CC BY
21
Сьогодш тд контркультурою, ^м розумшня й як форми виразу духовного протесту проти культури шдус^ально розвинених краш, що набула поширен-ня серед частини молодi Заходу в 60-70-х рр. ХХ ст., стали вважати будь-яю протиставлення фундаментальним цiнностям пануючо'1 культури. Контркультура - це така субкультура, яка не просто вiдрiзняeться вщ домiнуючоi культури, але протисгать, перебувае в конфлiктi з пашвними цiнностями.
Як висновок можна констатувати, що соцiальнi трансформацп закономiр-но викликають загострення протирiч у вах сферах життя суспiльства, у тому чист i у сферi культури. Тому складнi соцiальнi процеси в сучасному свт неможливо ращонально пояснити, а тим бiльше ефективно ними управляти без розумiння ролi в 1'хнш динамiцi соцiальних протирiч у всьому 1'х рiзно-маштп.
Л1ТЕРАТУРА
1. Пелипенко А. Культура как система / А. Пелипенко, И. Яковенко. - М. : Языки рус. культуры, 1998. - 376 с.
2. Смелзер Н. Социология / Н. Смелзер ; пер. с англ. З. П. Вольская ; ред. В. А. Ядов. -М. : Феникс, 1994. - С. 45-46.
3. Гуревич П. Фундаментализм и модернизм как культурные ориентации / П. Гуре-вич // Обществ. науки и современность. - 1995. - № 4. - С. 154-162.
4. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда. Метод социологии / Э. Дюрк-гейм ; пер. с фр. А. Б. Гофмана. - М. : Наука, 1991. - 431 с.
5. Данильян О. Г. Сощальш протир1ччя у посттотаттарних системах: методолопя дослщження та розв'язання / О. Г. Данильян. - Х. : Основа, 1998. - 253 с.
6. Ерасов Б. С. Социальная культурология / Б. С. Ерасов. - М. : Аспект-Пресс, 1997. - 341 с.
7. Тараненко В. М. Культурология : [учеб. для вузов] / В. М. Тараненко, В. Н. Ти-щенко ; под ред. О. Г. Данильяна. - Харьков : Коллегиум, 2008. - 500 с.
8. Сучасний словник ¡з суспшьних наук / за ред. О. Г. Данильяна, М. I. Панова. - Х. : Прапор, 2006. - 432 с.
О. В. Зтченко, доктор юторичних наук, доцент
ОСОБЛИВОСТ1 1СТОРИЧНИХ ВПЛИВ1В НА ФОРМУ ТА ЗМ1СТ КОНСТИТУЦ1Й АФРИКАНСЬКИХ КРА1Н
Право кожного народу формуеться тд впливами зовтштх i внутрштх, тобто чисто нацюнальних чинниюв, яю складаються у процес юторичного
розвитку. Таку тенденщю яскраво шюструе формування конститущйного права низки африканських народiв пiсля отримання незалежносп, вщобра-жаючи у ньому елементи звичаевого права та наслiдки колошального мину-лого. Своeрiдною ознакою конститущй цих держав виявилось надання вождям права участ в управлiннi крашою. Конституцiя Замбп присвячуе цiй пробле-мi VI главу - «Палата вождiв» - в обсязi 12 статей [3, ст. 85-96, с. 169-174]. Члени республшансько'1' Палати вожщв призначаються провiнцiйними радами на трирiчний строк у складi 12 оаб i володiють дорадчими повноваженнями [3, ст. 85-86, с. 170]. Конститущя Швшчно'1' Игерп передбачае утворення Палати вожщв на рiвнi середньо'1' адмшютративно'1' ланки, яка «володiе правом видавати закони з метою тдтримки миру, порядку i доброго управлiння Району» [7, ст. 5, п. 1-3, с. 690]. Конститущя Гани також передбачае утворення Палат вождiв на обласному рiвнi i наголошуе виршення ними питань, що вщносяться до звичаевого права [2, ст. 49, 50, с. 133].
1сторичш традицп обумовили й широко розгалужене визначення консти-туцiями статусу президента, який е прообразом вождя i розглядаеться «як елемент африкансько'1' демократа» [8, с. 62]. Конститущя Замбп присвячуе йому главу IV «Виконавча влада». Ч. I. «Президент i Вiце-президент». Вона охоплюе 13 статей, зокрема: ст. 31. Посада Президента; ст. 32. Перший Президент; ст. 33. Вибори Президента тсля розпуску Парламенту; ст. 34. Термш повноважень Президента; ст. 35. Усунення з посади Президента з причини нездатносп здшснювати сво'1' функци; ст. 36. Усунення Президента з посади за порушення Конституцп або за грубе порушення сво'1'х обов'язкiв; ст. 37. Ваканая посади Президента; ст. 38. Виконання функщй Президента тд час його вiдсутностi, хвороби тощо; ст. 39. Присяга Президента; ст. 40. Посадова особа, яка здшснюе контроль над проведенням виборiв Президента; ст. 41. Вще-президент; ст. 42. Утримання та надбавки до утримання Президента; ст. 43. Захист Президента вщ судового переслщування [3, с. 133-145]. Повно-важення Президента визначаються i в Ч. II. «Кабшет» (ст. 44-47), Ч. III. «Здшснення виконавчо'1' влади» (ст. 48-51), у роздшах про парламент (ст. 8284), про палату вождiв (ст. 85-96), про судовi органи (ст. 99), а також у роздь лi щодо гарантування основних прав i свобод людини, зокрема щодо проголо-шення надзвичайного стану або його загрози (ст. 29) [3, с. 133-148, 168-175, 131]. Подiбнi положення мютять конституцп Замби, Кенп, Уганди та iнших краш, яю вiдрiзняються назвами статей, 1'х кшьюстю та обсягами за наявнос-т одного змiсту [3, с. 133-145; 4, с. 285-295; 6, с. 538-552].
Тривалий колошальний гнiт, вщсторонення населення вiд володiння всенародною власнютю загострили змiст формулювання Основними законами приналежност особи до вщповщно'1' держави. Конституцп майже без пом^них
вщмшностей викладають умови набуття громадянства у тш чи шшш краЛт. Переважна бшьшють статей уах конституцiй мае однакову назву: «Особи, яю стають громадянами на...» (термш отримання незалежностi); «Особи, яю мають право бути зареестрованими як громадяни через 1'хшй зв'язок iз ...» (крашою); «Особи, яю народились у ...» (краЛт тсля дати отримання неза-лежностi); «Особи, яю народились за межами. тсля ...» (отримання неза-лежностi); «Шлюб iз громадянином ... пiсля ...» (дати отримання незалеж-ностi); «Громадянство Спiвдружностi»; «Права парламенту»; «Тлумачення» [1, ст. 1-10, с. 32-41; 3, ст. 3-12, с. 98-104; 4, ст. 1-13, с. 244-254; 5, ст. 1-10, с. 319-325; 6, ст. 7-16, с. 508-515; 7, ст. 7-16, с. 565-570]. У той же час першi пункти названих статей, за винятком Конституцп Замбп, мютять застережен-ня, що особа не стае громадянином 7161 чи шшо'1 краши у випадку, якщо жоден iз п батьюв, дiдiв чи бабiв не був у нш народжений [4, ст. 1, с. 244; 7, ст. 7, с. 565; 1, ст. 1, с. 32; 5, ст. 1, с. 319; 6, ст. 7, с. 508-509]. Жодна iз шести конституцш не передбачае подвшного громадянства. Роздши про громадянство уах шести конституцш закшчуються статтями з однаковими назвами, а саме: «Права парламенту» i «Тлумачення», у яких формулюються пiдстави надання громадянства певнш категорп осiб та його позбавлення, а також пояснюють-ся вживат в конституцiях термiни. Положення конституцш про громадянство виявляються майже фотографiчно схожими мiж собою, що свщчить про над-звичайну важливють цього питання для полiтичних, економiчних, етнiчних та iнших елiт. Ця важливють обумовлювалась прагненням елiт отримати, зберегти й розширити доступ до важелiв державно!' влади, оволодiти засо-бами виробництва, економiкою, нацiональними надбаннями взагалi та максимально обмежити коло можливих конкуренпв у цих сферах.
Яскравим наслщком вiкового безправ'я та жорстокосп колонiальних ре-жимiв виявилось майже суцiльне використання термша «гарантiя» у проголо-шеннi конститутями прав i свобод громадян. У конститутях п'яти держав глави носять назву «Гаранта основних прав i свобод» [3, с. 105; 4, с. 254; 1, с. 41; 5, с. 325; 6, с. 516]. Майже не вiдрiзняються присвячет правам та свободам громадян глави кшькютю статей: 18 у конститутях Замбп та Кенп, 17 - Малавi й Уганди i 15 - Сьерра-Леоне [3, с. 105-133; 4, с. 254-283; 1, с. 431-65; 6, с. 516-538; 5, с. 325-346]. Абсолютно точно повторюють назву 13 статей, що мютяться в п'яти конститутях: Основт права i свободи особи; Гарантп права на життя; Гарантп проти рабства i примусово! прат; Гарантп проти нелюдяного ставлення; Гарантп проти позбавлення майна; Гарантп недоторканносп житла й шшого майна; Положення про забезпечення право-вих гарантш; Гарантп свободи совютц Гарантii свободи висловлення думки; Гарантii свободи зiбрань та об'еднань; Гарантп свободи пересування; Гаран-
тп проти дискримшацп з мотивiв раси тощо; Примусове здшснення постанов щодо гарантiй прав та свобод [3, с. 105-133; 4, с. 254-283; 1, с. 41-65; 5, с. 325-346; 6, с. 516-538]. Конституцп Малавi (ст. 25), Сьерра-Леоне (ст. 24), Уганди (ст. 24) передбачають «примусове здшснення постанов про гарантп прав i свобод», «постанови про военний час i надзвичайне становище» (ст. 30) та «гарантп прав оаб, позбавлених свободи на пiдставi надзвичайних закошв» (ст. 31) [1, с. 62-63; 5, с. 343-345; 6, с. 536-537, 533-534]. У пере-важнш бшьшосп конститущй фотографiчно дублюються назви вщповщних роздшв, глав i статей, 1'х змiст i формулювання стосовно гарантування прав i свобод громадян. Радикальшсть формулювання, наголошення дiевостi на-даних свобод, що полягають у безперервному «гарантуванш» замiсть тради-цiйного для краш шших континентiв простого перелшу, обумовлювались багатовiковим iсторичним досвiдом, жорстокими реалiями колонiального минулого. Саме звщсшя випливали «гарантп» права на життя, особисту не-доторканнiсть, проти рабства та примусово'1 працi, нелюдяного ставлення, позбавлення майна, дискримшацп з мотивiв раси, примусове здшснення постанов щодо гарантш прав i свобод тощо.
Колошальне минуле обумовило й вщсутшсть у текстах основних закошв фшсацп права усього населення на сощальне забезпечення, у тому чи^ й пенсiйне. Конституцп обмежуються пенсшним забезпеченням лише конкретно визначеного кола державних посадових оаб. Передбачаються також спещальш органи для розгляду скарг на утиски пенсшних прав означених оаб аж до втручання у справу Президентiв i конкретизуються 1'х повноважен-ня. Конституцп проголошують збереження адмiнiстративних посад та закошв колошально! доби, у тому чит i пенсiйних законiв, наголошують необхщнють застосування найсприятливiших умов отримання пенсш державними поса-довими особами, попереджають можливють позбавлення чиновникiв силових структур права на пенаю за недостойну поведшку до отримання краiною незалежносп.
Таким чином, викладений матерiал свщчить про реальнi й конкретнi ю-торичнi впливи на визначення форми й змюту конституцiй низки африкан-ських кр^'н. Головними чинниками таких впливiв виявились сила звичаевого права народiв i гостро негативнi наслщки вiковоi колонiальноi доби. Саме завдяки стшким традицiям правово!' культури населення конституцп перед-бачили участь вождiв, якi споконвiчно управляли громадами, у дiяльностi загальнонацiональних та провiнцiйних оргашв влади. Традицiйна роль вождiв справила визначальний вплив i на формулювання статусу президенпв низки кра'н. Безперервне «гарантування» наданих конституцiями прав i свобод, за-мiсть традицiйного для кра'н шших континенпв простого перелшу, також
обумовлювалось юторичним досвщом, жорстокими реалiями колошального минулого. Саме звщсшя випливали «гарантп» права на життя, особисту не-доторканшсть, проти рабства та примусово! пращ, нелюдяного ставлення, позбавлення майна, дискримшацп з мотивiв раси, примусове здшснення постанов щодо гарантiй прав i свобод тощо. Наслiдком колошального гшту виявились i строго визначеш конституцiями умови набуття громадянства, завдяки чому рiзнi елiти прагнули отримати доступ до важелiв державно! влади, оволод^и засобами виробництва, економiкою, нацюнальними над-баннями взагалi. Колонiальне минуле обумовило й вщсутшсть у текстах основних закошв фшсацп права усього населення на сощальне забезпечення, у тому чист й пенсiйне.
Л1ТЕРАТУРА
1. Конституция Малави // Конституции государств Африки : в 3 т. - М. : Прогресс, 1966. - Т. 3. - С. 28-120.
2. Конституция Республики Гана // Там само. - Т. 1. - С. 113-182.
3. Конституция Республики Замбия // Там само. - Т. 2. - С. 93-212.
4. Конституция Республики Кения 8 декабря 1963 г. (с поправками 1964-1965 гг.) // Там само. - Т. 2. - С. 237-413.
5. Конституция Сьерра-Леоне // Там само. - Т. 3. - С. 319-408.
6. Конституция Уганды // Там само. - Т. 3. - С. 499-610.
7. Конституция Федерации Нигерии // Там само. - Т. 1. - С. 552-685.
8. Муромцев Г. И. Источники права в развивающихся странах Азии и Африки: система и влияние традиции / Г. И. Муромцев. - М. : Изд-во Ун-та дружбы народов, 1987. - 151 с.
О. М. Юндратець, доктор пол^ичних наук, професор
ЗМ1НИ ПОЛ1ТИЧНО1 КУЛЬТУРИ В УМОВАХ СОЦ1АЛЬНО-ПОЛ1ТИЧНИХ ЗРУШЕНЬ
У наш час з'явилися новi «подразнюючЬ» обставини, яю змушують жите-лiв Украши визначати свою позищю щодо минувшини, юторп держави та сьогодення. У першу чергу - це вшна, до того ж вшна, яка розпочата крашою, що донедавна вважалася важливим стратепчним партнером, а п народ роз-глядався бшьшютю населення як дружнш, «братнш» народ. Соцiалiзацiя громадян краши, яка перебувае у сташ вшни, ускладнюеться. Це пов'язано з тим, що поширеними стають ксенофобш настро!, яю створюють перешкоди повернення до мирного життя.
