CC BY
4
УДК 349.6
Христина Марич
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету ^bBiBCb^ полггехшка», доц. кафедри цившьного права та процесу,
канд. юрид. наук
ОСОБЛИВО ОХОРОНЮВАН1 ТЕРИТОРП ТА ОБ'СКТИ (В КОНТЕКСТ1 ПРИРОДНО-ЗАПОВ1ДНОГО ФОНДУ)
© Марич Х., 2018
Дослщжено правову специфжу особливо охоронюваних територш та об'егслв, а також основш класифжацн видiв особливо охоронюваних територiй та об'eктiв, зокрема i категорн природно-заповiдного фонду.
Ключовi слова: особливо охоронюваш територп та об'екти; природно-заповщний фонд; екологiчна мережа; охорона природи.
Кристина Марыч
ОСОБО ОХРАНЯЕМЫЕ ТЕРРИТОРИИ И ОБЪЕКТЫ (В КОНТЕКСТЕ ПРИРОДНО-ЗАПОВЕДНОГО ФОНДА)
В статье исследовано правовую специфику особо охраняемых территорий и объектов, а также основные классификации видов особо охраняемых территорий и объектов, в том числе и категории природно-заповедного фонда.
Ключевые слова: особо охраняемые территории и объекты; природно-заповедный фонд; экологическая сеть; охрана природы.
Khrystyna Marych
Institute of Jurisprudence and Psychology, Lviv Polytechnic National University, Department of Civil Law and Procedure,
Ph. D., Assoc. Prof.
SPECIALLY PROTECTED TERRITORIES AND OBJECTS (IN THE CONTEXT OF THE NATURAL RESERVATION FUND)
The article study the legal features of the specially protected territories and objects, and their main classifications, including the natural reserve fund categories.
Key words: specially protected territories and objects; nature reserve fund; ecological network; nature protection.
Постановка проблеми. До початку 80-х роюв ХХ столггтя таю термши, як «особливо охоронюваш територп», «особливо охоронюваш об'екти» рщко вживались у спещальнш лггерат^ i за-конодавствг Як правило, для позначення таких територш та об'екпв використовували термшологда, що починалась 3i слова «заповщний». Введення ж в оби- термша «особливо охоронюванi територп» сприйняла низка науковщв i практикiв як одна i3 спроб об'еднати шд цiею назвою всю рiзноманiтнiсть категорш природних комплексiв та об'ектiв, що взят пiд особливу охорону держа-ви, i якi не завжди пiдпадали пiд традицiйну формулу заповщання. Сьогоднi одним з важливих
питань е необхщнють вдосконалення класифшацп особливо охоронюваних територiй та об'eктiв. Одше! з основних вимог необхiдно визнати «рiвноправ'я» усiх учасникiв системи - рiзних природоохоронних категорiй, оскiльки кожна з них слугуе певним визначеним цшям, виконуе певш функцп, потребуе особливих режимiв охорони.
Аналiз дослщження проблеми. Питання правового регулювання особливо охоронюваних територш та об'ектiв вщображено у наукових працях А. В. Антонова, В. М. Бевзенко, А. Я. Да-укштса, С. А. Дьомшо!, В. Г. Смельяново1, Ю. А. Жураева, О. М. Ковтун, Н. Д. Красшч, В. С. Лiз-гаро, С. В. Скрябша, А. А. Транiна та шших.
Метою статтi е на пiдставi аналiзу чинного законодавства Украши i iнших кра!н, а також науково-теоретичних положень, визначити поняття «особливо охоронюваш територп та об'екти», !х правовi ознаки та основнi класифшацп.
Виклад основного матерiалу. Поняттям «особливо охоронюваш природi територи», яке широко ввшшло в наукову лiтературу завдяки пращ Н. Ф. Реймерса i Ф. Р. Штшьмарка (1978 р.), називали дшянки бiосфери, що включають сушу i акваторiю з !х поверхнею та товщею, якi повню-тю чи частково, постiйно чи тимчасово вилучеш з традицiйного, iнтенсивного господарського обь гу, призначенi для збереження та покращення властивостей навколишнього природного середо-вища, охорони i вщтворення природних ресурсiв, захисту природних та штучних об'ектiв i явищ, що мають наукове, iсторичне та естетичне значення [1, с. 18-19]. Ц автори неодноразово звертали увагу на те, що поняття «особливо охоронюваш природш територп та об'екти» е порiвняно умов-ним, адже вщповщно до природоохоронного законодавства, неохоронюваних територш та об'екпв немае взагалi. Згодом Ю. А. 1саков використовуе таке поняття, як «територи i об'екти природоохоронного призначення» [2, с. 115-144].
Зокрема, Н. Ф. Реймерс i Ф. Р. Штшьмарк вважали, що особливо охоронюваш природш територп включають усю сукупшсть комплекшв та об'екпв найрiзноманiтнiшого призначення, вщ запо-вiдникiв до рiзноманiтних цшьових захисних зон [1, с. 147-148], а Ю. А. 1саков та В. В. Криниць-кий до цього поняття зараховували i спецiалiзованi заклади, такi як зоологiчнi i дендрологiчнi парки, ботанiчнi сади [3, с. 12-13]. А. Ж. Меллума особливо охоронюваними територiями називала лише ту частину охоронюваних природних територш, яю е такими в силу традицп i створення яких переслщуе мету охорони природних комплекшв, ландшафта, еталошв, генетичного фонду при-роди. До них вона належать заповедники, заказники, нащональш парки, пам'ятки природи та деяю iншi специфiчнi категори [4, с. 35].
Таким чином, юнують рiзнi погляди на те, яю категорп повиннi входити до системи особливо охоронюваних територш та об'екпв. Так, свою класифшащю особливо охоронюваних природних територп та об'екпв пропонували Н. Ф. Реймерс i Ф. Р. Штшьмарк. Ця класифшащя основуеться на положеннях про фуикцюнально-цшьове i екологiчно-цiльове призначення окремих тишв (категорiй). Вони видiляють три велик групи охоронюваних природних об'ектiв: заповщно-еталонш (заповщники, резервати); середовищеутворювальнi i ресурсоохоронш (подiляються на природнi, антропоекологiчнi, об'ектоохоронш); музейного типу. Ця класифiкацiя мютить концептуальнi елементи, однак показуе i можливiсть «згортання» юнуючо1 багатоманiтностi тишв охоронюваних об'екпв [1, с. 208].
Певно1 уваги заслуговуе класифшащя особливо охоронюваних природних територи та об'екпв, яку дае С. М. Стойко. Вчений враховуе таю критерп, як походження, призначення, стушнь за-повiдання, тривалiсть природоохоронного режиму, ландшафтна оригiнальнiсть, типовiсть, наукове i практичне значення. У класифшацп використано чотири шдпорядковаш ступенi: вiддiл, клас, порядок, тип. Зокрема, видшено три вщдши охоронюваних територiй та об'екпв: А - заповiднi об'екти природного походження, Б - заповщш об'екти природного i культурного походження, В - заповщш об'екти культурного походження. Вщдш А мiстить п'ять клашв: заповiдники; природнi парки; резервати; пам'ятники природи; заказники природи. Вщдш Б об'еднуе два класи: ландшафтш парки; ландшафтно-естетичш траси. Вiддiл В представлений единим класом - культурш пам'ятники природи. Далi видшяються порядки за зонально-географiчним та екосистемним принципами i типи - за комплексом охоронюваних систематичних груп рослинного i тваринного свггу або об'екпв неживо1
природи. Наприклад, у клас заповедники i природнi парки, автор видiляe 4 порядки i 19 типiв, зокрема порядок: заповедники прських екосистем, який об'еднуе такi типи - прсью, високогiрнi пустельнi, високогiрнi льодяниковi. Так, класифшащя хоча i е складною, але враховуе як оргашза-цшш форми охорони природи, так i природнi властивостi охоронюваних об'ектiв [5, с. 28].
Ю. А. 1саков i В. В. Криницький запропонували цшьову класифiкацiю особливо охоронюваних природних територiй та об'ектiв. Зокрема, вони видшили сiм основних цшей особливо охоронюваних природних територш та об'ектiв: збереження еталонних екосистем; збереження генофонду органiзмiв; вiдновлення i вiдтворення природних ресурсiв; пiдтримання сприятливого еколопчного балансу регiону; охорону навколишнього природного середовища; забезпечення можливостей рекреаци; природоохоронну освiту та виховання. Пiд час характеристики кожного типу особливо охоронюваних природних об'екпв (усього !х 34) схарактеризовано цiлi за такою градащею: основна цiль, другорядна, додаткова [3, с. 25-27].
К. Д. Зиков використовував функцюнальний педхед до класифшаци, зокрема в нiй передба-чено три основнi види режиму (заповедника, парку i заказника) i три основнi функци охоронюваних територш (вивчення, регулювання i рекреацiя). Ведповедно охоронюванi територи подiляються на три типи - заказники, природш парки i заповiдники та п'ять клашв - спецiальнi ресурсоохороннi зони, заказники-резервати, заповедники-резервати, еталони, заповiдники-еталони [6, с. 65-66].
Н. Д. Красшч серед територш, що належать до особливо охоронюваних, видшяе чотири ос-новш групи: територи, якi переважно виконують функцiю охорони такого природного ресурсу - ль си першо! групи, що не включеш в природно-заповедний фонд, мисливськi господарства, плантаци лшарських рослин, водоохороннi зони та шшц рекреацiйнi територи, призначенi для задоволення культурно-оздоровчих потреб суспiльства; природно-культурнi об'екти i комплекси - ботанiчнi сади, дендролопчш парки, зоологiчнi сади, парки-пам'ятники садово-паркового мистецтва тощо; об'екти i комплекси природно-заповiдного фонду [7, с. 8-9].
В основу класифшаци, запропоновано! на Другiй всесвiтнiй конференци з нацюнальних парив в 1972 рощ (США), покладено цiлi охоронюваних (вилучених з господарського використання) територiй. Ведповедно до ще1 класифшаци охоронi педлягаюгь: природнi групування в «дикому» виглядц особливо мальовничi природнi ландшафти; антропогенш «структури» - антропологiчнi, археологiчнi, юторичш пам'ятники; ландшафти винятково! краси, створеш людиною. Класифiкацiя враховуе i бшьш специфiчнi цiлi, наприклад забезпечення збереження екосистем i компонентiв дико! природи, чого можна досягти завдяки втручанням людини. Автори ще1 класифшаци рекомендують видiлити три класи охоронюваних природних територш Перший клас мiстить три види територш: т^ на яких природа охороняеться в первинному виглядi (природнi ландшафти) i де режим забезпечуе необмеженi природнi сукцеси (змши); регульований природний парк, де допускаеться регулювання природи на основi наукових даних, контроль за науковою роботою i не допускаеться прокладання дорщ стежок, пунктiв огляду для туриспв; територЦ, на яких допускаються рекреацшш послуги, але на яких не передбачеш дороги, вдосконаленi стежки i кемпiнги. Другий клас - це охоронюваш окультуренi територil - аграрш, пасторальнi та iншi ландшафти, змшеш людиною, призначенi для збереження вед розвитку i деструктивних змiн. Третш клас - iншi охоронюванi територй, на яких може допускатись рубка люу, заготiвля сiна, рекреацiя, але обов'язково повинно збертатись !х основне призначення як мисливських, лiсових i рекреацiйних земель. Нацiональнi парки розглядають як звичайний гiбрид територiй першого i другого класiв та шших охоронюваних земель, що iнтенсивно змшюються та пристосовуються для туризму та рекреаци [8, с. 38-39].
Мiжнародна класифшащя охоронюваних територiй, Мiжнародноl оргашзацп природи мiстить такi категорil:
I а. Природний резерват, що суворо охороняеться. Категорiя I а охоплюе суворо охоронюваш райони, ведведеш для захисту бiорiзноманiття, а також можливо, геоморфологи, де людсью ведведування, використання i вплив суворо контролюються i обмежуеться, щоб забезпечити захист природоохоронно1 цiнностi.
I б. Природнi територп. Категорiя I б об'еднуе, як правило, великi незмiннi або слабко змшш територil з метою збереження 1хнього природного характеру без постшного або iстотного прожи-вання людини, яка захищаеться i управляеться так, аби зберегти и природний стан.
II. Нацiональний парк. Категорiя II е великими природними або наближеними до природних територiями, ведведеними для захисту великомасштабних екологiчних процесiв, разом з допов-
ненням вищв i екосистем, характерних для цього регюну, якi також забезпечують основу для екологiчного та культурного, духовного, наукового, освггнього, рекреацiйного розвитку.
III. Пам'ятка природи. Категорiя III утворюсться з метою захисту конкретно! пам'ятки природи, якою можуть бути ландшафтн рельефи, моря, гори, тдводт печери, геологiчнi пам'ятки, такi, як печери, а також живi об'екти, такi як давнiй гай, сад чи парк. Пам'ятки природи, зазвичай, е досить невеликими за розмiрами.
IV. Середовище проживання / зона регулювання виду. Категорiя IV спрямована на захист пев-них видiв або мiсць зростань i управлшня цiею територiею, та вiддзеркалюе цей прюритет. Ця ка-тегорiя передбачае забезпечення здшснення конкретних заходiв для охорони певного виду чи збереження середовища.
V. Охоронюваний ландшафт. Категорiя V охороняе територи, якi отримали екологiчну, бюло-гiчну, культурну чи ландшафтну цшносп завдяки взаемоди людини i природи з плином часу. Гаранта цшсносп ще! взаемоди е життево необхщною для забезпечення i пiдтримання юнування ще! категорй i охорони природи.
VI. Охоронюваш територи зi стшким використанням природних ресурсiв. Категорiя VI об'ед-нуе територи збереження екосистем i мiсць проживання людей, пов'язаних культурними цш-ностями i традищями управлiнням природними ресурсами. Цi територи, як правило, велию, де значна частина територи знаходиться у природному сташ, а незначна частка перебувае тд стшким управлшням природними ресурсами та низьким рiвнем непромислового використання природних ресурав, сумiсних з охороною природи [9, с. 40-41].
Що ж до вiтчизняного законодавчого закршлення системи охоронюваних територiй та об'екта, то Закон Украши «Про охорону навколишнього природного середовища» [10] визначае тага складовi системи природних територш та об'ектiв, що пщлягають особливiй охоронi, як територи та об'екти природно-заповщного фонду, курортнi та лшувально-оздоровч^ рекреацiйнi, водозахис-нi, полезахисш та iншi типи територiй та об'екта, що визначаються законодавством Украши. До складу ж природно-заповiдного фонду Украши входять державш заповiдники, природш нацюналь-нi парки, заказники, пам'ятки природи, боташчш сади, дендрологiчнi та зоолопчш парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, заповщш урочища. Згщно ж Закону Украши «Про природно-заповщний фонд Украши» [11] категорiями природно-заповщного фонду Украши е природш заповщники, бюсферш заповiдники, нацiональнi природнi парки, регюнальш ландшафтнi парки, заказники, пам'ятки природи, заповщш урочища, боташчш сади, дендролопчш парки, зоолопчш парки, пам'ятки природи, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.
Таким чином, норми нацюнального законодавства, що визначають категорй природно-заповщного фонду Украши, мютять окремi невiдповiдностi. Не вщповщають нацiональнi категорй i м1жиародним, осюльки в Украш, як i шших крашах iсторично сформувалися сво! природоохоронш традици.
Так, у Польщi створено таю природоохоронш категорй: нацюнальш парки, природш резервати, регюнальш ландшафтш парки, територи охоронюваного ландшафту, територи Natura 2000, пам'ятки-природи, монiторинговi станци, екологiчнi територй, природничо-ландшафтиi утворення, охорона певних видiв рослин, тварин та грибiв, вщповщно до Закону Польщi «Про охорону природи» [9, с. 59].
Питання заповщно! справи в Шмеччиш регулюеться Федеральним законом про охорону навколишнього природного середовища та земельними законами окремих суб'екта федераци. Мережа природоохоронних територш мютить таю категорй: резервати (заповщники), нацюнальш природш парки та нацюнальш природш пам'ятки, бюсферш заповщники, заповщш ландшафтш зони, природш парки, пам'ятки природи, захищеш компоненти ландшафту [9, с. 62-63].
Система природоохоронних територш США та Канади е складною та мютить багато об'екта i федерального, i регюнального рiвня. На федеральному рiвнi в Канадi створен таю категорй: нацюнальш парки, нацюнальш морсью заповщники, морсью природоохоронш територи, заказники м^руючих птахiв, нацюнальш територи дико! природи. На провшцшному рiвнi, категорй' територш залежать вщ провшци, але найпоширешшою категорiею е провiнцiйний парк [9, с. 67].
На федеральному рiвнi в США природоохоронш територй дшяться на таю категорй: нацюнальш парки, нацюнальш заповщники, нацюнальш морсью узбережжя, нацюнальш озерш узбережжя, нацiональнi цшини, нацiональнi лiси, нацiональнi пам'ятки, нацюнальш морсью заказники, нацюнальш рекреацшш територй, нацюнальна система охоронюваних ландшафтiв, нацюнальш дослщш резервати
гирл, нацюнальш системи стежок, нацiональнi дик та мальовничi рiки, нацiональнi заказники, нацю-нальнi природнi системи притулив. На мюцевому рiвнi е i iншi категорй, як утворюються вщповщними штатами або органами мiсцевого самоврядування: парки штатiв, регiональнi парки тощо [9, с. 71].
Усi вище наведенi класифшацй особливо охоронюваних територш та об'ектiв заслуговують на ува-гу, осюльки враховують рiзнi критерй. Проте вдалою i доступною е класифшащя, яка дае змогу подшяти всi особливо охоронюванi територй та об'екти на три основнi групи: природно-заповiднi територй; особливо охоронюванi природш територй та об'екти; iншi особливо охоронюваш територй та об'екти. Основш критерй класифшацй особливо охоронюваних територш та об'екпв - характер (природний, штучний) територй чи об'екта, який пщлягае особливiй охоронi, призначення (спещальне), ступiнь охо-ронного режиму. Серед цих критерйв особливо! уваги заслуговуе характер походження територiй та об'екпв. Ознака природного походження територй та об'екта, повинна стати основним крш^ем роз-подiлу особливо охоронюваних територш та об'екпв м1ж групами «особливо охоронюваш природш територй та об'екти» та «iншi особливо охоронюваш територй та об'екти». Вщповщно до першо! групи слщ включити наприклад, регiональнi ландшафтнi парки, як мають природне походження, тобто перебувають у постшному взаемозв'язку iз екологiчною системою природи, а до друго! групи - штучш об'екти i територй, як в результатi людсько! дiяльностi втратили такий зв'язок, наприклад, парки пам'ятки садово-паркового мистецтва.
Тож поняття «особливо охоронюванi територй та об'екти» дае змогу охопити практично уа категорй ще! системи i е ширшим вщ поняття «природно-заповiднi територй», що мiстить лише один шдвид ще! системи. Недоречно було б говорити про менше значення останшх, осюльки саме «природно-заповiднi територй» займають вищу сходинку в iерархi! особливо охоронюваних територiй та об'екпв.
Заслуговуе уваги i позицiя В. С. Лiзгаро, щоб у загальнш системi особливо охоронюваних природних територш та об'екпв видiляти двi складов^ особливо охоронюванi природнi територп та особливо охоронюваш природш об'екти. Це пов'язано з тим, що особливо цшш для суспшьства природш об'екти (пам'ятки природи, рщю i зникаючi види рослин та тварин) реально юнують, автономно вiд iнших особливо охоронюваних територш, яю забезпечують збереження природного комплексу або його складових частин [12, с. 6].
Висновки. Особливо охоронюваш територп та об'екти - це дшянки земельного i водного простору та окремi об'екти як природного, так i штучного походження, що мають особливе еколо-пчне, наукове, освггне, виховне, естетичне, рекреацшне значення, вилученi повнiстю або частково, тимчасово чи постшно з господарського використання, та оголошеш такими, що шдлягають особливiй охоронi у встановленому законом порядку.
Основною метою видшення особливо охоронюваних територш та об'екпв е збереження ета-лошв природи, типових або унiкальних ландшафта, екосистем, генетичного фонду рослин i тварин, мальовничих природних утворень, для вивчення природних процешв i розроблення наукових основ природокористування, пропаганди охорони природи i просвггницько-виховно! дiяльностi, а також для використання у визначених випадках у рекреацшних цшях. Охорона та збереження бiорiзно-манiття, природних i сумiжних культурних ресурсiв е основною, загальною метою створення i функцюнування системи особливо охоронюваних територш та об'екпв. Крiм цього, для кожно! з категорiй цiеl системи властивi специфiчнi (спецiальнi) завдання.
Правовими ознаками особливо охоронюваних територш та об'екпв е: охорона i збереження природи (загальна мета для вшх категорш системи); основними завданнями е: науковi дослщження, захист дико! природи, збереження видiв та генетичного рiзноманiття, захист природних та культурних особливостей, туризм та рекреащя, освгга, збереження культури та традицiй, стабшьне використання ресурсiв природних екосистем; первюний або малозмiнений стан територш та об'екпв; ушкальнють або типовють для дано! мiсцевостi, географiчноl зони; особливе еколопчне, наукове, освiтньо-виховне, естетичне, рекреацшне значення; повне або часткове вилучення з господарського об^у; наявнють, вiдповiдного до завдань та функцш кожно! з категорiй, охоронного режиму.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Реймерс Н. Ф., Штильмарк Ф. Р. Особо охраняемые природные территории / Н. Ф. Рей-мерс, Ф. Р. Штильмарк. М.: Мисль, 1978. 295 с. 2. Исааков Ю. А. Геоэкологический подход к
построению системы территорий и объектов природоохранительного назначения. М., 1985. С. 115- 144. 3. Исааков Ю. А., Криницкий В. В. Система охраняемых природных территорий Советского Союза и перспективы ее развития /Ю. А. Исааков, В. В. Криницкий. М., 1983. С. 12-30. 4. Меллума А. Ж. Особо охраняемые природные объекты на староосвоенных территориях (На примере Латвийской СССР) / А. Ж. Меллума. Рига: Зинатне, 1988. 224 с. 5. Стойко С. М. Научные основы заповедного дела / С. М. Стойко. К.: Наукова думка, 1980. С. 22-35. 6. Зыков К. Д. Функции и классификация охраняемых территорий / К. Д. Зыков. Курск, 1980. С. 58-70. 7. Красилич Н. Д. Организационно-правовые вопросы охраны природно-заповедного фонда: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: спец. 12.00.02 «Государственное право и управление; советское строительство; административное право; финансовое право». К., 1988. 18 с. 8. Краснитский А. М. Проблемы заповедного дела. М.: Лесн. пром-сть, 1983. 191с. 9. Правовий режим природно-запов1дного фонду Украгни: ¡стор1я формування, юридичт аспекти та закордонний досв1д : поабник / за заг. ред. О. Кравченко. Льв1в: Видавництво «Компания «Манускрипт», 2017. 92 с. 10. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон Украгни в1д 25. 06. 1991 № 1264-XII. В1домост1 Верховног Ради, 1991. № 41. Ст. 546. 11. Про природно-запов1дний фонд Украгни : Закон Украгни в!д 16. 06. 1992 № 2456-XII. В1домост1 Верховног Ради. 1992. № 34. Ст. 502. 12. Лизгаро В. Е. Правовой режим особо охраняемых природных территорий и объектов Республики Беларусь: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 «Земельное право; природоресурсное право; экологическое право; аграрное право ».Минск, 1999. 16 с.
REFERENCES
1. Reymers N. F., Shtil'mark F. R. Osobo okhranyaemye prirodnye territorii[Specially protected natural territories] Moscow, 1978. 295 p. 2. Isaakov Yu. A. Geoekologicheskiy podkhod k postroeniyu sistemy territoriy i obektov prirodookhranitel'nogo naznacheniya [Geoecological going near the construction of the system of the specially protected territories and objects] Moscow, 1985. pp. 115-144. 3. Isaakov Yu. A., Krinitskiy V. V. Sistema okhranyaemykh prirodnykh territoriy Sovetskogo Soyuza i perspektivy ee razvitiya [System of the protected natural territories of Soviet Union and prospect of her development] Moscow,1983. pp. 12-30. 4. Melluma A. Zh. Osobo okhranyaemye prirodnye obekty na staroosvoennykh territoriyakh (Na primere Latviyskoy SSSR) [Specially protected natural objects on old territories (On an example Latvian to the USSR)] Riga, Zinatne, 1988. 224 p. 5. Stoyko S. M. Nauchnye osnovy zapovednogo dela [Scientific bases of the reserve business] Kiev, Naukova dumka, 1980. pp. 22-35. 6. Zykov K. D. Funktsii i klassifikatsiya okhranyaemykh territoriy [Functions and classification of the protected territories] Kursk, 1980. pp. 58-70. 7. Krasilich N. D. Organizatsionno-pravovye voprosy okhrany prirodno-zapovednogo fonda. Avtoref. dis. ... d-ra yurid. nauk: spets. 12.00.02 «Gosudarst-vennoe pravo i upravlenie; sovetskoe stroitel'stvo; administrativnoe pravo; finansovoe pravo» [Organizational and legal questions of protection of the nature reserve fund]. Kiev, 1988.18 p. 8. Krasnitskiy A. M. Problemy zapovednogo dela [Problems of the reserve business] Moscow, Lesn. prom-st', 1983. 191 p. 9. Pravoviy rezhim prirodno-zapovidnogo fondu Ukraini: istoriya formuvannya, yuridichni aspekti ta zakordonniy dosvid [Legal mode of the nature reserve fund of Ukraine: the history of formation, legal aspects and foreign experience]: posibnik / za zag. red. O. Kravchenko. L'viv, Vidavnitstvo «Kompaniya «Manuskript», 2017. 92 p.10. Law of Ukraine«On protection of the environment» of June 25, 1991 No. 1264-XII. (in Ukr.). 11. Law of Ukraine «On Nature Reserve Fund of Ukraine» of June 16, 1992 No. 2456-XII. (in Ukr ). 12. Lizgaro V. E. Pravovoy rezhim osobo okhranyaemykh prirodnykh territoriy i obektov Respubliki Belarus'. Avtoref. dis. ... kand. yurid. nauk : spets. 12.00.06 «Zemel'noe pravo; prirodoresursnoe pravo; ekologicheskoe pravo; agrarnoe pravo» [Legal mode of the specially protected natural territories and objects of the Republic of Belarus]. Minsk, 1999. 16 p.
Дата надходження: 27.04.2018р.
