CC BY
48Ученые записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского Серия «Филология. Социальные коммуникации». Том 26 (65). № 1, ч. 1. 2013 г. С. 534-542.
ФУНКЦП АНТРОПОН1М1В У ПЕРЕКЛАДАХ ЛЕС1 УКРА1НКИ ТА II ТВОРАХ НА ГРЕЦЬКУ, 1ТАЛ1ЙСЬКУ, СГИПЕТСЬКУ ТЕМАТИКУ
Мазур I. В.
Коледж Таврйського нацонального ушверситету iM. В. I. Вернадського E-mail: irina_mazur4231989@mail. ru
У статп розглянуто матерiал про ономастику та ономастичш дослщження тво-рчостi Лесi Украшки загалом, зокрема було акцентовано увагу на проблемi украш-сько! антропошми. Крiм того, указанi публшаци, присвяченi творчому доробку пи-сьменницi, як лшгаспв, так i лiтературознавцiв. На основi традицшно1 класифшаци онiмiв зафiксованi в окремих перекладах авторки та 11 поезiях на грецьку, iталiйську, египетську тематику власнi назви були упорядковаш на чотири групи онiмiв: антро-понiми, топонiми, теонiми, мiфонiми. Вщповщно були розглянутi антропонiми iз поданих у статп перекладiв та поезш автора за граматичними ознаками. Зазначено, що антропонiми у творах, подшяючись на iмена реальних та вигаданих (гшотетич-них) носив, у перекладах Леш Украшки виконують як номшативну, так i експресив-но-оцiнну функщю. Коли справа стосуеться найменувань юторичних осiб - емотив-ну, характеристика яких у контекст варiюеться, надаючи онiмам i урочисто-пiднесеного, й iронiчного, сатиричного забарвлення. Крiм того, таю антропошми використанi для розкриття часопростору та нащонального колориту, це ж стосуеться й онiмiв у поезiях, однак у цьому разi власнi назви виконують у бшьшост випад-кiв лише хронототчну функцiю. Використання в поезiях тематики Середньовiччя i з-помiж зображення колориту епохи виокремлення факту вiдстоювання щеатв вка-зують на романтичний свгтогляд поетеси.
Ключовi слова: ономастика, антропошми, патрошми
Постановка проблеми. 1мена власш використовуються для позначення широкого та рiзноманiтного кола предметiв, явищ i понять. Роздiлом мовознавства, що вивчае власш назви, !х будову, системну оргашзащю, функцiонування, розвиток i походження, е ономастика [1, 437].
Розвиток ономастики в Укра1ш розпочався з розробки питань топошмши i, ме-ншою мiрою, антропонiмiки. Найбшьше уваги вiтчизняних вчених було прикуто до вивчення топонiмiв, зокрема ойконiмiв та гiдронiмiв, етимологiя яких дозволяе бшьш детально розглянути iсторiю певно! територil, де були зафiксованi ошми. Основоположником укра1нсько1 антропонiмil вважаеться I. Франко, який у пращ «Причини до украшсько1 ономастики» порушуе проблеми народное' антропонiмil, наголошуючи на тому, що особовi назви е важливим матерiалом як для фшолога, що дослiджуе структуру мови, так i для iсторика та етнографа [2, 391]. Останшм часом украшсью науковцi зосереджують увагу на дослщженш регiональноl антропонiмil та виявленнi специфiчних рис прiзвищ окремих територiй для подальшого узагаль-нення типологiчного та контрастивного характеру.
ФУНКЦ11АНТРОПОН1М1В У ПЕРЕКЛАДАХЛЕС1 УКРА/НКИ ТА // ТВОРАХ НА ГРЕЦЬКУ, 1ТАЛ1ЙСЬКУ, СГИПЕТСЬКУ ТЕМАТИКУ_
Також актуальним i достатньо поширеним е дослщження власних назв у худо-жшх творах. Специфiку онiмного простору украшських майстрiв слова описано протягом останшх двадцяти рокiв у низщ наукових праць, зокрема присвячених творчосп таких прозашв, як М. Коцюбинський [3], В. Винниченко [4], М. Хвильо-вий [5], Ю. Яновський [6], П. Кулiш [7], Г. Тютюнник i В. Земляк [8], В. Стус [9].
Чимало науковщв займаеться художньою спадщиною Лесi Украшки. Основна увага в сучасному дослщженш И творчого доробку загалом зосереджена на драматурги та художшх творах, пов'язаних з перебуванням письменнищ в Криму (В. Ме-ржвинський «Драматурпя Лесi Украшки: поетика власних назв» [10], Т. Крупеньова «Ономастика драматичних творiв Лесi Украшки» [11]). Таким чином, пщвищений iнтерес з питання дослщження топонiмiв з-помiж шших власних назв, зокрема ан-тропонiмiв, а також вiдведення другорядно! ролi перекладам та поезiям Лесi Укра1-нки зумовлюе актуальнiсть обрано! теми. Мета полягае у дослщженш особливос-тей функщонування антропонiмiв у перекладах Леш Украшки та И поезiях на грець-ку, iталiйську, египетську тематику. Зразками поетичних творiв для аналiзу стали: «Напис на ру!ш», «Забута тшь», «Бранець», «Ра-Мене!с», «Таемний дар», «Де ти струни, де голос потужний...», «Хамсiн» тощо, серед перекладiв - «Атта Троль» Г. Гейне, «Одюсея» Гомера, «Сiрома» В. Гюго, лiричнi пiснi давнього Сгипту та переклади з «Р^-веди». Досягнення поставлено! мети передбачае розв'язання таких за-вдань: дати загальну характеристику явища ономастики та визначати науково-лiнгвiстичнi основи дослiдження ономастично! лексики, зокрема антропонiмiв, за-фшсувати в перекладах та поезiях Леш Украшки власш назви та подати 1хню тема-тичну характеристику; описати граматичш та функцiональнi особливостi антропо-нiмiв.
Методологiчною основою статтi е науково-критичш статтi та науковi розвщки дослiдникiв. Основним методом е описовий, що дозволило схарактеризувати змю-тов^ стилiстичнi, естетичнi функци антропонiмiв у творах Леш Украшки. Викорис-тано також прийоми класифшацп та частково етимолопчний аналiз.
Одним iз перших в Укра1ш розпочав ономастичнi дослщження вщомий украш-ський слов'янознавець Я. Головацький (1814 - 1888). Чимало вчений фшолог вщдав вивченню ютори укра1нсько1 мови, тлумаченню власних назв Мшлошича. Першим ученим, який почав роботу з вщродження юторично! ономастики в Укра1ш, був Ки-рило Цшуйко. Його працi: «Украшська топошмша напередоднi мiжнародного з'!зду славiстiв» (Питання топошмши. - К, 1962); «Програма збирання матерiалiв для ви-вчення топонiмiки Украши» (1962) тощо [12, 265].
Подальший розвиток ономастики в Укра1ш вiдзначений посиленням науково! взаемоди iсторикiв i лiнгвiстiв. У цей час з ономастики остаточно виокремлюються спещальш дисциплiни, якi мають бшьш вузький предмет дослiдження. Тобто фор-муються дисциплiни, предметом вивчення яких е конкретнi класи власних назв. На-самперед це топонiмiка. У коло уваги втизняних вчених потрапляють iншi окремi класи украшського ономастикону. Це - космошми (назви зiрок, планет та iнших космiчних об'екпв), теонiми (iмена мiфiчних та релтйних персонажв), зоонiми (прiзвиська та назви тварин) та ш [12, 267]. Також штерес продовжуе викликати клас антропонiмiв. Антропонiмiка дослiджуе особливостi утворення антропонiмiв,
535
основш принципи номшацн людини, шляхи переходу апелятива в антропошм i на-впаки, хронолопчш характеристики цих онiмiв, 1х змши в часi, виникнення рiзних форм найменування людини, словотвiр рiзних клашв антропонiмiв, функцiонування тих чи шших антропонiмiв у мовi на рiзних хронологiчних зрiзах [13, 29 - 30].
Л. Гумецька в монографп «Нарис словотворчо1 системи укра1нсько1 актово! мо-ви XIV - XV ст» чимало уваги придiлила виникненню особових назв, зокрема юто-ричному словотвору укра1нських антропонiмiв. Дослiдженням структури укра1нсь-ких прiзвищ рiзних тишв займалися також вченi-мовознавцi С. Бевзенко, I. Железняк, Р. Керста, В. Коломiець, Л. Масенко, Н. Москальова, А. Очеретний, Ю. Редько, I. Сухомлин, О. Ткаченко, В. Фридрак та iн [14, 462].
Актуальним е дослiдження антропонiмiв у творчосп письменникiв. Так, Г. В. Шотова-Ншоленко у сво!й дисертацп «Ошмний простiр романiв Ю. I. Яновського» зазначае, що власнi назви у романах «Чотири шаблi», «Майстер корабля», «Вершники», «Мир» («Жива вода») виступають знаками-щентифшаторами, «обличчям» кожного твору i виконують переважно хронотопiчну та експресивно-виразову фун-кцiю [6, 12].
Художня творчiсть Лесi Укра!нки неодноразово ставала об'ектом дослщження багатьох науковщв, зокрема 11 лiрика та драматурпя. Як уже зазначалося, ономасти-чш дослiдження творчостi Лесi Укра!нки в цшому присвяченi 11 драматурги. Так, наприклад, Т. Крупеньова у сво1й дисертацп «Ономастика драматичних творiв Леш Украшки» зазначила, що раншм творам письменнищ притаманна так звана антро-понiмiчна мiнiмалiзацiя, i лише з «Кассандри» розпочався новий етап ономастичних пошукiв i знахiдок [11, 7].
Зафшсоваш у перекладах та поезiях на грецьку, iталiйську, египетську тематику власш назви розподшяемо вiдповiдно до взято1 за основу традицшно1 класифшаци розмежування онiмiв:
1. Антропонiми (Ра-МенеУс була горда цариця, дочка фараотв, / Горда й страшна, мов Урея, зм1я золотая... [15, 260].
2. Топошми (Вдача в цариц була, мов Нлу тдступмг води, /Що випливають з таемних джерел, нев1домих шкому [15, 260].
3. Теошми (Гелос вихопивсь, - озеро красне лишивши, / В небо м1днясте, щоб там для безсмертних аять... [16, 307].
4. Мiфонiми (Рудий Хаманв Сгипт1 розгулявся, / жагою палений, мчить у по-втр1, / чекаючи тсок сухими крильми, /7 дише густим полум 'ям пекучим [15, 394].
До антропошмшону дослщжуваних творiв (256 уживань - у перекладах, 20 уживань - у поезiях) входять iмена реальних та iмена вигаданих (чи ппотетичних) носив. До реальних належать iмена вщомих письменниюв, митщв, учених i мисли-телiв, юторичних дiячiв. Основш функцп онiмiв у цих творах - номшативна та емо-цiйно-експресивна, у випадку з юторичними особами в перекладах - емотивна, що служить для кращого розкриття часопростору та нацiонального колориту.
У перекладах у власних назвах на позначення реальних ошб переважають iмена науковцiв i тих ошб, з якими автори були знайомi або про яких у них склалося дово-лi-таки суб'ективне враження, як, наприклад, у поемi «Атта Троль» Г. Гейне:
536
ФУНКЦИ АНТРОПОН1М1В У ПЕРЕКЛАДАХЛЕС1 УКРА/НКИ ТА // ТВОРАХ НА ГРЕЦЬКУ, 1ТАЛ1ЙСЬКУ, СГИПЕТСЬКУ ТЕМАТИКУ_
Танцюристський хист тдняв я Сам високо так, як Равмер Хист письмацький: чи ж не г!рше Пише в1н, тж я танцюю? [16, 209].
В «Ономастищ» Н. В. Подольсько! зазначаеться, що до iмен вигаданих ошб входять ошми лггературних персонажв, iмена геро!в у фольклор^ у мiфах i казках
[17, 38].
1. 1мена лтературних персонаж1в (антропонiм ЖаннЛз перекладу В. Гюго «С> рома»), онiм Габрель Д1 Кастельнеро в поези «Бранець»).
2. 1мена персонажiв мiфiв i казок (мiфоантропонiми):
В Крету прив1в Доменевсусе товариство,
Котре втекло до в1йни, не взяло й його жадного море [16, 312].
До поданих груп антропонiмiв також можна додати бiблiйнi антропошми, ная-вшсть яких спостерiгаеться також лише в перекладах, на вiдмiну вiд драматичних творiв Лесi Украшки з !хньою частою бiблiйною тематикою (наприклад, антропошм 1роду перекладi «Атта Троль» Г. Гейне).
До антропонiмiв також вщносяться патронiми з формантом (-енко):
Ой ти Нелеенку Несторе, ти розкажи лиш по правд!
Як то умер Агамемнон Атреенко славний широко? [16, 314].
Патрошм - 1. Власна назва ^м'я, по батьков^ прiзвисько, прiзвище) сина чи дочки, утворена вщ батькового iменування (його особового iменi, прiзвиська чи прь звища): Бондар!вна (дочка Бондаря), 1ванчук (син 1вана) 2. Власна назва, утворена вщ iменування когось iз предкiв (по батьковiй чи по материнш лшп), спадкова назва особи. Ковалишин (син якоюь Ковалихи) на належнiсть лексеми до патронiмiв зале-жить не вiд того, кого вона називае, а вщ того, як саме (точшше - за ким, власне, за батьком, ма^р'ю, чоловшом, дружиною та ш.) iменуе лексема денотата. В експлщи-тних патронiмах мотивацiя подвiйна: основа патрошма (наприклад, Гончаренко) називае предка (Гончар), а формант (-енко) тдказуе, що денотат е родичем заснов-никовi роду (сином, дочкою, дружиною чи кимось ш.) [14, 462].
Загалом, у перекладах Лесi Украшки зафшсована бiльша кiлькiсть власних назв на позначення вигаданих ошб, шж у поезiях. Мiж цими антропошмами та мiфонi-мами на позначення персонашв мiфiв та казок можна провести паралель, однак бiльш доцшьним буде розглядати !х у складi антропонiмiкону творiв Лесi Укра!нки, залишивши категорil мiфоперсонiмiв назви божеств.
Лексико-семантичш видозмiни онiмiв пов'язанi, у першу чергу, з набуттям ними специфiчних конотацiй, вiдтiнкiв значень, що виявляються в типологil iменних структур, у яких вони реалiзуються. У монографп В. Д. Дергача «Стилютика онiмiв в укран!ських мас-медiа» подаеться класифшащя власних назв за кшьюстю компо-нентiв [18]. :
1. Однокомпонентш структури представленi або прiзвищем, або iм'ям, що вка-зуе на високий стутнь його закршленосп за чiтко визначеною особою у мовнш ма-совiй вiдомостi. До ще! групи можна вiднести як антропошми, так i теонiми й мiфо-нiми (Данте, Масман, Хамст, Сф1нкс, Оз1р1с, Прометей).
537
2. Двокомпонентш структури виражаються сполученням <ам'я + прiзвище», яке е нейтральним за сво1'м функцiональним навантаженням (Густав Пфiцер, Беа^че Портiнарi). Утiм, онiм Габр!ель di Кастельнеро мае все ж вищий рiвень iндивiдуалi-зацiï через частку д^ яка вказуе на аристократичне походження.
3. Трикомпонентнi структури - об'еднують прiзвище, iм'я, по батьков^ викори-стання яких надае тексту урочистосп, пiднесеностi та поваги до названоï особи. У перекладах та поезiях Лесi Украïнки такi структури не були виявлеш.
Як уже зазначалося, антропонiми подiляються на iмена вигаданих та реальних осiб. У поемi Г. Гейне «Атта Троль» зафiксована чимала кiлькiсть власних назв на позначення реальних людей, однак майже вс онiми, беручи до уваги деяку сатири-чнiсть самого твору, вносять у текст конотативне забарвлення. Так, у поемi досить часто згадуються ri чи iншi фiлософи, науковцi, яких автор висмiяв за певнi дiï чи переконання, що знайшло свое вiдображення в перекладь Молодець eiH гетальний, Мае зграбтсть гiмнастичну, I такпробить штуки,
Мов штукар славуттй Масман [16, 205 - 206].
Ще одним щкавим прикладом е поеднання персонагав зi зниженим та урочис-то-шднесеним забарвленням за допомогою таких ств, як «величний». «посмiх» i «нещасний», «трусився».
Кот вчвал тшли, i глянув З посмiхом ¡Ильям величний, Як нещасний коментатор На о^i за ним трусився [16, 237].
У поетичних творах на египетську тематику Леся Украшка використала iмена реальних ошб, хоча деяю iз них бiльшiстю читачiв можуть сприйматися як мiфiчнi персонажа У першу чергу це стосуеться легенди «Ра-Менеïс», вiднесеноï до рубрики «Сгипетсью фантазiï», назва яко1' уже вказуе на те, що мова йдеться про мiф, фа-нтазiю, однак будь-яка легенда створена на основi певних iсторичних подш, хоч i змiнених часом. У поетичному творi йдеться про одну iз цариць Стародавнього Сгипту, яка правила у III тис. до н. е. Про спробу авторки за допомогою антропош-ма Ра-Менегс окреслити часопроспр картини свщчать першi рядки легенди: Ра-МенеУс була горда цариця, дочка фараотв, Горда й страшна, мов Урея, змiя золотая, Що обвивала подвтний втець двох Cгиптiв... [15, 260].
Для тдсилення звучания та надання твору урочистосп i розмiреностi авторка вдаеться до частого використання в текст iменi царицi (14 уживань), зокрема почи-наючи легенду з онiма Ра-Менегс i заюнчуючи ним поетичний твiр. Для бiльш яск-равого розкриття образу особи королiвськоï кровi, пов'язано1' з богами, використанi апелятиви. У текст Ра-Менегс - дочка фараошв, цариця коштовна, нетлiнна цариця, але перш за все - горда Ра-Менею. Алiтерацiя надае носiевi iменi твердостi, ршучо-стi, експресивностi i, вщповщно, знову ж таки вказуе на його характеризувальну функцiю.
538
ФУНКЩ АНТРОПОН1М1В У ПЕРЕКЛАДАХЛЕС1 УКРАНКИ ТА ÏÏ ТВОРАХ НА ГРЕЦЬКУ, 1ТАЛ1ЙСЬКУ, СГИПЕТСЬКУ ТЕМАТИКУ_
У поетичних текстах на ^алшську тематику зафшсовано антропошм Данте, конотатившсть якого змшюеться, набувае ново! шформаци залежно вiд контексту. У поези «Де ти струни, де голос потужний...» на суспiльну тематику образ Данте використано як творця пекла - мюця, за допомогою якого поет розкрив пороки сус-пшьства. У контекстi домiнантною е сощальна функцiя:
Полум 'ям вгчним на жах вам нащадкам Дантове пекло палае; пекло страшнше горить в наш1м краю, -чом же в нас Данта немае? [15, 295].
Таким чином, Леся Украшка застосувала символiзацiю пекла на землi в Укра1ш i трансформувала образ поета в борця-визволителя. Це шдтверджуеться також за рахунок перенесення iменi Данте на украшський грунт i змши форми слова з Данте на Дант (в украшськш мовi iменники середнього роду мають заюнчення -е, тодi як нульове закшчення бiльш властиве iменникам чоловiчого роду).
У перекладах з шших мов головною функщею антропонiмiв на позначення вигаданих персонажiв е номшативна, онiми в бiльшостi випадкiв збер^ають нейтра-льнiсть, пом'якшуючись пестливими словами:
Хлопчик зветься Гльйом, та Мадлена - д1вчатко, Той ще не ходить, а се тежмале немовлятко [16, 287].
Цшавим е зютавлення i порiвняння у перекладi з французько! Жаннi - Жанна Д'Арк. Жанш чекае свого чоловша з моря, турбуеться за нього. Дли, яких вона заби-рае в мертво! сусiдки, тшьки обтяжать ïï сiм'ю, однак вона не може покинути 1'х на-призволяще. З iншого боку - Жанна Д'Арк, яка вщштовхнулася вщ бажання знайти свое щастя i спромоглася подарувати його iншим. Авторка вирiзняе у творi свою геро-ïню (диференцiйна функцiя), яка тут порiвнюеться зi свiтлом, що прожене тривоги.
В уривку з поеми «Одюсея» Леся Украïнка дотримувалася традицшного прочи-тання й написання старогрецьких iмен i географiчних назв. Текст твору розмiрений, пiднесено-урочистий, чому сприяв зворотнiй порядок слiв, без будь-яких вiдхилень. Потiм, як все вже сктчила й сама помолилась, То вiддала Телемахосу кубок двойнястий, хороший, I помолився однаково син Одссевса коханий [16, 309].
Повертае до народних мотивiв лише використання патронiмiв - iменувань по батьковi за допомогою форманта -енко:
Тож Телемахоса красная та Полтаста купала, Нестора того Нелеенка доня молодша... [16, 319].
Часто в перекладi зус^чаються справжш конструкци, як складаються з iмен-никiв-антропонiмiв, прикметникiв-характеристик та залежних iменникiв-апелятивiв. I зломив ту коровину ярiсть, i скрикнули разом Дочки ус й невiстки, i шановна дружина Несторова, Еврдка, найстарша з Ктменоса дочок [169, 319].
Як найменування лггературних персонаж1в, до антропонiмiв варто вiднести онiми Атта Троль i Мумма. Загалом щ власш назви виконують номiнативну та в певних ситуащях характеризувальну функщю. Образ головного героя поеми розк-риваеться поступово, без зайвоï експресивносп.
539
Атта Трользвiр тенденцШний, В вiрi твердий, в шлюбi щирий... [16, 265].
На противагу цьому антропошм Мумма в поем^ особливо у фшал^ набувае негативного забарвлення, функщя ошма стае емоцшно-експресивною. Душа л^ерату-рного персонажа ототожнюеться з чорним кольором, який у творi частково символ> зуеться як зрада, чому сприяе контраст з перифразою «дочка полудня». Так, вона! дочка полудня, Чорна Мумма! тая Мумма З москалем живе в приязш, З диким варваром твтчним! [16, 268].
Не стшьки для розкриття часопростору, як для вщображення нащонального колориту авторка використала у поетичному творi «Бранець» антропошм Габрiель дi Кастельнеро.
I «гостюе» по неволi
Габр1ель д.i Кастельнеро,
Жде, як бога, того часу,
Що тдуть нарозмт бранц [15, 317].
На часопростр також вказуе добiр архаïзмiв та iсторизмiв (лицар, шабелька злотиста, розмiн, джура та ш.), яю, як i сама назва циклу («Середньовiчнi моти-ви»), виокремлюють часовий вiдрiзок - XIV - XVI ст, коли досить часто спалахува-ли вшни мiж Францiею та Нашею. Однак поетеса використовуе в основному украш-ськi стилiстичнi лексеми, надаючи поетичному тексту на Налшську тематику арха1-чного забарвлення за допомогою iмен та описiв мюцевосп. Крiм того, образ Габрiе-ля дi Кастельнеро ускладнюеться. Маеться на уваз^ що частка дi вказуе на аристок-ратичне походження, тобто патрошм Кастельнеро означае iменування особи через його батька чи дща, або ж таким чином ще посилання на територiю, яка належить цiй особi. Габрiель дi Кастельнеро у значенш «аристократ i3 Кастельнеро». Але не так походження е головним у самому твор^ як вщстоювання щеатв та лицарського духу, що неможливо проявити в полош, у який потрапив головний герой: Габрiель дi Кастельнеро заздрив тим нещасним бранцям, що Венеця держала у свогх страшних темницях [15, 318].
Висновки. Антропошми в перекладах Леш Украшки виконують як номшатив-ну, так i експресивно-оцшну функщю, а коли справа стосуеться найменувань юторичних ошб - емотивну, характеристика яких в контексп вардаеться, надаючи ош-мам i урочисто-шднесеного, й iронiчного, сатиричного забарвлення. Крiм того, такi антропонiми використаш для розкриття часопростору та нащонального колориту. Це ж стосуеться i онiмiв у поезiях, смисловий проспр яких зростае також за допомогою прийомiв стилiзацiï тексту, однак у цьому разi онiми виконують у бшьшосп випадкiв лише хронотошчну функцiю. Найменування лiтературних персонажiв при-вертають увагу з погляду негативно!' чи позитивно!' конотаци. Зокрема використання в поезiях тематики Середньовiччя i з-помiж зображення колориту епохи виокрем-лення факту вiдстоювання iдеалiв вказують на романтичний свгтогляд поетеси.
540
ФУНКЦ11АНТРОПОН1М1В У ПЕРЕКЛАДАХЛЕС1 УКРА/НКИ ТА // ТВОРАХ НА ГРЕЦЬКУ, 1ТАЛ1ЙСЬКУ, СГИПЕТСЬКУ ТЕМАТИКУ_
Перспектива роботи. У наступит статп планусться розгляд перекладiв Лесею Украшкою твор1в англiйських письменникiв (Дж. Байрон, У. Шексшр) та визначен-ня особливостей ix функцiонування у порiвняннi з драматургieю авторки, беручи також до уваги етимолопю власних назв.
Л^ература:
1. Карпенко О. П. Ономастика / О. П. Карпенко // Украшська мова. Енциклопедш / [ред. колегш: Русашвський В. М, Тараненко О. О. та ш. ] - К. : Укр. енцикл, 2004. - С. 437 - 438. - ISBN 966-749219-2
2. Франко I. Причини до украшсьюл ономастики / 1ван Франко. З1бр. тв. : В 50 т. - К, 1982. - Т. 36. - С. 391- 427. - ISBN 978-966-02-6070-2
3. Немировська Т. В. Ономастичш прийоми викриття л1берального панства в творчосп М. Коцю-бинського // Обласна наук. - практична конф. присвячена 125-р1ччю з дня народження М. Коцюбинсь-кого. Тези доповвдей. - Ч. II. - Чернить, 1989. с. 50-52.
4. Лукаш Галина Павлшна. Ономастикон прозових твор1в Володимира Винниченка: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. фшол. наук: спец. 10. 02. 01 «Украшська мова» / Г. П. Лукаш. - Дшп-ропетровськ, 1997. - 18 с.
5. Усова О. О. Ономастикон художшх творш Миколи Хвильового: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. фшол. наук: спец. 10. 02. 01 «Украшська мова» / Усова O. O. - Донецьк, 2006. - 20 с.
6. Шотова-Нжоленко Г. В. Ошмний проспр ромашв Юрш Яновського: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. фшол. наук: спец. 10. 02. 02 «Украшська мова» / Шотова-Нжоленко Г. В. - Одеса, 2006. - 20 с.
7. Климчук О. В. Лггературно-художнш антропошмжон П. Кулша: склад, джерела, функцп: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. фшол. наук: спец. 10. 02. 01 "Украшська мова" / Климчук О. В. - Ужгород, 2004. - 21 с.
8. Соколова Алла Василшна. Ошм1чний аспект проблеми щостилю письменника (на матер1ал1 згс-тавлення антропошми у романах Григор1я Тютюнника "Вир" i Василя Земляка "Лебедина зграя"): дис. на здобуття наук. ступеня канд. фшол. наук 10. 02. 01 / Соколова А. В. Одеса, 2003. - 20 с.
9. Лупол А. В. Ошмний проспр у поези Василя Стуса: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. фшол. наук: спец. 01. 02. 07 «Украшська мова» / Алла Вжк^вна Лупол. - Одеса, 2011. - 23 с.
10. Мержвинський В. В. Драматурпя Леи Украшки: поетика власних назв: дис. на здобуття наук. ступеня канд. фшол. наук: спец. 10. 02. 01 «Украшська мова» / В. В. Мержвинський. - К, 2005. - 20 с.
11. Крупеньова Т. I. Ономастика драматичних творiв Леи Украшки: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. фшол. наук: спец. 10. 02. 01 «Украшська мова» / Тетяна Ьашвна Крупеньова. - Одеса, 2001. - 20 с.
12. Зубко А. Украшська ономастика: здобутки та проблеми / А. Зубко // Спещальш юторичш дис-циплши: питання теори та методики: зб. наук. пр / [вда. Ред. Г. В. Боряк] - !н-т ютори Украши НАН Украши, 2007. - С. 262 - 281. - ISBN 4-96549-023-4
13. Железняк I. М. Антропошми / I. М. Железняк // Украшська мова. Енциклопедiя / [ред. колепя: Русатвський В. М.. Тараненко О. О. та ш. ] - К. : Укр. енцикл, 2004. - С. 29 - 30. - ISBN 966-7492-19-2
14. Чучка П. П. Патрошми / П. П. Чучка // Украшська мова. Енциклопедiя / [ ред. колепя: Русан1в-ський В. М, Тараненко О. О. та ш. ] - К. : Укр. енцикл, 2004. - С. 462. - ISBN 966-7492-19-2
15. Леся Украiнка. Твори (у 10-ти томах). - Том 1 / Леся Украшка // за ред. О. I. Корженевич. - К. : Держ. вид-во худ. лггератури, 1963. - 466 с.
16. Леся Украiнка. Твори (у 10-ти томах). - Том 2 / Леся Украшка // за ред. О. I. Корженевич. - К. : Держ. вид-во худ. лггератури, 1963. - 374 с.
17. Подольская Н. В. Проблема ономастического словообразования / Н. В. Подольская. - М, 1990. № 3. - С.. 40 - 53. - ISBN 5-6439-0113-4.
18. Дергач Д. В. Ститстика ошм1в в украшських мас-медiа: монографш / Д. В. Дергач. - К. : ВПЦ "Кшвський ун1верситет", 2010. - 270 с.
541
Мазур И. В. Функции антропонимов в переводах Леси Украинки и её произведениях на греческую, италийскую, египетскую тематику / И. В. Мазур // Ученые записки Таврического национального университета имени В. I. Вернадського. Серия «Филология. Социальные коммуникации». - 2013. -Т. 26 (65), № 1, ч. 1. - С. 534-542.
В статье рассмотрен материал об ономастике и ономастических исследованиях творчества Леси Украинки в целом, в частности было акцентировано внимание по поводу проблемы украинской антропо-нимии. Кроме того, были указаны публикации, посвященные творчеству писательницы, как лингвистов, так и литературоведов. На основании традиционной классификации онимов в отдельных переводах автора и его поэзиях на греческую, итальянскую, египетскую тематику имена собственные были упорядочены на четыре группы: антропонимы, топонимы, теонимы, мифонимы. Соответственно были рассмотрены антропонимы из упомянутых в статье переводов и поэзий автора по грамматическим признакам. Указано, что антропонимы в произведениях Леси Украинки, делясь на имена реальных и выдуманных (гипотетических) носителей, в переводах Леси украинки исполняют как номинативную, так и экспрессивно-оценочную функцию. Если дело касается наименований исторических лиц - эмотивную, характеристика которых в контексте варьируется, предоставляя онимам как торжественно-приподнятую, так и ироническую, сатирическую окраску. Кроме того, такие антропонимы использованы для раскрытия пространства и времени, а также национального колорита, это же касается и онимов в поэзиях, но в этом случае имена собственные исполняют в большинстве случаев только хронотопическую функцию. Использование в поэзиях тематики Средневековья и сквозь изображения колорита эпохи выделение факта отстаивания идеалов указывают на романтическое мировоззрение поэтессы.
Ключевые слова: ономастика, антропонимы, патронимы
Mazur 1 Functions of anthroponyms in Lesya Ukrainka translations and her works concerning Greek, Italian and Egyptian subject matter / I. Mazur // Scientific Notes of Taurida V. I. Vernadsky National University. - Series: Philology. Social communications. - 2013. - Vol. 26 (65), No 1, part 1. - P. 534-542.
Proper names used to refer to a broad and varied range of objects, events and concepts. The branch of linguistics that studies proper names, their structure, system, organization, operation, development and origin is called onomastics. The development of onomastics in Ukraine began from the research of toponymy and, to some extent, anthroponymy. Mostly, attention of local scientists was paid to the study of names, including oikonims and hydronyms, the etymology of which lets in more details consider history of a certain territory, where the onims were recorded. The founder of the Ukrainian anthroponymy is considered I. Franko, who in his "Comments on the Ukrainian onomastics" studies problems of anthroponymy, emphasizing that proper names are an important material for the philologist, exploring the structure of the language and for the historian and ethnographer as well. Recently Ukrainian researchers focus on the study of regional anthroponymy and detection of specific features of proper names of individual areas for further synthesis of typological and contrastive nature. Also relevant and sufficiently common is the study of proper names in works of art. In this connection works of M. Kotsyubyns'kyi, V. Vynnychenko, M. Hvyliovyi, Y. Yanovsky, A. Honchar, P. Ku-lish, G. Tyutyunnik and V. Zemlyak are studied during the latest twenty years. Many scholars are engaged in artistic heritage of Lesya Ukrainian. The focus of the present study is generally focused on the drama and works concerning the presence of the writer in the Crimea. Increasing interest concerning study of toponyms among other proper names, including anthroponyms and the econdary role of poetry and translations of Lesya Ukrainka determines the relevance of the research. In this research was found that anthroponyms in the translations made by Lesya Ukrainka perform both nominative and expressive-evaluative function, but when it comes to the names of historical persons, their characteristics in the context varies, giving onims solemn, sublime, ironic or satirical tone. In addition, such anthroponyms are used for explaning time-space and national features. In poetry onims perform mostly time-space function. Names of the literary characters attracts attention in terms of negative or positive connotations. In particular using of themes connected with the Middle Ages in the poetry or the writer among the features of the epoch indicates romantic outlook of the poet.
Key words: onomastics, anthroponims
Поступила в редакцию 01.03.2013 г.
542
