CC BY
4
УДК 65.016.2:657
ОCОБЛИBОCTi ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМ1ЧНОТ СТ1ЙКОСТ1 НА РiЗНИX ЕТАПАХ ФУНКЩОНУВАННЯ П1ДПРИ6МСТВА
® 2017 БУТН1К-С1ВЕРСЬКИЙ 0. Б.
УДК 65.016.2:657
Бутнiк-Сiверський О. Б.
Особливост формування економiчноi стiйкостi на рiзних етапах функцiонування пщприемства
Враховуючи виключне значення стейкхолдер'в у забезпеченн економiчноi стiйкостi, сформовано мету статт'>, яка полягае у визначенш пр'юритетност'! ¡х груп на рзних етапах функцонування пдприемства (створення, адаптаф, зростання, розвиток). Показано, що на еташ ство-рення компани пр'юритетними стейкхолдерами виступають акцонери та кредитори як постачальники фнансових ресурав, а також кл'енти як джерело створення ринкового ресурсу. На етат зростання ранжування стейкхолдер'ю повинно зд'шснюватися на основ'1 ¡х здатност/ задовольняти потреби компани на новому р'вш та створювати умови для розширення 'шструментар'т боргового фнансування. Зазначено, що сформован/ висок: рейтингов'! позицИ пдприемства знижують роль фнансових стейкхолдер'в та актуал'вують пр'оритетшсть партнерських зв'язщ як забезпе-чують його iнновацiйний розвиток. Акцентовано увагу на тому, що загрозою втрати економiчноi стйкот на будь-якому етап фунщонування пдприемства е корпоративш конфл'шти: «агент-принципал» i «принципал-принципал», що вимагае компромюного ¡х виршення. Констатовано, що формування економiчноi стiйкостi тдприемств значною мiрою визначаеться розширенням партнерських зв'язмв i балансуванням штереав стейкхолдер'в. Останне повинно (рунтуватися на пр'юритетност'! ресурсного внеску (обсяг, специфiчнiсть ресурав) та можливостей впливу певно/ зацкавлено/сторони на компаню (деструктивний, конструктивний).
Ключовiслова: стейкхолдери, економiчна стШсть, адапта^я, зростання, розвиток, конфл'шти, партнерськ зв'язки. Ббл.: 11.
Бутнк-Оверський Олександр Борисович - доктор економiчних наук, професор, затдувач кафедри економки, облку та фiнансiв, 1нститут тслядипломно/ освти Нацонального ушверситетухарчових технологй (вул. Естонська, 8а, Ки/в, 03190, Украна)
УДК 65.016.2:657
Бутник-Сиверский А. Б. Особенности формирования экономической устойчивости на разных этапах функционирования предприятия
Учитывая исключительное значение стейкхолдеров в обеспечении экономической устойчивости, сформирована цель статьи, которая заключается в определении приоритетности их групп на разных этапах функционирования предприятия (создание, адаптация, рост, развитие). Показано, что на этапе создания компании приоритетными стейкхолдерами являются акционеры и кредиторы как поставщики финансовых ресурсов, а также клиенты как источник формирования рыночного ресурса. На этапе роста ранжирование стейкхолдеров должно осуществляться на основе их способности удовлетворять потребности компании на новом уровне и создавать условия для расширения инструментария долгового финансирования. Отмечено, что сформированные высокие рейтинговые позиции предприятия снижают роль финансовых стейкхолдеров и актуализируют приоритетность партнерских связей, обеспечивающих его инновационное развитие. Акцентировано внимание на том, что угрозой потери экономической устойчивости на любом этапе функционирования предприятия являются корпоративные конфликты: «агент-принципал» и «принципал-принципал», что требует компромиссного их решения. Констатировано, что формирование экономической устойчивости предприятий в значительной степени определяется расширением партнерских связей и балансированием интересов стейкхолдеров. Последнее должно основываться на приоритетности ресурсного вклада (объем, специфичность ресурсов) и возможностей влияния определенной заинтересованной стороны на компанию (деструктивный, конструктивный). Ключевые слова: стейкхолдеры, интересы, экономическая устойчивость, адаптация, рост, развитие, конфликты, партнерские связи. Библ.: 11.
Бутник-Сиверский Александр Борисович - доктор экономических наук, профессор, заведующий кафедрой экономики, учета и финансов, Институт последипломного образования Национального университета пищевых технологий (ул. Эстонская, 8а, Киев, 03190, Украина)
UDC 65.016.2:657)
Butnik-Sivers'kyy O. B. Features of the Formation of Economic Sustainability at Different Stages of the Enterprise's Functioning
Given the importance of stakeholders in ensuring economic sustainability, the aim of the article is to determine the priority of their groups at different stages of the enterprise's functioning (creation, adaptation, growth, development). It is shown that at the stage of creating the company, the priority stakeholders are the shareholders and creditors as providers of financial resources, as well as customers as the source of formation of the market resource. At the growth stage, stakeholders should be ranked based on their ability to meet the company's needs at the new level and create conditions for expanding the debt financing tools. It is noted that the formed high ranking positions of the enterprise reduce the role of financial stakeholders and actualize the priority of partnership relations that ensure its innovative development. Attention is focused on the fact that corporate conflicts: "agent-principal" and "principal-principal" present the threat of loss of economic sustainability at any stage of the enterprise's functioning, which requires their compromise resolving. It is stated that the formation of the economic sustainability of enterprises is largely determined by the expansion of partnership relations and balancing the interests of stakeholders. The latter should be based on the priority of the resource contribution (volume, specificity of resources) and the opportunities of the influence of a certain interested party on the company (destructive, constructive ones). Keywords: stakeholders, interests, economic sustainability, adaptation, growth, development, conflicts, partnership relations. Bibl.: 11.
Butnik-Sivers'kyy Oleksandr B. - Doctor of Science (Economics), Professor, Head of the Department of Economics, Accounting and Finance, Institute of Post-Diploma Training of the National University of Food Technologies (8a Estonska Str., Kyiv, 03190, Ukraine)
Вступ. Сучасний етап розвитку економiчних в^но-син характеризуемся невизначенiстю умов господарюван-ня, що актуалiзуе проблематику економiчноí стшкосй шд-приемства. Спектр наукових публжацш з щё предметно! сфери сконцентрований переважно на питаннях утриман-ня та збереження стшкого стану з варiативнiстю прюритет-ностi факторiв, що його формують. При цьому досл^ники мають одностайну думку, що забезпечення економiчноí стiйкостi пiдприемства е багатоаспектною проблемою, яка потребуе всебiчного розгляду та вдосконалення.
Ана^з останнгх дос^джень i публiкацiй. У чис-ленних наукових публшащях останнк роив забезпечення економiчноí стiйкостi цкком логiчно пов'язують iз форму-ванням партнерських в^носин, умов взаемовипдно1 ствп-рацi та задоволенням штересш зацiкавлених сторiн. Сучасш управлiнськi концепци основним критерiем стратепчних рь шень фiрми визначають !х прийнятнiсть для вск стейкхол-дерш (Ц. Бендхейм, С. Шаддокс, С. Гравес [1, с. 308], Де Вгг, Р. Мейер [2, с. 67], Т. Кочан, С. Рубшштейн [3, с. 367]).
Однак штереси защкавлених сторш мають у бага-тьох випадках нелiнiйний характер, а взаемозв'язки мiж ними знаходяться у зворотнш залежностi. З огляду на це, варто констатувати, що частина штересш стейкхолдерш залишиться нереалiзованою у рамках певно! компанп. Про дескриптивний характер задоволення штересш стейкхолдерш вперше конструктивно наголосили I. Джавахар та Г. Маклафлш [4], вони акцентували увагу на малоймовiрно-му характерi задоволення всiх iнтересiв на рiзних стадiях життевого циклу оргашзацп. Емпiричнi дослiдження А. Ла-плума, К. Сонпара, Р. Лiца [5, с. 1158], Д. Ньюбаума, С. За-хри [6, с. 129-130] тдтвердили рiзну значущiсть стейкхол-дерш у функцiонуваннi сучасних компанiй.
Постановка завдання. Подкяючи домiнуючi на сьогодш погляди стосовно ролi зацiкавлених сторш у фор-муваннi економiчноl стшкосп пiдприемства й об'ективно! необхiдностi забезпечення !х iнтересiв, автор акцентуе увагу на тому, що стейкхолдерська теорiя за своею природою е прагматичною концепщею. Цей аспект визначае мету стат-т - визначення прюритетносп груп зацiкавлених сторiн на рiзних етапах функцiонування пiдприемства (створення, адаптащя, зростання, розвиток).
Виклад основного матерiалу. Функцiонування шд-приемства формуеться у координатах проспр-час. Тради-цшно формат змiни параметрiв пiдприемства у чай ощню-еться крiзь призму концепци його життевого циклу. У до-слiдженнi автор вiдходить в^ ще1 концепци, осккьки:
1) цю концепщю не можна вiднести до строгих наукових до^джень, здебкьшого вона виступае консалтинговим iнструментом дiагностики проблем компанп та орiентована виключно на орга-нiзацiйнi змши;
2) практика функцiонування компанiй св^чить, що бiльшiсть iз них не переходить поступово вiд одш-е! стада до шшо! у загальновизнаному бюлопчно-му сенсi, а !х функцiонування не характеризуеться детермiнiзмом стадш, вiдповiдно, його доцiльно розглядати ^зь призму створення, адаптацп, зростання, розвитку;
3) смерть компанп у концепци життевого циклу пов'язуеться з вiком, незважаючи на варiатив-
шсть 11 поведiнки та можливост «реiнкарнацi¿» 6i3Hecy, авторська позищя Грунтуеться на тому, що лшв^ащя компанп вiд вжу не залежить.
Незважаючи на численш дослiдження, результати яких св^чать, що в першi роки iснyвання компанп схиль-ш до передчасно'1 смертi, практика показуе, що поряд з фiрмами-одноденками устшно iснyють фiрми, заснованi в XIX ст. або навггь ранiше (найпотужнша американська хiмiчна компанiя DuPont заснована у 1802 рощ; виникнен-ня пров^но! страхово'1 компанп «Лондонський Ллойдс» та торгово'1 Ост-1ндсько'1 компанп взноситься до XVII ст.).
Однак практика кнування компанiй свiдчить, що гаранты довгострокового виживання у сучасному свт ста-ють все бкьш iлюзорними. В 20-30 тi роки XX ст. ротащя пiдприемств в шдека Standart & Poor's (S&P) складала близько 1,5 % на рш (тобто компанп, що потрапили у цей список, мали шанс на збереження сво'1х позицш мшмум протягом 65 рокв). Результати екстраполяци, проведено'1 Р. Форестером та С. Каплан, св^чать, що до инця 2020 року середня тривалiсть перебування компанiй в iндексi S&P -500 скоротиться до 10 роив при 20 роках на початку XX ст. [7, с. 23-25]. Якщо ранше вважалося, що шдприем-ство повинно iснyвати доти, поки його швестори не сяг-нуть пенсшного вiкy (40 рокв), то вже на початку 80-хроив XX ст. середня тривалкть життя потужних пiдприемств стала наполовину коротшою, шж середня тривалiсть люд-ського життя. За ощнкою П. Друкера, навиь найрезульта-тивнiшi компанп живуть в середньому не бкьше 30 роив.
Стшисть пiдприемства на етапi створення (start-up) визначаеться обсягом i структурою початкового катталу та можливостями генерування грошового потоку. Остан-ня позищя визначае управлшську прiоритетнiсть такого ланцюга: створення та пропонування цiнностi для спожи-вачiв - формування стшко'1 ^ентсько! бази - зростання ринково'1 частки. З огляду на це, можна констатувати, що економiчна стшисть тдприемства на початковому ета-m фyнкцiонyвання визначаеться можливостями акуму-лювання фiнансових ресyрсiв та формування лояльност споживачiв продукцп (послуг). Вiдповiдно, ключовими стейкхолдерами на цьому етапi е акщонери та кредитори як постачальники необх^ного обсягу фiнансових ресyрсiв i клiенти - як джерело створення ринкового ресурсу, який продукуе перманентний грошовий потш.
Важливо акцентувати увагу на тому, що останнш е найважлившим компонентом формування економiчноl стшкост пiдприемства незалежно вiд стадп життевого циклу компани. Саме здатшсть бiзнесy генерувати грошовий потiк визначае можливост фyнкцiонyвання пiдприемства як у короткостроковш, так i у довгостроковш перспективi. З огляду на це, варто зазначити, що базовим принципом забезпечення економiчноl стшкост е здатшсть тдприемства продукувати грошовi потоки у майбутньому. Натомють, вь тчизняна практика ощнювання стану економiчноl стшкос-тi здебiльшого орiентyеться на показники прибутку.
На етат створення бiзнесy також важливого зна-чення набувають можливостi залучення прац1вник1в в^-пов^ного квалiфiкацiйного рiвня, що вимагае, як мшмум, вiдповiдних умов працi та конкурентного компенсащйного пакета. При цьому забезпечення своечасних високояисних поставок i збереження низьких цiн i знижок передбачае
укладання гнучких угод i3 постачальниками. Вибiр остан-шх значною мiрою зумовлюе можливост зростання цш-ностi кiнцевоï продукцп, а отже. зростання грошових потоков. Незважаючи на важливiсть пращвниив i постачаль-никiв, на початкових етапах розвитку бiзнесу управлiнськi прюритети повиннi бути сконцентрованi на задоволенш iнтересiв акцiонерiв, кредиторов i споживачiв. Незалежно вiд характеру та спрямованост iнвестицiй, будь то мате-рiальнi активи, людськi ресурси або штелектуальний ка-пiтал, необxiдною умовою довгостроково'1 життездатностi бiзнесу е вiддача, що перевищуе вартiсть уск витрачених ресурсов iз урахуванням ïx найкращого альтернативного використання.
Потреби держави та суспкьства на початковому ета-пi функцiонування тдприемства традицшно вирiшуються за залишковим принципом, виключно для того, щоб попе-редити правовi чи iншi репресали. Виключенням у цьому випадку може бути ситуащя, коли задоволення цих нефь нансових стейкхолдер^в продукуе певш вигоди для бiзнесу: дозволи, лщензп, пiдвищення iмiджу пiдприемства у засо-бах масово'1 iнформацiï та ш.
Етап зростання, що характеризуеться розширенням масштабов виробничо-господарсько'1 дiяльностi, актуалiзуе проблематику нарощення виробничих потужностей та за-безпечення стабкьних темпiв приросту грошових потоив. Це вимагае значних iнвестицiй i збкьшення чисельнос-тi прац^вниюв, розширення клiентськоï бази та дiловиx зв'язив. Прiоритетнiсть стейкхолдер^в на цьому етат визначаеться ïx здатнiстю задовольняти зростаючи потреби компанп: пiдвищення якосп робочо'1 сили, забезпечення зростання потреби у постачанш високоякiсноï сировини (комплектуючих). На цьому етапi пiдприемства орiентова-нi на збереження корпоративного авторитету, сощального статусу, максимально повного використання сформовано-го потенцiалу та розвитку стшких мереж спiвробiтництва.
У зв'язку з рiзноманiттям джерел, якi використову-ються компанiями для отримання фшансування масш-табних проектiв, велике значення мае вибiр адекватного iнструментарiю залучення капiталу. Варто зазначити, що кожний етап функцюнування пiдприемства характеризуеться певною специфiкою отримання фiнансовиx ресурав, яка дозволяе використовувати не лише найбкьш дешевi джерела фiнансування, а й забезпечити подальший стiйкий розвиток компанп.
На етат зростання тдприемство може використовувати боргове фшансування у повному обсяз^ що супро-воджуеться формуванням кредитно'1 iсторiï для зниження ставок i збкьшенням обсягу позикових кошпв. Тривалiсть перiоду зростання визначае можливост розширення ш-струментарш боргового фiнансування за рахунок облпа-цiйниx позик, що кумулятивно призводить до оптимiзацiï внутрiшнix бiзнес-процесiв, усунення шформацшно'1 аси-метри у в^носинах з iнвестицiйним i банкiвським спшто-вариством. Акумульований рiвень життездатностi створюе передумови для використання фiнансовиx шструменпв зарубiжниx ринкiв капiталу (кредитнi ноти (Credit Linked Notes, CLN), ноти участ в кредитi (Loan Participation Notes, LPN), еврооблпаци (Eurobonds)). Це сприяе створенню пу-блiчноï кредитно'1 iсторiï, що виступае на цьому етат прь оритетним джерелом формування репутацп компанп, яка
дозволяе знизити вартють залученого капiталу та формуе передумови для проведення IPO (первинне розмщення ак-цiй пiдприемства за в^критою пiдпискою - Initial Public Offering).
Готуючись до IPO, компашя починае займатися по-шуком стратепчного або портфельного iнвестора, i, най-частiше, придбання такого партнера служить додатковим поштовхом до розвитку бiзнесу. Варто зазначити, що стра-тепчний iнвестор - не лише джерело додаткових фшансо-вих можливостей, вш може привнести в компанiю цшний досвiд кер^вництва бiзнесом, знання галузi та специфiки роботи. Вiдповiдно, таке партнерство нацкене на довго-строкову ствпрацю.
Акумулювання капiталу повинно супроводжувати-ся його рацiональним розподком. Прпнцппов1 зрушення, що вiдбулися в класичнiй ресурснiй парадигмi, визначають об'ективну необх^шсть акцентування уваги на лише на тра-дицiйниx ресурсах (матерiально-теxнiчнi, трудов^, а й на iнновацiйниx, iнтелектуальниx, оргашзацшних, шформа-цiйниx, якi стали визначальними в процесах забезпечення економiчноï стшкост суб'ектав господарювання. На в1д-мшу вiд традицiйниx, стратегiчнi ресурси не закршлеш за конкретними блоками певно'1 господарсько'1 системи, не сxильнi до впливу з боку просторових обмежень i закону збереження речовини й енергп. Результатом взаемодп стратепчних ресурсш тдприемства е володiючi бкьш високою стратепчною придатшстю i споживчою цшшстю потенцш-нi можливостi та стратепчш компетенцп б1льш високого порядку, накопичення i використання яких забезпечуе по-зитивний вектор розвитку суб'екпв господарювання.
Формування ресурсного забезпечення включае без-посередньо пошук, преференщю та композиц1ю ресурсш. Шд пошуком ресурсу ми розум!емо процедури визначення к1льк1сно-як1сних характеристик ресурсу, здатного забезпечити досягнення прогнозних результапв. Преференщя дозволить забезпечити ранжування ресурав i визначення серед них прюритетних, у т.ч. шляхом пор!вняння, ресурсов за критерiем спiввiдношення «корисшсть / вартiсть». Важ-ливим процесом е композищя, що передбачае встановлен-ня обгрунтованих пропорц1й щодо ккьисно-яисних параметров задiяниx ресурсов, в результат! чого утворюеться система ресурсного забезпечення.
Розвиваючи науковий апарат ресурсного тдходу, науковцi встановили, що дефiцит ресурав е «обмежува-чем» для формування ст1йких конкурентних переваг тдприемства. Розумшня того, що синергетичний ефект може досягатися за рахунок об'еднання ресурав не лише всере-диш пiдприемства, а й за його межами, продукував появу нового тдходу до формування конкурентних переваг, що Грунтуеться на в^носинах. Система експлщитних та 1мп-лщитних контрактов м1ж формально незалежними еконо-м1чними агентами з метою оптимального комбшування i використання ресурсов формуе мiжорганiзацiну мережу. Спiвпраця в рамках м1жф1рмових мереж може бути моти-вована як з точки зору «ринкового» п1дходу, так i з точки зору внутршнк для суб'екта ресурав. Участь у такш мере-ж1 дозволяе оптимiзувати трансакцшш витрати, скоротити фiнансовi й шш1 ризики, а також отримати доступ до знань, репутацп та шших ресурав, ц1нних для п1дтримки стшких конкурентних переваг. В1дносини з шшими економiчними
агентами створюють передумови для виходу компани за формальн межi бiзнесу, а здаттсть до залучення ресурсiв iнших учасниив ринку формуе економiчну стiйкiсть тд-приемства.
Етап адаптацп актуалiзуе проблематику пошуку но-вих можливостей задоволення попиту споживачш та но-вих ринкових нш. У цей перюд топ-менеджмент акцентуе свою увагу на економiчних результатах, ишоруючи питання вимог сустльства та держави по охорон навколишнього середовища. До речi, варто зазначити, що орiентацiя на задоволення вимог сустльства значною мiрою визначаеться менталiтетом власникш i менеджерiв, що визначае ступiнь активностi у реамзацп заходш iз пiдвищення еколопчност дiяльностi та реалiзацií програм зв'язив з мiсцевим насе-ленням. Емтричними дослiдженнями А. Барнеа та А. Ру-бiна доведений конфлiктогений характер реамзацп еколо-гiчних проектш [8]. Вш, на думку дослiдникiв, визначаеться часткою власностi менеджменту. У випадку низького рiв-ня шсайдерсько1 власност менеджмент орiентований на отримання «репутацшних балiв» вiд iнiцiювання витрат-них еколопчних проектш. Досягнення порогового значення шсайдерсько'! власностi змiнюе поведшку менеджменту, а рiвень екологоорiентованих витрат знижуеться.
Функцюнування пiдприемства вiдбуваеться в умовах безперервного виникнення нових обставин. Менеджмент компанш вимушений приймати ршення в умовах високо-го ршня невизначеностi, що ускладнюеться наявнiстю ш-формацiйного дефiциту та асиметрп. Стан невизначеност пiдвищуеться у геометричнiй прогресп з вiддаленням про-гнозованого явища у часi. Iснуючi адаптацiйнi мехашзми, що спрямованi на пiдтримування стану поточно'1 стiйкостi, з точки зору довготривало'1 перспективи дають протилеж-ний результат.
Середовище господарювання пiдприемства, що ха-рактеризуеться в^носно стабiльними умовами, дозволяе певний час швелювати вплив факторш i забезпечувати стiйкий стан (зворотнi змши). Однак в умовах постшду-стрiальноl економiки цей час невпинно скорочуеться вна-слiдок д1й конкурентов, змши споживчих прюритетш i т. д. Забезпечення стшкосп вимагае якiсних змш. О'бективна необхiднiсть пiдвищення якiсного рiвня пiдприемства зу-мовлюеться принциповою трансформащею умов господарювання, яка мае прояв у зростанш ролi штелектуамзацп працi та знань як джерела створення додано! вартосп; перманентностi шновацш та технолопчно1 конвенгерцп, мобiльностi галузевих структур, посиленнi внутршньога-лузево! штеграцц.
Автор не ставить собi за мету поглиблення змк-товного наповнення категорп «розвиток», а використовуе його у загальновизнаному формат як набуття нових яис-них ознак, процес перманентно! та незворотно! змiни тд-систем i параметрiв дiяльностi тдприемства, якi мають позитивнi наслiдки для його життедiяльностi.
Стадiя розвитку супроводжуеться тдвищенням рш-ня внутрiшньоорганiзацiйних процейв, а И iманентними ознаками виступають iнновацiйнiсть i проактивнiсть. Вона характеризуеться значними темпами приросту грошового потоку. Як правило, на цьому етат у тдприемства сфор-мований певний iмiдж, що ншелюе проблему дефщиту фi-нансових ресурс1в. Прiоритетними напрямами вкладення
швестицшних ресурс1в е тдвищення р1вня квалiфiкацiï персоналу та нарощення iнновацiйного рiвня виробництва. Максимальне зростання фшансових результат1в у цей перюд супроводжуеться нарощенням репутацiйного капiталу, що дозволяе бiзнесу перейти на новий, бкьш якiсний р1вень.
Мiжорганiзацiйна спъова взаемодiя на цьому етапi ге-неруеться наявнiстю сукупнiстю передумов, ^ей та замис-лу, ц1лей, яи дозволяють ïx поеднати та узгодити штереси економiчниx суб'ектiв. Важливого значення на цьому етат набувае створення та використання нових знань, що реаль зуеться за рахунок такого: створення системи безперервного навчання, штегрованого бачення розвитку оргатзацп i в^критосп органiзацiï до нових ^ей i думок, внутрiшньо-органiзацiйного обмшу знаннями, що опосередковуеться наявнiстю всередит органiзацiï ефективно'1 системи обмiну знаннями, яка дозволяе переглядати наявт процеси при-йняття рiшень i впроваджувати новi практики.
Варто також зазначити, що будь-яка стадiя функцi-онування пiдприемства супроводжуеться внурiшньокор-поративними конфлштами iнтересiв, якi розглядаються у площит: 1) «агент-принципал» (principal-agent conflict ); 2) «принципал-принципал» (principal-principal conflict) [8, с. 15]. Загальна защкавлетсть в успку бiзнесу не передба-чае стльносп iндивiдуальниx ц1льових орiентирiв кожно'1 групи, тобто ïx конгруентностi.
Управлшня та контроль забезпечуються функцiону-ванням багаторшнево'1 iерарxiï менеджерiв. Конфлiкт ш-терес1в «принципал-агент» або «менеджер-власник» обу-мовлений тим, що, дiючи строго в штересах принципала (власника), агент (менеджер) може порушувати iнтереси власт, а, дiючи у власних штересах, менеджер не орiен-тований на задоволення штересш власника. Вiдповiдно, перший тип конфлштних ситуацiй провокуеться управлш-ським опортунiзмом внаслiдок обмежено'1 рацюнальнос-тi менеджменту, який бiльше орiентований на зростання власного добробуту, тж на максимiзацiю доход1в на швес-тований капiтал. [9, с. 10].
Шд конфлiктом iнтересiв «принципал-принципал» зарубгжт науковцi розумiють [10, с. 861]: 1) рiзноспрямо-ванiсть ц1льових орiентирiв мiноритарниx i мажоритарних акцiонерiв ; 2) розходження поглядш на управлшня ком-панiею серед найб1льш впливових акцюнерш. Перший тип суперечностей зумовлений ступенем дисперсп власностi: м1ж тими, хто швестуе значний обсяг катталу i, вiдповiд-но, мае бкьш впливовi позицй при прийнятi ршень, i дрiб-ними власниками акцш. В умовах максимiзацiï концентра-цц власностi зовнiшнi акцiонери поступово консолiдують контроль i самi починають функцюнувати як менеджери або передають щ функцй довiреному представниковi, який пов'язаний з ними не посадовим окладом або формальним контрактом, а щлим комплексом економiчниx i некономiч-них штересш. Серед напрямiв усунення внутршньокорпо-ративних конфлiктiв варто зазначити таи: зростання част-ки незалежних членш у Радi директорiв, розширення учасп управлiнцiв у акцiонерному капiталi, формування адекватного компенсацшного пакета для топ-менеджменту.
У стратепчному контекстi у формуванш економiчноï стiйкостi пiдприемства важливого значення набувае оць нювання не лише фактичних, а й потенцшних стейкхолде-рiв на рiзниx iерарxiчниx р1внях [11, с. 251]:
ш органiзацiйномy: yчасники внyтрiшньоï мережi компани, яи мають загальнy ïï стратегiю внасль док лiдерських позицiй в мережу
ш галyзевомy: партнери з найближчого оточення тдприемства, взаeмодiя з якими генерye зростання ринково'1 цшносп продукцп (послуг);
ш сyборганiзацiйномy: мiжорганiзацiйнi мережi, кластери;
ш нацiональномy: громадськi групи, масмедiа, проф-спкки, податковi та регyлюючi органи, уряд, на-yковi центри;
ш мгжнародному: мiжнароднi шститути й органiзацiï.
Таким чином, формування економiчноï стiйкостi тд-приемств значною мiрою визначаеться розширенням партнерських зв'язив i балансуванням iнтересiв стейкхолдерш. Останне мае Грунтуватися на таких позищях: l) прюритет-ностi ресурсного внеску за обсягом i специфiчнiстю ресурав; 2) можливостях впливу певно'1 зацжавлено'1 сторони на компанш (деструктивний - загрози нормальному функцю-нуванню; конструктивний - ефективна та тривала ствпра-ця). Чим вище залежшсть стейкхолдера вiд пiдприeмства, тим бкьше вiн схильний бачити загрозу сво'1м iнтересам вiд тих чи шших результатов його дiяльностi. Безперечно, кожен стейкхолдер може i повинен мати свою власну стра-тегш взаемодп з компанieю. Так, акцюнер прагне до зростання вартост пiдприeмства, працiвник - до кар'ерного зростання та забезпечення власного добробуту тощо. Це визначае об'ективну необх^шсть, з одного боку, в уосо-бленш прагнень стейкхолдерiв у виглядi стратегiчних ць льових орieнтирiв дiяльностi пiдприeмства, з iншого - 1х ранжування вiдповiдно до етапу функцюнування.
Висновки. Дiагностика iнтересiв стейкхолдерiв е базисом прогнозу економiчноï стiйкостi й обГрунтуван-ня прiоритетних напрямiв ïï забезпечення. Вона дозволяе визначити та конкретизувати причинно-насл^ковий лан-цюг моделi стiйкого розвитку пiдприeмства, розкрити дiа-лектичну eднiсть yправлiнськоï практики та динамiчностi фyнкцiонyвання компанiй. Зростання витрат на задоволення штересш зацжавлених оаб може спровокувати скоро-чення бухгалтерского прибутку, але дозволяе отримати таи результати: мiнiмiзyвати конфлiкти, розширити масш-таби виробничо-господарсько'1 дiяльностi, забезпечити зростання вартост компани.
Л1ТЕРАТУРА
1. Bendheim C. L., Waddock S. A., Graves S. B. Determining Best Practices in Corporate-Stakeholder Relationsusing Data Envelopment Analysis: An Industry Level Study. Business and Society. 199S. No. 37 (3). P. 306-33S.
2. De Wit B., Meyer R. Strategy Synthesis. London: Thompson Publishers, 2009. 234 р.
3. Kochan T. A., Rubenstein S. A. Toward a Stakeholder Theory of the Firm: The Saturn Partnership. Organizational Science. 2000. Vol. 11. No. 4. P. 367-3S6.
A. Jawahar I. M., McLaughlin G. L. Toward a descriptive stakeholder theory: An organizational life cycle approach. Academy of Management Review. 2002. No. 26 (3). P. 397-414.
S. Laplume A., Sonpar К., Litz R. Stakeholder theory: Reviewing a Theory That Moves Us. Journal of Management. 200S. Vol. 34. P. 1152-11S9.
6. Neubaum D. O., Zahra S. A. Institutional Ownership and Corporate Social Performance: The Moderating Effects of Investment Horizon, Activism, and Coordination. Journal of Management. 2006. Vol. 32. P. 108-131.
7. Фостер P., Каплан С. Созидательное разрушение. Почему компании, «построенные навечно», показывают не лучшие результаты и что надо сделать, чтобы поднять их эффективность. М.: Альпина Бизнес Букс, 2005. 346 с.
8. Jiang Y., Peng M. Are Family Ownership and Control in Large Firms Good, Bad, or Irrelevant? Asia Pacific Journal of Management. 2011. Vol. 28. No. 1. P. 15-39.
9. Utami S., Inanga E. Agency Costs of Free Cash Flow, Dividend Policy, and Leverage of Firms in Indonesia. European Journal of Economics, Finance and Administrative Sciences. 2011. Vol. 33. P. 7-18.
10. Sauerwald S., Peng M. Informal Institutions, Shareholder Coalitions and Principal-Principal Conflicts. Asia Pacific Journal of Management. 2013. Vol. 30. № 3. P. 853-870.
11. Bek N., Bek М., Sheresheva M., Johnston W. Perspectives of SME innovation clusters development in Russia. Journal of Business and Industrial Marketing. 2013. Vol. 28. № 3. P. 240-259.
REFERENCES
Bendheim, C. L., Waddock, S. A., and Graves, S. B. "Determining Best Practices in Corporate-Stakeholder Relationsusing Data Envelopment Analysis: An Industry Level Study" Business and Society, no. 37(3) (1998): 306-338.
Bek, N. et al. "Perspectives of SME innovation clusters development in Russia" Journal of Business and Industrial Marketing vol. 28, no. 3 (2013): 240-259.
De, Wit B., and Meyer, R. Strategy Synthesis London: Thompson Publishers, 2009.
Foster, R., and Kaplan, S. Sozidatelnoye razrusheniye. Pochemu kompanii, «postroyennyye navechno», pokazyvayut ne luchshiye re-zultaty i chto nado sdelat, chtoby podnyat ikh effektivnost [Creative destruction. Why companies, «built to last», do not show better results and what to do to raise their efficiency]. Moscow: Alpina Biznes Buks, 2005.
Jawahar, I. M., and McLaughlin, G. L. "Toward a descriptive stakeholder theory: An organizational life cycle approach" Academy of Management Review, no. 26(3) (2002): 397-414.
Jiang, Y., and Peng, M. "Are Family Ownership and Control in Large Firms Good, Bad, or Irrelevant?" Asia Pacific Journal of Management vol. 28, no. 1 (2011): 15-39.
Kochan, T. A., and Rubenstein, S. A. "Toward a Stakeholder Theory of the Firm: The Saturn Partnership" Organizational Science vol. 11, no. 4 (2000): 367-386.
Laplume, A., Sonpar, K., and Litz, R. "Stakeholder theory: Reviewing a Theory That Moves Us" Journal of Management vol. 34 (2008): 1152-1189.
Neubaum, D. O., and Zahra, S. A. "Institutional Ownership and Corporate Social Performance: The Moderating Effects of Investment Horizon, Activism, and Coordination" Journal of Management vol. 32 (2006): 108-131.
Sauerwald, S., and Peng, M. "Informal Institutions, Shareholder Coalitions and Principal-Principal Conflicts" Asia Pacific Journal of Management vol. 30, no. 3 (2013): 853-870.
Utami, S., and Inanga, E. "Agency Costs of Free Cash Flow, Dividend Policy, and Leverage of Firms in Indonesia" European Journal of Economics, Finance and Administrative Sciences vol. 33 (2011): 7-18.
