ОСОБЛИВОСТІ АКТУАЛЬНОГО ЧЛЕНУВАННЯ ВСТАВНИХ РЕЧЕНЬ, ЯКІ ПЕРЕДАЮТЬ СЛОВА АВТОРА Текст научной статьи по специальности «Математика»

relations with the poetry of V. Stus generating the original semiotic contexts of his narrative poetics. It seems reasonable to perform the comparative analysis of the cosmological system of V. Stus and those of the precedent representatives of Ukrainian and European symbolist movement to observe the diachronic evolution of the symbolist conceptual sphere in the writings of different periods.

Key words: concept, symbol, cosmology, myth, symbolism.

УДК 811.133.1'367

Н. В. Шемякина

ОСОБЛИВОСТ1 АКТУАЛЬНОГО ЧЛЕНУВАННЯ ВСТАВНИХ РЕЧЕНЬ, ЯК1 ПЕРЕДАЮТЬ СЛОВА АВТОРА

У cmammi розглядаються комушкативш особливост1 (тематична та рематична структура) вставних речень - слie автора на матерiалi сучасног французьког преси. Речення, що аналiзуються, характеризуються ускладненою структурою, що включае в себе широко вживан прикладки, вiдноснi речення з займенником «qui», дiеприкметниковi, дiеприслiвниковi та тфштивш конструкци, а також гх комбтацИ. Безсумтвно, функцюнальна перспектива таких речень стае бшьш складною. Крiм того, видшено елттичш моноремш конструкци. Контекст також стае одним iз факторiв, що ускладнюе актуальне членування таких речень.

Ключовi слова: актуальне членування, конструкщя «пряма мова + слова автора, зворотний порядок ^iв, ускладнене речення, французька публщистика.

Проблемi актуального членування (дал АЧ) придшяли увагу як зарубiжнi, так i в^чизняш дослщники, Ф. Данеш [7], В. Матезiус [3], С. А. Реферовська [4] Н. А. Слюсарева [5] та ш. Необхщно вщзначити, що це питання досить грунтовно розроблене на матерiалi англшсько'1', юпансько'1', шмецько! мов, проте комушкативна функщя французького речення дослщжена ще недостатньо, особливо в мовi преси. Можливо, одшею з причин цього е те, що французькш мовi властивий стабшьний порядок ошв та труднощi АЧ в мовах анал^ично! будови. Проте, треба зазначити, що вже першi спроби аналiзу простого i складнопщрядного речень [6] спростували цю думку.

Метою статтi е аналiз комушкативно! оргашзацп вставного речення - ошв автора в рамках конструкци «пряма мова + слова автора», на матерiалi французько! публщистично! преси, де вставне речення характеризуеться ускладненою структурою. Завданням статп е вивчення можливостей функщонально! перспективи змюту основних типiв постпозитивних вставних речень, спираючись на контекст, лексичнi та граматичш фактори, протиставлення тотожного та вщмшного.

Актуальнiсть дослiдження зумовлена загальною спрямованiстю сучасних лiнгвiстичних дослiджень на аналiз функцiонування мовних одиниць з урахуванням 1'хшх комунiкативно-прагматичних можливостей. Дослщження е актуальним ще й тому, що вставш речення, якi передають слова автора, аналiзуються в мовi преси, одному з основних засобiв шформацп та впливу на суспшьство.

Вiдомо, що АЧ передбачае бшарне членування на тему i рему, визначення яких дослщники дають по^зному. Найбiльш прийнятне формулювання, на наш погляд, дае

Н. А. Слюсарева: «Тема е ноаем тотожного, що реалiзуeться через вщоме, вiрогiдне, визначене, вихiдне, тобто через стару шформащю» [5]. У теорп АЧ визначаеться, що будь-який член речення може бути темою або ремою, порядок слщування тема - рема е прогресивним, а рема - тема - емфатичним, пов'язаним з ритмом речення, з прагненням висловити головне i зв'язати з попередтм реченням.

Розглянемо можливосп функщонально!' перспективи основних структурних титв вставних конструкцш, що передають слова автора:

1. «Des voix bien plus extremistes se font entendre: Le très conservateur Pat Bouchman par exemple: «Admettons? Dit-il? Qu'il nous faille choisir entre un million d'Anglais ou de Zoulous immigrants?, à votre avis, quel est le groupe qui s'adaptera le mieux à la Virginie?» (Le Figaro).

У таких двокомпонентних конструкщях займенник il е анафоричним, представляючи iменник Pat Bouchman (^яч партл у наведеному приклад^. Тут ненаголошений займенник е темою, зливаючись з присудком та стаючи наголошеним в силу свого мюця в кшщ речення, а присудок - ремою. В лшгвютичнш лiтературi [2] вщзначаеться, що iмовiрнiсть того, що особовий займенник може бути ремою, дуже низька, тобто у данш конструкцп порушуеться порядок послщовносп вихщно!' частини висловлення (теми) i того, що повщомляеться (реми). Темо-рематична структура такого вставного речення е такою:

R - T

2. Якщо тдмет виражений власною назвою, вш, звичайно, представляе вiдоме, дане, означае знану особу в крш'ш, у певних колах суспшьства, вiдомого дiяча партп та iн., то вш е темою, а присудок - ремою, як i в першому випадку.

R - T

Наприклад, «Le chancelier de l'Échiquier Kenneth Clarke a vigoureusement défendu hier l'appartenance de son pays à l'Union européenne... «Que cela plaise ou non, le succès de notre relation avec l'Europe est vital pour notre avenir. Nous devons accepter en tant que nation que nous appartenons pour de bon à l'Union européenne et de travailler de manière constructive pour la façonner le mieux possible», a dit M. Clarke. (Le Figaro - samedi).

3. Якщо тдмет - власна назва супроводжуеться вщокремленою прикладкою, яка вносить додаткову нову шформащю, то таю вставн речення мають тему i рему (тдмет i вщокремлена прикладка).

Наприклад «Impossible, en quinze jours d'informer et de motiver les étudiants, affirme David, représentant étudiant au conseil d'administration de Lille -III» (Le Figaro).

Тут тдмет - власна назва David супроводжуеться поширеною прикладкою, яка подае додатковi вщомосп про Давща, який е студентським представником в адмшютративнш радi утверситету Лшь-Ш, тобто це та сама особа. Можлива перестановка «affirme un représentant au conseil d'administration de Lille -III, qui s'appelle David» не змшюе змюту конструкцп. Виходячи з цього, можна сприймати власне iм'я та поширену прикладку як тему i рему, яка повщомляе новi дат, а АЧ можна вщобразити схемою:

R1 - T

I

R2

4. Пщмет, виражений власною або загальною назвою, часто пояснюеться вщносним тдрядним реченням з займенником qui (найчаспше). АЧ таких речень мае деяю особливосп.

Наприклад: «Les ministres européens de l'Emploi et du Travail se sont appliqués vendredi à Luxembourg, lors de leur premier Conseil depuis le sommet d'Amsterdam,

à obtenir des résultats concrets, sur l'égalité hommes - femmes et sur la protection des travailleurs. «Très peu de temps après le sommet d'Amsterdam? Nous avons montré notre volonté de mieux remplir la mission que les chefs d'État et de gouvernement nous ont donné, soit donner un contenu concret à l'Europe sociale», a déclaré le ministre néerlandais du travail EdMelkert, qui présidait le Conseil» (Les Échos).

Вставне речення членуеться на рему - присудок i тему - група пщмета: присудок a déclaré - рема, пщмет le ministre néerlandais du travail Ed Melkert - тема. Вщносне пщрядне речення, як i вставне речення, мае свою предикативнють i модальтсть, i на цш пщстав^ кожне з них передае висловлення i, отже, може членуватися на тему i рему. Вщносний займенник qui, що вводить речення i виконуе функщю тдмета, е анафоричним, представляе вщому вже дшову особу та виконуе функщю теми. Присудок представляе рему, а прямий додаток le Conseil, за правилами французького порядку ошв, займае в реченн останне, найсильшше мюце i входить до складу реми. Формально в цьому випадку комуткативний порядок сшв зб^аеться з граматичним. Та цей прямий додаток представляе вщоме з контексту (= leur premier Conseil), а, як вщомо, рема не може складатися з вщомого та невщомого. I тут АЧ ускладнюеться в зв'язку з залежтстю речення вщ контексту, який може нейтралiзувати системно-мовн опозицп. Майже суворi правила розмщення прямого додатка тсля дiеслова суперечать правилам АЧ. Найбiльшi труднощi в АЧ викликае вщнесення додатюв та обставин, яю можуть вносити нову шформащю або вщому з попереднього контексту, до складу теми або реми. Саме в цьому виявляеться суб'ектившсть АЧ. Але можна знайти пояснення i цьому факту, якщо звернути увагу на стутнь тематичносп дiеслова та прямого додатка, на те, що iнодi обставини та непрямий додаток, що супроводжують присудок, не е метою повщомлення, але вони необхщш для створення комушкативного динамiзму. АЧ ускладнюеться також i тим, що аналiзуеться писемний текст. Для виршення цих проблем потрiбен детальний аналiз змюту вставного речення та близького контексту. Приклади свщчать, що iнодi i прямий додаток, вщомий з контексту, мае меншу стутнь рематичносп, тж присудок, i не е, як у наведеному приклад^ метою повщомлення. Так, у наведеному прикладi важлившим е те, що Ед Мелкерт керував Радою европейських мшю^в пращ. Отже, членування вставного речення з пщрядним вщносним можна вщобразити такою схемою:

R1 - T1 I

T2 (=T1) +R

Конструкци, де перша тема стае темою другого речення, особливо у структурi пщмет - прикладка, Н. А. Слюсарева [5, с. 168] називае двовершинною темою, а С. А. Реферовська [4, с. 75] - в залежносп вщ того, скшьки разiв повторюеться одна i та сама тема у НФС, - двохчасними i т д.

5. У структурних типах вставного речення, яю складаються з присудка, пщмета (власне iм'я), вiдокремленоï прикладки та вщносного пщрядного речення, актуальному членуванню пiдпорядковуеться саме вставне речення, вщокремлена прикладка i пщрядне речення.

Наприклад: «Vancouver a toujours été une ville asiatique, rappelle Woo Juen Pau, directeur de la Fondation Asie Pacifique du Canada qui y voit la porte de l'Amérique du Nord vers l'Asie. A mi-chemin entre Asie et Europe, Vancouver est la ville la plus proche de Hong-Kong, de Singapour ou de Taipei sur le continent américain» (Libération).

Присудок у вставному речент становить рему, пщмет - вщома особа, е темою. Вщокремлена прикладка, що вщповщае на запитання «Хто такий Ву Жуен По?», е другою ремою, яка вносить додаткову шформащю. У вщносному пщрядному речент

займенник qui, як i займенник який в украшськш mobï, означав вщому з контексту особу (Ву Жуен По) i е темою речення. Локативний займенник y (за походженням ivi) в ходi розвитку мови поступово втратив етимологiчне значення, перетворившись у займенник (= à cela), який у XVII-XVIII ст. часто стввщносився не тшьки з iменником (живою iстотою), займенником, а й з цшим реченням (як у наведеному приклад^. Для сучасно'1 мови це явище не характерне [8, с. 172, 174], збер^ае архшчну синтаксичну рису, але можливе. Отже, у наведеному прикладi y дублюе змiст прямо'1 мови («В чому бачить Ву Жуен По дверi Швшчно!' Америки до Азп?» «У цьому»= «У тому, що Ванкувер завжди був азiатським мiстом».

За загальноприйнятою точкою зору, придiеслiвнi займенники е окремими членами речення, яю вщносяться до дiеслова. Так, займенники le, la, les, значення яких не можна зрозум^и без попереднього контексту, вщносять до теми [4, с. 190]. Займенник y (= à cela), непредметний референт, не е винятком з цього правила. Зв'язок з дiесловом не дае тдстави включати щ займенники до складу реми, тому що актуальний синтаксис - це членування на вщоме i невщоме. Виходячи з цього, можна стверджувати, що рематичний комплекс не може складатися з вщомого i невщомого. Двi теми, що означають дане та мютяться перед дiесловом, не змшюють актуального членування (друга тема, яку можна назвати мшротемою, лише тдкреслюе першу тему та рему).

Прямий додаток у вщносному реченш, виражений iменником, у позицп пiсля дiеслова, разом з обставиною становлять рематичний комплекс (присудок + прямий додаток + обставина). Таке ускладнене вставне речення можна представити схемою з трьох тем, мшротеми та двох рем:

R1 - T1 I

R2 (= T1) I

T2 (= R2) + T3 + R3

де T2 представляе мшротему y , що передае змют уаа прямо'1' мови. Наступне речення пояснюе, на якш пiдставi Ву Жуен По вважае Ванкувер азiатським мютом.

6. У вставному реченнi, що складаеться з присудка, обставини мюця часу, виражених iменником, та пщмета - iменника (Prédicat + Circ. nom de lieu / de temps - S (nom), як у поданому нижче прикладк

«Les conglomérats sont démodés. L'heure est au recentage et à la spécialisation. La plus grosse insulte adressée au patron de Canada... lors de son OPA sur le groupe hôtelier Forte était que cette opération allait créer un conglomérat », commentait au début du mois un chroniqueur de l'hebdomadaire britannique The Observer» (Le Figaro) - тдмет з неозначеним артиклем е референтним, оскшьки уособлюе одного з хронiкерiв газети «The Observer», але невщомо, кого конкретно. Артикль мае значення «якийсь» i наближаеться до чисшвника. Информативна теорiя артикля стверджуе, що iменник з неозначеним артиклем вводить нове, тобто рему. З точки зору контекстуально'1' теорп артикля, iменник з неозначеним артиклем вводить нову рiч, об'ект, невщомий читачевг

Дiеслово означае дане доволi рщко, непевною умовою при цьому е опора на контекст, конситуащю. Часткове диктальне запитання: «Хто коментував висловлювання на початку мюяця?» тдтверджуе: Т - присудок + обставина, R -тдмет. Уживання неозначеного артикля або чисшвника перед тдметом потребуе подальшого пояснення (катафора) в текстг ^Информативна структура таких речень вщповщае схемк

T - R

7. Вставш речення, якi мають у своему складi вiдокремлений дieприкметник тепершнього або минулого часу, iнфiнiтив, дiеприслiвник, якi створюють додаткову предикативнiсть, мають дворемну структуру. Треба вщзначити, що Н. А. Слюсарева [5, с. 130, 132] не визнае предикатившсть шфштивних, дiеприслiвникових та дiеприкметникових конструкцш на тiй пiдставi, що предикатившсть характерна для вщмшюваних форм дiеслова, якi мають категорiю часу та способу дп, але визнае за ними iншi риси, характернi для предикативних конструкцш - вказiвку на д^ або стан. Спираючись на це, цим конструкщями властивий темо-рематичний принцип оргашзацп та рематичний характер.

«Nous n'avons de leçon à recevoir de personne en matière de démocratie», a ajouté le porte-parole algérien, relevant ainsi le motif essentiel du report de la rencontre» (Le Monde). Це речення вщповщае схемг

r1 1 R2 j т

8. Елштичш конструкци вставного речення, яю вводяться прийменником selon, являють собою монорему, вщповщаючи найчастiше на часткове диктальне запитання «хто говорить?». Вставне речення представляе неповноскладене частково шформативне висловлення, в якому вщсутня тема. Рема в даному випадку не завжди зб^аеться з новим, бо iменник у цьому реченш може означати ютоту (власну назву) та неютоту: Selon + S nom animé / inanimé - R.

Деяю вчеш [1, с. 131] вважають, що речення може не мати реми, а складатися з теми (у незакшчених висловлюваннях), а також говорять про здатшсть власно'1 назви виступати в функцп реми, що пщтверджуеться запитанням «Хто це сказав?».

Наприклад: «Mais encore, cette emprise brouille l'image de la CGT-FO, selon Pierre Gendre de la Fédération des Banques» (Le Figaro).

9. Вставш речення, яю складаються з comme + Prédicat + S, розчленовуються на рему (comme + verbe) i тему - iм'я або загальну назву з означеним артиклем, представляючи особу, вщому з попереднього контексту, або одиничну в своему родь

Наприклад: «La présence à la tête des ministres-clés et parmi les conseillers de Lionel Jospin de personnalités convaincues de cette vérité première a été comprise à Bonn comme une garantie que la France «restera un partenaire aussi fiable que l'Allemagne en Europe, comme l'a dit le président du groupe Chrétien-démocrate au Bundestag Wolfgang Schéuble»» (Le Monde). Схема АЧ е такою:

R - T

Майже завжди подiбнi вставш речення супроводжуються займенником le, присутшсть якого, на думку Ж. та Р. Лебщуа , змшюе семантику всього речення: при його наявносп акцентуеться споаб, яким було щось сказане, вщсутшсть le означае констатащю факту [8, с. 135]. Le входить до складу реми.

Слщ вщзначити, що тема i рема як функцюнально-семантичш категорп легше визначаються у мовленш, де мовець сам розставляе акценти, його намiр супроводжуеться штонащею та наголосом, часто жестикулюванням. Щодо писемно'1 мови, то до ïï членування треба пщходити , як рекомендуе Н. А. Слюсарева [5, с. 12], спираючись на аналiз «зсередини» та «1ззовш», тобто виявляючи темо-рематичш зв'язки у самому реченш та спираючись на контекст, порядок слщування члешв речення, анафоричш та катафоричш зв'язки, лексичш та граматичш характеристики, яю дозволяють зрозум^и розгортання iнформативноï структури речення та тексту. Проте, навт при цьому, здавалося б об'ективному пщход^ актуальне членування писемного тексту не позбавлене вщтшку суб'ективносп.

Отже, проведений аналiз комунiкативних особливостей французького постпозитивного вставного речення - сшв автора, для якого характерним е зворотний порядок сшв та ускладнена або надускладнена структура за рахунок вживання вщокремлено'1' прикладки, вщносного речення з qui, дiеприслiвникового, дiеприкметникового та шфштивного зворотiв, дозволяе констатувати:

- присудок у бшьшосп випадкiв е ремою, а пщмет, що являе собою вщоме, тотожне, - темою;

- вщокремлена предикативна прикладка, вносячи додаткову шформащю, здшснюе функщю друго'1' реми;

- вщносне речення, яке супроводжуе пщмет, мае власне членування (qui - тема, присудок - рема);

- надускладнене речення за рахунок сполучення вщокремлено'1' прикладки i вщносного речення складаеться з реми i теми вставного речення, друго'1' реми (вщокремлена прикладка) та теми - реми вщносного речення;

- iнодi пщмет може бути ремою (якщо це iменник з неозначеним артиклем, що потребуе подальшого пояснення у тексп), а присудок темою;

- для вщокремлених дiеприкметникiв, дiеприслiвникiв, iнфiнiтивiв характерна функщя друго'1' реми у зв'язку з тим, що вони надають додаткову шформащю;

- якщо вставне речення складаеться з iменника з прийменником selon, воно представляе собою монорему, незалежно вщ характеристик iменника;

- вставш речення, яю вводяться приатвником comme, подшяються на рему (comme + присудок) та тему (пщмет). Якщо у складi цих речень е займенник le, вш змшюе семантику вставного речення, наголошуючи на тому, як саме вщбуваеться дiя, i на цш пiдставi може бути вщнесеним до реми.

Список використаноУ л1тератури:

1. Гак В. Г. Теоретическая грамматика французского языка. Синтаксис / В. Г. Гак. - Москва : Высшая школа, 1986. - 220 с. ; Gak V. G. Teoreticheskaya grammatika frantsuzskogo yazyka. Sintaksis / V. G. Gak. - Moskva : Vysshaya shkola, 1986. - 220 s.

2. Ковтунова И. И. Современный русский язык. Порядок слов и актуальное членение : учеб. пособие / И. И. Ковтунова. - Москва : Просвещение, 1976. - 238 с. ; Kovtunova I. I. Sovremennyy russkiy yazyk. Poryadok slov i aktualnoe chlenenie : ucheb. posobie / I. I. Kovtunova. - Moskva : Prosveshchenie, 1976. - 238 s.

3. Матезиус В. О так называемом актуальном членении предложения / В. Матезиус // Пражский лингвистический кружок : сб. статей. - Москва : Прогресс, 1967. - С. 239-245 ; Matezius V. O tak nazyvaemom aktualnom chlenenii predlozheniya / V. Matezius // Prazhskiy lingvisticheskiy kruzhok : sb. statey. - Moskva : Progress, 1967. -S. 239-245.

4. Реферовская Е. А. Коммуникативная структура текста в лексико-грамматическом аспекте / Е. А. Реферовская. - Ленинград : Наука, 1989. - 168 с. ; Referovskaya Ye. A. Kommunikativnaya struktura teksta v leksiko-grammaticheskom aspekte / Ye. A. Referovskaya. - Leningrad : Nauka, 1989. - 168 s.

5. Слюсарева Н. А. Проблемы функционального синтаксиса современного английского языка / Н. А. Слюсарева. - Москва : Наука, 1981. - 206 с. ; Slyusareva N. A. Problemy funktsionalnogo sintaksisa sovremennogo angliyskogo yazyka / N. A. Slyusareva. -Moskva : Nauka, 1981. - 206 s.

6. Шанцев В. Г. Порядок слов в придаточных относительных предложениях в современном французском языке (структурно-грамматический и коммуникативно-синтаксический аспекты) : автореф. дис. ... канд. филол. наук : спец. 10.02.05 / Виктор

Тимофеевич Шанцев ; Моск. гос. пед. Ин-т ин. яз. им. Мориса Тореза. - Москва, 1977. -30 с. ; Shantsev V. G. Poryadok slov v pridatochnykh otnositelnykh predlozheniyakh v sovremennom frantsuzskom yazyke (strukturno-grammaticheskiy i kommunikativno-sintaksicheskiy aspekty) : avtoref. dis. ... kand. filol. nauk : spets. 10.02.05 / Viktor Timofeevich Shantsev ; Mosk. gos. ped. In-t in. yaz. im. Morisa Toreza. - Moskva, 1977. -30 s.

7. Danes F. Functional Sentence Perspective and the Organization of the Texte / F. Danes // Papers of functional sentence perspective / ed by F. Danes. - Prague : Âcademia, 1974 - 222 s.

8. Le Bidois G. Syntaxe du français moderne. Ses fondements historiques et psychologiques / G. Le Bidois, R. Le Bidois. - Paris, A. Picard, 1967. - T. II. - 794 p.

Стаття надшшла до редакцп: 23.04.2018.

N. Shemiakina

FEATURES OF THE ACTUAL DIVISION OF PARENTHETICAL CLAUSES, WHICH CONVEY AUTHOR'S WORDS

The problem of the actual division was given much attention both by foreign and Ukrainian researchers on the material of different languages, but the communicative function of the French parenthetical clause - author's words - has not been studied enough, especially in the language of the press.

The purpose of the article is to analyze the communicative organization of the parenthetical clause - author's words - in the framework of the construction «direct speech + author's words» on the material of the press, where the parenthetical clause is characterized by a complicated structure.

The author of the research considers the possibilities of the actual division of the content of the main types of the parenthetical clause relying on the context, lexical and grammatical factors, contrasting theme and rheme.

The conducted analysis of the communicative features of the French postpositive parenthetical clause - author's words - which is characterized by the reverse word order and complicated or overcomplicated structures due to the use of loose apposition, the relative clause with qui, the misrelated participial clause, the participle and infinitive, shows:

- the predicate in most cases is a rheme, and the subject, which is known, identical, is a theme;

- the loose predicative apposition providing additional information carries out the function of the second rheme;

- the relative clause, which accompanies the subject, has its own division (qui is the subject, the predicate is rheme);

- the overcomplicated clause due to the combination of loose apposition and the relative clause consists of rheme and theme of the parenthetical clause, the second rheme (loose apposition) and theme - rheme of the relative sentence;

- sometimes the subject may be rheme (if it is a noun with an indefinite article, which needs further explanation in the text), and the predicate is theme;

- misrelated participial clauses, participles and infinitives are characterized by the junction of the second rheme as they provide additional information;

- if the parenthetical clause consists of a noun with the preposition selon, it is a monorheme, regardless of the characteristics of a noun;

- parenthetical clauses, which are introduced by the adverb comme, are divided into rheme (comme + the predicate) and theme (the subject). If these sentences contain

the pronoun le, it changes the semantics of the parenthetical clause, emphasizing how the action takes place, and on this basis can be attributed to rheme.

Key words: actual division, construction «direct speech + author's words», reverse word order, complicated sentence, French press.

УДК 811.511.111+811.161.2]'366.58

А. А. Шульга

ГРАМАТИЧНА КАТЕГОРИЗАЦ1Я АСПЕКТУАЛЬНОСТ1 В УКРАШСЬКШ ТА Ф1НСЬК1Й МОВАХ

У статт1 проанал1зовано так граматичнг категори, як час I вид в украшськт г ф1нсьюй мовах в гхньому спгввгдношеннг з функцгонально-семантичною категоргею аспектуальност1. Визначено I схарактеризовано 5 клаЫв аспектуальних д1есл1в в украшськт мовг г виявлено гхш умовнг вгдповгдники у ф1нсьюй мовг. Установлено в1дм1нност1 у граматичнт категоризацИ аспектуальност1 у з1ставлюваних мовах як термтологгчно, так I онтолог1чно.

Клю^о^^ слова: категор1я аспектуальност1, граматична категоризащя, д1есл1вна категор1я виду, категор1я часу, аспектуальн класи д1есл1в.

Постановка проблеми. Дieслово як категорiя, що описуе рiзнi ситуацп, пов'язаш з дiями, станами тощо людини, а також розкривае рiзнi аспекти 1хнього вияву, продовжуе залишатися центральним лексико-граматичним класом ошв у будь-якш мовi завдяки свош складнш i розгалуженш паради^ форм [4]. Основною фундаментальною категорiею дiеслова на тлi iнших е аспектуальтсть, або категорiя виду [11], яка й дос викликае жвавi дискусп при п вивченнi, особливо у плаш способiв реалiзащi та видових характеристик дiеслiв у неспорщнених мовах [3].

Через складнiсть п категорiального статусу сформувалася навiть окрема наука -аспектолопя, яка мае на мет дослiдити граматичний склад та граматичну семантику мови, тобто всю сферу аспектуальносп, яка мае о^м виду рiзноманiтнi iншi явища, схожi або сумiжнi з видом у змютовому або функцiонально-семантичному вщношенш [9]. Окрiм граматичних видових та видо-часових категорш аспектологiя вивчае аспектуальш класи дiеслiв (динамiчнi / статичш, граничнi / неграничнi) та 1'хш пiдкласи, тобто способи дп, а також рiзноманiтнi аспектуально релевантнi компоненти контексту, виражеш недiеслiвною лексикою i засобами синтаксису [12].

Метою статт е зiставлення граматичних способiв i засобiв вираження категорп аспектуальностi в украшськт та фiнськiй мовах.

Анал1з останн1х досл1джень. Дослiдження функщонально!' та семантично'1 сфер категори аспектуальностi здшснювалося О. Бондарком, З. Вендлером, К. Городенською, А. Загнiтком, Г. Залiзняк, Ю. 1саковою, М. Кальком, Ю. Масловим, А. Мустайокi, Х. Томмолою, А. Шмельовим та iн. ученими, проте зютавний аналiз цього явища у мовах рiзноi морфолого-типолопчно!' будови залишаеться актуальним i перспективним.

Виклад основного матер1алу. Аспектуальнiсть, за О. В. Бондарком, визначаеться як функщонально-семантична категорiя, «змютом яко'1 е характер протшання дп, а формою вираження - морфолопчш, словотворчi та лексичш засоби за участi деяких