CC BY
19
Kaldunski, et al. - Wyd. 2 zaktualizowane i rozszerz. - Warszawa : Wolters KLuwer Polska, 2009. - p. 378.
7. Kodeks cywilny : Ustawa z dnia 23 kwietnia 1964 r. // Dziennik Ustaw. - 1964. - № 16. -poz. 93 z pozn. zm.
8. Radwanski Z., Olejniczak A., Zobowi^zania - cz^sc ogolna / Z. Radwanski, A. Olejniczak. Wyd. 8. rozsz. i zaktualizowane. - Warszawa : Wydawnictwo C. H. Beck, 2008. - p. 396.
9. Ustawa z dnia 18 marca 2008 r. o zasadach uznawania kwalifikacji zawodowych nabytych w panstwach czlonkowskich Unii Europejskiej // Dziennik Ustaw.- 2008. - 63. - poz. 394 z pozn. zm.
10. Ustawa z dnia 9 maja 2014 r. o ul atwieniu dost^pu do wykonywania niektorych zawodow regulowanych. - Dziennik Ustaw. - 2014.- poz. 768)
11. Zal ^cznik do obwieszczenia Ministra Finansow z dnia 3 lutego 2015 r. w sprawie ogl oszenia listy agentow celnych // Dziennik Urz^dowy Ministra Finansow. - 2015. - 5 lutego. - poz. 8)
12. Ustawa z dnia 30 sierpnia 2002 r. - Prawo o post^powaniu przed s^dami administracyjnymi (tekst jednolity // Dziennik Ustaw. - 2012. - 270 z pozn. zm.
Статья поступила в редакцию 20.05.2015 р. M. Dela
REPRESENTATION IN CUSTOMS MATTERS IN POLAND
There are very few factors, which as positively affect relations between countries as bilateral trade. Mutual benefits arising out of export and import of goods, mitigate disputes and encourage nations to strengthen cooperation at the same time averting from political and military conflicts. International trade is, however, subject to many customs regulations, which if not acquainted with, may effectively hinder mutual cooperation. In such situation, of assistance are specialized entities, i.e. customs agencies which relieve importers and exporters from carrying out activities before customs authorities. The author in detail discusses the provisions of Community and Polish customs legislation concerning representation in customs matters. Moreover, the author analyzes different types of representation, mode of granting power of attorney, as well as effects of granting power of attorney at public and private law level. In addition, the author describes the profession of customs agent, agent's qualification, powers, duties and responsibilities. The risk borne by the principal in the event of errors made by the representative is also described. Keywords: customs representation, customs agent, customs agency
УДК 342.721(477)(045)
М. О. Любченко
КОНСТИТУЦ1ЙНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРАВА ГРОМАДЯНИНА УКРА1НИ НА В'1ЗД В УКРАШУ
У cmammi проведено до^дження проблеми конституцтно-правового регулювання права на в 'гзд в Украшу та обхрунтовуються пропозици щодо його вдосконалення.
Клю^о^^ слова: право громадянина Украгни на в'гзд в крашу, свобода пересування, конституцтно-правове регулювання, громадянин Украгни, нацюнальне законодавство, мiжнароднi акти.
Постановка проблеми. Право особи на в'!зд в крашу, громадянином яко! вона е, належить до основоположних i невщ'емних прав людини. Воно е важливим елементом свободи, самовизначення особи, умовою професшного i духовного розвитку людини, й
достойного життя. Тому його належне закршлення в актах нацiонального законодавства Украши, насамперед в джерелах конституцшного права, було важливим завданням нашо'1 держави пiсля проголошення нею незалежносп, яке було значною мiрою виршено шляхом прийняття вiдповiдних законодавчих акпв.
Водночас нацiональне законодавство з питань свободи пересування формувалося значною мiрою стихшно, в умовах вiдсутностi науково-обгрунтовано!' концепци м^рацшно!' полiтики i е недосконалим. Це стосуеться i конституцшно-правового регулювання права громадянина Украши на в'1'зд в Украшу. Його вдосконалення потребуе належного наукового забезпечення. Видаеться важливим проаналiзувати iсторiю закрiплення зазначеного права в нащональному законодавствi та мiжнародному правi, вiдповiднiсть норм законодавчих акпв Украши з цього питання положенням мiжнародно-правових актiв з прав людини, розглянути документи, що пщтверджують право громадянина Украши на в'1'зд в Украшу, а також дослiдити питання щодо можливостi обмеження цього права.
Анал1з остантх досл1джень I публтацт. Актуалiзуе необхщшсть науково!' проробки конституцшно-правового регулювання права громадянина Украши на в'1'зд в Украшу вщносно незначна кшькють наукових робiт, присвячених цш проблемi. У вiтчизнянiй конституцшно-правовш лiтературi 1'й придiлялася увага у дослщженнях Ю. М. Тодики, С. Б. Чеховича, О. Ф. Динька. Однак у наукових дослщженнях вказаних та деяких шших науковщв дослщжувалися лише окремi аспекти ще!' проблеми. Крiм того, 1'х було здшснено до внесення численних змiн до Закону Украши «Про порядок вшзду з Украши i в'1'зду в Украшу громадян Украши», що зумовлюе необхiднiсть перегляду оприлюднених наукових позицш на оновленiй нацiональнiй законодавчiй основа
Основною метою ще!' статп е здшснення аналiзу конституцiйно-правового регулювання права громадянина Украши на в'1'зд в Украшу та обгрунтування пропозицiй щодо його вдосконалення.
Виклад основного матергалу. Хоча законодавче забезпечення цього права - предмет внутршньо!' юрисдикцп держав, вони, як слушно вщзначалося в науковiй лiтературi, мають узгоджувати нащональне законодавство iз загальновизнаними принципами i нормами мiжнародного права [1, с. 3].
Першим мiжнародним актом, що проголосив право кожно'1 людини на повернення в свою крашу, стала Загальна декларащя прав вщ 10 грудня 1948 року.
Варто зазначити, що проект статп 13 ще'1 Декларацп не передбачав права кожно'1 людини повертатися в свою крашу. Зокрема, на розгляд Третього ком^ету Генерально! Асамбле! ООН (вересень-грудень 1948 року) був запропонований такий текст, пщготовлений Редакцiйним ком^етом:
«1. Кожна людина мае право свободи пересування i обрання собi мiсця проживання в межах кордошв кожно'1 держави.
2. Кожна людина мае право залишати будь-яку крашу, включаючи свою власну».
Однак у результат обговорення наведеного тексту було виршено доповнити пункт 2 словами «1 повертатися в свою крашу».
Текст, вироблений Тре^м комiтетом, був прийнятий Генеральною Асамблеею i став статтею 13 Загальноi декларацii прав людини [2, с. 6-13].
Надалi це право з деякими редакцшними вщмшностями знайшло свое закрiплення в ушверсальних та регiональних мiжнародно-правових актах з прав людини.
Так, вщповщно до частини четвертоi статтi 12 Мiжнародного пакту про громадянськi та пол^ичш права вiд 16 грудня 1966 року шхто не може бути свавшьно позбавлений права на в'1зд у свою власну крашу.
У частиш другiй статтi 3 Протоколу № 4 до Конвенцп про захист прав людини i основоположних свобод вщ 4 листопада 1950 року передбачено, що шкого не може бути позбавлено права в'1'зду на територ^ держави, громадянином яко'1 вiн е.
Не важко пом^ити, що мiж наведеними положеннями мають мiсце певш вiдмiнностi. У Пакт йдеться про вЧзд у власну крашу, тодi як у Протоколi передбачено право в'1зду особи в крашу ïï громадянства.
Це питання мае не лише теоретичне, а й практичне значення. Воно обговорювалося в Комюп з прав людини пiд час пщготовки редакцп статтi 12 Мiжнародного пакту про громадянськi та пол^ичш права. Першi проекти зазначено'1' статп стосувалися лише права особи на вЧзд у крашу, громадянином яко'1' вона е. Така редакцiя була незадовшьною для краш, що надавали право на вЧзд особам, якi не були ïx громадянами, але мали постшне мiсце проживання в цих кранах. Компромiсу було досягнуто на основi пункту 2 статп 13 Загально1 декларацп прав людини шляхом замши словосполучення «краша, громадянином яко1 вона е» на «у свою власну крашу» [3, с. 4].
Варто зауважити, що, на вщмшу вщ Загально1 декларацп з прав людини, у Мiжнародному пакт про громадянськi та полiтичнi права та Протоколi № 4 до Конвенцп про захист прав людини i основоположних свобод йдеться не про повернення в крашу, а про в'1зд у не1. Так редакщя е бiльш слушною, оскшьки враховуе становище осiб, якi народилися за кордоном i школи не були в кршш свого громадянства.
Стосовно рiзного рiшення у мiжнародно-правовиx актах одних i тих самих проблем в сферi свободи пересування, професор В. Буткевич слушно вщзначив, що це дае можливiсть державам керуватися положеннями менш збитковими для себе, а не для людини [4, с. 14].
Право на повернення в свою крашу згадуеться i в шших мiжнародно-правовиx актах. Так, вщповщно до статп 5 Мiжнародноï конвенцп про лшвщащю вах форм расово1 дискримшацп вiд 21 грудня 1965 року держави-учаснищ зобов'язаш заборонити i лiквiдувати расову дискримшащю в усix ïï формах i забезпечити рiвноправнiсть кожноï людини перед законом, без розрiзнення раси, кольору шюри, нацiонального або етнiчного походження щодо здiйснення права залишати будь-яку крашу, включаючи власну, i повертатися в свою краши.
Згiдно iз статтею 10 Конвенцп про права дитини вщ 20 листопада 1989 року держави-учаснищ поважають право дитини та ïï батьюв залишати будь-яку крашу, включаючи власну, i повертатися в свою крашу.
Оскшьки Украша приедналася до згаданих мiжнародно-правовиx документв, вони стали частиною ïï нащонального законодавства.
Водночас право громадянина Украши на в'1зд в Украшу було належним чином законодавче врегульовано лише тсля проголошення нею незалежносп. У законодавствi СРСР зазначене право певним чином обмежувалося. Деяю науковщ навiть вважають, що хоча формально в СРСР i проголошувалося право на вЧзд чи ви1зд, але, насправд^ реалiзувати його майже шхто з громадян не мiг [5, с. 209].
Зокрема, згщно з пунктом 2 Положення про вЧзд в Союз Радянських Соцiалiстичниx Республш i про ви1зд iз Союзу Радянських Сощалютичних Республiк, затвердженого постановою Ради Мiнiстрiв Союзу РСР вщ 19 червня 1959 року № 660 громадянам СРСР, яю не мали радянських закордонних паспортив чи посвщчень на ви1зд за кордон, вЧзд в Радянський Союз дозволявся лише за наявносп в'1зних вiз.
За частиною 2 пункту 1 Положення про вЧзд в Союз Радянських Сощалютичних Республiк i про вшзд iз Союзу Радянських Сощалютичних Республiк, затвердженого постановою Ради Мiнiстрiв Союзу РСР вiд 22 вересня 1970 року № 801, громадянам СРСР, яю постшно проживали за кордоном i мали дшсш радянсью загальногромадянськi паспорта, в'1зд в Союз РСР дозволявся за наявносп в паспортах вщм^ки про зняття з облшу у зв'язку iз вшздом в Радянський Союз, зробленоï радянськими посольствами, мiсiями та консульствами.
Хоча Радянський Союз у 1973 рощ ратифшував Мiжнародний пакт про громадянсью
права, Постановою Ради Мiнiстрiв Союзу РСР вщ 28 серпня 1986 року № 1064 до вказаного Положення було внесено змшу, згщно з якою допускалося обмеження права громадянина СРСР на в'!зд в СРСР. За щею змiною в'!зд в СРСР радянського громадянина, який постшно проживав за кордоном, може бути тимчасом не дозволений лише у виняткових випадках, коли це необхщно для забезпечення державно! безпеки, охорони громадського порядку, здоров'я i моральности населення, захисту прав i законних iнтересiв радянських громадян та шших осiб.
У статтi 1 Закону СРСР «Про порядок ви!'зду iз Союзу Радянських Соцiалiстичних Республш i в'!зду в Союз Радянських Сощалютичних Республш» вiд 20 травня 1989 року було закршлено право громадян СРСР в'!жджати в Союз РСР i передбачено, що громадянина СРСР не може бути безпщставно позбавлено права на в'!зд в Союз РСР.
Таким чином, зазначений Закон допускав можливють обмеження за певних обставин цього права. Проте набрання цим Законом чинност передбачалося лише з 1 ачня 1993 року.
У Конституцп Украшсько! РСР вiд 20 квiтня 1978 року право укра'нських громадян на в'!зд в Украшу не передбачалося. Не було закршлено це право в нш i тсля проголошення незалежностi Укра!'ни протягом всього перiоду чинностi дано! Конституцй, хоча змiни до не'! неодноразово вносилися змши, у тому чист й до глави 6 «Основн права, свободи i обов'язки громадян Украши».
Спроби належно врегулювати право громадянина Украши на в'!зд в Украшу здiйснювалися вiдразу тсля проголошення нею незалежносп. Зокрема, Комiсieю Верховно'! Ради Укра'ни у закордонних справах був тдготовлений i внесений на розгляд парламенту проект Постанови Верховно'! Ради Укра!'ни про ви!'зд громадян Укра!'ни за кордон та !х в'!зд в Украшу. Президiя Верховно! Ради Укра'ни прийняла Постанову «Про проект Постанови Верховно! Ради Укра'ни про ви!зд громадян Укра'ни за кордон та !х в'!зд в Украшу» вiд 11 грудня 1992 року № 2830-ХП, в якш йшлося про внесення зазначеного проекту на розгляд Верховно! Ради Укра'ни. Однак його так i не було прийнято.
Вперше на законодавчому рiвнi право на в'!зд громадянина Укра'ни в Укра'ну було закршлено у Закон Укра'ни «Про порядок ви'зду з Укра'ни i в'!зду в Украшу громадян Укра'ни» вщ 21 сiчня 1994 року. Вщповщно до частини першо! статтi 1 цього Закону громадянин Укра'ни мае право в'!хати в Укра'ну. 1з наведеного положення вбачаеться, що законодавець слушно вжив термiн «в'!зд», а не «повернення», поширивши тим самим це право й на громадян Укра'ни, яю народилися за кордоном i нiколи ранiше не були в Укра'ш.
На конституцiйному рiвнi зазначене право було закрiплено 28 червня 1996 року. Вщповщно до частини друго! статп 33 Конституцй' Укра'ни громадянин Укра'ни не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Укра'ну. Отже, в конституцшному положены, на вщмшу вiд Закону Укра'ни «Про порядок ви'зду з Укра'ни i в'!зду в Укра'ну громадян Укра'ни», вжито термш «повернення», що, на наш погляд, е не досить вдалим ршенням, оскшьки ставить пiд сумшв поширення цього конституцiйного права на оаб, якi народилися за кордоном i нiколи ранiше не були в Укра'ш.
Варто вiдзначити, що у спещальному документi «Дослiдження щодо дискримiнацГl', що стосуеться права кожно! людини залишати будь-яку кра'ну, включаючи свою власну, i повертатися в свою кра!ну», пiдготовленому Пiдкомiсiею з попередження дискримшацп та захисту меншин Комюп з прав людини ООН, зазначаеться, що право на в'!зд у свою кра'ну передбачае не лише повернення в свою кра'ну, а й в'!зд у не! вперше [6, с. 70].
У зв'язку з викладеним важко погодитися з думкою деяких науковщв про те, що термш «повернення» стосовно зазначеного права е бшьш мютким та змютовшшим у порiвняннi зi звуженим «в'!зд» [7, с. 9-10].
Вщповщно до Конституцп Укра'ни та Закону Укра'ни «Про порядок ви'зду з Укра'ни i в''зду в Украшу громадян Укра'ни» право на в'1'зд в Укра'ну належить громадянам Укра'ни. Отже, особа може скористатися цим правом, пщтвердивши наявнiсть у не' укра'нського громадянства.
Деякi науковщ звертали увагу на те, що бiльшiсть кра'н дозволяють в'1'зд сво'м громадянам, навiть якщо вони не в змозi пред'явити сво' паспорти, однак якщо вони зможуть представити докази того, що вони е громадянами дано!' кра'ни [8, с. 9].
У цьому контекст варто зауважити, що у Проект принцитв свободи i неприпустимостi дискримшацп стосовно права кожно' людини залишати будь-яку крашу, включаючи свою власну, i повертатися в свою крашу, схваленому Пiдкомiсiею з попередження дискримшацп та захисту меншин Комюп з прав людини ООН ще у 1962 рощ (резолющя 2 (XV)), пропонувалося закршити положення, згiдно з яким шкому не може бути вщмовлено у правi повернення в його власну крашу на тш пщстав^ що вiн не мае паспорта чи шшого про'зного документа [9, с. 7].
Наприклад, у статт 11 Конституцп Мексиканських Сполучених Штатв вiл 5 лютого 1917 року (з наступними змшами) передбачено, що кожен мае право на в'1'зд в Республшу та ви'зд з не!', право на пересування по '' територп та змiну свого мюця проживання без перепустки, паспорта, посвщчення особи чи iншого подiбного документа.
1накше вирiшуеться це питання в Укра'ш. Вiдповiдно до статп 3 Закону Укра'ни «Про порядок ви'зду з Укра'ни i в'''зду в Укра'ну громадян Укра'ни» перетинання громадянами Укра'ни державного кордону Укра'ни здшснюеться в пунктах пропуску через державний кордон Укра'ни тсля пред'явлення одного з документв, зазначених у статп 2 цього Закону.
Згщно з частиною першою статтi 2 Закону Укра'ни «Про порядок ви'зду з Укра'ни i в''зду в Укра'ну громадян Укра'ни» документами, що дають право на ви'зд з Укра'ни i в''зд в Укра'ну та посвщчують особу громадянина Укра'ни тд час перебування за '' межами, е: паспорт громадянина Укра'ни для ви'зду за кордон; про'зний документ дитини; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвщчення особи моряка.
На наш погляд, редакщя наведеного положення е недосконалою. Насамперед варто вщзначити, що право на в''зд в Укра'ну надано громадянину Укра'ни положенням частини друго' статп 33 Конституцп Укра'ни. Тому положення частини першо' статп 2 Закону Укра'ни «Про порядок ви'зду з Укра'ни i в''зду в Укра'ну громадян Укра'ни», згщно з яким зазначене право надае громадянину Укра'ни певний документ, суперечить вимогам Основного Закону Укра'ни.
Документ мае лише пщтвердити наявшсть у особи громадянства Укра'ни. Перелш таких документв, ^м зазначеного, передбачають й iншi закони Укра'ни. Так, вщповщно до статп 5 Закону Укра'ни «Про громадянство Укра'ни» вщ 18 ачня 2001 року документами, що пщтверджують громадянство Укра'ни, ^м зазначених вище, е також: паспорт громадянина Укра'ни; тимчасове посвщчення громадянина Укра'ни; посвщчення члена екшажу; посвщчення особи на повернення в Укра'ну.
Такий саме перелш документв, що пщтверджують громадянство Укра'ни, мютиться i в Закош Укра'ни «Про Сдиний державний демографiчний реестр та документи, що пщтверджують громадянство Укра'ни, посвщчують особу чи '' спещальний статус» вщ 20 листопада 2012 року (ст.ст. 21-27). Слщ вщзначити, що вщповщно до частини першо' статп 26 цього Закону посвщчення члена екшажу е документом, що посвщчуе особу, пщтверджуе громадянство Укра'ни, а згщно з частиною другою - надае особ^ якш його оформлено, право на в''зд в Укра'ну.
На нашу думку, перелш документв, що мютиться у частиш першш статп 2 Закону Укра'ни «Про порядок ви'зду з Укра'ни i в''зду в Укра'ну громадян Укра'ни» дощльно доповнити посвщченням члена екшажу та посвщченням особи на повернення в Укра'ну. Посвщчення особи на повернення в Укра'ну згадуеться у частиш третш статп 2 цього
Закону, але в нш мова йде про порядок видачi цього документа, що, як гадаемо, мае регулюватися Законом Укра'ни «Про Сдиний державний демографiчний реестр та документи, що пщтверджують громадянство Укра'ни, посвщчують особу чи !'! спецiальний статус» та Положенням про таке посвщчення, затвердженим Кабшетом Мiнiстрiв Укра'ни.
Варто зауважити, що вщповщно до частини четверто! статтi 2 Закону Укра'ни «Про порядок ви'зду з Укра'ни i в'!зду в Укра'ну громадян Укра'ни» у передбачених мiжнародними договорами Укра'ни випадках замiсть документiв, зазначених у частинi першiй ще! статп, для ви'зду за кордон можуть використовуватися iншi документи. Однак у цш частинi йдеться лише про використання докумешив для ви'зду за кордон, а слщ було згадати i про в'!зд в Укра'ну.
Важливим для реалiзацп права на в'!зд в Укра'ну е питання щодо можливосп його обмеження. У Конституцп Укра'ни про обмеження конституцшних прав йдеться в окремих статтях, присвячених цим правам, а також у спещально присвяченiй цьому питанню статп 64.
Стосовно обмеження прав в окремих статтях, то тут спостер^аються рiзнi пiдходи. Щодо деяких прав Основним Законом Укра'ни передбачено випадки, за наявносп яких вони можуть бути обмежеш, або мету такого обмеження. Це стосуеться права на недоторканшсть житла (ст. 30), права на таемницю листування, телефонних розмов, телеграфно! та шшо! кореспонденци (ст. 31), права на свободу думки i слова, на вшьне вираження сво!х поглядiв i переконань (ст. 34), права на свободу св^огляду i вiросповiдання (ст. 35), права збиратися мирно, без збро! i проводити збори, мiтинги, походи i демонстрацГ! (ст. 39) тощо.
Щодо деяких iнших прав, Конститущею Укра'ни зазначаеться лише, яким правовим актом можуть вони обмежуватися. Так, стосовно прав i свобод шоземщв та оаб без громадянства порiвняно з громадянами Укра'ни можуть встановлюватися винятки Конститущею Укра'ни, законами чи мiжнародними договорами Укра'ни (ст. 26). Право на свободу та особисту недоторканшсть (ст. 29) може бути обмежене лише за вмотивованим ршенням суду i тшьки на тдставах та в порядку, встановлених законом. Вщповщно до статп 32 шхто не може зазнавати втручання в його особисте i амейне життя, крiм випадкiв, передбачених Конституцiею Укра'ни, тощо.
Стосовно права на свободу пересування ситуащя дещо iнша. Згщно з частиною першою статтi 33 Конституцп Укра'ни кожному, хто на законних тдставах перебувае на територп Укра'ни, гарантуеться свобода пересування, вшьний вибiр мiсця проживання, право вшьно залишати територiю Укра'ни, за винятком обмежень, яю встановлюються законом.
Водночас, частина друга статп 33 не передбачае можливосп обмеження права громадянина Укра'ни на повернення в не!. Це, на наш погляд, не означае, що зазначене конституцшне право взагалi не може бути обмежене. Його обмеження, як гадаемо, можуть бути встановлеш на основi частини друго! статп 64 Основного Закону Укра'ни, вщповщно до яко! в умовах военного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремi обмеження прав i свобод iз зазначенням строку ди цих обмежень. Зазначена частина статп 64 називае права i свободи, яю не можуть бути обмежеш. Однак серед них право громадянина на повернення в Укра'ну не згадуеться.
У зв'язку з цим важко погодитися з тезою деяких науковщв про те, що вщповщно до статп 64 Конституцп Укра'ни навт в умовах военного чи надзвичайного стану право громадянина Укра'ни на повернення в Укра'ну не може бути обмежене [10, с. 5]. Бшьш слушною е позищя авторiв, яю вважають, що це право може бути обмежене у разi запровадження зазначених сташв [1, с. 28].
Принагщно варто вщзначити, що науковщ, яю дослiджували питання щодо вщповщносп роздiлу II Конституцп Укра'ни «Права, свободи та обов'язки людини i
громадянина» мiжнародним зобов'язанням Укра'ни у сферi прав людини, не згадали право громадянина Укра'ни на повернення в Укра'ну нi серед прав i свобод, якi не можна обмежувати вщповщно до частини друго' статтi 64 Основного Закону, н серед тих, що можуть бути обмежеш в умовах военного або надзвичайного стану [11, с. 191-193].
У мiжнародно-правових актах питання щодо обмеження зазначеного права виршено неоднаково. Так, частина друга статт 3 Протоколу № 4 до Конвенцп про захист прав людини i основоположних свобод не передбачае можливють обмеження права в''зду на територ^ держави, громадянином яко' людина е. Водночас згщно з частиною першою статт 15 ще' Конвенцп тд час вiйни або шшо' сустльно' небезпеки, яка загрожуе життю наци, будь-яка договiрна сторона може вживати заходiв, що вiдступають вiд '' зобов'язань за цiею Конвенцiею, виключно в тих межах, яких вимагае гострота становища, i за умови, що таю заходи не суперечать шшим '' зобов'язанням згiдно з мiжнародним правом. У даному випадку мова йде про обмеження загального характеру, що стосуються вах прав i свобод, проголошених щею Конвенщею.
Вiдповiдно до частини четверто' статп 12 Мiжнародного пакту про громадянсью та полiтичнi права нiхто не може бути свавшьно позбавлений права на в''зд у свою власну кра'ни. Отже, Пакт допускае за певних обставин обмеження цього права. Вщповщно до його статп 4 тд час надзвичайного становища в держав^ при якому життя нацп перебувае тд загрозою i про наявтсть якого офiцiйно оголошуеться, держави-учаснищ цього Пакту можуть вживати заходiв на вiдступ вiд сво'х зобов'язань за цим Пактом тльки в такш мiрi, в якiй це диктуеться гостротою становища, при умов^ що такi заходи не е несумюними з 'х iншими зобов'язаннями за мiжнародним правом i не тягнуть за собою дискримшацп виключно на основi раси, кольору шюри, статi, мови, релш' чи сощального походження. Наведенi обмеження е вичерпними, а жодна держава вщповщно до пункту 1 статп 5 Пакту не мае права займатися будь-якою дiяльнiстю або чинити будь-яю дп, спрямоваш на знищення будь-яких прав чи свобод, визнаних у цьому Пакт, або на обмеження 'х у бшьшш мiрi, нiж передбачаеться в цьому Пакт. Викладене повною мiрою стосуеться i права на в''зд у свою власну кра'ну.
1накше вирiшуеться це питання у Закон Укра'ни «Про порядок ви'зду з Укра'ни i в''зду в Укра'ну громадян Укра'ни». Вiдповiдно до частини четверто' статт 2 цього Закону громадянин Укра'ни н за яких пщстав не може бути обмежений у правi на в''зд в Укра'ну. На нашу думку, така редакщя наведеного положення Закону не узгоджуеться з частиною другою статт 64 Конституцп Укра'ни, за якою, як зазначалося, право громадянина Укра'ни на в''зд в Укра'ну може обмежуватися в умовах военного або надзвичайного стану.
Вщповщно до Конституцп Укра'ни Закон Укра'ни «Про правовий режим военного стану» вщ 12 травня 2015 року та Закон Укра'ни «Про правовий режим надзвичайного стану» вщ 16 березня 2000 року передбачають можливють обмеження права громадянина Укра'ни на в''зд в Укра'ну.
Так, згщно з пунктом 6 статп 8 Закону Укра'ни «Про правовий режим военного стану» в Укра'ш або в окремих '' мюцевостях, де введено военний стан, вшськове командування разом iз вшськовими адмшютращями (у разi 'х утворення) можуть встановлювати особливий режим в''зду i ви'зду, обмежувати свободу пересування громадян, шоземщв та оаб без громадянства, а також рух транспортних засобiв.
За статтею 16 Закону Укра'ни «Про правовий режим надзвичайного стану» указом Президента Укра'ни про введення надзвичайного стану в штересах нацюнально' безпеки та громадського порядку з метою запоб^ання заворушенням або кримшальним правопорушенням, для охорони здоров'я населення або захисту прав i свобод шших людей на перюд надзвичайного стану може встановлюватися особливий режим в''зду i ви'зду, а також обмеження свободи пересування по територп, де вводиться надзвичайний стан.
Водночас, всупереч вимогам частини першо! статп 64 Конституцп Укра'ни, згщно з якою конституцiйнi права i свободи людини i громадянина не можуть бути обмежеш, крiм випадюв, передбачених Конституцiею Укра'ни, можливiсть обмеження права громадянина Укра'ни на в'!зд в Укра'ну передбачають й iншi акти нацiонального законодавства.
Зокрема, зпдно iз частиною третьою статтi 28 Закону Укра'ни «Про захист населення вiд iнфекцiйних хвороб» вiд 6 кв^ня 2000 року пропуск через державний кордон Укра'ни пасажирiв, екшаж1в, бригад тощо (а отже i громадян Укра'ни - авт.), серед яких е особи з симптомами шфекцшних хвороб, дозволяеться тсля проведення медичного огляду цих оаб.
Вщповщно до частини першо! статтi 29 Закону Укра'ни «Про забезпечення саштарного та епiдемiчного благополуччя населення» вщ 24 лютого 1994 року в'!зд на територiю Укра'ни громадян Укра'ни з кра!н (мiсцевостей), де зареестровано особливо небезпечш хвороби, дозволяеться за наявносп документiв, передбачених мiжнародними угодами i санiтарним законодавством Укра'ни. Отже, в разi вiдсутностi зазначених документив в'!зд громадян Укра'ни з таких кра!н (мiсцевостей), унеможливлюеться.
У пункт 12 затверджених Постановою Кабiнету Мшс^в Укра'ни вiд 24 квiтня 1999 року № 696 на виконання зазначеного Закону Правил саштарно! охорони територи Укра'ни взагалi передбачалося, що у разi невиконання вимог, передбачених цими Правилами, вщповщш державнi органи можуть заборонити в'!зд в Укра'ну громадян Укра!ни.
Зазначенi Правила втратили чиншсть на пiдставi Постанови Кабiнету Мшс^в Укра'ни вiд 22 серпня 2011 року № 893, однак затверджеш нею чинш ниш Правила саштарно! охорони територп Укра'ни також е недосконалими. Зокрема, вщповщно до !х пункту 16 в'!зд на територш Укра'ни громадян Укра'ни з шших держав (територiй), де зареестрованi шфекцшш хвороби, що мають мiжнародне значення, дозволяеться за наявносп документiв, передбачених саштарним законодавством та мiжнародними договорами Укра'ни. Тобто в ньому встановлюються обмеження права громадянина Укра'ни на в'!зд в Укра'ну. А в пункт! 35 передбачаеться, що особi (а отже i громадянину Укра'ни - авт.), може бути вщмовлено у в'!здi в державу, якщо вона не дае згоди на проведення протиепiдемiчних або профшактичних заходiв.
Наведенi положення зазначених законiв i Правил суперечать вимогам частини першо! статп 64 Конституцп Укра'ни i мають бути узгодженi з ними.
Можливють обмеження права на повернення в Укра'ну передбачае, на наш погляд, i стаття 313 Цившьного кодексу Укра'ни «Право на свободу пересування». Серед складових цього права у частиш третiй зазначено! статп передбачено право фiзично! особа, яка е громадянином Укра'ни, на безперешкодне повернення в Укра'ну, а !! частина четверта встановлюе, що фiзична особа може бути обмежена у здшсненш права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Певна специфша реалiзацп права громадянина Укра'ни на в'!зд в Укра'ну мае мюце стосовно тимчасово окуповано! територи Укра'ни. Вiдповiдно до частини першо! статп 10 Закону Укра'ни «Про забезпечення прав i свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованш територп Укра'ни» вiд 15 кв^ня 2014 року громадяни Укра'ни мають право на вiльний та безперешкодний в'!зд на тимчасово окуповану територп i ви!зд з не! через контрольш пункти в'!зду-ви!зду за умови пред'явлення документа, що посвщчуе особу та пщтверджуе громадянство Укра'ни.
Постае питання, чи е ви!зд з тимчасово окуповано! територй Укра'ни на !! iншу територiю реалiзацiею права громадянина Укра'ни на в'!зд в Укра'ну? На це питання, як гадаемо, вщповщь мае бути негативною. Адже, вщповщно до частини першо! статп 1 зазначеного Закону тимчасово окупована територiя Укра'ни е невщ'емною частиною територй Укра'ни, на яку поширюеться дiя Конституцй та закошв Укра'ни. Тому особа,
яка вшздить з тако! територп, вже перебувае в Укрш'ш. У даному випадку, на нашу думку, мова мае йти про специфшу реалiзацii на тимчасово окуповано! територп Украши права на свободу пересування на територп Украши.
Висновки. Пщсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що в Укрш'ш придiляеться певна увага конституцшно-правовому регулюванню права громадянина Украши на в'!зд в Украшу. Водночас у цьому питанш е певш недолiки. Мае мiсце неузгодженiсть термшв, що вживаються у внутрiшнiх законодавчих актах, мiж собою, а також з термшами, що застосовуються у мiжнародно-правових актах. Недостатньо повно закршлено у Законi Украши «Про порядок ви!зду з Украши i в'!зду в Украшу громадян Украши» перелш документiв, що дають право громадянам Украши на в'!зд в Украшу. Деяю акти нацiонального законодавства передбачають можливiсть обмеження права громадянина Украши на в'!зд в Украшу всупереч вимогам частини першо! статтi 64 Конституцп Украши, згiдно з якою конституцiйнi права i свободи людини i громадянина не можуть бути обмежеш, крiм випадкiв, передбачених Конститущею Украши.
Подальше вдосконалення конституцiйно-правового регулювання права громадянина Украши на в'!зд в Украшу iз врахуванням викладених вище пропозицiй, на нашу думку, сприятиме приведенню нацiонального законодавства з цього питання та практики його застосування у вщповщшсть до загальновизнаних принцитв i норм мiжнародного права.
Список використано1 л1тератури
1. Бритченко С. П. Науково-практичний коментар Закону Украши «Про порядок ви!зду з Украши i в'!зду в Украшу громадян Украши» / С. П. Бритченко, С. Б. Чехович. - Ки!в : Алерта, 2005. - 164 с.
2. История разработки пункта 2 статьи 13 Всеобщей декларации прав человека // E/CN.4/Sub.2/220. - Russian. - Annex III. - Page 1-13.
3. История разработки статьи 12 проекта Пакта о гражданских и политических правах // E/CN.4/Sub.2/220. - Russian. - Annex IV. - Page 1-12.
4. Свобода передвижения. Рабочий документ по праву на свободу передвижения и связанным вопросам, подготовленный г-ном Владимиром Буткевичем во исполнение решения 1996/109 Подкомиссии по предупреждению дискриминации и защите меньшинств Комиссии по правам человека Экономического и Социального Совета ООН // E/CN/4/Sub/2/1997/22 21 July 1997. - 29 p.
5. Пюкун О. I. Основи м^рацшного права : порiвняльний аналiз / О. I. Пюкун. - Кшв : МП Леся, 1998. - 360 с.
6. Исследование о дискриминации, касающейся права каждого человека покидать любую страну, включая свою собственную, и возвращаться в свою страну // E/CN.4/Sub.2/220 Russian. - 128 p.
7. Динько О. Ф. Змют i гарантп забезпечення реалiзацii свободи пересування людини та громадянина в Укрш'ш : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 - конституцшне право / Олександр Феодосшович Динько; Нащональна академiя внутршшх справ Украши.
- Ки!в, 2003. - 18 с.
8. Максименко С. В. Мiжнародно-правове регулювання права на свободу пересування i вибiр мюця проживання : автореф. дис. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.11 - мiжнародне право / Сергш Валершович Максименко; 1нститут законодавства Верховно! Ради Украши.
- Ки!в, 2006. - 18 с.
9. Проект принципов свободы и недопустимости дискриминации в отношении права каждого человека покидать любую страну, включая свою собственную, и возвращаться в свою страну. - Нью-Йорк : Организация Объединенных Наций, 1974. - 17 с.
10. Порядок ви!зду з Украши i в'!зду в Украшу. Правовий статус шоземщв : наук.-практ. комент. та норм.-пр. акти / М. I. Хавронюк, Б. В. Пращаев, М. I. Марченко, С. Г. Трофимов.
- Ки!в : Правовi джерела, 1998. - 448 с.
11. Суботенко В. П. Вщповщшсть роздшу II Конституцп Украши «Права, свободи та обов'язки людини i громадянина» мiжнародним зобов'язанням Украши у сферi прав людини / В. П. Суботенко; упоряд. : В. Д. Андрieнко. - Кшв : Фешкс, 2010. - 208 с.
Стаття надiйшла до редакцп 20.05.2015 р.
M. O. Lyubchenko
CONSTITUTIONAL-LEGAL REGULATION OF A UKRAINIAN CITIZEN'S
RIGHT TO ENTER UKRAINE
The article deals with the analysis of the theoretical and legislative aspects of the constitutional and legal regulation of a Ukrainian citizen's right to enter Ukraine and the substantiation of the suggestions concerning the improvement thereof.
The article reviews the history of fixing one's right to enter his/her country in international instruments and the national legislation and analyzes the correlation between the terms «return» and «entry» as well as the word combinations «right to enter own country» and «right to enter the country a citizen of which the individual is» usedfor the formulation of the said right.
It is noted that the Universal Declaration of Human Rights dated December 10, 1948 was the first international instrument declaring the right of every person to return to his/her country. Later on it was reflected in universal and regional international legal instruments on human rights.
It is emphasized that the right of a Ukrainian citizen to enter Ukraine was duly regulated only after it declared independence while this right was restricted in a certain way in the USSR legislation.
The article states that the right to enter Ukraine was fixed in the Ukrainian Citizens' Right to Leave Ukraine and to Enter Ukraine Act of Ukraine dated January 21, 1991 for the first time at the legislative level. According to the first part of Article 1 of the said Act, a Ukrainian citizen is entitled to enter Ukraine. The use of the term «entry» and not the term «return» in the Act is considered reasonable since it provides also this right for the Ukrainian citizens who were born abroad and have never been to Ukraine.
It is noted that this right was subsequently fixed in the Constitution of Ukraine dated June 28, 1996. In accordance with the second part of its Article 33, a Ukrainian citizen cannot be deprived of the right to return to Ukraine at any time.
The documents confirming a Ukrainian citizen's right to enter Ukraine are considered.
The matter concerning the possibility to restrict this right is analyzed. Attention is paid to the provisions of the fourth part of Article 2 of the Ukrainian Citizens Exit from and Entry to Ukraine Procedure Act of Ukraine according to which the right of a Ukrainian citizen to enter Ukraine cannot be restricted under any circumstances. Arguments are offered that this version of the said provision is contrary to the second part of Article 64 of the Constitution of Ukraine in accordance with which the said right may be restricted in case of martial law or state of emergency.
The conclusion is drawn that in our country they pay attention to the constitutional and legal regulation of a Ukrainian citizen's right to enter Ukraine. The offers concerning the further improvement thereof are substantiated.
Keywords: the right to enter the country, freedom of movement, constitutional-legal regulation, a Ukrainian citizen, national legislation, international instruments.
