CC BY
117
УДК 340.5
О. В. Зтченко, доктор юторичних наук, доцент
ПОР1ВНЯЛЬНИЙ АНАЛ1З КОНСТИТУЦ1Й ПОЛЬЩ1 I ФРАНЦП 1791 р.
Здтснюеться пор1вняльний анал1з конституций Польщ1 / Францп 1791 р. Автор доходить висновку про властиву гм низку под1бностей / в1дм1нностей. Перш1 поля-гають у быьш чи менш яскраво виражених впливах на зм1ст цих документ1в ¡дей европейського Просв1тництва, Деклараци прав людини й громадянина 1789 р., ан-глтськог системи парламентськог монархи та Конституцп США 1787р. Найбыьш радикальними в1дм1нностями постають збереження Конституц^ею Польщ1 прав / привтегв шляхти й землевласнитв разом \з кртосним правом / радикальшсть ви-кор1нення феодальних порядюв Конститущею Францп.
Ключовi слова: Конституция, Польща, Франция, розподы влад.
Зпдно з положеннями «Фшософп права» Г. В. Ф. Гегеля розвиток кон-ституцшно! держави складае «справу всесв^ньо! юторп», тобто мае загаль-нолюдське значення. Наукове ж тзнання еволюцп св^ового конститущона-лiзму мислитель вбачав у виявленш i порiвняннi права рiзних народiв [1, с. 311, 59, 58]. Звщси випливае необхщшсть порiвняльного аналiзу перших конституцш Свропи. Становлення основних щей конституцшного права, зародження вщповщно! науки пов'язано з перюдом падiння феодального абсолютизму i дiяльнiстю блискучо'1 плеяди просв^ниюв, головним чином у Великобритании Францп та США, конституцiйнi акти яких також ввдгра-ли визначальну революцшну роль у переходi св^ово! спiльноти на новий рiвень розвитку. Для ефективного засвоення студентами тдвалин конституцшного права зарубiжних краш важливо мати чiтке уявлення й про змют конституцiй, якi не зробили пом^ного рушiйного внеску в розвиток св^ово! науки, як, наприклад, Конститущя Польщi 1791 р. Виршенню такого пи-тання може сприяти порiвняльний аналiз двох перших конституцш краш Свропейського континенту, а саме Польщi та Францп. Про першу Консти-туцiю Францп впродовж Х1Х-ХХ ст. писали французькi iсторики й право-знавцi Ф. Мiнье, А. Тьер, Ж. Мшле, Л. Блан, I. Тен, Ж. Жорес, А. Олар, Матьез, Ж. Лефевр, А. Собуль, Ж. Ведель, М. Дюверже та ш, як i право-знавщ багатьох краш свiту. Конститущя ж Польщi в цей перюд замовчува-лась у зв'язку з п входженням до Росшсько! iмперii та св^ово! сощалютич-но'1 системи. Виходячи з цього, автор висувае перед собою мету здшснення порiвняльного аналiзу конституцiй Польщi та Францп 1791 р.
© Зшченко О. В., 2016
163
Польща ввшшла у св^ову ^торш як перша на Свропейському конти-нентi краша, у якiй було ухвалено писану конститущю. Вона мала мобшь зувати весь народ на захист цшюносп територп та суверенiтету краши, яку в 1789 р. розiрвали на три частини Роая, Австрiя та Прусая. Пiсля виведення iз краши росiйських вiйськ у зв'язку з росшсько-турецькою вiйною польське суспiльство охопила щея необхiдностi здiйснення доко-ршних реформ з метою оновлення й змщнення Польщi. Скликаний сейм ухвалив Конститущю 1791 р. Вона складалась iз вступу й одинадцяти роздшв: I. Пашвна релiгiя; II. Шляхта. Землевласники; III. Мiста та мща-ни; IV. Селяни (хлопи); V. Уряд або визначення публiчних властей; VI. Сейм або законодавча влада; VII. Король. Виконавча влада; VIII. Судова влада; IX. Регентство; Х. Виховання королiвських д^ей; XI. Народш зброй-ш сили [8].
У встут говориться вiд iменi короля Сташслава Августа та об'еднаних сташв, що вони, «вшьш вiд примусу принизливого шоземного iга, щнуючи... пол^ичне iснування, зовнiшню незалежнiсть та внутршню свободу народу», для порятунку в^чизни та 11 кордонiв ухвалюють дану конститущю [8]. Перший роздш проголошував панiвною релiгieю католицьку вiру i забороняв перехiд в iнше вiросповiдання пiд страхом покарання за вiровiдступництво. Одночасно гарантувалась свобода всiх обрядiв та релiгiй у польських землях [8]. Другий роздш «найурочиспше гарантував шляхетському стану всi сво-боди, вольносп, винятковi права та прюритети у приватному й громадсько-му житл», якi були наданi йому вщ Казимiра Великого (1333-1370) до Сипзмунда Августа (1548-1572) [3, с. 160-161]. Наголошувалась винятко-вiсть земельного права i рухомо! власностi [8]. Таким чином, Конститущя пiдтвердила панування шляхетського стану в полiтичному житл. У третьо-му роздiлi проголошувався частиною Конституцп Закон про м^та вiд 18 квiтня 1791 р. — «Мюта нашi Королiвськi вшьш в землях Речi Поспо-лито!» як «iстинну й дieву силу для охорони 11 свобод та цiлiсностi спшьно! вiтчизни» [8]. Тим самим надавались права мщанам. Четвертий роздш пе-редбачав укладання мiж селянами й помiщиками договорiв <аз точним зна-ченням умов та опиав», якi мали успадковуватися землевласниками, тобто помщиками. Наголошувалось, що «селяни будь-якого маетку не можуть ухилитися» вiд виконання обумовлених в договорах повинностей, «ям зобов'язують !х або довiчно, або до визначеного термшу... гарантуючи таким чином землевласникам ус вигоди, що належали 1м вiд селян» [8]. У текст Конституцп прямо не згадувалось кршосне право, але про його збереження говорила назва четвертого роздшу — «Селяни (хлопи)», тобто кршаки, наголошення обов'язкiв довiчно виконувати повинностi та згаду-вання наявностi вiльних селян, що обумовлюе наявнiсть i невшьних.
Вщповщно до доктрини Ж.-Ж. Руссо про народний суверештет та ще'1 Ш. Л. Монтеск'е, Конституцiя закршлювала устрiй держави у формi консти-тущйно! монархи iз розподiлом влади на три гшки: законодавчу, виконавчу й судову [9; 7; 8, розд. V]. «Будь-яка влада у людському суспшьст бере свiй початок у волi народу, — декларував п'ятий роздш. — I щоб назавжди гаран-тувати свободу громадян, громадський порядок та цiлiснiсть земель Речi По-сполито!, уряд польського народу повинен складатися, i волею даного закону завжди буде складатись iз трьох властей, тобто: законодавчо! влади в (руках) об'еднаних сташв, вищо! виконавчо! влади в (руках) короля i сторож (мшь с^в), влади судово! в юрисдикцiях (органах), яю встановленi з цiею метою або яю повиннi бути встановлеш» [8]. Про iдею народного суверештету мова йшла й у шостому роздiлi: «Оскiльки законодавство не може здшснюватись усiма i народ доручае це сво!м вiльно обраним Представникам, тобто послам, встановлюемо, що обраш на сеймиках посли, будучи зосередженням спшьно! довiри, повиннi розглядатись у законодавста... як Представники всього народу» [8]. Законодавчим органом був двопалатний парламент — сейм у скла-дi палати по^в i палати сенаторiв. Посли обирались земськими сеймиками iз числа об'еднаних сташв — дворян, мщан, духовенства, а сенатори призна-чались королем iз епископiв, воевод, каштелянiв та мшс^в термiном на два роки [8, розд. VI]. Палат послiв тдлягав розгляд проектiв двох основних титв: про загальнi, конституцiйнi закони i постанови сейму. До перших входили громадянсью та кримiнальнi закони, закони про встановлення постшних податюв. Другий тип складали закони про тимчасовi збори, про мiру вартос-тi монети, про суспiльнi позики, надання шляхетства та рiзних нагород, про розподш громадських витрат, звичайних i надзвичайних, про вiйну та мир, ратифшащю договорiв, про зв^и виконавчих магiстратур тощо. Обов'язок сенату полягав в ухваленш чи ввдхиленш постанов палати послiв [8, розд. VI].
Сейми були ординарш i готовi, тобто скликанi в екстрених випадках у зв'язку iз початком вшни, внутрiшнiми безпорядками, очевидною загрозою голоду, смертю короля чи його небезпечною хворобою [8, розд. VI]. Вища виконавча влада надавалась королю та його рад^ яка називалась Сторожею закошв. Король, вступаючи на трон, присягав Богу i народу збер^ати конститущю. Особа короля проголошувалась «священною i недоторканною», яка «повинна бути не самодержцем, а батьком i главою народу». Призна-чувана королем Сторожа закошв — уряд краши — складалась iз примаса — глави польського духовенства i голови комiсп осв^и, п'яти мшс^в: по-лiцii, друку, военного, фшанав, друку для iноземних справ та двох секретарiв, iз яких один вщав протоколом Сторожi, а другий — протоколом шоземних справ. Сторожа закошв формувала окремi комiсп з питань освi-ти, полшп, армii та фiнансiв [8, розд. VII]. Судова влада здшснювалась
встановленими й обираними мапстратурами шести видiв: I. Суди першо'1 шстанцп у кожному воеводств^ землi й повт, суддi яких обираються на сеймиках; II. Суди для мщан; III. Окремi провiнцiйнi референдарськi суди для розгляду справ вшьних селян вiдповiдно до попередшх законiв; IV. Збе-режеш задвiрнi, асесорськi, реляцiйнi та курляндсью суди; V. Суди iз питань адмшютрацп; VI. Верховний (сеймовий) суд, який обирався кожш два роки сеймом. До його компетенцп входили справи про злочини проти народу й короля, тобто державш злочини. Суди першо'1 шстанцп i Верховний суд роз-глядали також справи шляхти й усiх землевласникiв [8, розд. VIII]. Перед-бачалось створення сеймом групи оаб для укладання нового кодексу гро-мадянських i кримiнальних законiв.
Конституцiя врегульовувала питання щодо здiйснення регентства не-повнол^нього короля та виховання королiвських д^ей [8, роздiли IХ-Х]. Вона декларувала, що для «захисту вiд нападiв та для збереження свое! едносп» створювались «народнi збройнi сили». В останньому роздш, як i у вступнш частинi, наголошувалась «подяка Богу за даровану благопри-емну хвилину звшьнення Польщi вiд чужоземного ^а i громадянськох смути: за встановлення влади, яка найбшьш дiево може гарантувати... iстинну свободу та едшсть Польщi, за встановлення таким чином... в^чизни на рiвень, що дае можливють отримати в очах Свропи п справжню повагу» [8, розд. XI]. Конститущя 1791 р. дiяла до початку 1793 р., коли був здшснений другий розподш Польщ^ i залишалась «заповiтом помираючоi Батькiвщини» [3, с. 163], що знаходить тдтвердження наданням Олександром I Польщi «Конституцшно!' хартп Царства Польського 1815 р.» i Миколою I «Машфес-ту 14 лютого 1832 р. Про новий порядок управлшня та утворення Царства Польського» [4; 5]. Ц законодавчi акти також гарантували вiльне вiроспо-вiдання, функщонування сейму у складi палат по^в i сенаторiв, виконавчоi влади з п'ятьма комiсiями, судово'1 влади, збершали дворянськi права та привiлеi разом iз крiпосним правом [4].
Конститущя Францп 1791 р. була побудована на щеях Просв^ництва XVII-XVIII ст., зокрема на теорп конституцiоналiзму Ш. Л. Монтеск'е, який обгрунтував в^чизняну концепцiю конституцшно!' монархп, що спиралась на вчення Дж. Локка та практику англшського парламентаризму [7; 6]. Од-нак Монтеск'е виступав проти загального виборчого права i доводив необхщшсть певних виборчих цензiв [7, с. 292]. Конститущя Францп 1791 р. структурно складалась iз Декларацп прав людини й громадянина 1789 р., преамбули тд назвою «Французька конституцiя» i семи роздшв: I. Основнi положення, забезпеченi конститущею; II. Про подiл королiвства й про становище громадян; III. Про державш власп; IV. Про збройш сили держави; V. Про державш податки; VI. Про вщношення французь^ нацп до шозем-
них нацш; VII. Про перегляд конституцшних постанов [2, с. 252-282]. Роз-дши I, IV-VII подшялися тiльки на статп, а розд. III — на глави, вщдши й статп. Третiй роздiл — «Про державш власл» — мютив п'ять глав: 1. Про нащональш законодавчi збори; 2. Про королiвську владу, про регентство та про мшс^в; 3. Про здiйснення законодавчо" влади; 4. Про здiйснення ви-конавчо" влади; 5. Про судову владу [2, с. 255-278]. Перша глава розподь лялась на п'ять вщдшв, друга — на чотири, третя — на чотири, четверта — на три, п'ята мала один вщдш.
У Декларацп прав людини й громадянина, вступнш частиш та в першо-му роздш «Основш положення, забезпеченi конститущею» викладались встановлеш революцieю "" завоювання, зокрема формулювалось визначення свободи, закону, суверештету, його джерела, принцип хабеас корпусу, про-голошувалась свобода думки, вiросповiдань, друку, зiбрань, пересування, звернення громадян до влади з петищями, недоторканшсть власностi, об-рання чи призначення служителiв культу, доступ громадян до посад, участ у визначеннi податюв, застосування за однi i т ж правопорушення одних i тих же покарань, а також обов'язки громадян. Безповоротно скасовувались встановлення, як наносили шкоду свободi й рiвностi прав, зокрема дворянство, перство, спадковi й становi вiдмiнностi, феодальш порядки, вотчинна юстицiя, всiлякi титули, звання, переваги, рицарсью ордени, корпорацп, знаки вiдмiнностi для доказу дворянства, продажшсть та спадковiсть дер-жавних посад, становi цеховi управи, професшш, художнi та ремiсничi корпорацп, релшйш обiтницi та противнi природним правам i конституцп зобов'язання. У ст. 5 розд. II конститущею називались ус «виданi Нащо-нальними зборами протягом 1789, 1790 i 1791 роив» закони [2, с. 254]. У "х чи^ були Постанова Нащональних зборiв вiд 23 червня 1789 р. про недоторканшсть кожного депутата, Декрет Установчих зборiв вщ 11 серпня 1789 р. про знищення феодальних прав та привше"в, Декрет Установчих зборiв вщ 10 травня 1791 р. про право петицш, Закон вщ 21 жовтня 1789 р. про стан облоги, Закон вщ 15 березня 1790 р. про порядок скасування феодальних прав, закони вщ 15 травня 1790 р. i 13 квггня 1791 р., що пояснюють скасування права трiажу (повернення селянами захоплених рашше феодалами общинних угiдь), Закон щодо зiбрань робiтникiв i ремiсникiв одного й того ж становища та одше" i rie" ж професп (Закон Ле Шапелье) [2, с. 228-244] та ш. Тут же визначались умови набуття i втрати французького громадянства, утворення в мюьких i сiльських округах комун, обрання му-нiципальних органiв [2, статп 2-4, 6, 8-10].
Стаття 4 розд. III «Про державш власп» заявляла: «Форма правлшня монархiчна. Влада виконавча довiрена королю i здшснюеться пiд його зверх-нiстю мшютрами й iншими вiдповiдальними органами» [2, с. 255]. У ст. 1
розд. III говорилось, що «королiвська влада неподшьна, вона довiрена спадково царюючому дому i переходить по чоловiчiй лшп у порядку першо-родства. Особа короля недоторканна i священна» [2, с. 261]. У той же час наголошувалось, що «у Францп немае влади, яка стопъ над законом». Король царствуе лише в силу закону, «i лише iменем закону вш може вимагати шд-корення». У вiддiлi 3 розд. III визначались повноваження короля [2, с. 261, 269-270]. Законодавча влада належала Нащональним зборам у складi од-ше'1 палати, якi вiльно обираються народом на дворiчний термiн. До повно-важень та обов'язкiв Нащональних законодавчих зборiв належали: 1) законодавча штатива; 2) визначення державних витрат; 3) встановлення державних податюв, визначення 1'хньо'1 природи, обсягiв, довготривалостi i порядку 1х стягнення; 4) розклад прямих податюв помiж департаментами; 5) запровадження й скасування державних посад; 6) визначення проби, ваги, чеканки та найменування монет; 7) охорона кордошв; 8) виршення питань щодо утримання армп; 9) завщування нащональним майном; 10) притягнен-ня до вщповщальносп мiнiстрiв та головних посадовщв; 11) нагороди за принесену державi користь; 12) призначення вшанування великих людей. Сюди входили також питання проголошення вiйни, ратифшацп мирних, со-юзних i торгових договорiв, пролонгацп сво1х засiдань, розмiщення вшсько-вих частин [2, с. 266-268]. У кожному департамент й дистрикт дiяли обранi народом органи, яю здiйснювали розклад прямих податкiв i слщку-вали за надходженнями вах видiв оподаткування [2, с. 273]. Судову владу мали здшснювати обираш народом на визначений термiн суддi [2, с. 255]. Виборчi права громадян обмежувались багатоступеневою системою обран-ня виборцiв, розподiлом громадян на активних i пасивних, майновим, по-датковим, вiковим цензами та цензом осшосл. Активним громадянином вважалась особа, яка була громадянином Францп, досягла 25^чного вшу, мешкала у мют чи кантон протягом встановленого законом термшу, спла-чувала прямий податок не менше вартостi трьох робочих дшв i надала до-вщку про його сплату, не була домашшм прислужником, внесена до списку нащонально! гвардп мiсцевого мунiципалiтету i принесла громадянську присягу. Активнi громадяни збирались кожш два роки для обрання вибор-щиюв для виборiв до Нацiональниx зборiв. Нixто не м^ бути обраним ви-борщиком, якщо, окрiм викладених вище умов, необхщних для внесення в число активних громадян, не задовольняв шшим вимогам. Залежно вщ обсягiв майна обраною виборщиком могла бути особа, яка мала дохщ, рiвний вартосп вiд 100 до 200 робочих дшв у мютах i 400 робочих дшв на селi [2, розд. III, вщдш 2, статп 1-7, с. 256-257].
Вiд 83-х департаменлв кра1ни виборщики обирали 745 представниюв народу, до числа яких могли входити вс активнi громадяни, незалежно вщ
1хнього громадського становища, професп чи сплачуваного податку, за ви-нятком MiHiCTpiB, суддiв, вiйськових та будь-яких чиновниюв виконавчо1 влади. Представники народу могли обиратись лише на два термши поспшь. Вони користувались недоторканшстю i могли бути затриманими за скоеш кримiнальнi злочини лише за згодою палати [2, с. 256-260]. Конститущя передбачала складання присяги особами, як отримували французьке гро-мадянство [2, гл. 1, розд. III, ст. 5, с. 254], депутатами Нащональних зако-нодавчих зборiв [2, гл. 1, розд. III, вщдш 5, ст. 6, с. 260], королем перед вступом на трон [2, гл. 2, вщдш 1, с. 261] та членами уряду [2, гл. 2, вщдш 4, ст. 3, с. 266]. Що стосуеться виршення Конститущею сощальних проблем, то в розд. I передбачалось створення головного управлшня громадського догляду й виховання покинутих д^ей, для полегшення долi злиденних i по-шуку роботи для бщних безробiтних [2, с. 253]. Для оборони держави вщ зовнiшнiх ворогiв, для охорони внутршнього порядку й забезпечення до-тримання законiв передбачалось створення збройних сил у складi сухопут-них i морських формувань, вшськ особливого призначення для несення внутршньо'1 служби [2, с. 278-279].
Таким чином, порiвняльний аналiз конституцiй Польщi та Франци 1791 р. дае тдстави дiйти висновкiв про наявшсть властивих im подiбностей i вщ-мiнностей. Першi полягають у бшьш чи менш яскраво виражених впливах на змют документiв iдей европейського Просв^ництва, Декларацп прав людини й громадянина 1789 р., англшсько1 системи парламентсько1 монархи та Конституцп США, проголошенш народу джерелом влади, хоча й у неоднаковому обсязь Ц ще"1 й документи передбачали тотальне усунення будь-яко"1 сощально"1 й пол^ично"1 нерiвностi людини перед законом. Фран-цузька Конституцiя послiдовно втшювала ïx у практику побудови й функ-цiонування державно1 системи. Конститущя ж Польщi розповсюджувала ïx лише на вшьш стани: дворянство, мщан, духовенство, вшьних селян, не зачшаючи крiпосного селянства, що складало основну частину населення краши. Сюди входить i непослщовшсть задекларованого принципу релшй-но"1 толерантностi. Саме у цьому полягав обмежений, половинчастий характер сприйняття нею просв^ницьких iдей. До подiбностей також належать ухвалення конституцш нацiональними зборами, встановлення конституцш-но"1 монархп, розподiлу гiлок влади, обмеження виборчого права, входжен-ня до текспв конституцiй iншиx законодавчих акпв, релiгiйна терпимiсть, проголошення короля особою священною i недоторканною, вручення коро-левi виконавчо1 влади, керiвництва збройними силами, принесення королем присяги перед вступом на трон, дворiчний термш парламентсько1 лепсла-тури.
Вщмшносп полягають у спадковосп французького трону й обираносп польського, в однопалатному французькому й двопалатному польському парламенту у розподш Конституцп Францп на роздши, глави, вщдши й статтi, а польсько'1' — лише на роздiли, у радикальносп викорiнення Кон-ституцieю Францп феодальних порядив, скасуванш крiпосного права, ста-нiв, звань, прившйв, станових нагород i наголошеннi Конституцieю Польщi на збереженнi крiпосного права, пашвного становища шляхти з усiма ii феодальними правами, привiлеями та власшстю. Якщо весь народ Францп проголошувався джерелом влади та суверенiтету, то найчисленшша частина населення Польщi — кршосне селянство — не входила до «об'еднаних сташв», а вщтак на не'1' не розповсюджувалось положення Конституцп про походження влади та про ii сувереншсть. Французька Конститущя перед-бачала один безстановий суд для всього населення краши, у той час як польська Конститущя запроваджувала становi судовi шстанцп для дворянства, мщан, вшьних селян, адмшютрацп i зберiгала феодальнi задвiрнi, асесорськi, реляцiйнi та курляндськi суди. Конститущя Польщу на вiдмiну вщ французько'1', не торкалась i питання сощального захисту людини.
Очевидно, саме радикальшсть викорiнення феодальних порядкiв Кон-ституцieю Францп, ii революцiонiзуюче значення св^ового масштабу обумовили ш стшку тривалу всесвiтню вiдомiсть i винесення правознав-цями, разом iз Конститущею США 1787 р., на перше мюце в науцi консти-туцiоналiзму. I навпаки, збереження фундаментальних пщвалин феодалiз-му вкупi iз тривалою втратою суверештету й територiальноi цшюносл виявились визначальними чинниками iсторичного «забуття» Конституцп Польщi.
Л1ТЕРАТУРА
1. Гегель Г. В. Ф. Философия права / В. Ф. Гегель. - М. : Мысль, 1990. - 526 с.
2. Конституции и законодательные акты буржуазных государств XVII-XIX вв. - М. : Юрид. лит., 1957. - 587 с.
3. Конституцп заруб1жних краш. - X. : ФШН, 2009. - 664 с.
4. Конституционная хартия Царства Польского 1815 года [Електронний ресурс] // Российский правовой портал : библиотека Пашкова. - Режим доступу: http://constitutions.ru/?p=6671.
5. Манифест 14 февраля 1832 года. О новом порядке управления и образования Царства Польского [Електронний ресурс] // Российский правовой портал : библиотека Пашкова. - Режим доступу: http://constitutions.ru/?p=6673.
6. Локк Дж. Избранные философские произведения / Джон Локк. - М. : Госполитиздат, 1960. - 489 с.
7. Монтескье Ш. Избранные произведения / Ш. Монтескье. - М. : Госполитиздат, 1955. - 609 с.
8. Правительственный закон или Конституция 3 мая 1791 года [Електронний ресурс] // Российский правовой портал : библиотека Пашкова. - Режим доступу: http://constitutions.ru./?p=6294.
9. Руссо Ж.-Ж. Трактаты / Ж.-Ж. Руссо. - М. : Госполитиздат, 1969. - 589 с.
СРАВНИТЕЛЬНЫЙ АНАЛИЗ КОНСТИТУЦИЙ ПОЛЬШИ И ФРАНЦИИ 1791 г.
Зинченко Е. В.
Осуществляется сравнительный анализ конституций Польши и Франции 1791 г. Автор приходит к заключению о свойственном им ряде сходств и отличий. Первые заключаются в более или менее ярко выраженных влияниях на содержание этих документов идей европейского Просвещения, Декларации прав человека и гражданина 1789 г., английской системы парламентской монархии и Конституции США 1787 г. Наиболее радикальными отличиями оказываются сохранение Конституцией Польши прав и привилегий шляхты и землевладельцев вместе с крепостным правом и радикальность искоренения феодальных порядков Конституцией Франции.
Ключевые слова: Конституция, Польша, Франция, разделение властей.
COMPARATIVE ANALYSIS OF POLISH AND FRENCH COSTITUTIONS OF 1791
Zinchenko O. V.
The article provides a comparative analysis of the 1791 Constitutions of Poland and France. The author comes to the conclusion that there exists the series of inherent similarities and differences between them. The former lies in more or less expressed influence on the content of these documents by the ideas of European Enlightment, the Declaration of Human and Citizens'Rights (1789), the English parliamentary monarchy and the USA Constitution (1787) to proclaim, to a certain extent, the people as the source of power. The concept of Enlightment provided the total abolition of any social inequality of an individual before the law. The fundamental French Law consequently implemented these ideas into practice of the state system development and functioning. But the Constitution of Poland extended them only to the free classes: nobility, citizens, clergy and free peasants, though they did not affect serfs while they constituted the majority of the country's population. Precisely, this feature has determined the restricted, half-by-half perception of the Enlightment concept by the main document of Poland. Such facts as the adopting of the Constitution by the national assembly, a two-year term of parliamentary legislature, the establishment of constitutional monarchy, the proclamation of a king as Saint and sacred, the commitment of the executive power to the king, the right to take the latter the lead of the armed forces, to give oath before succeeding to the Crown, to distribute powers, to
restrict the right to vote, to introduce new legislation, the right to adopt can be referred to the similarities.
The differences set the following: a radical eradication of the feudal system by the French Constitution, the dismissal of serfdom, estates, caste titles, privileges, awards and solemn guarantee by the Constitution of Poland of the maintenance of serfdom, the prevailing position of Gentry including all its privileges and property. When the people of France was proclaimed the source of power and sovereignty, the majority of population of Poland - serfs - was not included into the composition of «consolidated estates», that is why the provision of the Constitution concerning the genesis of power and its sovereignty did not refer to this layer. The Constitution of France provided for the unified classless court for the whole population of the country, while the Constitution of Poland constituted class judicial instances for nobility, citizens, free peasants, administration and prolonged the existence of the feudal court judgment, Relational and Kurland courts.
Obviously, the radical attitude of the Constitution of France towards the feudalism, its revolutionary importance have determined its constant world-wide fame and its position number one in the constitutionalism sharing the achievements with the USA Constitution of 1787. Conversely, the maintenance of fundamental feudal background, the long-term absence of sovereignty and territorial integrity turned out to be the principal factors of historical «forgetting» of the Constitution of Poland.
Key words: Constitution, division of powers, France, Poland.
