CC BY
13Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского
Серия «Филология. Социальные коммуникации». Том 24 (63). 2011 г. №2. Часть 1. С.347-351.
УДК 811.161.2'371
ФУНКЦ1ОНУВАННЯ ОН1МА ЮЛЯ У ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРС! П. ЗАГРЕБЕЛЬНОГО
Карпенко Н. А.
Харк1вський наи,1ональний педагог1чний ун1верситет ¡м. Г. С. Сковороди,
м. Харк1в, Украна
Стаття присвячена аналiзу концепт-антропотма Юлiя, який функцюе у межах художнього дискурсу П. Загребельного. Виокремлено та схарактеризовано семантичш компоненти власних назв, що вербал1зують вiдnовiдний концепт i забезпечують наявтсть у ньому цттсноЧ складовоЧ. Акцентуемо увагу на ролi отма у смисловш оргатзаци дискурсу.
Ключовi слова: концепт, власна назва, художтй дискурс.
Постановка проблеми. Мовний образ сьогодення окреслюсться вщповщно до принцишв прагмалшгастики, яка активно розвиваеться як окремий напрямок мовознавства. Мовна система е наскрiзно прагматичним явищем, а погляд на не! зумовлений загальною тенденщею лшгвютики до функцшного аспекту мовного вияву, тому мовний знак у контекст актуалiзованих ниш антропоцентрично! та дискурсцентрично! парадигм постае функцюнальною одиницею комунiкативного процесу, що у сво!й структурi мютить емоцiйно-оцiнний компонент значення, а вживання конкретно! мовно! форми е ситуативно-зумовленим.
У цш розвiдцi сфокусовуемо увагу на функцюнальному аспектi антропонiма Юлгя, роль якого розглядаемо у межах художнього дискурсу П. Загребельного.
Актуальшсть до^дження вбачаемо у вщповщност поставлено! проблеми сучасним проблемам лшгвоконцептологи, ономасюлоги та дискурслшгвютики.
Метою розвiдки е виявлення смислiв концепту-антропонiма Юлгя, що забезпечують його функщювання як аксюлопчно марковано! одиницi.
Додатковi конотацi!' власних назв, яких набувають у сощальному контекстi, зумовлюють низку дослiджень, присвячених вiдповiднiй проблемi. Серед них розвщки таких укра!нських лiнгвiстiв, як Л. Дука, В. 1льченко, Т. Можарова, Т. Стасюк, М. Торчинського та ш. Безперечно, цiнним для лшгвютики е напрацювання В. Калiнкiна [3] та С. Отша [12], як зробили значний внесок у розвиток втизняно! ономастики.
Лiнгвоконцепт е одшею з таких категорiй, якi сьогодш найчастiше обирають як об'ект дослщження у мовознавствi. Традицiйно розвiдки у сферi лiнгвоконцептологi! здiйснюють у двох напрямках - лiнгвокогнiтивному та лшгвокультуролопчному. Дослiдження, здiйснюванi у першому напрям^ не акцентують уваги на цшшсному компонентi змiсту концептiв, останнi ж не зосереджують уваги на !х психологiчнiй природi.
Лшгвокультуролопчний тдхщ до вивчення концепту передбачае наявнiсть у його структурi цiннiсного складника, що вiдображае оцiнку явища чи предмета та реалiзовуеться конотацiями як основним засобом вираження категорп оцгнки [8]. Окрiм цiннiсних, характерними ознаками концепту е наявшсть поняттевих та образних складниюв, динамiчнiсть, варiативнiсть, тематична закршлешсть i дискурсивна зумовленiсть [5, с. 26]. Вияв цих ознак уможливлений лише «у комушкацп (на рiвнi дискурсивно! реалiзацi!), тому вивчення концепт1в (!х структурно-змiстове моделювання, типологiзацiя) слщ здiйснювати з урахуванням не лише ментально-психiчних характеристик, але й !х функцшно-комунiкативного вимiру» [11, с.69]. Отже, повноцiнне дослiдження концепту можливе за умови врахування дискурсивно! зумовленосп засобiв його вербалiзацi!.
У цш розвiдцi зосереджуемо увагу на вербалiзацi! концепту Юлгя, смисли якого виокремлюемо у межах, окреслених художнiм дискурсом П. Загребельного.
У зв'язку з потенцшними можливостями власних назв умщувати певний квант етнокультурно! шформаци, Т. Космеда пропонуе виокремлювати групу концептгв-власних назв, «що вщображають юторда, традици, ширше - культуру певно! краши, народу» [9, с. 56].
Концепт--антропошм Юлгя, засоби вербалiзацi! якого виокремлюемо у межах художнього дискурсу П. Загребельного, е концептом-образом, оскшьки формуеться внаслiдок образного, креативного мислення письменника.
У дискурсi П. Загребельного виокремлюемо концепт жгнка-мргя [7], позначений гендерною специфшою сприйняття жшки чоловiчою статтю. Антропонiм Юлгя е засобом вербалiзацi! концепту жгнка-мргя, оскшьки констатуемо наявнiсть спiльних смислiв у структурi вiдповiдних концептiв. Отже, концепт-антропошм Юлгя та концепт-образ жгнка-мргя, мовну реалiзацiю яких розглядаемо у межах, окреслених художшм дискурсом письменника, е тотожними у плаш !х смислового наповнення.
У статт зосереджуемо увагу на потенщйних можливостях онiмiв набувати конотативно! маркованостi. Пiд впливом низки сощальних чинникiв власнi назви можуть переходити у загальнi, тим самим послаблюючи свою основну функцiю -диференцшну. Потрапляючи у сферу конкретного шституцшного чи особистiсного дискурсу, iмена набувають додаткових конотацiй, !х семантика розширюеться, вони стають полiапелятивними. Ошми вже не лише виконують номшативну функцiю, а й характеризують людину за певними соцiальними та психолопчними параметрами [12].
Власнi назви, яю забезпечують референтне спiввiднесення образу, конструйованого мовцем, iз реальним суб'ектом, називають ремiнiсцентними iменами (Р1), прецедентними [6]. Наголошують також на такiй властивосп Р1, як iндекс ремiнiсцентностi [13], що залежить вщ того, наскшьки вiдомим е iм'я загальнiй аудитора реципiентiв. Вважаемо, що е ус пiдстави зараховувати iм'я Юлгя до ремшюцентних онiмiв, проте концепт-антропонiм Юлгя у колективнш свiдомостi украшщв сформований шд впливом полiтичного дискурсу. У ромаш П. Загребельного антропонiм набувае концептуальних ознак i функцiюе як концепт-антропошм, проте смисли, що становлять його змют не е тотожними тим, яю формують структуру концепту Юлгя у колективнш свщомост украшщв. Проте активно функцюнуючи у сучасному полiтичному дискурсi украшщв, власна назва набувае ремшюцентносп. Хронологiчнi меж написання роману (1993-1994) не
дають пiдстав говорити про вплив полiтичного дискурсу на особистюний дискурс письменника, що сформувався на перюд написання роману.
Для розкриття змiсту концепту Юлгя доцшьно використовувати методику дослiдження концептiв, запропоновану В. Карасиком i Г. Слишкшим [4], що дае змогу виявити смисли, якi утворилися у процес еволюци вщповщно! одиницi свiдомостi. Зазначена методика полягае у дослщженш змюту концепту в дiахронi! та синхрони, що дае змогу простежити смислову еволющю концепту на кожному з еташв його iснування у свщомосп. Змiст концепту аналiзуемо з огляду на етимолопю, тобто дослiдження внутршньо! форми iменi концепту, та у виявленш смислiв, що нашаровувалися iз часом на поняттеве ядро концепту.
Ошм Юл1я грецького походження - вщ. гр. «хвиляста, пухнаста». Внутршня форма iменi вiдображае суто зовшшш характеристики жiнки. Функцiонуючи у дискурс П. Загребельного, iм'я наповнюеться низкою сми^в, що зумовлюють його функщювання як аксiологiчно марковано! одиницi.
Ошм Юлгя у дискурс П. Загребельного набувае символiчного змюту, вщповщш порiвняння вiдображають позитивну iнформацiю, що закладена в антропонiмi: Бо ви i ваше м'я - це для мене як eidHaüdeHuü рай [2, с. 322]. Лексема рай, очевидно, вжита в одному зi сво!х переносних значень: насолода, блаженство, щастя [1, с. 1199], яка вщображае приемнють вiдчуттiв вiд насолоди спшкування iз жiнкою.
Концепт-образ жiнка-мрiя - це узагальнений портрет жшки, яка е омрiяним образом для чоловша, своqрiдним iдеалом. У романi власна назва Юлiя, уособлюючи у собi характеристики такого iдеалу, мислиться вже як певне поняття, символ: ... одне слово: Юлiя для нього це був шифр, знак, символ на цше життя, на смерть i безсмертя. [2, с. 176]; Вс mi жiнки, як для нього значилися iм'ям Юлiя, власне, були й не жiнками... [6, с. 320]. Отже, ошм Юлiя бере на себе роль щентифшатора пе! едино! жшки.
П. Загребельний намагаеться вщобразити доленосне призначення жшки та свого роду мютифшащю, що пов'язана з !! iменем: Ставши на цше життя забобонним щодо жiночого iменi Юлiя... [2, с. 342]. Переживання чоловша, яю були пов'язаш з iменем конкретно! жшки, залишають вщбиток у його свщомосп, й у подальшому зовнiшня форма може викликати тi пережитi вщчуття, що зафiксувала свiдомiсть.
Проте iм'я Юлiя не е единим для вербалiзацi! концепту-образу жiнка-мрiя. Поруч з iменем Юлiя функцiонують такi ошми, як Оля й Уля, вони також набувають символiчного змiсту, очевидно, тдставою для цього е схожють у звучаннi цих слiв: Хай ii звуть не Юля, а Оля, одна лтера, один-единий звук, xi6a це важить, хiба може вiдiбраmи в нього надiю, адже жiнка та сама, та сама вогнепальна краса, i той самий повабу нт, що й mодi в АзИ'... [2, с. 149].
Побачивши риси, притаманш жшщ, яка е втшенням його щеалу в шшш, чоловш певним чином сшввщносить !! з ним. Проте первинним, таким, яке асощюеться iз мрiею, все ж таки е Юлiя: ...i ii справжне-несправжне iм'я тепер зовсiм тчого не важило, бо вона повинна була зватися тыьки Юлiею i бути Юлiею, i вона була нею... [2, с. 168], воно накладаеться на ус подiбнi до нього за формою, що вербалiзуеться прикладками-власними назвами: ... ним ще й дос володши знебавзяmi чари Ули-Юли... [2, с. 97]; Лише тепер Шульга згадав, що не встиг навть спитати Олю-ЮлЮ .[2, с. 151].
Очевидно, на формування концепту-образу жгнка-мргя впливае психолопчний фактор, що полягае у формуванш стереотитзованого образу жiночого iдеалу, спiввiдносного з пею жшкою, з якою чоловш мав перший у своему житп фiзичний контакт. Пiдтвердженням цьому е складний прикметник, утворений П. Загребельним для характеристики почуття найвищо! насолоди, яке важко висловлювати: ...для означення, яких немае сл1в, згодом до цих, сказати б nервiсно-юлiанських в1дчутт1в... [2, с. 176].
Власна назва Юлгя викликае приемш вщчуття тепла, шжносп, що виявляються у порiвняннi iменi iз сонячним променем: ...вгн тдсвгдомо шукав порятунку в даровамй йому сл1пим випадком... жтщ з ласкавим, як сонячний промшь, ¡менем Юл1я... [2, с. 190].
Розглядаючи проблему тематично! оргашзаци дискурсу та засобiв, яю забезпечують його цшсшсть i членування на фрагменти, мовознавщ розмiрковують про роль заголовюв, пiдзаголовкiв, назв текстiв. Назва твору може функцюнувати як вiдправна точка для подальшого сприйняття повiдомлюваного адресатом, оскшьки те, що мовець виносить на переднш план, безумовно, впливатиме на сприйняття того, про що йтиметься даль Заголовок як сильна позищя використання слова окреслюе межi та виокремлюе проспр iнтерпретацi! текстово! iнформацi!, яку подае мовець. При розв'язанш питання тематично! органiзацi! дискурсу, наприклад, Дж. Браун i Дж. Юл доводять, що назва твору може репрезентувати, проте не завжди, головну iдею та тему тексту. Назва формуе очшування адресата, е початком сприйняття тексту, довкола якого структуруеться подальша iнформацiя i, разом iз тим, вiн функцiюе як зашб звуження iнтерпретацiй висловлюваного [12, с. 139].
Ошм Юлгя мютиться у сильнiй позицi! - функщюе як назва роману. Вже заголовком роману «Юлiя або запрошення до самогубства» письменник скеровуе думку рецишента у вiдповiдному напрямку. Подi!, яю вiдображенi в текстi, розгортаються довкола суб'екта референцп, до якого апелюють iменем Юлгя, з яким пов'язаш певнi трагiчнi моменти життя конкретно! особи, негативш переживання.
Отже, власна назва Юлгя е засобом тематично! оргашзаци фрагмента художнього мовлення, що забезпечуе !! функцiювання у позицн назви роману, а його конотативна марковашсть розкривае потенцiйнi можливостi вщповщного образу-концепту, сформованого у свщомосп П. Загребельного
Висновки. Онiм Юлгя е концептом-антропошмом, який одночасно репрезентуе та втiлюе смисли, що становлять змют концепту жгнка-мргя та вщображають специфiку гендерних вiдносин.
Матерiал дослщження може бути використаний для укладання словника онiмiв, зокрема й конотонiмiв, який розроблений в Укра!нi С. Отшим щодо онiмiв росiйсько! мови, натомють укра!нськi конотонiми також потребують лексикографiчного опису.
Список л1тератури
1. Великий тлумачний словник укра!нсько! мови / [уклад. 1 гол. ред. В. Т. Бусел]. - К. : 1ртнь: ВТФ
«Перун», 2007. - 1736 с.
2. Загребельний П. А. Юл1я або запрошення до самовбивства / П. А. Загребельний. - Х : Фолю, 2006.
- 352 с.
3. Калинкин В. М. Психолингвистические аспекты семантики собственных имен художественных произведений (коннотация поэтонимов) / В. М. Калинкин // Семантика в преподавании русского языка как иностранного. Общие вопросы. Лексикология. Семантика частей речи и других номинативных классов. - Харьков, 1989. - Вып. 3, ч. 1. - С. 154-156.
4. Карасик В. И. Лингвокультурный концепт как элемент языкового сознания / В. И. Карасик, Г. Г. Слышкин // Методология современной лингвистики: сборник статей. - Москва; Барнаул: Издат. Алтайского университета, 2003. - С. 50-58.
5. Карасик В. И. Языковые ключи: [моногр.] / Владимир Ильич Карасик. - М.: Гнозис, 2009. - 406 с.
6. Караулов Ю. Н. Русский язык и языковая личность: [моногр.] / Ю. Н. Караулов. - М.: Наука, 1987.
- 261 с.
7. Карпенко Н. А. Мовна свщомють П. Загребельного: вербалiзацiя концепту жтка (на матерiалi «живого» мовлення письменника) / Н. А. Карпенко // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия «Филология. Социальные коммуникации» [научный журнал]. - Симферополь: Таврич. нац. ун-т им. В. И. Вернадского, 2010.
- Т. 23 (62). - 1. - с. 76-80.
8. Космеда Т. Аксюлопчш аспекти прагмалшгвютики: формування i розвиток категорп оцшки: [моногр.] / Тетяна Космеда. - Львiв : ЛНУ iм. I. Франка, 2000. - 349 с.
9. Космеда Т. А. Лшгвоконцептолопя: мжроконцептосфера святки в украшському мовному простора [моногр.] / Тетяна Анатолпвна Космеда, Н. В. Плотшкова. - Львiв: ПА1С, 2010. - 408 с.
10. Олешков М. Ю. Дискурс, концепт, жанр: [коллективная монография] / М. Ю. Олешков. - Нижний Тагил: НТГСПА, 2010. - 428 с.
11. Словарь коннотативных собственных имен / [автор Е. С. Отин]. - 3-е изд., перераб. и доп..
- Донецк: Юго-Восток, 2010. - 518 с.
12. Фомин А. А. Имя как прием: реминисцентный оним в художественном тексте / А. А. Фомин.
- Известия Уральского государственного университета. - 2003. - № 28. - С. 167-181.
13. Brown G., Yule G. Discourse analysis G. Brown, G. Yule - Cambridge University Press, 1983 - 288 p.
Карпенко Н.А. Функционирование онима Юлия в художественном дискурсе П. Загребельного // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Филология.Социальные коммуникации». - 2011. - Т.24 (63). - №2. Часть 1. - С.347-351.
Статья посвящена анализу концепта-антропонима, который функционирует в пределах художественного дискурса П. Загребельного. Выделены и охарактеризованы семантические компоненты имен собственных, которые вербализируют соответствующий концепт и обеспечивают наличие ценностной составляющей. Акцентируем внимание на роли онима в смысловой организации дискурса.
Ключевые слова: концепт, имя собственное, художественный дискурс.
Karpenko N. A. The function of the proper name Juliya the P. Zagrebelniy's poetic discourse // Uchenye zapiski Tavricheskogo Natsionalnogo Universiteta im. V.I. Vernadskogo. Series «Filology. Social communicatios». - 2011. - V.24 (63). - №2. Part 1. - P.347-351.
The article is devoted to the analysis of the concept Juliya that is distinguished within P. Zagrebelnyi's poetic discourse. The semantic elements that verbalize the corresponding concept and provide the presence of the evaluation component in its structure were defined. The attention is focused on the functioning of the proper name as a means of the discourse organization.
Key words: concept, proper name, poetic discourse.
Поступила доредакцИ' 27.04.2011 р.
