CC BY
113
Catherine II, who was a classic representative of the era of enlightened absolutism. The practical realization of the liberal doctrine in the forestry sector was the publication of September 22, 1782 imperial decree. The liberal approach was reflected in the decree by fixing declarative reference to forest owners increase their property by improving the condition of forests, protection from destruction, expanding areas of this natural resource.
Another example of use in the forest legislation of liberal doctrine, as alleges V. P. Nepiyvoda, became Prussian Forest Act 1811. The reasons for his publications include the fact that Napoleon defeated Prussia had to pay a large indemnity, funds for which was decided to find by selling state forests. For the fastest selling, the government had to encourage potential buyers to adopt the law on non-interference in exploitation of the private forests. Similarly, under the influence of liberal ideas of A. Smith, the Government of Bavaria and the Austrian Empire also adopted legal acts to limit the rights of the state in this area.
In the modern history of forest legislation a liberal doctrine adopted was incarnated in accepted State Duma of the Russian Federation, November 8, 2006 Forest Code. Review contents of Forest Code shows fixing in it the main provisions of liberal doctrine. It is the reduction of the administrative apparatus, the elimination of control services, aviation forest protection, the transfer of authority from the management to regional authorities, tenants, forming a market offorest products, commercialization, i.e. the introduction of payment for all types of uses, permits to privatize certain categories of forests, lack of requirements for forest management.
By analyzing the imperial decree 1782, adopted by Catherine II, Prussia Forest Act 1811 and Forest Code in 2007, it is shown negative consequences of using a liberal doctrine that leads to the deterioration of the environment forests, a sharp increase in illegal logging, theft, andforest fires.
Keywords: liberal doctrine, forest legislation, legal act, illegal logging, forest owners.
АКТУАЛЬН1 ПИТАННЯ КОНСТИТУЦ1ЙНОГО ТА АДМ1Н1СТРАТИВНОГО ПРАВА
УДК 341.43(477)
В. П. Босий
КОНСТИТУЦ1ЙНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДЕРЖАВНО1 ПОЛ1ТИКИ УКРА1НИ У СФЕР1 Б1ЖЕНЦ1В
У статт1 проведено досл1дження проблеми конституцтно-правового регулювання державног полтики Украгни у сфер1 б1женц1в та обхрунтовуються пропозици щодо його вдосконалення.
Ключов^ слова: б1женець, конституцтно-правове регулювання, державна полтика, законодавство.
Постановка проблеми. Розвиток нащонального законодавства з питань бiженцiв здшснюеться у вщповщносп з державною пол^икою у цш сфер^ яка в свою чергу закршлюеться нормами конституцшного права.
У втизнянш науковш лiтературi слушно вщзначалося, що характеристика
розвитку сучасно! Укра!ни, 11 руху до демократично!, сощально!, правово! держави неможлива без обов'язкового застосування такого поняття, як «державна пол^ика» [1, с. 30].
Водночас варто погодитися з думкою науковщв, яю вважають, що у спiввiдношеннi полiтики i права провiдна роль належить праву, а пол^ична дiяльнiсть мае здшснюватися у правових формах, через реалiзацiю права, утвердження його верховенства над пол^ичною владою [2, с. 40].
Викладене вище повною мiрою стосуеться i державно! полiтики у сферi бiженцiв. Водночас ця проблема з конституцшно-правово! точки зору не аналiзувалася, хоча !! дослiдження, як гадаемо, мае вагоме значення для визначення напрямiв вдосконалення нацiонального мiграцiйного законодавства.
Основною метою ще! статтi е здшснення аналiзу конституцiйно-правового регулювання державно! пол^ики Укра'ни у сферi бiженцiв та обгрунтування пропозицiй щодо його вдосконалення.
Виклад основного матергалу. У нацюнальному законодавсга вiдсутне визначення термшу «державна пол^ика». Разом з тим, воно даеться у Ршенш Конституцшного Суду Укра'ни у справi за конституцшним поданням Президента Укра'ни щодо вщповщносп Конституцп Укра'ни (конституцiйностi) Закону Укра'ни «Про тимчасову заборону тдвищення цiн i тарифiв на житлово-комунальш послуги та послуги громадського транспорту, що надаються громадянам Укра!ни» (справа про комунальш послуги) вiд 2 березня 1999 року № 2-рп/99. Зпдно з ним пiд державною пол^икою розумiються стратегiчнi напрями дiяльностi держави в економiчнiй, соцiальнiй, гумаштарнш, екологiчнiй, правовiй та iнших сферах внутрiшнього життя, а також у сферi вiдносин з шшими державами на певну iсторичну перспективу. Засади внутршньо! i зовшшньо! пол^ики - це вiдправнi ще!, основш принципи стратепчно! лшп дiяльностi держави у названих сферах. Вони е базою для проведення пол^ики органами виконавчо! влади, зокрема Кабшетом Мшс^в Укра!ни.
Науковцi, визначаючи поняття «державна пол^ика», наголошували на таких !! аспектах, як цiлi, завдання або методи здшснення.
Так, на думку В. Тертички, «державна пол^ика - це вщносно стабшьна, органiзована й цшеспрямована дiяльнiсть/бездiяльнiсть державних iнституцiй, здшснювана ними безпосередньо чи опосередковано щодо певно! проблеми або сукупностi проблем, яка впливае на життя суспшьства» [3, с. 82].
На наш погляд, державну пол^ику Укра!'ни у сферi бiженцiв можна визначена як стратепчш напрями дiяльностi держави з питань, пов'язаних з прибуттям на територ^ Укра!ни бiженцiв, спрямованi на досягнення такого рiвня суспiльних вщносин у цiй сферi, який вщповщатиме нацiональним iнтересам та загальновизнаним нормам i принципам мiжнародного права.
Укра!на як член ООН та Ради Свропи мае здiйснювати державну пол^ику у всiх сферах суспiльного життя, у тому чист й у сферi бiженцiв, вiдповiдно до мiжнародних стандартiв. У Законi Укра!ни «Про засади внутршньо! i зовшшньо! пол^ики» вiд 1 липня 2010 року передбачено, що зовшшня полiтика нашо! держави грунтуеться, зокрема, на принцип прiоритету загальновизнаних норм i принцитв мiжнародного права перед нормами i принципами нацiонального права.
Основнi тдходи ООН щодо державно! полiтики у дослщжуванш сферi викладено в Конвенцп про статус бiженцiв вiд 28 липня 1951 року та Прототш про статус бiженцiв вiд 31 ачня 1967 року. Цi мiжнароднi акти закрiпили базовi вимоги та мшмальш стандарти поводження з бiженцями, не обмежуючи держави у створенш для бiженцiв бiльш сприятливих умов. Додатковi вимоги мiстяться у документах Виконавчого ком^ету Управлiння Верховного Комюара у справах бiженцiв Оргашзацп
Об'еднаних Нацiй: Висновку № 7(XXVIII) Вислання (1977); Висновку № 8 (XXVIII) Визначення статусу бiженця (1977); Висновку № 15 (XXX) Бiженцi, яю не мають притулку (1979), тощо.
Ряд документiв про бiженцiв прийнято в рамках Ради Свропи, зокрема: Угоду про вiдмiну вiз для бiженцiв вiд 20 кв^ня 1959 року та Угоду про передачу вщповщальносп щодо бiженцiв вщ 16 жовтня 1980 року. Певш вимоги щодо державно'1 полiтики у сферi бiженцiв закрiплено в документах Парламентсько'1 Асамбле'1 Ради Свропи: Рекомендаци 773 (1976) про становище де-факто бiженцiв; Рекомендаци 1149 (1991) про Свропу 1992-го року та пол^ику щодо бiженцiв; Рекомендаци 1327 (1997) про захист i забезпечення прав людини для бiженцiв та прохачiв притулку в Свропi тощо, а також у документах Ком^ету мшю^в Ради Свропи: Резолюци (67) 14 про надання притулку особам, яким загрожуе небезпека; Рекомендаци № R (97)22, що мютить настанови стосовно застосування концепци безпечноï третьоï краши, тощо.
У сконцентрованому виглядi мiжнароднi стандарти щодо державноï полiтики у сферi бiженцiв, що мiстяться у наведених вище мiжнародних актах, викладено у Програмi дiй Регiональноï конференци щодо бiженцiв, недобровiльно перемiщених оаб i осiб, що повертаються, в крашах СНД та вiдповiдних сусщшх державах вiд 31 травня 1996 року. Цшшсть зазначеного документу полягае в тому, що його рекомендаци стосовно державноï пол^ики у сферi бiженцiв, адресованi крашам СНД, включаючи нашу державу, сформульовано з урахуванням мiграцiйноï ситуаци в них на час його прийняття.
У Програмi дш йдеться про те, що державна пол^ика повинна мiстити принципи мiжнародного захисту бiженцiв. Держави мають вживати необхщних заходiв щодо дотримання принципу невислання (non-refoulement), надання бiженцям доступу i притулку та дотримання ïхнiх прав людини. За Програмою статус бiженця мае бути адекватно визначений, а бiженцям повинен бути наданий вщповщний стандарт ставлення з тим, щоб ï^ra безпека i добробут були гарантоваш у кршш притулку. У документ зазначаеться, що якщо добровшьна репатрiацiя бiженцiв е неможливою, то функцiя захисту передбачае сприяння пошуку i реалiзацiï iншого довгострокового виршення, такого як iнтеграцiя на мсщ або переселення до третьоï краши.
У документi мiстяться рекомендаци стосовно законодавства у цш сферь Йдеться про те, що у крашах, яю е сторонами Конвенци про статус бiженцiв i/або Протоколу до не!, законодавство з питань бiженцiв необхiдно привести у вщповщшсть з цими документами та шшими стандартами щодо захисту. Водночас крашам, якi не е сторонами Конвенци i/або Протоколу, слщ прийняти законодавство з питань бiженцiв або переглянути його зпдно з унiверсально визнаними принципами i стандартами захисту [4, с. 142-146].
Наведеш стандарти варто мати на уваз^ аналiзуючи державну пол^ику Украши у сферi бiженцiв. Слiд зазначити, що вона е складовою державно'1' мiграцiйноï полiтики. Ïï формування розпочалася з Деклараци про державний суверештет Украши, прийнятоï Верховною Радою Украшсько! РСР 16 липня 1991 року, в якш йдеться про державне регулювання iммiграцiйних процеав.
Слiд зауважити, що до прийняття Конституци Украши 1996 року в нашш державi не схвалювалися документи концептуального характеру, що визначали державну полiтику у сферi бiженцiв. Окремi ïï аспекти закршлювалися у законодавчих та iнших актах , прийнятих з цього питання.
Серед перших були акти, прийнят у зв'язку з численним прибуттям бiженцiв в Украшу влiтку 1992 року внаслщок бойових дiй у Придшстров'!. Президент Украши видав Указ «Про заходи щодо охорони державного кордону Украши з Республшою Молдова» вщ 17 березня 1992 року № 158, в якому доручив Кабшету Мтс^в
Укра!ни, виконавчим комiтетам Вшницько!, Одесько! та Чершвецько! обласних Рад народних депута^в подавати необхiдну допомогу бiженцям з Республiки Молдова.
7 липня 1992 року Верховна Рада Укра!ни схвалила заяву, в якш закликала конфлiктуючi сторони створити умови для повернення бiженцiв до сво!х домiвок i звернулася до Мiжнародного Ком^ету Червоного Хреста, iнших мiжнародних гумаштарних органiзацiй, а також нацiональних товариств Червоного Хреста приеднатися до цих зусиль.
Кабшет Мтс^в Укра!ни на виконання зазначеного Указу глави держави прийняв Постанову «Про затвердження Тимчасового положення про порядок визначення статусу бiженцiв з Республши Молдова i надання !м допомоги» вiд 8 липня 1992 року.
Восени 1992 року переважна бшьшють бiженцiв, якi прибули з Молдови, залишила територiю Укра!ни [5, с. 195].
Певну увагу бiженцям було придшено в Основних напрямах зовшшньо! полiтики, затверджених Постановою Верховно! Ради Укра!ни 2 липня 1993 року. В нш зазначалося, що Укра!на активно спiвпрацюе iз свiтовим ствтовариством на унiверсальному, регiональному та двосторонньому рiвнях у вирiшеннi глобальних проблем сучасносп, якi е спiльною турботою людства, зокрема, допомозi бiженцям i регулюваннi мiграцiйних процесiв.
Закон Укра!ни «Про бiженцiв» вiд 24 грудня 1993 року не вживав словосполучення «державна пол^ика у сферi бiженцiв». Водночас деякi його положення мали засадничий характер. Зокрема, про те, що метою Закону е визначення правового статусу бiженцiв, установлення правових, економiчних та оргашзацшних гарантш захисту прав оаб, якi вимушено залишили державу свое! громадянсько! належностi або кра!ну свого постiйного проживання. У ньому також передбачалося, що Укра!на ствробггничае з iншими державами, мiжнародними органiзацiями з метою усунення причин виникнення проблеми бiженцiв, полiпшення !х матерiального становища i вдосконалення правового статусу, а також повернення бiженцiв у кра!ну !х постiйного проживання.
Окремi аспекти державно! полiтики у сферi бiженцiв визначалися конституцiйними актами.
Так, у Конституцшному Договорi мiж Верховною Радою Укра!ни та Президентом Укра!ни про основнi засади оргашзацп та функцiонування державно! влади i мiсцевого самоврядування в Укра!ш на перюд до прийняття ново! Конституцп Укра!ни передбачалося (стаття 18), що статус бiженцiв, засади внутршньо! i зовшшньо! полiтики (у тому чист у сферi бiженцiв - авт.) визначаються виключно законами.
У Конституцп Укра!ни вщ 28 червня 1996 року термш «бiженець», на вщмшу вiд Конституцiйного Договору, не вживаеться. Все ж закршлеш в Основному Закош загальнi засади щодо визначення статусу та забезпечення прав i свобод шоземщв та осiб без громадянства в Украiнi стосуються i бiженцiв.
Варто також звернути увагу на пункт 5 частини першо! статп 85 Конституцii Укра!ни, зпдно з яким визначення засад внутршньо! i зовнiшньоi полiтики, а отже i засад державно! полiтики у сферi бiженцiв, вiднесено до повноважень Верховно! Ради Укра!ни.
Крiм того, зпдно iз статтею 92 Основного Закону статус шоземщв та оаб без громадянства (до яких належать i бiженцi - авт.) визначаеться виключно законом.
Певш зауваження викликае редакщя частини друго! статтi 26 Конституцп Укра!ни, згiдно з якою шоземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом. Проблема полягае в розмежуванш у законодавсга Укра!ни термшв «притулок» та «статус бiженця», що не дозволяе
поширити положення зазначено! статтi на бiженцiв. Водночас у мiжнародному правi надання притулку розглядаеться як один iз елементiв захисту бiженцiв. У науковш лiтературi вже зверталася увага на необхщшсть перегляду i приведення у вщповщшсть з мiжнародно-правовими актами, насамперед Конвенщею про статус бiженцiв, положень частини друго! статтi 26 Конституцп Укра!ни [6, с. 36].
На наш погляд, у даному випадку можна скористатися досвщом конституцшного регулювання Польщ^ яка в частиш першiй статтi 56 Конституцп Республши Польща вiд 2 квiтня 1997 року передбачила, що шоземщ можуть користуватися правом притулку вщповщно до принцитв, визначених законом, а в частиш другш ще! статтi, -що шоземцю, який в Республщ Польща шукае захист вiд переслщування, може бути надано статус бiженця вiдповiдно до мiжнародних договорiв, яю зобов'язують Республiку Польща.
Черговим етапом у нормативно-правовому визначенш державно! полггики Укра!ни у сферi бiженцiв був Указ Президента Укра!ни «Про Основш напрями сощально! полiтики на 1997-2000 роки» вщ 18 жовтня 1997 року № 1166. У схвалених цим Указом напрямах мютився окремий роздш «Млграцшна полiтика», в якому визначалася й державна пол^ика у сферi бiженцiв. Це був перший концептуальний акт нацюнального законодавства з дослщжуваного питання.
До основних напрямiв м^ацшно! полiтики Укра!ни було, зокрема, вщнесено: надання iноземцям чи особам без громадянства статусу бiженцiв або права на притулок в Укра!ш згщно з нормами нацiонального законодавства та вжиття заходiв до поступового створення умов для приеднання до Конвенцп ООН 1951 року та Протоколу 1967 року про статус бiженцiв. Крiм того, у зазначеному документ одним iз напрямiв м^ацшно! полiтики визначалося продовження мiжнародного ствроб^ництва у сферi мграцп з Управлшням Верховного Комiсара ООН у справах бiженцiв, Мiжнародною органiзацiею з м^ацп, ОБСС та iншими мiжнародними оргашзащями.
Наступною вiхою у конституцiйно-правовому регулюванш державно! полiтики Укра!ни у сферi бiженцiв стало затвердження Постановою Верховно! Ради Укра!ни вiд 17 червня 1999 року № 757-ХГУ Засад державно! пол^ики Укра!ни в галузi прав людини. У цьому документ! до основних напрямiв державно! пол^ики в галузi прав людини було вщнесено гумашзащю та ефективне запровадження законодавства про бiженцiв та вимушених переселенцiв.
24 травня 2000 року Президент Укра!ни Указом № 717 схвалив Основш напрями сощально! пол^ики на перiод до 2004 року. Варто зауважити, що, на вщмшу вщ Основних напрямiв соцiальноi пол^ики на 1997-2000 роки, у цьому докумеш! питанню державно! полiтики у сферi бiженцiв було придiлено менше уваги. Зокрема, одним iз прюритетних напрямiв регулювання мiграцiйних процесiв Укра!ни було визначено лише надання права на притулок в Укршш та забезпечення захисту бiженцiв вiдповiдно до нацюнального законодавства.
Закон Укра!ни «Про бiженцiв» вiд 21 червня 2001 року, як i попереднiй аналопчний Закон, не згадував про державну пол^ику у сферi бiженцiв, що, як гадаемо, було його недолгом. Водночас до засадничих положень можна вщнести норму частини першо! статп 23 цього Закону, згiдно з якою Укра!на спiвпрацюе з шшими державами, Управлiнням Верховного Комiсара Оргашзацп Об'еднаних Нацiй у справах бiженцiв, iншими мiжнародними органiзацiями з метою усунення причин виникнення проблеми бiженцiв, полшшення !х матерiального становища i вдосконалення правового статусу, а також повернення бiженцiв у кра!ну !х громадянсько! належностi (пiдданства) або попереднього постшного проживання.
Парламент придшяв увагу формування державно! пол^ики у сферi бiженцiв i в документах, прийнятих за наслщками парламентських слухань. Так, у Рекомендащях парламентських слухань «П'ята рiчниця прийняття Конституци Укра!ни. Права i свободи громадян Укра!ни - сподiвання i реальшсть», схвалених Постановою Верховно! Ради Укра!ни вiд 13 вересня 2001 року № 2692-Ш, Кабiнету Мтс^в Укра!ни рекомендуеться забезпечити дотримання прав бiженцiв згiдно з мiжнародними стандартами.
У Рекомендащях парламентських слухань на тему: «Законодавче забезпечення та реальний стан дотримання прав дитини в Укра!ш», схвалених Постановою Верховно! Ради Украши вщ 5 кв^ня 2011 року № 3189-У1, Кабшету Мшю^в Укра!ни рекомендувалося розробити та внести на розгляд Верховно! Ради Украши проект закону про внесення змш до деяких законодавчих актв Украши у сферi захисту прав д^ей^женщв, зокрема в частинi надання !м статусу дитини, позбавлено! батькiвського тклування, призначення законних представникiв та порядку визначення вшу неповнол^шх шукачiв притулку без супроводу.
1 липня 2010 року, як зазначалося, був прийнятий Закон Украши «Про засади внутршньо! i зовшшньо! полiтики», суттевим недолгом якого, на нашу думку було те, що в ньому ч^ко не закрiплено основнi засади державно! пол^ики Укра!ни як у сферi бiженцiв зокрема, так i у сферi м^аци в цiлому. Вважаемо, що в оновленш редакци цього засадничого Закону питання м^ацшно! пол^ики, включаючи полiтику у сферi бiженцiв, мають бути врегульованi.
Важливим внеском у конституцшно-правове регулювання державно! пол^ики у сферi бiженцiв стало схвалення Указом Президента Украши вщ 30 травня 2011року № 622 Концепци державно! м^рацшно! полiтики, яка визначила напрями, стратепчш завдання державно! м^ацшно! полiтики Укра!ни, принципи i прюритети дiяльностi державних органiв у сферi м^аци, напрями вдосконалення !! законодавчого та шститущонального забезпечення, а також мехашзми реалiзацii Концепци.
Значну увагу у цьому документ придiлено бiженцям. Так, основними механiзмами реалiзацii державно! м^рацшно! полiтики щодо тимчасового в'!зду в Укра!ну iноземцiв та оаб безгромадянства, зокрема, визнано: забезпечення реалiзацii загальновизнаних мiжнародних принципiв i норм мiжнародного права щодо захисту прав бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового чи тимчасового захисту або притулку в Укра!ш, враховуючи принцип невислання.
До завдань державних оргашв щодо реалiзацii Концепци вiднесено у тому чист й здiйснення заходiв, пов'язаних з iнтеграцiею в укра!нське суспiльство iноземцiв та осiб без громадянства, яким надано статус бiженцiв в Укра!ш.
Реалiзацiя положень Концепци, серед шших заходiв, передбачае: удосконалення законодавства про бiженцiв; урегулювання питань щодо забезпечення надання бiженцям правово! допомоги; сприяння штеграци в укра!нське суспiльство осiб, яким надано статус бiженцiв в Укра!ш; сприяння особам, яким надано статус бiженцiв в Укра!ш, у добровiльному поверненнi до держав !х громадянсько! належностi або попереднього постшного проживання, якщо в таких державах вже не юнуе обставин, що призвели до вимушено! м^аци.
Наведенi положення Концепци позитивно вплинули на змют Закону Укра!ни «Про бiженцiв та осiб, яю потребують додаткового або тимчасового захисту» вщ 8 липня 2011 року (з наступними змшами). У ньому певну увагу придшено й державнш полiтицi у сферi бiженцiв. За статтею 30 згаданого Закону Укра!на спiвпрацюе з iншими державами, Управлшням Верховного Комiсара Оргашзаци Об'еднаних Нацш у справах бiженцiв, iншими мiжнародними органiзацiями з метою усунення причин виникнення проблеми бiженцiв, полiпшення !х матерiального становища i
вдосконалення правового статусу, а також повернення бiженцiв у кра!ну !х громадянсько! належностi (пiдданства) або попереднього постшного проживання, а також у разi потреби !х переселення до шших кра!н у разi наявносп вiдповiдних мiжнародних договорiв.
Важливою новащею зазначеного Закону у контекстi дослщжуваного питання е те, що зпдно з частиною першою його статп 31 iноземцi та особи без громадянства, яких визнано бiженцями шшими державами - учасницями Конвенцп про статус бiженцiв 1951 року i Протоколу щодо статусу бiженцiв 1967 року i якi перебувають в Укра!ш на законних пiдставах, користуються тими самими правами i свободами, а також несуть таю самi обов'язки, як i громадяни Укра!ни, крiм випадкiв, установлених Конституцiею та законами Укра!ни, а також мiжнародними договорами, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою Укра!ни.
Варто також вщзначити, що в цьому Закош вперше на законодавчому рiвнi вживаеться словосполучення «державна полiтика у сферi бiженцiв». Проте наведене поняття вживаеться лише у назвi вщповщного органу виконавчо! влади, а самi засади ще! полiтики Закон ч^ко не закрiплюе.
За названим Законом згаданий державний орган чомусь мае двi назви. У переважнш бшьшосп статей йдеться про «центральний орган виконавчо! влади, що реалiзуе державну пол^ику у сферi бiженцiв та оаб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту», а в частиш восьмiй статтi 29 вiн мае назву «центральний орган виконавчо! влади, що забезпечуе формування державно! пол^ики у сферi бiженцiв та оаб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту».
На нашу думку, обидвi назви е невдалими. Адже основними завданнями зазначеного органу зпдно з Положенням про Державну м^рацшну службу Укра!ни, затвердженим Постановою Кабшету Мшю^в Укра!ни вiд 20 серпня 2014 року № 360, е як реалiзацiя державно! полггики у сферi бiженцiв, так i внесення на розгляд Мшютра внутрiшнiх справ пропозицш щодо забезпечення формування державно! пол^ики у цiй сферi. Отже, даний державний орган, по-сут, е центральним органом виконавчо! влади з формування та реалiзацii державно! пол^ики у сферi бiженцiв та осiб, яю потребують додаткового або тимчасового захисту, що доцшьно було б зазначити в його назвi в Закош.
Ряд докумешив, спрямованих на забезпечення реалiзацii державно! полiтики у сферi бiженцiв: прийняв Кабiнет Мiнiстрiв Укра!ни.
Так, Розпорядженням Кабiнету Укра!ни вщ 12 жовтня 2011 року № 1058-р затверджено План заходiв з реалiзацii Концепцп державно! мшрацшно! пол^ики. У ньому, зокрема, вiдповiдним органам виконавчо! влади доручено: опрацювати питання посилення ролi мюцевих державних адмшютрацш у сферi iнтеграцii бiженцiв, зокрема шляхом розроблення вщповщних регiональних програм; полшшити умови утримання бiженцiв, здшснювати заходи щодо будiвництва пунктiв !х тимчасового розмiщення з урахуванням вивчених потреб; розробити проект Державно! програми сприяння iнтеграцii в укра!нське суспiльство мiгрантiв, осiб, яким надано статус бiженцiв в Укра!ш, та осiб, якi потребують додаткового чи тимчасового захисту або притулку в Укра!ш; опрацювати в установленому порядку питання щодо сприяння особам, яким надано статус бiженцiв в Укра!ш, у добровшьному поверненш до держав !х громадянсько! належностi або попереднього постшного проживання, якщо в таких державах вже не юнуе обставин, що призвели до вимушено! м^ацп, та подати Кабiнетовi Мшс^в Укра!ни узгодженi пропозицii тощо.
Розпорядженням Кабшету МЫс^в Укра!ни вiд 22 серпня 2012 року № 605-р. було затверджено План заходiв щодо штеграцп бiженцiв та осiб, яю потребують додаткового захисту, в укра!нське суспiльство на перiод до 2020 року. Цей План
визначае напрями дiяльностi органiв виконавчо! влади у сферi бiженцiв. Зокрема, передбачаеться розробити законопроекти про внесення змш до законодавчих акпв з питань осв^и, працi, медичного, сощального, пенсiйного забезпечення, надання безоплатно! правово! допомоги з метою гармошзацп нащонального законодавства з мiжнародними стандартами у сферi притулку, захисту бiженцiв та оаб, якi потребують додаткового захисту; формування толерантного ставлення до бiженцiв та оаб, якi потребують додаткового захисту; розроблення затвердження регюнальних плашв заходiв щодо штеграцп бiженцiв та оаб, якi потребують додаткового захисту, в укра!нське суспiльство; сприяння збереженню нацюнально-культурно! самобутностi бiженцiв; здiйснення заходiв щодо пiдвищення рiвня правово! культури бiженцiв тощо.
Здiйснення запланованих урядом заходiв дозволить, на нашу думку, устшно реалiзувати схваленi концептуальнi положення державно! пол^ики у сферi бiженцiв.
Окремо варто звернути увагу на регулювання державно! пол^ики у сферi бiженцiв у контекстi европейсько! штеграцп Укра!ни.
Так, Президент Укра!ни Указом вщ 14 вересня 2000 року схвалив Програму штеграцп Укра!ни до Свропейського Союзу, в якiй, зокрема, йшлося про приведення законодавства про мгращю та притулок у вщповщшсть з мiжнародними стандартами, приеднання Укра!ни до Конвенцп про статус бiженцiв 1951 року та Протоколу до не! 1967 року, затвердження Верховною Радою Укра!ни Державно! м^рацшно! програми, вдосконалення системи сощально! допомоги бiженцям, розвиток системи iнтеграцГ! бiженцiв в укра!нське суспiльство тощо.
Указом вщ 22 квiтня 2011 року № 494 глава держави затвердив Нащональний план з виконання Плану дш щодо лiбералiзацГ! Свропейським Союзом вiзового режиму для Укра!ни. У роздш «Полiтика притулку» Нацiонального плану ставилися завдання щодо розроблення проекпв нормативно-правових актив у сферi надання притулку вщповщно до стандартiв та стандартв СС та забезпечення виконання вимог законодавства щодо надання притулку, зокрема в частиш вдосконалення процедур надання притулку, захисту прав оаб, яю звертаються про надання притулку, та бiженцiв, надання таким особам сощально! допомоги, створення шфраструктури для тимчасового розмщення бiженцiв, забезпечення осiб, яю звертаються про надання притулку, та бiженцiв документами, що посвiдчують особу.
Розпорядженням Кабшету Мiнiстрiв Укра!ни вщ 20 серпня 2014 р. № 805-р затверджено Нацiональний план заходiв з виконання друго! фази Плану дш щодо лiбералiзацii Свропейським Союзом вiзового режиму для Укра!ни. Згщно з роздiлом «Полiтика притулку» цшлю цiеi полiтики е ефективна iмплементацiя законодавства з питань притулку, зокрема забезпечення належно! iнфраструктури (у тому чи^ центрiв розмiщення) та пщвищення спроможностi вiдповiдальних органiв у сферi здiйснення процедур надання притулку, розмщення шукачiв притулку та захисту !х прав (у тому числi документування шукачiв притулку та бiженцiв з метою забезпечення ефективного доступу до користування сво!ми правами), а також штегращя бiженцiв.
У Рекомендацiях парламентських слухань на тему: «Безвiзовий режим мiж Укра!ною та СС: перспективи та новi можливостi для громадян Укра!ни», схвалених Постановою Верховно! Ради Укра!ни вiд 2 вересня 2014 року № 1675^П, Верховнiй Радi Укра!ни рекомендувалося внести змiни та доповнення до Закону Укра!ни «Про бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового захисту та тимчасового захисту» з метою розширення визначення «додатковий захист» та приведення Закону у вщповщшсть iз европейськими стандартами стосовно процедурних гарантш у випадку позбавлення особи статусу бiженця, а Кабшету Мшс^в Укра!ни - забезпечити внесення змш до акпв Мiнiстерства охорони здоров'я Укра!ни щодо надання особам, яю подали заяву про отримання притулку, безоплатних медичних послуг.
Висновки. Пщсумовуючи викладене, можна стверджувати, що в нашiй державi придшяеться увага конституцiйно-правовому регулюванню державно! пол^ики у сферi бiженцiв у вщповщносп до загальновизнаних норм та принцитв мiжнародного права та в контексп европейсько! штеграцп. Водночас врахування викладених пропозицiй щодо його вдосконалення, на наш погляд, сприятиме приведенню нащонального законодавства з питань бiженцiв та практики його застосування у вщповщшсть до загальновизнаних принцитв i норм мiжнародного права.
Список використано1 лггератури 1. Полiтика, право i влада в контексп трансформацiйних процесiв в Укра!ш : моногр. /
1. О. Кресша, А. С Матвiенко, Н. М. Онiщенко та ш.; за ред. I. О. Кресшо!. - К. : 1н-т держ. i пр. iм. В. М. Корецького НАН Укра!ни, 2006. - 304 с.
2. Алексеев С. С. Механизм правового регулирования / С. С. Алексеев. - М. : Юридическая литература, 1966. - 186 с.
3. Тертичка В. Державна пол^ика: аналiз та здшснення в Укра!ш / В. Тертичка. - К. : Основи, 2002. - 750 с.
4. Права людини в Укра!ш: 1нформацшно-анал^ичний бюлетень Укра!нсько-американського бюро захисту прав людини. - К., 1996. - Вип. 17. - 187 с.
5. Малиновська О. А. Бiженцi у свт та в Укра!ш: моделi виршення проблеми / О. А. Малиновська. - К. : Генеза, 2003. - 288 с.
6. Вщповщшсть роздшу II Конституцп Укра!ни «Права, свободи та обов'язки людини i громадянина мiжнародним зобов'язанням Укра!ни у сферi прав людини» / авт. статей: В. П. Суботенко; упоряд.: В. Д. Андрiенко. - К.: Фешкс, 2010. - 208 с.
Стаття надiйшла до редакцп 25.12.2014 р. V. P. Bosyi
CONSTITUTIONAL- LEGAL REGULATION OF PUBLIC POLICY OF UKRAINE IN THE FIELD OF REFUGEES
The article analyzes the theoretical and legislative aspects of the constitutional-legal regulation ofpublic policy of Ukraine in the field of refugees and the motivation for proposals for its improvement.
The paper studies the definition of the term «public policy», gives the author's definition of the term «public policy of Ukraine in the field of refugees», and turns the attention to the importance of this policy to determine ways to improve the national legislation on refugees.
The article states the conclusion that Ukraine, being the member of the UN and the Council of Europe, shall implement the public policy in the field of refugees in accordance with international standards. The paper studies the international instruments containing the pointed standards and discloses their contents.
The article determines the subjects ofpublic policy of Ukraine in the field of refugees. It was noted that the public policy of Ukraine in the field of refugees is a part of the state migration policy, the formation of which began with the Declaration of State Sovereignty of Ukraine dated July 16, 1991.
The paper gives attention to the fact that before the adoption of the Constitution of Ukraine 1996 in our country the conceptual documents defining the public policy in the field of refugees were not accepted. Certain aspects were contained in the laws and other acts adopted on refugees.
The article investigates the development of national legislation defining the public policy in the field of refugees. It was particularly noted the importance of the Concept of the state migration policy approved by the President of Ukraine on May 30, 2011. It defines areas, strategic tasks of public policy in the field of refugees, principles and priorities of the activities ofpublic authorities in this field.
The paper considers separately the question of the regulation of public policy in the
field of refugees in the context of European integration of Ukraine.
It is concluded that in our country the attention to the constitutional-legal regulation of the public policy in the field of refugees in accordance with international standards is paid. There are substantiated the proposals for its further improvement.
Key words: a refugee, constitutional-legal regulation, state policy, legislation.
УДК 342.722
О. П. Васильченко
ПОНЯТТЯ ТА ОЗНАКИ ПРАВОВО1 В1ДПОВ1ДАЛЬНОСТ1 ЗА
ПОРУШЕННЯ ПРИНЦИПУ Р1ВНОСТ1 ПРАВ I СВОБОД ЛЮДИНИ I
ГРОМАДЯНИНА В УКРА1Н1
В cmammi охарактеризовано поняття «eidnoeidanbmcmb» та «юридична eidnoeidanbHicmb»; встановлено ознаки юридичног вiдповiдальностi; визначено загальн та спещальш ознаки конституцтно-правово'г вiдповiдальностi; сформульовано поняття «конституцтно-правова вiдповiдальнiсть за порушення принципу рiвностi прав i свобод людини i громадянина в Украш».
Ключовi слова: принцип рiвностi, конституцтно-правова вiдповiдальнiсть, права i свободи.
Постановка проблеми. Ефективносп реалiзацii принципу piBHOcri прав i свобод людини i громадянина в Укра'ш значною мiрою сприяе встановлення юридично'' вщповщальносп за недотримання зазначеного принципу. Для визначення сутност правово'' вiдповiдальностi за порушення принципу рiвностi прав i свобод людини i громадянина в Укра'ни, потрiбно, з одного боку, визначити ii мiсце в системi юридично'' вщповщальносп, з iншого, встановити ii специфiчнi особливостi, виходячи з предмету регулювання. Виходячи з того, що конституцшно-правова вщповщальшсть е невiд'eмною складовою мехашзму реалiзацii принципу рiвностi прав i свобод людини i громадянина, напрямок дослщження мае орiентуватися саме на особливостях зазначено'' сфери вiдносин.
Аналiз останнх до^джень i публтацт. Проблеми вщповщальносп за порушення прав i свобод людини i громадянина в Укра'ш були предметом дослiдження таких вчених, як: О. В. Бшоскурсько'', Н. В. Гончаровой Т. М. Заворотченко, О. В. Кузнецовой Л. I. Летнянчина, Л. М. Липачово'', В. П. Колюника, G. Г. Петренко, О. В. Пушинок С. Г. Хазова та багатьох шших. Однак, саме конституцшно-правова вщповщальшсть за порушення принципу рiвностi прав i свобод людини i громадянина залишаеться малодослiдженою, що обумовлюе актуальнiсть дано'' статтi.
Метою ще' статтi е визначення поняття та ознак конституцшно-правово'' вщповщальносп за порушення принципу рiвностi прав i свобод людини i громадянина в Укра'ш. Для досягнення поставлено'' мети слiд вирiшити таю науковi завдання: охарактеризувати поняття «вщповщальшсть» та «юридична вщповщальшсть»; встановити ознаки юридично'' вщповщальносп; визначити загальш та спещальш ознаки конституцшно-правово'' вiдповiдальностi; сформулювати поняття «конституцшно-правова вщповщальшсть за порушення принципу рiвностi прав i свобод людини i громадянина в Украш».
Виклад основного матерiалу. Конституцiйно-правова вщповщальшсть е основним видом юридично'' вщповщальносп у конституцшному правi Укра'ни. О^м того, зазначена категорiя е окремим шститутом конституцiйного права. 1снуе i бiльш
