CC BY
7
1СТОРИЧН1 НАУКИ
УДК 94(477.8)"1895/1917"
C.G. Антонова, Я.П. Цецик
ОСОБЛИВОСТ1 Д1ЯЛЬНОСТ1 ОРГАН1В М1СЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ У РОЗВИТКУ 1НФРАСТРУКТУРИ М1СТ ВОЛИН1 НА
ПОЧАТКУ ХХ СТ.
У emammi на основ1 першоджерел проанал1зовано особливост1 розвитку тфраструктури м^т Волинськог губерни на початку ХХ ст. З 'ясовано прюритетш напрями дiяльносmi оргашв мшького самоврядування регюну щодо вдосконалення роботи об'eкmiв тфраструктури. Окрема увага звернута на склaднощi розвитку тфраструктури, як спостер^алися на Волиш тд час Першог свтовог втни.
Ключовi слова: Волинь, органи м^ького самоврядування, тфраструктура, благоустрт.
Джерельну базу дослщження становлять документи, як збер^аються у фондах державних apxiBiB Волинсько!, Житомирсько'' та Рiвненськоi областей, аналiз, вивчення та систематизащя яких дае змогу детально вивчити ключовi напрями дiяльностi оргашв мюького самоврядування у розвитку мюько'' тфраструктури на початку ХХ ст.
Мета i завдання дослщження дослщити прюритетш напрями дiяльностi оргашв мюького самоврядування у розвитку тфраструктури мют Волинi. Окрему увага звернута на ускладнення ситуаци у репош пiд час Першо'' свтово'' вiйни.
На початку ХХ ст. у багатьох пов^ових мiстах Волинсько'1' губерни гостро постала проблема покращення тфраструктури пов^ових мiст. Це було зумовлено рядом причин: по-перше, поступово у зв'язку iз збiльшенням кшькосп пiдприемств зростали прибутки мiських бюджетсв; по-друге, органи мiського самоврядування були змушеш покращувати мiську iнфраструктуру, адже це великою мiрою впливало на '1хнш розвиток; по-трете, ряд мют було електрифiковано шляхом побудови мюьких електростанцiй, якi в сво'й дiяльностi були пiдконтрольнi й пiдзвiтнi мюьким управам.
Так, 4 травня 1915 р. на засщанш Луцько'1 мюько! Думи розглядалося питання про роботу мюьких колодязiв й водозабiрних станцш. Дане питання було пiдняте з метою вжиття превентивних заходiв щодо попередження епiдемiчних захворювань. Дана проблема у той час була особливо актуальною для прифронтових населених пункпв Волиш, а Луцьк якраз i входив до 1'хнього числа. Ще 26 березня 1915 р. при розглядi телеграми волинського губернатора про доцшьшсть покращення населення повiтових мют питною водою було прийнято ршення «надати населенню здорову воду, тому що мiсцева рiчкова вода згщно iз заключенням Саштарно'' комюи була непридатною для вживання». Тому, розглянувши пропозици дума постановила: два д^чих колодязi надати у розпорядження жителiв мiста з метою бiльш ефективно'' 'хньо'' експлуатаци, було визнано за доцшьне встановити два електричнi мотори для закачування питно'' води. Потужшсть кожного мотора мала бути «не менше 500 вщер». З метою збереження моторiв виникла необхiднiсть у побудовi бiля водозабiрних примiщень будiвлi для двох сторожiв, яких планувалося найняти. Враховуючи недостачу кош^в у мюькому бюджетi, органи мiського самоврядування звернулися до губернсько'' влади надати мюту субсидiю на 6 тис. руб., але вщповвд так i не отримали. У зв'язку з цим мюька Управа просила
Думу видiлити додатково з бюджету мюта на цi потреби 1,5 тис. руб. Дане прохання Управи члени думи пщтримали одноголосно [1, арк. 72-72 зв.].
Загалом проблема боротьби з шфекцшними захворюваннями була одшею з актуальних проблем у дiяльностi органiв мiського самоврядування на Волиш пiд час Першо'1 св^ово!' вiйни. Це було зумовлено тим, що iнфраструктура не лише повгтових центрiв губернп, а й губернського мiста не була готова до рiзкого зростання кiлькостi жшешв в зв'язку iз перебуванням у прифронтових мютах велико!' кiлькостi вшськових пiдроздiлiв. Питання протидп розповсюдженню шфекцшних захворювань неодноразово пiднiмалися на засщаннях мiських дум регiону. Так, 3 лютого 1916 р. на засщанш Житомирсько! мюько! Думи було розглянуто питання врегулювання пiдведення питно'! води до околиць мюта. Жителi губернського центру, насамперед околиць, де проживали представники незаможних верств населення, були незадоволеш роботою мюцевих водовозiв i «потерпали вiд недобросовiсного виконання ними сво'1'х обов'язюв», також «бували дш коли 1'м взагалi води не довозили». Частина мюцевих водовозiв, доставляючи питну воду до споживачiв, для ii транспортування використовували «бочки та вщра не першо'1' свiжостi», а будь-яю протести з боку жителiв оберталися тим, що вони могли кшька днiв не мати води. На своему засщанш мюька дума, розглянувши це питання, прийняла ршення, що т водовози, якi порушуватимуть взятi на себе зобов'язання будуть позбавлеш лщензп на заняття даним промислом. Така позищя органу мюького самоврядування була продиктована тим, що у зв'язку <аз наближенням весни це може призвести до епщемш» [2, с. 3-4].
Пюля звшьнення захiдних повiтiв губернп вiд австро-угорських вшськ у 1916 р., у рядi повiтових центрiв ситуацiя ускладнилася через скупчення велико! кшькосп вшськових частин, пошкодження iнфраструктури мiст. Одшею з проблем, яка негативно впливала на життя була загроза розповсюдження шфекцшних захворювань. Цьому намагалися протидiяти не лише органи мюького самоврядування, а й вшськове командування. Одним iз засобiв протидп 1'хньому розповсюдженню, як використовувалися було залучення об'ек^в iнфраструктури мiст. В одному iз розпоряджень командуючого Особливою армiею наголошувалося, що у зв'язку iз загрозою «розповсюдження у м. Луцьку висипного тифу - вс цивiльнi жшеш зобов'язуються утримувати у належнiй чистот сво'! помешкання та подвiр'я». Крiм того, це стосувалося i одягу, який при вщвщуванш мiських бань (обов'язково не менше двох разiв на мiсяць), мав бути оброблений пращвниками саштарно! шспекцп. З метою контролю за вщвщуванням жителями мюта бань видавалися безоплатно «банш карточки», на яких 1'х адмiнiстрацiя була зобов'язана робити вщповщш вiдмiтки про вщвщування. За невиконання даного розпорядження, пщписаного командуючим Особливою армiею генералом вщ шфантерп Балуевим, на жшешв мiста накладався штраф у розмiрi до 3-х тис. руб., або ув'язнення до трьох мюящв [3, арк. 3].
Для забезпечення виконання цього розпорядження вс жителi м. Луцька мали «потурбуватися про отримання банних карточок» i з 10 ачня 1917 р. приступити до вщвщування бань. Органи вшськово! влади за погодженням з мюькою управою закршили за кожним районом мюта певнi банi для унеможливлення виникнення великих черг. Так, ri, яю знаходилися бiля еврейсько!' лiкарнi та Гнщавського мосту мали вiдвiдувати лише жшеш центру Острову й Гнщави, для жителiв «Вульки» - баш Яровищ й Фельшерова тощо. Окрема увага зверталася на вщвщування бань вшськовими чинами. 1м рекомендувалося користуватися ними лише «поблизу Збiрного етапу та Залiзничних шляхiв». Всi вони мали здатшсть надати послуги 4 тис. оаб щоденно [3, арк. 4].
Пропускна здатшсть окремих бань м. Луцька свщчить про те, що напередодш вшни дана галузь мюько! iнфраструктури розвивалася належним чином. Контроль за чистотою у мют покладався не лише на орган мюького самоврядування, а й на вшськово-саштарну
шспекщю, яка враховуючи прифронтовий статус мюта мала значно бшьше важелiв впливу на жителiв.
Важливу увагу органи MicbKoro самоврядування Волиш на початку ХХ ст. придшяли актуальнiй проблемi того часу - електрифшацп мiст шляхом будiвництва в них електричних станцш. У рiзних мiстах Волинi органи мiського самоврядування по рiзному вирiшували це питання. Так, 30 квггня 1909 р. Луцька мюька дума на своему засщанш розглянула проект iнженера А. Л. Яра про доцшьнють будiвництва у мiстi електрично! станцп. Тодi ж мiж ним i мюькою управою було укладено угоду, зпдно з якою остання видiляла землю для ii спорудження. У пунктi 19 цього концесiйного договору зазначалося «що впродовж перших десяти роюв концесп пiдприемець зобов'язуеться освiтлювати мюто 10 вуличними лГхтарями», якi мали бути встановлеш за його кошти [4, арк. 11а-13]. Незабаром ця електрична станщя розпочала свою роботу.
Значно складшше вiдбувався процес будiвництва електрично! станци у м. Рiвне. Мiською думою у 1911 р. було прийнято рГшення побудувати ii за кошти мiста та iнвесторiв - мГських пiдприемцiв, а сама станщя мала бути у мськш власносп [5, арк. 138-139]. Аналопчний проект побудови електрично! станцп мав князь С. Любомирський, який планував здшснити це за власнi кошти, а електрична енерпя мала використовуватися для освГтлення палацу князя й частини мюта. Впродовж року тривала суперечка, яку припинило рiшення Сенату. Дозвш на 6удГвництво електрично! станци отримала мiська дума [5, арк. 160-165].
Напередодш Першо! свГтово! вшни, враховуючи позитивну динамiку розвитку було прийнято рГшення розпочати пГдготовку проектно! документацп для будiвництва трамвайно! лшп [4, арк. 1-1 зв.]. РеалiзацГi цих планiв перешкодив початок вшни.
Отже, як бачимо, органи мГського самоврядування на початку ХХ ст. придшяли значну увагу 6удГвництву електричних станцш у повГтових мютах Волиш, що й вщображено у документах про !'хню дГяльнГсть. При цьому варто зазначити, що спорудження електричних станцш у повГтових мГстах Волиш вщбувалося не лише за кошти оргашв мГського самоврядування, а ключову роль у цих процесах ввдгравали промисловцГ, якГ створювали електричнi товариства та мюцевГ пiдприемцi, якГ виступали у ролГ ГнвесторГв цих будГвництв. Це давало !м можливГсть отримувати не лише дивщенди вГд дГяльносп електричних станцГй, а й електричну енергГю за нижчими цГнами, яку вони використовували для модершзацп сво!х пГдприемств. При цьому ключову роль в розвитку цих процесГв ввдграли органи мГського самоврядування, якГ робили усе можливе для того, щоб електрифГкувати мГста.
Варто вГдзначити, що у дГяльносп електричних станцГй особливо на початку ххньо! роботи не все було добре. 1нодГ !хня дГяльнГсть припинялася у зв'язку Гз заворушеннями, що призводило до припинення подачГ електрично! енергп споживачам, а враховуючи, що тсля початку ххньо! роботи у рядГ населених пункпв було електрифГковано мГськГ водогони - це негативно впливало на життезабезпечешсть населених пункпв.
Так, Житомирське електричне агентство шформувало мГську Управу, про те, що 25 сГчня 1905 р. близько 10 год. 30 хв. ранку невщом в кшькосл близько 60-80 осГб ввГрвалися на подвГр'я електрично! станцп. Дехто з них був озброений кинджалами, а в одного був револьвер. Враховуючи, що юнувала загроза життю пращвниюв електрично! станци та висока ймовГршсть пошкодження обладнання, а нападники ввГрвалися у машинне вщдшення, де знаходилося устаткування, яке забезпечувало функщонування електрично! станци, було прийнято рГшення тимчасово припинити й роботу та прошформувати полГцГю. Лише через деякий перюд вдалося вГдновити нормальний режим функщонування. Як свщчить аналГз даного документу, з робГтникГв станцп нГхто не постраждав i жоден з них не приеднався до бунтГвникГв [6, арк.1-2.]. Однак, тимчасова зупинка роботи електрично! станци негативно позначилася на життедГяльносп мГста,
адже було не лише припинено подачу електрично!' енергп у помешкання жителi та на пщприемства, якi були електрифiкованi, але на певний перюд часу не працював мюький водогiн.
Електричнi станцп осв^лювали не лише будинки жителiв, а завдяки фшансуванню органiв мiського самоврядування здшснювалося освiтлення вулиць у вечiрнiй час. Згiдно концесiйних угод частину лiхтарiв встановлювали !'х власники, !'хшм же коштом здiйснювалося освiтлення мюьких вулиць. Частину електричних лiхтарiв встановлювали за кошти мюьких бюджетiв, також мюто оплачувало витрати пов'язанi iз освiтленням вулиць. Вiдповiдно до розрахунюв Житомирсько!' електрично!' станцп, зроблених у березш 1906 р. мiська Дума мала оплатити станцп витрати на осв^лення вулиць у сумi 633 руб. 06 коп. О^м цього, на прохання органу мюького самоврядування електричним агентством у перюд з 25 грудня 1905 р. на перюд рiздвяних свят було додатково встановлено на центральних вулицях i б^ храмiв ряд лiхтарiв, у зв'язку з чим фшансування зросло ще на 625 руб. [6, арк. 3].
Проте, юнували i iншi причини, якi перешкоджали нормальнш роботi електричних станцiй на Волиш, а саме несвоечасне пiдвезення вугшля, адже бiльшiсть тогочасних електричних станцш працювали на ньому. В одному iз документiв, що вiдображае дiяльнiсть Житомирсько!' електрично!' станцп на початку ХХ ст. увага акцентувалася на тому, що «питання тдвозу вугшля до електрично!' станцп ще не виршено», про що й було прошформовано мюьку Управу. Впродовж грудня 1906 р. на електричну станщю прибуло лише 4 вагони, яю вiдправили у листопадi. 1нше вугшля, яке було придбане мюькою станщею для безперебiйного забезпечення !'!' паливом на зимовий перюд роботи станом на грудень 1906 р. навт не було погружено у вагони. Така ситуащя була зумовлена тсею обставиною, що «Харювський комiтет розпорядження вагошв» не надавав вагонiв для завантаження вугшля. Керiвництво електрично!' станцп дiзналося про це iз затзненням. Враховуючи складнiсть ситуацп, що склалася керiвництво звернулося з проханням до волинського губернатора «втрутитися у це питання» та «негайно надати» для вщправки вугiлля для потреб станцп 17 вагошв [7, арк. 8]. Лише тсля його та органу мюького самоврядування дане питання було виршено. Загалом на початку ХХ ст. подiбнi ситуаци траплялися неодноразово. Адже ii електричнi станцп, якi функцюнували у той перiод на Волиш на вщмшу вiд станцiй у великих мютах потребували значно менше вугшля й !'х неодноразово «посували» у черзi.
Незважаючи на те, що органи мюького самоврядування брали активну участь у розвитку шфраструктури та тклувалися про благоустрiй населених пунк^в, на початку 1915 р. Житомирська преса тддала критицi !'х роботу за негативнi явища, що вщбувалися з освiтленням мiста. Адже «Товариство мiських пiдвiдних шляхiв», яке експлуатувало мюьку електричну станцiю майже щодня «порушувало контракт», а «мюьке самоуправлiння не бажало цього бачити». Регулярно вiдбувалося самовiльне вiдключення лiхтарiв на окремих вулицях вiд електричного освiтлення, потужнiсть лiхтарiв була «наполовину» меншо!' нiж потрiбно, а вимоги мюько!' влади не виконувалися. На багатьох вулицях мюта лiхтарi вимикалися не о 12 год. ноч^ а о 11 год. 30 хв., а на деяких вулицях i об 11 год. Також було названо низку й шших порушень [8, с. 3-4]. Автор статп також стверджував, що орган мюького самоуправлшня не реагував на порушення, а звернення жшешв мюта з цих питань не розглядалися. Вщповщно до його точки зору у цьому були защкавлеш окремi члени мiськоi Управи. Дослiджуючи дане питання ми враховуемо ту обставину, що газета в якш було опублшовано дану шформащю перебувала на платформi чорносотенцiв, а мiж ними й частиною мюьких гласних Житомира у той перюд були напружеш взаемовщносини. При цьому, варто враховувати ту обставину, що тд час Першо!' свiтовоi вiйни робота
електричних станцiй на Волиш значно ускладнилася й цшком ймовiрно, що на рядi вулиць достроково припинялося осв^лення.
Важливим напрямом дiяльностi органiв мiського самоврядування на Волиш на початку ХХ ст. було покращення благоустрою мют регюну. Хоча у бюджетах мют на щ потреби закладалися певнi суми й як свщчить аналiз тогочасних докумешив вони щорiчно зростали, а в рядi населених пунктiв проводилися значш роботи. Незважаючи на загальш позитивнi тенденцп варто вiдзначити, що ряд питань пов'язаних iз благоустроем мют вирiшувалися досить повiльно. Так, житель мюта Житомира, дiйсний статський радник А.П. Стефанов, неодноразово звертався до мюько!' Управи мюта з клопотанням, щоб вона взяла на мюький баланс «стiчну канаву», яка знаходилася бшя його будинку «й утримували !'!' у потрiбнiй чистой та проводили необхiдний ремонт» або взагалi !'!' засипали [9, арк. 5].
В шшому документi полщмейстер м. Житомира iнформував мiську Управу, що на Микола'вськш вулицi бшя «мюцевого Лазарету, навпроти саду Богоявленського монастиря мюток прийшов у повну непридатшсть», а це загрожувало жителям мюта тд час про!'зду по ньому. Ним було про це не лише прошформовано мюьку Управу, а висунуто вимогу «негайно його вщремонтувати» й проiнформувати полiцмейстера про виконання ремонтних роб^ [9, арк. 5].
Отже, на початку ХХ ст., незважаючи на позитивну динамшу розвитку шфраструктури повгтових центрiв Волиш ряд питань, що стосувалися благоустрою мют залишалися повшстю не виршеними, а органи мiського самоврядування не завжди оперативно реагували на щ проблеми. Пiд час Першо!' св^ово!' вiйни ситуацiя значно погiршилася, що було спричинено веденням вшськових дш, погiршенням економiчного розвитку регiону.
Список використаних джерел
1. Державний архiв Волинсько!' областi (далi Держархiв Волинсько!' обл.), ф. 3, оп. 1, спр. 1468, арк. 72-72 зв. ; Derzhavnyi arkhiv Volynskoi oblasti (dali Derzharkhiv Volynskoi obl.), f. 3, op. 1, spr. 1468, ark. 72-72 zv.
2. Заседание городской Думы // Жизнь Волыни. - 1916. - № 36 (5 февр.). - С. 3-4 ; Zasedanie gorodskoy Dumy // Zhizn Volyni. - 1916. - № 36 (5 fevr.). - S. 3-4
3. Держархiв Волинсько!' обл., ф. 3, оп. 1, спр. 1570, арк. 3-4 ; Derzharkhiv Volynskoi obl., f. 3, op. 1, spr. 1570, ark. 3-4
4. Держархiв Волинсько!' обл. ф. 3, оп. 1, спр. 868, арк. 1-13 ; Derzharkhiv Volynskoi obl. f. 3, op. 1, spr. 868, ark. 1-13
5. Державний архiв Рiвненськоi обласп (далi Держархiв Рiвненськоi обл.), ф. 165, оп. 1, спр. 23, арк. 138-139; арк. 154; арк. 160-165 ; Derzhavnyi arkhiv Rivnenskoi oblasti (dali Derzharkhiv Rivnenskoi obl.), f. 165, op. 1, spr. 23, ark. 138-139; ark. 154; ark. 160-165
6. Державний архiв Житомирсько!' обласп (далi Держархiв Житомирсько!' обл.), ф. 62, оп. 1, спр. 1180, арк. 1-2; арк. 3 ; Derzhavnyi arkhiv Zhytomyrskoi oblasti (dali Derzharkhiv Zhytomyrskoi obl.), f. 62, op. 1, spr. 1180, ark. 1-2; ark. 3
7. Держархiв Житомирсько!' обл., ф. 62, оп. 1, спр. 1183, арк. 3 ; Derzharkhiv Zhytomyrskoi obl., f. 62, op. 1, spr. 1183, ark. 3
8. Макашов Г. Город и электричество / Г. Макашов // ЖизньВолыни. - 1915. - № 17.
- С. 3-4 ; Makashov G. Gorod i elektrichestvo / G. Makashov // ZhiznVolyni. - 1915. - № 17.
- S. 3-4
9. Держархiв Житомирсько!' обл., ф. 62, оп. 1, спр. 1189, арк. 5; арк. 13 ; Derzharkhiv Zhitomirskoi obl., f. 62, op. 1, spr. 1189, ark. 5; ark.
Стаття надшшла до редакцп 01.10.2017 р.
S. Antonova, J. Tsetsyk
FEATURES OF THE ACTIVITIES OF CITY GOVERNMENT BODIES IN THE DEVELOPMENT OF INFRASTRUCTURE OF THE CITY OF THE VOLYNIA AT
THE BEGINNING OF XX CENTURIES
In the article on the basis of primary sources analyzed features of infrastructure development of cities of Volyn province in the early twentieth century.
It was found that although at the beginning of the 20th century. Electrification of cities played a positive role in their development and contributed to the improvement of urban infrastructure, but it should be noted that their work was not all positive. And this in turn negatively affected the development of urban infrastructure. This situation was conditioned by the difficulty of bringing coal to power plants, unfair compliance with contracts of station owners concluded with the city authorities, which caused dissatisfaction with the inhabitants of cities.
An important direction of the activities of the bodies of municipal self-government in Volyn in the early twentieth century was to improve the improvement of the cities of the region. Although in urban budgets, certain amounts were set for these needs, and as the analysis of the time documents shows, they grew annually, and in a number of settlements, significant work was carried out. But despite the general positive trends, it should be noted that a number of issues related to the improvement of cities were solved quite slowly, causing a complaint about the work of the bodies of municipal self-government.
The priority directions of activity of the bodies of the city self-government of the region in improving the work of the objects that improved the development of cities have been identified. Particular attention is paid to the complexity of the infrastructure development that was observed in Volyn during the First World War.
Key words: Volyn, bodies of city self-government, improvement.
УДК 930.2:72(477.62-2)" 18"
С.С. Арабаджи
ЗОВН1ШН1Й ВИГЛЯД МАР1УПОЛЯ I ЙОГО ВПОРЯДКОВАНН1СТЬ У
XIX СТ. ОЧИМА ГОСТЕЙ М1СТА ЗА МАТЕР1АЛАМИ ОСОБОВОГО
ПОХОДЖЕННЯ
Стаття присвячена тформативним можливостям джерел особового походження, як вiзуалiзують життевий простiр м^та Марiуполя та його комфортабельтсть. Записки мандрiвникiв та матерiали експедицт умовно класифтовано у три групи вiдповiдно до ix зм^ту. Охарактеризовано час та причини створення джерел, ix тформативну насичетсть.
Ключовi слова: джерела особового походження, Марiуполь, матерiали експедицт, нотатки мандрiвникiв.
Кожен piK в Укрш'ш публшуються рейтинги найкомфортшших мют для проживання. Щороку мюцева влада вкладае гpошi на благоустрш мют i мютечок. Все це робиться для того, щоб створити c^ra^^i умови для життя населення Украши. Вщомо, що зовшшнш вигляд мюта, його впорядковашсть впливае на пcихiчний стан людини, приносячи 1й позитивш або негативш емоцп.
Завдяки фотогpафiям, зробленим наприкшщ Х1Х - на початку ХХ ст., ми можемо бачити, як виглядало мюто Маpiуполь бшьше сто роюв назад. Поповнити знання про
