CC BY
9
Я.П. Цецик
В1ДОБРАЖЕННЯ Д1ЯЛЬНОСТ1 ЧОРНОСОТЕНЦ1В НА ВОЛИН1 НА ПОЧАТКУ ХХ СТ. У ДОКУМЕНТАХ ДЕРЖАВНОГО АРХ1ВУ РIВНЕНСЬКОÏ ОБЛАСТ1
У cmammi досл1джено документи, як1 в1дображають роль ростських чорносотенщв у загостренн мiжнацiональних i мiжконфесiйних взаeмовiдносин на Волин на початку ХХ ст. З 'ясовано вплив Ростськог православной церкви у пропагандi iдеологiï Союзу руського народу в регют. На основi аналiзу першоджерел проаналiзовано основн напрями дiяльностi чорносотенщв у Волинськт губерни на початку ХХ ст.
Ключовi слова: Волинська губертя, чорносотенщ, католики, евреï, тмщ, мiжконфесiйнi взаемовiдносини, iдеологiя.
Актуальшсть статп. Обрана для дослщження проблема е багатогранною. Адже завдяки пщтримщ з боку оргашв влади Росшсько'1 Гмперп i православного духовенства чорносотенний Союз руського народу (СРН) ввдгравав важливу роль у поличному житп Волиш.
Джерельну базу дослщження становить цикл статей, яю були опублшоваш на сторшках «Почшвського листка», який з 1906 р. став рупором пропаганди чорносотенноï щеологл на Волиш.
Мета статп: на основi аналiзу публшацш у названому виданнi з'ясувати роль росiйських чорносотенцiв у загостренш мiжнацiональних та мiжконфесiйних взаемовiдносин на Волиш напередодш та на початку Першо^ св^во^ вiйни.
На початку ХХ ст. у результат посилення русифшаторсь^' полiтики Рост^ко^ iмперГï у багатьох регюнах держави спостерiгалося ускладнення мiжетнiчних взаемовiдносин. Не стала винятком i Волинська губершя. У крш проживали представники рГзних етногруп, що було зумовлено особливостями Гсторичного та геополГтичного розвитку регiону. Це великою мГрою впливало на етноконфесiйнi взаемовщносини. Основну етнiчну групу населення Волиш складали представники титульной нацГï - укршнщ, абсолютна 6ГльшГсть Гз яких проживала у сГльськГй мiсцевостi. Другою за чисельнютю етнГчною групою населення були евре'].', яких у крш налГчувалося 548 тис. осГб, третьою - поляки, четвертою - шмецью колонГсти. ЕтнГчнГ росГяни йшли лише п'ятими, i на ВолинГ ïx проживало всього близько 38 тис. осГб.
Варто зазначити, що у той час на ВолинГ проживало 11 % усГх еврйв Рост^ко^ Гмпери. Це пояснюеться наявнГстю штучно створеноï росГйськими урядами «смуги осшосп» для представникГв ^eï етнiчноï групи. В ïï межах вони могли вщносно вГльно проживати, але й тут проти них застосовувалися певш обмеження, яю посилилися наприкГнцГ Х1Х - на початку ХХ ст. Наприклад, 1м було заборонено купувати чи орендувати землю, вони також часто вщчували ущемлення щодо вибору конкретного мюця проживання [1, с. 52].
Пюля оприлюднення Миколою II машфесту 17 жовтня 1905 р. у Росшськш Гмпери розпочали легальну дГяльшсть рГзнГ полГтичнГ угруповання. Восени того ж року було утворено СРН - чорносотенну партГю, яка незабаром здобула лщируючГ позицп у чорносотенному монархГчному русГ в Гмперп.
З моменту свого утворення це полГтичне об'еднання проводило активну наступальну дГяльшсть на укршнських землях. Незабаром Волинь стала одним Гз
155
провщних центрiв чорносотенного руху в Гмперп. Лави волинських чорносотенцiв налiчували понад 100 тис. осГб. Ключову роль у посиленш позицiй СРН вiдiграла Росiйська православна церква (РПЦ). Так, Почшвська Лавра стала центром пропаганди чорносотенно! щеологл у кра!, а ii архiмандрит Вiталiй - лiдером мiсцевих чорносотенщв.
На початку ХХ ст. у друкарш Почшвсько! Лаври було надруковано десятки тисяч чорносотенних брошур, журналiв, на сторiнках яких не лише пропагувалася щеологГя чорносотенного руху, а й було розпочато агресивну кампашю з дискредитацп нiмецьких колонiстiв, поляюв, евре'1в тощо.
У Державному архiвi РГвненсько! областГ зберiгаeться значна кшькГсть документiв, дослiдження та аналiз яких дозволяють об'ективно дослiдити дiяльнiсть чорносотенщв на Волиш на початку ХХ ст. Особливе мюце серед таких джерел займае «Почшвський листок», який iз 1906 р. став пресовим органом СРН у кра!. На його сторшках систематично публiкувалася велика кшькГсть статей не лише пропагандистського характеру, а й мали мюце матерiали, у якихдискредитувалися Гуде!, поляки, шмецькГ колонiсти.
На початку ХХ ст. на сторшках дослщжуваного видання було опублiковано цикл статей яскраво вираженого антишмецького й антипротестантського спрямування. ЦГ тенденцп рiзко посилилися з початком Першо! свГтово! вiйни. Ось заголовки деяких публГкацш:«Волинська штунда та ii зв'язок з Имеччиною» [2, с. 5-6], «НГмецькГ колони» [3, с. 5-10], «Имецький захист росшського баптизму» [4, с. 5-6], «Шваби чи австршщ» [5, с. 7], «Имеччина набагато гiрше татарщини чи тевтони наших дшв» [6, с. 13-15].
Це - незначна частина з антишмецького циклу статей, опублГкованих у «Почшвському листку» впродовж ачня-лютого 1915 р. Спшьним у них е шквал безпщставних звинувачень шмецьких колонiстiв Волинi з боку чорносотенщв у пiдривi суспiльного устрою держави, зв'язках з Нiмеччиною, з якою Росiя перебувала у станi вшни. Автори цих статей не навели жодного вагомого доказу на користь свое! правоти. Ключовими аргументами, якими оперували чорносотенщ, була етшчна та конфесшна приналежнiсть аграрних колонiстiв. Адже бшьшють волинських нiмцiв були протестантами, а з цим не могла змиритися росшська влада й РПЦ. З цього приводу в однш iз статей було вщзначено: «Штундо-баптизм - авангард германiзму. Це беззаперечна ютина, в яку, на жаль, впродовж десяташть не хотiли вiрити наша влада й прогресивне суспшьство, дивлячись на цей рух ^зь рожевi окуляри свободи совiстi. Заплющують очi на це найбiльше зло навт i нинi, пiд час титашчно! вiйни православно! Росй й слов'янства з протестантською Нiмеччиною» [4, с. 4].
Чорносотенщ спшьно з дiячами РПЦ на сторiнках свого пресового органу активно використовували той факт, що краша була у сташ вiйни з Нiмеччиною, тому теза про зв'язок колошспв iз ворожою державою хоча й абсолютно бездоказова, присутня у бшьшосп статей. Власне, про аргументащю й хоча б якусь доказовють чорносотенцi -провщники тогочасно! пропагандистсько! полiтики iмперii, не дбали - головне було висунути звинувачення.
Одночасно з цим протестантсью течп визначалися як ворож1 Росй конфесп. Чорносотенцi не брали до уваги ту обставину, що абсолютна бшьшють шмецьких колошспв проживали у сшьськш мюцевосп i взагалi не брали учасп у суспiльно-полiтичному житп регiону. ПублiкацГi подiбного змiсту та конфронтацшний характер взаемовiдносин мГж протестантами й РПЦ, що пiдiгрiвався останньою, створювало тдгрунтя для загострення росшсько-шмецьких взаемовiдносин на ВолинГ.
Як уже зазначалося, третю за чисельшстю етшчну групу населення тогочасно! Волинсько! губернп складали поляки. Незважаючи на намагання багатьох росГйських
156
урядГв послабити позицй польсько! аристократй, вона й надалГ продовжувала вГдГгравати провГдну роль серед великих землевласникГв регГону. На початку ХХ ст. поляки становили понад 75 % помщиюв Волиш. А серед власниюв величезних латифундГй !х вГдсоток був ще вищим. Тому чорносотенщ у протидГ! полякам-католикам вдало використовували традицшно негативне ставлення селян до помщиюв. Одним Гз напрямГв iх дГяльностГ було формування саме негативного образу помщика поляка-католика, який свщомо принижував i «знущався» з православних селян. Другим важливим аргументом була конфесГйна приналежнГсть полякГв ВолинГ. Саме на цьому спекулювали чорносотенщ, звинувачуючи католикГв у тому, що тГ глумляться на православною вГрою.
Антипольська тематика постшно була присутня на сторшках чорносотенного «Почшвського листка». Впродовж 1906 - 1916 рр. у ньому було надруковано величезну кшькГсть статей яскраво вираженого антипольського й антикатолицького спрямування. 1х дослщження та неупереджений аналГз дають змогу з'ясувати причини !х публшацп.
Багато з них було присвячено звинуваченню полякГв, а особливо ксьондзГв у протидй дГяльностГ РПЦ й налаштуванню проти православних священикГв мюцевого населення, насамперед католикГв. Яскравим прикладом цього е стаття пГд назвою «Що говорив у ДумГ епископ Холмський Свлогш про ставлення католикГв до православних». У нш стверджувалося, що ксьондзи чинили всшякГ перепони дГяльностГ священикГв РПЦ на ХолмщинГ Одночасно з цим ним було наголошено на, тому, що росшська влада цшком правомГрно вГддала римо-католицький костел православнш церквГ [7, с.136-137].
Щодо кГлькостГ антипольських й антикатолицьких статей,то вони публГкувалися майже у кожному номерГ дослГджуваного видання, а в окремих номерах i по декшька. Так, лише № 9 «Почшвського листка» за 1906 р. було опублГковано три таких статп. В однш з них тд назвою «Кара Божа за зраду православ'ю» вГдзначалося, що ксьондз проповщував сво!^ парафГянам, i не лише !м, а й декому з православних, що незабаром «Волинська губершя ввГйде до складу польського королГвства, що у ВаршавГ буде польський король, католики будуть помГщиками, а православш селяни будуть виконувати панщину». ПГд впливом цих проповщей мГщанин М. А. Шишковський, дружина якого була католичкою, «зрадив православ'ю i був прийнятий ксьондзом у лоно католицько! церкви», але приблизно через твтора мГсяцГ пГсля цього вш «у страшних муках... помер» [8, с. 69-70]. В шшш статп цього ж номера пГд назвою «За чужими погналися, а сво!х не вберегли» зосереджувалася увага на тому, що польсью ксьондзи з весни 1905 р.тсля видання Машфесту Миколи II вГд 17 квГтня 1905 р. «Про свободу вГросповщань» намагалися «негГдними методами заманити православних в костел». Однак вони не лише не досягли свое! мети, а навпаки понад 70 ксьондзГв у ПольщГ утворили товариство «МаврГавтв» й розпочали критикувати та засуджувати «розюшне, заможне життя ксьондзГв» [9, с. 70]. Автор дано! статп намагався довести, що католицька церква послаблюеться через внутрГшш протирГччя. Суперечливим у нш е той факт, що тсля 1905 р. на ВолинГ кшькГсть католикГв зростала, й не лише за рахунок мГграцй населення:частина православних переходила у римо-католицьку вГру, що негативно позначалося на позищях РПЦ. В шшш статп з цього ж номера тд назвою «Фанатизм ксьондза» Гшлося, що у Мшськш губернй мГсцевий ксьондз, якого запросили до хворо! старо! жшки, дГзнавшись, що й дочка вийшла замГж за православного, замють виконання релГгГйного обряду в й помешканнГ наголосив: «Хай буде проклята та мати, яка вщдае свою дитину замГж за православного, чи вщдае сво!^ дГтей у росшську школу. Хай буде проклятий той будинок, в якому живе православний i в який не може зайти капелан» [10, с. 7].
Як бачимо, у цих публшащях полякГв звинувачували у тому, що вони пропагують щею вщродження свое! державносп та проклинають православних. Звинувачення,
157
висунуп ксьондзам чорносотенцями, найчаспше були вигаданими, але таким чином автори цих та шших антикатолицьких статей намагалися сформувати образ ксьондза -ворога росшсько' держави й православно! Bip^
В шшш антикатолицькш статтi автор обурювався тим, що «Поляки вiдповiдно до повчань сво'х ксьондзiв, намагаються звести православних з ютинного шляху й осмiяти 'хню вipу. З цieю метою вони використовують службу п'ятидесятнищ». Й далi автор аналiзуючи проведення церковних обpядiв католиками, зауважив, що саме 1'хш обряди, а не православш суперечать церковним канонам [11, с. 164-165].
Антикатолицька тематика присутня у незлiченнiй кшькосп статей. Рiзнi за змютом, порушенням кола проблем, щ публшацп зводилися до одного спшьного знаменника: звинуватити в iснуючих у суспшьста негараздах полякiв-католикiв, а не владу iмпеpii. Намагалися зобразити ксьондзiв iнiцiатоpами розпалювання мiжконфесiйного протистояння, а РПЦ, яка й наспpавдi спшьно з чорносотенцями це iнiцiювала показати лише з позитивного боку.
Обурення чорносотенщв викликав збip пожертв на будiвництво римо-католицького костелу, а вщозви, надpукованi з цього приводу, були написаш польською мовою. З цього приводу в аналiзованому виданш вiдзначалося, «що pосiяни по-польськи не говорять i говорити не будуть» [12, с. 343]. У статп пiд промовистою назвою «До католиюв Вшенсько', Волинсько', Подшьсько' та Холмсько' землi» на основi вигаданих чи перекручених факпв стверджувалося, що на вах слов'янських землях римо-католицька вipа була силою й неправдою нав'язана населенню. Одночасно ксьондзiв звинувачували у тому, що вони налаштовували мюцевих селян проти pосiйських помщиюв, якi були православними [13, с. 36-37].
Отже, як свщчить аналiз матеpiалiв, опублiкованих у «Поча'вському листку», росшсью чоpносотенцi спiльно з ^ром РПЦ ставили перед собою конкретну мету: дискредитувати в очах читачiв римо-католиюв i полякiв. Бiльшiсть висунутих 'im звинувачень були неправдивими. Безкаpнiсть автоpiв цих публiкацiй за вщверту антипольську пропаганду свiдчить, що така дiяльнiсть проводилася у контекстi урядово' полiтики Росшсько' iмпеpii iзаохочувалася органами влади.
Важливу роль у пропагандистськш pоботi чоpносотенцiв вiдiгpавав той факт, що «Поча'вський листок»мусили переплачувати вс цеpковнi бiблiотеки Волинсько' губернп [14, арк. 46]. З моменту перетворення дослщжуваного видання у рупор пропаганди чорносотенно' щеологп на Волинi його тираж значно зрю.
Ще одшею етнiчною групою населення, яка зазнавала постшних пеpеслiдувань з боку чорносотенщв на Волиш, були евре'1. Дослщження документiв, якi вiдтвоpюють юдофобський напрям дiяльностi pосiйських чоpносотенцiв, дозволяе констатувати, що вш pеалiзовувався у руст урядово' полiтики pосiйськоi влади щодо цiеi етногрупи.
Проведений аналiз видань чорносотенщв свщчить, що практично у кожному номеpi публшувалися юдофобськi статп. У контекстi iдеологii СРН формувалися й номери «Поча'вського листка». У кожному його номеpi друкувалися одна або кшька таких статей. Так, в одному з номеpiв дослщжуваного видання було надруковано таю антиеврейсью статп: «Жид скаче, а селяни с. Новосшки i села Богдашвки плачуть» [15, с. 11], «166 лiвих депутатiв, жиди i село» [16, с. 12], «Знущання евре'в над особистiстю християнина» [17, с. 31], «Жидiвськi каверзи i радють ксьондзiв» [18, с. 35-36].
Три вищеназваних публiкацii були написанi одним автором. Його обурив той факт, що 166 депута^в III Думи внесли на ii розгляд законопроект, в якому пропонувалося скасувати «смугу осшосп» для евре'в в iмпеpii i дозволити 'м вiльно селитися, де вони вважають за дощльне. З цього приводу селяни одного з сш «Подшьсько! губернй просять Государя не допустити такого закону» [16, с. 12].
У 2-х публшащях евре! звинувачувалися в тому, що вони багатiли за рахунок селян [15; 17]. Ще в однш висловлювалося обурення з того, що на кордош Гродненсько! та Лонжисько! губернiй у м. Цехановi евре! за допомогою ксьондзiв придбали землю, на якш ранiше планувалося будувати церковнопарафiяльну росiйську школу.Автор робить висновок, що саме евре! спiльно з ксьондзами перешкоджали отримувати освiту роаянам [18, с. 35-36].
Це шщо iнше, як спроба вплинути на формування негативного образу евре!в.
У статп пiд назвою «Що прше - жид чи шмець» !! авторка, вiдома дiячка СРН С. де Birre обгрунтовувала юдофобську позищю росiйських чорносотенцiв тим, «що Свропа не вживае шяких заходiв проти того, що вже вщбуваеться у нш i загрожуе !й загибеллю, а саме: навалою жидiв», i далi: «Я навiть думаю, що знищення жидiв вiдбуваеться за допомогою жовто! раси, тому що бша арiйська раса виявляеться нездатною до того, тддавшись повнiстю жидiвству. С ще шша навала, яка загрожуе Сврот i свiту: навала шмщв, якi загрожують усiм неповноцiнним народам поневоленням i бщшстю» [19, с. 6].
Чорносотенщ у дусi тогочасно! внутршньо! полiтики Росшсько! iмперi! на сторшках даного пресового органу вщверто формували образ еврея-лихваря, ворога держави i православно! церкви,звинувачували !х у вах економiчних негараздах, якi у той перюд вiдбувалися державi.
Значна частина публшацш була присвячена «незаконному», зпдно з позицiею чорносотенцiв проживанню евре!в у рядi населених пункпв краю. В однiй iз них чорносотенець I. Горбик наголосив, що на станцп Маневичi (Луцький пов^) проживало багато евре!в, яким там було заборонено селитися. «Ц евре! зазвичай наносять значну шкоду мюцевому селянству, тому що еврей, не обманувши, не може жити», -стверджував вш. Лише тсля звернення мюцевих членiв СРН до полщп декого з евре!в примусово виселили, але через декшька днiв вони повернулися назад. Заможних евре!в полщя взагалi не турбувала [20, с. 23-24]. В шших статтях, зокрема, «Куди дiваються губернаторськi розпорядження про виселення евре!в?» [21, с. 23], «Жидiвськi голодранцi» [22, с. 23-24] чорносотенщ звинуватили мюцевих селян i полiцiю у тому, що !х пiдкупили заможнi евре!, щоб вони перешкоджали !х виселяти.
Отже, аналiз матерiалiв, опублiкованих у «Поча!вському листку», свщчить, що вiн е важливим джерелом, яке дае змогу об'ективно дослiдити юдофобську полiтику росiйських чорносотенщв i РПЦ на Bолинi на початку ХХ ст.
Таким чином, аналiз «Поча!вського листка», який з 1906 р. був пресовим органом СРН на Волиш, дозволяе констатувати, що чорносотенщ спшьно з РПЦ на початку ХХ ст. проводили вщверту антиеврейську, антипольську й антишмецьку пропаганду. Ыщаторами тако! дiяльностi були як владш структури Росiйсько! iмперiй, так i православне духовенство. Рiзнi за тематичною спрямованiстю цi публшацп мали одну мету: довести читачевi «вищiсть i безгрiшнiсть росiян i РПЦ» над iншими етнiчними групами й конфеаями. У результатi це загострило й так непросп мiжетнiчнi взаемовiдносини на Bолинi.
Список використаних джерел
1. Цецик Я. П. Пол^ика росшських чорносотенцiв вiдносно евре!в на Bолинi на початку ХХ ст. / Я. П. Цецик // Науковi записки [Вшницького державного педагопчного унiверситету iменi Михайла Коцюбинського]. Сер. : Iсторiя. —2016. - Вип. 24. - С. 51-56 ; Tsetsik Ya. P. Politika rosiyskih chornosotentsiv vidnosno evreyiv na Volini na pochatku HH st. / Ya. P. Tsetsik // Naukovi zapiski Vinnitskogo derzhavnogo pedagogichnogo universitetu imeni Mihayla Kotsyubinskogo : Zb. nauk. prats. Seriya : Istoriya. - Vip. 24. - Vinnitsya : FOP Korzun D. Yu., 2016. - S. 51-56.
2. Волынская штунда и ее связь с Германией // Почаевский листок. -1915. - № 6.15 февр.. - С. 5-6 ; Volynskaya shtunda i ee svyaz s Germaniey // Pochaevskiy listok. -1915.
- № 6.- 15 fevr. - S. 5-6.
3. Немецкие колонии // Почаевский листок. - 1915. - № 1. - 9 янв. - С. 5-10 ; Nemetskie kolonii // Pochaevskiy listok. - 1915. - № 1. - 9 yanv. - S. 5-10.
4. Немецкая защита русского баптизма // Почаевский листок. - 1915. - № 1. -9 янв.
- С. 4 ; Nemetskaya zashchita russkogo baptizma // Pochaevskiy listok. - 1915. - № 1. -9 yanv. - S. 4.
5. де Витте Е. Швабы или австрийцы / Елизавета де Витте// Почаевский листок. -1915. - № 7. - 22 февраля. - С. 7 ; de Vitte Ye. Shvaby ili avstriytsy / Elizaveta de Vitte// Pochaevskiy listok. - 1915. - № 7. - 22 fevralya. - S. 7.
6. Немечество хуже татарщины или тевтоны наших дней // Почаевский листок. -1915. - № 8. - 28 февр. - С. 13-15 ; Nemechestvo khuzhe tatarshchiny ili tevtony nashikh dney // Pochaevskiy listok. - 1915. - № 8. - 28 fevr. - S. 13-15.
7. Что говорил в Думе епископ Холмский Евлогий об отношении католиков к православным // Прибавление к Почаевскому листку за 1908 год. -№ 17-18. - С. 136-137 ; Chto govoril v Dume episkop Kholmskiy Yevlogiy ob otnoshenii katolikov k pravoslavnym // Pribavlenie k Pochaevskomu listku za 1908 god. -№ 17-18. - S. 136-137.
8. Печуловский А., свящ. Кара Божия за измену православию / свящ. А. Печуловский // Почаевский листок. - 1906. - № 9. - С. 69-70 ; Pechulovskiy A., svyashch. Kara Bozhiya za izmenu pravoslaviyu / svyashch. A. Pechulovskiy // Pochaevskiy listok. - 1906. - № 9. - S. 69-70.
9. За чужими погнались, а своих не уберегли // Почаевский листок. - 1906. - № 9. -С. 70 ; Za chuzhimi pognalis, a svoikh ne uberegli // Pochaevskiy listok. - 1906. - № 9. - S. 70.
10. Фанатизм ксендза // Почаевский листок. - 1906. - № 9. - С. 71-72 ; Fanatizm ksendza // Pochaevskiy listok. - 1906. - № 9. - S. 71-72.
11. Польская хитрость // Прибавление к Почаевскому листку за 1907 год. -№ 20-21.
- С. 164-165 ; Polskaya khitrost // Pribavlenie k Pochaevskomu listku za 1907 god. -№ 20-21.
- S. 164-165.
12. Копачева О. Ксьондзовская наглость / О. Копачева // Прибавление к Почаевскому листку за 1908 год. -№ 34-35. -С. 343 ; Kopacheva O. Ksondzovskaya naglost / O. Kopacheva // Pribavlenie k Pochaevskomu listku za 1908 god. -№ 34-35. -S. 343.
13. До католиков Виленской, Волынской, Подольской и Холмской земли // Прибавление к Почаевскому листку за 1908 год. -№ 5. -С. 36-37 ; Do katolikov Vilenskoy, Volynskoy, Podolskoy i Kholmskoy zemli // Pribavlenie k Pochaevskomu listku za 1908 god. -№ 5. -S. 36-37.
14. Державний архiв Рiвненськоi обласп (далi Держархiв Рiвненськоi обл.), ф. 634, оп. 5, спр. 48, арк. 46 ; Derzhavniy arkhiv Rivnenskoi oblasti (dali Derzharkhiv Rivnenskoi obl.), f. 634, op. 5, spr. 48, ark. 46.
15. Молдавский П. Жид скачет, а крестьяне с. Новосельцы и деревни Богдановка плачут / П. Молдавский// Почаевский листок. - 1911. - № 14-15. - С. 11 ; Moldavskiy P. Zhid skachet, a krestyane s. Novoseltsy i derevni Bogdanovka plachut / P. Moldavskiy// Pochaevskiy listok. - 1911. - № 14-15. - S. 11.
16. Молдавский П. 166 левых депутатов, жиды и деревня / П. Молдавский // Почаевский листок. - 1911. - № 14-15. - С. 12 ; Moldavskiy P. 166 levykh deputatov, zhidy i derevnya / P. Moldavskiy // Pochaevskiy listok. - 1911. - № 14-15. - S. 12.
17. Штуль А. Издевательство евреев над личностью христьянина / А. Штуль // Почаевский листок. - 1911. - № 14-15. - С. 35 ; Shtul A. Izdevatelstvo evreev nad lichnostyu khristyanina / A. Shtul // Pochaevskiy listok. - 1911. - № 14-15. - S. 35.
160
18. Молдавский П. Жидовские каверзы и радость ксьондзов / П. Молдавский // Почаевский листок. - 1911. - № 14-15. - С. 35-36 ; Moldavskiy P. Zhidovskie kaverzy i radost ksondzov / P. Moldavskiy // Pochaevskiy listok. - 1911. - № 14-15. - S. 35-36.
19. де Витте Е. Что хуже - жид или немец / Е. де Витте // Почаевский листок. -1912. - № 15. - 25 февр. - С. 6 ; de Vitte Ye. Chto khuzhe - zhid ili nemets / Ye. de Vitte // Pochaevskiy listok. - 1912. - № 15. - 25 fevr. - S. 6.
20. Горбик И. Сильно присосались, никак не оторвешь / И. Горбик // Почаевский листок. - 1911. - № 19. - 4 июня. - С. 23-24 ; Gorbik I. Silno prisosalis, nikak ne otorvesh / I. Gorbik // Pochaevskiy listok. - 1911. - № 19. - 4 iyunya. - S. 23-24.
21. Тарасюк Ф. Куда деваются губернаторские предписания о выселении евреев / Ф. Тарасюк // Почаевский листок. - 1911. - № 37-38. -10 окт. - С. 23 ; Tarasyuk F. Kuda devayutsya gubernatorskie predpisaniya o vyselenii evreev / F. Tarasyuk // Pochaevskiy listok. - 1911. - № 37-38. -10 okt. - S. 23.
22. Жидовские голодранцы // Почаевский листок. - 1911. - № 37-38. - 10 окт. - С. 23-24 ; Zhidovskie golodrantsy // Pochaevskiy listok. - 1911. - № 37-38. - 10 okt. - S. 23-24.
Стаття надшшла до редакцп 13.06.2016 р.
J. Tsetsyk
ACTIVITIES OF THE BLACK HUNDREDS IN VOLYN IN THE BEGINNING
OF THE TWENTIETH CENTURY IN THE DOCUMENTS OF THE STATE
ARCHIVES OF RIVNE AREAS
In the article the documents that reflect the role of the Russian reactionaries in aggravation of interethnic and interfaith relations in Volyn in the early twentieth century. The influence of the Russian Orthodox Church in promoting the ideology of the Union of Russian people in the region. Based on the analysis of primary sources analyzed the main activities of the Black Hundreds in Volyn province in the early twentieth century. Studied that in the early twentieth century. as a result of strengthening Russification policies of the Russian Empire in many regions of the country experienced a complication of inter-ethnic relations. Was no exception and the Volyn province. The province lived representatives of various ethnic groups, due to the peculiarities of historical and geopolitical development. This is largely affected the ethnic-religious relations.
The basic policies reactionaries aimed at discrediting Poles, Jews and German agricultural settlers in Volyn in the study period. On the basis of the documents proved that this activity was carried out in the context of contemporary domestic politics of empire.
It is proved that the pages of the press agency workers researched the political groups routinely accused members of other ethnic groups and religions in all the troubles that have been in the state.
These activities contributed reactionaries complication of international relations in Volyn, which negatively affected the socio-political life of the region.
Keywords: Volyn province, the Black Hundreds, Catholics, Jews, Germans, interfaith relations, ideology.
