CC BY
71
УДК 340.5
О. В. Зтченко, доктор юторичних наук, доцент
КОНСТИТУЦП ЗАМБП ТА ПШШЧНО1 Н1ГЕР11 ПРО СТАТУС ПАЛАТ ВОЖД1В У ЗАКОНОДАВЧИХ УСТАНОВАХ (ПОР1ВНЯЛЬНИЙ АНАЛ1З)
Здгйснюеться поргвняльний аналгз викладених конституцгями африканських держав Замби та Швмчног ШгерИ статуте Палат вожд1в у законодавчих та ад-м^тстративних установах. Особливу увагу автор звертае на висв1тлення ступене-вихргвтв Палат вожд1в, форми гхучаст1 уробот1 законодавчих й адм^шстративних установ та в органах м1сцевого управл1ння, специф1ки гх формування 7 складу уста-нов, гх адм^тстрацИ, зм1сту, обсяг1в та меж гхшх повноважень, особливостей функцюнування. Досл1дник доходить висновку про наявмсть ¡стотних в1дм1нностей у статус7 Палат вожд1в Замбп та Швмчног ШгерИ.
Ключовi слова: Замб1я, П^втчна Н1гер1я, Палата вожд1в.
Актуальтсть до^дження. Конституцп африканських держав, розпо-дшяючись на рiзнi однотипш групи, пом^но рiзняться як мiж собою, так i вщ основних закошв краш шших континентсв. До 1'хшх основних ознак належать особливост обсяпв текспв, ставлення до релт'1', способiв про-голошення та гарантування прав i свобод людини, статусiв виконавчо'1 та законодавчо'1 влади тощо. Конституцп Республш Замбп, Гани та Швшчно'1" Игерп рiзною мiрою мiстять положення про статус вождiв у законодавчих установах, що може тлумачитись як рудимент звичаевого права. Актуаль-нiсть дослщження конституцiй африканських держав шляхом порiвняльно-го аналiзу обумовлюеться неоднорiднiстю суспшьств цього континенту, якi iстотно рiзняться етнiчними, мовними, релiгiйними, родоплемiнними, тра-дицiйними та iншими особливостями, а також впливами i наслiдками коло-шально'1" полiтики колишнiх метрополiй та щеологп соцiалiстичних краш. Усi щ чинники обумовили форму, змiст, стратепчну спрямованiсть основних законiв рiзних держав, у тому чи^ й статус вождiв, якi до колошзацп та отримання незалежност вiдiгравали визначальну роль у дотриманш у сус-пшьста звичаевого права.
Аналiз актуальних до^джень. Пюля осягнення незалежностi народами «чорного континенту» вченi перекладали тексти конституцш африканських краш 1950-1960-х рр. i писали до них передш статтi. Серед них були
© Зшченко О. В., 2015
177
Ю. А. Аркадський, Л. А. Ветвшський, Л. Я. Дадiанi, В. А. Дозорцев,
B. М. Доронов, П. Н. Евсеев, С. Л. Зiва, С. С. Кречетов, Ф. А. Кублщький,
C. Ф. Леонюк, С. Н. Мальков, Л. О. Изська та ш. Однак вони обмежували-ся загальною стислою характеристикою перекладених докумен^в i наголо-шували впливи буржуазного права на змют основних законiв вчорашшх колонiй i не здiйснювали спроб будь-якого порiвняльного аналiзу консти-туцш у цiлому чи окремих, властивих !м ознак та особливостей. Саме тому мету статтi складае спроба усунути одну iз таких прогалин i здiйснити порiвняльний аналiз викладеного конститущями Замбп та Швшчно'1 Игерп статусу 1'хшх етнiчних вождiв.
Виклад основного матерiалу. Серед багатьох десятюв конституцш аф-риканських держав, що виникли у 1950-1960-х рр. унаслщок краху коло-нiалiзму на континенту лише у трьох рiзною мiрою зачiпаеться питання щодо статусу вождiв у законодавчому процесi на загальнонащональному рiвнi та в управлiннi мюцевими органами влади: Гани, Швшчно'1 Игерп та Замбп. Основний закон Гани виршуе цю проблему лише у двох статтях. Так, стаття 49 — «Палати вождiв» — декларуе, що для кожно'1 областi Гани запроваджуеться Палата вождiв. Наступна, 50-та стаття — «Склад i функцп Палати вождiв» — констатуе, що Палата вождiв складаеться iз таких вождiв i мае такi функцп, яю стосуються звичаевого права, а також шших питань, якi можуть бути передбачеш законом [2, с. 133]. З цього випливае, що вож-дi можуть брати участь лише в дiяльностi обласних адмшютрацш. Склад, особливостi формування, характер повноважень Палат вождiв, — дорадчих чи законодавчих, — визначаються окремим законом, про спрямовашсть якого мова не йде.
Найбiльш розлого i досить деталiзовано статус вождiв у законодавчих та адмшютративних установах викладала Конститущя Замбп, яка перед-бачала 1'х участь у дiяльностi загальнонацiонального i провiнцiйного рiвнiв. Ухвалений королiвською Таемною радою Великобританп Наказ про неза-лежнiсть Замбп передбачав збереження ролi вождiв у здiйсненнi управлш-ня крашою. Його стаття 14 — «ВождЬ» — декларувала, що будь-яка особа, яка безпосередньо перед уведенням у дш Наказу була визнана Губернатором такою, що володiе статусом вождя або верховного вождя, старшого вождя чи помiчника вождя, вважаеться, що коли таке визнання не буде анульоване Президентом, з моменту вступу у дш даного Наказу, затвер-дженим Президентом [4, с. 83-84]. Цш проблемi присвячувалась цша VI глава «Палата вождiв» в обсязi 12 статей у самому текст Основного закону i 19 пунктв додатка до нього про порядок обрання провшцшних Палат вождiв [1, статт 85-96, с. 169-174; ст. 87, пп. 1-19), с. 206-212]. Члени республшансько'! Палати вождiв призначаються провшцшними радами на
трирiчний строк у складi 12 оаб: чотири — вiд Баротселенду, чотири — вщ Швшчно'!, Швденно'1 та Схщно'! провiнцiй, три — вщ Швшчно-Схщно'! провшцп, провшцп Луапула та Центрально'1 провшцп i один — вiд Захiдноi провшцп. До Палати вождiв не може бути призначений вождь, який е членом Нащональних зборiв. Палата вождiв володiе дорадчими повноважен-нями. Вона може «розглядати й обговорювати» будь-який законопроект або iншi питання, внесет у Нащональш збори Президентом, i представляти стосовно них резолюцп, якi направляються Президентом на розгляд На-цiональними зборами [1, статп 85-86, с. 170].
Конституцiя передбачае посаду голови Палати вождiв, який обираеться 11 членами термiном на один рш. Однак Президент може заповнити ваканаю на цю посаду у тому разу коли двi третини складу Палати вождiв ухвалять таку резолющю. Голова Палати вождiв може бути обраний або призначений iз числа и членiв або не iз ''хнього числа, за винятком Президента, мшютра та його заступника. Голова Палати вождiв звшьняеться iз свое!' посади у разi його дисквалiфiкацii, обрання на шшу посаду або закiнчення термiну пере-бування на нiй. Передбачаеться й посада заступника голови Палати вождiв, якого призначае Президент iз числа члешв цiеi палати пiсля консультацп iз п Головою. Заступник голови Палати вождiв залишае свою посаду, пере-стаючи бути членом палати або ршенням Президента. Голова Палати вож-дiв та п члени складають письмову присягу на вiрнiсть [1, статп 88-90, с. 171-172].
Засщаннями Палати вождiв керуе голова палати, за його вщсутносп — його заступник, за 1х вщсутносп — обраний для даного засщання член палати. Означене положення розповсюджуеться i на факт вакантностi посади голови палати та його заступника. Засщання може проводитись лише за наявносп кворуму в палап, який мае бути не менше семи п членiв. Палата вождiв збираеться у призначенi Президентом час i мiсцi. Президент i Вiце-президент можуть у будь-який час бути присутнiми на засiданнях Палати вождiв i звертатись до неi. Що ж стосуеться мiнiстра або призна-ченоi ним особи, то вони можуть бути присутшми на засщаннях Палати вождiв лише у той час, коли вона розглядае питання, що входить до компе-тенцп даного мшютра. Голова Палати вождiв, якщо, на його погляд, це е бажаним у зв'язку з будь-яким питанням, що тдлягае розгляду палатою, може запросити будь-якого члена Нащональних зборiв бути присутшм на засщаннях палати, що стосуеться цього питання. Така особа мае право бра-ти участь в обговоренш поставленого питання, однак без права голосуван-ня в палап чи в одному iз п ком^епв. Вiдповiдно до положень конституцп Палата вождiв може регулювати власну процедуру, проводити свою роботу
незалежно вщ наявносп будь-яко'1' вакансп у своему складi або присутносп на засiданнях особи, що не мае права на участь у робота Президент може сво'1'ми розпорядженнями призначати на посади члешв Палати вождiв, ви-нагороджувати 1'х, визначати склад злочину, що стосуеться обрання члешв Палати вождiв, виносити покарання за нього, застосовувати щодо Палати вождiв положення закошв про привше'1' та iмунiтети члешв Нацюнальних зборiв [1, статтi 91-96, с. 172-174].
Провшцшш Палати вождiв обираються окремим законом, який вщпо-вiдно до ст. 87 Конституцп складае додаток до не'1' [1, Додаток до Конституцп. Вибори члешв Палати вождiв як представниюв провiнцiй (стаття 87)]. Додаток складаеться iз п'яти пунктiв: Повiдомлення про вибори; Висуван-ня кандидатiв; Порядок виборiв; Голосування; Пiдрахунок голосiв, ^ як уже зазначалось, iз 19 пунк^в та 29 пiдпунктiв. Для здшснення виборiв членiв Палати вождiв у кожнiй провшцл запроваджуеться Провшцшна рада вождiв у складi вах вождiв, що мешкають у данш провшцп. Отримавши вiд го-лови Палати вождiв повiдомлення про наявшсть вакансiй членiв палати, секретар-резидент призначае день виборiв не ранiше шж за два тижнi. По-вщомлення опублiковуеться з метою висунення кандида^в та 1'х документального оформлення. Призначаеться день, час i мюце проведення засщан-ня провшцшно!' ради вождiв, на якому мае вщбутись голосування. Кандидатом на вибори може бути лише член Провшцшно! ради вождiв дано! провшцп. Положення про вибори докладно регламентуе порядок шд-готовки i проведення виборiв та визначення 1х результатiв. Висунення кожного кандидата мае бути оформлено окремим документом, який пере-даеться секретаревьрезиденту до закiнчення строку, встановленого для передачi документiв про висунення кандида^в. Документ про висунення кандидата мае бути укладеним вщповщно до встановленоi форми i мiстити повне iм'я даного кандидата iз вказiвкою мiсця його помешкання, заяву кандидата про його бажання виступати кандидатом на виборах, бути шд-писаним двома членами провшцшно! ради вождiв. Секретар-резидент може вважати висунення недшсним тшьки за однiею iз причин, а саме: якщо документ про висунення кандидата складено не за встановленою формою, якщо вш не шдписаний вiдповiдними особами або поданий не вщповщно до передбаченого порядку. Винесене секретарем-резидентом ршення про дшсшсть висунення е остаточним i не може заперечуватись у будь-якому судь Кандидат мае право вщмовитись вщ участi у виборах до закшчення строку, встановленого для передачi документiв про висунення кандидатiв [1, статп 1-5, с. 206-207]. Якщо кшькють висунутих кандидатiв перевищуе кшькють вакансiй, Провiнцiйна рада вождiв обирае потрiбну кiлькiсть кан-
дидатв, про що заявляе секретар-резидент. У випадку смерт одного iз кандидатв до початку голосування секретар скасовуе голосування i про-водяться новi вибори. Секретар-резидент головуе на засщанш Провшцшно'! ради вождiв, на якому вщбуваеться голосування. Члени Провшцшно'! ради вождiв голосують шляхом подачi голосiв виборчим бюлетенем з iменами кандидатiв. Секретар-резидент слiдкуе за наявшстю закрито'! виборчо'1 урни, врученням бюлетешв усiм членам Провшцшно'! ради вождiв. Член останньо'! проставляе знак «Х» у тому мiсцi на виборчому бюлетеш, яке знаходиться навпроти iменi кандидата чи кандидатiв, за якого чи за яких вш бажае голо-сувати. Слiпий член Провшцшно'! ради вождiв може отримати допомогу у голосуванш тiльки з боку секретаря-резидента. Останнш може розпоря-дитись надюлати поштою бюлетень члену Провшцшно'! ради вождiв, який через фiзичну недугу не може дiстатися мюця голосування [1, статтi 6-14, с. 208-210].
Пюля закриття виборчо'1 дшьнищ секретар-резидент пiдраховуе голоси. Виборчий бюлетень вважаеться недшсним i не береться до уваги, якщо до нього внесет позначки про подачу не одного, а кшькох голоав за одного кандидата, у разi внесення позначок про бшьшу кшькють голоав, нiж кшь-кiсть членiв Провшцшно'! ради вождiв, що мають право голосувати, у бюлетень вписаш слова, позначки чи знаки, за допомогою яких можна встано-вити особу, що голосувала у ньому, не проставлений знак або проставлений неч^ко, нарешту якщо секретар-резидент не отримав у строк ввдсланий поштою бюлетень. Пюля встановлення результатв голосування секретар-резидент готуе список з iменами кандидатв у порядку, що вщповщае кiль-костi отриманих кожним iз них голосiв. При цьому на перше мюце вино-сяться iмена кандидатiв, що зiбрали найбiльше голоав, а тi, що отримали менше число голоав, перейменовуються у низхщному порядку. Кандидати ж, що не отримали жодного голосу, iз списку виключаються. Якщо з причини однаковоi кшькосп зiбраних голосiв число кандидатв перевищуе кiлькiсть вакансiй, секретар-резидент виршуе питання за допомогою же-ребкування. Коли та чи шша вакансiя залишаеться не замiщеною через подачу голоав за меншу кшькють кандидатiв, нiж кiлькiсть наявних вакансш, секретар-резидент розпоряджаеться про проведення ще одного голосування для замщення цих вакансш. Секретар-резидент повщомляе Палату вождiв про результати виборiв [1, статп 15-19, с. 210-212].
Конститущя Пiвнiчноi Нiгерii передбачае утворення Палати вождiв на рiвнi середньоi адмiнiстративноi ланки, а саме Району (Регюну). Стаття 4 глави 11Ф — «Лепслатура» — декларуе запровадження лепслатури Району у складi Г! величносту Палати вождiв та Палати зборiв, яка «володiе правом
видавати закони з метою шдтримки миру, порядку i доброго управлшня Району» [3, с. 690]. Палата вождiв складаеться Ï3: а) ycix вождiв першого класу, яю е членами Палати за станом; б) дев'яносто п'яти вождiв, яю ви-значаються легiслатyрою Району; радника з питань мусульманського права. Мюце вождя у Палатi вождiв, iншого, нiж вождь першого класу, постае вакантним за обставин, яю визначаються легiслатyрою Району. «Вождь» означае будь-яку особу, яка на даний час е призначеною вождем Губернатором. «Вождь першого класу» означае будь-якого вождя, чия посада на даний час вважаеться посадою вождя першого класу на пiдставi будь-якого чинного в Райош закону. Радник з питань мусульманського права призна-чаеться Губернатором тсля поради Прем'ера. На тих же тдставах ця особа може бути звшьнена з посади [3, ст. 5, пп. 1-3, с. 690; ст. 6, пп. 1-3, с. 691].
Вщповщно до Конституцп запроваджуеться посада Голови Палати вож-дiв, який обираеться ïï членами iз свого складу. Голова Палати вождiв звшьняеться зi свое' посади: а) якщо вш втрачае членство md палати iз iншоï причини, нiж розпуск Законодавчих палат Району; б) коли палата збираеть-ся на перше засщання тсля розпуску; в) якщо вш призначаеться мiнiстром уряду Району, парламентським секретарем такого мшютра, мiнiстром уряду Федерацп або мiнiстром уряду шшого Району; г) у разi вщсторонення вiд посади резолюцiею палати, яку ухвалили двi третини всiх члешв палати. У той час коли посада голови е вакантною, Палата вождiв не може проводите жодно'' роботи, о^м обрання на посаду голови [3, ст. 10, пп. 1-3, с. 695]. Передбачаеться i запровадження Ради вождiв Району, до яко'' входять Прем'ер, що е ïï головою, призначеш мшютри уряду Району iз числа члешв Палати вождiв, кооптованих Прем'ером оаб. Якщо будь-яке питання внесено на обговорення в Раду вождiв Району, Прем'ер може кооптувати чоти-рьох оаб iз числа члешв Палати вождiв як члешв Ради з метою обговорення цього питання. Губернатор дiе вщповщно до поради Ради вождiв Району у здшсненш вах наданих йому прав стосовно призначення, схвалення при-значення або призначення бyдь-якоï особи вождем, встановлення рангу вождя, позбавлення вождя влади, видалення вождя або особи, що була рань ше вождем, iз будь-я^ частини Району, вигнання вождя чи будь-я^ особи, що була рашше вождем, iз будь-я^ частини Району. Рада вождiв Району може регулювати власну процедуру. Посада члена Ради вождiв Району не вважаеться такою, що сплачуеться на слyжбi Корони [3, ст. 74, с. 745; ст. 8, п. 7-б, с. 694].
Висновки i перспектива подальшого до^дження. Отже, здшснений порiвняльний аналiз дозволяе дiйти таких висновюв. Конститyцiя Респyблi-ки Гана лише двома стислими статями декларуе, що Палата вождiв запро-
ваджуеться у кожнш област кра'ни, вождi володiють функцiями, якi стосу-ються звичаевого права, а !'хшй статус, склад, особливостi формування, характер повноважень визначаються окремим законом. Найбшьш розлого i досить деталiзовано статус Палат вождiв у законодавчих та адмшютратив-них установах викладае Конститущя Замбп, яка передбачае !х участь у дь яльностi загальнонацiонального i провiнцiйного рiвнiв. Члени республшан-сько! Ради вождiв призначаються провiнцiйними Радами вождiв у складi 12 оаб. Ця Рада володiе дорадчими повноваженнями, яю полягають у роз-глядi й обговореннi внесених до Нащональних зборiв законопроектiв та iнших питань, ухваленш стосовно них резолюцiй i направленнi !х Прези-дентовi кра'ни. Палата вождiв обирае свое керiвництво у виглядi голови палати та його заступника i регулюе процедуру свое'! дiяльностi, тобто, iнакше кажучи, ухвалюе регламент палати. Конститущя дозволяе Президенту втручатись у дiяльнiсть Палати вождiв i змiнювати п склад та структуру. Особливо деталiзовано основний закон викладае порядок обрання члешв провiнцiйних Палат вождiв, який не вказуе 1'х кшьюсного складу i нагадуе властивий европейським кранам окремий виборчий закон.
Вщповщно до Конституцп Швшчно'! Игерп статус Палати вождiв вщ-рiзняеться вщ замбiйського, по-перше, законодавчим характером сво'!х повноважень, а по-друге, вiдсутнiстю загальнонащонально'! Палати вождiв i наявнiстю регюнальних Палат вождiв. Вiдмiннiсть складае й чисельшсть членiв шгершсько'! Палати вождiв, до яко'1 входять усi вождi першого класу, 95 звичайних вождiв та один вождь-радник iз мусульманського права. Конститущя мютить i визначення сутностi вождiв рiзних рангiв, а також дета-лiзуе статус голови Палати вождiв i визначае функцп Ради вождiв. Для бшьш глибокого висвiтлення порушено'! у статп проблеми бажано дослiдити практичну дiяльнiсть Палат вождiв Замбii та Швшчно'! Нiгерii i змiст закону Гани стосовно статусу п Палат вождiв.
Л1ТЕРАТУРА
1. Конституция Республики Замбия // Конституции государств Африки : в 3 т. Т. 2. - М. : Прогресс, 1966. - С. 93-211.
2. Конституция Республики Гана // Конституции государств Африки : в 3 т. Т. 1. -М. : Прогресс, 1966. - С. 113-135.
3. Конституция Северной Нигерии // Конституции государств Африки : в 3 т. Т. 2. -М. : Прогресс, 1966. - С. 686-748.
4. Приказ о независимости Замбии 1964 г. // Конституции государств Африки : в 3 т. Т. 2. - М. : Прогресс, 1966. - С. 75-92.
КОНСТИТУЦИИ ЗАМБИИ И СЕВЕРНОЙ НИГЕРИИ О СТАТУСЕ ПАЛАТ ВОЖДЕЙ В ЗАКОНОДАТЕЛЬНЫХ УчРЕЖДЕНИЯХ (СРАВНИТЕЛЬНЫЙ АНАЛИЗ)
Зинченко Е. В.
Осуществляется сравнительный анализ изложенных конституциями африканских государств Замбии и Северной Нигерии статусов Палат вождей в законодательных и административных учреждениях. Особое внимание автор обращает на освещение степенных уровней Палат вождей, формы их участия в работе законодательных учреждений и в органах местного управления, специфики их формирования и состава учреждений, их администрации, содержания, объемов и границ их полномочий, особенностей функционирования. Исследователь приходит к заключению о наличии существенных отличий в статусе Палат вождей Замбии и Северной Нигерии.
Ключевые слова: Замбия, Северная Нигерия, Палата вождей.
THE CONSTITUTIONS OF ZAMBIA AND NORTHERN NIGERIA ON STATUS OF THE HOUSES OF CHIEFS IN LEGISLATIVE BODIES
(COMPARATIVE ANALYSIS)
Zinchenko О. V.
The author carries out a comparative analysis on status of the Houses of Chiefs in legislative and administrative bodies stated in the Constitutions of African states - Zambia and Nigeria. The special attention is focused on the following points: the interpretation of power levels of the Houses of Chiefs, the forms of their participation in the work of the legislative bodies and the local government bodies, specific character of their formation and structure of these institutions, their management, content, the extent and limits of their powers, the peculiarities of their functioning. The researcher draws the conclusion that there are some essential distinctions on status of the Houses of Chiefs of Zambia and Nigeria.
The Constitution of the Republic of Ghana contains only 2 short articles which proclaim that the House of Chiefs is established in every part of the country, the chiefs have the functions which are in the sphere of the common law and their status, membership, forming peculiarities and powers are determined in the individual law. More detailed status of the House of Chiefs in legislative and administrative bodies is expounded in the Constitution of Zambia which provides for their participation in activities of national and provincial levels. Twelve members of the Republican Council of Chiefs are appointed by the provincial Councils of Chiefs. The Council has got deliberative powers which consist of consideration and debating bills and other issues, passing resolutions and sending them to the President of the state. The House of Chiefs elects its leaders: the Chairman and the
Vice-chairman of the House and regulates proceedings of its activity i.e. it carries the House regulations. The Constitution allows the President of the country to interfere in the work of the Houses of Chiefs and to change their membership and structure. The main law expounds in detail on the procedure of electing the members of the provincial Houses of Chiefs but it doesn'tfix their quantitative membership and it resembles the separate electoral law which is peculiar to European states.
In conformity with the Constitution of Northern Nigeria the House of Chiefs' status differs from Zambia's one: firstly, in national House of Chiefs and in availability of regional Houses of Chiefs. There is a difference in quantity of the Nigerian House of Chiefs which includes all the chiefs of the first class, 95 ordinary chiefs and 1 chief-expert on Islamiclaw. The Constitution contains the definition of the essence of chiefs of Chairman of the House of Chiefs and determines the House of Chiefs' duties.
The status of the Houses of Chiefs in the Constitutions of African states has a rudimentary form. For example, in spite of evident conciseness of two articles of the main law of Ghana, they are of the great information importance exceeding the limits of one country and making a stress on a direct connection between the founding of the Houses of Chiefs and the influence of the common law. It is confirmed by Article 14 of the Order on Independence of Zambia in which the Royal Council retained traditional «administrative» bodies in a new state system. The membership of experts on Islamic law in authoritative structures of Northern Nigeria regions is evidence that not only Traditional law but also Islamic law have influence on the development of public administrative system.
Key words: Zambia, Northern Nigeria, House of Chiefs.
УДК 340.12
М. М. Цимбалюк, доктор юридичних наук, професор
еВРОПЕЙСЬК1 СТАНДАРТИ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ: УКРАШСЬКИЙ ДИСКУРС ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСП1ЛЬСТВА
У статтi здтснено дослiдження фтософсько-правового вимiру европейських стандартiв державотворення у контекстi соцюкультурного проектування украгн-ськог перспективи формування громадянського сустльства. З'ясовано, що, мабуть, одшею iз найсильнших сторiн украгнського, i щонайменше схiднослов'янського, громадянського сустльства е феномен жертовностi та цтування сустльного начала i, зрештою, значущiсть традицИ'у буттевому nросторi.
© Цимбалюк М. М., 2015
185
