CC BY
58Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия «Филология. Социальные коммуникации». Том 24(63) №1. Часть 1 2011 г. С. 284 - 288.
УДК 811.161
НАЙГОЛОВН1Ш1 ОСОБЛИВОСТ1 МОВИ УКРАШСЬКИХ КОЛЯДОК ЯК САКРАЛЬНИХ ТЕКСТ1В
О. Р. Петренко
Одеський нацгональний унгверситет гменг I. I. Мечникова,
г. Одеса
Украшсьш колядки являють собою рiзновид сакральних текспв iз календарними, су-гестивними та багатьма шшими функциями. Вони вщдзеркалюють арха!чну мiфологiчну структуру всесвпу й, вiдповiдно, ввдзначаються рисами сакралiзацii на рiвнi втшено! в мовi символiки, ошмно! й апелятивно! лексики, фонетики та морфологи.
Ключовi слова: мова укранських колядок, мапя iменi, архаíзацiя стилю.
Актуальнiсть статп обумовлена тим, що мова твор1в укра!нського фольклору р1зних жанр1в залишаеться недостатньо дослщженою, вщбиття в нш особливостей давнього мапко-м!фолопчного сприйняття вивчене мало. Сказане повною м1рою стосуеться такого виду текспв календарно-обрядового фольклору украшщв, як колядки.
Зазначена та сум!жш проблеми розглядалися у наукових працях Т. Кова-левсько!, Н. Кутузи, В. Р1зуна, I. Черепаново!, С. Балнвець, Л. Виноградово! та багатьох шших дослщниюв.
Наукова новизна статп полягае в тому, що в нш вперше розглянуто мовш особливосн текспв укра!нських колядок з погляду втшення в них м!фолопчного св1тогляду й уявлень про мапю слова.
Мета статп — визначити найголовшш! особливосн мови укра!нських колядок як сакральних текспв.
Найдавшш! жанри фольклору виникали в перюд м!фолопчного св1тобачення, образно-асощативного осмислення людиною навколишнього св1ту. В цей час осно-вним засобом впливу людини на шшу людину, навколишню природу й на найвищ1 божественш сили вважали р!зномаштш види маги. Вщтак арха!чш тексти народно! творчосп слщ розглядати в контекст м!фологи як свпогляду, щеологи й маги як д1евого, активного, за тогочасними уявленнями, засобу комушкаци з1 св1том.
Словесний (вербальний) текст спершу виступав невщдшьною частиною арха-!чного синкретичного обрядового, святкового дшства, яке, поряд ¡з текстом, включало також музику, танщ, !гри, р!зномаштш жести, вбрання, маски, використання священних предменв { культово! обстановки (мюця — дому, храму, люу, берега р1чки 1 под1бн.) [1, с. 274].
Вербальна мапя багатоаспектно поеднувалася з предметною, д!евою мапею. Слово, назву сприймали як неодмшний атрибут предмета або явища так само, як форму, кол!р та шш1 ф!зичш ознаки. Як { мапчний предмет (фетиш, амулет), свя-
Найголовшшл особливост мови укра'шських колядок як сакральних текс^в
285
щенне слово так само могло виступати об'ектом власносп певних осiб (чаклунiв, жерщв, вождiв чи цшо1 родини, роду, племеш на противагу iншим). Виходячи зi сказаного, творцi священних текста i носи словесних (як i загалом ритуальних) традицiй вiдiгравали в арха1чному колективi особливо важливу сощальну роль. З одного боку, знання священного слова входило в обов'язки жерця (з шзшшим видшенням особливого розряду жерщв-«фшолопв», як у давшх кельтiв), з другого ж боку, дослщники вважають за можливе говорити про «граматику обряду» в цшому поряд iз граматикою (в широкому розумшш — лiнгвiстикою) сакральних словесних елеменпв обряду.
Яскравим виявом стародавшх уявлень про магiчну силу слова виступае яви-ще табу — священна заборона на вимову (а iнодi й узагалi знання) певних ств, звукосполучень i цших текстiв, надiлених особливим сакральним значенням (ств-символiв мапчно^фолопчно1 картини свггу). Табу не обмежуеться вербальною сферою й поширюеться на предмети, дп тощо, отже, е одним iз виявiв зв'язку вербально! маги з невербальною. Як тзшшу модифiкацiю сакрального табуюван-ня слова (зокрема й власного iменi божества) можна розглядати бiблiйну (але в> дому й в шших традицiях, наприклад, давньогрецькш) згадувати iм'я Бога всуе (пор. шший бiблiйний мотив вiдкриття iменi Бога лише деяким патрiархам i пророкам). Табу може накладатися й на деяю заклинання, молитовш тексти (як, наприклад, на мапчну формулу, яку вимовляли стародавш греки пiд час особливо сакральних i втаемничених Елевсинських мiстерiй) [2, с. 23 - 27].
Поряд iз тим у сакральних текстах спостерпаеться й протилежна, не менш арха!чна тенденцiя — повторюване вживання мапчно! лексики, певних звукосполучень, божественних iмен iз метою впливу на людину, природу, найвищi сили. За допомогою таких елементiв створюеться особливий (в уявленнi творцiв i ви-конавцiв — сакралiзований) ршмчний малюнок тексту, значно пiдсилюеться його запам'ятовувашсть i сугестивнiсть. Найяскравiшими прикладами подiбного вико-ристання лексики мiфологiчноl сфери можуть виступати замовляння й молитви, однак таю елементи наявш й у текстах шших жанрiв народное' творчостi, зокрема, казках, легендах, календарно-обрядовш i родинно-обрядовiй поези.
Уявлення про магiю iменi, а надто божественного iменi, посiдае в мiфологiч-нiй свiдомостi, а вiдтак у И вщдзеркаленш — фольклорному твор^ особливе мiсце. Тому, хто вимовляв божественне iм'я, уявлялося, що вш тим самим стае певною мiрою причетним до найвищих сил, до небесного св^у, пов'язуе себе з ними, за-ручаеться 1хньою шдтримкою. Таке сприйняття базуеться на первюнш вiрi в то-тожнiсть знання iменi (найменування божества, шшо1 людини, предмета, явища) i володiння названими об'ектами.
Вiдбите у колядцi арха1чне уявлення про включенiсть слова (передуем священного слова) у свггобудову i загалом про сакральну роль слова базуеться голо-вним чином на бiблiйних сюжетах i образах (Бог створюе св^ словом на початку Книги Буття, Бог утшений у Словi на початку €вангелiя вiд 1вана), однак глибин-на основа такого уявлення може бути закоршена в ушверсальних закономiрнос-тях мiфологiчного сприйняття слова як космогошчного чинника (наявнi прикла-ди в давньоегипетськш, давньоiндiйськiй та iнших мiфологiчних традицiях). Таке
сприйняття може бути вщдзеркаленням вражень вщ сили словесного наказу, який в арха!чнш культур! надшяли особливою сакральною значущютю.
Символша р1здвяного свята й обряду колядування генетично пов'язана з язич-ницьким святом Коляди (вщ латинськ. са1е^ае — перший день мюяця).
Колядковий текст стосуеться сакрального дшства, що моделюе одну з най-бшьш культово важливих подш християнського вiровчення — народження 1суса Христа. До того ж священне свято приурочене до особливого часу — межi кален-дарних (сонячних) роюв, коли в язичницький перiод р1зш народи святкували народження Сонця (зимове сонцестояння, вщ якого починае збшьшуватися сонячна сила). Изшше вщбулось ототожнення народження Христа й народження Сонця. З сакральним часом поеднуеться сакральний проспр — новозав^ний Вифлеем, мiсце народження ^здва) Сина Божого, в укра!нському о6ряд1 репрезентова-не вертепом (наочним утшенням синкретичного святкового дiйства). Отже, текст колядки багатовимiрно iнтегрований у сакральшсть часу, простору й обрядового синкретизму.
Найчастотнiшi й найзначущiшi власнi iмена укра!нських колядкових текстiв — найменування Христа i його матерi Мари. В уявленш християн саме щ iмена ви-ступають максимально наснаженими божественною енерпею, сакральною силою. Вiдтак саме вони мають у колядкових текстах найбшьшу кшьюсть рiзноманiтних замiнникiв (субститупв), як-от Син Божий, Божа Дитинка, Слово-Бог, Слово, Дитя, Дитятко, Дитина, Младенець, Маленький, Новонароджений, Первенець, Юнець, Чадо, Отрочатко, Ягнятко, Цар, Король, Владар, Владика, Пастир, Творець, Предв1чний, Спаситель, В1дкупитель, Вибавитель, Створитель, Учитель, Месс\я, Спас, Богочолов1к, Псть, Скарб, Лел1йка, Убогий, Тертне, З1рничка, Вт, Ти (1сус Христос), Д1ва, Д1виця, Ягниця, Пречиста, Мати, Панна, Цариця, Чиста Лел1я (Богомапр).
Колядков1 тексти мютять елементи бшьш арха!чних словесних жанрiв мапч-ного призначення, зокрема, зразки прикликання добрих сил (Мар1я! Мар1я! Мар1я у багаторазово повторюваному присшв^ i заклинання злих сил 1рода, 1рода, 1рода злого, злого — дв1ч1 повторюваний рядок) [3, с. 7 - 26].
Важливу роль, поряд ¡з ошмами, вдаграють у колядкових текстах i апелятивш слова-симоли.
Знаковi слова (i апелятиви, i ошми) можна розглядати як своерщш одно-сл1вш текстовi формули (за умови усвщомлення певно! умовносп такого понят-тя). Поряд ¡з тим колядков1 тексти мютять i численш неоднослiвнi повторюванi утворення — стат вислови формульного характеру, серед яких можна видшити не тшьки елементи, похщш вщ тексту укра!нського перекладу Нового Завпу (Бог предв1чний, Цар предв1чний, Син Божий, Бог живий, Дух святий, Свята Тройця, Дгва Пречиста та ш), а й художш засоби, поширеш в украшськш уснш народнiй творчосп (чисте поле, зелене вино, яра пшениця, ворон мнь, з води 7 з роси, жи-то-пшениця, всяка пашниця, жовтий тсок, тихий Дунай, ясен сокы, сиз орел, сад-виноград, суд судити тощо).
Тривале, бшьш як тисячол^не змшування в укра!нському р1здвяному о6ряд1 язичницьких i християнських, релiгiйних i св1тських елементiв не дае можливосп
Найголовшшл особливост мови украшських колядок як сакральних текс^в
287
для ч^ко! й однозначно1 диференщаци цих елеменпв у дослiджуваних колядкових текстах, а в деяких випадках можлива подвшна (двошарова) iнтепретацiя симво-лiв i вiдповiдних лексем як у язичницькому, так i у християнському щеолопчному контекстi. Так, наприклад, е тдстави припускати, що мовна (й позамовна обря-дова) семантика важливих для дослщжуваних текстiв лексем Коляда, Бог, Мати, Дгва та ш. може мютити, поряд iз християнськими, i давнiшi язичницькi компонен-ти, пов'язаш з культами новонародженого Сонця (Коляда), священного хатнього вогню (Бог — багаття, Божич «священний вогонь»), Велико1 богинi — Матерi всього сущого.
Лексика украшських колядкових текстiв мютить численнi арха1зми i дiалек-тизми, яю вiдрiзняються за своею функщею. Колядковi арха1зми мають сво1м дже-релом лiтературно-писемну старослов'янську мову, що у слов'янському свт в> дшравала передусiм релiгiйно-книжну, церковно-богослужбову роль. Переважна бiльшiсть архаlзмiв розглянутих текстiв е церковнослов'яшзмами в украшськш редакци, бшьшою або меншою мiрою адаптованими до норм украшсько! мови (що деякою мiрою зближуе арха1зовану мову колядок iз книжною староукра1нською лiтературною мовою). Арха1'зми-церковнослов'яшзми дещо протиставляють мову колядок повсякденнш розмовнiй мовi 1'х творщв i виконавцiв i забезпечують ство-рення стилiстичного ефекту шднесено!, урочисто1 мови — саме тако1, яка мае бути властива релшйному творовi як невiддiльному елементовi синкретичного святко-вого дiйства. На вiдмiну вщ архаlзмiв, дiалектизми виступають рисою, що поеднуе мову колядок iз повсякденною мовою 1'х виконавцiв. Можна зробити висновок про те, що наявнють дiалектизмiв у мовi колядок е спонтанною, й вони не виконують у цих текстах певно! стилютично! рол^
Винятково важливу роль у творi сакрального призначення вiдiграе ритмша. Вона виступае кардинальним органiзацiйним (структуротвiрним) i сугестивним засобом у багатьох фольклорних жанрах (замовляннях, казках, при^в'ях i при-казках, обрядових тснях тощо) i допомагае реконструювати мапчш функц^' тек-стiв тих жанрiв народно! творчостi, для яких щ функц^' нинi не е очевидними (наприклад, казка, родинно-обрядова поезiя, загадка). Певна монотоннiсть уживання сакральних лексем, серед них iмен, тдсилюеться ритмiчною одноманiтнiстю й iс-тотно змщнюе сугестивно-магiчний елемент вимовлюваного або сшваного тексту. Ритмiчна органiзацiя сакрального тексту невщдшьна вiд ритмiки давнього синкретичного свята (репрезентативним прикладом якого виступае рiздвяно-колядкове дiйство) й вщ значно ширшо1' проблеми фiзiологiчноl ролi ритму в життi люди-ни, зокрема, ритмiки дихання i мовлення. Iдентифiкацiйною структурною ознакою укра1'нського колядкового тексту на ритмiчному рiвнi виступае вiршовий розмiр 5 + 5, проте вш не е едино можливим для украшських колядок [4, с. 22 - 25].
Висновки. Таким чином, лексика украшських колядкових текспв мютить чис-ленш арха1'зми i дiалектизми, якi в^^зняються за своею функцiею. Переважна бшьшють архаlзмiв розглянутих текстiв е церковнослов'яшзмами в украшськш ре-дакц^', бшьшою або меншою мiрою адаптованими до норм украшсько! мови. На вiдмiну вiд архаlзмiв, дiалектизми виступають рисою, що поеднуе мову колядок iз повсякденною мовою 1'х виконавцiв. Можна зробити висновок про те, що наяв-
шсть дiалектизмiв у mobî колядок е спонтанною, й вони не виконують у цих текстах певно1 стилютично1 ролi.
Винятково важливу роль у творi сакрального призначення вiдiграе рштшка. Вона виступае кардинальним органiзацiйним (структуротвiрним) i сугестивним за-собом у багатьох фольклорних жанрах (замовляннях, казках, при^в'ях i приказ -ках, обрядових тснях тощо) i допомагае реконструювати магiчнi функцiï текстiв тих жанрiв народноï творчостi, для яких щ функцiï нинi не е очевидними.
Литература
1. Алатирева Н. Б. Номшащя свггового дерева у колядкових текстах: вар1анти, транс-формацiï' та диференщащя слов'янськоï' ментальноï' модел1 / Н. Б. Алатирева // Слов'янський зб1рник. — Одеса: Астропринт, 2000. — Вип. VII. — С. 274 - 279.
2. Балпвець С. 1ван Опенко: мова як вираження нацюнально! психши, душ1 й совюп народу / С. Балпвець // Дивослово. — 1994. — №7. — С. 23 - 27.
3. Виноградова Л. Н. Заклинательные формулы в календарной поэзии славян и их обрядовые истоки / Л. Н. Виноградова // Славянский и балканский фольклор: Генезис. Архаика. Традиции. — М., 1978. — С. 7 - 26.
4. Китова С. Симфонгя кольор1в у лексищ колядок i щедр1вок (Кол1р у систем! худож-шх засоб1в укранських тсень р1здвяного циклу) / С. Китова // Народна творчють та етно-граф1я. — 2004 . — №1. — С. 22 - 25.
Петренко О. Р. Главные особенности языка украинских колядок как сакральных текстов.
Украинские колядки представляют собой разновидность сакральных текстов с календарными, суггестивными и многими другими функциями. Они отображают архаичную мифологическую структуру мира, и, соответственно, определяются чертами сакрализации на уровне воплощенной в языке символике, онимной и аппелятивной лексики, фонетики и морфологии.
Ключевые слова: язык украинских колядок, магия имени, архаизация стиля.
Petrenko O. R. The most important features of language Ukrainian christmas carol as sacral texts.
The Ukrainian Christmas carol is a variety of texts with a calendar, suggestive and by many other functions. They represent the archaic mythological structure of the world, and, accordingly, determined the level of to incarnate in a language symbolism, phonetics and morphology.
Key words: language of the Ukrainian Christmas carol, magic of the name, archaizing of style.
Статья поступила в редакцию 2 ноября 2010 г.
