CC BY
61Учет записки Тавршського нацюнального ушверситету м. В. I. Вернадського Серiя «Фiлологiя. Сощальш комуткацп». Том 24 (63), №1 Ч.2. 2011 р. С. 25 - 31.
УДК 811.161.2'367.3
ПАРЦЕЛЯЦ1Я ЯК ОДИН 13 ПРИЙОМ1В ЕКСПРЕСИВНОГО СИНТАКСИСУ
Ачилова В. П.
Тавршський нацюнальний ушверситет м В.1. Вернадського, Смферополь, Украта
У стата охарактеризовано парцелящю як стилютично маркований прийом оргашзаци тексту, вщмежовано парцельований компонент простого речення вщ неповного речення, слова-речення чи сегментовано! конструкцй (називного теми). Ключовi слова: експресивний синтаксис, парцелящя, парцелят.
Серед виражальних засоб1в сучасно! украшсько! л1тературно1 мови е таю синтаксичш конструкцй, що вщзначаються оригшальшстю форми внаслщок експресивних модифшацш структуры простого чи складного речення. До них належать таю явища, як елшс, замовчування, повтор, асиндетон (безсполучниковють), полюиндетон (багатосполучниковють), шверс1я, синтаксичний паралел1зм, риторичне питання, сегментащя, парцелящя та ш.
Парцелящя (вщ фр. рагсе11ег - под1ляти на др1бш частини) - це "прийом стилютичного синтаксису, що полягае в розчленуванш цшсно! змютово-синтаксично! структури на штонацшно та пунктуацшно ¡зольоваш комушкативш частини - окрем1 речення" [9, с. 369]. Наприклад: На воротях, виряджаючи нас, тужила мати. Сива, стара й безпорадна(А. Головко).
Як вщомо, дослщження мовленневого членування речення започаткував у 3040-х роках 20 столггтя чеський лшгвют В. Матез1ус, який став розр1зняти статичний та динам1чний аспекти речення. Французький лшгвют Ш. Балл1 описав видшення частини речення в самостшну одиницю 1 назвав це явище дислокащею.
У росшському мовознавств1 вщдшеш компоненти речення спочатку вважали неповними реченнями (О.М. Пешковський, О.О. Шахматов). Згодом членування цшсно! структури речення на юлька штонацшно-смислових частин стали позначати термшом приеднання, уведеним у науковий об1г завдяки роботам Л.В. Щерби, В.В. Виноградова \ С.С. Крючкова, у яких сформульовано основш ознаки приеднання як особливого виду синтаксичного зв'язку, вщмшного вщ здавна вщомих сурядного 1 тдрядного.
Висловлювання Л.В. Щерби, В.В. Виноградова, С.С. Крючкова про приеднувальний зв'язок надовго визначили характер дослщжень у цш сфер1. Роботи про приеднання, написаш в 50-60-т роки, характеризуються надзвичайно широким, не введеним у ч1тю граматичш меж1 трактуванням цього поняття. Термш парцелящяна означення явища розчленування едино! граматично! структури на частини, як пише Н.П. Плющ, одним ¡з перших серед мовознавщв застосував О Ф. Сфремов [10, с. 68]. З тих тр обидва термши, яю виявилися до певно! м1ри синошм1чними \ недостатньо взаемно визначеними, стали використовуватись паралельно або ж парцелящя розглядалась як р1зновид приеднання.
Укра!нсью дослщники активно почали вивчати членування едино! граматично! структури на частини з 60-х роюв 20 столiття i розглядали вщдшеш компоненти як приеднувальнi конструкци (1.Г. Чередниченко, М.У. Каранська) чи рiзновид приеднувальних конструкцiй i для !х називання пропонували термiни приеднувально-видыьт речення (1.З. Петличний), видыьтречення (П С. Дудик, П.П. Коструба) [4, с. 194].
Вщдшеш компоненти квалiфiкувались як неповш речення (Н.Ю. Шведова, 1.Г. Чередниченко, С.В. Кротевич, П.П. Коструба, 1.З. Петличний) або ж ця характеристика не вказувалась, а тшьки описувалися !хш стилiстичнi функци (1.О. Попова, В.В. Виноградов, С.С. Крючков, Н.С. Валпна) [4, с. 196-197].
Розмежування парцеляци i приеднання стало можливим шсля видiлення в синтаксичнш структурi речення двох аспектiв: конструктивного (статичного) i функцiонального (динамiчного). Найбшьш чiтко це розмежування проведено в монографи В.А. Белошапково! "Сложное предложение в современном русском языке" та в пошбнику "Современный русский язык. Синтаксис": "... необхщно вiдрiзняти вщ приеднання як явища динамiчного аспекту, що полягае в незбiговi меж речення як статично! i як динамiчно! структури ... приеднання як певний тип смислових вщношень - вщношення д о д а в а н н я" [1, с. 27]. Оскшьки приеднання як вщношення додавання виражаеться певними сполучниками i поеднанням сполучниюв з рiзними лексичними елементами, то, на думку дослщнищ, передбачае певнi схеми речення, тобто е явищем статичного аспекту, i не вимагае комушкативного вiддiлення частини статично! структури [1, с. 27]. Таким чином, приеднувальш вщношення стали розглядатись як однопорядковi з шшими типами вiдношень: роздшових, протиставних тощо. У мовленнi ж при певному комунiкативному завданнi можливий розрив едино! структури речення на кшька комунiкативних одиниць. Такий розрив "е суттю парцеляцi! як особливого явища комушкативного аспекту, яке зв'язане з актуальним членуванням i - ширше -взагалi з комушкативним аспектом мовлення" [2, с. 162].
Для послщовного розмежування приеднання i парцеляцi! суттеве значення мають роботи А.Ф. Прияткшо!, П.В. Кобзева, А.В. Колесникова та ш., присвяченi дослщженню приеднання як явища статичного аспекту речення, та пращ В.К. Покусаенко, О.О. 1ванчиково!, Ю.В. Ванникова та ш., у яких аналiзуеться парцелящя як явище динамiчного аспекту речення [12, с. 121-122].
Переконливими вважаемо мiркування А.П. Сковородникова, що поле явища приеднання мае опозищю "центр (ядро) - периферiя". Ядром цього поля виступають п синтаксичнi конструкци, у яких специфiчне значення приеднання - значення додавання (уточнення, роз'яснення, розвиток рашше висловлено! думки) виражаеться специфiчними приеднувальними сполучниками. При такому "ядерному" приеднанш не може бути ситуацп нерозрiзнення приеднання i парцеляци, але може бути ситуацiя сумщення цих явищ, ситуацiя накладання парцеляци на приеднання. Наприклад: Вона завжди дорожила ам'ею. Та й тепер дорожить (З газети).
До менш яскраво! зони ядра "поля приеднання" дослщник зараховуе, по-перше, п випадки, коли значення приеднання виражаеться, ^м iнтонацi!, поеднанням
сурядних сполучниюв ( деяких вставних ств) iз залежними формами або / i з лексико-граматичним повтором. При цьому достатньо пунктуацшних показниюв для розмежування конструкцiй з "чистим" приеднанням вiд структур, у яких приеднання сумщаеться з парцелящею. Наприклад: У головного 7нженера теж справи. I теж невiдкладнi(З газети). По-друге, сюди входять випадки, коли приеднувальш вщношення виражаються сполучником i, що знаходиться всерединi друго! предикативно! частини перед логiчно видшеними словом. I в цих конструкщях можливе сумiщення приеднання з парцелящею, пор.: Доповгдь обговорювалась активно, виступав 7 допов1дач. - Обговорення допов1д1 було активним. Виступав i доповiдач.
Периферiею "поля приеднання" дослщник вважае т численнi висловлення, у яких единим формальним показником приеднувальних вщношень мiж компонентами конструкцi! е штонащя. Це стосуеться приеднання члена (або члешв) речення, пiдрядних та сурядних предикативних частин, а також компонент складного безсполучникового речення. Таке "перифершне" приеднання i парцеляцiя знаходяться в позици формального нерозрiзнення. I в цьому випадку можливе сумщення приеднання i парцеляцi!. Для розмежування двох явищ використовуеться експериментальне зняття "паузи крапки" й аналiз контексту за критерiем умисностi - невмисностi (з точки зору автора). Так, парцельованими е конструкцп з швершею чи з дистантним розташуванням вiддiленого компонента - члена речення: Редакция отримала листа. Доситьнезвичайного(З газети); Щовечора ми збирались 7 слухали, як вгн читав свое 7 чуже. Годинами(З газети). Не вважаються парцельованими конструкци, до яких не можна застосувати (через структурш чи семантичш причини) експериментальне зняття вщдшення. Пор.: А я все життя так пишу. I дехто тший. - А я все життя так пишу, 7 дехто тший [так пише] [12, с. 123-126]. Парцельована тдрядна частина координуеться з попередньою головною, граматично залежить вщ не! i структурно не вiдрiзняеться вiд непарцельовано! пiдрядно!. Значення додаткового повiдомлення вщдшено! пiдрядно! частини завжди вторинне, воно нашаровуеться на основне граматичне значення i тому е мовленневим. Наприклад: Прошу вас, побереж1ться. Бо мет погане привидыось(Г. Тютюнник). У конструкщях iз сурядним чи безсполучниковим зв'язком виникае проблема розрiзнення парцеляци i псевдопарцеляци, розв'язати яку допомагае iмовiрнiсно-статистичне дослiдження: при бiльшiй вiрогiдностi оформлення певного змiсту кiлькома компонентами можна говорити про поеднання речень у складному синтаксичному цшому, якщо ж це тшьки стилютичний прийом розчленування, то йдеться про парцелящю. Пор.: Набирае оберт1в процес приватизацИ' в Мар1упол1. Сл1дом за невеликими тдприемствами сфери побуту 7 громадського харчування розпочали зам1ну форми власност1 м1сцев1 велетт 1ндустрИ' (З газети). - Основне завдання банюв - забезпечити стабтьтсть валюти. Основна вимога Их -мати ятсь гаранти(Згазети) [12, с. 126-127; 8, с. 9-12].
У роботах кшця 20 - початку 21 ст. явища приеднання i парцеляци розмежовуються послщовно (Л.О. Кадомцева, Н.П. Плющ, С.М. Марич, Л.1. Конюхова, А.П. Загштко, В.В. Жайворонок, Г.А. Коцюбовська, К.Ф. Шульжук, П.С. Дудик та ш.).
Отже, суть приеднання як синтаксично! категори полягае в додаванш до речення якогось компонента - члена речення або предикативно! одинищ. Таке додавання здшснюеться за допомогою спещальних формальних засоб1в -приеднувальних сполучниюв чи шших сл1в, яю виконують цю ж функщю (та й, та ще, та до того, та на додаток, ще й, а також, i ще, i до того, i притому, i причому, i навгть, i крiм того, i також, i до речi, зокрема, наприклад, головним чином тощо). Парцелящя ж на вщм!ну вщ приеднання вщбуваеться в рамках висловлення, яке може дор1внювати як простому, так { складному реченню. Вщчленований компонент завжди знаходиться за межами т1е! частини висловлення, яку вш поширюе, 1 вщдшяеться вщ не! знаком кшця речення. При цьому формальш зв'язки м1ж складниками парцельовано! конструкци збер1гаються, а знак кшця речення е сигналом !хнього штонацшного, а не граматичного розриву. У деяких випадках можливе сумщення приеднання { парцеляци.
З'ясування сутност явища парцеляци входить у проблему кореляци мовного 1 мовленневого членування, у проблему меж речення { висловлення. Як переконливо доводив ще Ш. Балл!, "факти розмовного мовлення вимагають перегляду найелементаршших понять нормативного синтаксису, яю стосуються структури речення: порядку сл1в, категори сурядносп { тдрядност { навпъ самого поняття едносп фрази" (Цит. за: [10, с. 69]). Корелятивними одиницями мовного 1 мовленневого членування визнаються вщповщно речення { висловлення. Речення реатзуеться в мовленш висловленням (або висловленнями), а висловлення не завжди е цшсним вщображенням структури речення. Вщдшеш компоненти, яю в мовленш функщонують самостшно, залишаються синтаксично несамостшними одиницями в систем! мови, тобто продовжують належати до структури вихщного речення.
Отже, парцелювання належить до розчленування на р!вн! мовленнево! комушкаци, тобто це "спос!б мовленневого оформлення синтаксично! структури (речення) к!лькома комушкативними одиницями" [13, с. 108]. Для позначення першого складника парцельовано! конструкци в мовознавчш л!тератур1 вживаються р!зш термши: базова частина, базова структура, базова конструкция, вих1дне речення, опорне речення тощо. Другий складник конструкци називають парцельованим компонентом, парцелятом.
Парцелювання тдпорядковане загальномовним законом1рностям: речення розчленовуеться на частини не довшьно, а лише в певних мюцях { за певних умов. Парцелюватися можуть ус синтаксичш утворення, яю беруть участь в оргашзаци речення - простого чи складного - й при цьому реатзують р!зш типи синтаксично! залежност!. Це вс члени речення, елементи блоюв однорщних члешв, вщокремлеш члени речення, вставш { вставлен! конструкц!!, звертання, предикативн! одинищ. Можуть утворюватися й ланцюжки парцеля^в. В!дд!лення одних частин речення вщбуваеться бшьш посл!довно, шших - обмежено. Виявлено, що переважно парцелюються члени речення як компоненти однорщного ряду, а також вщокремлеш та предикативн! одинищ [11, с. 82], що свщчить про !хню в!дносну граматичну самост!йн!сть у структур!, яка !х м!стить.
Дослщники парцеляци зазначають, що роздрiбнення одного речення на два чи бшьше висловлень вiдбуваеться з метою видшення окремих членiв речення або частин складного речення. Пунктуацшний подш парцельованих конструкцiй на частини фшсуе не стiльки формальний розрив синтаксичних зв'язкiв мiж ними, скшьки актуалiзацiю цих частин, особливо друго! й подальших. Парцеляцiя спрямована на членування емного смислового тла з метою надання певному компонентовi смислово! та iнтонацiйно! самостiйностi. Отже, парцелящя безпосередньо спiввiдноситься з актуальним членуванням, при цьому парцельований компонент виступае ремою. Наприклад: Ми зустрыися з тобою на узл1сс1. Раншм ранком(Я. Гоян). Як пише С.Г. Чорнобривець, тдкреслення частин речення шляхом розчленування синтаксично i за смислом зв'язаних компонент на кшька висловлень - це особливий спошб досягнення певного стилютичного ефекту. Тому парцеляцiя - це прийом експресивного синтаксису [11, с. 84]. Отже, експресивне видшення е основною, постшною функщею цього синтаксичного прийому.
На думку Л.О. Кадомцево!, парцелящя мае семантико-граматичну природу, оскшьки при вiддiленнi зберiгаються семантичний i граматичний зв'язок парцелята з базовою частиною [7, с. 114]. Причиною парцеляци е сфера семантики, текстове впорядкування змюту з метою його полегшення для сприйняття [Там само: 112].
Ус дослщники парцеляци постшно звертають увагу на специфiчну штонащю, властиву цьому явищу. Так, наприклад, Ю.В. Ванников зазначае, що це таке членування речення, "при якому воно втшюеться не в однш, а в кшькох штонацшно-смислових мовленневих одиницях, тобто фразах" (Цит. за: [10, с. 69]. Н.Ю. Шведова про парцелящю пише, що це "таке штонацшне - а дуже часто й позицшне - вичленування словоформи або словосполучення, при якому цей вичленуваний i винесений у кшець елемент набувае штонацшного контуру й iнформацiйного навантаження самостшного висловлення" [3, с. 621-622]. Для О.О. 1ванчиково! суть явища парцеляци полягае в тому, що синтаксично зв'язаний текст розчленовуеться на «штонацшно вщокремлеш вiдрiзки, якi вiддiляються знаком крапки» [6, с. 279]. А.П. Сковородников характеризуе парцельовану конструкцiю як "стилютично маркований iнтонацiйно-розчленований мовленневий варiант едино! синтаксично! структури речення" [12, с. 127].
Н.П. Плющ дослщила явище парцеляци на рiвнi штонацшно! будови укра!нсько! мови, порiвнявши штонацшне вираження парцельованих конструкцiй i сшввщносних з ними непарцельованих. Як показали результати слухового аналiзу, iнтонацiйна самостшшсть частин парцельовано! конструкцi! досить вщносна. Ця конструкцiя мае характерний переривчастий ритм, звучання кшцевого складу базово! частини скорочуеться, а завершення тонального контуру продовжуеться на складах парцелята [10, с. 70-71]. Отже, вивчення явища парцеляци на штонацшному рiвнi дало змогу простежити, з одного боку, "видшьну", або членувальну, роль iнтонацi!, оскiльки саме завдяки штонаци синтаксично едина структура розпадаеться на два вiдрiзки, а з другого боку, в штонаци ж вщбиваеться i смислова залежнiсть мiж цими вiдрiзками.
Дослщники вщзначають також шш! характерш ознаки парцеляци. Вона е виключно явищем тексту [7, с. 110], оскшьки належить до тих прийом1в текстово! оргашзаци, яю "пщтверджують тезу про автономнють формально-граматично! структури речення та його штонацшно-текстового 1 суб'ективно-смислового оформлення, що постае похщним вщ ситуативно-прагматичних завдань" [5, с. 463].
На думку А.П. Загштка, парцелящя належить до поверхневих процешв синтаксису, яю посилюють значущють окремих частин речення, водночас глибинна суть реченнево! структури е системно вщтворюваною. Це явище являе собою сощальний мовленневий стандарт, закршлений як певний мовний звичай, що е пром1жним м1ж мовою 1 мовленням, тобто вш е другорядною мовною нормою, яка юнуе поряд з головними нормами [Там само: 466].
Дослщники вщмежовують парцельований компонент простого речення вщ неповного речення, слова-речення чи сегментовано! конструкци (називного теми).
Головна вщмшнють парцелята вщ неповного речення полягае у наявносп в останнього категори модальносп, часу, д1ючо! особи, у зв'язку з чим неповне речення юнуе автономно: Придибав в1н / тепер. За ним - друг1, трет/(Панас Мирний). Парцелят характеризуемся спрямованютю на базову частину, тобто модально-часовий та особовий плани у парцелята \ базово! частини постають спшьними. Парцелят залежить вщ базово! частини, перетворюючись без не! в лексичну одиницю без конкретного семантичного наповнення: Постояла на майдан перед церквою. З1тхнула(Н. Рибак) [5, с. 529].
Парцелят, що мае змют ! форму другорядного члена, не можна вважати одним ¿з титв сл!в-речень, оскшьки вони е синтаксично нечленованими структурами [4, с. 200].
На думку О. О. 1ванчиково!, парцелящя та сегментащя мають як спшьш, так ! в!дм!нн! ознаки. Схожють полягае в експресивному п!дкресленн! вщчленованих частин висловлення, у полегшенн!, спрощенш синтаксично! орган!зац!! висловлення ! в той же час - у збшьшенш його синтаксично! гнучкосп. Спшьною ! е природа цих явищ - !х зв'язок з побудовами усного розмовного мовлення. В!дм!нност! ж м!ж ними структурно-синтаксичн! та функцюнально-експресивш. Парцеляц!я - це розчленування висловлювання на скшьки завгодно частин, м!ж якими збер!гаються т! сам! вщношення ! т! сам! форми зв'язку, що й м!ж частинами непарцельовано! конструкц!!. Сегментац!я - це розчленування висловлення на дв! ч!тко протиставлеш ! взаемопов'язан! частини, м!ж якими встановлюються вщношення теми (суб'екта, вихщного, даного, бази повщомлення) ! приводу (предиката, нового, реми), незалежно вщ того якими е в!дношення м!ж тими ж частинами несегментовано! конструкц!!. При цьому частина, що позначае тему, обов'язково видшяеться в синтаксично незалежну позищю. Функц!онально-експресивна спрямован!сть парцеляци - у видшенш, акцентуванн! вщшченого компонента, а при наявност! кшькох парцелят!в - р!вноправне вид!лення кожного з них. Функщя сегментац!! - у видшенш, однаково сильному, але експресивно та лопчно нер!вноправному, обох члешв конструкц!!: п!дкреслюючи тему, називний теми готуе слухача до сприймання реми, тобто найбшьш важливого елемента висловлення [6, с. 303-304].
Таким чином, явище парцеляци е одним i3 прийомiв оргашзаци тексту, воно завжди стилiстично марковане i полягае в iнтонацiйному та смисловому членуванш едино! синтаксично! структури на комунiкативнi одиницi. В основi цього синтаксичного процесу лежить здатнють мови за допомогою членування тексту здшснювати реалiзацiю комунiкативного завдання. Парцелящя е одним i3 засобiв актуального членування, оскшьки вiддiлений компонент виступае ремою. Висока продуктившсть парцеляцiï закршлюе ïï як мовленневий стандарт i перетворюе на другорядну мовну норму. Парцельований компонент слщ вiдрiзняти вщ приеднувальноï конструкцiï, хоча можливе i сумщення цих структур, а також вщ неповного речення, слова-речення та називного теми.
Список л^ератури
1. Белошапкова В.А. Сложное предложение в современном русском языке: Некоторые вопросы теории. -М.: Просвещение, 1967. - 160 с.
2. Белошапкова В.А. Современный русский язык: Синтаксис. - М.: Высш. шк., 1977. - 248 с.
3. Грамматика современного русского литературного языка / Под ред Н.Ю. Шведовой. - М.: Наука, 1970. - 767 с.
4. Дудик П.С. Синтаксис сучасного украшського розмовного л1тературного мовлення (Просте речення: екв1валенти речення). - Кшв: Наук. думка, 1973. - 288 с.
5. Загштко А.П. Теоретична грамматика украшсько!' мови: Синтаксис. - Донецьк: ДонНУ, 2001. - 662 с.
6. Иванчикова Е.А. Парцелляция, ее коммуникативно-экспрессивные и синтаксические функции // Русский язык и советское общество: Морфология и синтаксис современного русского литературного языка / Под ред. М.В. Панова. - М.: Наука, 1968. - С. 277-301.
7. Кадомцева Л.О. Украшська мова: Синтаксис простого речення. - К.: Вища шк., 1986. - 178 с.
8. Конюхова Л.1. Явище парцеляци в мов1 сучасних засоб1в масово!' комушкацп: Автореф. ... канд. фшолог. наук. - Льв1в, 1999. - 17 с.
9. Мацько Л.1., Сидоренко О.М., Мацько О. М. Стилютика укра^сь^ мови. - К.: Вища шк., 2003. - 462 с.
10. Плющ Н.П. Парцелящя як зашб експресивного синтаксису // Укр. мова i лгт. в шк. - 1981. - № 1. - С. 68-71.
11. Чернобривец С.Г. Разграничение парцелляции и присоединения на семантико-синтаксическом уровне // Исследования по семантике: Сб. науч. ст. - Симферополь, 1987. - С. 80-84.
12. Сковородников А.П. О соотношении понятий «парцелляция» и «присоединение» (на материале русского литературного языка) // Вопросы языкознания. - 1978. - № 1. - С. 118-129.
13. Шульжук К.Ф. Синтаксис укра^сь^ мови. - К.: Академ1я, 2004. - 408 с.
Ачилова В.П.Парцелляция как один из приемов экспрессивного синтаксиса /В.П.Ачилова// Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия: Филология. Социальные коммуникации. - 2011. - Т. 24 (63), №1 Ч.2. - С. 25-31
В статье охарактеризована парцелляция как стилистически маркированный прием организации текста, отграничен парцеллированный компонент простого предложения от неполного предложения, слова-предложения или сегментированной конструкции (именительного темы). Ключевые слова: экспрессивный синтаксис, парцелляция, парцелят.
Achilova V.P.Parceling as one of the expressive syntax techniques / V.P.Achilova// Scientific Notes of Taurida National V.I.Vernadsky University. - Series: Phylology. Social communications.- 2011. - V.24 (63), №1 P.2. - P. 25-31
The article is devoted to parceling as stylistically marked technique of a text organization. It also deals with the dissociated parceling component of a simple sentence from incomplete sentence, words-sentence or segmented constructions (nominative theme). Key words: expressive syntax, parceling.
Стаття надшшла доредакци 4 жовтня 2010року
