CC BY
0The scientific heritage No 9 (9),2017 115
Асистент кафедри прикладно'1 лтгвгстики
ОСОБЛИВОСТ1 ФУНКЦ1ОНУВАННЯ ОН1М1В У СУДОВИХ ПРОМОВАХ АДВОКАТА А. Г.
ФАтеевА
THE PECULIARITIES OF ONIMS' FUNCTIONING IN THE LEGAL SPEECHES OF ATTORNEY
FATEEVA A.G.
Slyshynska G.M.
National University "Odessa Academy of Law", assistant, Department of Applied Linguistics
АНОТАЦ1Я
Стаття присвячена дослщженню функцюнування власних iMeH у захисних промовах адвоката А.Г. Фатеева. У po6oTi ошми розподiленi по групах i визначено особливосп !х використання в жанрi судово! промови з урахуванням iманентно! сугестивностi даних одиниць. Метою статп е визначення особливо-стей функцюнування онiмiв у захисних судових промовах адвоката А.Г. Фатеева. Об'ектом дослщження е тексти судових промов адвоката А.Г. Фатеева, а предметом - особливосп функцюнування онiмiв у його промовах.
ABSTRACT
The article studies functioning of proper nouns in the defense speeches of attorney Fateeva A.G. Proper nouns (onims) are divided into groups, while also being described due to the peculiarities of their use in the genre of legal speech, including their inherent suggestive potential. The purpose of this article is to determine the peculiarities of onims' functioning in the defense speeches of attorney Fateeva A.G. The object of research are the texts of defense speeches of an attorney, while the the subject are the peculiarities of onims' functioning in their defense speeches.
Ключовi слова: судова промова, iмена, прецедентш iмена, вплив, А. Г. Фатеев.
Keywords: judicial speech, the names, the names of precedent, influence, A. Fateev.
Функцюнування онiмiв у рiзностильових текстах дослщжували Л. О. Белей, М. В. Горбаневський, Л. I. Дука, В. М. Калшшн, Ю. О. Карпенко, В. М. Михайлов, £. С. Отш, О. В. Суперанська та iншi вггчизняш i зарубiжнi мовознавщ, що визначае актуальшсть вивчення цього лексичного шару. В основному аналiзували-ся стилютично-виражальш можливосп власних назв, яш побутують у художньому стилi мовлення, а на зв'язок мiж iншими мовними стилями та ош-мами практично увага не зверталася. Водночас не викликае заперечень твердження про те, що кожен зi стилiв вирiзняеться певними особливостями у функцюнуванш власних назв i передусiм це вияв-ляеться на рiвнi продуктивностi окремих розрядiв онiмiв та усталеностi iхнiх форм [див.: 1; 2]. Проте доа не виявлено характернi прiорiтетнi ошми, що побутують у жанрi адвокатських промов як одного з найвпливовших жанрiв судового дискурсу, попри те, що саме вони часто виступають сугестив-ним стрижнем цих мовленневих масивiв. Наведене визначае актуальнiсть та загальну скеровашсть статтi, що увиразнюе i залучення оригiнального фактичного матерiалу - судових промов адвоката Анатолiя Григоровича Фатеева як найкращих у цьому професшному сегментi, про що зазначае доктор юридичних наук, адвокат В.В. Медведчук [20]. Також варто зазначити, що стлкою адвокатiв Украiни, 1нститутом адвокатури при Кшвському унiверситетi iменi Т.Г. Шевченка та редакцiею журналу «Адвокат» промови А.Г. Фатеева були вщбраш конкурсною комiсiею та посiли четверте мюце у Всеукратнському конкурсi на кращу судо-ву промову 1999 року. Тексти промов дiбрано зi збiрки «Судовi промови адвокатiв Укра!ни», що
мiстить промови вiдомих адвокапв Укра!ни рiзних поколiнь: вiд фахiвцiв радянського перiоду до представникiв сучасного правництва, якi вели за-хист у кримшальних i представляли штереси сто-piH у цивiльних справах. Обраш нами судовi промови, датоваш 1987-1989 роками, переважно сто-суються справ громадян, яких обвинувачено у вбивствi i за ршенням суду засуджено до найви-що! мiри покарання - довiчного ув'язнення. [21].
Метою нашо! статтi е визначення особливо-стей функцiонування онiмiв у захисних судових промовах адвоката А.Г. Фатеева.
Для досягнення поставлено! мети необхвдно виконати такi завдання:
1. визначити лшгвютичну природу й особливосп функцiонування онiмiв у жанрi судово! промови;
2. здшснити класифiкацiю зафiксованих ош-мiв за семантичними групами;
3. пояснити роль онiмiв в обраному жанрi з огляду на !хню iмманентну впливовiсть.
Об'ектом дослвдження е тексти судових промов адвоката А.Г. Фатеева, а предметом - особливосп функцюнування онiмiв у його промовах.
Теоретичною основою статп е пращ О.В. Су-перансько!, А.А. Реформатського, Ю.О. Карпенка та ш. Основними методами нашого дослвдження стали компонентний аналiз, який допомiг виявити семантичнi особливостi зафiксованих онiмiв; квдь-кiснi пiдрахунки, що дали змогу встановити дина-мiку вживання певних лексем у текстц описовий метод прислужився в жанровiй квалiфiкацi! аналь зованого матерiалу. Фактичну базу роботи станов-лять 137 онiмних одиниць, виокремлених у 5 су-дових промовах.
Наукова новизна роботи полягае в тому, що в нiй уперше здiйснено визначення особливостей функцiонування онiмiв у захисних судових промо-вах адвоката А.Г. Фатеева. Зокрема докладно визначено лшгвютичну природу й особливосп функцiонування онiмiв у жанрi судово! промови. Здiйснено класифiкацiю зафiксованих онiмiв за семантичними групами. Схарактеризовано та пояснено роль онiмiв в обраному жанрi з огляду на !хню iмманентну впливовiсть.
Теоретичне значення статп полягае в тому, що в дослщженш представлено методологiю ана-лiзу онiмiв з огляду на !хню iмманентну впливо-вiсть, яка сприяе розкриттю специфiки судового дискурсу. Визначення ролi прецедентних онiмiв у даному типi дискурсу сприяе подальшому розвит-ку дослiджень, актуальних для сучасно! ономастики.
Практичну цшшсть роботи визначае мож-ливiсть застосування результапв дослвдження в курсах лекцiй зi стилiстики та ономастики украш-сько! мови, лшгвокультурологи, у спецкурсах iз проблем когнггивно! лiнгвiстики.
У класичних ономастичних студiях суть тер-м^ «функцюнування онiмiв» трактуеться як «уживання, використання власно! назви у мовлен-невих ситуацiях, писемних текстах, рiзне для рiз-них класiв назв i для рiзного часу» [2, с. 145]. По-няття функци у мовознавствi традицiйно визнача-еться як роль мови або И одиниць у спшкуванш, а основними функщями вважаються комунiкативна, когнiтивна, експресивна, естетична та iн. [1, с. 295]. Для пропрiативiв функцiя теж квалiфiку-еться як «виконання свое! рол^ свого призначення власною назвою в мовленш», а основною вважа-еться «характеристично -виражално -диференцiйна. 1нформацшна та експресивна функци - факульта-тивнi [2, с. 145].
У мовознавсга фiксуються вагомi розб1жнос-п у визначеннi функцшно! специфiчностi пропрiа-тивiв. Розмежовуючи функци власних i загальних назв, А. А. Реформатський закрiпив за першим типом номшативну (називати певнi предмети), а за другим - семасюлопчну (не лише називати, а й виражати поняття про предмет) [19, с. 29 - 30, 57 -62]. А. О. Бшецький рiзницю мiж власними i зага-льними назвами теж бачив «не в морфологи i не в семантицi, а у вживанш, використаннi, функци обох лексичних класiв... По ввдношенню до 1хшх функцiй власнi назви можна було б назвати шди-вiдуалiзаторами, а загальнi - квалiфiкаторами» [3, с. 167].
Ю. О. Карпенко вважае, що функцшш вщмш-носп мiж пропрiативами й апелятивами визнача-ються не за принципом узагальнення-iндивiдуалiзацil, а за схемою роз'еднання-об'еднання: «власнi назви роз'еднують однорщш об'екти, а загальнi - об'еднують !х» [10, с. 49]. Вщповвдно основною функцiею онiмiв визнаеться диференцшна, а апелятивiв - класифiкацiйна; ос-новним критерiем 1хнього розмежування е те, що найменування одного предмета е власною, а низки однорщних - загальною назвою; на рiвнi мислення
апелятиву ввдповщае поняття, а ошму - уявлення (зазвичай одиничне) [10, с. 49]. Аналопчна думка висловлена дослвдником i через майже тридцять рок1в: «ЗН об'еднують, узагальнюють однорвдш об'екти, а ВН, навпаки, !х розрiзняють, диферен-цiюють. Тобто ЗН виконують генералiзуючу фун-кцiю, а ВН - диференцшну ...» [11, с. 83].
I. I. Марунич, аналiзуючи погляди вичизня-них учених на функци ВН у мовi та мовленш, шд-креслив, що вони рiзноманiтнi i не мають единого тлумачення. У сферi ономастично! номшаци онiми мають значно бшьше функцiй, нiж апелятиви; це i мовнi - номiнацiйно-диференцiйна, вдентифжа-цшна, дейктична; i мовленневi - прагматична, апе-лятивна, адресна. Для галузi сигнiфiкацil пропрiа-тивам властивi мовш функцй' змiстового характеру - концептуальна, шформативна, когнiтивна, як1 виявляються i на рiвнi мовлення. У сферi конотацй' у власних назв з'являються так1 мовнi функц^', як стилютична (уналежненiсть до функцiонального стилю мовлення), емоцшно-оцшна, соцiально-оцiнна, регiональна та культурно -юторична, до яких у мовi або текстi додаються загальна текстот-вiрна й естетична функци [15, с. 6 - 7].
Осшльки все тзнане людиною мусить бути пойменоване, номiнативна функцiя е основною для онiмiв, адже у нш вiдбиваеться i тiсний зв'язок з об'ектами номiнацil, i потреба у розмежуванш однотипних денотатiв, i наявнiсть найрiзноманiт-нiшиx екстралiнгвальниx вщомостей про носiя певно! власно! назви. Саме складниками iнформа-цiйноl функци мови можуть бути названi вище функцiйнi рiзновиди, передусiм так1, як номшати-вно-диференцiйна, характеристична, iдеологiчна й емотивна тдфункци. Як вiдзначав Ю. О. Карпенко, «власна назва називае одиничний об'ект i тим самим виконуе номiнативну функцiю. У мовленш ця функцiя працюе i на щентифшащю (в1дношення назви до об'екта), i на диференцiацiю (в1дношення певно! назви до шших назв або пев-ного об'екта до шших об'екпв). Номiнацiя, !ден-тифiкацiя i диференцiацiя - це три аспекти голов-но!, провiдно! функцй' власних назв, яка завжди властива вам власним назвам у мовленнi ...Ва iншi функцй' власних назв, зокрема шформащйна й емоцiйна, факультативнi i менш специфiчнi» [11, с. 234 - 235].
Отже, типовi для вае! мови функцй' е харак-терними i для власних назв, яш, проте, мають пев-ш специфiчнi особливостi в кожному конкретному випадку свого побутування. Так1 диференцшш вiдмiнностi ляжуть в основу виокремлення рiзниx пiдфункцiй для окремих рiзновидiв пропрiальниx одиниць, визначення продуктивностi та шших особливостей певних онiмiв у стильових рiзнови-дах мови, входження !х до складу стилiстичниx ф^р, трансформацй' власних назв у символи та концепти, характеристики етнокультурно! знако-востi пропрiальниx одиниць, виокремлення !хшх емоцiйно-експресивниx ознак i з'ясування шших додаткових стилютичних нашарувань, якi можуть бути виявлеш у процесi детального аналiзу власно! назви.
Щоб з'ясувати функцiï ohîmîb у публщистич-ному стилi, до якого уналежнюемо жанр судовоï промови_[див. Г.М. Слишинська «Ключовi слова як домшантш одиницi тексту у судових промовах адвокапв»], звернемося до ïï детальшшого аналiзу.
Поняття судовоï промови не мае ч1тко1 ре-флексiï у науковш лiтературi. Так, Т.В. Дубровська вважае, що судова промова - це шанс адвоката на фшальному еташ судового процесу виявити себе як професюнала з високою комушкативною ком-петенцiею i в результата вiдстояти iнтереси шдза-хисного [8, с. 1]. У свою чергу, В.В. Молдован розумiе ïï як промову в судових дебатах, де захист подсудного надае аналiз доказiв, викладае мiрку-вання по суп обвинувачення, квалiфiкацiï злочину, пропозицiï' щодо мiри покарання, iншi питання, що мають значения для правильного виршення спра-ви [16, с. 43]. С. Н. Начерна трактуе промову адвоката як дшову публiчну промову, судову за типом i дорадчу (ввдносно суду) за характером [18, с. 262]. Дослщниця вважае, що цей тип судовоï промови характеризуеться обмеженою сферою застосуван-ня, оцiнювально-правовою природою, ознаками полемiчностi, обмеженiстю ïï предмета, певними умовами для ïï адресата. У нашому дослiдженнi судова промова - це промова, звернена до суду та шших учаснишв судочинства i присутшх при роз-глядi кримшально^ цившьно1, адмiнiстративноï справи, в як1й мютяться висновки щодо тiеï чи ш-шоï справи. Н. Н. 1вашна зазначае, що мета захис-toï промови - переквалiфiкувати злочин тсля промови обвинувача й обгрунтувати аргументи про змши мiри покарання [9, с.75]. Ми вважаемо, що основними завданнями промови адвоката е аиалiз та правова оцiнка обставин справи, а також характеристика особистосп пiдзахисного та його мотивiв. Згвдно з твердженням I. Б. Морозовоï, такий тип виступу об'еднуе двi функцп: функцш повiдомлення та функцiю впливу [17, с. 64]. Тому, основну функцш промови адвоката в окресленому дослвдженш розумiемо як здiйснения мовленнево-го впливу на суд присяжних.
На думку сучасних учених ( Т.В. Дубровська, В.В. Молдован, Р.С. Кацавець), судовий дискурс чгтко регламентований екстралшгвютичними чин-никами: процесуальним законодавством, рiвнем юридично-комунiкацiйноï подготовки i функцiями учаснишв, високим ступенем емоцiйноï напруги, визначеноï зацiкавленiстю учасник1в судових слу-хань у результат розгляду кримiнальних, цив№-них, адмiнiстративних справ та ш.
Отже, з огляду на те, що судовий дискурс, на вщм^ ввд усiх iнших типiв дискурав, чiтко регламентований екстралiнгвiстичними чинниками, онiми в ньому виконують, переважно, номiнативну функцiю. Але з огляду на те, що судова промова як жанрова форма орiентована на аудиторш слухачiв п1д час судових заадань i мае на меп переконати слухачiв у тих чи шших питаниях, варто зазначи-ти, що в цьому жанрi ошми виконують ще i поту-жну впливову функцiю.
В аналiзованих промовах А.Г. Фатеева ми подшили вживаш ошми вщповвдно до виконуваних
ними основних функцiй на двi групи: онiми, що виконують номшативну функцш (антропонiми (40%), топонiми (20,2%), хроношми (15,4%), ерго-нiми (11,2%) та ошми, що виконують впливову функцш (прецедентш iмена 14%), яш, у свою чергу, розподшили на двi пiдгрупи: реальнi (9%) та iрреальнi прецедентнi iмена (6%).
Розглянемо на конкретних прикладах виокре-млеш групи онiмiв. Перша група - ошми яш виконують номшативну функцш (антропошми, топо-шми, хрононiми, ергонiми). В аналiзованих текстах судових промов так1 ошми щонайперше представлен антропонмами ( ï\ частка стано-вить 40 % ввд усiх онiмiв, використаних у аналiзо-ваних промовах) i застосовуються для висловлен-ня поваги до суду присяжних (Шановн суддИ Олено raeprnieHO, Миколо 1вановичу, Тарасе Петровичу. Пане прокуроре, Олеже Васильовичу, cвiд-ки, Тетяно Павлiвно та 1горе Олександровичу! Перед вами розгорнулася картина драми, створе-но'1 найгетальтшим драматургом - життям [20, с. 165]); для конкретизации учаснишв судового процесу (Присутш наcтуnнi cвiдки мого тдзахис-ного: Конотопська Лариса Петрiвна, Галицький Микола Федорович [20, с.167]); для ознайомлення суду та вах присутшх з учасниками судового процесу (Ваша честь, дозвольте представити вам мого niдcудного Марсель-Веселяка Олега Петровича та перших cвiдкiв Бельчича 1вана та Барков-ського Василя). Топонми (частка яких становить 20,2%) передуам використовуються для конкрети-зацп мюця злочину, що зумовлюе об'ектившсть ухвалення вироку (В м. Киeвi, на вулицi Саперна Слобiдка, 47, кв. 10, було знайдено труп громадян-ки Сенах Ольги Петрiвни [20, с. 187], Прошу взя-ти до уваги, що ця nодiя вiдбулаcя уже у самому Киeвi, а не на вïздi до Киева). Ергонми (яш стано-влять 15,4%) переважно виконують таку ж функцш локальноï вдентифшацп (Тыьки через два дш допитали директора «Кривбасруди» - Шпака [20, с. 169]; У свош заявi вiд 18.08.97 потерпший пише, що автомобшь у нього забрали в перших числах серпня тому, що вiн вiдмовивcя керувати товари-ством «Тримаран» ) [20, с. 182]. Хрононми (частка яких становить 11,3%) у жанрi судовоï промови виконують функцш конкретизации деталiзацiï ш-формацп (Убивство громадянки Сенах у Новорчну тч може казати про безлiч причин та мотивiв, а перша причина - алкогольне сп 'ятння Немчука) [20, с. 188].
Друга група онiмiв, яш виконують впливову функцш у жанрi судовоï промови, розподшена на реальш та iрреальнi прецедентш iмена.
Прецедентне iм'я - шдиввдуальне iм'я, пов'я-зане або з широко ввдомим текстом, що, як правило, належить до числа прецедентних, або iз ситуа-щею, яка е широковщомою для носив мови i ви-ступае як прецедентна, тобто, це iм'я-символ [7, с. 108]. Прецедентш iмена класиф^ються на антропошми, зоошми, топошми, астрошми тощо [7]. Прецедентш iмена позначають конкретних людей, мюця, поди та ш. [2, с. 118]. Прецедентш iмена належать до ядра мовних засобiв збертання i тра-
нсляцп культурно! шформаци, як1 зумовлюють розумшня чи нерозумiння вiдповiдних текстових фрагменпв. Статусом прецедентних володшть тшьки тi iндивiдуальнi iмена, якi входять до когш-тивно! бази, тобто уявлення позначеного ними «культурного предмета» е спiльним для всiх чле-нiв лiнгво-культурно! спiльноти i сприймаеться як зразок тих властивостей, яш мае цiла група об'ек-пв i якi не втрачають при цьому свое! iндивiдуа-льностi, до того ж !м належить ключова роль у представленнi певних моделей поведшки, що схвалюються або засуджуються суспiльством [2, с. 126]. Використання прецедентних феноменiв ро-зраховане на появу у потенцшних слухачiв по-трiбних адресанту асоцiацiй, сприйняття тексту як прозоро! загадки. Такий прийом сприяе завуальо-ваностi i ненав'язливосп прагматичного впливу [13, с. 187]. Необхвдно враховувати той факт, що функци прецедентних iмен безпосередньо зале-жать вiд типу дискурсу, у якому вони вживаються, та вщ сфери, до яко! належить iм'я. Прецедентнi iмена в судовому дискурс виконують насамперед вливову функцш, а також посилюють його оцш-шсть, експресивнiсть i загострюють дiалогiчнiсть. Щдтвердження цiе!' думки знаходимо у працях Н.С. Алексеева, В.В .Дев'ятк1на, Р.С. Кацавець, О.О. Леонтьева, О.Л. Лжас, В.В. Молдована, Г.Г. Слишкiна. та ш.
Основною частиною прецедентного ономас-тикону дослвджуваних промов е прецедентш ан-тропонiми, що пояснюеться наявнiстю у них шир-шого спектру семантичних ознак у порiвняннi з iншими класами власних назв. Ймовiрно, цей факт служить i причиною того, що мiкросистема прецедентних антропонiмiв е найбiльш поповнюваною. Щрецедентнi антропонiми ми подiлили на двi гру-пи: реальнi антропошми - iмена i прiзвища ввдо-мих iсторичних осiб, письменник1в, полггичних дiячiв та iрреальнi iмена - лггературш персонажi.
Група реальних антропонiмiв у обраних судо-вих промовах найчисельнiша. 1хня частка стано-вить 9% ввд усiх онiмiв, використаних у аналiзова-них промовах.
Так, у промовi на захист Месель-Веселяка адвокат у сво!й промовi згадуе Адольфа Птлера: Ствробтник Фурман продовжував говорити, що eiH не xomie тчого бшьше, тж бачити як ecix не-грiв зiбрали разом i вбили. BiH сказав щось про спалювання або бомбардуванн ix ... Ця людина, цей бич, став одним з найгiршиx людей в iсторii цього свту, Адольф Гтлер, тому що люди не на-магалися зупинити його ... Фурман хоче взяти вах чорних людей зараз i спалити ix або пiдiрвати. Майже так само як колись чинив Гтлер [21, с.172]. Цдею цитатою показано расистське став-лення офщера до тдзахисного тд час арешту.
В цш же промовi адвокат порiвнюе юторш кохання подсудного i його кохано! з шекспiрiвсь-кими, як1, з одного боку, сповнеш великим та си-льним почуттям, а з шшого, драматизмом i трапз-мом: Дозвольте меш коротко почати з розповiдi -це одна i-з таких життевих кторт, де переплели-ся кохання та траг1зм втрати так, якщо б ця w-
торiя була написана eid руки Шекспира) [21, c. 176].
У справi на захист шгереСв релшйно! грома-ди УПЦ КП А.Г. Фатеев ототожнюе голову Льв!в-сько! обласно! державно! адмiнiстрацi! з iменем римського iмператора Калiгули, що буде правомь рним розглядати як iм'я-символ, що уособлюе крайнiй ступiнь морально! розбещеносп i пороч-ностi людини: Шановний головуючий, для вас не секрет, та, мабудь т для кого не секрет, як зазви-чай, i де, звик проводити свое дозвшля голова Львiвськоi обласно'1' державноi адмiнiсmрацii Кулик. Навть Калiгvла мав би йому заздрити [21, c.185] .
Важливе мюце серед прецедентних iмен пось дають бiблiйнi iмена. Вплив Бiблi! на всi сфери життя зумовлено тим, що цитати з Книги Книг апелюють до найвищих моральних якостей суст-льства та, на думку А.М. Гузак [7], до загально-людських цшностей та iдеалiв. Установлено, що адвокати використовують цитати з Бiблi! для того, щоб пiдтвердити невинуватiсть свого ктента на ментальному рiвнi. Так, у сво!й промовi А.Г. Фатеев наводить цитати з Бiблi!, яю ввдображають верховенство правди та покарання за брехню: Свiдок брехливий не буде без кари, а хто брехнi говорить, не буде врятований ... той, хто говорить правду, творить в прямолiнiйний повнотi, а свiдок брехливий показуе обман...так казав сво'1'м учням Лсус. Очевидно пан Громовський не знае цього, шановш суддi [21].
У цш же промовi адвокат апелюе до iменi 1у-ди, щоб наголосити на зрадливосп, корисливосл та продажносп свщка: Товаришi суддИ Звернimь увагу на свiдчення потерпшого Ткачука. Або як його вже називають в колуарах - 1уда. Тодi слова пiдсудноi не здаватимуться тсеттницею. Бо ж вт вже втрете змтюе сво'1' показання) [21]. Так розряди онiмiв називають конфесшними ошмами, або бiблiонiмами.
Група iрреальниx антропонiмiв менш чисель-на та становить 6 % в!д уах онiмiв, використаних у аналiзованиx промовах
Так у спраы О. I. Тарнавського адвокат пор!в-нюе головного свщка обвинувачення з Дон Кихотом, сучасним лицарем, непрактичним щеалютом iз застарiлими поглядами на життя: Безумовно, г-н. Чернецький е як мандрiвний лицар вку, Дон Кхот заходу. 1деал сучасного лицарства. Вт бореться не з базового бажання помсти, не вiд брудно'1' лю-бовi до грошей, навть не з паmрiоmизму, а з бшьш високих i тднесених настро'1'в) [21, с.174]. Така характеристика сводка опонента скерована на ви-клик недовiри до його сввдчень.
У справi на захист штереав релшйно! грома-ди УПЦ КП адвокат згадуе геро!в казки «Алiса в кра!ш чудес» Л.Керолла: Джентельмени, ця кто-рiя з переданням храму, яким користувалася громада в селi Кулиюв нагадуе мен iсmорiю дружби Алки з Чеширським котом, така ж фантастична [21, с. 185]. Таким чином, адвокат указуе на те, що сввдчення сввдшв так! ж нереальш та неправдив!, як под!! у згаданш казщ.
Отже, з огляду на проведене дослвдження мо-жемо зробити так висновки: 1) в жанр1 судово! промови ошми виконують дв1 основш функци: номшативну (антропошми, топошми, хроношми, ергошми) та впливову (прецедентш 1мена); 2) най-частотшшими виступають лексеми з номшатив-ною функщею з огляду на те, що судовий дискурс чггко регламентований екстралшгвютичними чин-никами; 3) менш активними виступають прецедентш 1мена, за допомогою яких адвокат увиразнюе та шдсилюе впливовий ефект свое! промови. Осш-льки за кожним прецедентним 1м'ям сто!ть ушка-льна система асощацш, яка вщображаеться у свь домосл носив мови, адресат самостшно встанов-люе ввдповщш штертекстуальш зв'язки для правильно! штерпретаци повщомлення, яке, проте, заздалепдь чигсо сплановане мовцем-адвокатом.
Отже, адвокат за допомогою ошмно! лексики створюе прогнозований образ i алгоритм поди, яка е предметом захисту, ввдтворюе картину злочину та акцентуе увагу суду на потрiбних для захисту деталях, що в цшому шюструе впливову природу аналiзовано!' судово! промови i визначае необхвд-шсть подальшого опрацювання вщповвдних дис-курсивних практик. Перспективою подальших дослвджень ми вважаемо компаративне вивчення функц1онування прецедентних феномешв у р1зних композицшних частинах захисно! промови та !х-ньо! рол1 у здшсненш мовленнево! сугести на суд присяжних.
Список лiтератури
1. Актуальш питания антропошмши: Зб1рник матер1ал1в наукових читань пам'яп Юлiаиа Костя-нтиновича Редька / Вщ. ред. I. В. Сфименко. - К., 2005. - 272 с.
2. Антропонимика / Ред.: В. А. Никонов, А. В. Суперанская. - М.: Наука, 1970. - 360 с.
3. Бацевич Ф.С. Вступ до лшгвютично! генео-логи: Навчальний поСбник. / Ф. С. Бацевич. - К.: Видавничий центр «Академ1я». - 2006. - 248 с.
4. Гардинер А. Х. Различие между «речью» и «языком». - В кн.: Звегинцев В.А. История языкознания XIX и XX веков в очерках и извлечениях, ч. 2. М., 1965.
5. Горпинич В. О. Ввдтопошмш прикметники в укра!нськш мовг питання теори i ютори словот-вору. /В.О. Горпинич. - К.: Вища школа, 1976. -142 с.
6. Гудков, Д. Б. Прецедентные имена в языковом сознании и дискурсе / Д. Б. Гудков // Материалы IX Конгресса МАПРЯЛ. Братислава, 1999 : доклады и сообщения российских ученых. - М., 1999.
7. Гузак А. М. Бiблiя як прецедент ний феномен та !! роль у формуванш позитивного 1м1джу сучасного полгтичного лщера (на матерiалi промов американських президенпв) / А.М. Гузак // Наук. в1сник Мiжиар.гумунiтар.ун-ту. Сер1я: Фшолопя. - 2014. - №8, Т.1. - С. 72-76.
8. Дубровская Т.В. Судебный дискурс: речевое поведение судьи (на материале русского и английского языков). - М.: Изд-во «Академия МНЭПУ», 2010. -351 с.
9. Ивакина Н.Н. Основы судебного красноречия (риторика для юристов): учебное пособие / Н.Н. Ивакина. — М.: Юристъ, 2001. — 384 с
10. Карпенко Ю. О. Вступ до мовознавства: Шдручник. - 2-е вид. /Ю.О. Карпенко. - Одеса: Либадь, 1991. - 280 с.
11. Карпенко Ю. О., Мельник М. Р. Лперату-рна ономастика Лши Костенко: Монограф1я. / Ю.О. Карпенко, М.Р. Иельник. - Одеса: Астроп-ринт, 2004. - 216 с.
12. КаСм Г. Ю. Про причини появи топошмь чних композипв // Мовознавство. / Г.Ю. КаСм. -Одеса: Либщь, 1977. - № 4. - С. 76 - 79.
13. Ковалевська Т. Ю. Стилiстичний потенць ал косм1чних назв в укра!нськш поези XIX -XX ст.: Автореф. дис. ... канд. фшол. наук: 10.02.02 - укр. мова / Дшпропетровський держав-ний ушверситет. / Т.Ю. Ковалевська. - Дншропет-ровськ, 1994. - 17 с.
14. Кримшально-процесуальний кодекс Укра!ни : станом на 1 груд. 2005 р. / Верховна Рада Укра!ни. — Офщ. вид. — К. : Парлам. вид-во, 2006. — 207с.
15. Марунич I.I. Лшгвютична експертиза перекладу: потреба впровадження // Укра!нська мова в юриспруденции стан, проблеми, перспективи :матер1али VIII Всеукр. наук.-практ. конф., Ки!в, 30 лист. 2012 р. - К. : НАВС, 2012. С. 16-18.
16. Молдован В.В. Судова риторика.Навч. поСбник. — К.: Юршком 1нтер, 1998. - 278 с.
17. Морозова I. Б. Парадигматичний анал1з структури i семантики елементарних комушкатив-них оди- ниць у свил1 гештальт-теори : моно-граф1я / I. Б. Морозова. — Одеса : Друкарський дам, 2009. — 384 с.
18. Начёрная С. В. Судебная защитительная речь — аргументированная речь в аспекте юридической риторики / С. В. Начёрная // Вестник Челябинского гос. педагогического университета. — 2009. — № 12. — С. 255-264.
19. Реформатский А.А. Введение в языковедение / Изд. четвертое, испр. и доп. / А.А. Реформатский - М.: Просвещение, 1967. - С.407-464. Дополнения - по 5-ому изд. : М.: Аспект-Пресс, 2001, 536 с.
20. Слишинська Г.М. Ключов1 слова як домь нантш одинищ тексту у судових промовах адвока-пв / Г.М. Слишинська// Слов'янський зб1рник. -Вип. 18. Спещальний випуск, присвячений пам'яп доктора фшолопчних наук, академша НАН Укра!-ни Ю.О. Карпенка. - Одеса: Одеський нацюналь-ний ушверситет 1меш I. I. Мечникова, 2014. - С. 428-438
21. Судов1 промови адвокапв Укра!ни / Ред-кол.: В.В. Медведчук (голова) та шш1 - К.: Ред. журн. «Адвокат», 2000. - (Сер. «Адвокатура Укра-!ни»). Кн. 1. - 216 с.
22. Цившьний процесуальний кодекс Укра!ни : станом на 3 груд. 2007 р. : (ввдповщае офщ. текстов!, з1 змютом). — К. : Сшф, 2008. — 143 с. — (Кодекси i закони Укра!ни).
23. Юридична енциклопедiя в 6-ти томах/ Ре-дкол.: Ю.С. Шемшученко та ш. - К.: «Укр.енциклопедiя». - 1998.
