CC BY
194. Аргентова Т. Е. Методы психодиагностики / Аргентова Т. Е.- Кемерово, 2000.- 28 с.
5. Фёдоров С. М. Псориаз: клинические и терапевтические аспекты / С. М. Фёдоров// Русский медицинский журнал.- 2001.- Т. 9, № 11.- С. 447-451.
6. Филиппов Н. Е. Подход к терапии дерматитов / Филиппов Н. Е.- К., 2004.- 156 с.
ИЗУЧЕНИЕ УРОВНЯ САМООЦЕНКИ БОЛЬНЫХ ПСОРИАЗОМ
Онищенко И. В.
Одесский национальный медицинский университет, г. Одесса, Украина
В статье приведены данные экспериментального медико-психологического исследования самооценки больных псориазом. Отмечается, что наличие хронического заболевания, в частности дерматологического, сопровождается интенсивной психотравмирующей составляющей, которая соединяет наличие высокого уровня соматического и психоэмоционального дистресу, снижение адаптивности больного человека, осознание угрозы нарушения социального функционирования и снижения качества жизни пациента в целом
Ключевые слова: псориаз, самооценка.
STUDY OF Y-LEVEL OF SELF-APPRAISAL OF PATIENTS BY PSORIASIS
Onyshchenko I. V. Odessa National Medical University, Odessa, Ukraine
Information of experimental medical-psychological research of self-appraisal of patients with psoriasis is resulted in the article. It is marked that presence of chronic disease in particular dermatological, is accompanied to the intensive psychotraumatic constituent, which connects the presence of high level somatic and psychoemotional distress, decline of adaptiveness of sick man, awareness of threat of violation of the social functioning and decline of quality of life of patient on the whole
Keywords: psoriasis, self-appraisal.
УДК 616.89.02 613.86.70+159.923
КЛ1Н1КО-ФЕНОМЕНОЛОГ1ЧН1 ОСОБЛИВОСТ1 АУТОАГРЕСИВНО1 ПОВЕД1НКИ У П1ДЛ1ТК1В
О. В. Погорелко Полтавська обласна кл1шчна псих1атрична лжарня iм. О. Ф. Мальцева
Резюме. З дотриманням принципiв бгоетики та деонтологи протягом 2010-2013 рр. на базi дитячого психiатричного вщдмення Полтавсько! обласно! кмшчно! псих1атрично! лшарш iм. О. Ф. Мальцева було обстежено 100 тдлггив вжом вщ 14 до 17 рошв зi змшаними розла-дами емоцш i поведшки F 92, серед них у 50 оаб виявлеш прояви аутоагресивно! поведшки (АП) у виглядi сущидальних думок, задум1в, намiрiв, ршень (36 оаб, 72%), або сущидально! спроби в анамнезi (14 осiб, 28%). У пщлпгав ОГ встановлено превалювання клшчних феномен1в тривоги i депреси, порiвняно з особами ГП. Видiленi кмшчш варiанти емоц1йних порушень, притаманних обстеженим рiзних груп. Для пiдлiткiв зi зм1шаними розладами емоцш i поведшки без проявiвi АП, характерними виявились тривожно-експлозивний (38%) i моза!чний (62%) варiанти емоц1йних порушень. У шдлггшв з проявами АП встановленi де-пресивно-уникаючий (30%), тривожно-пiдозрiлий (34%) i астено-iстероiдний (36%) кмшчш варiанти емоцшних порушень. Також визначено три типи АП, характерних для даного контингенту: ютинна АП (10% обстежених ОГ, 35,7% серед оаб з сущидальною спробою в анамнезi), афективна (52% оаб ОГ, серед них 28,6% випадшв серед скоених су!цидальних спроб i 61,1% осiб з аутоагресивними тенденщями) та демонстративна (38% обстежених
ОГ, з яких 35,7% - зi спробою сущиду в анамнезi та 38,9% - з сущидальними натрами). Отриманi данi були покладенi нами в основу розробки системи заходiв психокорекди та психопроф1лактики АП у тдлггшв.
Ключовi слова: клiнiчна феноменолопя, емоцiйнi розлади, аутоагресивна поведiнка, шдлггки.
Психiчне здоров'я i психологiчне благополуччя - фундаментальнi складовi життя дггей i пiдлiткiв, що забезпечують сприйняття значущостi буття, дозволяють !м реалiзувати особистiсний потенцiал, активно брати участь в житп суспiльства. На дитяче-п^^тковий вiк припадае вiд 30 до 40% захворюваносп, 9% iнвалiдностi, зумовлено! розладами психiки. Психiчнi порушення в дитячому вiцi вкрай рiдко зашнчуються спонтанною ремiсiею, а приблизно в 20% випадшв вони призводять до порушень соЦально!, амейно! та трудово! адаптаци [1]. До того ж, в останш роки в Украгш спостерiгаeться тенденцiя до зростання непсихотично! психчно! патологи в структурi психопатологи дитячого та пщлткового вiку, одним з най-тяжчих проявiв яко! е аутоагресивна поведiнка (АП) [2].
З огляду на зазначене, з метою встановлення особливостей клшши й феноменологи АП у оаб mдлiткового вiку, для визначення мiшеней системи заходгв психотерапевтично-го й психопрофмактичного впливу щодо розвитку АП у даного контингенту, нами, з до-триманням принцитв бiоетики та деонтологи протягом 2010-2013 рр. на базi дитячого психiатричного вщдтення Полтавсько! обласно! клжчно! пси^атрично! лiкарнi iм. О. Ф. Мальцева було обстежено 100 пiдлiткiв вiком вiд 14 до 17 рошв зi змгшаними розладами емоцiй i поведшки F 92. Серед них у 50 оаб, якi склали основну групу (ОГ), виявлеш прояви аутоагресивно! поведiнки (АП) у виглядi сущидальних думок, задумiв, намiрiв, ргшень (36 осiб, 72%), або сущидально! спроби в анамнезi (14 оаб, 28%). До поргвняльно! групи (ГП) увшшли 50 пацiентiв без ознак АП.
Комплексне обстеження включало в себе розгорнуте клшшо-психопатолопчне й психодiагностичне дослiдження з використанням клiнiчних рейтингових шкал HADS i HDRS [3], методики багатовимiрноl оцiнки дитячо! тривожносп (МОДТ) О. Ромщино! [4], а також шкал вимiру сущидального ризику i самосвiдомостi смертi, розроблених пщ керiвництвом проф. В. Л. Гавенка [5, 6].
При аналiзi частоти зустрiчаемостi окремих клшшо-психопатолопчних феноменiв у клжчнш структурi дiагностованого розладу, нами встановлено, що достовiрно часто (р<0,05) пiдлiтки з проявами АП, вщзначали у себе знижений фон настрою (80% проти 36%), пiдвищену уразлившгь, вразливiсть (40% проти 22% опитаних), у 64% виникали ста-ни розгубленосп (в ГП - у 12%), явища пщвищено! сприйнятливостi до рашше нейтральних подразникiв (74% проти 64% обстежених), а також обсесивш симптоми (нав'язливi спогади пережитого, що виникали раптово, незалежно вiд бажання - 36% проти 22%; наявшсть нав'язливих думок i побоювань: 40% проти 14%).
Таблиця 1
Пор1вняльний анамз частоти зустр1чаемост1 окремих клш1ко-психопатолоНчних симптом1в у тдлгств з1 зм1шаним розладом емощй 1 поведшки в залежност в1д наявност в них прояв1в АП
Клшжо-психопатолопчш симптоми Частота зус^чаемоси
ОГ, п = 50 ГП, п = 50
знижений фон настрою 80% 36%
схильшсть до короткочасних бурхливих реакцiй 44% 68%
пщвищена уразливiсгь, вразливiсгь 40% 22%
стани розгубленосп 64% 12%
пщвищена сприйнятливiсть до ранiше нейтральних подразниюв 74% 64%
негерпимiсгь до себе 26% 12%
нездагнiсгь до самоконтролю та адекватно'! ощнки наслщюв сво!х вчинкiв 46% 72%
нав'язливi спогади пережитого, що виникають раптово, незалежно вщ бажання 36% 22%
наявнiсгь нав'язливих думок i побоювань 40% 14%
порушення запам'ятовування поточних подiй 48% 40%
пiдвищена виснаженiсгь уваги 42% 42%
У свою чергу, пщлтки з1 змгшаним розладом емоцш та поведшки без аутоагресивних прояв1в, в1др1знялися пщвищеною схильшстю до короткочасних бурхливих реакцш (44% ОГ проти 68% ГП), не здатшстю до самоконтролю та адекватно! ощнки наслдшв сво!х вчиншв (46% ОГ проти 72% ГП). В обох групах досить поширеними виявилися симптоми тдвищено! когттивно! виснажуваносп (порушення запам'ятовування поточних подш: 48% ОГ 1 40% ГП; пщвищена виснажешсть уваги: по 42% в обох групах).
У ход1 клш1чного обстеження у пщлтшв з проявами АП виявлена широка поширешсть астешчних прояв1в - скарги на загальну слабшсть, млявгсть, швидку стомлювашсть, труднощ1 зосередитися, у ос1б з резидуально-оргашчною патолопею достов1рно частоте виникали драпвливгсть при напруз1 1 стомлент, погана переносимють шуму 1 яскравого св1тла, вегетативна лабьльшсть, головт бол1, запаморочення, тахшард1я, велика кмьшсть р1зних соматичних скарг (р<0,05).
Ощнка вираженосп основних клшжо-психопатолопчних феномен1в проводилася нами з використанням додаткового психод1агностичного шструментар1ю для визначення структури 1 ступеня тяжкосп депресивно! 1 тривожно! симптоматики. Встановлено, що як виражетсть, так 1 наповнешсть виявлених синдром1в (яку ми розглядали як узгоджешсть певних симптом1в всередит симптомокомплексу - феномена, що визначае клш1чну типолопю), була р1зною у шдлггшв р1зних груп.
Дослщження вираженосп 1 структури тривоги з використанням методики МОДТ подтвердило попередню гшотезу про те, що наявшсть пщвищеного р1вня тривожност у пщлгтюв, особливо значима в сферах зовшшньо! комушкацп (тривога у вщносинах з однолггками, у зв'язку з думкою оточуючих, у вщносинах з батьками), призводять до зниження псих1чно! активност та пщвищенню вегетативно!' реактивносп, що стае психопатолопчним пщфунтям для формування таких прояв1в деструктивного патолоичного реагування, як АП (табл. 2).
Таблиця 2
Пор1вняльний анамз середтх показнитв та структура тривожност у тдл1тк1в з1 зм1шаним розладом емоцш 1 поведшки в залежност в1д наявност в них прояв1в АП (сер. бал)
Види тривоги ОГ, п = 50 ГП,п = 50
Загальна тривожшсть 3,88±1,77 6,26±2,79*
Тривога у стосунках з однолетками 4,33±2,54 7,69±2,65*
Тривога у зв'язку 1з ощнкою оточуючих 4,32±2,49 6,57±2,60*
Тривога у стосунках 1з вчителями 2,75±2,49 4,38±2,20
Тривога у стосунках з батьками 3,92±3,19 6,16±2,99*
Тривога пов'язана 1з устшшстю навчання 3,33±1,68 4,97±1,80
Тривога, що виникае в ситуащях самовираження 4,06±2,79 6,76±2,34*
Тривога, що виникае в ситуащях перев1рки знань 3,13±2,72 4,87±2,96
Зниження псих1чно! активноси, пов'язане 1з тривогою 4,40±2,42 7,26±2,30*
Пщвищення вегетативно! реактивноси, пов'язане 1з тривогою 4,69±2,16 7,72±2,26*
Зiрочкою видiленi статистично значущi ввдмшносп при *р<0,05.
Звертае на себе увагу, що, на тл виражено! тенденци пщвищення тривожносп у п1дл1тк1в з АП, для обстежених обох груп найменш значущими були питання, пов'язат з вщносинами з вчителями, устштстю навчання, або ситуаци перев1рки шшльних знань.
Таким чином, при пор1внянт показнишв р1вн1в тривожносп м1ж пщл1тками з проявами АП 1 без нього, статистично значущ вщмшносп отримат за шкалами «Загальна тривожшсть» (6,26 ± 2,79 у пор1внянт з 3,88 ± 1,77), «Тривога у стосунках з однолггками» (7,69 ± 2,65 у пор1внянт з 4,33 ± 2,54), «Тривога, пов'язана з оцшкою оточуючих» (6,57 ± 2,60 у пор1внянш з 4,32 ± 2,49), «Тривога у вщносинах з батьками» (6,16 ± 2,99 у пор1внянт з 3,92 ± 3,19), «Тривога, що виникае в ситуациях самовираження» (6,76 ± 2,34 в пор1внянт з 4,06 ± 2,79), «Зниженя пс1х1чно! акпвносп, пов'язане 1з тривогою» (7,26 ± 2,30 у пор1внянт з 4,40 ± 2,42), «Пщвищена вегетативна реактивтсть, обумовлена тривогою» (7,72 ± 2,26 у пор1внянт з 4,69 ± 2,16).
Отже, у пщлтшв ОГ усереднет показники тривожносп практично по ус1м провщним шкалам знаходилися в д1апазот 6-8 балв, що е свщоцтвом пщвищеного р1вню тривожносп, який дестабЫзуе емоцшний стан шдивща та мае дезоргатзуючу д1ю в ситуациях стресоген-ного характеру.
Це може свгдчити про те, що щдлгтки з АП, на вщмгну вщ пщлгтав без сущидальних тенденцш, мають бiльш низьку самооцiнку, не завжди впевненi в собi, бгльш тривожно оцiнююгь сво! перспективи в особливо значущих для них ситуадiях, частiше виявляють занепокоення з приводу сво!х можливостей до !х змгни. Пiдлiгки з АП частiше, нгж пiдлiгки без сущидальних генденцiй, вгдчувають страх невiдповiдносгi очiкуванням оточуючих i в значнiй мiрi схильнг орiентуватися на думку iнших в оцшцг сво!х резульгагiв, вчинкiв i думок. Пщлгтав з АП, в порiвняннi з пiдлiгками ГП, за даними дослiдження, вiдрiзняе бiльш несгiйкий емоцгйний фон вiдносин з дорослими вдома, часпше в сигуацiях, пов>язаних iз необхiднiстю самороз-криття, пред>явлення себе гншим. Для них характерна нергшуч^ь вчинкiв i невпевненiсть в собг, сигуацiя демонстраци сво!х можливостей може стати для таких пщлгтав психотравму -ючою подiею. Пщлгтки з АП, на вщмгну вгд пщлгтав ГП, значною мгрою схильнг орiенгувагися на думку гнших в оцшцг сво!х резульгагiв, вчинкгв г думок, вщргзняються пiдвищеною сугестивнiстю, чутливг до висловлювань оточуючих, постшно очгкують вгд них незадовгльних вгдгукгв на свою адресу. У зв'язку з цим, так! пщлгтки навмисно прагнуть уникати ситуацш, пов'язаних з новим досвгдом взаемин з оточуючими, як би «закриваючи очг» на себе г обстави-ни, що склалися. У таких ситуацгях у них виникае усвгдомлення невщповщностГ мгж власною поведгнкою г сво!ми уявленнями, що посилюе вщчуття тривожностг г уразливостг У поведшцг вгдзначаеться непослщовшсть г надмгрна скутгсть. У пщлгтав з АП, в поргвнянш з пщлГтками без сущидальних тенденцш, особливост сомаго-вегегагивноi' оргашзацп вгдображають бгльш низький ргвень адаптаци до ситуацш стрессогенного характеру.
Вивчення вираженостг клшгчних феноменгв тривоги г депресг! за допомогою !х об'ективгзаци зггдно з методиками HADS и HDRS, показало наступне (табл. 3).
Середнг показники тривоги г депресг! у обстежених ОГ достовгрно перевищу-вали такг у пщлГткгв ГП. Так, результати дослщження за допомогою HADS проде-монструвало наявнгсть у пщлГткгв з про-явами АП клшгчно виражених феноменгв г тривоги, г депресг!, що пгдтвердилося результатами, отриманими за шкалою HDRS. У обстежених ГП мали мгсце субклшгчш тривожнг г депресивнг прояви, серед яких окремг симптоми гнодг досягали клшГчно окресленого ргвня.
У пгдлГткгв ОГ, поргвняно з ГП, спостерггалися бгльш вираженг симптоми пригнгченостг настрою, нудьги, зневгри, суму, печалг, асгенiчнi прояви (пгдвищена стомлювангсть, слабкгсть, млявгсть, дратгвливгсть при напрузг г стомлент, пгдвищена сприйнятливгсть до рангше нейтральних подразникгв), а також ргзнг тривожнг прояви (внугрiшне напруження з неможливгстю розслабитися, ргзного роду страхи, невмотивоване занепокоення, тривога), схильнгсть до бурхливих афективних реакцгй зг сльозами, що часто переходилиь у ридання, ргзного роду страхи г нав'язливг спогади стресово! ситуацг!, втрата гнтересу до колишнгх занять, напади тривоги, невмотивованого неспокою, где! самозвинувачення г самознищення, у бгльшостг обстежених виявлено ргзнг розлади сну (труднощг засинання з частими пробуд-женнями г жахливими сновидшнями), ознаки вегетативно! лабмьностг.
При проведеннг кореляцгйного аналгзу в групг пщлГткгв з АП знайденг позитивнг взаемозв'язки мгж виразнгстю депресг! г частотою тверджень пщлгтками про те, що думки про смерть вони мали ще в ранньому дитинствг (г = 0,58, р<0,05), мгж ргвнем депресг! г фгзичним насильством з боку однолгткгв (г = 0,65, р<0,05) та гнших (г = 0,58, р<0,05), смер-тю одного з батькгв (0,58, р<0,05). Негативнг взаемозв'язки знайденг мгж ргвнем депресг! г вживанням психоактивних речовин будь-яких груп (г = -0,53, р<0,05), мгж ргвнем депресг! г частотою злодгйства (г = -0,53, р<0,05), як патологгчно! реакци на психотравмуючг ситуацг!.
На основг аналгзу отриманих даних, нами видглено клгтчт варганти емоцгйних по-рушень, притаманних обстеженим ргзних груп. Так, для пщлГткгв зг змгшаним розладом емоцгй та поведшки без проявгв АП, характерними виявилися тривожио-експлозiвний (38%) г моза!чний (62%) варганти емоцгйних порушень. У пгдлГткгв з проявами АП встановленг де-пресивно-уиикаючий (30%), тривожио-пiдозрiлий (34%) г астено-гстерощний (36%) клгтчт варганти емоцшних порушень.
Особи з депресивно-уникаючим варгантом характеризувалися схильнгстю до депре-сивного реагування, почасто - з елементами туги без проекци на майбутне, коливанням
Таблиця 3
Усереднен показники вираженост основних клш1ко-психопатолоНчних феномевдв у обстежених р1зних груп
Методика / показник ОГ, п = 50 ГП, п = 50
HADS тривога 14,43 9,01
депресгя 15,37 8,87
HDRS 15,2 10,8
настрою на протяз1 доби з превалюванням суму, пригшченосп, апати, вщчуття провини. Вони вщр1знялися складнощами у сощальних контактах, невпевнешстю у соб1, миттевою дестаб1л1зац1ею емод1йного стану у стресогенних ситуациях з прагненням втекти вщ не!, по-боювались будь-яких змш, вщ яких чекали лише негаразд1в.
Для тривожно-пщозр1лого вар1анта характерними були домшування загального три-вожного тла настрою, пригшченосп, драпвливосп, гшерестези, почуття туги, тривоги, очшування нещастя, внутргшньо! напруги, занепокоення з неможлив1стю розслабиться, по-силення тривоги на тл1 пожвавлення спогад1в про психотравмуючу ситуацию. Так1 особи де-монстрували недов1рлив1сть до оточуючих, бо мали постшш пщозри в !х шкщливих нам1рах стосовно власно! персони, вщчували образу та гнш на весь свгт за дшсн або вигадан (уявш) страждання.
Астено^стерощний вар1ант проявлявся парадоксальним поеднанням виражених астен1чних проявiв пщвищено! стомлюваносп, млявосп, виснажуваностi, драпвливосп, пщвищено! сприйнятливосп до ранiше нейтральних подразникiв в поеднанш з тривогою, напружешстю, хвилюванням, iстеричними проявами на тл яскравих соматовегетативних проявiв.
Серед осiб без АП превалювали тривожно-експлозивний та мозачний варiанти. Три-вожно-експлозивний характеризувався нестшшстю емод1йного стану, що проявлявся в ча-стих коливаннях настрою, пщвищенш збудливосп, драпвливосп, пiдвищенiй зовн1шнш агресивносп, недостатнiй саморегулящ! з гострими переживаннями ситуаци невдачi, коли разом iз реакц1ями самозвинувачення вони демонстрували ворожють до навколишн1х. Для мозачного варiанту виявились притаманними окремi прояви усього спектру емоцшних розладiв - вщ тривожно-депресивних до вегетативних та агресивних, в основному, невисо-кого ступеню вираженосп.
Дослщження сущидального ризику та самосвщомосп смертi, очiкувано подтвердило наявшсть достовiрноl рiзнидi цих усереднених показнишв серед обстежених рiзних груп. Так, для пщликв ОГ характерними виявились пщвищеш показники су!цидального ризику (загальний усереднений показник по грут - 32,09) та низькi - самосвщомосп смерт (загальний усереднений показник по грут - 19,22). При цьому, треба вщмгтити, що серед оаб, у яких в анамнезi була су!цидальна спроба (14 респондентов), усереднений показник сущидального ризику був меншим, а самосвщомосп смерт - б1льшим, н1ж у пщл1тк1в з наявнiсгю сущидальних думок, задушв, намiрiв (36 осiб): 29,5 проти 33,1 бали за сущидальним ризиком та 19,8 проти 19 бал1в за самосвiдомiстю смертi. У оаб ГП обидва показники були в рамках нормативних значень: усереднений показник сущидального ризику склав 23,1 бали, самосвщомосп смерт - 24,3 бали.
Узагальнення отриманих результапв дозволило проаналiзувати особливостi проявiв та механзму виникнення АП у пщл1тк1в зi змiшаним розладом емоцш i поведшки, на основi чого нами видмеш три и типи.
1стинна АП (10% обстежених ОГ, 35,7% серед оаб з су!цидальною спробою в анамнез^, для якого характерний обдуманий, з тривалим i поступовим формуванням пресу!цид; мо-тиви сущиду в переважнш бiльшостi випадюв - конфлшти (любовного плану, з оточен-ням, з батьками, i т.д.), пресущидальний перiод (вiд виникнення перших сущидальних переживань до !х реал1заци) - вiд одного тижня до семи мюяц1в; психотравмуючi ситуаци вiдрiзнялися тривалштю; виникнення в «просоночному» стан думок типу «навгщо я проки-нувся?»; на етапi внутргшньо! готовносп до сущиду (за к1лька дшв - тижнiв) допускалися думки про смерть, але не про самогубство, типу «добре б пщ машину потрапити»); безпосе-редньо перед сущидом депресивнi переживання, вщчутта нестерпностi ситуаци, душевного болю, безвиход^ непотрiбностi, почуття втоми; сущидальш спроби вiдбувалися на самога, використовуванi при цьому засоби плануються; психологiчний сенс цього типу сущиду -«протест» проти ситуаци, що склалася.
Афективна АП (52% ОС1Б ОГ, з яких 28,6% випадюв серед скоетх сущидальних спроб и 61,1% оаб з аутоагресивними тенденщями) - у бiльшостi випадшв пресущид короткий; сущидальне рiшення виникае на висот афекту, миттево, думка про сущид зароджуеться раптово; вибираеться найчастiше перший засiб; емоцшний стан характеризуеться вщчуттям душевного болю, нестерпно! ситуаци, збудженням, страхом перед необхщшстю близьких духовних контакпв; аутоагресивним д1ям не завжди передуе конкретний привщ (у 40% випадюв вони вщбувалися у вiдповiдь на негативне сприйняття ситуаци, що склалася, та роздуми про свое «жахливе» становище); приводом е поди, що сприймаються як показник краху життя, i навiть звичайнi сварки зi значимим особами; вiдсутнiсгь прагнення до
демонстративности про наслгдки сво!х дгй шдивгд не думае, спостерггаеться неузгодженгсть кгнцево! мети АП (смертг) г и психологгчного сенсу.
Демонстративна АП (38% обстеження ОГ, з яких 35,7% - зг спробою сущгду в анамнез! та 38,9% - з сущГдальнгмг намграми). Мета даного типу АП - вплив на ставлення значимих осгб, мотиви - конфлгкти; пресущид короткий (вгд декГлькох хвилин до години) з сумнгвами в доцгльностг аутоагресивних дгй; аутоагресивним дгям завжди передуе конкретний привгд у виглядг будь-яких образливих слгв; стан в пресущиду характеризуемся недепресивни-ми емоцями: образою, почуттям жалю до себе г нездолаиносгi ситуаци, агресгею, страхом перед сущидом, проте переживання не вгдргзняються глибиною, а афект не виражений; шдивгд розумге, що його ди не можуть спричинити за собою смерть; бажання привернути увагу до власного горя г помститися: бажання вчинити аугоагресiвнi ди на очах у значущих осгб, «сповгщення» про майбутнгй сущид близьких г, навгть, сгороннiх осгб.
На наш погляд, основними компонентами для кожного з трьох перерахованих типгв АП е: для гстинного - вгдмова вгд боротьби, «виключення» з важко! ситуаци, зважаючи на безуспгшнгсть неодноразових спроб впоратися з нею г неможливгсть вгдмовитися вгд сво!х цГлей; для афективного - зняття емоцГйно! напруги в ситуаци тривало! психотравми; для демонстративного - «крик про допомогу». Спiльнiсгь психологгчного сенсу всгх типгв АП полягае у вгдсутностг справжиього бажання смертг, думка про смерть нечгтка г завжди кглька двозначна: очтування позбавлення вгд страждань, але не фгзично! смертг.
Отриманг данг були покладенг нами в основу розробки системи заходгв психокорекци та психопрофглактики АП у пГдлгткгв.
Лiтература.
1. Марценковская И. И. Школьная дезадаптация (неуспеваемость): взгляд на проблему с позиций детской психиатрии / С. И. Табачников, И. И. Марценковская // Здоров'я Укра!ни: медична газета.-2010.- № 2 (13).- С. 42-43.
2. Стан психгчного здоров'я населення та перспективи розвитку психгатрично! допомоги в Украшг / М. К. Хобзей, П. В. Волошин, Н. О. Марута [та гн.] // Украшський вгсник психоневрологи.- 2012.- Т 20, вип. 3 (72).- С. 13-18.
3. Подкорытов В. С. Депрессии (Современная терапия). / В. С. Подкорытов, Ю. Ю. Чайка.- Харьков: Торнадо, 2003.- 350 с.
4. Ромицына Е. Е. Методические подходы к психодиагностике тревожности у детей и подростков / Е. Е. Ромицына // Методика «Многомерная оценка детской тревожности» (МОДТ). Учебно-методическое пособие. СПб.: «Речь», 2006.- С. 8-24.
5. Гавенко В. Л. Спосгб визначення сущидального ризику / В. Л. Гавенко, В. О. Мангубг, В. М. Сгнайко, I. М. Соколова.- Харкгв, 2004.- 3 с.
6. Гавенко В. Л. Спосгб оцгнки самосвгдомостг смертг / В. Л. Гавенко, В. О. Мангубг, В. М. Сгнайко, I. М. Соколова.- Харкгв, 2004.- 3 с.
КЛИНИКО-ФЕНОМЕНОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ АУТОАГРЕССИВНОГО ПОВЕДЕНИЯ У ПОДРОСТКОВ
О. В. Погорелко
С соблюдением принципов биоэтики и деонтологии в течение 2010-2013 годов на базе детского психиатрического отделения Полтавской областной клинической психиатрической больницы им. А. Ф. Мальцева было обследовано 100 подростков в возрасте от 14 до 17 лет со смешанными расстройствами эмоций и поведения F 92, среди них у 50 человек обнаружены проявления аутоагрессивного поведения (АП) в виде суицидальных мыслей, замыслов, намерений, решений (36 человек, 72%), или суицидальной попытки в анамнезе (14 человек, 28%). У подростков ОГ установлено превалирование клинических феноменов тревоги и депрессии, по сравнению с лицами группы сравнения. Выделенные клинические варианты эмоциональных нарушений, присущих обследованным различных групп. Для подростков со смешанными расстройствами эмоций и поведения без проявлений АП, характерными оказались тревожно-эксплозивный (38%) и мозаичный (62%) варианты эмоциональных нарушений. У подростков с проявлениями АП установлены депрессивно-избегающий (30%), тревожно-подозрительный (34%) и астено-истероидный (36%) клинические варианты эмоциональных нарушений. Также определены три типа АП, характерных для данного контингента: истинная АП (10% обследованных ОГ, 35,7% среди лиц с суицидальным попыткой в анамнезе), аффективная (52% лиц ОГ, среди них 28,6% случаев среди совершенных суицидальных попыток и 61,1% лиц с аутоагрессивного тенденциями) и демонстративная (38% обследованных ОГ, из которых 35,7% - с попыткой суицида в анамнезе и 38,9% - с суици-
дальными намерениями). Полученные данные были положены нами в основу разработки системы мер психокоррекции и психопрофилактики АП у подростков.
Ключевые слова: клиническая феноменология, эмоциональные расстройства, аутоагрес-сивное поведение, подростки.
CLINICAL PHENOMENOLOGICAL FEATURES OF THE GENESIS AUTOAGRESSIVE BEHAVIOR IN ADOLESCENTS
O. Pohorelko
With respect to the principles of bioethics and ethics for 2010-2013 biennium on the basis of the children's psychiatric ward Poltava Regional Clinical Psychiatric Hospital. AF Maltsev examined 100 adolescents aged 14 to 17 years with mixed disorders of conduct and emotions F 92, among them 50 people found signs autoagressive behavior (AB) in the form of suicidal thoughts, plans, intentions, decisions (36 people 72%) or suicide attempt in history (14 persons, 28%). Adolescents CO determined the prevalence of clinical phenomena of anxiety and depression than individuals GP. Dedicated clinical variants emotional disorders inherent in surveys of different groups. For adolescents with mixed disorders of conduct and emotions without proyavivi AB, theme appeared anxious and explosive (38%) and mosaic (62%) options emotional disorders. Adolescents with depressive manifestations AB set - avoiding (30%), anxiety- suspicious (34%) and asthenic-hysteroid (36%) clinical variants of emotional disorders. There are three types of AB, specific to the troops: true AB (10% of the examined CO, 35.7% among those with a history of suicide attempts), affective (52% of the CO, including 28.6% of suicide attempts among committed and 61.1% of those with autoagressive trends) and demonstrative (38% of the patients COs, of which 35.7% - with a history of suicide attempts and 38.9% - with suicidal intent). These data were used as the basis for our development of measures and correction psychoprophylaxis AB in adolescents.
Keywords: clinical phenomenology, emotional disorders, autoagressive behavior, teenagers.
УДК 618.3:615.851
ПСИХОКОРЕКЦ1Я й ПСИХОПРОФ1ЛАКТИКА ПОРУШЕННЯ ПОДРУЖНЬО1 ВЗАеМОДН У Ж1НОК З ГЕНГГАЛЬНИМ ЕНДОМЕТР1ОЗОМ: ОБГРУНТУВАННЯ, ЗМ1СТ, ЕФЕКТИВНЮТЬ
О. О. Чистова Медичний центр «Союз» м. Харкова, Харкгвська медична академгя пгслядипломно! освгти МОЗ Украши
Резюме. У роботг наведен! данг поргвняльного аналгзу стану подружньо! взаемодг! серед пар, в яких дружина страждае на генгтальний ендометргоз (основна група, п = 100) поргвняно з жгнками з гострою запальною гшекологгчною патологгею (група поргвняння, п = 50). Встановлено, що в сгм'ях основно! групи мае мгсце порушення подружньо! взаемодг!, яке виражаеться у двох клшгчних варгантах - соцгально-психологгчному та бгологгчному, з ргзними проявами та механгзмом виникнення. Визначенг психоемоцшнг, сексуальнг, шдивгдуальш й мгжособистгснг фактори та !х взаемовплив в ^енезг розвитку порушення подружньо! взаемодг! в родинах, де жгнка страждае на генгальний ендометргоз. На основг отриманих даних розроблений г впроваджений комплекс психокорекцгйних г психопрофглактичних заходгв, ефективнгсть якого склала 67%.
Ключовi слова: порушення подружньо! взаемодг!, генгтальний ендометргоз, психокорекця, психопрофглактика.
Генгтальний ендометргоз (ГЕ) на сьогоднг е надзвичайно актуальною проблемою гшекологи: це захворювання зустргчаеться у 12-50% жгнок вгд 15 до 49 рокгв, а середнгй
