CC BY
10MEDICAL SCIENCES
МЕДИКО - ПСИХОЛОГ1ЧН1 АСПЕКТИ ТА НАСЛ1ДКИ ЧАСТКОВО1 ВТРАТИ ЗОРУ ТРАВМАТИЧНОГО ГЕНЕЗУ В
ДОРОСЛОМУ В1Ц1
АбдряхШов р.а. ?
АбдряхМова Ц.Б.
Харювсъка медична академiя пклядипломно'1 oceimu Нацюналъний медичний yHieepcumem iM. О. О. Богомолъця
MEDICAL AND PSYCHOLOGICAL ASPECTS AND CONSEQUENCES OF PARTIALLY SIGHTED TRA UMATIC GENESIS IN ADULTHOOD
Abdryahimov R.A.
Abdryahimova C.B.
АНОТАЦ1Я
На тдгрунп порiвняльного соцiально-демографiчного, клшшэ-психопатолопчного, психодiaгности-чного, нейрофiзiологiчного аналiзу, на 6a3i профiльних клiнiк травми ока, обстежено 400 oci6 (чоловiкiв) з частковою втратою зору травматичного генезу, визначено клшчт критерп та прогноз непсихотичних псих1чних розлaдiв (НПР) у даного контингенту.
Нозологiчнa предстaвленiсть НПР у обстежених ввднесет до кластеру «Реакци на стрес i aдaптaцiйнi розлади», серед них велику клiнiчну вaрiaтивнiсть склали порушення адаптаци, а меншу - посттравмати-чний стресовий розлад. Клiнiко-психопaтологiчнa структура НПР представлена домываниям тривожно-фобiчноl (тривожно-депресивний синдром, 30,5%; тривожно-фобiчний синдром, 18%; обсесивно-фобiч-ний синдром, 14,5%) або астетчно! (астено-депресивний синдром, 22%; aстено-iпохондричний синдром, 15%) симптоматики. Встановлено, що структура i специфiкa симптомiв посттравматичного стресу знахо-диться в прямiй зaлежностi ввд переважаючого клiнiко-психопaтологiчного синдрому, а саме, переважання симптомiв вторгнення у пащенпв з провiдною тривожно-фобiчною симптоматикою, i уникнення - у пащенпв з aстенiчними проявами.
Викрита роль психоадаптацшних мехaнiзмiв у походженнi НПР внаслщок частково! втрати зору травматичного характеру. 1дентифшовано та систематизовано типи поведшкових стрaтегiй - неконструктивт (когнiтивно-деструктивний, aгресивно-конфлiктний i емоцiйно-дезaдaптивний) i конструктивнi (когнии-вно-стимулюючий, поведiнково-дiяльнiсний, емоцшно-ршучий), як1 ставали превенторами / предикторами розвитку НПР.
Встaновленi ушкальт електрофiзiологiчнi маркери, влaстивi пaцieнтaм з НПР залежно вiд домшант-ного психопатолопчного синдрому. При астешчно! симптоматищ таким маркером був показник корект-ностi реaлiзaцil сенсомоторно! реакци, а також амплпуди компонентiв P1, N1, P2, N2. Для пащенпв з три-вожио-фобiчною симптоматикою такими показниками були: латентний перiод P1, тервали P1N1 i N2P3i розмах амплиуд комплексу P1N1.
На основi узагальнення отриманих даних, зроблено висновок, що система комплексно! допомоги патентам з ЧВЗТГ, повинна являти собою комплекс медичних, психологiчних, освiтнiх та сощальних захо-дiв, розроблених з урахуванням впливу бiопсихосоцiaльних фaкторiв в генезi НПР, спрямованих на попе-редження або усунення клшжо-психопатолопчно! симптоматики та психосощально! дезадаптацп, забез-печення гiдного рiвия соцiaльного функцiонувaиня пащенпв в повсякденних умовах житгедiяльностi, реaлiзовaних мiждисциплiнaрною бригадою фaхiвцiв.
ABSTRACT
On the basis of comparative socio-demographic, clinical psychopathological, psychodiagnostic, neurophysi-ologic analysis, based on specialized clinics eye injury, surveyed 600 people aged 18 - 60 years with partial loss of traumatic origin, defined clinical criteria and prognosis of non-psychotic mental disorders in contingents.
Clinical psychopathological determined underestimation present depressive symptoms and anxiety. Nosological representation of nonpsychotic mental disorders among the surveyed attributed to the cluster «Response to stress and adaptation disorder», among them a large clinical variability accounted for adjustment disorder, and less - posttrau-matic stress disorder. It is shown that in the absence of non-psychotic mental disorders level manifestations of post-traumatic stress is twice lower than when available. Structure and specificity of the symptoms of posttraumatic stress is directly dependent on the prevailing clinical and psychopathological syndrome, namely, the experience of symptoms leading to the invasion of anxiety and phobic symptoms, and avoidance - in patients with asthenic manifestations.
Open psychoadaptation role in the origin of mechanisms nonpsychotic disorders due to partial loss of a traumatic nature. Stressed that non-constructive behavioral response in these cases is a basic adaptation mechanisms.
Identified and classified the types of behavioral strategies - nonconstructive and constructive. Under unconstruc-tive understood types such as: cognitive-destructive, aggressive and conflict and emotional maladaptive. Design is cognitive-stimulating, behavioral and activity, emotional and resolute.
Neurophysiologic mechanisms of the development component of nonpsychotic mental disorders was significant discrepancy between the acoustic-related events, auditory evoked potentials. Equipped with unique electrophysiological markers characteristic of patients, depending on the dominant psychopathological syndrome. When asthenic symptoms such marker index was correct implementation of sensor motor reactions, as well as the amplitude of the components P1, N1, P2, N2. For patients with anxiety and phobic symptoms such indicators are: latency P1, intervals and P1N1 N2P3i swing amplitudes complex P1N1.
On the basis of summarizing the data, concluded that the system of comprehensive care for patients with partial loss of traumatic origin should be a set of medical, psychological, educational and social events designed with the influence of biopsychosocial factors in the genesis of the nonpsychotic mental disorders aimed at preventing or eliminating the clinical psychopathology and psychosocial maladjustment, ensuring a decent level of social functioning of patients in everyday circumstances of life, realized an interdisciplinary team of professionals.
Ключовi слова: часткова втрата зору травматичного генезу, медико-психолопчш наслщки.
Keywords: partial loss of traumatic genesis, medical and psychological consequences.
Поди останшх рошв, сощально-полггична, економiчна i вдеолопчна нестабшьшсть, збшь-шення числа деструктивно-дестабшзуючих та со-щальнозумовлених стресогенних чиннишв обумо-влюють тенденцш до погiршення стану психiчного здоров'я населения 3i збiльшенням в структурi за-хворюваностi питомо! ваги непсихотичних психiч-них розладiв, а також зростання кiлькостi травмо-небезпечних ситуацш, наслiдком яких стають трав-матичш ушкодження органiв зору, що на тепершнш час е однieю з найпоширешших причин втрати зору. За даними МОЗ Украши, часткова втрата зору травматичного генезу (ЧВЗТГ) зус^чаеться приблизно у 1% населення, з яких бшя 50% - люди молодше 30 рокiв.
Набута втрата зору в дорослому вiцi, навггь, часткова, тягне за собою певну перебудову психiки та поведiнки людини. У разi травматичного генезу втрати зору, цей процес супроводжуеться негатив-ними психолопчними проявами, наявнiстю внутрь шнього конфлiкту. Травматична подiя, внаслiдок яко! виникла втрата зору, провокуе розвиток психь чних порушенъ, клiнiчне араижуваиня яких здебь лъшого мае ознаки гостро! реакцп на стрес, у де-яких хворих вiдразу ж виникають стани пригшче-ностi, тривоги, страху, депреси, що можуть провокувати сущидальш думки й намiри. Вищепе-релiчене призводить до переживання власно! не-спроможиостi, безпорадностi, зниження самооць нки та погiршения якостi життя, що ще бiлъше провокуе невротизацш пацiентiв [1].
При ввдсутносп своечасно! яшсно! медико-психолопчно! допомоги, вщбуваеться трансформа-цiя окремих ознак психологiчного неблагополуччя (особистiсних реакцiй на втрату зору) у стiйкi пато-логiчнi психiчнi стани, як1 в подальшому призво-дять не пльки до iстотного погiршения психiчного благополуччя хворого, але i накладають ввдбиток на всю систему його життедiяльностi. Крiм того, втрата зору, викликаючи повну ввдмову ввд колиш-нього життевого стереотипу, або значно змiнюючи його, призводить до реконструкцп особистосп та способу життя iндивiда.
Перебудова особиспсного сприйняття себе у оточуючому середовищi, руйнацiя звичного життевого стереотипу, уживання у новi сощальш ролi та
життя iз обмеженнями, що спричиняе ЧВЗТГ, при-зводять до дисбалансу адаптацiйних зв'язк1в та, як наслщок, провокуе розвиток дезадаптивних психiч-них станiв, зокрема, НПР [2]. Спектр та вираже-шсть даних розладiв досить широкий та варше в^д «латентних» форм, яш почасту не завжди усвiдом-люються хворими, до виражених клiнiчних форм, яш потребують комплексного психофармакотера-певтичного та психотерапевтичного втручання.
Мгж тим, не дивлячись на беззаперечну актуа-лънiстъ проблеми, до тепершнього часу психiчнi порушення у хворих з ЧВЗТГ не розглядалися вче-ними, як сфера компетенцп клiнiчноl психiатрi! або медично! психологi!. Тому, у бiлъшостi дослщжень з дано! проблематики переважають суто психолоп-чнi подходи до Г! вивчення в рамках порушення ре-акцiй пристосуваиия до травми, як прояву загаль-ного адаптацiйно-дезадаптацiйного балансу [3 -10]. Така «психолопзащя» призводить до надання неадекватно! наслвдкам травми допомоги, а в бага-тьох випадках - до розвитку тяжких психiчних по-рушень [11].
На сьогодшшнш день у наукових дослвджен-нях зустрiчаютъся лише поодинош вiдомостi про пограничнi психiчнi розлади у слiпих i пацiентiв зi значним зниженням зору, як1 переважно представ-ленi невротичними або неврозоподiбними станами з дратiвливiстю, головним болем, запамороченням [12 - 15]. У свою чергу, В. Ф. Матвеев [16], який займався вивченням психiчних порушень при вро-дженiй та набутш слiпоти, описуе у хворих невро-тичнi реакцiг зi схильнютю до затяжного перебiгу, особистiснi девiацiг та обов'язкове вегетативно-су-динне тло, що супроводжуе емоцiйнi порушення.
Мгж тим, не дивлячись на актуальшсть вище-наведеного, на теперiшнiй час у психiатричному науковому просторi та реальнш клiнiчнiй практицi вiдсутнi дослвдження, спрямоваиi на вирiшения проблеми клшчнох специфiки, предикторiв та ме-ханiзмiв розвитку непсихотичних порушень у оаб, що частково втратили зiр внаслвдок травми. Як результат, не розроблена дiева система заходiв спещ-алiзоваиог медичнох допомоги даному контингенту пащенпв, яка могла б бути втшена в рамках роботи мультидисциплтарно! бригади фахiвцiв (лiкар-оф-
тальмолог, лжар--психиатр, медичний психолог, со-цiальний працiвник), концевою метою яко! було б покращення якосп життя та адаптацiя пацieнтiв до наявного рiвню функцiонування.
Мета роботи - аналiз медико-психологiчних аспектiв та насладив частково! втрати зору травматичного генезу в дорослому вщ.
Матерiал i методи дослiдження. За умови ш-формовано! згоди з дотриманням принципiв бюе-тики та деонтологп протягом 2010 - 2016 рр. на базi офгальмологiчних клшк м. Донецька (2010 - 2013) та м. Киева (2013 - 2016), в перюд тсля офтальмо-логiчного втручання та визначення об'ему та прогнозу стосовно втрати зору, нами проведено скри-ншгове обстеження 600 осiб (чоловiкiв) з ЧВЗТГ. В усiх пацiентiв було зафжсовано прояви гостро! стресово! реакцп.
У термiн ввд мiсяця до трьох пiсля виписки зi стацюнару, шд час проходження МСЕК, було здш-снено поглиблене клiнiко-психопатологiчне обстеження пащенпв, результати якого стали критерiем рандомiзацi! обстежених на групи. Отже, на основi результатiв клшжо-психопатолопчного аналiзу було сформовано двi групи дослвдження: основна (ОГД) - 200 хворих, в яких тсля травматично! поди, що спричинила часткову втрату зору, дiагносто-ванi непсихотичш психiчнi розлади (НПР), та група порiвняння (ГП) - 200 оаб, псих1чний стан яких вiдповiдав «умовнш нормЬ>.
Вибiр ГП був зумовлений необхвдшстю вери-фiкацi! наявностi i встановлення клшжо-психопа-тологiчно!' специфiки НПР внаслвдок ЧВЗТГ, а та-кож визначення психосощальних й психологiчних предига^в та нейрофiзiологiчних маркерiв фор-мування НПР у даного контингенту.
Критерiем не включення в дослiдження були: вщсутшсть iнформовано!' згоди; наявнiсть в анам-незi псих1чних та поведшкових розладiв або психо-тичних розлащв на час обстеження; наявнiсть вира-жених соматичних захворювань, перебiг яких може вплинути на псих1чний стан пащента.
Групи були сформованi з оаб чоловiчо! статi у вщ в1д 18 до 60 роив (39,21±1,3).
З метою виявлення нейрофiзiологiчних коре-лятiв НПР внаслщок ЧВЗТР, а також для визначення електрофiзiологiчних маркерiв дослщжува-но! патологi!, з ОГД i ГП методом рандомiзованого вiдбору було обрано по 20 оаб - чоловшв вiком 22 до 57 рошв.
Дослвдження проходило в дек1лька етатв. На першому етапi здiйснювали скриншгову оцiнку псих1чного стану пацiентiв, що потрапляли до ме-дичного закладу з приводу травматичного ура-ження ока. Метою скриншгу було дослiдження оаб з ЧВЗТГ, як1 пред'являли не структуроваш жалоби щодо власного псих1чного стану пiсля травми. Ска-рги (симптоми) хворих розглядалися нами як таи, що потребували !х клiнiко-динамiчного спостере-ження з точки зору оформлення у синдроми НПР. Основною гшотезою для проведения скринiнгового дослвдження стала думка, що особи з ЧВЗТГ стра-ждають «латентним формами» НПР, синдроми
яких, становлячись в часом клшчно оформленими, не дiагностуються на eTani надання офтальмолопч-но! допомоги без спeцiaльного iнструмeнтaрiю.
На другому етат на основi поглибленого ана-лiзу встановлених пaтогномонiчних клшчних та виявлених психологiчних, психосоцiaльних й ней-рофiзiологiчних особливостей пaцieнтiв з НПР вна-слiдок ЧВЗТГ, визначали шшет лiкувaльного впливу.
Клiнiко-психопaтологiчний метод базувався на загальноприйнятих пiдходaх до психiaтричного обстеження шляхом iнтeрв'ювaння та спостере-ження. Клiнiко-психопaтологiчнe дослвдження мю-тило поглиблене клшчне стандартизоване ш-терв'ю з використанням дiaгностичних критeрiïв МКХ-10. Для бiльш поглибленого вивчення вира-жeностi та особливостей проявiв клшжо-психопа-тологiчноï симптоматики, клшжо-психопатолоп-чне дослщження було доповнено психодiaгностич-ним - з використанням методик, спрямованих на виявлення суб'ективних (опитувальник дeпрeсiï А. Т. Бека, шкала самооцшки тривоги Д. Шихана та методика дiaгностики сaмооцiнки Ч. Д. Спшбер-гера i Ю. Л. Хaнiнa) та об'ективних (кттчт рейти-нговi шкали дeпрeсiï та тривоги Гaмiльтонa HDRS i HARS) ïï проявiв.
Психодiaгностичний метод також був рeaлiзо-ваний з метою: а) визначення наявносп i особливостей вирaжeностi рiвню посттравматичного стресу (ПТС) у обстежених (за допомогою шкали оцшки впливу травматично1' подiï (ШОВТП) М. Горовща в aдaптaцiï Н. В. ТарабршоГ); б) iдeнтифiкaцiï базо-вих особиспсних характеристик - особистiсних властивостей обстежених як преморбщного тла для розвитку НПР (за 16-факторним особистiсним опи-тувальником Р. Кеттела (форма С) Sixteen Personality Factor Questionnaire, 1970); в) визначення типу особистюного реагування на хворобу (за допомогою опитувальника ТОБОЛ, розробле-ного в Науково-дослвдному психонeврологiчному iнститутi iм. В. М. Бехтерева на основi концепцп психологiï вiдносин В. М. Мясищева); г) встановлення особливостей психолопчного захисту обстежених (за допомогою методики визначення мехаш-змiв психолопчного захисту (МПЗ) «1ндекс житте-вого стилю» Р. Плутчека - Х. Келлермана в адаптацп Л.1. Вассермана, О. Ф. Сришева, С. Б. КлубовоЦ; д) дiaгностики копiнг-повeдiнки та ролi стрaтeгiй подолання в гeнeзi НПР (за методикою психологiчноï дiaгностики копiнг-повeдiнки Е. Хейма); е) дослщження соцiaльноï пiдтримки як психосоцiaльного чинника предикци / прeвeнцiï НПР у оаб з ЧВЗТГ (за допомогою бaгaтомiрноï шкали ïï сприйняття MSPSS, розроблeноï Д. Зiмeт та aдaптовaноï' В. М. Ялтонським, Н. О. Сиротою); е) вивчення якосп життя (ЯЖ) як штегрального по-казника функцюнування хворих (за допомогою методики «Оцшки якосп життя SF-36», створeноï' J. E. Ware).
Heйрофiзiологiчний метод використовували для дослiджeння eлeктричноï aктивностi мозку об-
стежених. Електрофiзiологiчне дослщження прово-дилося за допомогою дiагностичного комплексу «Amplaid MK15» (Iталiя). Для дослвдження елект-рично! активностi мозку використовували метод пов'язаних з подieю потенцiалiв (ППП) слухово! модальностi, що було пов'язано i3 особливостями пацieнтiв, як1 мали порушення функцп зорового аналiзатора. Обстеженому бiнаурально пред'явля-лася серiя стимулiв в псевдовипадково! послщовно-стi (зпдно oddball-парадигми). Значущий стимул -тон з частотою 4000 Гц пред'являвся з iмовiрнiстю 20%, фоновий стимул - тон з частотою 1000 Гц пред'являвся з iмовiрнiстю 80%. 1нтенсившсть звуков становила 100 дБ над порогом чутносп. Мiж-стимульний iнтервал дорiвнював 2 с. Пащента iн-структували реагувати на появу значущого сигналу натисканням на кнопку, а фоновi стимули цнору-вати. При натисканш на кнопку вщбувалася реест-рацiя ППП, а також часу i коректностi просто! сен-сомоторно! реакцй. Реестрацiя ППП здшснювалася з поверхнi голови стандартними електроенцефало-графiчними електродами, розташованими за системою 10 / 20 (Jasper) у точках: Cz - активний елект-род, A1 + A2 - загальний референтний електрод, Fpz - заземляючий електрод. 1мпеданс не переви-щував 50 Ом. Епоха аналiзу складала 750 мс, а смуга пропускания пiдсилювача при записи ППП -вщ 0,1 Гц до 50 Гц. Усереднення викликаного поте-нцiалу проводилося за 100 записами.
Для статистично! обробки даних використовували процедури первинно! та вторинно! (кореляцш-но! та варiацiйно!) статистики. Метод полягав у проведенш порiвияльного дослiджения за t-крите-рiем за традицiйною методикою для параметрично! й критерiем Вiлкоксона для непараметрично! статистики. Також обробку отриманих даних здшсню-вали за допомогою критерш Ст'юдента для визна-чення вiрогiдностi розбiжиостей мiж групами (Е. В. Гублер, 1973). Математична обробка результапв проводилась на персональному комп'ютерi за допомогою прикладного пакету програм «Statistica for Windows. Release 6.0» та електронних таблиць Excel 7.0, а також програми математично!, статистично! обробки SPSS 11.0 (С. Н. Лапач, 2000).
Результати дослщження та ix обговорення. В уах хворих з ЧВЗТГ в перюд до трьох мiсяцiв т-сля виписки з офтальмологiчного стацюнару мали мiсце прояви депресп та патолопчно! тривоги, як1 рiзнилися як за розповсюдженютю, так i за клшч-ним змiстом. У частини респонденпв вони були мо-за!чними та такими, що не досягали клшчно окре-сленого рiвия, а в шших, навпаки, мали дуже зна-чну вираженiсть у виглядi реакцй' на стрес та адаптацшних розладiв.
Моза!чнi суб'ективнi прояви депресивно! симптоматики, як когнггивно-афективно!', так i сомати-зовано!, зустрiчалися у бшьшосп пацiентiв з ЧВЗТГ. Проте, серед оаб ОГД спостерiгався нега-тивний к1льк1сний дрейф у бш потяжчення депреси, мiж тим як серед ГП встановлена зворотня тенден-цiя: вiдсутнiсть або легкий стутнь суб'ективно! ви-раженостi депресивних проявiв мав мiсце прибли-зно у 60% респонденпв ГП, в той час як серед ОГД
в тако! ж шлькосп оаб д1агностована виражена де-пресивна симптоматика (р<0,05).
У пащенпв у ОГД виявлеш об'ективш симп-томи складали загальну картину депресивного роз-ладу 1з уама ознаками порушень настрою, псих1ч-ною та моторною загальмовашстю. У оаб ГП при наявносп тдвищено! зустр1чальност1 окремих сим-птоматичних ознак депресп, вони не вщповщали критер1ям депресивного розладу, хоча в окремих випадках були у досить значному ступеш вираже-носп.
У оаб ОГД за шкалою HDRS депрес1я на р1вн1 малого депресивного етзоду виявлена у 72,5% оаб, тяжкого - у 11,5% пащенпв (середнш бал -14,0 бал1в 1 43,0 бал1в, вщповщно). Серед хворих ГП у переважно! бтшосп оаб - 73,5% - об'ективш прояви депресп не були встановлеш (середнш бал 4,0), а в 26,5% випадках д1агностовано окрем1 депресивш симптоми, що 1нод1 доходили до р1вню малого депресивного етзоду (середнш бал 12,0).
Серед пащенпв ОГД виявлено негативний дрейф показнишв реактивно! тривожносп у бш зро-стання (низький р1вень - 14,0%, середнш - 37,0%, високий - 49,0%), що було обумовлене патолопч-ним щдгрунтям переважання високого р1вню осо-биспсно! тривожносл (низький р1вень - 3,5%, середнш - 45,5%, високий - 51,0% респонденпв). У оаб ГП виявлено протилежну тенденщю переважання низького (39,5% реактивно! 1 45,5% особис-псно!) 1 середнього (59,5% реактивно! 1 54,5% осо-биспсно!) р1вн1в тривожносп.
Така ситуащя складалася через наявшсть «пре-морбвдно-особиспсного завищеного тривожного тла» у пащенпв ОГД внаслщок наявносп шдвищено! особиспсно! емоцшно! чутливосп. У свою чергу, у пащенпв ГП прояви тривожносп ставали реакщею на часткову втрату зору, яка, не маючи особиспсного шдгрунтя, не досягала р1вня розлад1в непсихотичного р1вня.
Патолопчно висок! показники реактивно! три-вожносп у пащенпв ОГД були пов'язаш 1з пережи-ваннями, спрямованими у майбутне (працездат-шсть, функцiонуваиня у суспшьств1), м1ж тим як серед оаб ГП б№ш типовими виявились переживання, спрямованi на сьогодення та коло проблем, пов'язаних iз пристосуванням життедiяль-ностi у сощально-побутовому оточеннi.
У бiльшостi дослвджених ОГД iз клiнiчно окре-сленими розладами встановлено середнiй та тяжкий стутнь вираженосп патологiчно!' тривоги. За шкалою HARS прояви патологiчно! тривоги на рь внi тривожного стану дiагностовано у 56,0% хворих ОГД та 44,5% - ГП (середнш бал - 18 та 11, вщпо-ввдно), тривожного розладу - у 32,5% (середнш бал - 28) пащенпв ОГД; у пащенпв ГП даний стан не виявлено.
В щлому, у оаб ОГД дiaгностовaно б№ш ви-рaженi суб'ективно та об'ективно знaчущi депреси-внi прояви з ураженням когнiтивно-aфективно! i со-матично! сфер, висока «динaмiчно-стaбiльнa» пато-логiчнa тривога з негативним дрейфом реактивно! тривожносп у бiк зростання, на тлi нaявностi пато-
лопчного тдгрунтя у виглад переважання висо-кого рiвню особистiсно! тривожносп. В них дiагно-стовано наявшсть депресивно! i тривожно! симптоматики з вираженютю на рiвнi малого (72,5%) або тяжкого (11,5%) депресивного етзоду, а також три-вожного стану (56,0%) та тривожного розладу (32,5%).
Серед респондентiв ГП, навпаки, за !х суб'ективною оцiнкою, у питомо! ваги прояви де-преси були вiдсутнi, або мали легкий стушнь вира-женостi, а наявш окремi об'ективнi депресивнi сим-птоми характеризували процес вiдреагуваиия осо-бистосп на травму, боротьбу «прийняття-неприйняття» нового, iншого стану здоров'я та життедiяльностi iз обмеженими функцiональними можливостями; iнша тенденцiя спостерiгалась сто-совно суб'ективних ознак психопатологiчних три-вожних проявiв, а саме, перевищення Г!, порiвняно з об'ективними даними.
В цiлому, встановленим можна вважати факт недооцiнки наявностi та вираженосп депресивних симптомiв та перевищення значущостi проявiв пси-хопатолопчно! тривоги у осiб з ЧВЗТГ з вщсутш-стю клiнiчно окреслених НПР (особи ГП). Для пащенпв з ЧВЗТГ, в яких дiагностовано НПР, характерною тенденцiею визначено баланс суб'ективних i реальних проявiв депресп, м1ж тим як при ощнщ глибини тривожно! симптоматики, як i в ГП, мае мь сце перевищення !х проявiв, хоча i в меншому ступень
У осiб з НПР внаслвдок ЧВЗТГ за частотою зу-с^чаемосп переважали афективнi прояви: емо-цшна лабiльнiсть, знижений настрiй, вiдчутгя тривоги, ввдчуття страху, роздратованiсть, яш дiагнос-тувалися 2-3 рази на тиждень та бiльше (р<0,05).
На другому мющ за частотою зус^чаемосп (з перiодичнiстю 2-3 рази на мюяць) були астенiчнi, а також вегетативш прояви: пвдвищена фiзична вто-мападiния iнiцiативи, пасивнiсть, нетерплячiсть (р<0,05); розлади глибини й тривалостi сну, тдви-щений артерiальний тиск, вегетативний бшь, у тому числi головний - 14,4±3,5% (р<0,05).
За нозолопчною структурою НПР були пред-ставлеш психiчними i поведiнковими розладами кластеру F43 - реакцiя на стрес та адаптацшш розлади, серед яких визначеш:
• змiшаиа тривожно-депресивна реакцiя F43.22 (97 осiб, 48,5% ОГД);
• пролонгована депресивна реакщя F43.21 (44 особи, 22% ОГД);
• адаптацiйнi розлади з переважанням пору-шення iнших емоцш F43.23 (29 осiб, 14,5% ОГД);
• посттравматичний стресовий розлад F43.1 (ПТСР) у 23 (11,5% ОГД) хворих;
• адаптацшний розлад зi змiшаним порушен-ням емоцiй та поведшки F43.25 - у 7 (3,5% ОГД) пащенпв.
Синдромологiчна структура НПР внаслвдок ЧВЗТГ представлена наступним чином: тривожно-депресивнi стани (61 особа, 30,5%); тривожно-фо-бiчна симптоматика (36 оаб, 18%); астено-депреси-вш прояви (44 особи, 22%); астено-шохондричний
синдром (30 пацiентiв, 15%); обсесивно-фобiчний синдром (29 хворих, 14,5%).
У обстежених спостержався виражений дис-трес, пов'язаний з екстремальною змiною життево! ситуацi! та необхiдностi радикально! перебудови когштивно!, орiентовно!, комунiкативно! дiяльно-сп.
ЧВЗТГ ставала для них потужною психiчною травмою, яка була обумовлена наявшстю психоло-гiчно важко!, травмуючо! подi!, що викликала гли-бош переживання, з якими важко впоратися, i роз-виток певних симптомiв. У даному контекстi травматична ситуащя частково! втрати зору ставала екстремальною критичною подiею, що спричиняла негативний вплив ситуацi! загрози та що вимагала в1д пацiента екстраординарних зусиль з подолання !! негативних наслщшв, серед яких найважливi-шими були:
а) НПР, психолопчш порушення i змши;
б) проблеми соцiально! дезадаптацi!, реадапта-цi! та необхiдностi адаптацi! до ново! ситуацп;
в) соцiальнi проблеми, пов'язаш з наслiдками травми.
Дослiдженням структури ПТС встановлено, що серед ОГД помiрнi (з тенденцiею до високих) показники за шкалами «вторгнення» i ^«уникнення» були дiагностоваиi у бшьшосп (88,5%) осiб; дуже високий рiвень вираженостi симптомiв «вторг-нення» й «уникнення» встановлена у 11,5% пащенпв. Виражеш ознаки «фiзiологiчно! збудливосп», навпаки, виявились притамаинi значно бшьшш к1-лькостi осiб - 63%, в шших встановлений помiрний !! рiвень (37%). Так1 розбiжиостi пояснювалися но-зологiчною приналежиiстю клiнiко-психопатологi-чних порушень у респондентiв ОГД, серед яких у 23 хворих (11,5%) був дiагностований ПТСР, для якого виражешсть саме цих симптомiв е характерною ознакою та дiагностичним критерiем. У обстежених ГП виявлена низька вираженiсть показник1в «вторгнення», ^«уникнення» та «фiзiологiчно! збуд-ливосп».
Порiвияльний аналiз наявностi й вираженосп ПТС i окремих його складових у обстежених довiв достовiрну рiзницю серед осiб ОГД i ГП. Так, зага-льний рiвень (середнш iнтегральний показник) ПТС у пащенпв ОГД склав 76,5 балiв, а у пащенпв ГП - 41,4 бали. За виражетстю окремих шкал ПТС також встановлена достовiрна рiзниця: середня ви-раженiсть симптомiв «вторгнення» серед хворих ОГД була 28,4 бали (у оаб ГП - 14,6 бaлiв); симп-томiв «уникнення» - 29,5 i 15,4 бaлiв, вiдповiдно; «фiзiологiчно! збудливостi» - 23,6 i 14,3 бaлiв, вiд-поввдно.
Внутрiгруповий aиaлiз розподiлу показник1в ПТС серед ОГД дозволив встановити деяш законо-мiрностi, в зaлежиостi вщ превалюючого клiнiко-психопaтологiчного феномену в загальнш струк-турi НПР. За умови вираженого тривожио-фобiч-ного компоненту в структурi НПР (пaцiенти з три-вожно-депресивним, тривожио-фобiчним й обсеси-вно-фобiчним синдромами, 126 осiб, 63% ОГД),
серед складових ПТС домшували симптоми «втор-гнення», нaявнiсть яких у б№шосп випадк1в (103 пaцiентiв, 51,5% ОГД) не доходила до клшчно ви-ражених для рiвню ПТСР. При переважанш в стру-ктурi НПР aстенiчного радикалу (астено-депресив-ний й астено-шохондричний симптомокомплекси, 74 хворих, 37,0% ОГД), в структурi ПТС на перший план виходили симптоми «уникнення», вираже-шсть яких у б№шосп випадк1в також не доходила до вираженосп клiнiчно окресленого ПТСР.
Отже, можна констатувати виявлену тенден-цш диференщацп вирaженостi складових ПТС в за-лежиостi вiд провщного клшжо-психопатолопч-ного феномену: переважання в структурi ПТС про-явiв «вторгнення» у пaцiентiв з провiдною тривожно-фобiчною симптоматикою, i «уник-нення» - у хворих з вираженими астешчними про-явами, що мало мюце на тлi значно пiдвищеного рь вню <^зюлопчно! збудливостi», притаманно! для контингенту ОГД.
При вивченш iндивiдуaльно-психологiчних властивостей, визначена диференщащя проблем-них особистiсних сфер у пащенпв обох груп, а саме: у пащенпв ОГД найбшьш скомпрометованою виявилась емоцiйно-вольовa сфера, у хворих ГП -комушкативна. Серед дом^ючих особистiсних особливостей, у обстежених ОГД виявлено скепти-чнiсть, безкомпромiснiсть; наявшсть труднощiв в умiннi aнaлiзувaти й узагальнювати; дезaдaптaцiя за рахунок безтурботносп, iмпульсивностi, песимь зму; спонтaннiсть у поведшщ, вiдсутнiсть самоана-лiзу, невпевнешсть у собi. Пaцiенти характеризува-лися нетерплячiстю, схильнiстю до зaклопотaностi та засмучень, вiдклaдениям рiшень складних пи-тань. Вони вiдзнaчaлись такими рисами, як легко-вaжиiсть, ненaдiйнiсть, за рахунок яких пащенти створювали перешкоди та труднощi для оточую-чих, вiдрiзнялись, з одного боку, реактившстю, а з iншого - сором'язливютю, нерiшучiстю, невiрою в себе. 1м були притaмaннi нетерпимiсть, зaлежиiсть вщ iнших, iпохондричнiсть, боязк1сть, пiдвищенa мршливють, непрaктичнiсть, безпорaднiсть в прак-тичних справах, конфлiктнiсть у колективi.
У хворих ГП особливосп особистостi характе-ризували здaтнiсть до aдaптивностi, а саме терпи-мiсть, незaлежиiсть ввд суджень iнших, практич-нiсть. Обстежеш характеризувалися вiдсутнiстю цинiчностi, не чуттевосп до себе та iнших, скептицизму та самовпевненосп.
Анaлiз титв ставлення до хвороби довiв, що серед обстежених ОГД переважало дезадаптивне ставлення iнтрaпсихiчно! спрямовaностi (тривож-ний 38 (19,0±3,9%), iпохондричний 37 (18,5±3,9%) та неврaстенiчний 35 (17,5±3,8%) типи вщношення до хвороби, р<0,001); серед iнтерпсихiчних дезада-птивних типiв встановлено превалювання сенситивного - 37 (18,0±3,8%). У осiб ГП дост^рно пере-важав гaрмонiчний 123 (61,5±4,9%) тип ввдношення до хвороби (р<0,001).
В цiлому, дослiдження показало, що кнуе два основних напрямки, по яких формуються типи ставлення до хвороби у хворих з ЧВЗТГ.
Перший, притаманний особам ГП, iз форму-ванням гaрмонiчного, ергопатичного або анозо-гнозичного типiв ввдношення до хвороби, при якому хворi характеризувалися достaтнiм вибором зaсобiв компенсаци внутрiшнього дискомфорту й високою заперечливютю негативно! дiйсностi (р<0,001). Для цього контингенту були влaстивi на-ступш тенденцi! при взaемодi! з медичним персоналом: а) реaкцiя сшвдружносп, при як1й пaцiенти з перших дшв захворювання стають «асистентами» лшаря, демонструючи слухиянiсть, пунктуaльнiсть, увагу, доброзичливють; б) спокойна реaкцiя, характерна для оаб iз стiйкими емощйно-вольовими процесами, що визначае адекватне реагування пaцi-ентiв на вкaзiвки лшаря, точне виконання лiкувa-льно-оздоровчих зaходiв, легкий контакт з медич-ним персоналом.
Другий тип, притаманний особам з НПР, хара-ктеризувався низькою фрустрацшною толерaнтнi-стю, дезадаптивним ставленням iз регресивним видом захисного реагування. Щ хворi при взаемодп з медичними прaцiвникaми демонстрували неусвiдо-млювaнi пaнiчнi або руйшвш поведiнковi реaкцi!.
У пaцiентiв ОГД та ГП спостерталися рiзнi МПЗ, яш були пов'язaиi iз адаптащею в умовах перенесено! ЧВЗТГ. Уа пaцiенти ОГД виявили на-пруженiсть МПЗ, що свiдчило про наявшсть актуально! психотравмуючо! ситуаци (р<0,001). Для хворих ОГД були характерш п1двищення показник1в «заперечення» (р<0,001), «регресi!» (р<0,05) й «проекци» (р<0,001) iснуючих проблем, що сввд-чило про недостатне усв1домлення й виключенш зi свiдомостi подiй та факпв, як1 приносили психоло-пчний бiль при !хньому визнaннi. У хворих ГП встановлено висош значення «компенсaцi!» (р<0,001), сполучених iз «iнтелектуaлiзaцiею» (р<0,001), що свiдчило про усввдомлення психотравмуючо! ситуaцi!'.
Отримaнi результати сввдчили про неефектив-нiсть МПЗ у оаб ОГД у перюд пiсля частково! втрати зору, а саме, про використання так звано! «блокадно-стримуючо! поведiнки», спрямовано! на зниження напруги внасл1док емоцшного реагування та умов зовшшнього середовища, як1 приз-вели до дезадаптацп. Встановлено, що у хворих ОГД чинником психолопчно! та емоцшно! перена-пруги була п1двищена чутливють до недостaчi сти-мулiв у зовтшньому середовищi, що проявлялася дистресом (висок1 показники «регресi!'», «проек-цд») (р<0,05).
Дослiдження особливостей стрaтегiй подо-лання виявили !х диференцiaцiю у пащенлв рiзних груп: особам ГП були притаманш конструктивнi, а хворим ОГД - неконструктивш !х типи (р<0,05).
На пiдстaвi aиaлiзу й узагальнення отриманих результaтiв, нами типолопзоваш стрaтегi! подо-лання, притaмaинi обстеженим пащентам.
Так, для осiб ГП характерними виявились на-ступнi типи конструктивно! поведшки: когнiтивно-стимулюючий (40,5%), який характеризувався спрямовaиiстю на подолання стресово! ситуaцi!' через !! когнiтивний aиaлiз та вибiр шляху !! можли-вого вирiшения; поведшково^яльшсний (36%),
головною ознакою якого була направлешсть на са-мостшну дiяльнiсть у виршенш проблем з прагнен-ням покладатися на себе та вiдмовою вщ допомоги оточуючих; емоцiйно-рiшучий (23,5%), при якому вибiр пaцiентaми конструктивних стратегш подолання здiйснювaвся через ввдчуття провини перед близькими за свою «слабшсть», побоювaиия бути тягарем для оточуючих та прагненням довести бли-зьким власну спроможиiсть.
У пaцiентiв ОГД з неконструктивною поведш-кою нами виокремлеш так1 !! типи: когниивно-де-структивний (23,5%), при якому когнiтивнa переро-бка iнформaцi! iндивiдуумом призводила до усввдо-млення !м свое! неспроможносп й безпорaдностi, що ставало тдгрунтям розвитку внутршньособис-тiсного невротичного конфлжту; агресивно-конф-лiктний (32,5%), при якому пащенти вiдчувaли образу на несправедливють долi, гнiв та агреаю до оточуючих, покладаючи на них вщповвдальшсть за те, що з ними сталося, що супроводжувалось вщмо-вою вiд пристосування до нових умов юнування з вираженими проявами конфлштно! поведiнки; емо-цiйно-дезaдaптивний (44%), який характеризувався iмпульсивнiстю та амплпудою негативних емо-цiйно-поведiнкових реaкцiй вщ демонстрaцi! активно! дiяльностi з вираженими негативними емоцш-ними переживаннями, до повно! бездiяльностi та спонтанним бажанням усунутися вiд вирiшення будь-яких проблем.
Внутрiшньогруповий кореляцiйний aнaлiз дозволив встановити, що когштивно-деструктивний тип подолання був характерний для 18% пащенпв з тривожно-депресивною, 19,4% - з тривожно-фо-бiчною, 27,5% - з астено-депресивною i 56,7% - з астено-шохондричною симптоматикою. Агреси-вно-конфлжтний тип реагування виявлено у 27,9% хворих з тривожно-депресивними, 2,8% - з триво-жио-фобiчними, 65,9% - астено-депресивними, 36,7% - aстено-iпохондричними i 24,1% - з обсеси-вно-фобiчними проявами. Емоцiйно-дезaдaптивнi стратеги подолання виявлеш у 54,1% хворих з три-вожно-депресивним, 77,8% - з тривожно-фобiч-ним, 6,8% i 6,7% - з астено-депресивним i астено-шохондричним, вiдповiдно, 75,9% - з обсесивно-фобiчним синдромами.
Отже, у пащенпв з домiнуючими aстенiчними проявами в структурi НПР переважали когниивно-деструктивш або aгресивно-конфлiктнi стратеги, а при вираженосп тривожио-фобiчних клшшо-пси-хопaтологiчних феномешв - емоцшно-дезадапти-внi котнг-стратеги.
Таким чином, у оаб з НПР внаслщок ЧВЗТГ мало мiсце превалювання неконструктивних стра-тегiй подолання, а саме, когниивно-деструктив-ного, aгресивно-конфлiктного та емоцшно-дезада-птивного типiв, що сввдчить про !х негативну роль в генезi НПР у цих хворих. На ввдмшу вiд пaцiентiв з НПР, особи з ЧВЗТГ без НПР демонстрували перевагу конструктивних стратегш подолання у ви-глядi когниивно-стимулюючого, поведшково^я-льнiсного та емоцшно-ршучого типiв, як1 в даному
випадку ставали дефензивним мехaнiзмом щодо розвитку НПР.
Отримаш дaнi також дозволили зробити ви-сновок про наявшсть невикористаного адаптивного ресурсу подолання у пащенпв ОГД, на aктивiзaцiю якого повинш бути спрямовaиi психотерaпевтичнi впливи в комплексному лжуванш дано! категорп пaцiентiв.
Пaцiенти ОГД у порiвняннi iз обстеженими ГП вважали сощальну п1дтримку низькою як вiд ро-дини, друзiв, так й вщ iнших значущих осiб (р<0,05). Така ситуaцiя впливала на формування негативних сощальних та поведiнкових установок та призводила до формування неадаптивних форм по-ведiнки та достовiрного зниження ЯЖ, порiвняно з особами ГП (р<0,001).
Кореляцiйний aиaлiз перерахованих вище па-рaметрiв дозволив виявити зв'язки загального iнте-грального показника з: низькою емоцшною пiдтри-мкою (г = 0,27, р <0,05), поганою сощальною штег-рaцiею (г = 0,38, р <0,01), амейними проблемами (г = 0,75, р <0,01).
Також встановлено, що у оаб з ЧВЗТГ дiaгно-стовано зниження фiзичного компоненту здоров'я i ЯЖ, незалежно в1д нaявностi або вщсутносп НПР та рiвню сощально! пiдтримки; проте, у осiб з НПР внаслвдок ЧВЗТГ, порiвияно з особами ГП, показ-ники психiчного компоненту здоров'я були значно прш^ та корелювали з недостaтнiстю сощальною тдтримки.
На основi узагальнення результапв, встанов-ленi психосоцiaльнi фактори психотравматизаци, що лежать в основi виникнення НПР у дано! кате-горп пaцiентiв, як1 умовно можна класиф^вати на середовищнi та внутрiшнi.
До проввдних середовищних психосоцiaльних фaкторiв психотравматизаци у оаб з ЧВЗТГ ввдне-сено (р<0,01): - погiршення мaтерiaльного становища; - неможливiсть продовжувати такий, як до травми, рiвень життя в господарсько-побутовому aспектi; - проблеми, пов'язaнi з неможливiстю ви-конання професiйно! дiяльностi у колишньому об-сязi; - проблеми взаемин з оточуючими людьми, зу-мовлеш недостaтнiстю зорового сприйняття: гру-бють, нетактовна поведiнкa оточуючих; - вимушене обмеження мобiльностi, пов'язане з дефектом зору.
Провщними внутрiшнiми психосоцiaльними чинниками психотравматизаци встановлеш (р<0,01): - ввдсутшсть впевненостi у майбутньому; - боязнь втратити власну «незaлежиiсть»; - боязнь ситуацш, в яких вiдобрaжaеться власна неповноцш-нiсть; - погiршения амейних стосунк1в; - iгнору-вання з боку оточуючих потреби шдиввда в стлку-вaинi; - занепокоення з приводу стану власного здоров'я.
Латентна дiя вищеназваних негативш фaкторiв призводить до формування стiйких психолопчних порушень, розвитку психопaтологiчного процесу, порушень aдaптaцi! та зниження компенсаторних можливостей.
Однак, для розвитку НПР у оаб з ЧВЗТГ недо-статньо лише нaявностi ди видiлених психотравму-ючих чинник1в, а необхiдно юнування цiлого ряду предиспозицiйних (конституцiйно-генетичних, со-матичних) i ситуaцiйних чинник1в, що визначають тип i перебiг псих1чних порушень та !х психопато-лопчш i психофiзiологiчнi прояви.
В результат нейрофiзiологiчного досладження виявленi достовiрнi розбгжносп показник1в акусти-чних, пов'язаних з подiею слухових викликаних по-тенцiaлiв у хворих ОГД i ГП (хоча час i коректнiсть сенсомоторно! реакцп в дослвджуваних групах не вiдрiзнялися), а саме, лaтентнi перюди компонентiв Р3 i N4, амплиуда N4, розмах aмплiтуд N1P2 й Р3№. Також знaйденi достовiрнi кореляцшш зв'я-зки показник1в слухових викликаних потенцiaлiв i показник1в вирaженостi клшчно-психопатолопч-но! симптоматики, як1 можуть бути обумовлеш уч-астю aдренергiчних структур неспецифiчних систем мозку, а також серотоншерпчних нейронiв ядер шва в змш патерну викликано! електрично! aктивностi мозку у пaцiентiв з НПР, на ввдмшу вiд ГП.
Поглиблений aнaлiз електрофiзiологiчно! ак-тивностi пащенпв ОГД виявив !х нейрофiзiологi-чну неоднорiднiсть, в результaтi чого були встано-вленi унiкaльнi електрофiзiологiчнi маркери, при-тaмaинi пaцiентaм в залежносп ввд домiнуючого клiнiко-психопaтологiчного феномену.
При превалюванш астешчно! симптоматики таким маркером був показник коректносп реaлiзa-ци сенсомоторно! реакцп, а також амплиуди ком-понентiв: Р1, N1, Р2, N2. Беручи до уваги низькоча-стотний характер модуляцi! aмплiтуд цих компоне-нтiв (близько 2 Гц), можна припустити, що в процес зaлученi неспецифiчнi системи стовбуру мозку.
Для пащенпв з вираженою тривожно-фобiч-ною симптоматикою такими показниками були: ла-тентний перiод Р1, iнтервaли РШ1 i N2P3i розмах aмплiтуд комплексу РШ1. Значне збiльшения латентного перiоду Р1, що спричинило скорочення ш-тервалу P1N1 i зниження на цьому тлi aмплiтуди цього комплексу, на нашу думку, слад штерпрету-вати як зниження ефективносп раншх мехaнiзмiв селективно! уваги, реaлiзовaних, значною мiрою, холiнергiчними медiaторними системами, що за-безпечують вiдсiв актуально! шформацп.
Висновок. Отже, на основi узагальнення отри-маних даних, можна стверджувати, що система комплексно! допомоги пащентам з ЧВЗТГ, повинна являти собою комплекс медичних, психологiчних, освiтнiх та сощальних зaходiв, розроблених з ура-хуванням впливу бiопсихосоцiaльних фaкторiв в ге-незi НПР, спрямованих на попередження або усу-нення клшко-психопатолопчно! симптоматики та психосоцiaльно! дезaдaптaцi!, забезпечення пдного рiвия соцiaльного функцiонувaния пащенпв в по-всякденних умовах життедiяльностi, реaлiзовaиих мiждисциплiнaрною бригадою фaхiвцiв.
Первинною у допомозi повинна бути дiaгнос-тична складова - своечасна i правильна оцiнкa кль нiчних та психосощальних порушень. На наш пог-ляд, головна роль у зменшенш нервово-психiчного
навантаження пацieнта належить психотерапевтич-ним заходам, як1 мають бути спрямоваш на усу-нення та компенсащю обмежень житгeдiяльностi. За рахунок психотерапевтично! складово! комплексно! допомоги мае вщбуватися вiдновлення (фор-мування, розвиток) психiчноï дiяльностi та функ-цiй, якостей i утворень. Такш пiдхiд дозволить па-цiентам устшно адаптуватися в середовищi i сусшльств^ приймати i вико^вати властивi !м со-цiальнi ролi.
Лiтература
1. Loprinzi P. D. Association Among Depression, Physical Functioning, and Hearing and Vision Impairment in Adults With Diabetes / P. D. Loprinzi, E. Smit, G. Pariser // Diabetes Spectrum. - 2013. - Vol. 26. - № 1. - Р. 6 - 15.
2. Роль факторов психической травматизации в структуре неврозогенеза невротических расстройств / Н. А. Марута [и др.] // Материалы I Съезда (с международным участием) Республиканского общественного объединения «Ассоциация специалистов, работающих в сфере психического здоровья», 5 - 6 июня 2013 года, г. Алматы, Казахстан. - С. 256 - 257.
3. Шмакова Ю. В. Вплив втрати зору в дорос-лому вщ на самосвщомють особистостг автореф. дис. ... к. психол. н.: 19.00.08 / Юлiя Володимирiвна Шмакова. - Нацюнальний педагопчний ушверси-тет iм. М. П. Драгоманова. - К., 2010. - 22 с.
4. Иванова Е. А. Психологические факторы преодоления жизненных трудностей инвалидами по зрению: автореф. дисс. ... к. психол. н.: 19.00.10 / Екатерина Александровна Иванова. - Учреждение Российской академии образования «Институт кор-рекционной педагогики». - М., 2010. - 22 с.
5. Яковлева А. А. Ценностно-смысловые установки как фактор социальной интеграции инвалидов по зрению: автореф. дисс. ... к. психол. н.: 19.00.04 / Анна Андреевна Яковлева. - РГПУ. -СПб., 2009. - 22 с.
6. Дороднев А. Б. Травма потери зрения и её влияние на личность / А. Б. Дороднев // Вестник Костромского государственного университета им. Н. А. Некрасова. - 2008. - №3. - С. 70 - 73.
7. Литвак А. Г. Психология слепых и слабовидящих: Уч. пособие для студентов высших педагогических учебных заведений / А. Г. Литвак. -СПб., 2006. - 336 с.
8. Белинский А. В. Психологические особенности инвалидов по зрению. Монография / А. В. Белинский, В. А. Момот. - М.: РИЦ МГОПУ им. М. А. Шолохова, 2006. - 184 с.
9. Белинский А. В. Психологическая коррекция в реабилитации инвалидов по зрению. Монография / А. В. Белинский, В. А. Момот. - М.: РИЦ МГОПУ им. М. А. Шолохова, 2006. - 156 с.
10. Кондюхова Т. Н. Внутренняя картина болезни в психологической структуре личности инвалидов по зрению: автореф. дисс. ... к. психол. н.: 19.00.04 / Татьяна Николаевна Кондюхова. - Санкт-Петербургский государственный университет. -СПб., 2004. - 24 с.
11. Марилов В. В. Психические изменения при хирургических вмешательствах по поводу катаракты / В. В. Марилов, О. М. Шорихина // Журнал неврологии и психиатрии им. С. С. Корсакова. -2009. - Т. 109, №9. - С. 27 - 30.
12. Гудонис В. Теоретические предпосылки интеграции лиц с нарушенным зрением / В. Гудонис // Дефектология. - 1996. - С. 7 - 10.
13. Гудонис В. П. Основы и перспективы социальной адаптации лиц с пониженным зрением / В. П. Гудонис. - М.: Московский психо лого-социальный институт; Воронеж: НПО «МОДЭК», 1999. -288 с.
14. Богданович М. А. Пограничные нервно -психические расстройства у зрячих больных пер-
вичной глаукомой (клинико-динамический и реабилитационный аспекты): автореф. дисс. ... к. мед. н.: 14.00.18 / Мария Андреевна Богданович. - Тю-меньская государственная медицинская академия.
- Т., 2007. - 22 с.
15. Кириллова О. А. Психические расстройства и качество жизни у больных первичной откры-тоугольной глаукомой: автореф. дисс. ... к. мед. н.: 14.00.18 / Ольга Александровна Кириллова. - Российский университет дружбы народов. - М., 2007.
- 22 с.
16. Матвеев В. Ф. Психические нарушения при дефектах зрения и слуха / В. Ф. Матвеев. - М.: Медицина, 1987. - 461 с.
PREDICTORS FOR METABOLIC DISORDERS PROGRESSION IN PATIENTS WITH COMORBIDITIES OF ARTERIAL HYPERTENSION AND DIABETES MELLITUS
TYPE 2
Bobronnikova L.R.
The Head of Clinical Pharmacology Department of Kharkiv National Medical University, MD, Professor, Ukraine, Kharkiv
ABSTRACT
The mechanisms of the metabolic disorders progression were analyzed in patients with concomitant course of arterial hypertension and diabetes mellitus type 2, of which the most significant are the insulin resistance state, disorders of carbohydrate metabolism, development of atherogenic dyslipidemia and systemic inflammation in correlation with the imbalance of adipocytokines, which contributes to high cardiovascular risk.
Keywords: arterial hypertension, diabetes mellitus type 2, metabolic disorders, insulin resistance, adipocytokines.
Arterial hypertension (AH) and diabetes mellitus (DM) type 2 are the components of the metabolic syndrome that contribute to the early development of target organs damage and consequently, cardiovascular accidents [1, 2].
The identification of insulin resistance (IR) effect on the incidence of cardiovascular events development in DM type 2.
Studies of the last years established that high insulin level in the blood serum can accelerate the development of atherosclerotic processes [3, 4].
IR is considered not only as the main link in the development of DM type 2 and its complications, but also a component which participate in the pathogenesis of atherosclerosis, hypertension and other diseases [5, 6].
The evidence from epidemiological studies indicate that approximately 80-90% of patients with DM type 2 are overweight or obese. Thus, the presence of I degree obesity is 2 times increase the risk of developing DM type 2, II degree - 5 times, III degrees - more than 10 times. A particular role is played by fat distribution [7, 8]. Established that visceral fat accumulation is associated with impaired glucose tolerance and IR regardless of body weight [9,10].
Adipose tissue is an endocrine organ that is the site of synthesis of a large number of hormones and bioac-tive peptides [11]. There is evidence that some substances synthesized by adipose tissue can impair insulin signal transduction and cause IR in early stages on the stage of pre-diabetes [12,13].
Recent studies have confirmed that the obesity progression may be caused by decrease in the secretion of zinc a2-glycoprotein (ZAG) [14,15,16]. ZAG is a newly identified adipokines.
Recent studies show that ZAG levels in blood serum and adipose tissue in obese patients is significantly lower towards patients with normal body weight [17, 18]. ZAG levels are negatively correlated with body weight [19]. The experimental research ZAG infusion caused a steep body mass decline in mice [20] Single cases study identified that patients with AH had decreased ZAG levels [21]. These results show that ZAG is a new adipokines which is associated with the metabolic syndrome and its components. Thus the study of ZAG influence on the pathogenetic mechanisms of metabolic disorders progression in patients with AH and DM type 2, is an urgent problem.
Aim. To study the influence of hormonal factors on the progression of metabolic disorders in patients with hypertension and type 2 diabetes.
