, Львгв, Львгвський нацгональний ушверситет
DOI: https://doi.org/10.31435/rsglobal_ijitss/28022020/6943
ARTICLE INFO
ABSTRACT
Received 14 December 2019 Accepted 07 February 2020 Published 28 February 2020
KEYWORDS
depression, dialogue communication, perceptive and interactive competence, disharmony and needs in interpersonal relations, loneliness experience, emotional barriers in communication.
A comparison and analysis of features of dialogue communication, perceptive and interactive competence, relationship disharmony and needs in interpersonal relations, loneliness, emotional barriers in communication for persons with different levels of depression manifestations are made. Interconnections between depression index and dialogue ability in communication, perceptive and interactive competence, relationship disharmony (tension, alienation, aggressiveness, conflicts) and needs in interpersonal relations (acceptance, control, inclusion, closeness), loneliness experience, and emotional barriers in a communication are analyzed and interpreted.
Depressive state is strongly connected with the need of control of social surrounding, rigidity of negative emotional state with lack of control upon it and loneliness experience. Somatic component of depressive state, which often is called to hide depressive emotions provides social and psychological adaptation of depressive person, helps to take control of social surrounding and legalize the need of social support (however its amount and quality is still not satisfying).
Citation: Анна Вовк. (2020) Osoblyvosti Mizhosobystisnykh Stosunkiv ta Komunikatyvnykh Ustanovok Depresyvnykh Osib. International Journal of Innovative Technologies in Social Science. 2(23). doi: 10.31435/rsglobal_ijitss/28022020/6943
Copyright: © 2020 Анна Вовк. This is an open-access article distributed under the terms of the Creative Commons Attribution License (CC BY). The use, distribution or reproduction in other forums is permitted, provided the original author(s) or licensor are credited and that the original publication in this journal is cited, in accordance with accepted academic practice. No use, distribution or reproduction is permitted which does not comply with these terms.
Вступ. Психолопчш дослщження депресивних розладiв е дуже актуальними в наш час, осюльки таю розлади е дуже поширеними в сучасному свт. На долю депреси припадае 6,2% вшх роюв життя, втрачених у зв'язку з непрацездатшстю (сумарний «тягар хвороби») [1], ^ за даними ВОЗ, к 2020 г. депрешя буде посщати друге мюце серед захворювань, що спричиняють до швалщизацп [2].
Також загальновщомим е факт, що юльюсть випадюв латентно!, замасковано! депреси набагато перевищуе кшьюсть явних [3]. Людина з замаскованою депрешею звертаеться за допомогою до лшаря загально! практики, i тодi в фокус уваги перебувае не справжня причина !! стану, а симптоми шшого захворювання. Це призводить до поглиблення депресивного стану, ускладнення, переходу його у хрошчну форму або на особистюний рiвень, коли депресивний стан стае невщ'емною особистюною характеристикою та перешкодою для повнощнно! комушкацл, усшшного виконання професшних та Смейних обов'язюв, ефективного повсякденного функщонування, а iнодi навгть причиною передчасно! загибел^ До 30-50% депресивних хворих здшснюють сущидальт спроби, яю закiнчуються смертю в 10-15% випадюв [4, 5, 6].
Також актуальною проблемою е питання коморбщносп депресiй, оскiльки поширешсть розладiв депресивного спектру у пащенпв соматичних стацiонарiв складае вiд 10 до 60% [7],
здебшьшого в пащенпв невролопчних, кардюлопчних, гастроентеролопчних та ендокринологiчних вiддiлень, причому найвищими е показники поширеностi депресивних сташв при гiпертонiчнiй xBopo6i, iшемiчнiй xBopo6i серця, больових синдромах, паркiнсонiзмi, наслщках гострого порушення мозкового кpовообiгу, спадкових невpологiчниx захворюваннях [2, 7].
Депресивш прояви охоплюють широке коло феномешв. Пiд емоцiйним та вольовим компонентом депреси pозумiеться пpигнiчений настрш, втрата iнтеpесiв, переживання безвиxодi, самозвинувачення, песимiстичне, похмуре або тривожне сприймання майбутнього, брак життево1 перспективи та складносп у цiлепокладаннi. У когнпивному планi депресивний стан характеризуеться упов№ненням асоцiативниx та розумових пpоцесiв, ускладненням концентрацй' уваги, розладами пам'ятi, переживанням безпоpадностi та зниженням ефективностi розумово1 дiяльностi. Тiлеснi симптоми включають моторну загальмованiсть, втому, виснаженiсть, порушення сну, апетиту, травлення, ускладненiсть дихання, зниження статевого потягу, головнi болi, болi в животi, дiлянцi серця, груднш клiтинi, коливання аpтеpiального тиску та пульсу тощо [8].
Дiагностика афективних pозладiв е принципово важливою i мае бути своечасною, оскiльки визначае подальшу тактику клiнiчного супроводу пащента. В псиxiатpичнiй та загальносоматичнiй практищ можуть зустpiчатися депpесивнi стани piзноï клiнiчноï структури: легшi невpотичнi та важчi ендогеннi (ендогеномоpфнi). Депpесивнi стани на невротичному piвнi характеризуються поеднанням в клiнiчнiй каpтинi астено-невротичних пpоявiв, соматичних симптомiв функцiонального характеру (при вщсутносп оpганiчниx порушень), помipно зниженого афективного фону та можуть бути пов'язаш з впливом xpонiчного стресового напруження та несприятливих життевих обставин, тобто, психогенними, при чому депресивш особи схильш звинувачувати в своему сташ соцiальне оточення. Нозогеннi/соматогеннi, ендогенш/ ендогеномоpфнi депpесiï можуть передувати соматичному захворюванню або бути спровокованими актуальною оргашчною патологiею, тобто виникати в якост pеакцiï на хворобу, що загрожуе втратою автономiï, соцiального чи трудового статусу, повноцiнноï самоpеалiзацiï, звичного способу життя. Соматогеннi депpесiï, на вiдмiну вiд нозогенiй, виникають у вщповщь на процеси в оpганiзмi при несприятливому пеpебiгу невpологiчниx, серцево-судинних захворювань або наявностi злоякiсниx утворень. Для ендогенно1' депpесiï xаpактеpнi наявшсть спадково1' обтяженостi, безпpичиннi змiни настрою (iнодi у зв'язку з порами року), вщсуттсть або умовнiсть зв'язку початку захворювання та стресового напруження та несприятливих життевих обставин, вщсутшсть сприймання стану як хворобливого (его-синтоншсть), моторна та когнiтивна загальмованiсть, наявшсть щей власно1' малоцiнностi, самозвинувачення, самоприниження., а також нехарактерний зв'язок з шшими соматичними захворюваннями [2].
У ошб з дистимним xаpактеpологiчним радикалом за несприятливих умов переважае страх самотносп, негативний образ себе, надмipна скpомнiсть i боязюсть, сxильнiсть до пасивного оч^вання, невимогливiсть до життя, вщмова вiд власних iнтеpесiв, апапя, сxильнiсть до втечi в складних життевих ситуацiяx. Для людей з дистимною акцентуацiею особистостi властивi пригтченють, негативне уявлення про навколишнiй свгг, себе та оточуючих людей, знижена активнiсть, тpивожнiсть, чутливiсть до неприемних ситуацiй, замкненiсть, некомунiкабельнiсть. Вони можуть залишатися чуйними та емпатiйними, але проявляють вiдвеpтiсть та довipу лише до добре знайомих людей, вщ яких можуть ставати псиxологiчно залежними [8]. Людям з дистимною акцентуащею характеру потpiбнi шдтримка, схвалення, визнання, позитивна оцiнка, впевненiсть в ïx цiнностi i потpiбностi, унiкальностi i сощальнш значимостi, особливо коли вони долають життевi складностi, оскiльки 1'м складно витримувати тривалу напругу волi та перемагати власнi страхи та неpiшучiсть [8, 9, 10]. Дистимшам також властива сxильнiсть до сощофобп та нав'язливостей, вони довго можуть переживати негативний соцiальний досвiд або iншi ситуацiï вiдкинення, негативно!' ощнки оточуючими, нехтування або знецiнення [8, 9, ].
Метою дослщження е виявлення особливостей мiжособистiсниx стосункiв, складностей, ресуршв та потреб у стосунках, емоцшних баp'еpiв у спiлкуваннi, перцептивно-iнтеpактивноï компетентностi та переживання самотносп у осiб з piзними piвнями сxильностi до депресивних переживань.
Методи дослiдження. В дослщженш були викоpистанi методики «Суб'ективна ощнка мiжособистiсниx стосунк1в» С.В. Духновського, шкала суб'ективного переживання самотностi С.В. Духновського, шкала дiалогiчностi мiжособистiсниx стосункiв С.В. Духновського, опитувальник мiжособистiсниx стосунк1в В. Шутца (адаптована А.А. Рукавiшнiковим), дiагностики
емощйних бар'ерiв в мiжособистiсному спшкуванш В.В. Бойко, дiагностики перцептивно-iнтерактивно! компетентносп Н.П. Фетiскiна та шкала депресивносп А. Бека.
Результати дослiдження.
В дослщженш взяли участь 140 ошб вiком вiд 28 до 39 роюв, серед них 82 жшки i 58 чоловiкiв. В груш дослщження ми виявили 86 ошб з вiдсутнiми проявами депресивностi (61,43%), 26 оСб з легкими проявами депресивносп (18,57%), 10 осiб з помiрними проявами депресивностi (7,14%), 14 ошб з вираженими проявами депресивносп (середня важкiсть, 10%) та 4 особи з важкими проявами депресивносп (2,86%).
Ми порiвняли двi групи дослщжуваних - з вiдсутнiми проявами депресивносп (п=86) i наявнiстю рiзного ступеню вираженостi депресивностi (п=54).
Були виявлеш статистично значимi вiдмiнностi у показнику потреби контролювати оточуючих (М1емп=3,49, М2емп=4,56, р<0,05). Контроль над особистим оточенням переживаеться депресивними особами як необхщний iмовiрно через недостатнiй контроль над власними почуттями i переживаннями. Водночас, депресивна особа хоч i е орiентованою на спiлкування як на важливий для не! ресурс, проте часто почуваеться самотньою, через що прагнення контролювати соцiальне оточення пiдсилюеться. Якщо депресивна особа переживае свою неефектившсть у питаннi контролю свого сощального оточення, вона почуваеться ще бiльш незадоволеною собою i сво!м життям взагалi.
Були виявлеш статистично значимi вiдмiнностi у показнику переживання самоцiнностi стосункiв (М1емп=32,18, М2емп=42,88, р<0,01). Особа в депресивному сташ надае досить великого значення стосункам, !х оцiнцi та переомисленню, покладають велик надi!' та ресурси на те, щоб заручитися пiдтримкою оточуючих, отримати !х повагу i визнання, через що можуть бути надто залежними вiд !х думки, жертвувати своею автономiею, втрачати конгруентнiсть та автентичшсть.
Були виявленi статистично значимi вiдмiнностi у показнику конструктивностi спшкування (М1емп=31,17, М2емп=46,78, р<0,01). Особа в депресивному сташ може бути м'якою, доброю, поблажливою в стосунках до себе та шших. Вони не почуваються самодостатшми i впевненими в соб^ тому прагнуть пiдтримки, схвалення i порад вiд свого сощального оточення, турбуються про те, що думають про них шш^ сфокусоваш на власнiй ефективностi i максимальнш практичностi прикладення власних зусиль.
Були виявлеш статистично значимi вiдмiнностi у показнику дiалогiчностi спiлкування (М1емп=70,57, М2емп=85,13, р<0,01). Депресивнi особи уникають конкуренцн та суперництва, намагаються конструктивно виршувати конфлiкти, схильнi поступатися та шукати компромiс, догоджати iншим, вважати сво! iнтереси менш важливими порiвняно з штересами партнерiв по спiлкуванню. Прояви пперсощальносп депресивних осiб покликанi здобути для них шдтримку i прихильнють соцiального оточення, вони очiкують взамш досить багато, ставляться до себе, шших та стосунюв дуже серйозно i можуть страждати через несиметричш установки сво!х партнерiв по спшкуванню, яких можуть iдеалiзувати i поим розчаровуватись.
Були виявлеш статистично значимi вщмшносп у показнику некерованостi емощй (М1емп=1,16, М2емп=2,86, р<0,05). Депресивнi особи хвилюються через втрату контролю над власними емощями та почуттями, переживають також через те, як це буде сприйняте !х сощальним оточенням. Питання «дозування» емоцiйних проявiв у спшкуванш, особливостей i можливостей !х виразу, ступеню, в якому можливо ними дшитись (особливо негативними) гостро постае перед депресивними особами, осюльки вони потребують сощально! шдтримки та залежать вiд думки оточуючих. Осюльки вони побоюються сощально! iзоляцi! i ставлять чужий емоцiйний комфорт на перше мюце порiвняно з власним, то часто залишаються з сво!ми переживаннями на самотi, не маючи можливосп !х виразити в спшкуванш.
Були виявлеш статистично значим вщмшносп у показнику негнучкостi емоцiй (М1емп=1,87, М2емп=2,92, р<0,01). Брак пластичностi i гнучкостi емоцiйних переживань стае особливо критичним, якщо йдеться про спйкий негативний емоцiйний фон, який залишаеться незмiнним незалежно вiд того, як змшюеться життева ситуацiя, можливостi та ресурси у виршенш проблем. Депресивна особа може сприймати такий свш ригiдний стан як перешкоду у спшкуванш, хвилюеться, що може зпкнутися з нерозумiнням та нечутливiстю, браком ствпереживання, бути вiдкинутою соцiальним оточенням через власну емоцiйну «непривабливiсть» та нездатшсть дати собi раду з тим. Така неможливють звернутися за сощальною п1дтримкою через наявнiсть емощйного бар'еру поглиблюе переживання самотностi депресивними особами.
Були виявлеш статистично значимi вщмшносп у показнику небажання наближатися до шших людей (М1емп=1,61, М2емп=2,75, р<0,05). При наявностi вираженого комунiкативного потенцiалу та потреби в сощальнш пiдтримцi депресивш особи можуть в контактi вщчувати знецiнення власних переживань iншими, що спричиняе до неможливостi саморозкриття у спшкуванш. Тодi страх зустрiтися з байдуж1стю соцiального оточення перемагае i депресивнi особи роблять вибiр на користь стратеги уникнення, втеч^ замкненого способу життя, чим поглиблюють свою фрустращю та незадоволенiсть життям, собою та шшими.
Були виявленi статистично значимi вiдмiнностi у показнику переживання самотносп (М1емп=43,11, М2емп=67,49, р<0,01). Загроза бути вщкинутим та знецiненим у власних переживаннях сощальним оточенням переживаеться депресивними особами як ситуацiя невиправданого ризику, якщо в них е хоча б одноразовий досвщ такого вщкинення i знецiнення. Тому незважаючи на свою велику потребу i готовнiсть вкладатися в стосунки вони можуть обирати залишатися осторонь, страждаючи вiд самотностi i нерозумiння. При цьому в них можуть формуватись та закршлюватись глибинш переконання про жорстоюсть та несправедливiсть свiту, байдужють та холоднiсть оточуючих людей, негативний образ себе як нещкавих та непдних уваги та пiдтримки оточуючих, що призводить до свщомого вибору на користь сощально! iзолящl та поглиблення депресивного стану.
Також ми порiвняли три групи дослщжуваних: з вщсутшми проявами депресивностi (п=86), з легкими i помiрними проявами депресивност (п=36) та з вираженими i важкими проявами депресивностi (п=18).
Було виявлено статистично значимi вiдмiнностi у показнику потреби контролювати сощальне оточення (М1емп=3,17, М2емп=3,96, М3емп=5,24, p<0,05) мiж першою i останньою групою. Велике i навiть iнодi надважливе значення думки оточуючих, виражена потреба у шдтримщ (часто фрустрована) у поеднанш з недовiрою, переживанням браку сшвпереживання i розумiння спричиняють до виражено! сфокусованостi на взаемодп та комушкацп з соцiальним оточенням i сприймання ще1 взаемодп та комушкацп як таких, що не можуть задовольняти. Отже, при посиленш потребi i постiйному докладаннi зусиль для збереження контролю над ситуацiею депресивнi особи можуть почуватися фрустрованими та неефективними.
Було виявлено статистично значимi вiдмiнностi у показнику рипдносп емоцiйних проявiв (М1емп=1,67, М2емп=3,18, М3емп=2,57, p<0,05) мiж першою i другою групою. Отже, для групи з легкою i помiрною iнтенсивнiстю депресивних проявiв щ прояви так само е найбшьш стiйкими i незмiнними в чаа. Отже, депресивнi прояви в крайньому дiапазонi iнтенсивностi е бiльш пластичними, пiдцатливими до змiн i впливiв, а середнi прояви депресивностi можуть важче тддаватись корекцп (iмовiрно, !х легше приховати вiд оточуючих i самих себе, замаскувати тд варiант реалiстичного сприймання реальностi, вони викликають менше помiтного дискомфорту i тому е менш критичними для життевого функцiонування особистостi).
Було виявлено статистично значимi вiдмiнностi у показнику домiнування негативних емоцiй (М1емп=1,14, М2емп=2,51, М3емп=3,23, p<0,01) мiж першою i третьою групою. Депресивш особи по мiрi поглиблення цього стану бшьш схильш сприймати цей стан як емощйний бар'ер у спiлкуваннi та iзолюватись вiд iнших через побоювання неприйняття, негативного зворотнього зв'язку в комушкацп з сощальним оточенням.
Було виявлено статистично значимi вщмшносп у показнику переживання самотност (М1емп=42,27, М2емп=61,17, М3емп=66,28, p<0,05) мiж першою, другою i третьою групами. Нажаль, навiть найближче соцiальне оточення може бути «дискватфшоване» в якостi джерела можливо1 сощально1 пiдтримки через хоча б одноразовий прояв знецiнення почуттiв депресивно1 особи. 1х надзвичайна чутливiсть та висок очiкування щодо якостi комушкацп та стосунюв можуть спричинити до сощально1 iзоляцil та поглиблення депресивного стану.
Загальний показник депресивностi перебувае у прямому зв'язку з потребою контролю над сощальним оточенням (г=0,53, p<0,01), браком вмiння керувати власним емощйним станом (г=0,44, p<0,01), ригiднiстю емощйних проявiв (г=0,3 1, p<0,05), домiнуванням негативних емоцiй (г=0,53, p<0,01), переживанням самотностi (г=0,37, p<0,01). Когштивно-афективний компонент депресil утворив прямий зв'язок з потребою контролювати свое сощальне оточення (г=0,47, ^,01), браком вмiння керувати власними емоцiями (г=0,46, p<0,01), домiнуванням негативних емоцiй (г=0,41, p<0,01), переживанням самотностi (г=0,46, p<0,01). Соматичний компонент депресil прямо пов'язаний з потребою контролю над сощальним оточенням (г=0,51, p<0,01),
почуттям самоцшносп (r=0,32, p<0,05), здатнiстю до конструктивного спшкування (r=0,33, p<0,05), здатнютю до дiалогу у спiлкуваннi (r=0,37, p<0,05), браком вмiння керувати власним емоцшним станом (r=0,42, p<0,01), ригщнютю емоцiйних проявiв (r=0,44, p<0,01), домiнуванням негативних емоцiй (r=0,51, p<0,01), переживанням самотностi (r=0,56, p<0,01). Фрустрована потреба в контролi над соцiальним оточенням та власним внутршшм свiтом може спричиняти до поглиблення депресивних переживань, переходу ïx у хронiчний стан. Стшкють та ригiднiсть негативного емоцшного фону, неможливiсть переключитись ускладнюе саморозкриття: особа в депресивному станi може вважати себе непривабливою, а тому заздалегщь закриватися вiд оточуючих, приховувати своï переживання, вiдмовлятися бачити i приймати соцiальну пiдтримку, i тим бшьше просити про неï, що призводить до поглиблення переживання самотносп. Натомiсть, соматизацiя депресивних переживань дозволяе приховати певну частину цих переживань вщ самого себе i оточуючих, що зменшуе псиxологiчний бар'ер у спшкуванш та легалiзуе пiдвищену потребу в сощальнш пiдтримцi (адже соматична хвороба е цiлком достатньою шдставою для того, щоб на цю пiдтримку розраховувати i дае споСб певною мiрою контролювати свое сощальне оточення). Людина, схильна до соматизаци своïx депресивних переживань може демонструвати вщносно добру соцiально-псиxологiчну адаптивнiсть, конструктивш комунiкативнi установки, бажання та готовнють до соцiальниx контактiв, при цьому ïx якiсть та кiлькiсть вони можуть вважати недостатшми. Депресивнi особи говорять про власну м'якiсть в мiжособистiсниx стосунках, доброту, поступливiсть i практичнють у справах, готовнiсть брати на себе вщповщальнють за комушкащю, але також проявляють достатню вимогливють до iншиx в стосунках, в зв'язку з чим звичний для багатьох поверхневий рiвень спiлкування ïx не задовшьняе i вони почуваються самотнiми. ïx стосунки е щирими i природнiми, вони враховують iндивiдуальнi особливостi сво1'х партнерiв по спшкуванню, проявляють до них уважнють i тактовнють, але потiм можуть бути незадоволеш власною самопожертвою i вважати оточуючих невдячними, коли не зустрiчають взаемносн. Соматичний компонент депресiï тодi також виступае в якостi шструменту контролю та навiть «покарання» недостатньо уважного, емпатiйного та вправного у наданш емоцiйноï пiдтримки соцiального оточення.
Факторний аналiз дозволив створити 4-факторну модель, яка описуе 53,1% розпод^ даних дослiдження. Перший фактор мютить змiннi самоцiнностi стосункiв (факторне навантаження 0,72), конструктивностi спiлкування (факторне навантаження 0,74), дiалогiчностi спiлкування (факторне навантаження 0,61), взаемного шзнання (факторне навантаження 0,81), взаеморозушння (факторне навантаження 0,83), взаемовпливу (факторне навантаження 0,86), сощально1' автономностi (факторне навантаження 0,91), сощально1' адаптивностi (факторне навантаження 0,92), сощально1' активностi (факторне навантаження 0,85). Факторна вага цього фактору дорiвнюе 6,61, вш описуе 18,75% розподiлу даних дослщження, його можна назвати фактором конструктивних комунiкативниx установок та перцептивно-штерактивно1' компетентностi.
Другий фактор мiстить змшш потреби контролювати власне соцiальне оточення (факторне навантаження 0,56), некерованосн емоцшного стану (факторне навантаження 0,54), ригщносп емоцшного стану (факторне навантаження 0,59), домшування негативних емоцш (факторне навантаження 0,57), переживання самотносп (факторне навантаження 0,51), когштивно-афективного компоненту депреси (факторне навантаження 0,83) та соматичного компоненту депреси (факторне навантаження 0,81). Факторна вага цього фактору дорiвнюе 5,23, вш описуе 15,81% розподiлу даних дослщження, його можна назвати фактором депресивносп, стшко1' некерованосн емоцшного стану та самотносп.
Третш фактор мютить змшш напруженосн в стосунках (факторне навантаження 0,71), сощально1' вщчуженосн (факторне навантаження 0,73), конфлштносп (факторне навантаження 0,79) та агресивносн (факторне навантаження 0,81). Факторна вага цього фактору дорiвнюе 3,71, вш описуе 12,14% розподшу даних дослiдження, його можна назвати фактором дисгармони в мiжособистiсниx стосунках.
Четвертий фактор мiстить змшш бажання сощального контакту (факторне навантаження 0,56), потреби у прийнятп (факторне навантаження 0,71), бажання бути контрольованим сощальним оточенням (факторне навантаження 0,72), неадекватного прояву емоцш (факторне навантаження 0,57). Факторна вага цього фактору дорiвнюе 2,14, вш описуе 6,4% розпод^ даних дослщження, його можна назвати фактором залежносп вщ сощального оточення.
Отже, факторний анатз продемонстрував зв'язок депресивносп з потребою контролювати соцiальне оточення, стiйкiстю та некерованiстю негативного емоцшного стану та переживанням самотностi.
Висновки. 1. Дисгармоншт стосунки, емоцiйнi бар'ери у спiлкуваннi, брак комушкативно! компетентности негативнi комунiкативнi установки можуть бути як причиною, так i наслщком рiзноманiтних афективних та особистiсних розлащв, зокрема, депресивних станiв.
2. Депресивш особи характеризуються вищими показниками потреби контролювати сощальне оточення, самоцiнностi стосунюв, конструктивностi та дiалогiчностi спiлкування, некерованосп та ригiдностi емоцiйного стану, домiнування негативних емоцiй (що виступають емоцшними бар'ерами у спiлкуваннi), переживанням самотносп.
3. Соматизацiя депресивних переживань, що виникае як наслiдок придушення власних емоцiйних переживань, приховування !х вщ себе та iнших сприяе сощально-психолопчнш адаптаци та налагодженню комушкаци мiж особою, що переживае депресiю та li соцiальним оточенням, дае можливють !й встановити над ним контроль i легалiзувати власну потребу в сощальнш пiдтримцi (якiсть i кшьюсть яко! часто залишаеться для не! недостатньою).
Л1ТЕРАТУРА
1. Игумнов С.А., Осипчик С.И. Экономический анализ мероприятий в области охраны психического здоровья. Социальная и клиническая психиатрия, 2012, 22(2): 78-80.
2. Волель Б.А., & Сорокина О.Ю. Подходы к терапии депрессий в клинической практике. Медицинский совет, (1), 2018: 118-122.
3. Десятников В. Ф. Маски депрессии. М.: Знание, 1997: 62.
4. Войцех В.Ф. Суицидология. - М.: Миклош, 2007: 120-131.
5. Смулевич А.Б., Дубницкая Э.Б., Козырев В.Н. Депрессии и суицидальное поведение / Депрессии при соматических и психических заболеваниях. М.: МИА, 2003: 191-210.
6. Васильев Валерий Витальевич, Ковалев Юрий Владимирович, Имашева Эльвира Ринатовна Суицидальные мысли при депрессивном синдроме // Суицидология. 2014. №1 (14). URL: https://cyberleninka.rU/article/n/suitsidalnye-mysli-pri-depressivnom-sindrome (дата обращения: 10.03.2020).
7. Романов Д.В., Петелин Д.С., & Волель Б.А. Депрессии в неврологической практике. Медицинский совет, (1), 2018: 38-45.
8. Beck A.T. Cognitive therapy and emotional disorders. New York Meridian, 1976: 356.
9. Антропов Ю.Ф. Невротическая депрессия у детей и подростков (клиника, типология, динамика и дифференциальная терапия). М.: Медтехника, 2001: 152.
10. Де Пауло Р. Понять депрессию. Что мы знаем о депрессии и как с ней бороться. М.: Альпина Бизнес Букс, 2004: 411.
