CC BY
26
Лiтература
1. Дебринюк Ю.М. та ïh. Люове насiнництво - Львiв: Cbït, 1998. - 432 с.
2. Вересин М.М. Лесное семеноводство. - М.: Гослесбумиздат, 1963. - 158 с.
3. Бшоус В.1. Люова селекщя. Пiдручник для ВНЗ. - Умань, 2003-543 с.
4. Маурер В.М., Зацарная Л.В. Рост и состояние семенного потомства сосны в эколо-го-географических культурах Боярской ЛДС.// Сб.науч.тр. УСХА. - К.: Наука, 1986. - С. 4-10.
5. Ониськчв М.1., Сбитна М.В., Фучило Я.Д., Шлончак Г.А. Авторське свiдоцтво № 0341 на сорт сосни звичайно'1 "Боярська-1". Мiнiстерство аграрно'1 полiтики Украши. Державна служба з охорони прав на сорти рослин. - К., 2004.
УДК 502.7 Проф. П.Р. Третяк, д-р бюл. наук - УкрДЛТУ
СТАНОВЛЕННЯ ОХОРОНИ ПРИРОДИ В ГАЛИЧИН1 ТА ПРОБЛЕМИ РОЗБУДОВИ МЕРЕЖ1 ЗАПОВ1ДНИХ ТЕРИТОР1Й
Формування мережi заповщних територiй вiдбувалося протягом ХХ ст. Зараз вона дуже непропроцшно охоплюе бiорiзноманiття природних регюшв. Тому, у пер-шочерговому порядку необхщно розширити заповiднi територп у межах Захщно-Ук-рашського лiсостепу та Передкарпатсько'' височини. Необхiдно створити природш нацiональнi парки "Прикарпаття", мДнiстровськийм та "Вододшьно-Свропейський". На Малому Полiссi спшьно з Польщею потрiбно створити бшатеральний природний заповiдник або нацiональний парк на площi 90 тис. га.
P.R. Tretyak - USUWFT
Becoming of a nature conservation in Galician and problems i of progressing of reserved territories network
The forming of reserved territories originated in ХХ century. Now very much not proportional encompasses biodiversity of natural regions. Therefore, for the prime order it is necessary to expand reserved territories for limits Western Ukrainian forest-steppe zone and Pre-Carpatians of a high ground.
Надм1рне природокористування протягом тисячол1ть не могло не за-лишити своiх негативних наслщюв. Початково вони проявились там, де здав-на була високо розвинута цившзащя. Вже 5 тис. роюв тому ютотш змши вщ-булись у природних ландшафтах Месопотамп, Схщного Середземномор'я, Сгипту, шзшше Грецп, Мало'' Азii, Риму тощо. Це призвело до знищення на величезних просторах лiсiв, виникнення величезних територш агрокультур-них земель, рiллi та пасовищ, а по^м пустель. Змiнився кшмат, зменшились запаси грунтових вод, обмшли рiки та озера, висохли джерела, втратила ро-дючiсть земля.
Урештьрешт на мiсцi колишнiх лiсiв з'явилися напiвпустелi i пустелi. I цей процес постшно прогресуе. Вiдомий природодослщник Жак-1в Кусто [8] узагальнюе деградацшш процеси у ландшафтах Грецii внаслщок вирубування лiсу таким чином: "... на багатьох островах грецького архшелагу процес нас-тупу пустелi почався ще в античнi часи i з тих пiр тiльки посилюеться. Поде-куди вiн набув незворотного характеру. Первюш лiси змiнилися жалюпдними вторинними, якi поступово були знищеш повторними рубаннями та пожежа-ми. 1м на змiну прийшли чагарники, по^м зникнули i вони. У кшщ цього циклу залишаються тiльки скелястi пагорби. Сьогоднi це необжит шматки сухо-
долу, де живе всього декшька пастухiв, чи! вiвцi з трудом знаходять поживу -зростаючу посеред камшня траву". Отже, все це кшець-кшщв призвело до економiчного занепаду та критичного збщнення населення.
Цi деградацшш процеси почали вiдбуватися i в Укра!ш ще, що найменше, чотири тисячi рокiв тому. Початково людськ поселення розвива-лися на побережжi рiчок. Тож власне лiси вздовж рiчок, заплавнi та прирус-ловi на терасах, зазнали найдавнiших знищень i перетворень в агрокультурнi упддя. Свiдками цих колишнiх лiсiв е окремi знахiдки у рiчкових терасах мо-гутнiх дубових стовбурiв з почорншою вiд часу мiцною мореною деревиною. в знахщки решток деревини й шших порiд, якi шддаються гниттю - в'яза, верби тощо. Цi колишнi лiси дослiджував палеоботашчними методами П.С. Погребняк [13]. Ц процеси з дуже давнiх чашв вiдбувалися i у захiдних областях Укра!ни, зокрема у верхiв,! басейну р. Дшстер, про що св^ать чи-сельнi пам'ятки палеолiту, неолггу, трипшьсько! культури тощо.
Пiзнiше, особливо у другому тисячол^т у ландшафтах Присередзем-номор'я, Захщно! ввропи та Укра!ни вiдбулися найбiльш масштабнi антропо-геннi змiни у лiсових ландшафтах. Вщносна площа лiсiв зменшилася до критично! величини 30-15 %, а подекуди ще бшьше [2].
Врештьрешт людство почало усвiдомлювати катастрофiчну еколопч-ну ситуацiю, що склалася. Багатi землевласники почали будувати зрошуваль-нi канали, оберiгати власнi лiсовi угiддя, створювати декоративнi сади i парки. У багатьох кра!нах свiту здавна вiдомi певнi дшянки лiсiв чи окремi дерева, що охоронялися, заповщш скелi, джерела. Збереження цих об'екпв зумов-лювалося головним чином !х обожнюванням, релтйними традицiями. Так, у древнiх лггописах згадуеться, що вже у 4 ст. до н. е. в Афшах грек Тефраст мав великий сад, в якому колекщонував рослини. Вщомо, що вже у XVI ст. ботатчш сади були при ушверситетах у Ляйпщгу, Пiзi, Паду!, Лайдеш. Особливо! популярностi декоративне паркобудiвництво та природоохороннi заходи набули у кра!нах пiвденно! та захiдно! ввропи XVIII-XIX ст, коли монархи, багат землевласники, керiвники церкви та монастирiв вже почали ро-зумгги природничу вартiсть лiсово! рослинностi, !х клiматотворче та середо-вищетворче значення. Тому власне, лiсозаготiвлi для потреб мануфактурного виробництва розвинутих кра!н перемутились на терени схiдно! ввропи, зокрема на територш сучасно! Укра!ни.
З давнiх часiв природоохороннi заходи здшснювалися i в Укра!нi. Про це свщчать лiтописи та юторичш документи. Оскiльки в життi людей велику роль вщгравало полювання, тож першi природоохороннi заходи були пов'язаш передусiм з усвiдомленням необхiдностi збереження мисливських упдь та поголiв,я звiрiв. З цiею метою землевласники видшяли певнi дiлянки, де заборонялося полювати. Такi заповiднi мiсця для охорони бобрiв, соболiв та iнших тварин на територи Ки!всько! Русi були вiдомi вже у першому тися-чолiттi нашо! ери [2].
З XI-XII ст. почали охороняти вже окремi лiсовi масиви. Наприклад, за часiв Ярослава Мудрого юнувала державна охорона лiсiв. Винних за тдпа-лення або вирубування люу тяжко карали. Обмежений був також промисел
цiнних звiрiв i птахiв. Положення про охорону бобрiв i регламентування вiдстрiлу рщюсних видiв птахiв зафiксовано в "Руськш правдГ' - збiрнику норм права Ярослава Мудрого. У Х-XIII ст. у Володимир-Волинському кня-зiвствi заборонялося полювати на всiх диких звiрiв. По сутi, так виник перший заповщник - Бiловезька Пуща, яка шзшше вiдiйшла до Литви [2].
Ще у ХVШ-ХIХ ст. велик землевласники почали створювати приват-нi ботанiчнi та дендролопчш сади: "взу!тський город" (парк 1вана Франка у м. Львовi) - 1773 р., "Олександрiя" (м. Бша Церква) - 1793-1797 рр., "Софпв-ка" (м. Умань) - 1796-1801 рр., у Кременецькому лще! (Тернопшьська область) - 1809 р. тощо.
1дея охорони природи шляхом заповщання зародилася у Захiднiй Ук-ра!нi ще на початку ХХ столптя, хоча перший природний резерват тут був оргашзований у 1886 р. великим природолюбом i меценатом науки графом Володимиром Дзедушицьким. Це була дшянка букового пралiсу, площею 20 га бшя села Пеняки шд Бродами, що у Львiвськiй областi. Ця подiя стала-ся на три роки рашше, шж був утворений всесвiтньо вiдомий заповщник Ас-канiя-Нова. На жаль, у 1940 р. цей пралю було зрубано.
У 1900 рощ польський вчений Л. Ломницький шщдавав перед гро-мадсьюстю Галичини питання про необхщшсть охорони угруповання тиса япдного в урочищi Княж-Двiр. У цьому ж рощ австро-угорське Мшютерство землеробства видало циркуляр щодо охорони природних урочищ i старих дерев, а у 1909 р. воно поставило завдання знайти у Карпатах пралiсовi угруповання для створення резерва™. У 1903 р. Мшютерство освгги Австро-Угор-щини видало директиву про охорону пам'ятниюв природи. У 1904 р. Галиць-ке намюництво у Львовi звернулося до установ i приватних осiб з проханням повщомляти про наявнiсть цiнних об'екпв природи, що потребують охорони. На цей заклик першим вщгукнулося Польське товариство природознавщв iм. М. Копершка. Воно запропонувало створити десяток резервам природи у Карпатах та у степах на Подшль Особливо активну природоохоронну дiяль-нiсть розвинули польськ ботанiки В. Шафер i М. Ращборський. Належне ро-зумiння початки заповщно! справи знайшли у середовишд учасникiв Х з'!зду лiкарiв та натуралю^в Польщi у Львовi (???), а також - з'!здiв Галицького лi-сового товариства у 1909, 1912 i 1913 рр. Питання заповщно! справи розгля-далися i у Галицькому Сеймi у 1910 р. Наукова громадськiсть порушувала питання про охорону прських лiсiв Карпат. Для цього у 1910 р. Вщенському сейму було запропоновано створити два велию резервати у Карпатах - один у Татрах, а другий у Чорногорь
Активну природоохоронну позищю в цей час зайняли державш орга-ни. Наприклад, повiтовi староства зверталися до Галицького намюництва з позовами у справах заборони надмiрного вирубування лiсiв та обмеження сплаву люу по рiчках. У той час в Австро-Венгри був навггь виданий спецi-альний декрет, який забороняв вирубувати сосну кедрову i сосну прську.
У 1907 р. у Долинському повт на Станiславiвщинi був створений на площд 54 га чи не перший у Галичиш скельно-лiсовий резерват "Бубнище". У 1908 р. було вилучено з люоексплуатаци у Карпатах лiсовi масиви бiля
верхньо! межi лiсу (як охороннi люи) та урочище мПiдлютем у Горганах, де була лiтня резиденцiя митрополита Андрея Шептицького. У 1910 р. землев-ласником Федоровичем у с. Окна були створеш степовi резервати "Любомля" та "Гостра скалка" на плошд 10 га.
Початково резервати створювали тiльки у державних люах. Так, у надлiсництвi Ясень в Горганах уже у 1919 р. у кварталах 52 i 66 на плошд 500 га був створений резерват "Горган". У 1938 р. його площа була розшире-на до 1121.58 га. Тут була дшянка лiсу з перевагою сосни кедрово! на плошi 178 га. У 1921 р. в Чорногорi на основi державних земель було створено резерват в урочишд "Данцеж", до якого увшшла дiлянка пралiсу, площею 140 га, та прсью луки площею 307,5 га.
У 1926 р. фiзiографiчна комiсiя Наукового товариства iм. Шевченка у Львовi запропонувала створити резервати на Касовш горi i на Чортовш скелi. У цей час у Галичиш активно працювали у напрямку охорони природи вiдомi вчеш - В. Шафер, Б. Павловський, С. Соколовський, М. Рациборський, Е. Во-лощак.
Питання створення резервам у приватних лiсах вирiшувалися особливо складно. Власне тому резерват "Княж Двiр" був утворений тшьки у 1923 р. Врештi, 24 червня 1927 р. Президентом Речi Посполито! було видано спецiальне Ршення про охорону лiсiв, що не е власнiстю держави [18], яким було покладено певнi адмiнiстративнi обмеження на люокористування i вза-галi заборонено рубати сосну кедрову та сосну прську.
У справi збереження прських лiсiв Карпат та створення в найбшьш цiнних масивах заповщних об'екпв вагома роль належить вщомому польсь-кому ботанiку i природоохоронцю, професору В. Шаферу, а також митрополиту Андрею Шептицькому. Дякуючи !х зусиллям у 1934 р. був створений заповщник "Яйце" на площд 270 га, де охоронялися люи з участю сосни кедрово!. Формальний акт й грамоту про створення резервату "Яйце" митрополит А. Шептицький видав 15 квггня 1935 р. Цим документом вш передав його шд ошку науковому Товариству iм. Шевченка у Львовь Водночас, було затверджено "Приписи для вiдвiдувачiв кедрового заповiдника", якими вста-новлено вiдповiдний охоронний режим, а також створено "Загальний опис кедрового заповщника iм. митрополита Андрея Шептицького в Горганах" [6].
У квггш 1935 р. наукова громадсьюсть на V з,!здi Укра!нських Охо-ронцiв Природи та Лiкарiв прийняла звернення до митрополита Андрея Шептицького з пропозищею розширити резерват "Яйце" та перетворити його у перший Укра!нський нащональний парк природи. Заповщниковш комюи Наукового товариства iм. Шевченка було доручено приступити до упорядкуван-ня заповiдникiв у Горганах.
18 серпня 1936 р. у Шдлютому в "Яснш вшлГ' * вiдбулася конференцiя у справi охорони природи. Органiзували !! Комiсiя охорони природи Наукового товариства iм. Шевченка та Укра!нське туристично-краезнавче товариство "Плай". Конференцiя ухвалила створити кшофшьм про скарби природи в маетност Перегiнсько, а також видати монографш про заповiдники "Пере-гшсько! пущi" та органiзувати у с. Осмолодi Музей Горгансько! верховини.
Було рекомендовано створити яворово-шьмовий заповiдник в урочищд "Шум-ляче" та скельний заповщник в урочишi "Сокш", узяти шд охорону ripcbKe торфовище, виконати картографiчнi роботи у заповiдниках. У полi зору кон-ференцiï були також i iншi проблеми охорони природи, зокрема було постав-лене питання про необхщшсть створення заповщника на Касовш Горi бiля с. Бовшiв в околицях Галича, де на кам'янистих горбах i гiпсових скелях збе-реглася унiкальна релiктова степова рослиншсть. Ухвалено також звернення до вшх владик Галичини, щоб провести реестрацш пам'яток природи [15, с. 57].
На територи маетку Львiвськоï митрополiï греко-католицькоï церкви у с. Перегшську, крiм резервату "Яйце", було створено також заповщники "Сосновий", площею 25.57 га та "Буковий", площею - 4,7 га. Також було зап-роектовано створити "Ялицевий" заповщник на плошi 30.4 га. Тут росли яли-цi, вiком 200-500 роюв, що мали висоту 48 м i 4 м в "обхватГ. Крiм того, було заплановано створити "ловецький" заповiдник "Перегшська Пуща" на пло-шi 300 га на горi Овул (1613 м). Там збереглися багат на звiрину перестарiлi смерековi лiсостани [15].
Перед другою свгговою вiйною у Чорногорi було створено ще два ль совi резервати, в результат чого площа заповiдних об,ектiв тут загалом ста-новила бiльше 1,5 тис. га. На базi резервату "Чорногора" у 1939 р. оргатзу-ють Нацiональний парк площею 1512 га. Оргашзаци нацiонального парку передували дослщження бiорiзноманiття територiï. Поряд були створеш резервати "Лю пiд Гомулом i Маришевською Великою" та "Лю охоронний Зарос-ляк". До 1939 р. на Захщнш Украïнi загалом налiчувалося бiльше 120 природ-них об,ектiв (з них бшьше 70 на Галичинi), що охоронялися, i у яких прово-дилися екологiчнi та лiсiвничi дослщження [1].
У 1940 р. Рада Народних Ком1сар1в УРСР постановила оргашзувати у Станiславiвськiй (тепер - 1вано-Франювська - прим. авт.) област державш заповщники "Чорногора" (68 тис. га) i "Горгани" (50 тис. га), але початок вiйни знову став на завадi цiй благороднiй справь
У повоенш роки (1951 р.) було закрито вiсiм захiдноукраïнських запо-вiдникiв: Тисовий лiс (Станiславiвська область), Золотий потж, Шутроминцi, Галiлея, Глоди (Тернопшьська), Винниювський лiс i Гора Бша (Львiвська область) [1]. Саме в цей перюд також майже повшстю були вирубанi люи ко-лишнiх резерватiв, створених у перюд з 1912 по 1939 рр.
Шсля друго!" свiтовоï вшни до питань охорони природи повернулись тшьки у 60-х роках. У 1960 рощ тшьки у Львiвськiй областi статусу держав-них парюв пам'яток садово-паркового мистецтва республiканського значення набули парки: Стрийський, М1женецький, Шдпрцевський, Самбiрський, Шд-горецький та Буський. У 1961 р. було створено Украшський степовий запо-вщник, а у 1968 р. було створено Карпатський, Луганський i Полюький запо-вщники. Протягом 1970-1974 рр. в Укра1'ш було створено чимало заповщних об'ектiв мiсцевого значення - урочищ, пам'яток природи, ландшафтних люо-парюв, паркiв пам'яток садово-паркового мистецтва. У 1971 р. розпоряджен-ням Ради Мiнiстрiв УРСР було надано статус пам'яток природи республь канського значення 6 печерам на Тернопшьщиш.
Питання оргашзацн державного природно-заповiдного фонду особливого значення набули у 75-90 рр. За рекомендащями науковщв i практиюв ль сового господарства створюеться основна мережа заповiдних об'екпв. Велика заслуга у питанш шщдавання створення ïx належить колективу науковщв Державного природознавчого музею АН УРСР, 1нституту ботанiки ïm. М.Г. Холодного АН УРСР, в також Кшвського, Харювського, Одеського, Львiвського, Ужгородського, Чершвецького та iн. державних унiверситетiв. Однак, чимало об'ектiв було створено без належного наукового обгрунтуван-ня i вони е маловартюними з природничоï точки зору.
Загалом у перюд з 1974 по 1984 рр. були створеш практично вс iснуючi заказники загальнодержавного (тод республiканського) значення на Льв!вщи-нi, 1вано-Франювщиш, Тернопшьщиш та сусщтх областях. Зокрема, у 1990 р. на Тернопшьщиш було створено природний заповщник "Медобори" [5].
У кшщ ХХ ст. в репош створено низку шших великих щнних заповщ-них об'екпв: в 1вано-Франювськш област - природний заповщник "Горгани" (у 1996 р.), на Льв!вщиш - природний заповедник "Розточчя" (1984 р.) та на-щональний природний парк "Явор!вський" (у 1998 р.) i нащональний природний парк "Скол!вськ Бескиди" (у 1999 р.). Необхщно вщзначити, що з 1992 до 2000 роюв площа ПЗФ у захщному регюш Украши зросла майже вдв!ч! [5, 9]. Вщбулося це переважно за рахунок створення чи розширення природних заповщниюв, нащональних природних та регюнальних ландшаф-тних парюв. Тенденщя створення багатофункщональних об'екпв ПЗФ була викликана не тшьки необхщшстю охорони природних ландшафт!в, але й потребою створення умов для вщпочинку та оздоровлення населення, охорони iсторико-культурноï спадщини, зростання р!вня екологiчноï свщомост населення. Прюритетшсть створення таких багатофункщональних об'екпв ПЗФ пояснюеться також тим, що ïx функщонування сприяе сталому економ!чному розвитку регюшв та зайнятост населення.
На жаль, незважаючи на тривалий перюд розвитку мережа природно-заповщного фонду на Галичиш характеризуеться значними недолжами. Це, зокрема, значна диспропорщя територiальноï та категорiальноï структури мереж! об'екпв природно-заповщного фонду за природничим районуванням (ф!зико-географ!чними областями). Отже, вона не р!вном!рно охоплюе, а тому недостатньо репрезентуе юнуюче (особливо вузькорепональне) ландшаф-тне, ценотичне та видове р!зномашгтя. У цьому зв'язку, необхщно зазначити, що Законом Украши "Про Загальнодержавну програму формування нащ-онально1' еколог!чно1' мереж! Украши на 2000-2015 роки" (2000 р.) [4] перед-бачено створення репрезентативно!" мереж! об'екпв та територш природно-за-повщного фонду, яка повинна охопити 10,4 % територи держави.
На Галичиш загальна площа репонально!' мереж! становить 422,6 тис. га, або 8,5 % вщ плошд регюну. Вщносна частка об'екпв природно-заповщно-го фонду Iвано-Франкiвськоï област становить 13,8 % вщ площд область Цей, найвищий у регюш, показник досягнутий переважно за рахунок нащональних природних i регюнальних ландшафтних парюв, площа яких становить 70 % площд ПЗФ. На Тернопшьщиш заповщт об'екти займають 8,5 % територи
областi, з яких 90 % - репональш ландшафтш парки i заказники. Найнижчий показник заповщносл, на жаль, у Львiвськiй областi - 5,2 %, де майже 35 % площд ПЗФ зосереджено в одному нащональному природному парку.
Ландшафти Захiдноукраïнськоï люостепово1' провiнцiï репрезентують природнi заповiдники "Розточчя" i "Медобори", Яворiвський нацiональний природний парк, шють репональних ландшафтних парюв, ряд великих заказ-никiв, а також заповщш об'екти iнших категорш [5]. Вiдносна площа заповщ-них територш 5,4 %, що майже у 2 рази менше, шж прогнозований оптималь-ний показник, 10,4 % [4]. Категорiальна структура мережi ПЗФ дуже непро-порцiйна: заказники i репональш ландшафтнi парки становлять 85 % площд ПЗФ. Охороною в об'ектах найвищо1' категорiï заповщност (ПЗ i НПП) охоп-лено тшьки 0,6 % площд природних комплекЫв Украшського Лiсостепу в межах репону.
Спостерiгаються значнi диспропорци в охопленнi охороною природних комплекЫв рiвня фiзико-географiчних областей. Зокрема, охоплення за-повiдним режимом природних комплекЫв ФГО Мале Полiсся вкрай недос-татне, ix вiдносна площа тшьки 0,9 %. У структурi мережi вiдсутнi природнi заповiдники, нащональш природнi i репональш ландшафтнi парки. Бшьшють об'ектiв ПЗФ - невелик за площею заказники i заповщш урочища мiсцевого значення.
Охороняються переважно типовi зональнi лiсовi i лiсо-болотнi при-роднi комплекси, деревостани з перевагою сосни звичайно1', домiшкою дуба звичайного та граба звичайного (заказники "Лопатинський", "Пукачiв" та iн.).
Для Розтоцько-Опшьсько1' горбогiрноï ФГО характерна вiдносно краще розвинута мережа об'екпв природно-заповiдного фонду загальнодержавного значення. У ПЗ "Розточчя", фши ПЗ "Медобори" ("Кременецькi гори") i "Яво-рiвському" нацiональному природному парку, як становлять близько 15 % площд ПЗФ, охороною охоплено близько тшьки коло 1 % площд природних комплекЫв Розточчя i Опшля. Охороняються переважно типовi зональш люос-тани та осередки ушкальних ялицевих, яворових i сосново-букових угрупо-вань, а також фрагменти лучно1', лучно-степово1' i водно-болотно1' рослинностi.
Вщносна площа заповiдниx територiй у межах Захщноподшьсько1' ви-сочинно1' ФГО 8,6 % - найвищий показник у Захщноукрашському Люостепу. Об'екти загальнодержавного значення становлять тут близько 20 % площд ПЗФ. У категорiальнiй структурi вiдсутнi нацiональнi природнi парки. Запо-вiдним режимом у ПЗ "Медобори" охоплено тшьки близько 1 % площд природних комплекЫв Захщного Подiлля, до того ж вш репрезентуе переважно унiкальнi природнi комплекси швденно1' частини Товтрового кряжу.
Люи, переважно грабово-дубовi та грабово-буковi, охороняються у ПЗ "Медобори" i заказниках загальнодержавного значення "Яблушвський", "Дача Галшея" тощо. Однак, необхщно вщзначити, що у цих лiсовиx угрупован-нях збереглися унiкальнi риси автохтонность У трав'яному покривi представлен рiдкiснi види ефемероïдiв, зокрема - шафран весняний.
Представлеш у ПЗФ також осередки лучно-степово1', степово1' i нас-кельно-степово!' рослинностi, що також мютять рiдкiснi ендемiчнi види.
Характерною особливютю ПЗФ Захщного Подшля е значш площ! аг-роуодь в межах заповщних об'екпв (РЛП "Дшстровський каньйон"), а також люових деревосташв штучного походження.
Середньоподшьсью природш комплекси охороняються в межах вщок-ремленоï частини природного заповщника "Медобори" (близько 500 га), а також у загальнозооолопчних, боташчних, ландшафтних та пдролопчних заказниках мюцевого значення, пам'ятках природи мюцевого значення i запо-в!дних урочищах. Люи тут практично вщсутт. У цш частит заповщника охороняються степов! i лучно-степов! угруповання [5].
Заповщт об'екти Прут-Днiстровськоï височинноï ФГО охоплюють охо-роною майже 10 % вщ ïï загальноï площь На жаль, заповедники та нащональш парки тут вщсутт. Найбшьшим i найщншшим об'ектом е Регюнальний лан-дшафтний парк "Дшстровський" (19,6 тис. га), в якому охороняеться комплекс агроупдь, разом з заплавними та скелястими луками, скельними вщслонення-ми, стр!мчаками та печерами, люовими масивами. Люова рослиншсть: уш-кальш на крутосхилах каньйону ржи Дшстер, на крейдяних, юрських, де-вонських та силуршських вапняковистих вщкладах, середньовжов! люостани з участю Quercus robur, Tilia cordata, Fraxinus excelsior, Acer pseudoplatanus, A. platanoides, Carpinus betulus, зрщка Fagus sylvatica, представниюв роду Ulmus, з Phyllitis scolopendrium (L.) Newm., Lilium martagon, а також - чагарников! за-росл! Berberis vulgaris L., Cornus mas, Rosa canina L., Cotoneaster melanocarpus Fisch. ex Blytt тощо. У лпку тут перебувае численна колотя шрих чапель.
Заповщт об'екти Перед^ргат^^ височинноï ФГО охоплюють охо-роною менше 4 % вщ ïï загальноï площь У структур! ПЗФ вщсутш природш заповщники i нащональш природш парки. Мережа ПЗФ складаеться переважно з об'екпв мюцевого значення. Охороняються здебшьшого люов! пе-редпрсью природш комплекси з домшуванням грабово-дубових, ялицево-ду-бових та ялиново-ялицево-букових лшв, а також осередки лучноï i болотноï рослинност!.
Вщносна площа територш ПЗФ Зовнiшньокарпатськоï ФГО 23,3 %. Що майже у 3 рази бшьше, вщ середнього в регюш показника. Категор!альна структура мереж! ПЗФ повночленна i вщносно пропорщйна. У природному заповщнику "Горгани", нащональних природних парках "Стшвсью Бескиди" i Карпатському (частина), як! становлять майже 50 % площд ПЗФ, охороною охоплено близько 9 % площд природних комплекЫв ФГО. Значш територи ПЗФ займають велик! об'екти мюцевого значення: репональш ландшафтш парки i велик! заказники.
Охороняються переважно типов! зональш люов! угруповання за участю бука, ялищ та ялини, рщюсш люов! угруповання !з сосною кедровою, сте-люхи сосни гiрськоï, а також високопрш лучш та пустищш угруповання й ушкальш осередки болотноï рослинность
Територ!я Вододiльно-Верxовинськоï ФГО охоплена мережею ПЗФ на 19,2 %, що майже у 2 рази бшьше вщ перспективного середнього оптимального значення - 10,4 % [4]. Категор!альна структура неповночленна - вщсут-m природш заповщники i репональш ландшафтш парки.
Охороняеться головним чином типова люова рослиншсть з перевагою ялищ, бука i ялини, а також стелюхи сосни гiрськоï, душекп зеленоï, яловцю сибiрського.
Територiя Полонинсько-Чорногiрськоï ФГО охоплена мережею ПЗФ на 55,7 %, головним чином за рахунок земель Карпатського нащонального природного парку. Це е найвищий показник заповщносл в регюш. Категорь альна структура мережi об'ектiв ПЗФ рiзко неповночленна.
Охороняеться головним чином типова люова рослиннiсть - деревоста-ни з перевагою ялини, а також мшат - за участю бука, ялищ та ялини. На значних площах поширеш криволюся сосни гiрськоï, рiдше душекп зеленоï, а також субальпшсью та альпiйськi луки.
Ландшафти Раxiвсько-Чивчинськоï ФГО оxопленi охороною у ПЗФ на 33,5 %, що е дуже високим показником. Сдиним дуже щнним об'ектом тут е Ландшафтний заказник мiсцевого значення "Чивчино-Гринявський", площа якого близько 7 тис. га. Тут представлен природш комплекси Чивчинських i Гринявських прських масивiв. Переважають чистi смерековi пралюи, якi змь нюються гiрськососновими стелюхами. У схщнш частинi Чивчин зосередже-нi ïx суцiльнi масиви. Флора евтрофних i олiготорофниx болiт, вистушв вап-някiв та вулканiчниx порщ насичена надзвичайно рiдкiсними, ендемiчними та релжтовими видами рослин.
Напрями оптимiзацiï мережi ПЗФ повиннi враховувати положення Закону Украши "Про Загальнодержавну програму формування нацiональноï екологiчноï мережi Украши на 2000-2015 рр." [4], яким передбачено збшьши-ти вщносну площу об'ектiв та територiй природно-заповщного фонду держа-ви до 10,4 % та максимально охопити юнуюче ландшафтне, ценотичне та видове рiзноманiття. Тому, у межах фiзико-географiчниx провiнцiй та областей Галичини доцшьно iстотно розширити мережу об'ектiв природно-заповщного фонду, зокрема необxiдно збiльшити площу природно-заповщного фонду::
1. У межах Заxiдноукраïнськоï лiсостеповоï провiнцiï у першочергово-му порядку:
• на Малому Пол1сс1, де найнижчий показник ввдносно1 площ1 заповвдних те-риторш (всього 0,9 %) - на 90 тис. га; потр1бно створити м1жнародний б1ла-теральний природний запов1дник, або нац1ональний парк на пограничч1 з Польщею;
• на Розточч1 та-Оп1лл1 - на 45 тис. га: потр1бно зб1льшити площу ПЗ "Розточчя" та розширити НПП "Явор1вський", долучивши до нього територп у межах Давид1вського горбог1р'я та Вороняк1в i, якому варто зм1нити назву (нап-риклад - "Волод1льно-Свропейський");
• на Под1лл1 - 40 тис. га: варто розширити ПЗ "Медобори" та створити НПП " Дтстровський".
• 2. В Украшських Карпатах:
• на Передкарпатськш височин1 - на 50 тис. га; створити НПП " Прикарпаття", до якого залучити частину земель Дрогобицького, Стрийського, Самб1рсько-го та Старо-Самб1рського державних лшогосподарських п1дприемств, а також прируслов1 уг1ддя вздовж р. Дн1стер, яш вийшли з п1д с1льськогоспо-дарського використання [17].
3. У межах шших фiзико-географiчних областей швшчного макросхи-лу Карпат вщносна площа заповщних територiй перевищуе перспективний показник 10,4 %. Тому, тут недоцшьно проводити 'х розширення. Проте вар-то було б здшснити критичний перегляд та оптимiзацiю територ1ально'' та ка-тегор1ально'' структури мережi цих об,ектiв з орiентацiею на ширше залучен-ня рiдкiсниx та малопоширених лiсовиx угруповань.
Л1тература
1. Борейко В.Е. История заповедного дела в Украине. - К.: Наука, 1995. - 183 с.
2. Генс1рук С. А. Люи Украши. - К.: Наук. думка, 1992. - 408 с.
3. Геродот. 1сторп в дев'яти книгах. - К.: Наук. думка, 1993. - 571 с.
4. Закон УкраТни "Про Загальнодержавну програму формування нащонально'' еко-лопчно'' мережi Украши на 2000-2015 роки". 21 вересня 2000 року N 1989-III// Урядовий кур'ер, № 207. - 8 листоп., 2000 р. - С. 3-16.
5. Заповедники i нацiональнi природш парки Украши/ За ред. В. Шевчука, М. Сте-ценко та ш. - К.: Вища шк., 1999. - 231 с.
6. 1стор1я осмолодсько'' пушi/ Бойчук 1.1., Гайдукевич М.1., Парпан В.1. та ш./ За ред. П. Третяка та В. Парпана. - Львiв: НТШ, 1998. - 145 с.
7. Криницький Г.Т., Третяк П.Р. Охорона бiорiзноманiття: теоретичш i прикладш аспекти// Наук. вiсник УкрДЛТУ: Дослщження, охорона та збагачення бiорiзноманiття/ Зб. наук.-техн. праць. - Львiв: УкрДЛТУ. - 1999, вип. 9.9. - С. 15-25.
8. Кусто Жак-Ив, Паккале Ив. В поисках Атлантиды:/ Пер. с франц. - М.: Мысль, 1986. - 319 с.
9. Нацюнальна доповщь про стан навколишнього природного середовища в Укра'ш у 1999 рощ. - К.: Вид-во Раевського, 2000. - 184 с.
10. Нестерук Юрш. 1стс^я охорони природи в Чорногср// Пращ Наук. т-ва iм. Шевченка, т.. III. - Еколопчний збiрник на пошану Андрiя Созонтовича Лазаренка. - Львiв: НТШ, 1999. - С. 254-261.
11. Петрова Лш1я, Третяк Платон. Природно-заповщний фонд Укра'нських Карпат// Працi Наук. т-ва iм. Шевченка. Еколопчний збiрник: Еколопчш проблеми Карпатського регюну. - Львiв: НТШ, 2003, т. 12. - С. 246-254.
12. Платон. Соч. в 3 т, т.3, ч.1. - М.: Мысль, 1971. - 687 с.
13. Погребняк П.С. До палеогеограф^' Олешшя// Географiчний зб. (Геоморфолопч-на серiя). - К.: Вид-во АНУРСР, 1961, вип. 4. - С. 127-144.
14. Сборник международных конвенций в области охраны окружающей среды. -Львов: Экоправо, 1999. - 303 с.
15. Справа про заснування кедрового заповщника на гср Яйце б^ Пщлютого// ЦЩА Украши у Львовi. - Ф. 409. - Оп. 1. - Од. зб. 1392. - 1927 - 1938. - 200 арк.
16. Стойко С. Система охорони природи у верив1'' басейну Дшсгра. - Львiв, 2004. - 56 с.
17. Третяк П.Р., Пацура 1.М., Петрова Л.М. Сучасний стан та необхщнють збере-ження природних лiсiв Верхньоднютровсько'' улоговини// Лiсiвнича академiя наук Украши. Науковi пращ. - 2003, вип. 2. - Львiв: вид-во НУ "Львiвська полпехшка", 2003. - С. 96-99.
18. Rymarowicz L. Rezerwat limbowy na Jajku Perehinskim w Gorganach// Plaj: alma-nach karpacki. - Wiosna. - 1995. - S. 81-93._
