CC BY
21
УДК 342.7(477)(045)
О. М. Пересада
КОНСТИТУЦ1ЙНА МОДЕРН1ЗАЦ1Я ЯК ЗАС1Б КОНСТИТУЦ1ЙНО1
ШТЕГРАЦП УКРА1НИ В КОНТЕКСТ1 ГЛОБАЛ1ЗАЦ1ЙНИХ ПРОЦ1В ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ТА СВОБОД ЛЮДИНИ: ДОСВ1Д ПОСТРАДЯНСЬКИХ
ДЕРЖАВ
У статт1 встановлюеться значения конституцтног модертзацИ як засобу досягнення в1дпов1дност1 конституцшних норм в сфер1 прав та свобод людини европейським стандартам в рамках процесу ¡нтеграци та участ1 у глобал1зацтних правових процесах. У статт1 викладений досв1д пострадянських держав у реформуванн (модертзацИ) Основного закону в частит прав та свобод людини на шляху до вступу до Свропейського Союзу, вказано на певн1 устхи та проблеми цих держав. Вироблеш рекомендаци для Украши щодо конституцтног модертзацИ в контекст1 евроттеграци.
Клю^о^^ слова: Конститущя, модертзащя, права та свободи людини, зм1ни до конституци, реформування, ¡нтегращя.
Постановка проблеми. Шлях европейсько'' штеграцп Украши лежить в контексп глобалiзацiйних процеав що вщбуваються на европейському простора Забезпечення прав та свобод людини е одним з ключових питань конституцiоналiзму на пострадянському простора Наближення до европейських стандартсв е необхщною умовою для Украши, а отже попереду складний шлях внесення змш до законодавства, в тому чист на рiвнi Конституци. Для проведення ефективно'' модершзацп конституцшних норм Укра'на мае спиратися на досвщ держав, що пройшли цим шляхом та забезпечили вщповщнють свого законодавства в сферi захисту прав та свобод людини европейським стандартам.
Аналгз останнгх дослгджень г публгкацгй. Питання приведення норм нащонального права шляхом модершзащя для адоптацп держави до правових штеграцшних та глобалiзацiйних процеав е досить розробленою тематикою, яку глибоко дослщжують А. Шайо, В. Осятинський, Е. Лгговська та багато шших. Крiм того досвщ пострадянських держав на шляху до Свропейського союзу вивчаеться такими вченими як Л. Гарлицький та В. Я. Гельман.
Виклад основного матергалу. Дослщження конституцшних реформ в державах-членах СС в трансформацшному контексп найкраще проводити на прикладi колишшх сощалютичних держав, яю здшснили ефективнi конституцшш реформи, що призвели до змши вае'' правово'' системи. В якост найбiльш вдалих прикладiв можна вважати Польщу та держави Балтп. Для цього е низка причин.
По-перше, вони вже е членами Свропейського Союзу, а отже демократична трансформащя, трансформащя правово'' системи, врештi-решт конституцшна реформа пройшли успiшно, настiльки, що пол^ична, правова та соцiальна системи в щлому вiдповiдають стандартам СС.
По-друге, Польща i держави Балти продемонстрували низку специфiчних прийомiв тако'' трансформаций зважаючи на рiзну ступшь початково'' бази, стартових умов, яю в свою чергу були обумовлеш насамперед рiзною ступеню iнтегрованостi до СРСР.
По-трете, Польща i Украша мають спiльне iсторичне минуле, цi народи е етнос порiдненими, територiя, та горизонтальна i вертикальна органiзацiя публiчноi влади в цiлому нагадують украшсью.
По-четверте, досвiд держав Балти е щнним для Украши оскiльки як i першi, Украша була досить довго в сферi впливу СРСР, i багато проблем мають однаковий характер (русифшащя, вiдсутнiсть громадянського сустльства, тощо).
Огляд розпочнемо з аналiзу конституцiйного реформування Польщi.
Конституцiйне реформування Польщi одразу розпочалось з усвщомлення необхiдностi кардинально'1' змiни соцiалiстичноi конституци, шляхом прийняття нового акту. Зауважимо, що на користь розробки та прийняття ново! конституци в Польщi наводилися свого часу такi аргументи: щеолопчного плану (дiюча на початку 90-х роюв конституцiя була прийнята в 1952 рощ i сприймалася як авторитарна); аргументи престижу (будь-яка незалежна держава повинна мати свою конститущю); пол^ико-етичного порядку (нова конститущя повинна була стати цементуючою основою демократичного поличного спiвтовариства вшьних полякiв); нарештi, висловлювалися i прагматичн мiркування. Поправки i доповнення, що вносилися в текст сощалютично'1 конституци, носили тимчасовий характер. Цей факт не сприяв повнощнш трансформаци старого документа в довготривалий Основний Закон ново'1 Польщу Зокрема, не пщдавалися змiнi комунiстична риторика роздiлу, присвяченого правам людини. Жодного разу не проводилася робота з гармотзаци тексту Конституци. Старi положення суперечили новим. Так ст. 68 вщповщала «сощалютичш економiчнiй системЬ» i централiзованого планування, в той час як ст. 6 гарантувала «свободу економiчноi дiяльностi безвщносно до форм власносп». Передбачалося, що Конституци 1952 року буде в перспективi замшена новим Основним Законом, покликаним забезпечити правовi основи для демократичного правлшня.
Саме тому вщ Конституци Республши Польща 1997 року вщштовхуючись вiд негативу радянсько! конституци, необхiдно було вiдобразити засади майбутнього розвитку держави та сустльства. Через це, у новш Конституци отримали закршлення i розвиток таю базовi принципи демократично:!, правовох держави, як: правовий характер держави (ст. 2, 7, 8 та ш.), захист прав i свобод людини та громадянина (ст. 5, 11, 12, 14, глава 2), принцип вщповщальносп (ст. 145, 156, 158, 198), принцип розподшу влади (ст. 10), принцип народовладдя (ст. 4) та ш. В пункт 2 статп 4 вказуеться, що народ здшснюе владу безпосередньо i через сво'х представниюв. В якост способiв реалiзацii права безпосереднього здiйснення передбачеш участь в референдумi i громадянська законодавча шщатива. Референдуму присвячена ст. 125. Стаття 62 встановлюе вшовий ценз - 18 рокiв, а також встановлюе, що особи, позбавлеш постановою суду виборчих прав, не можуть брати участь у референдумь Нацюнальний референдум може бути проведений тшьки з питань, що становлять особливу важливють для держави. Правом призначення надшеш Сейм i Президент Республши. Сейм може прийняти вщповщне рiшення абсолютною бiльшiстю голосiв у присутносп не менше половини вщ конституцiйного складу палати. Президент - за згодою Сенату, вираженого при дотриманш зазначеноi вимоги. Референдум вважаеться таким, що вщбувся при явщ бiльше половини громадян, що мають право голосу. На можливють проведення референдуму також вказуе пункт 3 ст. 90 - згода на ратифшащю мiжнародного договору, що надшяе мiжнародну органiзацiю повноваженнями державних оргашв влади в певних областях, може бути отримана шляхом проведення нащонального референдуму. Пункт 2 статп 90 передбачае також шший шлях - закон про ратифшащю може бути прийнятий парламентом з дотриманням вимоги - 2/3 голоав у присутносп не менше половини вщ конституцшного складу в обох палатах. Вщповщний закон був розроблений i прийнятий у зв'язку з проведенням референдуму про вступ Польщi в €С.
Даний нормативний акт передбачае, що результати голосування обов'язковi для виконання, якщо у референдумi беруть участь понад 50% виборщв. Якщо пор^ явки не подоланий, Сейм, вщповщно до пункту 4 ст. 90, може розглянути iншi способи ратифшацп договору про вступ. Зважаючи на невисоку актившсть електорату, на той момент юнувала небезпека зриву референдуму про вступ. А отже, було прийнято ршення, що виправдало себе згодом, про дводенне голосування. Хоча Конститущя не вимагае обов'язкового проведення референдуму з питання ратифшацп, вибiр даного способу лептимацп був детермшований традицшними уявленнями про державний суверештет i вираженнi волi народу шляхом прямого голосування. Досить важливим шляхом прямо!' участ е використання права законодавчо'1 шщативи. Вiдповiдно до пункту 2 ст. 118, правом законодавчо! шщативи надiлена група громадян, що мають право голосу на виборах в Сейм, чисельнютю не менше 100 тисяч. Внаслщок прийняття вщповщного закону дане право отримало мехашзм реалiзацii. Громадянська законодавча iнiцiатива не поширюеться на питання, пов'язанi зi змiною Конституцп, бюджетом, державним боргом, фшансовими гарантiями, наданими державою.
Право громадян обирати i бути обраним закршлено в ст. 62, 99, 100, 127. Конституцшно встановлюеться, що вибори в Сейм повинш бути загальними, рiвними, прямими, пропорцiйними i проводитися при таемному голосуваннi (пункт 2 ст. 96); вибори в Сенат - загальними, прямими i також при таемному голосуванш (пункт 2 ст. 97).
Роздш II мютить перелiк прав i свобод людини i громадянина, а також вказiвки на механiзми 1х захисту та реалiзацii. Як зазначаеться, «норми цього роздiлу вiдповiдають мiжнародним стандартам прав людини, а деяю з них, наприклад, право на доступ до шформацп (стаття 61) i обмеження, що накладаються на публiчнi влади при отриманнi шформацп про приватних оаб (стаття 51), - навт йдуть далi мiжнародних стандартв »
[6, с. 59].
Конституцшно закршлеш: право на правовий захист, рiвнiсть перед законом, заборона дискримшацп (ст. 31, 32), захист життя та людсько'1 гiдностi (ст. 38, 30), захист приватного життя i ам'1 (ст. 47), свобода перемщень, совiстi, думки (ст. 52, 53, 54), свобода створення асощацш i об'еднань (ст. 58, 59), право власност (ст. 64), свобода занять i вибору мiсця роботи (ст. 65) та iншi права i свободи. Стаття 31 виступае гарашиею основних свобод - нiхто не може бути примушений робити те, що не вказано в закош. Органи публiчноi влади обмеженi у сво'й дiяльностi межами права (ст. 7). Обкладення податками i зборами може проводитися тшьки за допомогою закону (ст. 93). Обмеження користування конституцшними правами i свободами можуть встановлюватися тшьки законодавчо, з метою забезпечення безпеки, громадського порядку, охорони навколишнього середовища, здоров'я, публiчноi морал^ прав i свобод шших оаб. При цьому, обмеження не можуть суперечити сут прав i свобод (п. 3 ст. 31). Як показуе практика, важливим у механiзмi захисту прав i свобод людини та громадянина е узгоджене розумшня цшей, що виправдовують такого роду обмеження. Широке трактування державно!', нацюнально'! безпеки, публiчноi моралi, особливо за вщсутносп чiтких, законом встановлених кордошв, здатне iстотно послабити розглянутий мехашзм. В Основному закош мютиться значний арсенал засобiв захисту прав i свобод. Найважливiшою е пряма дiя норм Конституцii (пункт 2 ст. 8). Пункт 1 ст. 178 передбачае, що суддi при виконанш свое'! посади тдкоряються тiльки Конституцп i законам, що зобов'язуе суддiв розглядати при тлумаченнi конкретного правового акта цей акт спшьно з Основним законом. Основною перешкодою в даному випадку може стати формальне розумшня i застосування закошв, що отримало широке поширення в постсощалютичних державах. Крiм того, як зазначаеться, «жорстке формулювання поняття конституцiйного оскарження являе собою додаткову небезпеку на шляху
формування конституцшних механiзмiв». Якщо буквально тлумачити положення про конституцшне оскарження, що не стосуеться конституцiйностi юридичного обгрунтування при прийняттi оскаржуваного ршення, то таким чином з тд юрисдикци Конституцiйного трибуналу виключаються ситуацп, коли порушення Конституцп пов'язано не з невщповщнютю Конституцп самого нормативного акта, а з не конституцшшстю юридичного тлумачення цього нормативного акта. «Якщо таке обмежувальне тлумачення поняття конституцшного оскарження закршиться на практицi, то переваги цього мехашзму залишаться нереалiзованими» [4, с. 65]. Статп 77-80 Конституцп 1997 року, закрiплюють право на вщшкодування шкоди, заподiяноi порушенням прав i свобод, право на судовий захист, на оскарження судового ршення, на звернення до парламентського уповноваженого з захисту прав людини, на подачу конституцшно' скарги. Мехашзм конституцшного оскарження рашше був вщсутнш в правовш системi Польщi. Вiдповiдно до статп 79, «кожен, чи' конституцшш свободи або права виявилися порушеними, мае право вiдповiдно до принцитв, визначених в законi, подати скаргу до Конституцшного трибуналу у справi про вщповщтсть Конституцп закону чи шшого нормативного акта, на пiдставi якого суд або орган публiчноi адмшютрацп прийняв остаточне рiшення про його свободи чи права або про його обов'язки, визначеш в Конституцп». При цьому право подання конституцшно' скарги не поширюеться на випадки порушення економiчних прав (ст. 81). Дане положення, е наслщком негативных пол^ичних наслщюв спроб Конституцшного трибуналу захистити економiчнi права в судовому порядку, зроблених у першш половин 90-х рокiв. Крiм того, в умовах незавершено' економiчноi трансформаци Конституцiйний трибунал з великою часткою ймовiрностi виявився б завалений такого роду конституцшними скаргами. Очевидно, що подiбного роду новацп необхiднi i в Укрш'ш, зважаючи однаковий характер проблематики.
Найважлившою складовою реалiзацii прав i свобод згiдно ново' Конституцп е дiяльнiсть Конституцiйного трибуналу. В постановах цього органу простежуеться «стримане ставлення до ршень парламенту (за умови дотримання ним правил «належно' законотворчосп». Пiд правилами належно' або коректно' правотворчост насамперед розумiються принципи, що випливають з конституцшного положення про демократичну правову державу, вщповщно до якого, «ва новi норми, що неналежним чином впливають на правове становище громадян, повинш встановлюватися вщповщно до деяких формальних заборон i вимог» - заборона зворотно' сили закону, вимога збереження вщповщного адаптацiйного перiоду для адресатiв нових положень, вимога встановлення вщповщних перехщних положень [2, с. 159; 1, с. 86]. В процеа оскарження в Конституцшному трибуналi деяких положень реформ систем пенсшного забезпечення i медичного страхування, що проводилися в 1998 рощ, вш зайняв таку позищю - з одного боку, було зазначено, що в питаннях регулювання сощальних прав парламенту надана значна свобода дш, з шшого, допускалася можливють втручання Конституцшного трибуналу в випадку, якщо присутне явне порушення нових правил юнуючого стввщношення мiж можливостями держави i ступенем задоволення потреб одержувача.
Конституцшний трибунал досить послщовно вiдстоював свою позицiю щодо «основного змюту» соцiальних прав. Оскшьки, вiдповiдно до ст. 30, повага та охорона гщносп людини - обов'язок оргашв державно' влади, рiвень благ, що надаються не може бути зменшений нижче «мшмального життевого рiвня». При цьому Конституцiйний трибунал брав до уваги наслщки бюджетних труднощiв, що виникають в умовах економiчного спаду початку 90-х роюв ХХ столiття. В планi розгляду шдивщуальних конституцiйних скарг Конституцiйний трибунал повшстю погодився з розмежуванням прав особи та принцитв державно' пол^ики. Творцям Конституцп
вдалося, з одного боку, закршити ютотний перелiк соцiальних прав, з шшого - знайти шляхи обмеження небезпеки !'х розширювального тлумачення. Дiяльнiсть Конституцiйного трибуналу також при значному рiвнi активностi в сферi захисту сощальних прав не е грубим втручанням у компетенщю законодавчо!' i виконавчо!' влади, його рiшення, як правило, е продуманими i зваженими. Додатковою гарашиею вiд фiнансових потрясшь, якi могли б бути викликаш рiшеннями Конституцiйного трибуналу, е положення Конституцп, що дозволяе цьому органу вщстрочити вступ в силу свого ршення про втрату законом, визнаного неконституцшним, обов'язково!' сили на перюд до 18 мiсяцiв (пункт 3 ст. 190). Деяким недолгом системи захисту сощальних прав та сощально!' пол^ики може бути визнано те, що «переважае мажоритарна соцiальна полiтика, тобто маргшальш групи iгноруються, а т рiшення, якi не приносять переваг середньому класу, не реалiзуються» [7, с. 4].
У Конституцп 1997 року отримав закршлення менший в порiвняннi з Основним Законом 1952 перелш сощальних прав. Зокрема, текст не мютить права на працю, гарантуеться тшьки свобода професшно!' дiяльностi (пункт 1 ст. 65). Примушення до пращ може допускатися тшьки на пiдставi закону (пункт 2 ст. 65). Конституцшно заборонено працю дгтей до 16 роюв (пункт 3 ст. 65). Законодавчi владi надана значна свобода дiй в конкретизацп цiлого ряду питань, що стосуються сощального та соцiально-економiчного аспектв життя (ст. 67, 65 та ш.) Вказуеться, що при розробщ законiв, що забезпечують соцiальнi гарантп, законодавчi збори можуть враховувати економiчну ситуацiю в межах конституцiйно гарантованих прав i свобод. Поряд з гарашиею особистих соцiальних прав (ст. 66-76) Конститущею 1997 року встановлено принципи державно'! пол^ики, що мютять обов'язки органiв державно'! влади (п. 5 ст. 65; п. 3-5 ст. 68; ст. 69; п. 4 ст. 70 та ш.), громадянин може вимагати в судовому порядку вщ оргашв влади реалiзацii сво!'х прав i свобод, щодо не дотримання принцитв державно!' пол^ики. Передбачаеться, що в випадку проведення пол^ики, яка йде в розрiз iз зазначеними принципами, повиннi спрацьовувати пол^ичш механiзми виборiв i парламентського контролю за дiяльнiстю виконавчо!' влади. Таким чином, у реалiзацГi блоку сощальних прав i свобод задiянi не тiльки правовi, а й пол^ичш механiзми. Багато чого в даному випадку залежить вщ належного функщонування правово!', пол^ично!' та економiчноi систем кра!'ни.
На вiдмiну вщ попередньо!' Конституцп, що мiстила тшьки загальну статтю про заборону дискримшацп, нова мiстить положення, що захищають права громадян, яю належать до меншин. Статп 27 i 35 закршлюють право на користування рщною мовою i навчання рiдною мовою. Статп 9 (повагу до мiжнародного права), 13 (заборона дiяльностi нацистських, фашистських партш), 25 (рiвноправнiсть церков та шших релiгiйних органiзацiй), 31 (правовий захист свободи особи), 32 ^вшсть перед законом i заборона дискримшацп), 53 (свобода совют i вiросповiдання), 57 i 58 (право на об'еднання, створення асоцiацiй) закршлюють права i свободи, що безпосередньо впливають на статус оаб, яю належать до рiзного роду меншин.
Основний закон Польщi е досить детальним документом (243 статп), проте, мютить близько 70 вiдсилочних норм, що передбачають обов'язкове прийняття закошв з вiдповiдних питань. Пункт 1 ст. 236 зобов'язав Раду мшс^в протягом двох роюв з дня вступу Конституцп в силу представити в Сейм необхщш для !!' реалiзацii законопроекти. Крiм того, досить невщкладною справою стало приведення суперечливого нащонального законодавства у вiдповiднiсть з европейськими стандартами. У зв'язку з цим, безсумшвно, як позитивний слщ розщнювати той факт, що незабаром тсля прийняття Конституцп 1997 р. в порядку !'!' реалiзацii стали розроблятися i прийматися новi закони, а також поправки до вже д^чих законiв. Значнi зусилля докладалися для гармошзацп европейського та польського
законодавства. У липнi 1997 р. Сейм прийняв поправку до Закону про надзвичайний стан, яка виключала автоматичне обмеження шдивщуальних прав i свобод у випадку оголошення Президентом надзвичайного стану. У серпш 1997 року було прийнято новий Закон про Конституцшний трибунал. У ачш 1998 р. зусиллями правого парламенту був ратифшований Конкордат з Ватиканом.
В цшому конституцшний процес у Польщi досить устшно проходить етап реалiзацii Основного закону. Конституцшш норми поступово стають правовою практикою. 1нституцшна структура адаптуеться до нових конституцшно-правових умов. Необхщно вщзначити, що вщбуваеться подвiйна адаптацiя:
- в порядку реалiзацii нового Основного закону;
- в порядку штеграцп в структури СС.
Заповнюються конституцшш прогалини. Проте при цьому юнуе, ряд проблем. В процес розробки Основною закону Польщi не був досягнутий консенсус з цшо' низки питань в сферi захисту прав та свобод людини: оргашзащя мюцевого самоврядування, охорона життя i т.д., як наслщок, по спiрним питанням були закршлеш максимально нейтральнi формулювання, використовувалися вщсильш норми, конституцiйнi умовчання, що призвели до вщновлення дискусiй в процес розробки вiдповiдного законодавства. Схожа ситуащя спостерiгаеться i в Укра'ш.
Суперечливий вплив справляе процес штеграцп в СС. З одного боку, вш виступае свого роду гарантом демократичного тренда розвитку Польщ^ з шшого - надмiрне навантаження на шституцшну структуру може привести або до дисфункцп, або до змщнення системи подвшних стандартiв. Крiм того, соцiально-економiчна цiна штеграцп може виявитися надмiрно високою. Широке поширення неформальних практик в поеднанш з усе ще недостатшм рiвнем правово', пол^ично', тдприемницько' культури здатне створити серйознi перешкоди на шляху реалiзацii демократично' Конституцп, та утвердження стiйкого конституцiйно-правового порядку.
Разом з тим, польський досвщ розробки, прийняття i реалiзацii Конституцп 1997 року е щкавим i повчальним. Його вивчення дозволяе: простежити вплив трансформацшних чинникiв, розглянувши протшання процесу розробки i прийняття нового Основного закону у вщносно несприятливих умовах, показати переваги i недолши тривалого процесу творения конституцп, виявити вплив i взаемовплив конституцiйноi та загально' системно' трансформацiйноi динамiки, розробити деяю рекомендацй з органiзацii та здшснення конституцiйноi модернiзацГ'.
Досвiд держав Балтп, що однозначно вибрали европейську парадигму, i вже е членами Свропейського Союзу, тдкреслюе необхiднiсть конституцшно' модернiзацii як засобу приведення конституцшно' системи до певних стандар^в, у даному випадку -СС.
Прийняв конституцп, стали правовою основою подальшого процесу модершзацп держав Балтй, закршили принципово новi засади конституцiйного ладу, що базуються на демократичних принципах, загальновизнаних у свгтовому спiвтовариствi. Серед них варто особливо видшити: проголошення демократичного характеру держави; визнання людини найвищою цшшстю в суспiльствi i державi; визнання природного характеру прав i свобод людини та закршлення 'х правових гарантiй; народовладдя; принцип розподшу влади; прагнення до правово' державностi; верховенство закону; полiтичний плюралiзм; рiвноправнiсть усiх форм власностi; сощальна спрямованiсть держави; свiтський характер держави; забезпечення права громадян на здшснення мюцевого самоврядування.
У конститущях, прийнятих в державах Балтп, знайшли вщображення цший ряд положень, що характеризують кардинальну змшу конституцiйного ладу. Зокрема закршлення в Конституцп базових прав та свобод людини, що передбачеш
мiжнародними актами та е невщ'емним елементом побудови а функцiонування правово!' держави, особливий iнтерес може притягнути питання закрiплення в Конституцп таких прав громадян, як право на самоврядування, право на законодавчу шщативу тощо. Забезпечення реалiзацii таких прав громадян полягае у встановленш правових механiзмiв функцiонування апарату держави, який мае спиратися на можливють участ населення у ключових демократичних процесах в держав^ що було категорично не притаманне радянськш системi оргашзаци державного управлiння.
Практично всi сучасш конституцп закрiплюють тезу про те, що мюцеве самоврядування е необхщним елементом демократично!' оргашзацп державного i суспiльного життя кожно!' держави. Наявшсть незалежно!' системи органiв мiсцевого самоврядування було не властиво для радянсько!' держави, де на основi формального проголошення самостiйностi населення у виршенш питань соцiального i економiчного розвитку територп фактично iснувала чiтка централiзацiя системи державно!' влади.
Основнi закони держав Балтп обмежуються спiльною декларащею i не розкривають конкретних форм здшснення суверенiтету народу. Конституцiя Латвшсько!' Республiки не мiстить спецiальних норм про мюцеве самоврядування, проте, вщповщно до вiддiлу I пункту 2 Конституцп «влада належить народу».
В державах Балтп бшьш чiткого нормативного регулювання вимагають способи реалiзацГi громадянами народно!' правотворчо!' iнiцiативи. Народна правотворча шщатива громадян - це порiвняно новий iнститут безпосередньо!' демократГ! для цих держав. Це форма безпосереднього здшснення контролю визначено!' законом групою громадян мiсцевого самоврядування за допомогою внесення ними проекту правового акта з питань мюцевого значення, скасування або змши прийнятих нормативно-правових акпв для подальшого винесення вщповщно!' шщативи на мiсцевий референдум або прийняття представницьким органом мiсцевого самоврядування. В Естонп iнiцiатором можуть виступати не менше одного вщсотка жителiв. 1х право пiдкрiплено обов'язком виконавчого органу мюцевого самоврядування (сшьсько!, мюько!' управи) в мiсячний термiн поставити питання на дозвш вiдповiдного зборiв. Кожен мешканець може також клопотати перед зборами або управою про внесення змiни або скасування чинного акта мюцевого самоврядування.
Право на здшснення мюцевого самоврядування реалiзуеться громадянами цих держав не тшьки з використання безпосередньо!', а й опосередковано!' демократГ!. Такий порядок тюно пов'язаний з реалiзацiею в державах БалтГ! одного з основоположник принцитв Свропейсько!' Хартп мiсцевого самоврядування - принципу самостшносп визначення населенням структури органiв влади на мюцях.
У Латвй та Лшга представницьким органом мiсцевого органу влади е рада, утворена на мунщипальному або районному рiвнi. У Латвп Рада мiсцевого органу влади здшснюе винятковi повноваження по затвердженню статутв; мiсцевого бюджету; плану захисту навколишнього середовища; визначення вартостi послуг, що надаються органами мюцевого самоврядування, !'х пщприемствами i органiзацiями та т.д.
У Литв^ Рада е не тшьки представницьким, але i дорадчим органом влади на мюцевому рiвнi. Ради можуть створювати постiйнi i спецiальнi комiтети [5, с. 236-237].
Органи мюцевого самоврядування зобов'язаш постшно враховувати думку населення. Законодавство цих держав передбачае ряд випадюв, коли при прийнятп органами мiсцевого самоврядування найбшьш важливих рiшень iнформування населення та врахування його думки (а iнодi i згоди) е обов'язковими. Мiсцевi органи влади Литви можуть оргашзовувати проведення опитувань щодо ршень, прийнятих мiсцевими органами влади. Однак, висновки зроблеш на пiдставi таких опитувань носять виключно консультативний характер.
З урахуванням характеру оргашзацп влади та територiального устрою в державах Балтп спостерiгаеться рiзноманiття органiзацiйних форм мюцевих владних структур, що включають в себе самi рiзнi рiвнi: область, район, мiсто, селище, село, частина населених пунктiв i т.д. При цьому, як правило, видшяються обласний, мюький, районний, селищний та сшьський рiвнi функцiонування мiсцевого самоврядування.
В Естонп - одиницями мюцевого самоврядування е волостi i мюта. Iншi одиницi мiсцевого самоврядування можуть утворюватися на засадах та в порядку, встановлених законом (стаття 155 Конституцп Естонп). Закон «Про мюцеве самоврядування» Естонп допускае можливiсть утворення одиниць самоврядування на частиш територп волостi чи району (статтi 56, 57).
Висновки. Важливим висновком конституцшно' модершзацп у вказанiй групi держав е необхщшсть обережного конституювання прав i свобод людини. Там де законодавець вщображав лише основнi права - проблем для функцюнування реально' конституцп не виникало. Там же, де законодавець дублював радянський досвщ, з безмежним перелшом прав i свобод, особливо соцiальних (Польща), це утруднювало роботу органiв конституцiйного контролю, i як наслiдок вимагало вiд законодавця обмежувати 'х дiю.
Практика реалiзацii конституцiйних положень показуе, що в перюди трансформацп нацюнально' правово' системи доцiльнiше приймати конституцiю невелику за змютом, i деталiзувати '' на рiвнi поточного законодавства (Бал^я). Таким чином трансформацiя не утруднюеться необхщшстю постшно' корекцп конституцп, i як наслiдок, проблемою гармошзаци '' норм, та прилаштуванням поточного законодавства.
Необхщним заходом в ходi конституцшно' модершзацп е введення iнституту конституцiйного контролю або його значне реформування. Це стосуеться шших контрольних iнститутiв, зокрема омбудсмана, що свщчить про 'х надзвичайну важливiсть для належного функцюнування мехашзму державно' влади правово', демократично' держави.
Аналiз конституцшно' модершзацп в пострадянських державах Схщно' Свропи, дозволяе стверджувати, що потреба в компаративно-правових дослщженнях взагалi, та в конституцшш сферi, зокрема, особливо активiзуються в перехщш перiоди розвитку держави та суспшьства, оскiльки саме в таю перюди потреба в подiбних знаннях -найвища. Це стосуеться як емтричного так i рацiонального аспекпв знань. Цей аспект мае надзвичайно важливе значення для Укра'ни, яка продовжуе свою конституцшну трансформацiю. Системне дослщження досвiду вказано' групи держав, допомогло визначити та розробити пропозицп для удосконалення форми та змюту Конституцп Укра'ни. До такого роду пропозицш можна вщнести ряд наступних.
Доцшьно було б видiлити в Конституцп Укра'ни конституцшш положення, що змшюються в спещальному порядку з обов'язковим попередшм конституцiйним контролем, та конституцшш положення, яю не тдлягають змiнi нi за яких умов (наприклад: республшанське правлiння, форма територiального устрою, тощо). Необхiдна оптимiзацiя Конституцп Укра'ни, за рахунок укрупнення конституцшних норм, та зменшення 'х деталiзацii, а цей захiд, в свою чергу вимагае визнання в Укра'ш двох рiзновидiв законiв: звичайних i органiчних (конституцiйних). Зменшення деталiзацii конституцп Укра'ни, дозволить значно тдвищити '' стабiльнiсть. Однак за таких умов виникае необхщшсть деталiзувати загальнi конституцшш положення в поточному законодавства Оскшьки значна частина конституцiйних вiдносин в частиш забезпечення прав та свобод людини потребуе бшьшого ступеня захисту в iерархii нормативних ак^в, такого роду вщносини слiд закрiплювати в конституцшних законах. Рацюнальним вирiшенням проблеми сталосп/мшливосп конституцп з одночасним
убезпеченням вщ можливо'1' узурпацп влади, було б удосконалення процедури вступу змш до Конституцп Украши. Для убезпечення Конституцп вiд непродуманих змш та унеможливлення узурпацп влади, необхщне запровадження механiзму поетапного вступу в силу конституцшних змiн. Для виршення вказано'1' проблематики доцiльно було б затвердження змш до Конституцп наступним складом парламенту. Така практика е характерною для европейських держав та довела свою ефектившсть.
Свропейська штегращя Украши полягае у докорiнних змшах певних процесiв, закрiплених Конституцiею, для чого необхщно впровадження европейських стандартв зокрема в сферi прав та свобод людини, використовуючи механiзми, вироблеш практикою пострадянських держав.
Список використано1 л1тератури
1. Гарлицкий Л. Республика Польша / Л. Гарлицкий // Конституционное право: восточноевропейское обозрение. - 2003. - №1. - С. 85-89.
2. Гарлицкий Л. Польский Конституционный Трибунал и социальные права / Л. Гарлицкий // Конституционное право: восточноевропейское обозрение. - 2000. -№1. - С. 157-161.
3. Гельман В. Я. Постсоветские политические трансформации / В. Я. Гельман // Политические исследования. - 2001. - № 1. - С.15-29.
4. Литовска Е. Конституция возможностей / Е. Литовска // Конституционное право: восточно-европейское обозрение. - 1997. - №3-4. - С. 62-65.
5. Муниципальное право зарубежных стран (сравнительно-правовой анализ) : учеб. пособ. / под общей ред. В. В. Кремяна. - Москва : Академический Проект; Фонд «Мир». - С. 236-237.
6. Осятынський В. Краткая история Конституции / В. Осятынський // Конституционное право: восточноевропейское обозрение. - 1997. - № 3- 4. - С. 52-61.
7. Шайо А. Гарантии социальной защиты в посткоммунистических государствах / А. Шайо // Конституционное право: восточноевропейское обозрение. - 2001. - №4. -С. 2-7.
8. Шайо А. Вступление в ЕС и его влияние на конституционный строй новых членов / А. Шайо // Конституционное право: восточноевропейское обозрение. - 2004. - № 1. -С. 2-14.
Стаття надшшла до редакцп 24.05.2015 р. O. М. Peresada
CONSTITUTIONAL MODERNIZATION AS MEAN OF CONSTITUTIONAL INTEGRATION OF UKRAINE IN CONTEXT OF GLOBALIZATION PROCESSES IN PROVIDING HUMAN RIGHTS AND FREEDOMS: EXPERIENCE OF POSTSOVIET COUNTRIES
The article refers to defining a meaning of constitutional modernization as the way to reach compliance of constitutional norms in area of human rights and freedoms with European standards in context of integration process and participation in legal globalization. Reformation of Constitution is one of the basic mechanisms of developing and improving means of regulation of jural relations in all important areas of public life. The importance is based on the particular conditions in which norms of fundamental law are functioning, as they are much more stable and have an exceptional legal power in comparison to regular national law. National law is based on the norms of Constitution and must not be in contradiction with its demands.
The article deals with experience of post-soviet countries in reforming (modernization) of their Fundamental law in part of human rights andfreedoms on their way to integrate with European Union. The article refers to Poland and Baltic countries as examples because these countries have some particular common features in legal, historical, social, cultural and
other issues with Ukraine and their experience can be considered as the source of knowledge on Ukrainian way to the European Union.
Certain success and some problems in this area have been highlighted in the article. Constitutions of Poland and Baltic countries have been improved (modernized) by including basic human rights according to international legal acts, especially personal and political rights. Very important issue is that the rights have been given a support of actually functioning mechanism of their realization. That is important as social human rights has been narrowed, but unlike soviet constitutional norms, they are no longer fictional. The con of the constitutional modernization can be pointed out in incomplete detailing of such important issues like household suffrage or local government.
Based on the analysis ofpost-soviet countries experience recommendations for Ukraine in matters of constitutional modernization in context of European integration have been developed. The most effective way of modernization of Ukrainian fundamental law is extracting most important issues in human rights andfreedoms and making them less detailed but giving them more actuality by detailing the mechanisms of their realization. Also to protect constitutional norms from impulsive or politically encouraged changes it would be useful to implement staged constitutional reformation.
Key words: Constitution, modernization, human rights and freedoms, changes of constitution, reformation, integration.
УДК 341.2(045)
В. В. Польщиков
СУЧАСНЕ РОЗУМ1ННЯ АДМШ1СТРАТИВНО1 В1ДПОВ1ДАЛЬНОСТ1 ЯК ФОРМИ ЮРИДИЧНО1 В1ДПОВ1ДАЛЬНОСТ1
У cmammi досл1джуеться сучасне розумтня адмШстративно'г в1дпов1дальност1 як форми юридичног вiдповiдальностi. Надаеться аналiз пiдходiв рiзних наукових шкш до проблеми визначення сутностi адмШстративно'г вiдповiдальностi.
Наголошуеться, що для застосування адмШстративного стягнення необхiдно видання правозастосувального акту - постанови, в якт визначаеться винтсть суб'екта i негативно ощнюеться його поведтка, на пiдставi чого до винног особи застосовуються вiдповiднi каральш адмШстративш санкци.
Аналiзуючи чинне адмШстративне законодавство, можна зробити висновок, що накладення адмШстративного стягнення е завершальним заходом серед тших заходiв адмШстративного примусу, осктьки вт матерiалiзуе правову ощнку, що була надана правопорушенню та особi правопорушника в процеЫ розгляду справи i винесення по нт вiдповiдног постанови. В результатi застосування адмШстративного стягнення винний суб'ект перетерплюе певш обтяжливi на^дки матерiального чи морального характеру.
Ключовi слова: адмШстративна вiдповiдальнiсть, юридична вiдповiдальнiсть, адмШстративне правопорушення, державне управлтня, юридичш гаранты.
Постановка проблеми. Актуальшсть дослщження притягнення до адмшютративно'1 вщповщальносп продиктована лопкою eK0H0Mi4H0i перебудови в процес реформ i конституцшних змш, що тшли за ними, у тому чи^ i законодавства, що передбачае вщповщальшсть суб'екпв, що хазяйнують, у сферi тдприемниць^' дiяльностi. Одним з напрямюв розвитку сучасного законодавства е шститут
