CC BY
90
the reporting of systematic control over the activities of these authorities before a resident of certain communities. Work of local governments and officials must fully comply with and not contrary to the legislation in force, and in the presence of data breaches - the state is obliged to their powers to stop these actions. Also points to the existence of problems in the implementation of control by the communities and the state over the activities of local governments and officials.
Accountability of officials and territorial communities is one of the important mechanisms for ensuring transparency of their activities, improving the participation of members in the local government and access to public information.
Keywords: territorial community, police, government, deputies, officials, reporting.
СУЧАСН1 ТЕНДЕНЦП РОЗВИТКУ М1ЖНАРОДНОГО ПРАВА
УДК 341.174:061.1 еС(045)
Ю. О. Волошин, С. В. Годованик
ОРГАН1ЗАЦ1Я Д1ЯЛЬНОСТ1 СВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ В УМОВАХ СУЧАСНИХ 1НТЕГРАЦ1ЙНИХ ПРОЦЕС1В
У статт1 розглядаються оргатзацтш аспекти д1яльност1 Свропейського Парламенту в умовах сучасних ¡нтеграцтних процесах.
Показано, що за своею внутршньою оргатзацтною структурою та порядком роботи Свропейський Парламент на сучасному етат европейськог м1ждержавно'г ¡нтеграци е максимально наближеним у структурнт, розпорядчт та номтацШнШ площит до класичного парламенту национально! державг як обраного народом вищого представницького органу.
На думку автора, за под1бних наявних умов корисними вбачаються Iнтенсифтащя та посилення ствпращ та ¡нституцтних зв'язкт Верховног Ради Украгни, гг структурних тдроздшв, фракцш полтичних партт, депутатських груп з в1дпов1дними структурними одиницями Свропейського Парламенту з метою сприяння подальшт европейськт ¡нтеграци Украгнськог держави та здтснення нею законодавчо встановленого стратег1чного европейського вибору на найвищому полтико-правовому ртш функцюнальног мгжпарламентськог взаемодИ.
Ключов^ слова: оргатзащя, склад, структура, Свропейський Парламент, парламентаризм, парламентська процедура.
Постановка проблеми. Значення оргашзацшно-правових аспекпв дiяльностi Свропейського Парламенту, насамперед, полягае у тому, що !х змют формуе шститущональний мехашзм i внутршню конституцшну арх^ектошку цього органу та забезпечуе його функщонування у сучасних умовах поглиблення процеав европейсько! мiждержавноi штеграцп. При цьому слщ усвщомлювати ушкальшсть та своерщшсть даного органу як едино! представницько! шституцп штеграцшного об'еднання, яка обираеться на одночасних виборах у вах державах-членах СС, тобто за своею сутшстю та порядком формування Свропейський Парламент е наднащональним органом, що
виражае спiльнi iнтереси держав-членiв, склад якого е не призначеним урядами нащональних суверенних держав, а безпосередньо обраний народами як ноаями державного суверештету, що зайвий раз переконуе у неподшьносп державного суверенiтету як фундаментально! конституцшно-правово! домiнанти, яка детермшуе весь комплекс державно-правових процесiв, у тому чист - iнтеграцiйного та глобалiзацiйного характеру.
Анал1з остантх досл1джень I публтацт. У правовш лiтературi iснуе цiла низка дослiджень сутносп, функцiй, повноважень, органiзацiйно-правових аспектiв, форм та методiв роботи, особливостей правотворчо! процедури Свропейського Парламенту. Зокрема, слщ вiдзначити доробок таких видатних дослщниюв у галузi конституцiйного, мiжнародного, штеграцшного, европейського права, як М. О. Баймуратов, Ю. О. Волошин, О. О. Гршенко, О. В. Зайчук, В. I. Муравйов, О. Л. Копиленко, I. Д. Слщенко, Ю. С. Шемшученко.
В той же час, сучасний стан штеграцшних процеав в Gвропi та !х с^мкий розвиток супроводжуеться значними змiнами правового регулювання в рамках Свропейського Союзу, зокрема - щодо оргашзацп дiяльностi спiльних органiв СС, адже саме щ органи покликанi стати ланкою поеднання у досягненш загальних цшей СС, реалiзацii правових норм, встановлених наднащональними правовими актами, розробляти узгоджену пол^ику iнтеграцiйного об'еднання щодо предметних сфер стльно! компетенцп СС. У подiбному контекстi Свропейський Парламент слщ розглядати як найбшьш представницький, транспарентний та пол^ично плюралiстичний орган СС, який сформований на прямих виборах громадянами держав-членiв, з чого випливае його найвища легiтимнiсть, адже у даному випадку деяю суверенш повноваження держави передае наднацiональному органу сам единий носш державно! влади - народ. Отже, керуючись означеними методолопчними тезами, потрiбно сформулювати й структурувати органiзацiйно-правовi аспекти дiяльностi Свропейського Парламенту як предмет науково-практичного тзнання за наступними його складовими частинами: а) внутршнш iнституцiональний механiзм (склад; структура; система структурних пщроздшв); б) органiзацiйно-правовi форми та методи дiяльностi (функцiональний порядок роботи); в) порядок прийняття рiшень (процедура голосування).
Виклад основного матергалу. Ид складом Свропейського Парламенту, на наш погляд, слщ мати на увазi його чисельну кшькють, встановлену чинними нормами европейського права. У вщповщносп до п. 2 ст. 14 Люабонського договору про внесення змш до Договору про Свропейський Союз та Договiр про заснування Свропейського Союзу вщ 13 грудня 2007 р. [1], Свропейський Парламент складаеться з представниюв громадян Свропейського Союзу, кшьюсть яких не перевищуе семисот п'ятдесяти та Голови, причому представництво громадян забезпечуеться згщно методу спадно! пропорцшносп при мшмальному порозi у шiсть членiв на кожну державу, але не бшьше дев'яноста шести мюць на одну державу-члена СС.
Водночас, за шщативи та схвалення Свропейського Парламенту остаточне ршення, яке фшсуе склад Свропейського Парламенту, приймае одноголосно Рада СС. П. 3 ст. 14 Люабонського договору встановлюе порядок обрання члешв Свропейського Парламенту, як обираються строком на п'ять роюв на загальних виборах шляхом прямого, вшьного, таемного голосування (при цьому достроковий розпуск або саморозпуск парламенту протягом вказаного термшу нормами европейського права не передбачений). Оргашзацшш умови функщонування Свропейського Парламенту, у тому чист - щодо структури та складу, встановлюються деталiзовано також його Внутршшм регламентом [2], який являе собою досить розлогий документ обсягом приблизно 250 сторшок, включае 10 додатюв та е за своею правовою природою
правилами процедури даного органу.
Цитоване базове положення установчого акту Свропейського Союзу дае змогу охарактеризувати склад Свропейського Парламенту за кшькома формально-юридичними та шститущонально-шструментальними аспектами.
По-перше, чисельний склад Свропейського Парламенту вщповщно чинним нормам европейського права дорiвнюе 751 члену, адже Голова Свропейського Парламенту обираеться з числа його члешв (п. 4 ст. 14 Люабонського договору), тобто на парламентських виборах кандидати кумулятивно претендують саме на 751 мюце. Слiд зазначити, що вперше така кiлькiсть депутатсв обиралася на виборах 22-25 травня 2014 р., оскшьки попереднiй Нщцький договiр вiд 26 лютого 2001 р. [3] встановлював кiлькiсний склад депута^в на рiвнi 736 члешв (ст. 190 Договору про Свропейський Союз), хоча на практищ ще на парламентських виборах 2009 р. було обрано 18 депута^в вщ кра'н СС, а Конституцiйний ком^ет Свропейського Парламенту схвалив тимчасове збшьшення кiлькостi парламентарiв без належно'1 нормативно-правово'1 основи шляхом збереження мандатiв депута^в вiд кра'н, квота яких мала бути зменшеною у вiдповiдностi до вже чинного на той час, але такого, що не мае зворотно'1 сили, Люабонського договору та одночасно'1 згоди на присутшсть нових 18 депута^в на засiданнях Парламенту в якост спостерiгачiв. Натомiсть, на виборах 2014 р. положення ч. 2 ст. 14 Люабонського договору цшком було реалiзовано практично як в частиш загально'1 кiлькостi депута^в, так i щодо квотного розподшу парламентських мандатiв мiж кранами Свропейського Союзу. При цьому кшькють отриманих мiсць представниками окремих держав Свропейського Союзу розподшилася наступним чином: Имеччина - 96 членiв; Францiя - 74; Iталiя - 73; Велика Бриташя - 73; Iспанiя -54; Польща - 51; Румушя - 33; Нiдерланди - 26; Бельпя - 21; Грецiя - 21; Португалiя -21; Чехiя - 21; Угорщина - 21; Швещя - 19; Австрiя - 19; Болгарiя - 17; Дашя - 13; Фiнляндiя - 13; Словаччина - 13; Литва - 11; Iрландiя - 11; Хорва^я - 11; Латвiя - 8; Словешя - 8; Люксембург - 6; Кшр - 6; Естошя - 6; Мальта - 6.
По-друге, безпосереднш вплив на кшьюсно-квотний склад Свропейського Парламенту мае вщсутшсть в установчих договорах СС, на вщмшу вiд положень про загальшсть, вiльнiсть, таемнiсть голосування та пряме волевиявлення, жодних юридичних норм про рiвнiсть як принцип парламентських виборiв, а тому, наприклад, як справедливо зазначае Л. М. Ентш, надане представництво у Парламент Имеччини або Велико'1 Британп е у 15-20 разiв нижчим за норму представництва Люксембургу [4, с. 186], тобто йдеться про деяку невщповщшсть квоти чисельносп населення ^ï чи iншоï краïни-члена СС i ця квота коливаеться вщ 6 до 96 представниюв при загальному складi у 751 депутата Свропейського Парламенту.
По-трете, з 2009 по 2014 рр. у Свропейському Парламент працювала ушкальна оргашзацшно-правова модель депутата-спостерiгача, що дозволило частково iмплементувати положення Лiсабонського договору щодо збшьшення чисельного складу ще до чергових парламентських виборiв, своерщно «оминувши» у такий спосiб загальновизнаний юридичний постулат про неможливють зворотно'1' дп нормативно-правового акту.
Вщносно структури Свропейського Парламенту, в першу чергу, потрiбно зазначити, що у загальному (зовшшньому) сенсi вона е класичною однопалатною (монокамеральною, вщ грецького monos - один), так само як парламенти бшьшосп кра'1н св^у, у тому числi - 3/4 уштарних держав та чотирьох федеративних держав. Ще однiею загальною рисою з бшьшютю свiтових парламентiв е функщонування однопалатного Свропейського Парламенту на постшнш основi, що передбачае створення системи постшно дiючих внутрiшнiх пщроздшв, яю в комплексi становлять внутршньооргашзацшну структуру.
Внутршньооргашзащйна структура Свропейського Парламенту визначаеться його Регламентом, у вiдповiдностi до положень якого доцшьно визначити декшька структурних елементiв органiзащйноi побудови дано'1 представницько'1 шституцп.
Керуе дiяльнiстю Свропейського Парламенту його Голова (в англомовному варiантi - President, що, як здаеться, дае пщстави вважати лшгвютично коректним альтернативне використання назви посади «Президент Свропейського Парламенту»), який обираеться з числа обраних на чергових виборах парламентарiв термшом на два з половиною роки, тобто рiвно на половину строку самоi лепслатури. Голова Свропейського Парламенту, у вщповщносп до чинних регламентних норм (ст. 19), здшснюе контроль за дебатами та дiями Парламенту (адмiнiстративна функщя), а також представляе його як у вщносинах всерединi Свропейського Союзу, так i за його межами (представницька функщя). Тшьки Голова мае право дозволити депутатовi виступати по одному питанню бiльше двох разiв та може оголосити порушниковi Регламенту осуд, що спричиняе заборону бути присутшм на засщанш вiд двох до п'яти дшв (дисциплiнарна функщя). Крiм того, Голова Свропейського Парламенту надшений досить важливими повноваженнями тдпису бiльшостi законiв та бюджету СС (нормотворча функщя).
Водночас, надшяючи Голову Парламенту широкими повноваженнями з ведення засщань сесш, Регламент вказуе, що Голова може брати слово в ходi обговорення лише з метою сповютити депута^в про змiст питання, якщо ж вiн бажае брати участь у самш дискусп, то вш зобов'язаний покинути свое крюло головуючого на засiданнi та повернутися на свое мюце лише тод^ коли дискусiя з даного питання вже завершена. 1ншими словами, регламенты норми спрямованi на недопущення адмшютративного впливу Голови на полiтичну позищю депутатiв пiд час обговорення та прийняття рiшень, якщо такий вплив не пов'язаний з правомiрним застосуванням дисциплшарних повноважень, що е досить корисною практикою сучасного европейського парламентаризму, заснованого на демократичних засадах оргашзацп та дiяльностi.
Отже, виходячи з наведених встановлених нормативно повноважень, Голову Свропейського Парламенту можна визначити як вищу посадову особу Парламенту, яка обираеться зi складу депута^в термiном на два з половиною роки та надшений певним обсягом повноважень задля здшснення адмшютративно'1', представницько'1', д^ци^^^рно!' та нормотворчо'1 функцп в iнституцiональному механiзмi Свропейського Союзу.
У цьому контекст слiд вiдзначити, що загалом з 1952 по 2012 рр. у Свропейському Парламент змшилося 29 Голiв, причому 12 з них було обрано вже тсля перших загальних виборiв 1979 р. При цьому щкавим е той факт, що тшьки двiчi на цю досить важливу посаду обиралися жшки, хоча загалом принцип гендерноi рiвностi мае суттеве значення у змсп та сутностi загальновизнаних европейських стандартв в галузi забезпечення прав людини. З 1 липня 2014 р. Головою Свропейського Парламенту вдруге обраний Мартш Шульц, член Партп Свропейських сощалю^в, вiдомий нiмецький полiтик та досвщчений европарламентар з 1994 р.
Кандидатури Голови та члешв Бюро повинш бути запропонованi за згодою самих кандидатiв вiд iменi одше! з полiтичних груп або щонайменше 13 депутатами (п. 1 ст. 12 Регламенту). Якщо в результат таемного голосування кандидат набирае абсолютну бшьшють голоав, вiн проголошуеться обраним. Свропейський Парламент з метою бшьшо! ефективносп свое! роботи встановив, що, якщо тсля трьох турiв голосування жоден з кандида^в не набере абсолютнох бiльшостi голосiв, у четвертому турi балотуються тiльки два кандидати, що набрали в попередшх турах найбшьше число голосiв (ст. 13, 17 Регламенту). Такий самий порядок виборiв установлений i для замщення вакансiй у разi, якщо мандат кого-небудь з члешв Бюро перерваний
(наприклад, смерть, вiдставка тощо).
Заступники Голови обираються за тею ж процедурою з урахуванням представництва рiзних кра'н i полiтичних груп. Повноваження заступниюв Голови виражаються зазвичай в замщенш Голови у його вщсутшсть через головування на засщаннях парламенту (ст. 19 Регламенту) та присутшсть на офщшних церемошях.
Загалом, Голова Свропейського Парламенту мае 14 заступниюв та 5 квесторiв, якi обираються одночасно (так само, як Голова, на два з половиною роки) i входять пщ керiвництвом Голови до складу Бюро Парламенту - колепального органу керiвництва внутршньою оргашзащею його роботи з адмiнiстративних та дисциплшарних питань.
Питаннями порядку денного займаеться Конференщя голiв, до яко'1 входять Голова Парламенту, керiвники парламентських груп (фракщй) та комiсiй (при цьому якщо йдеться про постшш комiсiй, то, вiдповiдно до усталено'1 европейсько'1 парламентсько'1 практики, справедливо вживаеться i назва «ком^ет»), а також два представника вщ незалежних депутатв. Також регламентними положеннями передбачене функщонування таких виключно дорадчо-консультативних структурних пщроздшв парламенту, як Конференщя голiв парламентських комiсiй та Конференцiя голiв мiжпарламентських груп.
Найважливiше розпорядче повноваження Конференцп голiв, яке вiдрiзняе його правовий статус вщ правового статусу Бюро, розкриваеться через обов'язок Голови проконсультуватися з цим керiвним колепальним органом щодо скликання надзвичайного пленарного засщання на прохання бшьшосп депутатiв, Свропейсько'1 Комюп або Ради Свропейського Союзу. Крiм того, Конференцiя голiв повинна намагатися приймати консенсуальш рiшення, але за його вщсутносп проводиться процедура голосування з використанням зважених голоав залежно вщ кiлькостi депутатiв, яких представляе той чи шший член Конференцп.
Досить позитивним досвiдом европейського парламентаризму в оргашзащйно-розпорядчiй площиш е iнститут квесторiв (цiкаво, що в Ггалп квестор - це навт не парламентська посада, а полщейськш чин [5, с. 184], що вказуе на ïï правоохоронну природу), якими, вщповщно до ст. 29 Регламенту, е посадовi особи Свропейського Парламенту, яю вщповщають за виконання адмшютративних i фiнансових завдань, що безпосередньо стосуються депутатв, вони ведуть спещальний реестр професшнох дiяльностi депутатiв. Для цього кожен член Парламенту зобов'язаний щорiчно подавати квесторам декларащю, що мiстить вiдомостi про його професшну дiяльнiсть та доходи. До повноважень квесторiв також належить видача перепусток особам, «яю часто вщвщують Свропарламент з метою надання депутатам шформацп в межах ïx мандата», в тому числi - представникам лобiстськиx груп. Отже, квестори за сво!м правовим статусом е фактично контролюючими посадовими особами, основним завданням яких е недопущення регламентних порушень, корупцiйниx дiянь, отримання неправомiрноï вигоди членами Парламенту. При цьому квестори мають дорадчий голос на засщаннях Бюро Парламенту, а також вщають фшансовими, господарськими та оргашзацшними питаннями внутршньо! дiяльностi Парламенту. 1ншими словами, функцiональна дiяльнiсть квесторiв фактично забезпечуе законнiсть у реалiзацiï правового статусу депутатами Свропейського Парламенту, сприяючи опосередковано у такий спосiб транспарентностi та прозоросп у прийняттi рiшень Парламентом в цшому. Як вбачаеться, подiбний досвiд може бути визнаним корисним у сучасних умовах змщнення украшського парламентаризму та розглянутий у процеа подальшоï конституцiйноï модернiзацiï вiтчизняноï системи вищих органiв державно! влади.
В той же час, найбшьше часу депутати Свропейського Парламенту проводять не на пленарних засщаннях чи засщаннях керiвниx структурних пщроздшв, а на засщаннях комiсiй, що е взагалi притаманним для парламешив европейських кран
(щомiсяця пленарнi засiдання займають один тиждень, в той час як для засщання комюш вiдводиться не менше нiж два тижнi на мюяць).
Аналiз процедурних правил внутршньо'1' оргашзацп Свропейського Парламенту дае змогу констатувати наявшсть трьох видiв комюш як допомiжних органiв - окремих структурних пщроздшв Парламенту, видiлених за предметною профшьною сферою правотворчого регулювання: 1) постiйнi комюп (комiтети); 2) тимчасовi спецiалiзованi комсп; 3) комюп.
Постiйнi комсп (комiтети) Свропейського Парламенту виконують три основнi функци: законопроектну; органiзацiйну; контрольну. При цьому, як здаеться, можна цшком погодитися зi справедливим висловлюванням В. М. Шаповала щодо комiтетiв Верховно'1' Ради Украши, на думку якого «одшею з найважливших.. .е законопроектна [функцiя], яка включае розробку проектiв законiв та шших актiв, що розглядаються парламентом, попереднш розгляд та пiдготовку висновюв i пропозицiй щодо законопроектiв, доопрацювання окремих законопроектв...» [6, с. 369], а тому «саме роботу в ком^етах слiд вважати ключовою стадiею законодавчого процесу...», що «е звичайним для св^ово'1' парламентсько'1' практики» [6, с. 369]. Подiбна точка зору щодо вщповщносп функцiй та повноважень постшних комiсiй Свропейського Парламенту вщповщним елементам конституцiйного статусу комiтетiв та постшних комiсiй свiтових парламентiв пщтверджуеться i твердженням Президента США В. Вшьсона про те, що «Конгрес на сесп - це виставковий Конгрес, Конгрес у комiтетах - це робочий Конгрес» [7, с. 210-211].
Комюп, якi створюються на постшнш основi, формуються в залежност вiд предмету дiяльностi, який одночасно виступае об'ектом нормотворчосп. Так, в Свропейському Парламент на сьогодш створено 22 постшш комюп з: бюджету; бюджетного контролю; економiчних та монетарных питань; зайнятостi та соцiальних вщносин; довкiлля, здоров'я, продовольчо'1' безпеки; промисловосп, дослiджень та енергетики; внутрiшнього ринку та захисту прав споживачiв; транспорту i туризму; регионального розвитку; сшьського господарства i розвитку села; рибальства; культури та осв^и; юридичних питань; громадянських свобод, правосуддя i внутршньо'1' полiтики; конституцiйних питань; прав жшок та статтево'1' рiвностi; петицiй; зовшшшх вiдносин; прав людини (пiдкомiтет); безпеки i оборони (пщком^ет); розвитку; мiжнародноï торгiвлi.
Постiйнi комюп обирають сво'1' керiвнi органи, в тому чист - Голову та Генерального доповщача. Робота i рiшення комiсiй мають досить суттеве значення, при цьому важливою е та обставина, що комюп можуть розглядати як питання, передаш на ïx обговорення вщповщно до статутних актiв i за ршенням керiвних органiв Парламенту, так i питання, яю вносяться в порядок денний за своею шщативою. Жодне важливе питання не може розглядатися на пленарному засщанш Парламенту без попереднього слухання в комюп, однак рiшення комюп не е обов'язковим для нього. За своею оргашзацшно-правовою природою засщання постшних комiсiй е невщ'емною складовою частиною парламентсько'1' сесп', i це процедурне правило мае досить суттеве значення для реалiзацiï шституту парламентського iмунiтету депутатв.
Тимчасовi спецiалiзованi комсп створюються за ршенням Конференцп голiв на термш до 12 мiсяцiв. ïx конкретш завдання визначаються у самому ршенш про створення тако'1' комюп, а завершуеться ïï функцiональна дiяльнiсть поданням Парламенту пщсумково'1' доповiдi.
Тимчасовi слiдчi комюп' створюються з метою розслщування конкретних фактiв або подiй, пов'язаних з обвинуваченнями у правопорушеннi або неналежному управлшш, що висуваеться проти шституту Свропейського Союзу, адмшстрацп держави-члена або будь-яко'1' шшо'1' особи, на яку правом Свропейського Союзу
покладеш повноваження щодо його здшснення. Звичайно, що за подiбниx специфiчниx завдань дiяльнiсть слiдчиx комюп мае закритий, конфщенцшний характер, який забезпечуеться на оргашзацшному рiвнi проведенням закритих засiдань, на якi викликаються лише певш особи за спецiальним запрошенням. В той же час, принцип гласносп у дiяльностi цих комiсiй не вiдсутнiй та забезпечуеться вже тсля завершення ïï роботи публшащею вiдповiдноï пiдсумковоï доповiдi в Офщшному вiснику СС та наданням його Головi Свропейського Парламенту, пiсля чого така доповщь може стати предметом обговорення на пленарному парламентському засщанш. Крiм того, на стади створення тимчасовоï слiдчоï комюп повiдомлення про ïï створення обов'язково також друкуеться в Офщшному вюнику СС. Строк повноважень слiдчоï комюп, як i тимчасовоï спецiалiзованоï комсп, складае 12 мюящв, але може бути продовжений Парламентом двiчi на три мюящ. Таким чином, тимчасова слiдча комiсiя за жодних умов не може функцюнувати з одного предмету розгляду бшьше, нiж 18 мiсяцiв за умови подвiйноï згоди парламентарiв на таку пролонгащю.
Проаналiзувавши дiяльнiсть комiсiй Свропейського Парламенту, можна стверджувати, що комюп виконують основну масу роботи з пщготовки проектiв рiшень для подальшого розгляду на пленарних засщаннях Свропарламенту; комсп беруть участь у здшсненш установчоï та бюджетно-фiнансовоï дiяльностi Свропарламенту; у здiйсненнi внутрiшнix та зовшшшх функцiй тощо. Комсп також надають можливють обговорення конкретних питань за участю представниюв Комюп та Ради СС. Парламентсью комсп в рамках своеï компетенцп здiйснюють парламентський контроль за виконавчою владою. Отже, комюп в межах своеï компетенцп через реалiзацiю законопроектних, органiзацiйниx та контрольних повноважень беруть участь у реалiзацiï майже вах вiдповiдниx загальних функцш Свропейського Парламенту.
Ще одним специфiчним iнститутом Свропейського Парламенту, регламентованим положеннями Регламенту, слщ вважати почесну посаду дуаена, впровадження якоï дозволило виршити процедурну проблему ведення першого засщання Парламенту. Дуаеном, за класичною парламентською традищею европейських кран, е найстарший за вшом депутат Парламенту. Дуаен Свропейського Парламенту головуе на вщкритп першоï сесй Свропейського Парламенту нового скликання при обранш Голови Парламенту i Бюро. При головуванш дуаена не допускаеться обговорення шяких шших питань, крiм виборiв Голови й Бюро та перевiрки повноважень новообраних депутатiв. Як тiльки вони вступають на посаду, дуаен поступаеться свого мюця Головi Парламенту.
Основною оргашзацшно-правовою формою дiяльностi Свропейського Парламенту е проведення сесш, в рамках яких депутати працюють як на пленарних засщаннях, так i на засщаннях постшних комiсiй, тимчасових спещашзованих комiсiй, слiдчиx комiсiй, Бюро Парламенту, Конференцп голiв, Конференцй голiв парламентських комiсiй, Конференцй голiв мiжпарламентськиx груп, полггичних груп (фракцiй). Всi означеш методи парламентськоï дiяльностi е невщ'емними елементами парламентськоï сесй, якi у свош сукупностi дозволяють успiшно реалiзовувати Парламенту своï повноваження щодо здшснення нормативно визначених функцш: законодавчоЛ; бюджетное контрольнох; зовнiшньополiтичноï.
Пiд сесiю Свропейського Парламенту слщ розум^и чiтко визначеш строки, упродовж яких Свропейський Парламент здшснюе своï функцй i повноваження як безпосередньо, так i через сформоваш в ïï структурi парламентсью органи.
Процесом голосування пiсля закшчення обговорення керуе Голова Свропейського Парламенту. За своïм процедурним характером голосування може бути вщкритим, поiменним i таемним. В якосп загального правила використовуеться вщкрите
голосування за допомогою пiдняття рук або натискання кнопки електронно'1' системи. Таемне голосування застосовуеться при призначенш оргашв i посадових осiб СС, а також на вимогу 1/5 вщ загального складу Парламенту. Поiменним голосуванням Парламент призначае Президента i весь склад Сврокомюп, а також виносить ш вотум недовiри вщповщно до ст. 32-34 Внутрiшнього Регламенту. Поiменне голосування також вiдбуваеться на вимогу 32 члешв Парламенту, але заявлена одночасно вимога про таемне голосування мае в даному випадку перевагу.
На голосування тд час пленарного засщання Парламенту ставляться документи рiзноï юридично'1' сили та правово'1' природи: пропозицп по резолюцп, проекти резолюцiй нормативного характеру, бюджет, питання процедури i порядок денний.
Порядок прийняття ршень (процедура голосування) Свропейського Парламенту е доволi стандартною для представницьких органiв. Ршення на пленарних засiданняx приймаються абсолютною бшьшютю голосiв членiв Парламенту вщ загально'1' кiлькостi присутнix на даному засщанш. При цьому досить щкавою особливiстю парламентсько'1' процедури е правило виршення питання щодо кворуму (мшмально! кiлькостi присутнix депутатiв, необxiдноï для початку роботи, виршення процедурних питань та прийняття ршення), згiдно якого чисельна кшькють присутнix парламентарiв завжди е достатшм для проведення дебатв, вирiшення питання щодо порядку денного та схвалення протоколу. Натомють, кворум, необхщний для прийняття юридично обов'язкового ршення, складае одну третину депутатв вiд загального складу Свропейського Парламенту (тобто 250 присутшх членiв Парламенту). В той же час, перевiрка кворуму проводиться виключно за вимогою щонайменше 32 депутатв, а тому теоретично ршення Свропейського Парламенту може бути схвалене навт за вщсутносп необxiдного кворуму, встановленого вiдповiдними регламентними нормами. Якщо ж вщсутшсть такого кворуму буде встановлена, у такому випадку прийняття ршення переноситься на наступне за розкладом сесшне пленарне засщання.
Щодо прийняття деяких окремих ршень встановлюеться спещальний кворум та квалiфiкована бшьшють. Пiд квалiфiкованою (вщ лат. qualis - який, яко! якостi) бiльшiстю у парламентському правi розумiеться визначена нормативно-правовим актом бшьшють членiв парламенту чи iншого представницького органу, необхщна для прийняття певного ршення. Квалiфiкована бiльшiсть визначаеться зазвичай у 3/5, 2/3 або 3/4 голоав вщ загального числа депутатв представницького органу. В нацiональниx парламентах квалiфiкована бiльшiсть, як правило, застосовуеться для прийняття чи змши конституцп, подолання вето глави держави на прийнятий парламентом закон, подолання нижньою палатою вето верxньоï палати на законопроект (за слаб^ верxньоï палати), прийняття ршення про усунення президента з поста в порядку iмпiчменту тощо. В той же час, у свт юнують парламенти, процедури голосування в яких не передбачають квалiфiкованоï бiльшостi, а рiшення завжди приймаються абсолютною (простою) бшьшютю голоав депутатiв (у якостi приклада можна навести парламент Великоï Британй). Дотримання вказаних особливих процедурних умов у Свропейському Парламент потрiбне при вотуванш бюджету СС, схваленш угод про приеднання краш до Свропейського Союзу, схваленш вотуму недовiри Свропейськiй Комiсiï i в деяких iншиx випадках. Серед них вщзначимо наступнi, на наш погляд, найважлившг для ухвалення позитивного рiшення щодо питання про порушення державою-членом загальних принципiв, встановлених ст. 6 Договору про СС, потрiбна квалiфiкована бiльшiсть у 2/3 голоав депутатiв, якi представляють абсолютну бшьшють всього спискового складу европарламентарiв; для прийняття Внутрiшнього Регламенту необхщним е кворум у бiльшiсть вах членiв Парламенту; для рiшень про прийняття внесених Радою СС змш у зроблеш Парламентом поправки до проекту бюджету потрiбна бiльшiсть вах депутатiв i
квалiфiкована бiльшiсть у 3/5 вщ тих, хто голосував; для прийняття рiшення про скликання надзвичайно! сесп встановлений кворум у бiльшiсть членiв Парламенту.
Висновок. Отже, можна констатувати, що за своею внутршньою оргашзацшною структурою та порядком роботи Свропейський Парламент на сучасному етат европейсько! мiждержавноi штеграцп е максимально наближеним у структурнш, розпорядчiй та номшацшнш площинi до класичного парламенту нащонально! державi як обраного народом вищого представницького органу. Подiбний конституцшно-правовий статус Свропейського Парламенту дае змогу зробити досить важливий концептуальний висновок про зростання ролi наднащональних оргашв Свропейського Союзу у розробленнi та реалiзацп стльно! полiтики СС тсля набуття чинностi Лiсабонським договором, який надав потужний iмпульс до подальшого поглиблення iнституцiональних перетворень з поглибленням штеграцшно! складово!.
За подiбних наявних умов корисними вбачаються iнтенсифiкацiя та посилення ствпращ та iнституцiйних зв'язюв Верховно! Ради Украши, ii структурних пщроздшв, фракцш полiтичних партiй, депутатських груп з вщповщними структурними одиницями Свропейського Парламенту з метою сприяння подальшш европейськш штеграцп Украшсько! держави та здшснення нею законодавчо встановленого стратепчного европейського вибору на найвищому пол^ико-правовому рiвнi функщонально! мiжпарламентськоi взаемодп.
Список використано1 л1тератури
1. Лиссабонский договор 2007 г. // Treaty of Lisbon. Official Journal of the European Union. - 2007. - 7 дек.
2. Rules of Procedure. European Parliament. - Latest edition (16th), July 2004 // Official Journal. - 2004. - № L/52
3. Нщцький договiр про внесення та доповнень у Договiр про Свропейський Союз, Договорiв про заснування Свропейських Ствтовариств та деяких пов'язаних з ними акпв 2001 р. // Official Journal, С 80/01.
4. Европейское право. Право Европейского Союза и правовое обеспечение защиты прав человека : учеб. / рук. авт. колл. и отв. ред. Л. М. Энтин. - 2-е изд., пересмотр. и доп. -М. : Норма, 2007. - 960 с.
5. Шляхтун П. П. Конституцшне право : словник термЫв / П. П. Шляхтун. - К. : Либщь, 2005. - 568 с.
6. Шаповал В. М. Ком^ети i комiсп Верховно! Ради Украши / В. М. Шаповал // Великий енциклопедичний юридичний словник / за ред. Ю. С. Шемшученка. - К. : Юридична думка, 2007. - С. 369.
7. Лафитский В. И. Конституционный строй США / В. И. Лафитский. - М. : Институт законодательства и сравнительного правоведения при Правительстве Российской Федерации, 2007. - 320 с.
Стаття надшшла до редакцп 10.12.2014 р. Y. O. Voloshin, E. V. Hodovanyk
THE ORGANISATION OF THE EUROPEAN PARLIAMENT IN THE CONTEMPORARY CONDITIONS OF INTEGRATION In the article we can see the organizational aspects of the European Parliament in contemporary integration processes.
Shown that its internal organizational structure and procedures of the European Parliament at the present stage of European integration interstate is as close to the structural, administrative and nominating plane Parliament to the classic national state as the highest elected representative body of the people.
It is noted that such constitutional legal status allows the European Parliament to make a very important concept opinion on the growing role of supranational bodies of the
European Union in the development and implementation of a common EU policy following the entry into force of the Lisbon Treaty, which gave a powerful impetus to further deepen institutional reforms of deepening integration component.
According to the author, in the circumstances of such benefit are seen to intensify and strengthen cooperation and institutional relations of the Verkhovna Rada of Ukraine and its structural divisions, factions of political parties and parliamentary groups of the respective structural units of the European Parliament to promote further European integration of the Ukrainian state and its implementation statutory strategic European choice at the highest political and legal level of functional inter-parliamentary cooperation.
Keywords: organization, composition, structure, the European Parliament, the parliamentary system, parliamentary procedure.
УДК 341.1.8
М. I. Гольбш
1СТОР1Я М1ЖНАРОДНО-ПРАВОВОГО СП1ВРОБ1ТНИЦТВА ДЕРЖАВ У СФЕР1 ЗАХИСТУ ТРУДОВИХ I СОЦ1АЛЬНИХ ПРАВ МОРЯК1В
У cmammi анал1зуеться загальний процес виникнення та становления м1жнародно-правового ствробтництва держав у сферi захисту трудових i сощальних прав морятв. Визначаеться перюд виникнення: поняття «моряк», прототипу сучасних правових норм у сферi захисту трудових i сощальних прав морятв, правового поняття «компенсащя морякам у випадку втрати або затоплення судна».
Ключовi слова: мiжнародне право, мiжнародно-правове ствробтництво держав, трудовi права морятв, сощальш права моряшв, моряк, захист трудових i сощальних прав, iсторiя мiжнародного-правового ствробтництва.
Постановка проблеми. Вивчення мореплавства, тим бшьше розвиток мiжнародно-правового ствробтництва держав у сферi захисту трудових i сощальних прав моряюв, з юторичного боку мае певн труднощь Адже захист трудових та сощальних прав моряюв як явище протягом юторп далеко не завжди викликало належну увагу дослщниюв.
Метою даного дослщження, для грунтовного аналiзу становлення мiжнародних норм у сферi захисту трудових та сощальних прав моряюв, е спроба з'ясувати час виникнення поняття «моряк» i вже на пiдставi цього поняття робити висновки i розглядати еволющю мiжнародно-правового ствробтництва держав у сферi захисту трудових i сощальних прав моряюв.
Аналiз останшх до^джень i публтацт. Ми зробили спробу детального вивчення цього питання, використовуючи напрацювання як дослщниюв мiжнародного права Х1Х - ХХ ст., роботи яких мають значну наукову та юторичну доктринальну щншсть, серед яких Ласса Оппенгейм, Михайло Олександрович фон Таубе, Давид Бенiцiоновiч Левш, Ю. Я. Баскин, Д. I. Фельдман, В. Г. Буткевич, В. В. Мицик, О. В. Задорожнш, так i пращ вщомих дослщниюв юторп судноплавства, серед яких С. С. Захаров, А. Б. Сшсаренко, А. I. Шершов, В. С. Шитарев, П. Стороженко, А. Штенцель, О. С. Раков, Д. Б. Левин, В. Тарновський, Х. Нойкигхен, Т. Б. Вандалов, оскшьки вони у сво'х працях опосередковано дають визначення поняття «моряк» та юторш його виникнення, яке в свою чергу корисно для нашого дослщження з точки зору вивчення становлення трудових та сощальних прав моряюв.
Вважаемо, що розгляд поняття «моряк», а також еволющю мiжнародно-правового
