CC BY
3
BicHiiK Нацiонального унiверситету "Львiвcька полггехшка". Серiя: "Юридичш науки" № 1 (33), 2022
УДК 342.95:348.328
Biкторiя Чорнописька
Нащональний унiверситет "Львiвськa полтехшка",
д-р юрид. наук, доцентка кафедри цившьного права та процесу Навчально-наукового шституту права, психологи та шновацшно1 осв^и Vika_Ch07@ukr.net ORCID iD: https://orcid.org/0000-0002-3230-5971
ОСОБЛИВОСТ1 АДМ1Н1СТРАТИВНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ РЕЛ1Г1ЙНИХ ОРГАН1ЗАЦ1Й ЯК КОЛЕКТИВНОГО СУБ'СКТА ПРАВА
http: //doi.org/10.23939/law2022.33.136 © Чорнописька В., 2022
У статт виокремлено характернi ознаки правового статусу решгшнот оргашзацп як учасника адмшктративних правов1дносин: непiдприeмницький характер дiяльноcтi та неприбутковicть, орган1зац1йна eднicть, державна реестращя, майнова вщокремле-нicть, можливкть захищати свот права у публiчно-правовiй сфер1, оскаржувати дн та ршення органiв публiчного управлiння, бути позивачем в суд^ здiйcнювати дiяльнicть задля задоволення рел^шних прав та штереав вiруючих та поширення релiгiйних переконань i вчень.
Специфiка адмiнicтративно-правового статусу рел^шних оргашзацш полягае в тому, що вони, будучи непiдприемницькими оргашзащями, мають ознаки некомер-ц1йних юридичних оаб, яким притаманна загальна мета створення - спшьне задоволення рел^шних прав громадян чи сприяння цьому. Водночас вони можуть кнувати i в iншому cтанi, що вщповщае праву громадян на об'еднання за певними штересами, для чого такому утворенню не обов'язково отримувати статус юридичнот особи.
Ключовi слова: адмшктративно-правовий статус; релiгiйна органiзацiя; адм^ нicтративнi права; адмiнicтративнi обов'язки; адмшктративна правоздатнicть; адм^ нicтративна дiездатнicть; адмшктративна делiктоздатicть; адмiнicтративно-правовi гаранты дiяльноcтi; адмшктративна вiдповiдальнicть.
Постановка проблеми. Нинi виникла потреба врахування законодавцем нових виклиюв та загроз, що пoв'язaнi 3i сферою дiяльнoстi рeлiгiйниx oргaнiзaцiй, як активно долучаються до публiчнo-прaвoвoi сфери нашо1 держави. Незважаючи на здшснюваний упродовж oстaннix дeсятилiть процес оновлення нормативно-правових гaрaнтiй дiяльнoстi рeлiгiйниx оргашзацш в Укрaiнi, реформування системи оргашв публiчнoгo упрaвлiння, якi забезпечують рeaлiзaцiю цих гaрaнтiй на прaктицi, все ще нeвирiшeними залишаеться цiлa низка проблем. Зокрема, потребуе вдосконалення адмшютративно-правовий статус рeлiгiйниx oргaнiзaцiй, як i сукупнiсть гaрaнтiй 1хнього функцioнувaння у сфeрi публiчнo-прaвoвиx вiднoсин, aдмiнiстрaтивнo-прaвoвoi охорони
ïxhîx прав. Сучасш умови розвитку Украши як европейсько1 держави вимагають формування ефективних адмiнiстративно-правових гарантiй ïxHboro функцюнування.
Аналiз дослiдження проблеми. Теоретичнi аспекти проблеми та окремi загальнi питання адмшютративно-правового гарантування дiяльностi релтйних оргашзацш в Украïнi були представлен в низцi праць таких в^чизняних авторiв, як I. Андрухiв, А. Арютова, С. Бубнов, В. Войналович, I. Компанieць, М. Кравцова, П. Мшка, Р. Небожук, В. Новшов, В. Петрик, I. Пристiнський, I. Рябко, С. Сливка, Н. Стоколос, М. Червенкова, Д. Шумунова, Л. Ярмол та ш. Попри вагомий доробок означених авторiв у дослщжуванш сферi, поза ïхньою увагою залишилося багато актуальних питань функцiонування релтйних оргашзацш, зокрема проблем ïx адмiнiс-тративно-правового статусу.
Мета статт - схарактеризувати адмшютративно-правовий статус релiгiйних органiзацiй в Украш, визначити його особливостi як колективного суб'екта права.
Виклад основного матерiалу. Елементами адмiнiстративно-правового статусу релiгiйноï оргашзацп як колективного суб'екта права е адмшютративш права, обов'язки, адмiнiстративна правосуб'ектнють (адмiнiстративна правоздатнiсть, дiездатнiсть та дел^оздатють), адмшютративно-правовi гарантiï дiяльностi, адмшютративна вiдповiдальнiсть. З метою бiльш детального пред-ставлення адмiнiстративно-правового статусу релтйних оргашзацш варто деталiзувати специфiку правових можливостей окремих з них.
Релтйними органiзацiями в розумiннi законодавця визнано широкий перелш релiгiйних громад, управлшь та центрiв, монастирiв, релiгiйних братств, мююнерських товариств, духовних закладiв осв^и, ïхнiх об'еднань, якi охоплюють зазначеш iнституцiï. Функцiï останнiх на практищ реалiзують спецiальнi центри (управлiння) [1].
В Укра1'ш е певна специфша щодо визначення найменування релiгiйних оргашзацш, що зумовлено традицiями та конфесшними устоями цих органiзацiй. Так, законодавством визначено ч^кий перелiк свiтських назв рiзновидiв релiгiйних органiзацiй. Водночас, о^м традицiйних визначень релiгiйних органiзацiй, серед яких "релтйш громади", "управлшня", "центри", "мо-настирГ' тощо можуть використовуватися традицшш релiгiйнi назви цих оргашзацш, наприклад "парафiя", "дiецезiя", "помiсна церква", "згромадження".
Не варто змiшувати традицшш назви релтйних громад з 1'хшми юридичними наймену-ваннями та традицшними найменуваннями культових споруд [2, с. 185]. Останш присвяченi певним подiям чи особам, а в юрпдпчнш назвi релiгiйноï органiзацiï повинна бути вказана ïï форма, чiтко визначена чинним законодавством. Наприклад Парафiя Устння Пресвято1' Дiви Марiï (традицiйна назва) вщповщно до статутних документiв носить назву "Релтйна громада (парафiï) Устння Пресвято1' Дiви Марiï Коломийсько1' Спархп Укра1'нсько1' Греко-католицько1' Церкви с. Яблуниця Яремчансько1' мiськоï ради Iвано-Франкiвськоï обл. [3]. У формулюванш назви вказано не лише приналежшсть релiгiйноï оргашзацп до одного з ïï рiзновидiв (релiгiйноï громади), але й мюце в iерархiï релiгiйних органiзацiй та структурно-функцюнальне пiдпорядкування.
Варто погодитися з В. Пщдубною, що релiгiйнi оргашзацп, яю виступають окремим видом нетдприемницьких юридичних осiб зi спецiальним адмшютративно-правовим статусом, характери-зуються низкою ознак, серед яких ïx функцiональна спрямовашсть на задоволення спiльних iнтересiв ошб, що сповiдують певну релiгiï; заснування на добровiльних засадах; вiдсутнiсть ч^ких вимог щодо фiксацiï членства; неприбутковють та цiльова спрямованiсть дiяльностi щодо спо-вiдування та поширення вiри; наявнiсть iерархiчноï органiзацiйноï побудови [4, с. 8, 12].
Доповнити цей перелш можна такими ознаками: незалежшсть вщ органiв публiчного управлiння; функцюнування на засадах самоврядностц необов'язковiсть державноï реестрацiï;
добровшьнють вступу учасниюв; можливють змiни каношчно! пiдлеглостi зi збереженням майнових та шших прав.
Формування релiгiйних органiзацiй, в першу чергу, зумовлене бажанням вiруючих надати власним релшйним правам зовшшньо! форми виразу, проявляти право на свободу релш! у колективнiй формi, втiлювати можливють здiйснювати певнi релiгiйнi заходи через об'еднання у релiгiйну спiльноту. Формування колективних проявiв релiгiйних поглядiв е цiлком закономiрним процесом для розвитку людсько! цившзацп. Саме релiгiю вважають найдавнiшою формою колективно! людсько! дiяльностi. Вона виникла на етапi формування потреби колективно! оцiнки реальностi. З цього приводу, дуже слушно зазначив Б. Тернопшьський, що релiгiйнi права реатзуються у площинi вiдносин людина - церква - держава, чи вiруючi - об'еднання вiруючих (громадянське суспiльство) - держава [5, с. 22].
Доволi складно релiгiйнi оргашзацп щентифшувати як окремий рiзновид юридичних осiб залежно вiд !хньо! оргашзацшно-правово! форми. З одного боку, релшйш оргашзацп (наприклад релiгiйнi громади, релшйш братства, мiсiонерськi товариства (мюп)) можуть мати ознаки товариств, тобто шституцш, заснованих на добровiльному членствi, однак з шшого боку - деяю з них не надiленi такими рисами. Зокрема (духовш заклади осв^и, релiгiйнi управлiння (центри), монастирi). Останш надiленi ознаками громадського об'еднання, а заклади богословсько! освiти -ознаками установ [4, с. 11].
Ц особливост релiгiйних органiзацiй, як i можливiсть функцiонування без реатзацп зако-нодавчо визначено! процедури легатзацп спонукали В. Пiддубну назвати !х кваз>суб'ектними утвореннями та наполягати на важливост унормування та визначення в законодавсга обов'язко-востi процедури повiдомлення оргашв публiчного управлiння про !х створення [4, с. 11].
Система релшйних об'еднань в найширшому розумiннi репрезентуе iнтереси та впливае на правовий статус релiгiйних оргашзацп. Саме вони е оргашзацшним уособленням певно! конфе-сшно! спiльноти. Вони активно впливають на релiгiйнi переконання членiв релшйних органiзацiй, нейтралiзують чинники, що зумовлюють виникнення релiгiйних конфлiктiв, е оргашзаторами релiгiйних заходiв, виконують функцiю репрезентацп поглядiв релiгiйних органiзацiй у вщносинах з органами публiчного управлiння.
Серед релшйних об'еднань, що активно функцюнують в нашш державi треба виокремити таю, як Православна церква Укра!ни, Укра!нська Греко-Католицька Церква, Римо-Католицька Церква в Укра!ш, Укра!нська Православна Церква (в юрисдикцп Московського Патрiархату), Украшська Свангельська Церква та iншi. Варто зазначити, що хоча щ шституцп й не е за сво!м правовим статусом юридичними особами i вiдповiдно учасниками адмiнiстративних правовiдносин, проте вони можуть репрезентувати сво! штереси через управлiння чи центри, що володдать правами юридично! особи та надшеш правами у публiчно-правовiй сферь
Саме правовий статус юридично! особи, що надаеться управлiнням (центрам) дае змогу виршення питань отримання адмшютративно-правових послуг, представництва iнтересiв в органах публiчного управлiння, участi в адмшютративно-правових вщносинах. Тобто права цих об'еднань реатзуються та захищаються через застосування моделi представництва через спецiальнi управ-лiння (центри).
Варто зазначити, що на противагу моделi представництва, що знайшла свою апробацiю в Укра!ш, в деяких iнших державах функцюнуе юридична особа. Вiтчизняний пiдхiд вченими вщзначаеться як бiльш досконалий, такий, що забезпечуе вщокремлення церкви вщ держави та свободу прав вiруючих. Зокрема В. Борисова стверджуе, що втизняний пiдхiд законодавця е вщображенням бiльш виваженого бачення правового статусу релшйних об'еднань (церков). Вони е iерархiчною системою управлiння усiма релшйними органiзацiями (дiють через органи церковного управлшня, церковнi суди), в основi дiяльностi яко! лежить, передовсiм, каношчне право. При цьому ця система охоплюе релшйш оргашзацп, що належать до юридичних ошб, так i т1, що не мають такого правового статусу [6, с. 126-127]. Тобто це система, що функцюнуе у власному вимiрi
релтйних правил, звича!в, обрядiв, комушкуе з державою та органами публiчного управлшня через шституци, якi формуються у межах правового поля держави, е учасниками адмшютративно-правових вiдносин.
Щоби зрозумiти особливостi релiгiйного плюралiзму нашо! держави, слiд звернутися до офщшно! статистики представництва рiзних релiгiй, церков, вiросповiдань у окремих регiонах. Зокрема, за даними Хмельницько! обласно! державно! адмшютрацп, найрозповсюдженiшим в Хмельницькiй област за конфесiйною ознакою е православ'я. Функцюнують понад 1363 православних релтйних оргашзацш, що становить 68,5 % вщ загально! кiлькостi таких шституцш в регiонi. У Хмельницькiй област налiчуеться понад 350 протестантських релтйних оргашзацш, що становить 17,6 % вщ ушх релiгiйних органiзацiй регюну та дiе 236 релiгiйних оргашзацш католицького вiросповiдання (11,9 %), 19 релтйних оргашзацш iуда!зму (1 %), 12 язичницьких релiгiйних органiзацiй (0,6 %) та 3 вiрменськi релтйш оргашзацп (0,2 %). Також у регюш наявш двi громади, що представляють iслам та двi релтйш оргашзацп iудейського та орiенталiстського походження [3].
Адмiнiстративно-правовою основою дiяльностi релтйних громад е ст. 8 Закону Укра!ни "Про свободу совют та релтйш оргашзацп"', де йдеться про необов'язковють повiдомлення органiв публiчного управлшня про утворення таких шституцш [1]. Саме положеннями ще! статп визначено релтйну формацiю як мiсцеву оргашзащю вiруючих громадян, якi е прихильниками одних релiгiйних поглядiв та об'еднавшись мають на метi колективне задоволення сво!х релiгiйних потреб. Для таких вiруючих спiльним е культ, вiросповiдання, релiгiйний напрям чи течiя тощо. Положеннями ще! ж статтi закону ч^ко визначено взаемовiдносини релiгiйних громад з державою та можливють вшьно обирати пiдлеглiсть у канонiчнiй та оргашзацшнш сферах наявним в нашш державi та за !! межами релтйним центрам (управлiнням) [1].
На думку окремих вчених, таке визначення, розмщене в законi, заслуговуе на критику. На думку А. Радченко, критику викликае моноконфесшний пiдхiд до визначення поняття релтйно! громади. Зокрема, поза увагою законодавця залишилася можливють об'еднання в релiгiйнiй громадi представниюв рiзних релiгiй (католикiв, православних та шших). Такий пiдхiд законодавця став суттевою перешкодою для державно! реестрацп низки релiгiйних органiзацiй, до яких входять представники рiзних релiгiйних конфесш [7, с. 14].
Тако! ж думки Д. Вовк, яка наголошуе, що вимога закону про заборону рiзно!' конфесшно! приналежностi вiруючих, що хочуть створити релтйну громаду, не е доречною, позаяк, тим самим держава здшснюе ощнку релiгiйних поглядiв, втручаеться в автономну дiяльнiсть релтйно! громади [8, с. 26].
Принцип вшьного волевиявлення е засадничою умовою членства в релтйних громадах. Оргашзацшш засади функцюнування, принципи залучення нових членiв релiгiйних громад визначаються !х статутними документами.
Набуття правового статусу юридично! особи релiгiйними громадами пов'язане з про-ходженням державно! реестрацп статупв цими iнституцiями. Порядок реалiзацi! цiе! процедури деталiзований у ст. 12-14 Закону Укра!ни "Про свободу совюп та релiгiйнi органiзацi!", де йдеться про необов'язковють повщомлення оргашв публiчного управлiння про утворення таких шституцш [1].
Перелiк документiв, що передаеться до обласно!, Ки!всько! та Севастопольсько! мiських державних адмiнiстрацiй, Ради мiнiстрiв Автономно! Республiки Крим охоплюе засвщчеш у визначеному законом порядку заяву, що повинна мютити засвщченш в нотарiальному порядку пiдписи члешв релiгiйно! громади, якi досягли 18^чного вiку (не менше десяти ошб); рiшення (витяг з протоколу загальних зборiв вiруючих, установчого релiгiйного з'!зду, конференцi!), яким засвiдчуеться створення релтйно! громади (повинно мютити шформащю про найменування, затвердження статуту, управлшсью органи релтйно! громади); статут (положення) релтйно! громади (мютить шформащю про рiзновид релтйно! шституци, каношчну приналежнiсть, мюцезнаходження, приналежнiсть та структурне пiдпорядкування в рамках релтйного об'еднання,
!! майно та порядок врегулювання питань майнового характеру, права щодо створення шших шституцш (тдприемств, ЗМ1, релшйних формацш, ЗВО, порядок внесення змш до статуту)); документи, що посвщчують майновi права (право власноси, користування примiщеннями тощо).
Релшйна громада е незалежною у прийнятп рiшення щодо створення, реорганiзацi! та тквщацл. Держава не може втручатися у цi процеси, як i в дiяльнiсть державних або церковних органiв загалом.
В. Новiков назвав релшйш громади, що функцюнують без державно! реестрацп, квазь суб'ектними утвореннями, яю слiд йменувати "група вiруючих". Таке об'еднання обмежене у юридичному представнищв сво!х iнтересiв перед органами публiчного управлiння. Воно формуеться задля задоволення релiгiйних потреб сповiдування та поширення релiгiйних поглядiв без проведения державно! реестрацп [9, с. 88-97].
Здебшьшого без державно! реестрацп в Укра!ш функцюнують секти, нетрадицшш релшйш рухи, культи, неокульти. Варто зазначити, що вщмова в проведеннi державно! реестрацп таких релшйних шституцш часто е наслщком порушення ними балансу релшйно! свободи та публiчного порядку. Тобто органи публiчного управлiния, що уповноважеш здiйснювати державну реестрацiю стату^в цих iнституцiй, виступають суб'ектами захисту прав вiруючих громадян, суспiльства та забезпечення публiчного порядку. Неодноразовою була вщмова таким релiгiйним органiзацiям у !хнш державнiй реестрацi! через !х систематичне порушення прав вiруючих, невщповщнють статутних документiв, деструктивний суспiльний вплив, який супроводжуеться порушенням публiчного порядку, що засвщчувалося зверненнями до оргашв публiчного управлiння та правоохоронних оргашв.
На таких фактах наголошував Д. Вовк, аналiзуючи судовi справи, що розглядалися Окружним адмiнiстративним судом м. Киева за позовом релшйно! громади "Церква саентологи Киева", ВАСУ у касацшному провадженш за скаргою релшйно! громади "Асощащя Святого Духа за об'еднання свггового християнства" [8, с. 25]. Згодом ВАСУ ухвалою у справi № К/9991/17105/12 вiд 29 травня 2014 р. було шдтримано позицi! вищезазначених судiв та звернута увага на те, що вiдмовi в реестрацi! передували звернення зi скаргами до Ки!всько! мiсько! державно! адмшютрацп, прийнята до уваги дiяльнiсть таких iнституцiй в Укра!нi, що пов'язана з грубим порушенням чинного законодавства, так i у шших державах, де !х функцюнування розглянуто як дiяльнiсть, що створюе небезпеку публiчному порядку, обмежуе свободу совют i вiросповiдання громадян [8, с. 26].
В Укра!ш також виникали секти, як спiльноти вiруючих, яю вiд'едналися в органiзацiйному аспектi вщ традицiйно! церкви. Дiяльнiсть сект вирiзняеться домiнуючою роллю наставника, що користуеться усестороншм контролем за життям адеппв. При цьому вiдсутнi ознаки оргашзацшно! та канонiчно! пiдпорядкованостi щодо релшйних об'еднань. Це е суттевою перешкодою для вщнесення сект до певних релiгiйних груп [9, с. 88-97].
Дiяльнiсть новiтнiх релiгiйних рухiв, сект часто е загрозою правам та свободам громадян, що засвщчено як практикою в^чизняних судових оргашв, так i низкою мiжнародно-правових актiв, що мають стати прикладом для розвитку правового регулювання ще! сфери в Укра!ш. Зокрема у змiстi Рапорту про розвиток сект i нов^шх релiгiйних рухiв у кра!нах Свропейського Союзу (складено вiд iменi Комтету з питань культури, молодi, осв^и, ЗМ1 та спорту на тему активносп деяких новiтнiх релiгiйних рухiв на територi! СС) (Документ Свропейського парламенту 1-47/84 вщ 02.04.1984 р.) було вщображено нейтральну позицiю Свропейського парламенту щодо таких рухiв i сект, та водночас наведено широкий перелш порушення ними прав громадян, що потрiбно враховувати у процес публiчно-правового регулювання сфери !х дiяльностi. Серед таких фактiв масове самогубство у 1979 р. 900 члешв секти "Храсм народiв" у Джонстауш (Гаяна), згадано про неза-конну дiяльнiсть Церкви об'еднання (мунiстiв) щодо використання щодо вiруючих спецiальних психотехшк, зв'язок з пiвденнокорейськими спецслужбами, незаконну торпвлю зброею, схиляння секти "Божi дiти" щодо зайняття послiдовникiв проститущею тощо [10, с. 30-31].
До традицшних вцщв релтйних оргашзацш варто зарахувати монастиря Вщповщно до ст. 10 Закону Укра!ни "Про свободу совют та релiгiйнi оргашзащ!" в нашш державi можуть створю-ватися монастир^ релiгiйнi братства i мюп. Такi релiгiйнi органiзацi! функцiонують у православ'!, католицизмi i буддизмi. Сьогодш в Укра!нi дiе широке коло монастирiв ПЦУ, УГКЦ, РКЦ, УПЦ. Кiлькiсть монастирiв сьогоднi в нашш державi налiчуеться понад 516, послух несуть понад 6 901 ченщв та черниць [11], !х кшькють й надалi зростае.
Прикладами монастирiв, що створюються вiруючими УГКЦ, е Святопокровський жшочий монастир Студiйського Уставу УГКЦ, Монастирi св. Софi! Сестер служебниць (м. Ки!в), Архангела Миха!ла ЧСВВ (м. Ки!в), Пресвято! Родини (м. Ки!в), Сестер служебниць (с. Княжич^, Введення Богородицi ЧСВВ (м. Житомир), сестер Редемптористок (м. Чернтв).
Варто розум^и рiзницю мiж монастирями як культовими об'ектами (комплексу споруд сакрального значення) та монастирями як формами об'еднання чернечо! громади. Останш носять назву вiдмiнну вiд назви культово! споруди, наприклад "Релтйне братство Ац^я Первозваного" [2, с. 185].
Вщповщно до положень статтi 10 Закону Укра!ни "Про свободу совют та релiгiйнi оргашзащ!" релiгiйнi управлшня та центри надшеш правом у межах !хшх статутних документiв бути засновниками монастирiв, релiгiйних братств, мююнерських товариств (мiсiй) [1]. Такi шституци мають сво! статути (положення), яю пiдлягають державнiй реестрацi!.
Для католицизму характерним е створення, так званих, згромаджень чи конгрегацiй (орденiв), яю за своею природою чернечим сшвтовариством чи союзом монастирiв, якi ддать на основi спiльних статутних документ. Нормативно-правовими актами не деталiзовано правовий статус таких згромаджень, а !хня державна реестрацiя вiдбуваеться пiд загальною назвою "релiгiйна органiзацiя монастир згромадження".
Примiром в Укра!нi дiе цша низка згромаджень УГКЦ, РКЦ, що засновують монастиря Наприклад вiруючими РКЦ засновано Згромадження Сестер Служебниць Непорочного Зачаття Пресвято! Дiви Марi! (Сшезью), Згромадження Сестер Вчительок Св. Дороти (Дочки Пресвятих Сердець), Згромадження сестер Св. Домшша в Польщi (Домшшанки), Згромадження сестер Францисканок (Францисканки Родини Мари) та шш^ якими можуть засновуватися монастиря
Нечiткiсть визначення правового статусу релтйних згромаджень та вщсутнють нормативно-правово! основи !х взаемоди з органами публiчного управлiння, реалiзацi! представницьких фун-кцiй щодо монастирiв е суттевим недолiком чинного законодавства та перешкодою для належного функцюнування таких релтйних оргашзацш.
Специфшою дiяльностi монастирiв як релiгiйних органiзацiй та водночас церковно-рел> гiйних установ е наявнють двох статутних положень - каношчних i свiтських, спiльнiсть прожи-вання осiб, що належать до чернечого сану, майнова вщокремленють монастирiв з облаштуванням келiй, храму. Створенню монастиря передуе рiшення релiгiйного управлшня (центру) (наприклад благословення правлячого архiерея). Очолюе монастир настоятель, можуть бути намюники, духiвники, дiе духовний собор чи каштула, яким вирiшуються питання оргашзацп функцюнування монастиря.
Як зазначае В. Новшов, до головних ознак монастиря варто зарахувати його каношчну приналежнють, специфшу заснування вiдповiдно до ршення вищого органу релiгiйного об'еднання, дотримання визначено! каношчно! процедури, специфiка порядку прийому до монастирiв, спiльнiсть проживання ченцiв задля сповiдування релiгi!, дiяльнiсть щодо поширення релiгiйних поглядiв [9, с. 89].
Особливу увагу треба звернути на функцюнування релтйних управлшь та центрiв, яю е уповноваженими на взаемодда з державою шститущями, формуються вiруючими задля пуб-лiчно-правового, релтйного та конфесiйного представництва. Вони е одними з найважливших елемен^в релiгiйно! мережi, оскiльки надiленi можливютю представляти iнтереси прихильникiв певного вiросповiдання, конфесi!, iнтереси релiгiйних громад, монастирiв, iнших релiгiйних
оргашзацш у взаемовщносинах з органами влади. Таких оргашзацш е понад 290 (епархш, дiецезiй тощо) в нашш державi [11].
Релшйш управлiння i центри в статутних документах вказують на наявнiсть подвшно1 назви (релiгiйноï та свiтськоï), зазначають структурну приналежнiсть, як наприклад "€пархiальне управлiння Украïнськоï Православноï Церкви"). Релшйш управлшня i центри надiленi правом бути засновниками монастирiв, релiгiйних братств, мююнерських товариств.
Такими управлiннями, центрами можуть засновуватися духовш, освiтнi заклади для шдго-товки священнослужителiв та фаивщв в iнших сферах рел^п, такi заклади визнаються законом релшйними органiзацiями та дiють на основi статутiв (положень), що пiдлягають реестрацп у визначеному законом порядку [1]. Для розвитку богословсько1' осв^и протягом останнiх рокiв характернi новi тенденцп, що засвiдчують ïï зближення з державною системою вищо1' освiти. Зокрема серед завдань духовно1' семiнарiï ПЦУ, що визначенi ïï статутом, е здшснення професiйноï пiдготовки та шдвищення квалiфiкацiï священнослужителiв. Дiяльнiсть цих осв^шх закладiв стосуеться задоволення потреби щодо духовного розвитку особи шляхом отримання вiдповiдноï релiгiйноï освiти [9, с. 36-38].
Духовш заклади осв^и у своïх статутних документах зазначають як традицшш назви, наприклад семiнарiя та усталеш в законодавствi назви, наприклад академiя, iнститут [2, с. 185].
Новаци щодо дiяльностi ЗВДО закладеш чинним законом Украïни "Про вищу освiту". Закон заклав адмiнiстративно-правовi засади для штеграци богословськоï освiти у загальну освiтню систему держави, визнання наукових здобуткiв у цiй сфер^ зберiгши можливостi для ïï автономи та прояву релiгiйноï специфiки. При цьому законом не визначаеться правовий статус закладiв вищоï духовноï осв^и, а акцентуе на додаткових можливостях випускниюв та працiвникiв ЗВДО в нашш держава Попри це, законодавець у п. 18. приюнцевих та перехвдних положень наголошуе на еквiвалентнiсть документам державного зразка докуменпв про вищу осв^у, науковi ступенi та вчеш звання, якi видаються ЗВДО [12]. Таю новаци, внесеш в положення чинних нормативно-правових актiв е свщченням удосконалення адмiнiстративно-правового статусу ЗВДО та визнання державою цих шституцш як таких, що надають яюсш осв^ш послуги.
Окрiм цього, законом передбачено можливють створення релшйних братств, що е окремим рiзновидом релшйних оргашзацш, що формуеться задля реатзацп релiгiйно-просвiтницькоï мети [9, с. 88-97] (наприклад Священиче Братство Святого Священномученика Йосафата УГКЦ). Серед таких братств юнують й мiсiонерськi товариства (мюи). Вони сприяють поширенню релiгiйних поглядiв, переконань серед населення, для якого характерним е сповщування iншоï вiри. Його створення належить до повноважень релiгiйних управлiнь (центрiв), прикладом таких е Хрис-тиянське мiсiйне товариство "Фундащя духовного еднання Украïни", Християнське мююнерське товариство "Асамблея Божа" Всеукрашського Союзу церков християн вiри Свангельсь^' п'яти-дидисятникiв" та iншi.
Отже, можна видшити наступнi характернi ознаки правового статусу релiгiйноï органiзацiï як учасника адмшютративних правовiдносин: непiдприемницький характер дiяльностi та неприбут-ковiсть оргашзацшна еднiсть, державна реестрацiя, майнова вщокремленють, можливiсть захищати своï права у публiчно-правовiй сферi, оскаржувати дiï та ршення органiв публiчного управлiння, бути позивачем в суд^ здiйснювати дiяльнiсть задля задоволення релiгiйних прав та штерешв вiруючих та поширення релшйних переконань та учень.
На важливш спшьнш ознацi громадських об'еднань та релшйних оргашзацш наголосив В. Новшов, зазначивши, що вiдповiдно до статутних докуменпв цих органiзацiй кошти, майно цих шституцш не шдлягають перерозподшу мiж ïхнiми членами [9, с. 88-97].
Висновки. Пщсумовуючи, треба зазначити, що специфша адмiнiстративно-правового статусу релшйних оргашзацш полягае в тому, що вони, будучи нешдприемницькими оргашзащями, мають ознаки некомерцшних юридичних осiб, яким притаманна загальна мета створення - спшьне
задоволення релтйних прав громадян чи сприяння цьому та водночас вони можуть юнувати i в iншому сташ, що вiдповiдаe праву громадян на об'еднання за певними штересами, для чого такому утворенню не обов'язково отримувати статус юридично! особи. При цьому у взаемовщносинах з органами публiчного управлiння цi оргашзацп ддать на засадах гарантування свободи вiроспо-вiдання; заборони дискримiнацiйних проявiв обмеження свободи вiросповiдання, дискримшацп релiгiйних оргашзацш загалом, забезпечення незалежностi релiгiйних оргашзацш вщ держави; 1'хньо! рiвностi перед законом та законносп дiяльностi таких шституцш.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Про свободу сов1сл та релтйш оргашзацп: Закон Укра!'ни ввд 23 квггня 1991 р. № 987-XII. Ввдомосп Верховно! Ради УРСР. 1991. № 25. База даних "Законодавство Украши" / ВР Украши. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/987-12#Text (дата звернення: 10.01.2022).
2. Губар А. (1996). Взаемоввдносини укра!нсько! держави та церкви: проблеми сучасного зако-нодавства. Свобода вгровизнання. Церква i держава в УкраШ. К.: Право. С. 184-186.
3. Релтя та нацюнальш меншини. Офщшне штернет-представництво. URL: https://www.adm-km.gov.ua/?page_id=1519 (дата звернення: 10.01.2022).
4. Щддубна В. Ф. (2008). Релтйш оргашзацп як суб'екти цив1льних правоввдносин : автореф. дис.... д-ра канд. наук: 12.00.03. Харшв. 20 с.
5. Радченко А. Ю. (2016). Правовий статус релтйних об'еднань як шституту громадянського сусшльства : дис.... канд. юрид. наук: 12.00.01. Х. 207 с.
6. Борисова В. I. (2014). Релтйна оргашзащя - функцюнальний вид непвдприемницьких оргашзацш. Право Украши. № 2. С. 123-130.
7. Радченко А. Ю. (2015). Правовий статус релтйних об'еднань: проблеми законодавчого врегулювання. Право i суспшьство. № 5.2(2). С. 13-18.
8. Вовк Д. О. (2014). Як украшсьш суди балансують релтйну свободу: аналз у контексп свиськостг Право i громадянське суспшьство. № 3. C. 4-37.
9. Новжов В. В. (2012). До питання про правовий статус i види релтйних оргашзацш. Науковий вкник Львiвського державного }miверситету внутрiшнiх справ. серiя юридична. Вип. 2(2). С. 88-97.
10. Камшсьш I. (2018) Секти на новггш релтйш рухи в офщшних документах. Класифжащя, анал1з, коментар1 i тексти джерел (рапорти, резолюцп, рекомендаций постанови, розпорядження). Пер. з польсько! Р. Свинарський. Л.: НВФ "Укра!'нсьш технолоп!". 448 с.
11. Звгт про мережу релтйних оргашзацш в Укра'ш станом. URL: http://mincult.kmu.gov.ua/ control/uk/publish/article?art_id=245083533&cat_id=244950594 (дата звернення: 10.01.2022).
12. Закон Укра!'ни "Про вищу освпу". База даних "Законодавство Украши" / ВР Украши. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18#Text (дата звернення: 10.01.2022).
REFERENCES
1. Pro svobodu sovisti ta relihiini orhanizatsii: [On freedom of conscience and religious organizations] Zakon Ukrainy vid 23 kvitnia 1991 r. No. 987-XII. Vidomosti Verkhovnoi Rady URSR. 1991. No 25. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/987-12#Text (Accessed: 03.03.2022) [in Ukrainian].
2. Hubar A. (1996). Vzaiemovidnosyny ukrainskoi derzhavy ta tserkvy: problemy suchasnoho zakonodavstva. Svoboda virovyznannia. [Relationships between the Ukrainian state and the church: problems of modern legislation. Freedom of religion]. Tserkva i derzhava v Ukraini. K.: Pravo. H. 184-186 [in Ukrainian].
3. Relihiia ta natsionalni menshyny. [Religion and national minorities.]. Ofitsiine internet-predstavnytstvo. URL: https://www.adm-km.gov.ua/?page_id=1519 (Accessed: 03.03.2022) [in Ukrainian].
4. Piddubna V. F. (2008). Relihiini orhanizatsii yak subiekty tsyvilnykh pravovidnosyn. [Religious organizations as subjects of civil law]. Avtoref. dys.... d-ra kand. nauk: 12.00.03. Kharkiv. 20 p [in Ukrainian].
5. Radchenko A. Yu. (2016). Pravovyi status relihiinykh obiednan yak instytutu hromadianskoho suspilstva. [Legal status of religious associations as a civil society institution]. Dys.... kand. yuryd. nauk: 12.00.01. Kh. 207 p. [in Ukrainian].
6. Borysova V. I. (2014). Relihiina orhanizatsiia - funktsionalnyi vyd nepidpryiemnytskykh orhanizatsii. [Religious organization - a functional type of non-profit organizations]. Pravo Ukrainy. No. 2. P. 123-130 [in Ukrainian].
7. Radchenko A. Yu. (2015). Pravovyi status relihiinykh obiednan: problemy zakonodavchoho vrehuliuvannia. [Legal status of religious associations: problems of legislative regulation]. Pravo i suspilstvo. No. 5.2(2). P. 13-18 [in Ukrainian].
8. Vovk D. O. (2014). Yak ukrainski sudy balansuiut relihiinu svobodu: analiz u konteksti svitskosti. [How Ukrainian courts balance religious freedom: an analysis in the context of secularism]. Pravo i hromadianske suspilstvo. No. 3. P. 4-37 [in Ukrainian].
9. Novikov V. V. (2012). Do pytannia pro pravovyi status i vydy relihiinykh orhanizatsii. [On the question of the legal status and types of religious organizations]. Naukovyi visnyk Lvivskoho derzhavnoho universytetu vnutrishnikh sprav. Seriia yurydychna. Vol. 2(2). P. 88-97 [in Ukrainian].
10. Kaminski I. (2018) Sekty na novitni relihiini rukhy v ofitsiinykh dokumentakh. Klasyfikatsiia, analiz, komentari i teksty dzherel (raporty, rezoliutsii, rekomendatsii, postanovy, rozporiadzhennia). [Sects on the latest religious movements in official documents. Classification, analysis, comments and texts of sources (reports, resolutions, recommendations, resolutions, orders)]. Per. z polskoi R. Svynarskyi. L.: NVF "Ukrainski tekhnolohii". 448 p. [in Ukrainian].
11. Zvit pro merezhu relihiinykh orhanizatsii v Ukraini stanom. [Report on the network of religious organizations in Ukraine as of.]. URL: http://mincult.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id= 245083533&cat_id=244950594 (Accessed: 03.03.2022) [in Ukrainian].
12. Zakon Ukrainy "Pro vyshchu osvitu". [Law of Ukraine "On Higher Education"]. Baza danykh "Zakonodavstvo Ukrainy" / VR Ukrainy. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18#Text (Accessed: 03.03.2022) [in Ukrainian].
Дата надходження: 07.12.2021 р.
Victoria Chornopyska
National University "Lviv Polytechnic", doctor of law, associate Professor of civil law and procedure of the Educational and scientific institute of law, psychology, and innovation education
FEATURES OF THE ADMINISTRATIVE AND LEGAL STATUS OF RELIGIOUS ORGANIZATIONS AS A COLLECTIVE SUBJECT OF LAW
The article highlights the characteristics of the legal status of a religious organization as a participant in administrative relations: non-entrepreneurial nature and non-profit organizational unity, state registration, property separation, the ability to protect their rights in public law, challenge actions and decisions of public authorities, be a plaintiff in court, to carry out activities to satisfy the religious rights and interests of believers and to spread religious beliefs and disciples.
The specificity of the administrative and legal status of religious organizations is that they, as nonprofit organizations, have the characteristics of non-profit legal entities, which have a common goal of creation - joint satisfaction of religious rights or promote it and at the same time they can exist in another state. the right of citizens to unite in certain interests, for which such an entity does not have to obtain the status of a legal entity.
Key words: administrative and legal status; religious organization; administrative rights; administrative responsibilities; administrative capacity; administrative capacity; administrative tort; administrative and legal guarantees of activity; administrative responsibility.
