CC BY
168. Obama B. First Presidential Inaugural Address ресурс] - Режим доступа: http://www.americanrheto-"What is Required: The Price and the Promise of Citi- ric.com/barackobamaspeeches zenship", Delivered 20 January 2009 [Электронный
Сингагвська Ганна Вячеславiвна
кандидат фiлологiчних наук, доцент кафедри романсько'1 фшологп
1нституту фшологп, Кшвський нацюнальний ymieepcumem iменi Тараса Шевченка
Syngayivska G. V.
PhD in Philological Sciences, Assistant Professor, Department of Romance Philology, Institute of
Philology,
Taras Shevchenko National University of Kyiv
SPANISH ANTHROPONYMS-SYMBOLS AS ELEMENTS OF NATIONAL CULTURE 1СПАНСЬК1 АНТРОПОН1МИ-СИМВОЛИ ЯК ЕЛЕМЕНТИ НАЦЮНАЛЬНО1 КУЛЬТУРИ
Summary: The article presents various approaches to the definition of anthroponyms with symbolic connotations, reveals the concept of anthroponym-symbol as a linguistic and cultural phenomenon, and identifies the semantic features of anthroponyms-symbols. The proper name is considered as a part of language and culture, namely as a symbol filled with a certain content and reflecting the value system of a specific ethnic group, and the historical and cultural path of the nation's development. The analysis of information volume of a Spanish proper name shows that a well-known name may be a landmark for several cultures; however, the field of semantic and estimated meanings, which directly provide its symbolism, is culturally marked.
Key words: anthroponym, symbol-name, precedent name, common name, culture, value picture of the world, cultural universals.
Анотащя: У статп розглядаються pi3Hi тдходи до визначення антропошм!в з символiчними конота-щями, розкриваеться поняття антропошма-символа як лшгвокультурного феномена, виявляються семан-тичш особливосп антpопонiмiв-символiв. Власне iм'я розглядаеться як частина мови та культури, а саме як наповнений певним змютом символ, що в!дображае систему цiнностей певного етносу та юторико-ку-льтурний шлях розвитку наци. Аналiз iнфоpмативного об'ему iспанського особового iменi показуе, що широко ввдоме iм'я може бути знаковим для шлькох культур, проте поле смислових i оцiнних значень, що безпосередньо забезпечують його символiчнiсть, культурно марковане.
Ключовi слова: антpопонiм; iм'я-символ; прецедентне iм'я; загальна назва; культура; цшнюна картина свiту; культуpнi ушверсалл.
Постановка проблеми. У антpопонiмiчнiй си- росшсько! культури, на його основi утворений тер-стемi кожно! мови у конкретний юторичний пеpiод мш ада-мi'зм, синонiм акме!зму [14, с.30]. 1м'я Кае iмена, у семантищ яких пpисутнi символiчнi ко- рмен завдяки французам Меpiме i Бiзе стало м!фо-нотацii. Це iмена бiблiйних пеpсонажiв, мiфологiч- логемою, символом пpистpастi андалузько! жiнки i них та лiтеpатуpних геро!в, вщомих iстоpичних i iспанки взагалi. Проте старше поколшня iспанцiв полiтичних дiячiв, видатних особистостей сучасно- добре пам'ятае iншу - реальну Кармен - дружину сп, якi серед носив мови мають стiйкi асощацд, каудильйо Франко, любительку намист i коштов-пов'язанi iз характером, зовнiшнiстю, поведшкою, них прикрас, прозвану за це Collares. Отже, у св!до-нацюнальною та пpофесiйною пpиналежнiстю, со- мост! iспанцiв спiвiснують двi Кармен, у одного щальним статусом людини. Лишаючись за формою iменi двi «rim», якi несуть в собi прозивний змiст власними iменами, вони втрачають значною мipою [13].
ознаки свое! категори i стають символами тих чи ш- При осмисленнi юпанського лшгвокультур-
ших якостей, ознак, характеристик людей. Напри- ного простору шоземець найчаспше вдаеться до
клад, Адам - перша людина, Сократ - мудрець, стеpеотипiзованих обpазiв легендарного юпансь-
Каш - зрадник, негiдник, Брут - зрадник, якого кого розпусника Дон Жуана (Don Juan), мандpiв-
вважали близьким другом, Кармен - захоплююча i ного лицаря, хитромудрого iдальго Дон Кiхота, iс-
руйшвна жiночнiсть, уособлення фатально! любовi, пансько! фатально! ж!нки, полум'яно! i неприбор-
Отелло - ревнивець, Ромео - закоханий, Дон Жуан кано! Кармен. Безперечно, наведеш аpхетипiчнi
- спокусник, 1ван (Хуан) - простий хлопець. Так! уявлення (символи) закpiпилися в тш чи iншiй на-
широко в!дом! iмена можуть бути знаковим для де- цюнальнш культур! як неввд'емна частина iспансь-
к!лькох культур, проте поле смислових i оцшних ко! мовно! картини св!ту, проте, з нашо! точки зору,
значень, що безпосередньо забезпечують !х симво- е лише !! зовн!шньою оболонкою, поверхневим об-
л!чн!сть, е культурно маркованим. Наприклад, у разом, i не розкривають всього !! piзноманiття.
словнику £. С. Отiна зафжсовано, що вторинне Отже, вивчення таких мовних одиниць, як!, акуму-
вживання !мен! першо! людини Адам у значенш люючи культурну !нформац!ю, несуть особливе ак-
«людина з! св!жим, безпосередн!м сприйняттям с!олог!чне навантаження i можуть в!дображати як св!ту, носш "природного початку"» е прикметою
унiверсальнi, так i нацiональнi особливостi сприй-няття навколишньо! дiйсностi становить певний ш-терес серед дослiдникiв.
Аналiз останшх досл1джень i публiкацiй. Це дослвдження присвячене розгляду символiчного функцiонування антропонiмiв в iспанськiй мовi. Дослiдженню мовних одиниць з символ1чним зна-ченням присвячуеться в даний час багато робiт. Найбiльш вагомий внесок у вивчення проблеми спiввiдношення iменi i символу внесли фiлософiя власного iменi О. Ф. Лосева, який визначав iм'я, в тому числi i як «мiфiчний символ» [7, с. 236], а та-кож роботи Ю. М. Лотмана, який також розглядае поняття «символ», «ам'я» i «мiф» в 1х нерозривнiй едносп [8; 9].
О. Ф. Косиченко дослвджуе антропонiми у свь тл1 концепцп культурного символа Ю. М. Лотмана, акцентуючи iдею про едтсть iменi, мiфу i символу: «мiфологiя трактуеться як основа культури, а мiф розглядаеться як текст, здатний наповнювати цшш-сним змiстом будь-який мовний знак, i впершу чергу, власну назву, в результатi чого iм'я набувае символiчного значения» [5].
У роботах С. М. Пак розглядаються росшсьш та американсьш особовi iмена як знаковi одиницi, як маркер соцiопсихiчних стереотипiв, втiления ан-тропонiмiчнiх мiфiв, що являють собою значущий елемент нацiонального культурного коду [16]. У статп «Особове iм'я як культурний символ: стерео-типи i мiфи» С. М. Пак пише, що «ономастичш оди-нищ нацюнально1 мовно! системи функцiонують як культурш символи, узагальнюючи нацюнально-ю-торичний досвiд i виступаючи як мета-тексти» [15, с. 169]. Д. Б. Гудков вживае безпосередньо термiн <ам'я-символ» i, пов'язуючи його з поняттям прецедентного iменi, зазначае, що символiчнiсть iменi за-безпечуеться його здатшстю вказувати на «деяку еталонну сукупнiсть певних якостей» [2, с. 108].
Питанню символ1зацп бiблiйних антропонiмiв як складових релшйнох картини свггу, як ушверса-льного засобу ретрансляцп свiтоглядних орiентирiв украíнцiв присвяченi роботи О. О. Решетняк [19; 20].
У юпашстиш сл1д зазначити аитропонiмiчнi спостереження у роботах Ю. Л. Оболенсько!, яка дослвджуе iнформативний обсяг юпанського особо-вого iменi, прояв його знакового характеру у нацю-нальнiй картинi свiту, розглядае iм'я у якостi концепту культури [13]. Ю. О. Рилов у сво!й фундаме-нтальнiй працi «Имена собственные в европейских языках. Романская и русская антропонимика» ана-л1зуе антропонiмiчнi традицп трьох европейських народiв - ггалшського, iспанського та росiйського, а також соцюкультурш параметри функцiонувания власних назв [21]. Олександр Пронкевич, вщомий украшський досл1дник шпажь^' л1тератури, у сво!й монографи «Дон Кiхот: роман - мiф - товар» пробуе прослвдкувати еволюцш образу Дона Кь хота протягом к1лькох столiть: ввд персонажа роману Сервантеса до нацюнального символу та героя масово! культури [17]. Серед юпанських досль дник1в, як1 вивчали антропошми у л1нгвокультурному аспектi, сл1д зазначити М. Бар-бадильо де Ла Фуенте, М. Калеро Фернандес, М. Кодурас Бруна, А. Мартин Вальбуена [23; 24; 25; 26].
Видшення мевир1шеми\ рашше частин за-гальноТ проблеми. Незважаючи на очевидний ш-терес дослвднишв до iмен-символiв, антропонiми як лiнгвокультурнi символи рашше не були предметом спещального наукового анал1зу, в той час як даш мовнi одинищ е самостiйними фактами мови, що мають сво! функцiонально-семантичнi особли-восп, i мiстять важливу лiнгвокультурологiчну ш-формацiю. Розгляд антропонiмiв-символiв з позици лiнгвокультурологií крiзь призму теорií прецедент-ностi i цiннiсноí значимостi даних явищ для суспi-льства, а також з урахуванням особливостей !х фу-нкцiонувания в мовах дозволяе вивчати даш фено-мени як «конденсатори» культури, що формують систему цшностей народу i виступають засобом ре-алiзацil оцiнних суджень.
Мета дослвдження полягае в тому, щоб ви-явити типологiчнi, функцiонально-семантичнi та культурно-специфiчнi характеристики одиниць си-мволiчного антропошмжона в сучаснiй iспаномов-нiй культура
Виклад основного матерiалу. У науковш л1-тературi iснуе багато визначень символа. У найза-гальнiшому виглядi п1д ним розумiються знаки, об-рази, що виражають будь-яку щею, мотив, сюжет, життеву ситуацiю. На думку О. Ф. Лосева, «символ е такою орипнальною i цшком самостiйною идейно-образною конструкцiею, яка мае величезну сми-слову силу, насиченють, точнiше сказати, смислову заряджешсть або творчу потужиiсть, щоб без всякого буквального або переносного зображення пев-них моменпв дiйсностi в згорнутому виглядi ство-рювати перспективу для тривалого або безшнеч-ного розвитку, вже в розгорнутому виглядЬ> [8, с. 149].
В семютичнш концепцií культури Ю. М. Лотмана символ визначаеться як: 1) «чгткий мехашзм колективно1 пам'ятi» [9, с. 199] i 2) «зашнчений текст, який легко виокремлюеться з семютичного оточення i настiльки ж легко входить до нового текстового оточення [10, с. 148]», а також, що: 3) «символ школи не належить якомусь одному синхронному зрiзу культури - вш завжди пронизуе цей зрiз по вертикалi, приходячи з минулого i йдучи в май-бутне» [9, с. 192].
Дослвдники вiдмiчають у символiв цiлий ряд ознак, що видiляють !х серед шших знакових систем. Це - образшсть, вмотивованiсть, комплекс-шсть змiсту, багатозначнiсть, розпливчатiсть кор-дошв значень, архетипнiсть, унiверсальнiсть в окремо взятш культурi, пересiчения в рiзних культурах, нацiонально-культурна специфiчнiсть, вбу-доваиiсть в мiф i архетип. О. Ф. Косиченко визначае п'ять найважливших ознак символу, а саме, образшсть, культурну детермшовашсть, штерконтексту-альнiсть, констаитнiсть i цiннiсну значимють, як1 служать свого роду решетом, «просшючись» через яке аитропонiми набувають статусу iмен-символiв [5].
В сустльному спiлкуваннi аитропонiми ста-ють символами, одержують конотативне забарвле-ння, перетворюються на яскраы образи дуже легко. Пор. негативну символiку наймень Сталт, Гтлер, Пол Пот, Бен Ладен (щось жорстоке, криваве), по-зитивну символ^ наймень Гарiбальдi, Че Гевара (революцшна романтика), Роксолана, Сагайдачний
(мужшсть, патрютизм), мати Тереза (милосердя). Наприклад, îm'h Одюсей е загальновизнаним символом хитромудросп, хоробростi й небезпечних мандавок [3].
В рамках дано1 роботи ми дотримувалися ви-значення iменi-символа, запропонованого О.Ф. Косиченко, зпдно з яким <ам'я-символ» трактуеться як термш з досить прозорою семантикою i доволi точно характеризуе певну групу власних назв» [6, с. 204], до вивчення якого застосовуються два тд-ходи - лшгвокультуролопчний та семiологiчний. З точки зору першого подходу iм'я-символ «зближу-еться з такими усталеними у лшгвютищ термiнами, як «константи» або «домшанти культури». Це озна-чае, що об'ект дослщження представлений най-бшьш стiйкими i важливими для члешв конкретно1 культури ономастичними концептами, що служать цiннiсними орiентирами дано1 культури (Сталш, Пушкин). У центрi другого тдходу знаходиться по-няття «символ», що мае певний набiр ознак, ^зь призму яких i розглядаються власнi назви» [6, с. 205]. Отже, символом можна назвати пльки тi явища, якi протягом довгого часу е ноаями культурно! шформаци i мають високу частотниъ вживаня i цiннiсну значимiсть для носив культури.
Семантика антропошма, що змшюеться або складаеться столiттями значно бшьшою мiрою, нiж внутрiшня форма iменi, визначае його культурну специфiчнiсть. У цьому розумiннi антропонiми е справжшми концептами культури. Базова сема iменi може бути наднацiональна, задана цившза-цiею, релiгiею, свiтовою iсторiею i т. п., а попм ця сема доповнюеться нацiональними компонентами, концепт обростае новими i новими шарами.
Наприклад, в основi iменi Петро лежить гре-цьке слово «петрос» ('камiнь', 'скеля'). Це iм'я зу-стрiчаеться на всiх континентах планети: Петер, П'еро, Петре, П'ер, Педро тощо. Ядро концептiв iмен Петро i Pedro - одне i те ж, а долi рiзнi. В Ук-раïнi асоцiюеться перш за все з одним iз найбшь-ших християнських свят - святом апостолiв Петра i Павла. Апостол Петро (Симон) - один iз перших учшв i вiрних послiдовникiв Христа. Петра вважа-ють захисником рибалок. Тому колись рибалки мо-лилися йому, усiею громадою збирали грошi на свь чки, як1 ставили у церквi до шзни святого. Петро, райський ключник, в оповщаннях i казках був гу-манний до бiдних, убогих, судив справедливо, тому його так вшановують [22].
В Андалуси це iм'я довгий час акумулювало негативну енергiю, пов'язану з роллю Святого Петра у долi Христа. До сьогоднi в деяких селищах Андалуси вважають недобрим знаком носити iм'я Педро (або наршати !м немовляти), виходячи з того, що Св. Петро тричi ввдржся ввд Христа. Цього на-божний андалузький народ йому не пробачив, не-зважаючи на всi його наступш заслуги, звiдси i з'явилася ввдома приказка: Ni mozo Pedro ni burro negro (букв.'Ш хлопщв по iменi Педро, нi чорних вюлюшв') [13].
У рiзних людей онiмiчнi концепти можуть бути досить рiзними або частково збiгатися, розрiз-нятися за !х оцiнкою i ступенем знань про вщповщ-ний денотат. Особове iм'я може закршити за собою певне вiдантропонiмiчне значения, обумовлене зна-
ченням ще! одинищ, i в подальшому стати своерщ-ним символом (дурiстi, злоби, лукавства, слабкосп i т. iн.). Традицшно продуктивнi iспанськi iмена перебрали на себе так характеристики: Juan - хороший, добрий чоловш, Antón, Pascual, Aldonza, Menga Pedro, Martín, Miguel - люди низьких соща-льних верств, зазвичай пастухи або слуги, Antona -на!вна та простакувата ж1нка, Isabel - вродлива жь нка, Pedro de Urdemalas - герой жарпв юпанського фольклору, вiдомий герой-волоцюга численних ю-панських казок великодушний, вiдважний i кмггли-вий [23, с. 59].
Як зазначае юпанська дослiдниця А. Мартш Вальбуена, для того, щоб правильно штерпрету-вати прислiв'я з антропонiмiчним компонентом -власним iменем, необх1дно знати, як1 соцюкульту-рш конотацй' передае те чи шше iм'я. Наприклад, конотема, що розвинулася на базi iменi Antona, -«жшка, що мае пога^ репутацш». Звiдси i його вживання у при^в'! Válate la mona, Antona, válate la mona. Або ошм Mari Sarmiento, що мае конотему «струнка жшка», вжитий у при^в'! Mari Sarmiento que fue a cagar y e la llevó el viento, ввдбивае базову семантику iменi i надае прислiв'ю яскравого екс-пресивно-емоцiйного забарвлення [26, с. 159].
У б№шосп паремiй та фразеолопчних одиниць iз антропонiмiчним компонентом антропонiм зберiгае зв'язки зi сво!м етимоном (антропонiмом у вшьному вживаннi). У складi прислiв'lв та прика-зок антропонiм може мати таш ж семи, як у мовнш системi або у конкретнш контекстнiй реалiзацil. Важливо, що саме ця антропошмна сема переважно бувае проввдною в мотивац^' значення всього фра-зеологiзму. У дослiдженнi М. Калеро Фернандес, присвяченому семантицi юпанських ж1ночих iмен у складi паремш, ця закономiрнiсть простежуеться дуже яскраво: Clara es una ramera - жшка легко! поведшки, повiя (No hay clara que no sea puta, ni puta que no sea clara); Celestina - стара звщниця i чаклунка (Ser una Celestina; La Casa de Celestina, todos la saben y nadie la atina; polvos de la Madre Celestina - мапчний, чудодшний зааб; чарiвна па-личка); Rita es una prostituta - вулична дiвка, шльо-ндра (Más puta que Ritita); Benita es una ramera - жь нка легко! поведшки, повiя, шльондра (Másputa que Benita) [24, с. 911].
Завдяки набутим значенням «людина, чоло-вiк» загальна назва Juan використовуеться для поз-начення рiзних титв людей, часто для позначення негативних рис: Juan Lanas - прiзвисько безхарак-терно! людини; buen Juan, Juan de buen alma, "простак"; Juan de las viñas "простак, добряк"; Juan soldado "простий солдат"; Juan y medio "коротун".
Розглянемо, як проявляеться символiчний характер юпанського особового iменi у нацюнальнш картинi свiту, як iм'я функцiонуе в якостi концепту культури. В ономастичному планi джерелом iмен-символiв виступають антропонiми, як правило, осо-бовi iмена i прiзвища, р1дше - псевдонiми i прiзви-ська. Антропонiмiка зазвичай розмежовуе iмена лi-тературних i фольклорних персонаж1в, народнi та канонiчнi iмена, а також лггературш та дiалектнi, офщшш i неофiцiйнi форми особових iмен. Важливо п1дкреслити, що склад антропонiмiв-символiв не е постiйним. В силу рiзних соцiокультурних причин одш iмена стають застарiлими i з'являються
hobí. 1мена (i образи) одних i тих же персонаж1в у рiзних культурах часто штерпретуються по-pÍ3HOMy i, ввдповщно, представляють рiзнi ко-гштивш концепти. Як зауважуе з цього приводу Ю.О. Рилов, «найдивовижшше полягае у тому, що iмена бiблiйних персонаж1в, християнських святих, iсторичних персонаж1в i лiтератyрних геро!в, як1 об'ективно повинш iнтерпретyватися однаково -осшльки походять ввд до одних i тих же прецедент-них текспв, часто переходять у категорiю загаль-них назв в iспанськiй та росшськш мовах у рiзних значеннях» [21, с. 268].
Звернемося до iмен, спiльних для всiх християнських культур. Переважно всi бiблiйнi iмена, на думку О. Решетняк, можна вважати символами, оск1льки вони вже символiзyють певнi властивостi людини, мають переосмислене значения, трансфор-мованi в асемантизований елемент, набувають «вторинного стану» iменi-символy (Адам i £ва, Авель i Ка1н, Авраам, 1саак i Яшв, Йосип, нащадки Сифа, Ноя, Лотових дочок та íh.) [20].
Щкаво сформувалися в рiзних мовах символь чнi переосмислення iмен Адам («людина з червоног глини», першолюдина) i Сва («життя», мати всього живого). Адам - це перша людина, це й людина, одурена змiем, через яку все людство втра-тило можливють жити в райському саду i змушене було зазнавати вiками працi важко!, хвороб i злиго-днiв, - ось ri значения, як1 вкладають в це iм'я, коли його вживають у переносному або в широкому, уза-гальненому значеннi [4, с.11]. В укрш'нськш мовi з антропонiмом Адам функцюнують так1 вирази, за-фiксованi у лексикографiчних джерелах: «Адамов1 дти» - нащадки Адама, рщ людський. Цей ви^в став крилатим у нас завдяки Шевченковiй поемi «Сон», де е так слова: Yci на ceimi - / I ца-рята, i старчата/- Адамовi дти [4, с.11].
Коли кажуть: «за Адама», «за чайв Адама», -мають на yвазi дуже вщдалеш вщ нас часи. Ви^в «ветхий Адам» походить iз Послань апостола Павла до римлян (6: 6), ефесян (4: 22), колосян (3: 9). Там цим словам надаеться значения «гршна людина». Зввдси «скинути з себе ветхого Адама» - духовно оновитися, звонившись вщ старих звичок, поглядiв. Звiдси нова людина - це «Новий Адам». «Адамове ребро», «Адамове реберце» - так жарпв-ливо часом називають жшку:Мicцевi "батюшечка" дуже слабю щодо "Адамових реберцiв" i мало не щотижня за ту слабюсть платять власними свя-тимиребрами... (Остап Вишня). [4, с. 11-13].
Зовам шший образ даного персонажа в юпанськш картиш свиу. З юпанським iм'ям Adán зв'язаш настyпнi конотацп: брудний, неопрятний, неохайний чоловк (ser un Adán; hombre, estás hecho un Adán; Manuel es el típico Adán, se viste mal y no se cuida nada) (див. Статтю «Adán» Sanmartín Sáez J. Diccionario de argot). Як видно з наведених прикла-дiв, в юпанськш лiнгвокyльтyрi вщбулося переосмислення першолюдини i 11 наготи: нагота стала сприйматися не як вщкритють i початок всього, а як неоргашзовашсть, неохайнють. Крiм цього значения в словнику юпанського арго слово Аdán мае й шший сенс 'droga, tipo de éxtasis, sintético, de bajo coste' (наркотик, вид екстез^ синтетичний, деше-вий). 1м'я ж прародительки Сви вживаеться у виразi
hijas de Eva (дочки Gви) для познaчення жшок вза-гaлi; крiм того, eva нa молодiжномy жaргонi - рiз-новид нaркотикy [21, с. 266 -267]. Навколо iменi Gви в укрш'нськш мовi тaкож утворилося шлька крилaтих вирaзiв: «Праматiр Сва» або просто «Сва» говорять тод^ коли риси характеру чи пове-дшки e типовими, властивими yсiм жшкам; коли кажуть: «у костюмi Сви», - йдеться про голу лю-дину [4, с. 20]. У фразеолопчних зворотах евина до-нька (онука), евине сш'я (плем'я, отроддя), що e aллюзiями бiблiйних перекaзiв про грiхопaдiння людини, iм'я Сва концентрye негативну семантику. В окреслених одиницях aнтропонiм по-рiзномy ре-aлiзye символiчне значення, що генетично сягae aсоцiaцiй, пов'язаних iз денотатом meï власно1' на-зви [l9, с. 63].
Бiблiонiмaм властива оцiннa семантика, кожен з них мae певну стереотипну сyкyпнiсть ознак, що сввдчить про здaтнiсть таких власних назв викону-вати водночас номiнaтивнy й конотативну фyнкцiï. Так, в юпанськш мов^ з iм'ям святого 1ова пов'язане уявлення про необмежене тертння: tener más paciencia que el santo Job «бути дуже терпля-чою людиною», su padre es un Santo Job «Його ба-тько святий 1ов (тобто дуже терпляча людина)». В укрш'нськш мовi aктyaлiзовaнi iншi риси цього образу. Фразеолопзми з компонентом 1ов в укрш'нськш мовi говорять про бщтстъ (6íдний, як 1ов), про те, що людина зазнала багато горя i рiзних зли-годшв (1ов Багатостраждальний, 1ов праведний). У нaродi ж 1ова ще назвали Горошником, бо вважа-лося, що цього дня добре аяти боби та горох. Також спостерiгaли за погодою: «Якщо вранщ велика роса - на гарну погоду, немae роси - на негоду» (http://ridna.ua/2017/05/19-travnya-tse-tsikavo-znaty-2/).
Багато дослщнишв звертали увагу на супереч-ливий в юпанськш кyльтyрi образ Мари Магда-лини. З одного боку, ïï iм'я e символом плотського ^ха, що логiчно, враховуючи рщ занять Магда-лини до ïï каяття, з iншого боку, в юпанськш мовi особливо яскраво втiлюeться сема «каяття», «невть шностi». Таким чином, Магдалина в юпанськш ку-льтyрi - символ «жшки, що невтшно плаче». Ця сема aктyaлiзyeться в ïï iменi в наступнш прикaзцi зi значениям «бути в поганому настрой пригшче-ною, не в дусЬ» no está Magdalena para tafetanes, буквально «не в ^o^ï Магдалина вибирати плаття» [7].
1м'я Мари Магдалини стало крилатим i в укра-шськш культура Так називають жшок легкоï' по-ведiнки, яш повернулися на шлях чесного життя (або й не повернулися): Там, в гущавитyзбiчнихза-ростей, дiвчаткам зручно було ховатися вiд полс менiв, там ïx для маскування чекають найманi рикшi зi сво'1'ми в1зками, i звiдти ж, iз сyтiнi, ц юнi магдалини i-з щебетанням зовсiм пташиним виска-кують цшим з'юрмиськом на лови, тшьки з 'явиться на трай бульвару якась вечiрня машина (О. Гончар).
1рошчно це iм'я познaчae людину, яка плаксиво або й нещиро кaeться в чомусь:
—...Общяв, неборачок, монаxовi, що гршниця покаеться, як бiблiйна Магдалена, просив проба-чення вiд ïï iменi у бельгшця-монаха, а вона он як "покаялась"! (I. Вшьде) [4, с. 148].
1нший тип прецедентних онiмiв - iмена геро!в лiтературних творiв. При певних умовах вони мо-жуть трансформуватися в загальш назви i, як уже зазначалося, стають яскравими когнiтивними концептами. Наведемо кшька прикладiв. 1з персонажiв iспансько! лiтератури назвемо iмена геро!в Бенiто Переса Гальдоса: романтичну, меланхолшну i лГри-чну дiвчину Марiанелу - символ красиво! душГ, за-мкнено! в потворному тш [27, с. 245], лiтературне вщтворення бiблiйних Марти i Мари Фортунату i Хасiнту, iмена, як1 використовуються, ввдповщно, для позначення практичностi, тимчасовосп i духовно! глибини [27, с. 179]. Бернарда Альба з остан-ньо! драми Федерiко Гараа Лорки «Ддм Бернарди Альби» е символом жшки, що фанатично дотри-муеться консервативних поглядiв на життя, правил та догм, а !! власнi дiти, фактично, перетворюються на !! полоненок. Потворна, вiчно п'яна, злобна стара Селестша Фернандо де Рохаса - саме уособ-лення ганебного ремесла професiйно! звiдницi [27, с. 104 -106]. Головна геро!ня ряду дитячих оповь дань Боргги Касас, грацiозна, впевнена в собГ, iнодi трохи пустотлива, але завжди чарiвна, нiжна i дуже людяна, Антонiта-ла-Фантастика - це прототип дь вчини нашого часу [27, с. 63]. Пепа Донсель з од-нойменно! комедй' Хасiнто Бенавенте - це символ авантюристки, яка використала свш шанс i стала справжньою ледi [27, с. 123].
1нодГ iмена лiтературних геро!в «перетинають» кордон нацюнально! культури i стають загальними за !! межами. Так сталося з iменами дон Жуан, дон Юхот, як1 стали надбанням словников багатьох мов; при цьому спостерiгаються значнi розбГжносп в !х значенш i функцюнувант в рГзних мовах. В укра!н-ськ1й мовГ ошм дон Жуан означае «порушник мора-льних i релiгiйних норм, шукач чуттевих насолод, створений за середньовiчними iспанськими легендами, перен. Спокусник, ловелас» [1, с. 317]; подь бт значения наводить £. С. Отш («шукач чуттевих насолод, жу!р, гульвiса, спокусник, залицяльник» [14, с. 128]. Натомють, за версiею Максима Рильсь-кого, Дон Жуан явив свгговГ взiрець безсмертно! любовГ, оскшьки саме це почуття е ключовим у тлу-маченнi Рильським образу юпанського спокусника. Це довод орипнальна версiя, яка iде врозрГз як з ль тературним каноном, утвердженим в европейсь-кому письменст Трсо де Молшою, так i подаль-шими численними штерпретащями - Ленау, Мольера, Ол. Толстого та й, зрештою, Леа Укра!нки [12, с. 156]. В 1спани антропотм don Juan означае, що до людини з цим Гм'ям ставляться з повагою; так в пресГ називали покойного батька короля 1спанп Хуана Карлоса I: Sin calcular aún que los nuevos vientos internacionales le iban a condenar a un largo exilio, Don Juan viajó a finales de la II Guerra Mundial a Portugal para hacer desde allí su entrada en España (ABC.es, 12.10.2016). Для позначення «дон Жуана», тобто спокусника i звабника використовуються на-ступш варГанти Гмет героя: його прГзвище Tenorio, що супроводжуеться неозначеним артиклем (es un Tenorio), його Гм'я, теж у супроводГ артикля (es un don Juan), а також повний антропошм: Es un don Juan Tenorio. КрГм того, вс три утворення служать для Гменування задираки i забГяки. Деантропошм donjuán мае також боташчне значення «дивоцви» (синошм dondiego) [21, с. 284].
Образ Дон Юхота мае дуже багато тлумачень, одне з широко прийнятих таке, що це - символ Где-алюта, мршник, який захоплюеться нездiйсненним, бореться з вигаданими перешкодами [1, с. 317]. В юпанськш та укра!нсько! культурах Гм'я лггератур-ного героя Дон Юхота оцiнюеться по-рГзному. Для юпанця з ним пов'язано бшьше негативних конота-цш, шж позитивних (вщзначимо, що в iспанськiй мовГ воно вживаеться без «приставки» don). Деспе-ктивний характер загального Гменника quijote зафь ксований всiма словниками юпансько! мови; вГд-значаються таю його семи як «важкий i похмурий характер, схильшсть до перебшьшень, втручання в чуж справи, ввдсутшсть здорового глузду» (див., наприклад: Diccionario Enciclopédico Vox 1). Образ Дон Юхота в укра!нськш культурГ, на думку О. В. Пронкевича, е глибоко нацюнальним символом. «Вш набувае сентиментальних рис i входить в укра!нську культуру напришнщ XIX столитя як нацюналют. Донит таке розумшня Дон КГхота за-лишаеться пашвним у духовному просторГ кра!ни. Незважаючи на змши щеологш та естетик, яш спри-чинили модернють i постмодерн, в Укра!т й дос зберГгае свш авторитет так званий «романтичний Дон К1хот», ентузГаст, позначений «священним безумством». Нерщко з героя вш перетворюеться на антигероя - репрезентанта тих негативних рис, яких укра!нцям треба позбутися [18, с. 113]. РозмГр-ковуючи про вщмшшсть мГж формами проявлення донкихотства в культурах Укра!ни i Росп, науковець доходить висновку, що «укра!нський Дон Юхот е нацюналютом, а не ГмперГалютом. Його сввдомють - також «священне безумство», але це радше абсурдна вГра в майбутне сво! кра!ни попри ва негати-вт обставини» [18, с. 112]. Ва традицшт концепти укра!нського нацюналютичного донкихотства не втратили свое! актуальность У рГзних публжащях вГдтворюеться архетип нацюнального меси, вини-кае образ самотнього творця, романтика-утотста. £ цший ряд пох1дних вГд цього слова як в юпансь-к1й, так i в укра!нськш мовах: quijotada, quijotema, quijotesco, quijotescamente, quijotil, quijotismo; дон-Kixomcmeo, донюхотський, донюхотствувати, донюхотувати [1, с. 317].
Таким чином, i тут очевидш розб1жшсп в со-цюкультурних традищях сприйняття Гмет одного i того ж литературного персонажа в 1спанп, Укра!т та Росп.
Нареши, по-рГзному функиюнують в рГзних нацюнально-культурних сощумах i rnmi прецеденты Гмена - Гмена реальних юторичних дГячГв. 1м'я нацюнального героя 1спанп, одного з найвида-тшших дГячГв Реконк1сти, РодрГго ДГас де ВГвара, на прГзвисько СГд, остваного в поемГ "Шсня про мого СГда", стало еталоном хоробросл для юпанщв, що знайшло свое вГдображення у фразеологГзмГ ser más valiente que el Cid (букв. 'бути хоробрше, шж СГд'). 1мена деяких тореадорГв стали настГльки популяр-ними, що увГйшли у фразеолопчний фонд Гспансь-ко! мови: так, фразеолопзм tener más valor que El Guerra (букв.'бути смГливГшим за самого Герру'), мотивований Гм'ям легендарного матадора XIX столитя i характеризуе надзвичайно мужню лю-дину [11]. Також для вираження етично! оцшки 'хо-робрий' використовуеться Гм'я знаменитого своею
смiливiстю тореро Мануеля Гарсiа Куеста на прь звисько Еспартеро: tener más valor que El Espartero (букв.'мати бшьше мyжностi, нiж Еспартеро'), названого так на честь вщважного генерала Балдо-меро Еспартеро, який воював проти карлiстiв.
Прiзвище королiвськоl династи Бyрбонiв стало прозивним в 1спани для визначення людини, яка вмiе влаштовувати справи (без негативних конота-цiй), в1д цього iменника походить дiеслово borbonear (вмiло влаштовувати сво! справи). Це си-нонiм людини гнучко!, спритно!, не без тдступно-стi, хоча в цьому mobí i немае особливого негативного ввдтшку, адже королям з династи Бурбошв дозволено те, що шшим заборонено. Тому так важко перекласти на iншi мови дiеслово borbonear, тобто «з королiвською витончешстю обводити суперника навколо пальця, намагаючись при цьому не обра-зити його» [21, с.297]. В украшськш мовi слово «бурбон» мае зовам шший змют, н1ж в iспaнськiй. У Великому тлумачному словнику сучасно! укра!нсь-ко! мови iменник «бурбон» з помпкою «розмовне» визначаеться наступним чином: «брутальний, заро-зyмiлий, неосвiчений правитель // Взaгaлi брутальна, некультурна людина» [1, с. 102].
Для того щоб вщбулася комyнiкaцiя при вико-ристaннi iменi-характеристики, часто необхвдна на-явнiсть фоново! шформацп. Ва члени мовного ко-лективу повинш мати певнi, нехай нaйзaгaльнiшi, але однотипнi уявлення про вiдмiннi властивосп носiя iменi. Тому змiстом нового поняття стае за-звичай лише те загальне, що вiдомо кожному члену мовного колективу про денотат даного iменi. На-приклад, pichichi - це прiзвисько вiдомого напад-ника в юторп iспaнського футболу, гравця клубу «Атлетик Бiльбaо» Рафаеля Морено Арансащ, яке стало означати «найрезультатившший бомбардир». Кожного сезону юпансько! футбольно! лiги спортивна газета Marca присуджуе нагороду кращому бо-мбaрдировi чемпiонaтy 1спанп - «Трофей Пiчiчi», а фyтболiстa, удостоеного ще! премп, в пресi назива-ють pichichi. Камарон де ла 1сла (Camarón de la Isla) - найвидатшший виконавець фламенко всiх чаав перестав бути просто артистом i став символом гордосп 1спанп, який виходить за рамки рас i культур.
Окремо слад зазначити тенденцш, що намгга-лася у журналютищ остaннiм часом, використову-вати у якосп метафори iменa сучаснишв. 1х iменa часто ближче i зрозумшше читaцькiй аудиторп, нгж юторичш, лiтерaтyрнi або мiфоaнтропонiми:
¿O a lo peor es que todos esos Rodríguez que jamás dimiten y siguen tan campantes lo hacen porque conocen trapos sucios que podrían airear? (EL PAÍS, 21.10.2014);
Florentino Pérez llevó al fútbol la fórmula de Zidanes y Pavones que el madridista Rubalcaba -¡cráneo privilegiado!- quiere traer al socialismo. Intelectuales autóctonos, o pavones, que piensen por comida, e intelectuales foráneos, o zidanes, que piensen por dinero (ABC.es, 21.11.2007);
Los príncipes de Noruega, Holanda o Dinamarca se han casado con «letizias» burguesas porque forman parte de una generación que ya no comprende ni acepta el matrimonio de alcurnia por razones de Estado. (ABC.es, 24.05.2004).
У представлених прикладах ím^ радника з пи-тань охорони здоров'я Хав'ера Родр^еса стало за-гальним для позначення людей, яш займають висок! посади в уряда 1спанп i е некомпетентними у виршенш кризових питань, ím^ журналютки Ле-тюп Ортю, що вийшла замiж за наслщного принца 1спаип, - символом сучасно1 "попелюшки", футбо-лют Задан уособлюе футболюпв екстра-класу, а Па-вон - гравцíв пересíчних.
1мена ввдомих полíтикiв, стають основою для цшого ряду дериватíв: felipismo, felipista, felipesco; aznarismo, aznarista, aznarizar, що сввдчить про те, що ввдповщш ошми (íм'я Felipe - Felipe González -i прiзвище Aznar - José Магíа Aznar) перетворилися в загальш назви, часто з негативними конотащями: при цьому felipismo, felipesco пов'язуеться у свщо-мосп íспанцíв з корупцíею, a aznarismo, aznarizar -з приватизащею державно1 власностí [21, с. 298].
Висновки та пропозицп. Важливим виснов-ком зí сказаного е те, що ва знaковí для культури iменa можуть бути вирaженí в мовi через поняття символ. Корпус таких iмен значний i е вщкритою системою, яка практично щодня поповнюеться но-вими одиницями. Особливе мюце серед таких íмен займають символи, яш е постíйними компонентами системи культурних цíнностей. Цíннíснa сторона ономастичних концептíв формуеться в кожнíй кон-кретнíй культурí шд впливом особливо1 ролí носíя íменí в ютори народу i мíстить всí можливi смисловí та оцíннí значения, що ввдображають специфíку сприйняття íменí в цш культурí, будучи в деякому сенсí «конденсатом» культури в склада прецедентного iменi. Бaгaтогрaинíсть, як ще одна характеристика прецедентних iмен, проявляеться в гх багато-функцíонaльностí, а саме, здaтностí виступати в якосп власних назв, загальних назв i iмен-символiв. 1мена-символи можна, таким чином, розглядати як форму юнування прецедентних íмен в свщомосп носив культури, з одного боку, i як зааб реaлíзaцíï прецедентних iмен в текстах - з шшого.
Перспективними, на наш погляд, е подaльшí порíвияльнí дослíджения функцюнування власних нaзв-символíв в рíзних культурах на приклада рíз-них титв дискурсу. Результативними можуть бути також науково-теоретичш дослíджения, спрямовaиí на вивчення пíзнaвaльного потенцíaлу власних назв i 1х мíсця в системí культурних цíнностей.
Список лiтератури:
1. Великий тлумачний словник сучасно1 ук-рашсько1 мови (з дод. i допов.) / Уклад. i голов. ред. В.Т. Бусел. - К.; 1ртнь: ВТФ «Перун», 2005. - 1728 с.
2. Гудков Д. Б. Теория и практика межкультурной коммуникации/ Дмитрий Борисович Гудков. - М. : ИТДГК «Гнозис», 2003. - 288 с.
3. Карпенко О. Пряме й образне осмислення онiмiв у асощативному експеримеип / Олена Карпенко. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : karpenko.in.ua/wp-content/uploads/2012/12/44.doc.
4. Коваль А. П. Спочатку було Слово: Кри-лап вислови бiблiйного походження в украшськш мовí / Алла Петрiвнa Коваль. - К. : Либщь, 2001. -312 с.
5. Косиченко Е. Ф. Имя-символ в семиологи-ческом и лингвокультурологическом рассмотрении / Елена Федоровна Косиченко // Вестник МГЛУ.
2012. №19 (652). [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Шр://суЬег1етпка.ги/ш11с1е/п/1туа-51туо1-
у-5етю1о^сЬе5кот-1-Ип^оки11иго1о^сЬе5кот-гаББтойепИ-! (дата обращения: 15.12.2017).
6. Косиченко Е. Ф. Имя-символ как средство выражения общекультурного и индивидуального опыта автора произведения художественной литературы // Вестник МГЛУ. 2012. №5 (638). С. 204 -215. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Шр://суЬег1етпка.ш/ай1с1е/пЛтуа-51туо1-как-sredstvo-vyrazheniya-obscheku1turnogo-i-individua1nogo-opyta-avtora-proizvedeniya-hudozhestvennoy-literatury (дата обращения: 13.12.2017).
7. Лаврентьева А. С. Функционирование имен святых во фразеологизмах и паремиях / Анастасия Сергеевна Лаврентьева // Современная наука: актуальные проблемы и пути их решения. -2015. - №1 (14). [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http://cyber1eninka. ru/artic1e/n/funktsionirovanie -imen-svyatyh-vo-frazeo1ogizmah-i-paremiyah (дата звернення: 25.12.2018).
8. Лосев А.Ф. Проблема символа и реалистическое искусство / Алексей Федорович Лосев. - 2-е изд., испр. - М. : Искусство, 1995. - 320 с.
9. Лотман Ю. М. Символ в системе культуры // Избр. статьи: в 3 т. - Т. 1. - Таллинн: Александра, 1992. - С. 191- 199.
10. Лотман Ю. М. Внутри мыслящих миров. Человек - текст - семиосфера - история. - М. : Языки русской культуры, 1999. - 464 с.
11. Мед Н.Г. Национально-культурная специфика оценочных фразеологизмов (на материале испанской разговорной речи) / Наталья Григорьевна Мед // Известия РГПУ им. А.И. Герцена. 2008. №66. [Электронный ресурс]. Режим доступу: http://cyber1eninka. ru/artic1e/n/natsiona1no -ku1turnaya-spetsifika-otsenochnyh-frazeo1ogizmov-na-materia1e-ispanskoy-razgovornoy-rechi (дата обращения: 07.02.2018).
12. Мщенко Д.С. Сви^ образи та мотиви у творчосп Максима Рильського / Д.С. Мщенко // Лiтературознавчi студи : збiрник наукових праць / Кшв. нац. ун-т iм. Т. Шевченка, 1н-т фшол. - Кшв : Кшвський ушверситет, Вип. 34. - 2012. - С. 152157.
13. Оболенская Ю.Л. Испанские антропонимы в контексте национальной культуры / Юлия Леонардовна Оболенская // Иберо-романистика в современном мире: материалы конференции. - М. : МГУ, 2008. - С. 43-50.
14. Отин Е. С. Словарь коннотативных собственных имен / Евгений Степанович Отин; Донец. нац. ун-т. - 3-е изд., перераб. и доп. - Донецк : Юго-Восток, 2010. - 517 с.
15. Пак С. М. Личное имя как культурный символ: Стереотипы и мифы // Текст и дискурс: традиционный и когнитивно функциональный аспекты исследования: Сб. науч. тр. - Рязань, 2002. - С. 167 - 170.
16. Пак С. М. Социальные и психологические импликации русских и американских антропонимов как часть социальной мифологии / С. М. Пак // Известия высших учебных заведений. Поволжский регион. Гуманитарные науки. - 2017. - № 2 (42). -С. 106 - 115.
17. Пронкевич О. В. «Дон Юхот»: роман-мГф-товар / Олександр ВГкторович Пронкевич . - Кшв : ВПЦ НаУКМА : Аграр МедГа Груп, 2012 . - 197 с.
18. Пронкевич О. В. Дон Юхот - украшський нацюналют / О. В. Пронкевич // НауковГ пращ : на-уково-методичний журнал. - Т. 168. Вип. 156. Фшо-лопя. Лггературознавство. - Микола!в : Вид-во ЧДУ Гм. Петра Могили, 2011. - С. 109 - 113.
19. Решетняк О. О. Антропошм як маркер про-вГдних бГблшних концеппв // Науковий вюник мГж-народного гуманитарного ушверситету. Сер.: Фшо-лопя, 2016. - № 25. -Т.1 С. 62 - 64.
20. Решетняк О. О. Символема як один Гз ре-презенташ!в бГблшно! картини свпу / О. О. Реше-тняк. - Режим доступу : http://movoznavstvo.com.ua/download/pdf/2013_3/25 .pdf.
21. Рылов Ю. А. Имена собственные в европейских языках. Романская и русская антропонимика. Курс лекций по межкультурной коммуникации / Юрий Алексеевич Рылов. - М. : ACT: Восток
- Запад, 2006. - 311 с.
22. Сатга В. К. Украшсьш народт свята та звича! / Сатга В. К. - К. : Т-во «Знання Укра!ни», 1993. - 112 с. [Электронный ресурс]. Режим доступу:
http://www.sviato.in.ua/texts/sapiga summer.php
23. Barbadillo de La Fuente M.a T. Onomástica personal del Vocabulario de refranes y frases proverbiales de Gonzalo Correas / M.a Teresa Barbadillo de La Fuente // Paremia, 23: 2014.- PP. 5768. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://cvc.cervantes.es/lengua/paremia/pdf/023/006_ba rbadillo.pdf
24. Calero Fernández Ma. A. "Nombres parlantes" femeninos en la onomástica paremiológica española / Ma. Ángeles Calero Fernández // Actas del II Congreso Internacional de Historia de la lengua Española. T.2. -Madrid, 1992. - PP. 907-917.
25. Coduras Bruna M. "Por el nombre se conoce al hombre": Estudios de antroponimia caballeresca / María Coduras Bruna. - Zaragoza : Prensas de la Universidad de Zaragoza, 2015. - 372 p.
26. Martín Valbuena А. El Vocativo en el "VOCABULARIO de Refranes y Frases Proverbiales" de GONZALO CORREAS / Aida Martín Valbuena. -Barcelona : Universitat Autónoma de Barcelona, 2009.
- 313 p. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ddd.uab.cat/pub/trerecpro/2009/hdl 2072 4196 0/PDF. trabajo.invest.vocativo paginacion.pdf
27. Pérez Rioja J. A. Diccionario de símbolos y mitos / José Antonio Pérez-Rioja. - Madrid : Tecnos, 2008. - 434 р.
