CC BY
481
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) / 2014 УДК 341.24-056.42
СБРОПЕЙСЬКА КОНВЕНЦ1Я ПРО ЗАХИСТ ПРАВ НАЙБ1ЛЬШ УРАЗЛИБИХ БЕРСТБ НАСЕЛЕННЯ
канд. юрид. наук, доц., доцент кафедри мiжнародного права, Нащональний
iMeHi Ярослава Мудрого, м. Хартв
О. П. РАДЧУК,
Розглянуто основт категорИ верств населения, яких вiднесено до вразливих. До^джено особливостi захисту прав таких громадян в Украш, а також за Свропейською конвенщею про захист прав людини i основоположних свобод.
Ключов1 слова: захист прав;вразливi верстви населення; права пащенпв; дискримшащя;меншини; бiженцi.
вразливих верств населення через вщсутнють шформацп про 1хш права та мехашзми 1х захисту. Багато таких громадян взагал не знають сво1х прав, тим бшьше не мають можливост правильно 1 повною м1рою 1х захистити. Особливо це питання стосуеться населення, що проживае в сшьськш мюцевость Захист
м1жнародними оргашзащями.
Захист з боку держави зводиться практично лише до реашзацп права
Ш/Ш в ш /1 71 ■ I 11 в 1 I ■■
людини на сощальний захист. В Украш1 створено спещальт нормативн акти, що забезпечують реал1зацда державних сощальних стандарт1в 1 гарантш сощальних прав населення. На думку окремих автор1в, «... юнування сощально поляризованого суспшьства е тдставою для здшснення органами державно! влади перерозподшу доход1в через систему оподаткування, використання позабюджетних джерел фшансування сощального захисту, врахування штерес1в 1 потреб вразливих верств населення» [22].
Захист прав таких громадян вщповщно до Свропейсько! конвенцп про
В Укра!н1 дуже гостро стопъ питання правово! та сощально! 1золящ!
прав надаеться державними шститутами Укра!ни, сустльними та
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушеерситету
захист прав людини i основоположних свобод [5] (дай - Свропейська конвенщя) здшснюеться бшьш об'емно, але повнота не зводиться до певних грошових виплат i забезпечення лiками та лiкуванням. Мiжнародне право для реалiзацil сво1х норм часто звертаеться до послуг нащональних правозастосовних i правоохоронних органiв. Як вказують вiдомi правознавцi, одним iз найбiльш корисних напрямкiв впливу мiжнародного права на мiжнароднi вiдносини е введення загальних правил, що застосовуються й ефективно дiють одночасно у двох або декшькох нацiональних правових
_лТ\ п.
системах. Свропейська конвенщя не називае окремо специфiчнi права вразливих верств населення, не встановлюе особливий порядок розгляду заяв. Тому права та свободи таких заявниюв захищаються у звичайному порядку, але за умови врахування стану людини, що потребуе захисту. Свропейський Суд з прав людини враховуе й т акти, що були розроблеш та прийнят шшими мiжнародними оргашзащями як свiтового, так i европейського масштабу.
й \\
L
Традицiйно до вразливих груп населення вщносять: людей похилого вiку, хворих, жшок, дiтей, представникiв рiзного роду меншин, а також осiб, що тимчасово потребують захисту. Звичайно, в межах окремо! статп розглянути особливостi захисту вЫх груп неможливо, тому проаналiзуемо особливостi захисту прав окремих з них.
В усi часи здоров'я розглядалось як найбiльш скарб, що мае людина. Здорова людина мае такий стан оргашзму, який характеризуеться рiвновагою з навколишшм середовищем та вщсутшстю будь-яких хворобливих змiн.
- Лгтр | I ш я § 171 1 ^ II I 11 1 ж
Всесвiтня органiзацiя охорони здоров'я (далi - ВООЗ) у преамбулi до свого Статуту дала таке визначення: «Здоров'я - це стан повного фiзичного, духовного та сощального благополуччя, а не тшьки вiдсутнiсть хвороб i фiзичних вад» [21]. Право на охорону здоров'я та тюно пов'язанi з ним iншi права закрiплено в основних мiжнародних документах, прийнятих ООН, що стосуються прав i свобод людини та громадянина. Створено спещальш оргашзаци, що безпосередньо покликанi розробляти стандарти у сферi охорони здоров'я. Основною оргашзащею е ВООЗ, яка створена в 1946 р. при ООН i
2
Тeорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушверситету
займаеться заходами, що спрямоваш на досягнення найвищого р1вня здоров'я у глобальному масштаб^ Одним з основних документ, прийнятих ВООЗ, визначають Декларащю про розвиток прав пащен^в у Сврош 1994 р. [3], в якш закршлено основш права людини та людськ щнносп. Серед шших видшяеться право на повагу до свое! особи, самовизначення, збереження сво!х таемниць, шформацш про хворобу та метод1в 11 лжування, згоду на медичне втручання.
1ншим важливим документом е Свропейська сощальна харт1я, що була прийнята 18.10.1961 р. [6]. Цей документ гарантуе сощальш та економ1чш
г-ЧСГул^
права, серед яких i право на охорону здоров'я.
Треба констатувати той факт, що в Укра!ш наразi не створено ефективно! системи контролю за умовами життя незахищених громадян, станом здоров'я та процесом лшування. У свiтi е приклади, коли держава мае можливють не лише отримувати iнформацiю про стан справ у галузi охорони здоров'я, а й можливост проводити незалежну медичну експертизу, функцiонують державнi служби захисту прав пащенпв, а також стандарти якост медично! допомоги. Наприклад, у Великобритани дiе Омбудсман з прав людини та охорони здоров'я, в Ггали - Трибунал iз захисту прав пащеш!в, представники якого працюють на всiй територи краши; у США працюють комюи з етики, куди входять лiкарi, юристи, представники страхових компанiй. У багатьох крашах активно функцiонують безлiч громадських оргашзацш, що обстоюють права пащенпв.
В Укра!ш дiе декiлька громадських оргашзацш, ефективнють роботи
Ny ¡Г°Ш Я Иг is 1 1 I ■ ш (1 » »^^
яких, на жаль, ще досить низька. 1снують випадки, коли пацiенту важко отримати iсторiю свое! хвороби, не говорячи вже про можливють реального захисту сво!'х прав у сферi охорони здоров'я, вщсутня статистика про лшарсью помилки. Особливо тяжке становище хворих, що знаходяться пiд вартою або засуджеш, а також тих, хто перебувае в спецiалiзованих медичних закладах закритого типу.
Отже, першу групу о^б, що потребують захисту вiд дискримшаци, становлять хворi громадяни. Серед них - хворi на В1Л/СН1Д, туберкульоз,
3
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушверситету
невилшовно хворi на рак та ш.
Першi випадки захворювання на В1Л/СН1Д були виявлеш ще на початку 80-х рр. минулого столггтя. Поширення хвороби, безсилля людства перед нею призвели до ситуацй, коли дослiдники говорять зараз про епiдемiю ще! хвороби на територй деяких краш, в тому чи^ й в Укра!ш. Така ситуащя загрожуе особистiй, громадськiй та державнш безпецi, спричиняе важкi сощально-економiчнi та демографiчнi наслiдки.
З метою недопущення поширення шфекцй та захисту прав хворих
гД
держава взяла на себе зобов'язання забезпечити: постшний епiдемiологiчний контроль за поширенням ВШ-шфекцй на територй Украши, доступнiсть, якiснiсть, ефективнiсть медичного огляду з метою виявлення ВШ-шфекцй; регулярне та повне шформування населення про причини зараження, шляхи передачi ВШ-шфекцй, заходи та засоби профiлактики; запобiгання поширення
/ ¿¡S/х/ П1 Д\ / \
ВШ-шфекцй серед осiб, що вживають наркотичш засоби, шляхом ш'екцй;
/ Щус^хЛ \\ V^/^ I V^lJ/ IIfw^j^ify \ обов'язкове тестування з метою виявлення ВШ-шфекцй кровi, отримано! вiд
донорiв та донорiв iнших бiологiчних рщин, клiтин i органiв, що
використовуються в медичнiй практицi та наукових дослщженнях; соцiальний
захист ВIЛ-iнфiкованих, хворих на СН1Д, членiв !х ^мей та медичних
працiвникiв, зайнятих у цш сферi.
Законом Украши «Про запобйання захворюванням на синдром набутого iмунодефiциту (СН1Д) та соцiальний захист населення» [17] встановлено, що громадяни Украши ВШ-шфшоваш та хворi на СН1Д користуються всiма
я я g i 7 1 I g ■ м и Ш 1 /
загальними правами, встановленими чинним законодавством, а також мають специфiчнi: вщшкодування збиткiв, пов'язаних з обмеженням !х прав, що мало мiсце внаслiдок розголошення шформацй про факт зараження цих о^б вiрусом iмунодефiциту людини; безкоштовне забезпечення лiками; безкоштовний про!зд до мiсця лiкування та у зворотному напрямку за рахунок лшувально! установи, яка видала направлення на лшування; користування iзольованою житловою юмнатою; дiтям до 16 рокiв додатково призначаеться щомюячна державна допомога. Батьки дггей, iнфiкованих вiрусом iмунодефiциту або
4
Тeорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушверситету
хворих на СН1Д та особи, що !х замшяють, мають додатковi права щодо спшьного перебування з дiтьми в стащонарах, збереження безперервного трудового стажу, одержання вщпустки у зручний час.
Кабшет Мiнiстрiв Украши затвердив Загальнодержавну цшьову соцiальну програму протиди ВШ-шфекци/СШДу на 2014 - 2018 рр. [19], що додатково передбачила цшу низку заходiв щодо реалiзацil положень вище названого Закону, передбачено вщповщне фшансування як за рахунок державних кош^в, так i благочинних внескiв.
|\ V //^
Попри всi вжитi на державному рiвнi заходи, можна все ж вщмггити високий рiвень стигматизаци та дискримшаци В1Л-позитивних та хворих на СН1Д. Стигматизацiя - це упереджене, негативне ставлення до окремо! людини чи групи людей, пов'язане з наявшстю у не!/них яких властивостей чи ознак (у нашому випадку - В1Л-шфшованих та хворих на СН1Д). Вона виявляеться
опосередковано через поширення в суспiльствi негативного ставлення, що
/ ^ Слгт \ \\ . I ¡¡ПгчЕл/Ж \
пiзнiше призводить до дискримiнацil як прямого порушення прав людини.
Стигма розвиваеться на основi сформованих негативних уявлень та змщнюе !х.
Часто вважаеться, що таю хворi люди заслужили те, що з ними вщбулося,
сво!'ми вчинками. Найчастше вони допускали «погану поведшку», що
пов'язана з нерозбiрливим сексуальним життям або зi вживанням наркотиюв.
Свiдомо чи несвiдомо суспiльство проводить пол^ику знецiнення людей, якi
живуть або асоцшються з В1Л/СН1Дом.
Хворi намагаються приховати свою недугу вщ членiв сiм'l та знайомих,
я я g i 7 1 I g ■ м и Ш 1 /
колег по роботi або навчанню. Острах бути вiдкинутим суспшьством не дае можливостi таким людям звернутися до установ здоров'я, де вони мали б можливють отримати належне лiкування. Для багатьох людей проходження лише тестування на ВШ/СШД викликае страх та рiзнi фобй. Саме тому стигма i, як наслiдок, дискримiнацiя ВIЛ-iнфiкованих та хворих на СН1Д призводять до тако! ситуацil, коли неможливо ефективно боротися з такою страшною хворобою в державь
Багато хворих та шфжованих впадають у вiдчай i депресш, що е
5
Тeорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушверситету
наслщком саме стигматизацй або внутршньо! стигматизацй. Таю люди вiдчувають себе неповнощнними, не хочуть або вже не можуть будувати повноцшш вщносини з людьми, втрачають контроль над ситуащею, стають повшстю безпорадними. Всi цi чинники ведуть до попршення здоров'я, знижують яюсть життя, iнколи хворi вчиняють сущид.
Суспiльство, у свою чергу, керуеться глибоко схованими мiфами та стереотипами щодо передачi ще! шфекцй, упереджено ставиться до хворих. Унаслщок тако! ситуацй хворi вiдчувають сором за себе та починають жити
_ \\ V /Г-,
iзольовано. У такiй вимушенiй iзоляцil однi практично повнiстю стають бездiяльними, а iншi, навпаки, допускають дй, що можуть завдати шкоди iншим людям. Усе це сприяе стрiмкому поширенню хвороби.
Дискримiнацiя людей, що живуть з В1Л/СН1Дом, або таких, кого
шдозрюють у наявностi тако! недуги, е порушенням прав людини. Частше
/ 7 1 11 / W I / л \ »^ \
л
всього порушуються такi права: вiльний доступ до ефективних та
/ ^ RyoSM \\ • II EN t/A Si\ •
обгрунтованих профiлактичних послуг; доступнють повноцiнного лiкування; правовi гарантil щодо вибору мюця проживання та мйрацй; пошук у разi необхiдностi притулку; право на працю в таких умовах, коли враховуеться статус В1Л-шфжованого; шлюб та створення шм'1; доступнiсть освiти особливо ВIЛ-iнфiкованих дiтей; достатнш життевий рiвень, необхiдний для збереження здоров'я; свободу вщ катувань, жорстокого, нелюдського та такого, що принижуе пднють, поводження чи покарання.
Гарантування та дотримання прав хворих та шфшованих на ВШ/СШД
\ Jt"T? if в ш /1 71 ■ g 1 I 11 I ...••'
надасть можливiсть зробити доступними медичнi послуги; особливим чином врахувати потреби менш захищених - жшок i дiтей; розгорнути масовану профшактичну роботу в суспiльствi.
На сьогодшшнш день ситуацiя в цш сферi невтiшна. За вiдсутностi даних опитування в УкраАт чи в iншiй европейськiй краlнi вважаемо за доцшьне навести данi опитування, проведеного в Швденнш Африцi у 2000-2001 рр., а саме:
- менше половини респондент у Ботсванi купували б свiжi овочi у
6
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушверситету
продавщв, як е нолями В1Л чи хворшть на СН1Д;
- третина респондентiв у Лесото вважають, що вчителем у звичайнш школi не може працювати особа, що е хворою;
- близько 30 % респонденлв з Намiбil приховали свою хворобу або хворобу сво!х членiв сiм'! [12].
Що стосуеться дiяльностi Свропейського Суду з прав людини, то вш неодноразово визнавав вщсутшсть надежно! медично! допомоги стосовно осiб, якi утримуються пiд вартою у закладах Державно! пенiтенцiарно! служби
rxll Jl^
Укра!ни. У рiшеннях суду вказувалось на те, що держава вщповщае за життя та здоров'я людини, яка утримуеться пiд вартою, тому що вона не мае можливост вибору, самостшного доступу до медичних послуг. Звичайно, мова не йде про надання послуг на рiвнi кращих клшш держави, але медична допомога повинна бути необхщною та достатньою.
/-ч 1
Сам факт огляду лiкарями та призначення ними лшування не дае суду
•»« \\ I _ I gb&^ijA \
можливостi прийняти рiшення про адекватнiсть лiкування. Необхщно це пiдтверджувати докладними записами стосовно стану здоров'я затриманого, наслщками проведених кур^в терапи тощо. Це стосуеться не тшьки хворих на ВШ/СШД , але й тих, хто страждае вiд iнших недуг.
Для прикладу можна навести справу «Петухов проти Украши» (остаточне ршення вщ 21.01.2011 р.) [13]. Суд за щею справою визнав порушення ст. 3 Конвенци про захист прав людини i основоположних свобод з боку представниюв влади Украши за фактом ненадання адекватно! медично!
'"х, Jt"T? if в ш g1 71 ■ g 1 I 11 I
допомоги. Було встановлено, що заявник не отримував належно! медично! допомоги, медична документацiя була погано! якость Можна навести й iншi приклади того, що значна кшьюсть громадян Укра!ни в С1ЗО, мiсцях позбавлення волi не отримують лiкування у необхiдному обсязi, неодноразово ставилось питання про покращення умов утримання вЫх о^б, особливо тих, яю е хворими.
Дуже рiдко в практищ Свропейського Суду ставиться питання про захист прав невилжовно хворих. У силу !х стану суспiльство рщко iнформують про !х
7
Тeорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушверситету
проблеми i вони залишаються нерщко з проблемами та з членами сво!х ^мей наодинщ. Права невилжовно хворих людей або життевий прогноз яких е невтшним, виражаються в такому: отримувати допомогу яка позбавила !х болю; сприяти утвердження у хворого життествердно! позицй та адекватного ставлення до смертц навчити членiв шм'1 пацiента надавати належну допомогу; за можливостi полшшувати якiсть життя; отримання допомоги, за бажанням, вдома; отримання медично! шформацй про хворобу та ll наслщки; визначення довiреноl особи, яка прийматиме ршення щодо ll здоров'я та надання медично! допомоги.
Основну масу невилiковно хворих складають хворi зi злоякiсними пухлинами. Дослщники вiдмiчають рiзке збiльшення захворюваностi населення на рак в Укра!ш, складнють своечасно! дiагностики, високу вартiсть та складшсть лiкування, перерозподiл вiкових показниюв на молодшi групи. У
/и vAX; \
цих умовах необхiдно забезпечити право хворих на повнощнне життя, коли
/ * ^vOinnA\ V^^ _ I IT^ri \
забезпечуеться !х цiннiсть та гiднiсть, рання дiагностика та спецiальне
лiкування, полiпшення якостi життя, реабштацш, палiативну допомогу та
адекватне знеболення.
На мiжнародному рiвнi прийнято цiлу низку докуменлв, що закрiпили статус онкохворих: Декларащя прав онкологiчного профiлю (прийнята на европейськш конференци «Пщтримка онколопчних хворих», Нiдерланди, 2830.11.1991 р.) [13]; Паризька хар^я по боротьбi з раком (пiдписана 04.02.2000 р.) [14]; Рекомендацй европейсько! комюи про обстеження на виявлення
я я g i 7 1 I g 1 щ м \ % ^^
ракових захворювань (02.12.2003 р.) [20]. На жаль, в Укра!ш таких докуменпв немае.
Окрему категорiю хворих, що потребують захисту сво! прав, складають особи з психiчними розладами. До них вщносяться тi, хто мае розлади психiчноl дiяльностi та вщхилення в iнтелектуальному розвитку. Поширеним у свт порушенням прав таких людей е незаконна примусова госпiталiзацiя до рiзного роду психiатричних закладiв тривалого перебування, де вони можуть стати жертвами жорстокого поводження та вщсутност належного догляду. Це е
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушверситету
суттевим порушенням прав людини, осюльки особа не може ре^зувати цшу низку прав: на освггу, працю, вшьний вибiр мюця та осiб для спiльного проживання. Таю заклади не дають можливост участi в суспiльному життi, перешкоджають штеграци осiб, що страждають на психiчнi розлади, iнтеграцi! у сощум.
Часто в контекстi захисту прав В1Л-шфжованих або хворих на СН1Д згадують сексуадьнi меншини, якi ризикують заразитися щею хворобою. Представникiв ще! меншини прирiвнюють до груп найбшьш вразливих верств населення, що потребують особливого захисту. 1х права, як i сексуадьнi права вЫх громадян, е похiдними бшьш загального поняття «сексуальне здоров'я». Серед шших можна назвати такi права: високий рiвень сексуального здоров'я; доступшсть iнформацi! про сексуальнiсть; повага до особисто! недоторканностi; вiльний вибiр партнера чи партнерiв; добровiльнiсть сексуальних зносин; визначення свое! сексуально! активность
Положення про те, що у нас юнують сексуальш меншини, знають вЫ, але вiдношення до них абсолютно рiзне: вiд позитивного до негативного. З одного боку, рiзко критикують представниюв секс меншин, називають !х хворими та пропонують !х помiстити в резерваци, щоб вони не впливали на суспiльство, особливо на дггей. З iншого боку - вказують на досить велику юльюсть таких людей, тому вони потребують захисту, особливо за умови гомофоби, що мае мюце в нашш суспшьнш думцi.
Щодо цього питання свггова спiльнота роздiлилася на двi групи держав:
J~"]w § § в И /1 7 1 ■ I 1 I в 1 I ■■
однi визнають права сексуальних меншин, говорять про !х захист, створюють вщповщне нацiональне законодавство; iншi забороняють всi прояви гомосексуалiзму. На це впливають релiгiйнi, культурш, побутовi фактори iснування суспiльства.
Виходячи з положень мiжнародного приватного права, необхщно гарантувати рiвнiсть усiх громадян, у тому чи^ й сексуальних меншин. Резолющя ООН вiд 07.06.2011 р. [13] ставить питання про попередження сексуального насильства та заборону дискримшацп на основi сексуально!
9
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушверситету
орiентацi!. Свропейська конвенщя про захист прав людини та основоположних свобод взаг^ забороняе дискримшащю представниюв сексуальних меншин та вимагае додержання !х прав [5].
Полишимо критерш «здоров'я» щодо визначення вразливих верств населення. Розглянемо iншi меншини, як мають етнiчну, мовну або релтйну самобутнiсть. Пiдтримка гармонiчних зв'язюв мiж меншинами та меншинами з бшьшютю свiдчить про повагу до кожно! меншини та мае велике значення для
розвитку етшчно! й культурно! рiзноманiтностi всiе! свiтово! спшьноти. Через
\\ /)
повагу до прав меншин ми говоримо про дотримання принципу рiвностi людей.
Сучасний розвиток суспшьних вiдносить вказуе на те, що i в ХХ1 ст. необхiднi окремi правовi положення про захист прав меншин, особливо коли йдеться про право користуватися досягненнями свое! культури, сповiдувати свою релтю, а також використовувати свою мову не тшьки в приватному
/ Ц1 / |\ / \ II ^ \ ^ \
життi, але й публiчно. Саме на це вказуе Свропейська конвенщя про захист
/ tSsniA \\ I Si \
прав людини та основоположних свобод [5] та Закон Укра!ни «Про нащональш
меншини в Укра!ш» [18].
У контекстi цього питання хочеться назвати найбшьшу етнiчну меншину
Свропи - роми, в Укра!ш !х частiше називають циганами. Iсторiя ромського
народу мае безлiч прикладiв проявiв расизму та порушень прав людини. У
минуло деяк держави щодо них проводили пол^ику вщ iнтенсивно! асимiляцi!
(примусова стерилiзацiя, виховання д^ей тiльки у державних закладах) до
сощального вигнання. Але бшьшють ромських громад зберегли свою
я я g i 7 1 I g 1 щ м \ % ^^
нацiонадьну iдентичнiсть, що характеризуеться мщними сiмейними зв'язками та глибокими культурними традищями. Вiдносини цих громад з шшими е нагальною проблемою, що потребуе вирiшення на територи всiе! Свропи.
Бiльшiсть дослщниюв вiдносять до груп, що потребують особливого захисту, жiнок [21]. Жiночi органiзацi! та рухи почали заявляти про себе ще на початку з ХХ ст. Як результат боротьби жшок за сво! права сьогодш ддать такi акти мiжнародного характеру: Конвенцiя про громадянство замужньо! жiнки 1957 р. [8]; Конвенщя про лжвщащю всiх форм дискримшаци щодо жiнок
10
Тeорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушверситету
1979 р. [9]; Конвенщя про полггичш права жшок 1952 р. [10] та ш
Цими документами встановлюеться рiвноправнiсть жшок та чоловтв. Суть цього принципу виражаеться в тому, що заборонена дискримшащя за статевою ознакою, ставиться питання про захист жшок як слабших та незахищених, що мають певш фiзiологiчнi вщмшност вщ чоловтв. Окремi краши свiту поки ще не готовi проводити гендерну полггику, але в Gвропi цi питання виршуються набагато краще.
Тривалий час на мiжнародному рiвнi не торкались прав дитини. Загальна Декларацiя прав людини тiльки досить загально вказала, що користування правами не залежить вiд вiку та шдкреслила необхiднiсть захисту дитинства. Лише в 1989 р. прийнято Конвенщю про права дитини [21], яка розглядае дггей як суб'екта громадянських i полггичних прав. Ця Конвенщя перерахувала основнi права дитини: право на реестращю, право на iм'я, право на збереження шдивщуальност та заборона втручання в цю сферу тощо. Свропейська конвенцiя про захист прав людини i основоположних свобод звертае увагу на те, що дгги як слабшi та незахищеш потребують особливого захисту, ш про яку дискримiнацiю за вшом не може йти мова.
Тимчасово до складу найбшьш вразливих верств населення можуть потрапити бiженцi. Проблема бiженцiв сьогоднi набула глобального характеру, внутршш проблеми окремих держав призводять до ситуацй, коли значна частина громадян хоче покинути крашу власного громадянства або постшного мiсця проживання та знайти бшьш спокiйну державу, де !м будуть гарантованi
Чу ш t j Г~71 ■ 1 и |1 1 ^щ/
lхнi права.
Чинними мiжнародними конвенщями визнаеться поняття «бiженець» та закршлюються основнi права бiженцiв. За Конвенщею про статус бiженцiв 1951 р. [11] держави, що ll подписали, не вправi висилати бiженцiв в ri кра!ни, де iснуе реальна загроза переслщування за расовою, релтйною, нацiональною, соцiальною чи полiтичною ознакою. Заборонено державам без достатшх на те шдстав вiдмовляти в наданш статусу бiженця.
Конвенцiя надае бiженцям основнi права людини: заборона
11
дискримшаци; надання бiженцям нащонального режиму щодо свободи вiросповiдання, захисту прав штелектуально! власностi, права звернення до суду, забезпечення харчування, надання осв^и, трудових прав тощо [11]. Роботу з бiженцями координуе Управлiння Верховного комiсара ООН у справах бiженцiв.
В Укра!ш робота з бiженцями визначаеться Законом Укра!ни «Про бiженцiв та осiб, що потребують додаткового або тимчасового захисту» [16]. Чинним законом встановлена процедура надання статусу бiженця, назваш
• Л\ У
права бiженцiв та встановлеш заходи направленi на недопущення дискримшаци бiженцiв, що отримали такий статус в Укра!ш.
Права вЫх вразливих верств населення перш за все захищаються Конституцiею Укра!ни, законами та шдзаконними актами Укра!ни. Йдеться про нащональний захист прав людини, що складае перший (основний) рiвень
основоположних свобод нашi громадяни отримали можливють захисту сво!х прав i на мiжнародному рiвнi - в Свропейському Судi з прав людини. Норми Конвенцй та Протоколiв до не! становлять конвенцшну систему захисту прав людини, подшяються вони, на думку В. Туманова, на матерiальнi та оргашзацшно-процесуальш [23]. Саме матерiальними нормами визначаеться перелiк прав, що забезпечуе Конвенщя. Органiзацiйнi норми закршлюють структуру та функцiонування Свропейського Суду, а процесуальш
- Ш/Ш в ш /1 71 ■ I 11 в 1 I /
передбачають права та обов'язки учасниюв процесу тощо.
Вимога поваги до прав людини в Укра!ш та й в Сврош в цiлому е виправданою. Держави залежно вiд сво!х особливостей вводять достатньо високi стандарти щодо захисту прав у^х громадян. Таким чином, становлення ефективно! полгтично! демократi! в державi надасть можливють забезпечити права, зокрема вразливих верств населення, на нащональному рiвнi, й додатково гарантувати !х на европейському рiвнi.
захисту прав.
Пiсля ратифшаци Свропейсько! конвенцi! про захист прав людини i
Список лггератури:
1. Абашидзе А. Х. Право Совета Европы. Конвенция о защите прав человека и основних свобод : учеб. пособие / А. Х. Абашидзе, Е. С. Алисиевич. - М., 2007. - 304 с.
2. Джейнис М. Европейское право в области прав человека (Практика и комментарии) / М. Джейнис, Р. Кэй, Э. Бредли ; пер. с англ. - М. : Права человека, 1997. -640 с.
3. Дискримшащя за ознакою кохання : звгг. - К. : Нора-Друк, 2005. - 224 с.
4. Дудаш Т. I. Практика Свропейського Суду з прав людини : навч.-практ. поаб. / Т. I. Дудаш. - К. : Алерта, 2013. - 368 с.
5. Свропейська конвенщя з прав людини: основш положення, практика застосування, укра'нський контекст / за ред. О. Л. Жуковсько''. - К., 2004. - 960 с.
6. Свропейська сощальна хар^я (ETS № 35) (укр/рос) / Рада Свропи; Хар™, Мiжнародний документ вщ 18.10.1961 р. № ETS N 35 [Електрон. ресурс]. - Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua
7. Защита права собственности на справедливое правосудие : практическое руководство для украинского юриста по применению Европейской конвенции о защите прав человека и основных свобод 1950 г. / под общ. ред. доц. Ю. В. Щекина. - Х. : Крок, 2008. -108 с.
8. Конвенщя про громадянство одружено'' жшки / ООН; Конвенщя, Мiжнародний документ вщ 29.01.1957 р. 35 [Електрон. ресурс]. - Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua
9. Конвенщя про лжвщащю вах форм дискримшацп щодо жшок 1979 р. 35 [Електрон. ресурс]. - Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua
10. Конвенщя про полгтичш права жшок 1952 р. [Електрон. ресурс]. - Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua
11. Конвенщя про статус бiженцiв (укр/рос) / ООН; Конвенщя, Мiжнародний документ, Коментар вщ 28.07.1951 р. [Електрон. ресурс]. - Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua
12. Огляд демографп та здоров'я : проект / База даних iндикаторiв дослщження, проведено щодо В1Л/СНЩу [Електрон. ресурс]. - Режим доступу : www.measuredhs.com|hivdata|.
13. Охорона здоров'я та права людини. Ресурсний довщник / за ред. Джонатана Косно, Тамар Езер, Мак Адама i Мтиди Мтар. - Львiв, 2011. - 778 с.
14. Паризька хар™ по боротьбi з раком / ВООЗ; Хар™, Мiжнародний документ вщ 04.02.2000 р. [Електрон. ресурс]. - Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua
15. Правове регулювання сфери охорони здоров'я людей, тварин, рослин в Свропейському Союзi та в Укрш'ш. - К., 2007. - 440 с.
16. Про бiженцiв та осб, як потребують додаткового або тимчасового захисту : Закон вщ 08.07.2011 р. № 3671-VI / Верхов. Рада Украши [Електрон. ресурс]. - Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua
17. Про запоб^ання захворюванням на синдром набутого iмунодефiциту (СН1Д) та сощальний захист населення : Закон Украши [Електрон. ресурс]. - Режим доступу : http: //zakon4. rada. gov .ua
18. Про нащональш меншини в Укрш'ш : Закон Украши вщ 25.06.1992 р. № 2494-XII Украши [Електрон. ресурс]. - Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua
19. Про схвалення Загальнодержавно'' щльово'1 сощально'1 програми протиди В1Л-шфекци/СНЩу на 2014 - 2018 роки : розпорядження Кабшету МЫс^в Украши вщ 13.05.2013 р. № 356-р [Електрон. ресурс]. - Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua
20. Рекомендаци Свропейсько! rомiсii про обстеження на виявлення ракових захворювань (02.12.2003 р.) [Електрон. ресурс]. - Режим доступу : http://search.ukr.net
21. Статут (Конститущя) Всесвп^ньо''' оргашзацп охорони здоровья (ВООЗ) : Мiжнародний документ вщ 22.07.1946 р. [Електрон. ресурс]. - Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua
22. Тимчишена Н. Д. Мехашзми державного управлшня сощальним захистом вразливих верств населення на репональному piBHi : автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. держ.упр. : 25.00.02 / Н. Д. Тимчишена ; ОР1ДУ НАДУ. - Одеса, 2012. - 38 с.
23. Туманов В. А. Европейский суд по правам человека. Очерк организации деятельности / В. А. Туманов. - М., 2001. - 304 с.
Радчук А. П. Европейская конвенция о защите прав наиболее уязвимых слоев населения.
Рассмотрены основные категории слоев населения, отнесенные к уязвимыми. Исследованы особенности защиты прав таких граждан в Украине, а также по Европейской конвенции о защите прав человека и основных свобод.
Ключевые слова: защита прав, уязвимые слои общества, права пациентов, дискриминация, меньшинства, беженцы.
Radchuk О. P. European Convention on the Protection of the Most Vulnerable Groups of Population.
The article deals with the main categories of population groups that are called vulnerable. The author considers specific features of protecting these citizens' rights in Ukraine and analyzes the practical realization of the European Convention of Human Rights and Freedoms.
Key words: rights protection, vulnerable groups of population, patients' rights, discrimination, minorities, refugees.
Розширена анотащя
статт Радчука Олександра Павловича на тему: «Свропейська Конвенц1я про захист прав найбшьш вразливих верств населення»
Radchuk О. P., Candidate of Law, Assistant Professor of the International Law Department, Jaroslav the Wise National Law University, Kharkiv
An extended abstract of a paper on the subject of:
EUROPEANCONVENTIONONTHEPROTECTIONOFTHEMOSTVUL NERABLEGROUPSOFPOPULATION
Problem setting. The article is devoted to the analysis of the urgent current problems of the protection of the most vulnerable groups of population. These groups traditionally include: aged people, disabled, women, children, representatives of different minorities as well as people that need to be temporarily protected. There are a lot of examples when our citizens cannot defend their rights by themselves, and the state does not always provide such protection.
Recentre search. The above mentioned problems are in the focus of attention of those scientists who deal with that area of Law. However, the issues have been of tens to died from one side mostly, namely, what the state does to protect the rights of the secitizens. In the author's opinion, some contribution to the process of protecting the rights of the vulnerable groups of the population is to bemade by these citizens them selves, their relatives and friends and public organizations that deal with these issues.
Paper objective. The author has analyzed there levant literature that provides the or etical statements together with practical issues, considered the decisions of the European Court of Human Rights as to cases of this category and the International Law documents that are in force.
Paper main body. The main objective of the article is to consider the oretical grounds of vulnerable people's rights protection according to the laws of Ukraine and
1
the norms of the European Convention of Human Rights and Freedoms, to compare legal practices and to suggest some possible changes in the national legal norms and those of International Law.
The article singles out specific features of protecting rights of each vulnerable group and suggests certain measures to improve the state of them. The author points out to the special role of public organizations created by representatives of some categories of citizens.
Conclusions to there search. It is necessary to emphasize that the improve men to flaws about vulnerable people's rights protection and the practice of examining these cases should be a priority for governmental bodies of Ukraine and for European community. The applications of representatives of the above-mentioned people to the European Court of human Rights are to be under continuous supervision and examined by the Court out of order. Only a complex approach will permit to protect all the rights of vulnerable groups of people both on the state and European level.
Key words: rights protection, vulnerable groups of population, patients' rights, discrimination, minorities, refugees.
