CC BY
18
УДК 340.12: 342.726
Н. В. Ортинська
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету "Львiвська полиехшка", асистент кафедри адмтстративного та iнформацiйного права,
канд. юрид. наук
СПЕЦ1АЛЬН1 ПРИНЦИПИ ПРАВОВО1 ПОЛ1ТИКИ ЩОДО НЕПОВНОЛ1ТН1Х
© Ортинська Н. В., 2015
У статт розглянуто проблеми правовоУ полiтики щодо неповнолiтнiх. Акцентовано увагу на принципах правовоУ полггики щодо щеУ категори oci6. Виокремлено двi групи: загальш та спецiальнi. Детально досл1джено спещальш иравов1 принципи правовоУ полггики щодо неповнолггшх у демократичны державь
Ключов! слова: правова полггика, неповнолггш, принципи, спецiальнi принципи.
Н. В. Ортынская
СПЕЦИАЛЬНЫЕ ПРИНЦИПЫ ПРАВОВОЙ ПОЛИТИКИ ПО НЕСОВЕРШЕННОЛЕТНИХ
В статье рассматриваются проблемы правовой политики в отношении несовершеннолетних. Акцентировано внимание на принципах правовой политики в отношении этой категории лиц. Выделены две групы: общие и специальные. Подробно исследованы специальные правовые принципы правовой политики в отношении несовершеннолетних в демократическом государстве.
Ключевые слова: правовая политика, несовершеннолетние, принципы, специальные принципы.
N. V. Ortynska
SPECIAL PRINCIPLES OF LEGAL STATUS OF MINORS
The article addresses the problem of the legal status of minors. The principles of the legal status of this category are adressed. They are divided into two categories: general and special. A detailed analysis of specific legal principles of the legal status of minors in a democratic state is provided.
Key words: legal policy, juveniles, principles, specific guidelines.
Постановка проблеми. 1снування людини в сощальному середовищi пвдпорядковане сощальним нормам, визначне мюце тут займають норми права, як визначають статус особи як суб'екта правових ввдносин. Останнш визначаеться сукупшстю прав, свобод, обов'язюв, ввдповщальносп та шших суттевих правових чинниюв, як впливають на юнування особи в державi та регулювання його вiдносин.
У теори загальноприйнятим е видшяти загальний та спещальний правовий статус. Останнiй притаманний певним категормм осiб. Серед них неповнолпш особи. Суб'екти вiковоi категори вщ 14 до 18 роюв е вразливими членами суспшьства у сощальному, економiчному та правовому розумшт. Забезпечення з боку держави, оргашв публiчноi' влади 1х прав, свобод та законних iнтересiв е прюритетним завданням суспшьства та правовоi системи демократичних держав. Тому важливо не тшьки правотворчо створити норми, яю задовольняли б потреби неповнолггшх на належний розвиток та розкриття гхшх здiбностей, необхiдно комплексно пiдiйти до проблеми
правового регулювання. Тут на допомогу практичнш сферi мае прийти наукова. Тому необхщно визначити принципи, на яких грунтуеться правова полiтика у сферi забезпечення прав та свобод неповнолптах, iхнiй правовий статус.
Мета цiеi' статтi - проаналiзувати спецiальнi принципи правововоi полiтики щодо неповнолiтнiх у правовш державi.
Аналiз останнiх дослвджень i публiкацiй. Проблематику, пов'язана з особливими правами дитини, дослвджували фахiвцi в галузi юриспруденцii, серед яких, зокрема, Н. Крестовська, Л. Кривачук, Н. Онщенко, Н. Опольська, О. Скакун та Питаннями принцитв права займалися А. Колодiй, О. Петришин, С. Погребняк, М. Цвш та iншi. Проте, враховуючи широкомаштабтсть проблематики та новiтнi тенденцii й правового регулювання, е низка недослвджених теоретичних проблем, серед яких спещальш правовi принципи правовоi полiтики щодо неповнолптах.
Виклад основного матерiалу дослщження. Принципи правового статусу - це основт засади та 1де1', на яких грунтуеться правовий статус особи. А. Колодш i А. Олшник до принципа конституцшно-правового статусу особи вщносять: рiвноправнiсть громадян; невичерпшсть i неможливiсть скасування прав i свобод; вшьний i всебiчний розвиток особистосп; еднiсть прав i обов'язюв; неможливiсть позбавлення громадянства i права змшити громадянство; неможливiсть вигнання громадян за межi Украши i видачi 1нш1й державi; найвищу соцiальну цштсть прав людини i громадянина; користування 1ноземцями та особами без громадянства передбаченими законом правами i свободами; додержання конституци i закошв, виконання 1ноземними громадянами i особами без громадянства шших обов'язюв, передбачених законом; надання 1ноземцям права притулку [1, с. 133].
0. Куштренко i Т. Сшнько видтяють таку систему принцишв: принцип рiвностi, тобто рштсть у правах i свободах узагаш; невiд'емнiсть i невiдчужуванiсть основних прав i свобод; iх гарантованiсть; гуматстична спрямованiсть прав i свобод; iх загальнодоступнiсть; заборона неконституц1йного обмеження конституцшних прав i свобод; вiдповiднiсть мшнародно-правовим актам [2, с. 17-21].
Вагомкть принципiв проявляеться фактично в ушх сферах суспшьного iснування i у всiх суспшьних явищах. Вважаемо, що, враховуючи спецiальний правово!' полiтики щодо неповнолптах, принципи, на яких вш грунтуеться, можна роздшити на загальш (рiвнiсть, справедливiсть, законнiсть тощо) та спещальш. Останш дослiдимо докладнiше.
1. Принцип державноi щдтримки i державного захисту неповнолiтнiх як особливого фiзичного, фiзiологiчного, психологiчного, соцiального i, правового становища особи у вшд до 18 роюв.
На наш погляд, державна охорона неповнолптах проявляеться через застосування таких засобiв: моральне та правове виховання неповнолптах, боротьба з можливими проявами агресй чи дискридетацй щодо неповнолiтньоi;
створення державних оргашв, що забезпечують захист прав та iнтересiв неповнолiтнiх. Складнi соцiально-економiчнi та морально-психолопчш обставини, кримiногенна ситуацм у державi зумовлюють потребу активiзацii дмльносп правових, соцiальних, освiтнiх, виховних, медико-психолопчних iнституцiй, спрямовану на аналiз, тлумачення суперечливого, багато-факторного характеру проблем тдлпюв, якi особливо нараженi на сощальний ризик;
розвиток правовоi полпики удосконалення шюльно!' освiти та заохочення позитивного позашюльного спшкування. Вказаний зааб е особливо важливий для та^ вжово!' категорii дiтей, як неповнолпт, осюльки "потреба в глибокому особиспсному контактi особливо гостро переживаеться в ранньому юнацькому вiцi, коли прагнення молодi до усвiдомлення своеi шдивщуальносп, до самовираження вимагае як дзеркала (1ншого "Я"), так i вияву спiвучастi. Вiрогiдно, цим можна пояснити потяг юнакв i д]вчат до товариського дружнього спшкування" [32, с. 113].
стимулювання створення мережi громадських оргашзацш, молодiжних органiзацiй, рухiв, спортивних гуртюв та секцiй, що забезпечують можливють фiзичного, морального та сощального розвитку дослiджуваноi категорii осiб;
комплексна боротьба з негативними соцiальними явищами, що впливають на неповнолiтнiх, серед яких наркомана, алкоголiзм, азартнi при тощо. Специфiка i основна спрямовашсть соцiальноi полiтики стосовно дiтей у сучасних умовах мае сприяти зменшенню впливу на них негативних насладив, що виникають пвд час реформування суспшьства;
застосування оргашзащйно-управлшських i нормативних засобiв для подолання проблем смертности неповнолiтнiх, охорона 'х здоров'я та його комплексного ввдновлення;
забезпечення належного статевого дозрiвання особи, дотримання принципiв статево'' недоторканосп;
охорона вiд трудово'' експлуатаци, розвиток творчих здiбностей неповнолiтнiх.
2. Комплексшсть правового регулювання питань правового статусу неповнолггшх
Державна пiдтримка, охорона i захист дитинства повиннi здiйснюватися одночасно з
державною пвдтримкою, охороною i захистом батьювства (материнства i батьювства) i в рамках сiм'i. Родина для дитини е природно-бiологiчним (кровно-родинна спшьнота) або штучно сконструйованим середовищем його проживання. Втiм, це не означае, державна шдтримка, охорона i захист дитинства неможливi i не повинш здiйснюватися поза рамками шм'г Тому в рiвнiй мiрi охороняються i захищаються як саме дитинство, так i права та штереси неповнолiтнього, що перебувае поза шм'ею: дитини-сироти, неповнолiтнього, що позбавлений тклування батькiв, дитини-iнвалiда, що проживае у ввдповвднш органiзацii системи охорони здоров'я або системи сощального захисту населення, а також безпритульно'' дитини.
3. Принцип всезагально'' мiжнародноi i посилено'' охорони та захисту прав i законних iнтересiв неповнолiтнiх.
Пд термшом "всезагальна" ми розумiемо мГжнародний захист та щдтримку в усх сферах суспшьних вгдносин. Нацiональне законодавство у сферi прав та законних штереав неповнолiтнiх повинне 1мплементувати мiжнароднi загальновизнат стандарти, що вм1щуються в чинних нормах прямо'' дц. Захист та охорона прав неповнолпшх вимагають наявносп механiзму ефективно'' реалiзацii' прав судовими та позасудовими органами, важлива також система мониторингу за правами та пГдвищення вiдповiдальностi представниюв органв публiчноi' влади в разi ненадежного забезпечення 'хнх прав.
Посилена пiдтримка передбачае найвищий ступiнь iнтенсивностi правового впливу на гшотетичних чи реальних порушниюв прав i законних iнтересiв неповнолпшх. Права людини е позатериторiальними та позанащональними, 'х визнання, реадiзацiя i захист е не лише внутршньою справою тiеi' чи iншоi' держави - вони давно перетворилися на об'ект мiжнародного iнтересу i правового регулювання. МГжнародне спiвробiтництво держав призводить до взаемоди 'хшх правових систем. Конститущею Украши проголошено, що чинш мшнародт договори, ратифiкованi Верховною Радою Украши, е частиною нацiонадьного законодавства. Одним iз важливих напрямюв мiжнародного спiвробiтництва Украши з мГжнародною спшьнотою е захист прав i свобод людини, зокрема кримшально-правовий захист прав дней. Дiти е найбшьш незахищеною категорiею населення вiд зло чинних посягань, а тому вдосконалення нащонального законодавства шляхом ратифшаци мГжнародно-правових акпв е важливим напрямком дiяльностi держави [4, с. 6].
Порушниками прав та iнтересiв дiтей можуть виступати й окремi особи, спшьноти, i вся держава. Особливостi мiжнародноi' вщповвдальноси в тому, що як держава в особi '' державних оргашв виступае порушниками прав неповнолiтнього саме мiжнародна спшьнота володiе широким правовим захистом неповнолггаього таким чином, щоб незалежно ввд демократичностi держави, и устрою та правово'' полГтики у сферi захисту прав неповнолiтнiх була мiжнародна пiдтримка цiеi' категорii осГ6. "Саме концептуальнi уявлення про обсяг та характер зобов'язань держави у сферi прав людини, докладно розроблеш Свропейським судом з прав людини та шшими мiжнародними шституцмми, дають обгрунтоват вГдповГдГ на питання щодо системи засобiв, якГ мае вживати держава з метою забезпечення та захисту прав людини, припустимих меж втручання у сферу 'х реалiзацii, легпимних обмежень основоположних прав г свобод, пропорцГйностГ застосування сили з боку держави з урахуванням балансу приватних та публГчних ГнтересГв тощо" [5, с. 42]. Такий пвдхщ характерний для всГх аспектГв мГжнародного захистГ. Проте неповнолГтнГ користуються особливим тклуванням, оскшьки мГжнародна спшьнота визначае 'х тГею категорГею осГб, що пвдпадають пГд загальний Г додатковий посилений захист мГжнародних та внутршньодержавних ГнституцГй норм та принципГв.
4. Прюритет прав Г законних ГнтересГв неповнолпшх перед дорослими, 'х охорони та захисту, Г, як сумно зазначае I. Бандурко, ця особлива сощально-демографГчна група населення мае сво'' специфГчнГ потреби, Гнтереси та права, але не володГе достатньою спроможшстю вГдстоювати Г захищати 'х перед суспшьством [6, с. 180].
Розгляньмо детальшше комплекс чинних нащональних норм, що забезпечують цей принцип. Почшмо з трудового права. Зокрема, чинний Кодекс закошв про працю визначае таю особливi норми для неповнолптах пращвниюв: перелш робiт, на яких забороняеться застосування працi осiб молодше вiсiмнадцяти рокiв (ст. 190); обов'язковий медичний огляд (ст. 191); заборона залучати пращвниюв молодше вiсiмнадцяти роюв до шчних, надурочних робiт i робiт у вихiднi днi (ст. 192); особливi норми виробiтку для молодих робггниюв (193); оплата пращ пращвниюв молодше вiсiмнадцяти рокiв при скороченш тривалостi щоденноi роботи (ст. 194); умови надання вiдпустки пращвникам вiком до вiсiмнадцяти рокiв у зручний для них час (ст. 195). Звернемо увагу, що цей перелш не е вичерпний i м^ би бути продовжений та грунтовшше вiдображений у кожному шституп трудово!' галузi права.
Адмiнiстративне та кримшальне право мiстить норми що регулюють особливосп, порiвняно з дорослими, 'хньо!' вiдповiдальностi. В Кодексi про адмтстративш правопорушення зазначено заходи впливу, що застосовуються до неповнолiтнiх (ст. 241); неможливiсть застосування адмiнiстративного арешту (ст. 32). В Кримiнальному кодекс такi норми знаходимо у встановленш вiку, з якого може наставати кримшальна вiдповiдальнiсть (ст. 22); особливосл застосування арешту осiб вiд 16 роюв (ст. 60), обмеження волi (ст. 61), довiчне позбавлення волi (ст. 64).
Процесуальне законодавство також визначае особливосл норм щодо неповнолптах, наприклад, Кримiнальний процесуальний кодекс мктить норми щодо залучення законного представника пвдозрюваного, обвинуваченого (ст. 44), законного представника потерпшого (ст. 59); вимоги для тако!' категорii обов'язково!' учасп захисника (ст. 47).
Цившьне законодавство мютить норми, що встановлюють особливосл неповного права цивильно' дiездатностi фiзичноi особи у вiцi вiд чотирнадцяти до в^мнадцяти рокiв (ст. 32); цившьно!' вiдповiдальностi неповнолпньо!' особи (ст. 33); особливосп пiклування, що встановлюеться над неповнолптми особами (глава 6); право на обов'язкову частку у спадщиш неповнолiтнього (ст. 1241); ввдшкодування шкоди, завдано!' неповнолiтньою особою (ст. 1179), кшькома неповнолiтнiми (ст. 1182).
5. Принцип прюритету сiмейного виховання неповнолптах. Цей принцип е основою шмейного права вшх держав, що ввдстоюють правовi цiнностi. На його ди засновано одне з ключових прав неповнолiтнiх - його право жити i виховуватися в сш'' Дм того принципу припиняеться з придбанням неповнолптм повно!' цившьно!' дiездатностi.
Висновок. Принципи правово!' полiтики щодо неповнолптах - це основш засади та вде', на яких грунтуеться полiтика держави ще!' категорii осiб. 1х класифiкують на загальнi та спещальш. До останшх належать и принципи, якi е характернi для правового статусу саме неповнолптах i ввдсутш в iнших загальних суб'еклв права. На думку автора, до них слад вiднести такi: принцип державно!' пвдтримки i державного захисту неповнолптах як особливого фiзичного, фiзiологiчного, психологiчного, соцiального i, правового становища особи у вщ до 18 роюв; комплексшсть правового регулювання питань правового статусу неповнолптах; принцип всезагально!' мiжнародноi i посилено!' охорони та захисту прав i законних iнтересiв неповнолiтнiх; прiоритет прав i законних штерешв неповнолiтнiх перед дорослими; принцип прюритету сiмейного виховання неповнолiтнiх.
1. Колодш А. М. Права людини i громадянина в УкраШ : навч. поыб. / А. М. Колодш, А. Ю. Олшник. - Юртком 1нтер, 2003. - 336 с. 2. Куштренко О. Г. Права i свободи людини та громадянина: навч. поыб. / О. Г. Кушжренко, Т. М. Слтъко. - X. : Факт, 2001. - 440 с. 3. Бех I. Д. Виховання особистостi: в 2 кн. /1. Д. Бех. - К. : Либiдъ, 2003. - Кн. 1 : Особисткно- орieнтований пiдхiд: теоретико-технологiчнi засади. - 2003. - 280 с. 4. Гайдай-Бандурка I. О. Мiжнароднi акти з питанъ кримналъно-правового захисту прав дтей /1. О. Гайдай-Бандурка // Право i Безпека. -2014. - № 1. - С. 6-10. 5. Христова Г. Доктрина "Я2Р": зобов'язання держави тамiжнародноí стлъноти щодо захисту прав людини / Г. Христова // Вкник НащоналъноТ академи правових наук Укрални. - 2014. - № 2. - С. 42-52. 6. Бандурка I. Об'ект посягання в злочинах проти прав та свобод людини /1. Бандурка // Публiчне право. - 2015. - № 3. - С. 180-185.
