CC BY
6
УДК 65.016.2:657
ÜTPATEriHHO ОР1еИТОВАНИЙ П1ДХ1Д ДО ДОСЛЩЖЕННЯ ЕКОНОМ1ЧНО1 СТ1ЙКОСТ1
п1дприемств
® 2017 ПОИОМАРЕИКО т. в.
УДК 65.016.2:657
Пономаренко Т. В.
Стратепчно оркнтований пiдхiд до дослiдження eK0H0MÍ4H0Í стiйкостi пщприемств
Конструктивно осмислено сучаст nidxodu до дослдження сутностi економмно! ст:йкост1. В'дзначено, що вони сфокусоват на стйкост: як станi економ/чно! системи. Актуал'вовано, що такий nidxid не в/дпов/дае системно-синергетичн'й методологи, в'дпов'дно до ят стшшсть мае дуалстичну природу: як стан i як властивсть системи бути стшкою. Систематизовано ключовi положення традицйного тдходу до розумння сутност'1 економiчноi стiйкостi. На основi продуктивного синтезу системно-синергетичноi методологи та сучасних здобутшв теори стратегчного менеджменту сформовано авторський концептуальний тдюд, що поглиблюе традицйне наповнення економiчноi стшкост'1 виключно як стану. Про-понований шдюд розширюе темпоральний контекст стшкост'1 в'д забезпечення моментного стану до формування можливостей перманентного функцонування тдприемства. Аргументовано, що Цможливостiвизначаютьсяорганiзацiйноюздатшстю компан'й дореал'вациixфункционального призначення. Цезмнюе пр'тритетшсть управл'тського фокусу: вiд ор'кнтаци на забезпечення матер'шльними, ф'тансовими та трудовими ресурсами (традицйний пiдxiд) до акумулювання ресурав, якi не можуть бути предметом ринкових угод кутвл'1-продажу (стратегiчно ор'кнтований тдяд). Кпючов'1 слова:економiчна стйксть, стан, властивкть, ресурси, здатностi, стейкхолдери, стратегiчно оркнтований шдюд. Рис.: 1. Ббл.: 9.
Пономаренко Тетяна BaduMieHa - кандидат економiчнux наук, докторант кафедри облку, анал'ву, аудиту i адмнстрування тдприемств, Крuворiзькuй нацональний утверситет (вул. В'тал'т Матусевича, 11, Кривий Рг, Дтпропетровська обл., 50027, Украна) E-mail: dvnz@inbox.ru
УДК 65.016.2:657 Пономаренко Т. В. Стратегически ориентированный подход к исследованию экономической устойчивости предприятий
Конструктивно осмыслены современные подходы к исследованию сущности экономической устойчивости. Отмечено, что они сфокусированы на устойчивости как состоянии экономической системы. Актуализировано, что такой подход не соответствует системно-синергетической методологии, согласно которой устойчивость имеет дуалистическую природу: как состояние и как свойство системы быть устойчивой. Систематизированы ключевые положения традиционного подхода к пониманию сущности экономической устойчивости. На основе продуктивного синтеза системно-синергетической методологии и современных достижений теории стратегического менеджмента сформирован авторский концептуальный подход, расширяющий традиционное наполнение экономической устойчивости исключительно как состояния. Предлагаемый подход расширяет темпоральный контекст устойчивости от обеспечения моментного состояния к формированию возможностей перманентного функционирования предприятия. Аргументировано, что эти возможности определяются организационной способностью компаний к реализации их функционального предназначения. Это меняет приоритетность управленческого фокуса: от ориентации на обеспечение материальными, финансовыми и трудовыми ресурсами (традиционный подход) к аккумулированию ресурсов, которые не могут быть предметом рыночных сделок купли-продажи (стратегически ориентированный подход).
Ключевые слова: экономическая устойчивость, состояние, свойство, ресурсы, способности, стейкхолдеры, стратегически ориентированный подход. Рис.: 1. Библ.: 9.
Пономаренко Татьяна Вадимовна - кандидат экономических наук, докторант кафедрв учета, анализа, аудита и администрирования предприятий, Криворожский национальный университет (ул. Виталия Матусевича, 11, Кривой Рог, Днепропетровская обл., 50027, Украина) E-mail: dvnz@inbox.ru
UDC 65.016.2:657 Ponomarenko T. V. The Strategically Oriented Approach to Studying the Economic Sustainability of Enterprises
The article presents the constructive consideration of modern approaches to the study of the essence of economic sustainability. It is noted that they are focused on sustainability as a status of the economic system. It is actualized that such an approach does not correspond to the system-synergetic methodology, according to which sustainability has a dualistic nature: as a status and as a property of the system to be stable. The key provisions of the traditional approach to understanding the essence of economic sustainability are systematized. Based on the productive synthesis of the system-synergetic methodology and modern achievements of the theory of strategic management, there formed the author's conceptual approach that extends the traditional content of economic sustainability exclusively as a status. The proposed approach extends the temporal context of sustainability from the provision of a momentary state to the formation of the possibilities for the permanent functioning of an enterprise. It is argued that these opportunities are determined by the organizational ability of companies to realize their functional purpose. This changes the priority of the managerial focus: from orientation to providing material, financial and labor resources (the traditional approach) to the accumulation of resources that can not be the subject of market-based sales transactions (the strategically oriented approach).
Keywords: economic stability, status, property, resources, abilities, stakeholders, strategically oriented approach. Fig.: 1. Bibl.: 9.
Ponomarenko Tetyana V. - Candidate of Sciences (Economics), Candidate on Doctor Degree of the Department of Accounting, Analysis, Audit and Administration of Enterprises, Kryvyi Rih National University (11 Vitaliia Matusevycha Str., Kryvyi Rih, Dnipropetrovsk region, 50027, Ukraine) E-mail: dvnz@inbox.ru
Вступ. Термiном «стiйкiсть» оперують майже всi парадигми свгтопояснення, а 11 змiстовна штерпретащя розкривае традицiйнi уявлення про збереження предмепв або життeдiяльнiсть рiзних видш систем, стабiльнiсть про-тiкання процейв, закономiрно повторюваних явищ буття. Внасл^ок нетривалого перiоду актуалiзащí дефiнiцГ¿ «еко-номiчна стiйкiсть» у науковому просторi вона ще не набула статусу фундаментально! економiчноí категори, 11 предметна сфера знаходиться у сташ формування, а базовi теоре-тичт конструкти чiтко не визначенi.
Аналiз останнiх дослiджень i публiкацiй. У науковому просторi наведений широкий спектр mдходiв до розумiння сутност економiчноl стiйкостi. Так, Р. Л. Жам-бекова, В. В. Козик, В. А. Гришко, А. I. Муравих, М. О. Удо-вiченко розглядають 11 крiзь призму досягнення цкей дь яльностi пiдприeмства. Г. В. Савицька, Н. А. Мамонтова, М. О. Кизим, В. А. Забродський, В. А. Зшченко, В. I. Рощш, Н. В. Олжйенко ототожнюють економiчну стшисть iз фь нансовою. Бкьш комплексним, порiвняно з фшансовим, ресурсний пiдхiд, представники якого економiчну стш-кiсть асоцiюють iз 1х формуванням та ефективним викорис-танням на пiдприeмствi (О. В. Зеткша, В. М. Омельченко, В. О. Медведев, Ю. С. Цямрюк, Н. В. Алексеенко, О. А. Про-копчук, О. П. Полщук). С. Н. Анохiн, Г. С. Мерзлшна, Ж. Н. Казiева та iншi пов'язують iз рiвновагою.
Сучаст пiдходи до дослiдження економiчноl стш-костi пiдприемства поеднуе загальна аксюматика: орiента-цiя на досягнутий результат - стан стшкость Зафiксований на певному штервал^ вiн характеризуеться одномомент-нiстю, а динамiка змiн у чай - дискретшстю та нелшш-нiстю, що унеможливлюе його прогностичну щнтсть, по-рушуе дiалектичну логжу цього явища, не розкривае його просторово-часову зумовлешсть.
Постановка завдання. Локалiзованiсть традицш-ного фокусу дослiдження не дозволяе розкрити онтолопю економiчноl стшкосп та потребуе конструктивного осмис-лення з позицш системно-синергетично'1 методологи до-слiдження складних систем, вiдповiдно до яко1 стiйкiсть мае дуалiстичну природу: як стан (мошторинговий шдика-тор квалитативного рiвня реалiзащí функцiонального при-значення економiчноl системи) та як властивють системи бути стiйкою. Метою статтi е обгрунтування концептуального тдходу до дослiдження економiчноl стшкосп пiдприемства на основi продуктивного синтезу системно-синергетично! методологи та сучасно! теори стратегiчного менеджменту.
Виклад основного матерiалу. Пiдприемство як система не е простою сукупшстю елементiв, об'ектш, явищ або процесiв, його цшсшсть забезпечуеться саме 1х впорядко-вашстю, яку можна розглядати як максимально можливий «консенсус» м1ж складовими як в межах тдприемства, так iз зовнiшнiм середовищем. Грунтуючись на сучасних здобут-ках ресурсно1 теори, яка на сьогодш е домiнуючою та роз-глядае фiрму як пучок ресурйв, автор оперуе саме поняттям «ресурси» як ключовими структурними елементами, що ви-ступають основою функщонування економiчних систем.
Наявна концепщя економiчноl стiйкостi тдприемства розглядае ресурси як сукупшсть засобш для досягнення щлей. Такий пiдхiд цiлком логiчно формуе спектр параметрш 11 оцiнювання: достатшсть ресурсiв, збалансо-
ватсть ресурсш, !х ефективне використання. При цьому ефективтсть традицiйно використовують як категорiю фшансового aHaAi3y дiяльностi пiдприeмства, орieнтовану на мiнiмiзащю витрат i максимiзацiю результат, а прюри-TeTHi для класичного розумшня сyтн0стi eK0H0Mi4H01 стш-кост ресурси (матeрiальнi та фiнансовi) мають конкретний вимiр та пiддаються облжу.
Однак цi параметри презентують виключно по-точний (моментний) стан eкономiчно! стiйкостi. У цьому контeкстi автор акцентуе увагу не на комплексном! пара-мeтрiв, а на iмплiцитномy розкриттi сyтностi eкономiчно! стiйкостi, що порушуе каузальну логiкy наукового тзнан-ня: 11 забезпечення розглядаеться не в площит причин, а у наборi заходiв впливу на сам стан. Вони спрямоват на забезпечення перманентних ресурсних потоив для ци-^чно! генераци процeсiв життедiяльностi тдприемства за прюритетними на певному етат його фyнкцiонyвання кiлькiсно-якiсними параметрами: безперервтсть i рит-мiчнiсть бiзнeс-процeсiв; збереження певних досягнутих парамeтрiв (темпи зростання обсягу прибутку, рентабель-нiсть дiяльностi, прибyтковiсть тощо), оптимiзацiя обсягу дебггорсько! заборгованостi i т. д.
Зазначений традицшний пiдхiд до розyмiння сутнос-тi eкономiчноl стiйкостi як стану визначае спектр функцш yправлiння, що орiентованi на планування ресурсних потреб, бюджетування, оптимiзацiю витрат, контроль за ви-користанням рeсyрсiв, як забезпечують найбiльш опти-мальну (на певний промiжок часу) циклiчнy генеращею процeсiв життедiяльностi та пiдтримання рiвня певних ба-жаних парамeтрiв або темпш !х приросту для забезпечення нормального функщонування eкономiчноl системи. Це зумовлюе прiоритeтнiсть нормативiв, правил, стандарт-них органiзацiйних процедур, поведшково! рeгyлярностi eкономiчних агeнтiв. Але така концепщя менеджменту, по-перше, спрямована на забезпечення виключно стану eкономiчно! стiйкостi у певному перюд^ по-друге, унеможливлюе вплив на першопричини, якi провокують той чи iнший стан.
Безперечно, жодний ресурс не може виступати ресурсом поки не кнуе можливостей його використання. Ресурсна тeорiя розставила змктовт акценти у цьому питант, ввiвши у науковий обiг поняття «здатностi» (capabilities) та «компетенци» (competences). Ключовою характеристикою здатностей i компeтeнцiй е !х yнiкальнiсть, яка визначаеться такими аспектами: вбудоватстю в орга-нiзацiю, неперемщуватстю, спeцифiчнiстю. На вiдмiнy вiд шших видiв рeсyрсiв, здатностi формуються менеджментом компани та пов'язанi з конкретним тдприемством, що унеможливлюе !х кyпiвлю-продаж на ринку внаслiдок складност вiддiлeння вiд конкрeтно! оргашзаци: «те, що е особливим (в^мшним), неможливо купити чи продати, не придбавши саму фiрмy» [1, с. 518]. Вбудоваш в рутини, про-цеси та культуру тдприемства здатност та компетенци е неперемщуваними на ринку та вагом^ для yспiхy в кон-куренци, нiж володiння будь-якими щнними ресурсами -матeрiальними (нерухомкть, виробничi споруди, наяв-нiсть сировинно! бази та iн.) i нeматeрiальними (рeпyтацiя, бренди, патенти та ш.) [2]. Саме нeдостyпнiсть на ринку здатностей робить ресурси неоднор^ними, а конкуренты переваги стiйкими на противагу концепци конкурентних
стратегiй М. Портера, BÎAnoBÎAHO до яко'1 неоднор^тсть пiдприeмств визначалася ïx галузевою належтстю.
KpiM того, результатом еволюцп ресурсно'1 теорп стало розширення змютовно'1 сутностi pecypciB як усв^омле-них i ощнених можливостей використання внутршнього та зовнiшнього середовища пiдприeмства для його роз-витку [3, с. 87]. Перетворення можливостей тдприемства на ресурси опосередковують його динамiчнi здатност -«здатностi пiдприемства до штегрування, створення та ре-конфиурацп внутршнк та зовнiшнix компетенцiй з метою використання можливостей, яи утворюються динамiчним зовнiшнiм середовищем» [1, с. 516; 4, с. 138].
Трансформуючи постулати синергетично'1 теори в «русло» економiчноï аргументацп, зазначимо таке: при-стосування до змш середовища господарювання тдприемства дозволяе певний час ншелювати вплив факторiв та утримувати стшкий стан пiдприемства. Однак в умовах постiндyстрiальноï економiки цей час невпинно скорочу-еться, що генеруе авггальний характер iснyвання. Таким чином, доступтсть ресурсш на ринку, ïx швидке акумулю-вання та ефективнiсть використання i т.д., що презентують поточний стан стшкосй, не здатнi забезпечити перманент-не фyнкцiонyвання економiчниx систем.
Здобутки ресурсного тдходу створюють теоретич-ний базис для розкриття онтолопчно'1 сyтностi стiйкостi як властивостi економiчноï системи, що полягае у здат-ностi перетворювати можливостi на ресурси. В^пов^но, процеси стратегiчного рiвня, яи розкривають сyтнiсть стiйкостi як властивосп, не можна ототожнювати з бiзнес-процесами пiдприемства, осккьки вони виступають про-цесами бiльш високого порядку, що створюють передумови для безперервност та якостi останнк у турбулентних умовах зовншнього середовища. Такими процесами виступають: по-перше, створення уншальних комбiнацiй ресyрсiв, якi дозволяють формувати стши конкyрентнi переваги; по-друге, оригiнальне, особливо продуктивне поеднання унжальних ресyрсiв i здатностей пiдприемства.
З огляду на це, передумовою забезпечення еконо-мiчноï стiйкостi е не сткьки зовнiшнi умови (структура галуз^ кон'юнктура ринку, позицiя на ринку, конкурентна боротьба тощо), а саме внутршш (ресyрснi) детермiнанти, основними з яких е ключовi компетенци та динамiчнi здат-ностi. Прiоритетнiсть властивост як першопричини стану економiчноï стшкосп об'ективно зумовлюе трансформа-цiю Геологи менеджменту пiдприемства: вiд досягнення оптимального ршня вiдповiдностi специфiцi зовнiшнього середовища до випереджального розвитку yнiкальниx ре-сyрсiв, динамiчниx здатностей та ключових компетенцш. Це змiнюе фокус у формувант конкурентних переваг, стiйкiсть яких визначаеться формуванням унжального ресурсного набору, принципово'1 трансформаци вiд збалансо-ваностi ресурсш до ресурсно'1 асиметрп.
Орiентацiя на фiнансовy ефективнiсть, що характерна для традицшного розумшня стiйкостi як стану, визначае специфшу формування цкей пiдприемства в ланцюгу: на-явнi ресурси - цш. Стратегiчний рiвень yправлiння, який в^пов^ае змiстовномy наповненню стiйкостi як власти-востi, передбачае встановлення перспективних щлей з по-дальшим пошуком, акумулюванням та створенням уншаль-них комбшацш ресyрсiв для к досягнення.
Змша управлiнських прiоритетiв позначаеться i на механiзмi формування рент. У короткостроковому перю-дi виправдовують себе класичт ренти, що Грунтуються на специфщ вiдбору та збираннi ресурсiв: здаттсть тдпри-емства повнiстю використовувати ефективт комбшацГ1 наявних ресурсш, наявнiсть оптимально1 системи бГзнес-процесiв, патенти, розвинений бренд, стабкьт схеми по-стачання тощо. Довгостроковi ренти, якi характерт для стiйкостi як властивостi, створюються динамiчними здат-ностями, що дозволяе акумулювати потенцiйнi ресурси й оптимально використовувати 1х комбшаци. Це провокуе неоднорГдтсть компанiй, яка не лише формуеться дГями менеджменту, а й тдтримуеться ним та призводить до ускладнення перемщення ресурсш на ринку (невГддГль-нГсть вГд пiдприемства, важисть копiювання).
Вищезазначене трансформуе сутнГсть тдприемни-цтва як фактора виробництва, що вГдповГдае сутностГ стш-костГ як стану, до тдприемництва як стратепчно1 орГента-цГ1, що саме вГдповГдае сутностГ стГйкостГ як властивостi. Це дозволяе розглядати його як певний стиль Г тип поведшки, що вГдповГдае найсучасншш концепцГ1 стратегГчного тдприемництва, формування яко1 датоване початком XXI ст., а ключовГ положення зводяться до такого:
■ стратепчна тдприемницька орГентацГя е результатом штеграци пГдприемницьких Г стратегГчних дш [5, с. 972], якГ визначають проактивну поведш-ку компанГ1 Г навички орГентацГ1 в умовах невизна-ченостГ середовища господарювання [6, с. 101];
■ Грунтуеться на об'ективнш необхГдностГ перманентного розвитку та радикального оновлення ресурсГв Г можливостей компанГ1 [7, с. 68];
■ прюритетними поведшковими дГями е отриман-ня, комбГнацГя та вГдновлення стратегГчних ресурсш фГрми на основГ пошуку, ГдентифГкацГ1 та використання нових можливостей для досягнення конкурентних переваг Г отримання щнност [7, с. 74] не лише для само1 оргашзаци, а й для сус-тльства в цГлому [8, с. 12].
Таким чином, динамГчтсть середовища, що пов'язана з певними загрозами юнування компанГ1 (полГтичнГ факто-ри, негативнГ демографГчнГ тенденцГ1, зниження кутвельно1 спроможностГ тощо) створюе не лише складностГ, а й вГд-кривае новГ можливостГ. СтГйкГсть як властивють розкри-ваеться у здатностГ до ГдентифГкацГ1 таких можливостей та скорочення вГдставання мГж можливостями та ресурсами, передумовою чого е шновацштсть, що виступае яисними параметром стшкосп як властивостГ.
ВГдповГдно до вищезазначеного можна стверджува-ти, що антрополопчне наповнення стГйкостГ як властивостГ поглиблюеться Г наповнюеться творчктю, яка унеможливлюе трактування наявних оргашзащйних правил та ш-струкцГй як едино1 практики досягнення стГйкого стану. Це розширюе спектр прямолшшного сприйняття формальних приписгв Г рутинних дш та актуалГзуе рГвень 1х осмисле-ностГ. Таким чином, стГйкГсть як властивкть економГчно1 системи визначае прюритеттсть ресурсш, якГ не можуть бути предметом ринкових угод купшльпродажу: талант, креативтсть, спонтаннГсть у прийняттГ ршень, адекват-нГсть реакцГй менеджергв Гз урахуванням специфГки очо-люваного бГзнесу та попереднього управлГнського досвГду;
творча уява; здатнiсть до використання непередбачуваних обставин i випадковостей тощо.
Розвиток тдприемств на основi прiоритетностi ресурсш, яи не можуть бути предметом ринкових угод купшльпродажу, провокують змiни в^носин у системi «ресурс - стейкхолдер»: вiд вiдносин власностi (стейкхол-дери - власники ресурйв) до стейкхолдерiв як носив ре-сурсiв. Це зумовлюе трансформацiю основних принципiв функщонування пiдприемства: вiд орiентацi¿ на забезпечення штересш фiнансових стейкхолдерш (власникш, ш-весторш, кредиторiв, споживачiв, персоналу) до максимiза-Ц11 цiнностi для вйх учасникiв стейкхолдерсько! взаемодп.
Економiчна стiйкiсть як властивiсть Грунтуеться на сучасних постулатах цившзацшного бiзнесу, який без тоталитарного державного втручання здатний нести в^повь дальнiсть перед суспкьством за екологiчне виробництво, за ращональне витрачання мiнерально-сировинних ресурсiв, за сощальш гарант!! найманим працшникам, за дотримання вимог вйх учасникiв ланцюга створення цiнностi; сприяти пiдвищенню ршня освiти та розвитку професiйних компе-тенцiй у певний сферi господарювання, не допускати пору-шення прав людини; пiдтримувати благодiйнi та сощально значущi проекти, вирiшувати соцiальнi проблеми у сво!й галузi, регiонi, крашь Розширення кола зацiкавлених осiб нефшансовими стейкхолдерами розширюе i спектр еконо-мiчних мотивш поведiнки (генерування споживчо! цiнностi бажано! кiлькостi та якосп) неекономiчними.
Сучасний формат бiзнесу ново! формацп не змiнюе загальне класичне наповнення функщонального призна-чення економiчноl системи, але принципово розширюе його сутшсть: вiд задоволення суспiльних потреб у вироб-ництвi товарiв i послуг до забезпечення суспкьно! цшнос-тi. В аспектi цього сучасний бiзнес необхiдно розглядати не лише як дiяльнiсть, спрямовану на перетворення ресурйв у продукт для отримання прибутку, а як управлшня унжаль-ним набором в^носин, що продукуе отримання реляцш-них рент.
Авторська аргументацiя щлком логiчно приводить до доцiльностi в^межування традицiйного та авторського mдходiв, як концептуалiзують економiчну стiйкiсть тд-приемства. Перший тда!д - традицiйний - репрезентуе стшисть як стан. Другий пiдхiд - стратегiчно орiентова-ний - визначае змкт стiйкостi як властивоси, розкривае причинно-наслiдковий ланцюг перманентного збережен-ня функцiонального призначення економiчноl системи та, вiдповiдно, мiнiмiзуе редутантно спрощене розумшня стiйкостi виключно як стану. Формування стратепчно орiентованого тдходу Грунтуеться, з одного боку, на клю-чових положеннях системно-синергетично! методологи досл^ження, наповнених економiчною аргументацiею та адаптованих до специфжи функцiонування тдприемств; з шшого - на основi наукових здобуткш сучасно! теорп стратепчного менеджменту.
ОбГрунтованi пiдходи не протиставляються один одному, навпаки, вони синтетично розкривають онтологiю економiчноl стiйкостi тдприемства в оргашчнш еднос-тi властивост та стану (рис. 1). У такому семантичному дiапазонi економiчна стшисть уособлюе як статику - мо-ментний стан сукупностi певних параметрiв та ознак, що характеризують процеси трансформацп ресурсiв у додану
вартють, так i динамiку - формування такого стану через властивость
Утримання стану стшкоси у певному промiжку часу презентуе операцiйний рiвень управлшня, фокус уваги якого сконцентрований на деструктивност середовища функцiонування пiдприемства (неритмiчнiсть поставок си-ровини, зниження кутвельно'1 спроможностi споживачш, зростання вартостi матерiально-технiчних ресурсiв, збкь-шення витрат i т. д.).
Середовище як джерело загроз у традицiйному тд-ходi визначае «оборонний» характер традицiйних заходш реактивного реагування, що широко наведет в економiч-нiй лiтературi (оптимiзацiя структури капiталу, скорочення витрат, змша постачальникш, коригування цiновоï полiти-ки i т. д.). Спектр таких заходш характеризуются висо-ким ршнем детермiнiзму, коли реалiзацiя певного управ-лiнського рiшення мае заздалегiдь визначений результат (наприклад, оптимiзацiя структури катталу - зменшення його вартостi, тдвищення фiнансовоï незалежностi).
Традицiйний пiдхiд до досл^ження економiчноï стiйкостi орiентований, в першу чергу, на впорядковашсть i стабкьшсть режиму функцiонування пiдприемства. Рути-низована природа стiйкостi як стану координуе дiяльнiсть економiчних агентш на основi сформованих практик взаемодп, соцiально-економiчних стереотипiв i рекурсивностi поведшкових дiй, що спрямованi на задоволення суспкь-них потреб на основi виробництва товарш i послуг.
Потенщалом реалiзацiï функцiонального призначення тдприемства у стратепчно орiентованому пiдходi (забезпечення сустльних цiнностей) е властивiсть еконо-мiчноï системи бути стiйкою. У загальному виглядi ця влас-тивкть була iдентифiкована вище як можливост до розвитку. Саме такий тдид дозволяе поглибити змiстовне наповнення сутност стiйкостi як властивосп, що Грунтуеться на iмплiкативному (скритому) порядку, шакше кажучи: те, що ще не iснуе, створюе передумови для функцiонування пiдприемства у перспектив! Саме здатнiсть до перетворення iмплiкативного порядку в експлiкативний (наявний) е передумовою якiсних змiн в економiчнiй системi.
Вiдповiдно, оборонний характер збереження стану, притаманний традицшному розумшню економiчноï стiйкостi, трансформуеться в проактивно-утворюючий у пiдходi, запропонованим автором. Його стратеичний контекст унеможливлюе продуктивне усунення загроз не стiльки внаслiдок к низько'1 прогностичностi, скiльки вна-сл^ок еволюцiйноï спрямованостi змiн. Середовище функщонування тдприемства, в авторському розумшш, не по-збавляеться невизначеностi, але розглядаеться як джерело можливостей, що визначае ключовi процеси, спрямоваш на к iдентифiкацiю (створення), оцiнювання та реалiзацiю.
Усвiдомлення можливостей формуе стратеичну архь тектуру (strategic architecture) компанп, яка орiентована на пошук дш, якi необхiдно зробити сьогоднi, щоб перехопи-ти майбутне [9, с. 121] та виступае з'еднувальною ланкою мгж короткостроковими та довгостроковими результатами, мiж теперiшнiм i майбутшм станом економiчноï системи. На в^мшу вiд традицiйного пiдходу, орiентованого на забезпечення циклiчноï регенерацп базових процесш, максимiзацiю ефективностi та утримання досягнутих ринкових позицш, стратепчно орiентований пiдхiд Грунтуеть-
ТРАДИЦ1ЙНИЙ П1ДХ1Д
Середовище функщонування: невизначенсть - можливост'!
CTpaTeri4Ha apxiTeKTypa
Середовище функщонування: невизначенсть - загрози
СТРАТЕГ1ЧНО ОР1СТОВАНИЙ П1ДХ1Д
Рис. 1. Концептуальний пiдхiд до доЫдження eK0H0Mi4H0Ï стiйкостi тдприемства
Джерело: сформовано автором
ся на здатност реалiзyвати потенцiйнi можливостi тдпри-емства. Саме динамiчнi здатностi розкривають суб'ектний контекст стшкоста як властивостi та дозволяють констату-вати, що джерело змш економiчноï системи знаходиться всередин системи. Це актyалiзyе прiоритетнiсть 1х розви-тку, який, на в^мшу вiд статичних здатностей i рутин, за-безпечуеться не акумулюванням знань як суб'ективовано'1 iнформацiï, а 1х перманентним потоком на основi навчання та самонавчання.
Висновки. Багатоаспектшсть i мiждисциплiнарнiсть поняття «економiчна стiйкiсть пiдприемства» визначае об'ективну необх^шсть дослiдження ïï сyтностi на основi системно-синергетично'1 методологи. Поглиблення традицшного розумшня природи економiчноï стшкост та на-повнення ïi сутност сучасними здобутками теори страте-пчного менеджменту дозволили обгрунтувати стратегiчно
орiентований пiдxiд, який органiчно доповнюе традицш-ний. У такому семантичному дiапазонi економiчна стш-кiсть уособлюе як статику - моментний стан сукупност певних параметрiв та ознак, що характеризують процеси трансформаци ресурсш у додану варткть, так i динамку -формування такого стану через властивость
Узагальнюючи результати досл^жень, варто ще раз акцентувати увагу на авторських позищях щодо двоюто'1 природи економiчноï стiйкостi та iдентифiкyвати ÏÏ сут-нiсть як властивiсть тдприемства, що визначаеться ор-ганiзацiйними здатностями використання можливостей середовища господарювання, яке створюе передумови для перманентно'1 реалiзацiï функцюнального призначення, та мае свiй часовий прояв у стан як поточнш мiрi в^повк-ностi резyльтатiв взаемозв'язку ресурав процесш та пове-дшки очiкyванням вск зацiкавлениx сторiн.
Л1ТЕРАТУРА
1. Teece D., Pisano G., Shuen A. Dynamic capabilities and strategic management. Strategic management journal. 1997. Vol. 18. № 7. P. 509-534.
2. Катькало В. С. Эволюция теории стратегического управления: монография. СПб.: Высшая школа менеджмента, 2008. 548 с.
3. Смiрнов £. В. Концеп^я шновацшноТ активносп ви-робничоТ компанп на основi поведiнкового пiдходу. Науковий eicHUK ЧД1ЕУ. 2014. № 4 (24). С. 84-91.
4. Тис Д., Пизано Г., Шуен Э. Динамические способности, формы и стратегическое управление. Вестник Санкт-Петербургского государственного университета. Менеджмент. 2003. № 4. С. 133-185.
5. Ireland R. D., Hitt М. A., Sirmon D. G. A model of strategic entrepreneurship: The construct and its dimensions. Journal of management. 2003. Vol. 29. № 6. P. 963-989.
6. Stam W., Elfring Т. Entrepreneurial orientation and new venture performance: The moderating role of intra- and extraindustry social capital. Academy of Management Journal. 2008. Vol. 51. № 1. P. 97-111.
7. Hitt M. A., Ireland R. D., Sirmon D. G., Trahms С. A. Strategic entrepreneurship: creating value for individuals, organizations, and society. The Academy of Management Perspectives. 2011. Vol. 25. № 2. P. 57-75.
8. Schneider S., Spieth P. Business model innovation: towards an integrated future research agenda. International Journal of Innovation Management. 2013. Vol. 17. № 1. P. 1-34.
9. Hamel G., Prahalad C. Competing for the Future. Boston: HBR Press, 1996. 121 р.
REFERENCES
Hitt, M. A. et al. "Strategic entrepreneurship: creating value for individuals, organizations, and society" The Academy of Management Perspectives vol. 25, no. 2 (2011): 57-75.
Hamel, G., and Prahalad, C. Competing for the Future Boston: HBR Press, 1996.
Ireland, R. D., Hitt, M. A., and Sirmon, D. G. "A model of strategic entrepreneurship: The construct and its dimensions" Journal of management vol. 29, no. 6 (2003): 963-989.
Katkalo, V. S. Evolyutsiya teorii strategicheskogo upravleniya [The evolution of theory of strategic management]. St. Petersburg: Vysshaya shkola menedzhmenta, 2008.
Smirnov, Ye. V. "Kontseptsiia innovatsiinoi aktyvnosti vy-robnychoi kompanii na osnovi povedinkovoho pidkhodu" [The concept of innovation activity of manufacturing companies based on behavioral approach]. Naukovyi visnyk ChDIEU, no. 4 (24) (2014): 84-91.
Stam, W., and Elfring, T. "Entrepreneurial orientation and new venture performance: The moderating role of intra- and extraindustry social capital" Academy of Management Journal vol. 51, no. 1 (2008): 97-111.
Schneider, S., and Spieth, R. "Business model innovation: towards an integrated future research agenda" International Journal of Innovation Management vol. 17, no. 1 (2013): 1-34.
Teece, D., Pisano, G., and Shuen, A. "Dynamic capabilities and strategic management" Strategic management journal vol. 18, no. 7 (1997): 509-534.
Tis, D., Pizano, G., and Shuen, E. "Dinamicheskiye sposob-nosti, formy i strategicheskoye upravleniye" [Dynamic capabilities, form, and strategic management]. Vestnik Sankt-Peterburgskogo gosudarstvennogo universiteta. Menedzhment, no. 4 (2003): 133185.
