CC BY
18
8. Хвесик М.А. Комплексне використання люоресурсного потенщалу: мехашзм стиму-лювання, iнституцiональне та шновацшно-швестицшне забезпечення : монографiя / М.А. Хвесик, О.М. Шубалий, Н.М. Василик. - К. : ТОВ "ДКС", 2011. - 498 с.
Задачина СА. Приоритетные направления устойчивого развития лесоресурсной сферы
Определены основные направления формирования и источники обеспечения сбалансированной лесоресурсной сферы, направленные на усиление экономических, экологических и социальных функций в условиях устойчивого развития. Предложены меры по формированию механизма устойчивого развития лесного сектора экономики.
Ключевые слова: лесоресурсная сфера, устойчивое развитие, потенциал, лесное хозяйство, развитие.
Zadachina S.A. Priority areas of sustainable development of wood-resource sector
Determined the basic directions of development and sources of balanced wood-resource areas aimed at strengthening economic, ecological and social functions in terms of sustainable development. The proposed measures on the formation mechanism for sustainable development of forestry sector.
Keywords: wood-resource sector, sustainable development, potential forestry development.
УДК 330.332:502.3 (477) Здобувач О.П. Карбтничий1 - 1нститут економти природокористування та сталого розвитку НАН Украти
ТЕОРЕТИЧН1 П1ДХОДИ ДО ДОСЛ1ДЖЕННЯ РОЗВИТКУ ПРИРОДООХОРОННИХ ТЕРИТОР1Й НА ПРИКЛАД1 Б1ОСФЕРНОГО ЗАПОВ1ДНИКА "ДУНАЙСЬКИЙ"
Розглянуто теоретичш шдходи до дослщження розвитку природоохоронних те-риторш Укра!ни, а також пропозицп щодо !х вдосконалення. Господарська дiяль-шсть людини в погош за високими доходами може призвести до винищення природного багатства будь-яко! кра1ни. Очевидно, що повинен бути жорсткий контроль за використанням природних ресурав. Саме для цього i створюються природоохоронш територп практично в ушх кра!нах св^у, не е винятком i Укра!на.
Постановка проблеми у загальному виглядi та й" зв'язок i3 важли-вими науковими та практичними завданнями. Природоохоронш територп Укра!ни (дат - ПТ) - територп, створеш з метою охорони природних лан-дшафтiв вiд надмiрниx змiн унаслщок господарсько! дiяльностi людини на територп Укра!ни. Найважливiшими з таких об'екпв е заповщники, нащ-ональнi парки, заказники. Загальна площа природно-заповiдного фонду Украши становить 2,8 млн га.
Аналiз останшх досл1джень i публiкацiй, в яких започатковано ви-piiiiciiiiii щеТ проблеми. Мiжнароднi правила щодо природоохоронних тери-торiй беруть початок з 1972 р., коли було шдписано Стокгольмську деклара-щю Конференцп ООН з питань навколишнього середовища. Вона встанови-ла, що захист зразюв усix головних титв екосистем повинен бути фундамен-
1 Наук. KepiBHm:: ст. наук. ствроб 1.М. Лицур, д-р екон. наук
тальною вимогою нацiональних програм охорони природи. З того часу охо-рона таких екосистем стала основним принципом створення бюлопчних за-повщниюв, пiдтриманим кшькома мiжнародними договорами та резолющ-ями ООН - зокрема це Свиовий природний протокол 1982 р., Декларащя Рю-де-Жанейро - 1992, i Йоганнесбурзька декларацiя - 2002. Загалом, ефективнi нацiональнi програми захисту основних тишв екосистем розвинулися щодо сухопутних територш, але лише значно меншою мiрою щодо морських i прюноводних бiомiв.
Природоохоронна територiя, зо означенням Мiжнародного союзу охорони природи (МСОП) - територiя або акваторiя, призначена для захисту i шдтримки бюлопчно! рiзноманiтностi та природних i пов'язаних з ними культурних ресуршв, захист яко1 встановлюеться законом або шшими засоба-ми. МСОП визначае шють категорiй охоронних територiй:
I. Заповщник суворого режиму (1а - бюсферний заповщник, 1Ь - дика тери-тор1я): територ1я з найвищим р1внем захисту, що охороняеться для збере-ження екосистеми та наукових дослщжень.
II. Нацюнальний парк: охоронна територ1я, призначена переважно для захисту екосистеми [ еколопчного туризму.
III. Пам'ятка природи: охоронна територ1я, призначена переважно для збе-реження специф1чних особливостей природи.
IV. Заказник: територ1я охорони окремих вид1в: охоронна територ1я, призначена переважно для охорони окремих вид1в, часто з навмисним втру-чанням в екосистему.
V. Охоронний рельеф: охоронна територ1я, призначена переважно для захисту рельефу/ландшафту та туризму.
VI. Територ1я контрольованого природовикористання: охоронна територ1я, призначена переважно для довготермшового економ1чного використання природно! екосистеми.
Найважлившими з таких об'ектiв е заповщники, нацiональнi парки, заказники. В Укра!ш iснуе 4 бiосфернi заповiдники: Аскашя-Нова, Карпатсь-кий, Чорноморський, Дунайський.
Одне з найважливших мiсць серед заповщниюв займають водно-бо-лотнi угiддя - особливо цшш природнi об'екти, збереження та вщновлення яких е надзвичайно важливим в еколопчному, економiчному, господарсько-му, соцiальному та iнших аспектах. Разом з тим, стосовно водно-болотних упдь апарат економжо-еколопчних дослiджень потребуе подальшого розвит-ку. Вирiшення цього актуального завдання мае поеднати в собi цшу низку те-оретичних i практичних завдань економiки природокористування.
Небезпека можливих наслщюв деградаци та втрати водно-болотних упдь потребуе нових кардинальних пiдходiв до формування схем управлшня i використання !хнього природно-ресурсного потенщалу, економiчноl оцiнки iнтегрального ресурсу водно-болотних упдь, реалiзацil заходiв щодо зо-бов'язань Укра!ни в рамках Рамсарсько! конвенцп, участi в процеш формування мiжнародноl полiтики природокористування (Зус^ч на вищому рiвнi "Планета Земля", Рю-де-Жанейро - 1992 р., Всесвггнш самiт з питань сталого розвитку, Йоганнесбург - 2002 р. та ш.) [1].
Мета дослщження. Здшснити аналiз теоретичних дослiджень розвит-ку ПТ на прикладi бюсферного заповiдника "Дунайський".
Виклад основного матер1алу досл1дження з обГрунтуванням отри-маних наукових висмовкчв. Укра!на мае великий ресурс природно-заповщ-них фондiв та водно-болотних упдь. Площа водно-болотних упдь (ВБУ) Азово-Чорноморського регюну Укра!ни перевищуе 5 млн га, що становить бшьше половини ВБУ всього узбережжя Чорного й Азовського морiв.
Збереження прибережно-морських i морських, рiчкових i заплавних, озерних, болотних i лугових екосистем е основним напрямком Концепцп збереження бiологiчного рiзноманiття Укра!ни. Вiдповiдно до Загальнодержавно! програми формування нацюнально! еколопчно! мережi, до 2015 р. в Укра!ш мають бути визначеними новi водно-болотнi угiддя, що вщповщають вимогам статусу ВБУ мiжнародного значення, потрiбно скласти перелiк ВБУ загально-державного i мiсцевого значення, розробити вщповщш схеми управлiння. Завдання державно! полиики в галузi охорони i рацiонального використання ВБУ в Укра!ш потребують пiдвищення економжо-еколопчно! ефективносп !хнього використання на базi вщповщних наукових обгрунтувань.
Особлива важливiсть питань, пов'язаних з ефективним використанням природно-ресурсного потенщалу ВБУ зумовлюе необхщшсть пошуку нових ефективних рiшень на концептуальному, теоретичному, методолопчному, методичному рiвнях. Водне середовище забезпечуе основний ресурс для ушх видiв екосистем i дiяльностi людини. Бiльша частина водних об'екпв е цшни-ми носiями генофонду. Окрему категорiю особливо цiнних водних об'екпв представляють водно-болотнi угiддя (ВБУ), охорона i сталий розвиток яких регламентуеться Рамсарською конвенцiею, участь у якш пiдтверджено Законом Укра!ни вiд 29 жовтня 1996 р., № 437/96-ВР [2]. Вiдповiдно до сучасних державних програмних документiв завдання нацюнально! полiтики в галузi охорони i рацiонального використання ВБУ в Украш передбачають максимь зацiю ефективност !хнього використання в рамках найбшьш природних, еко-логiчних та економiчно ефективних напрямкiв.
Найважливiшим питанням економжо-еколопчних дослiджень ВБУ е уточнення понятшно-категоршного апарату, що формуе ядро методологи на-уково! роботи. Досить широке охоплення Рамсарським визначенням ВБУ природних об'екпв ускладнюе завдання подальшо! класифжацп водно-болот-них упдь, вивчення особливостей функцюнування lхнiх економжо-еколопч-них систем i розроблення принцитв i пiдходiв до !хнього штегрованого уп-равлiння i господарського освоення. У ПЗФ Укра!ни категорiя "бюсферний заповщник" з'явилась вiдносно недавно - у 1992 р. разом iз прийняттям Закону "Про природно-заповщний фонд Укра!ни". Вiдповiдно до цього закону, бь осфернi заповiдники е природоохоронними, науково-дослщними установами мiжнародного значення, яю створюють з метою збереження в природному сташ найбiльш типових природних комплекив бiосфери, здiйснення фонового мошторингу, вивчення навколишнього природного середовища, його змiн пiд дiею антропогенних факторiв.
Об'ектом нашого дослщження е бюсферний заповщник "Дунайський". Заповщник розташований на крайньому сходi дельти Дунаю, на схщ i твден-
ний схвд вiд мюта Вилкове, у Кшйському районi Одесько! областi. За фiзико-геогрaфiчним районуванням bíh знаходиться в област Зaднicтровcького При-чорномор'я, у середньостеповш пiдзонi степово! зони Укра!ни. yci ландшаф-тнi комплекси заповщника цiлком хaрaктернi для вше! дельти Дунаю, вш дае повне уявлення про свш регiон. Зонування територп заповщника, згiдно з яким видшяють: зaповiдну зону, зону зaповiдного регульованого режиму, бу-ферну зону, в яких встановлюеться диференцiйовaний режим охорони, вщ-творення та використання природних комплекшв i антропогенних ландшаф-пв, окрiм загальноприйнятих, проведене з урахуванням таких принцитв. Природнi цiнноcтi бюсферного зaповiдникa "Дунайський".
а) роcлиннi ресурси. Серед так званих твердоплiдних харчових рослин на увагу заслуговуе Trapa natans (водяний горiх). Цей релжт в другiй поло-винi минулого cтолiття почав швидко зникати з багатьох водойм ареалу. Сьогоднi КЫйська дельта Дунаю е одним з основних мicць його зрос-тання в Украш. Оcновнi зaроcтi горiхa зоcередженi тут у приморcькiй зош i сягають близько 400 га. За межами дельти КЫйського рукава Дунаю юнують лише незначш дiлянки, зaйнятi ним - на оз. Кугурлуй та в деяких iнших водосховищах.
б) тваринний свгг. Провiдне мicце серед хребетних у заповщнику належить птахам. Дельта Дунаю - одне з найважливших мюць вiдпочинку миру-ючих птaхiв. Саме тут пролягають п'ять нaйвaжливiших маршрутав пере-лiтних птaхiв, тому весною i восени вона стае справжшм царством птaхiв. У Кiлiйcькому гирлi е значна кiлькicть видiв промислово-мисливських
та шших корисних для господарства птaхiв. З водоплавних птaхiв гшздяться i зимують у рaйонi заповщника багато предcтaвникiв ряду гусиних, почина-ючи з лебедя-шипуна - невелика кшьюсть гнiздитьcя в важкодоступних ку-точках, i зaкiнчуючи чисельними видами качок. Велика цшнють зaповiдникa в тому, що тут чисельно гшздиться гуска ciрa.
Нaйбiльш мacовi серед промислово-мисливських птaхiв крижнi, качка ира (нерозень) та чернь бiлоокa (чорнушка). Нерозень - нaйпоширенiшa з ушх качок. Оселяеться нaйчacтiше на значних вщкритих просторах стоячо! води i на узбережжi моря та солоних лимашв. Усього на зимiвлi бувае понад 120 видiв птaхiв, яю належать до 16 рядiв. Але особливо багато птaхiв пiд час весняних i оciннiх перельотiв. У цей час спостершаеться близько 150 видiв птaхiв, якi належать до 18 рядiв.
Водойми в гирлi Дунаю, його чиcленнi канали, ерики, протоки i озера та вся узбережна aквaторiя зaповiдникa багат на рибу (майже 100 видiв). Нaйбiльш цiннi оcетровi. Деякi з них - осетер чорноморський, севрюга, бшу-га та осетер звичайний - заходять у Дунай на нерест, тодi як стерлядь живе тут постшно. Тут водиться водиться цшний вид лососевих - дунайський лосось. Великими косяками йде на нерест у Кшшське гирло оселедець дунайський. У кути заходять на вiдгодiвлю косяки кефaлi та деяк iншi морсью риби.
Водно-болотш угщдя м1жнародного значения. Таким об'ектом тут е Кшшське гирло (45°23' N, 29°36' E, висота н.р.м. - 0-2,0 м). Це ВБУ входило до Рамсарського перел^ ще за чашв Радянського Союзу.
Мюце розташування: Пiвнiчно-захiдне Причорномор'я. С частиною дельти Дунаю i розташоване бiля державного кордону з Румутею. За адмь нiстративним подiлом знаходиться в Кшшському районi Одесько! областi. Найбiльшим населеним пунктом в околиц угiддя е м. Вилкове, а найближчи-ми рамсарськими ВБУ - "Озеро Сасик" та румунська частина дельти Дунаю. Площа: 32 800 га. Загальна характеристика ВБУ: Упддя входить до складу Дунайського бюсферного заповщника. Дельта Дунаю е екотопною зоною типу '^чка-море" i вiдзначаеться дуже високим рiвнем видового i бютотчного рiзноманiття.
Фiзико-географiчна характеристика. Угiддя охоплюе дельту Кшшсь-кого рiчища Дунаю. У його межах представлен заболочен дiлянки, заплавнi лiси, протоки, алкшальш острови, прiсноводнi озера, пiщанi пасма, а в при-морськiй частит - низью пiщанi коси, що вщокремлюють вiд моря затоки. Тут е материковi острови, бiльшiсть яких розташована мiж Очакiвським та Старо-Стамбульським рукавами. До складу входить також смуга Чорного моря, завширшки 1 км, що оточуе дельту зi сходу. Плескатi острови алюгааль-ного походження вiддiленi один вщ одного рiзними за величиною каналами. В пониженш приморськiй частит вони впадають в систему мшководних заток, що вiддiленi вщ моря низькими мулисто-пiщаними косами та тдводни-ми барами. Головнi рукави та протоки дельти вiдрiзняються дуже сильною течiею. В перiоди високого стояння води острови затоплюються, що призво-дить до наповнення водойм, що на них знаходиться.
Вш водойми дельти прют, за винятком мiлководних заток в !! при-морськiй частинi. Хд седиментацiйних процесiв залежить вiд погодних умов в басейт Дунаю.
Сощально-культурна ц1нн1сть. У Кiлiйському гирлi знаходиться не-велике мальовниче мiсто Вилкове, бшьша частина якого розкинулась на островах. Його характерною особливютю е численш канали та протоки, що на-дае мiсту дуже своерщного вигляду i завдяки чому його в народi звуть укра-!нською Венецiею.
Традицiйним видом дiяльностi мiсцевих мешканцiв е рибальство.
Землекористування. У межах упддя е державна та колективна фор-ми власносп на землю. На заповщних дшянках Дунайського бюсферного за-повiдника заборонено вш види землекористування. Поза заповщно! зони всi види експлуатацп природних ресуршв (полювання, рибальство, випасання худоби, рекреащя тощо) е пiд контролем i лiмiтуються. На прилеглих терито-рiях представленi державна, колективна та приватна форми власносп на землю. Тут практикуються всi перелiченi вище форми природокористування, а також традицшне фермерство (виноградарство, вирощування рису, загопвля очерету та iнше). Адмшстращя Дунайського бiосферного заповiдника впро-ваджуе в Кiлiйському гирлi екотуризм. З 10 серпня 1998 р. упддя охоро-няеться як бюсферний резерват. За його межами вш види експлуатацп природних ресуршв також тд контролем i лiмiтуються.
Визначальним мотивом необхiдностi заповiдання певного об'екта, заз-вичай, виступае функцiя, яка на нього покладалась. З цього, звичайно, не
випливае, що заповщний об'ект не виконуе шших функцш у ландшафтi. Не-обхщшсть удосконалення системи пасивно! охорони, на наш погляд, випливае з двох основних причин: по-перше, через те, що тд час добору заповщ-них об'ектiв не повною мiрою враховували !х вiдповiднiсть не тшьки майбут-нiм, але i сучасним екологiчним змiнам. По-друге, недостатньою 11 ефектив-нiстю щодо вщповщносл головнiй функцп - збереження всього рiзноманiття тварин, рослин, грибiв i мiкроорганiзмiв та забезпечення нормального ходу еволюцшно-генетичних процесiв, а, отже обм^ генетичним матерiалом мiж компонентами бюти заповiдних об'ектiв.
Видiляють такi шляхи збереження територш та об'ектiв ПЗФ:
• встановлення заповщного режиму;
• оргатзащя систематичних спостережень за станом заповщних природних комплексiв та об'ектш;
• проведення комплексних дослiджень з метою розроблення наукових основ 1х збереження та ефективного використання;
• додержання вимог щодо охорони територш та об'ектш ПЗФ тд час здшснен-ня господарсько!, управлшсько! та шшо! дiяльностi, розроблення проектно! документацй, землевпорядкування, лгсовпорядкування, проведення екологiч-них експертиз;
• запровадження економiчних важелiв стимулювання 1х охорони;
• здшснення державного та громадського контролю за дотриманням режиму !х охорони та використання;
• встановлення тдвищено! вдаовщальносп за порушення режиму 1х охорони та використання, за знищення та пошкодження заповщних природних ком-плекав та об'ектiв;
• проведення широкого мiжнародного спiвробiтництва у ц1й сферц
• проведення шших заходiв з метою збереження територш та об'екпв ПЗФ. Основш цiлi, якi передбачають використання територiй та об'ектiв
ПЗФ з дотриманням вимог чинного законодавства [3]: природоохоронш; на-уково-дослщш; оздоровчi та рекреацiйнi; освiтньо-виховнi; для потреб мош-торингу навколишнього природного середовища. Використання заповщних об'ектiв i територш можливе лише за його ретельного обгрунтування й реаль зацп контролю за його режимом i обсягами. Тому загопвля деревини, ль карських рослин, плодiв, сiна, випасання худоби, мисливство, рибальство та iншi види використання можуть здiйснюватися лише за умови, що така дiяль-нють не суперечить цiльовому призначенню територш i об'ектiв, встановле-ним нормам щодо охорони, вщгворення i використання !х природних ком-плексiв та окремих об'екпв.
У зв'язку iз зростаючим антропогенним впливом дуже актуальною стала проблема збереження природного характеру ландшафпв райошв масо-вого туризму, вщпочинку людей. Серед рiзновидiв туризму особливого по-ширення набувае сьогодш екологiчний туризм (ecological tourism), що здшснюеться переважно на рекреацiйних природно-заповщних територiях нацiональних природних паркiв, бюсферних заповiдникiв, регiональних лан-дшафтних парюв. Екологiчний туризм грунтуеться на концептуальних поло-женнях, це зокрема:
• мштзацш негативного впливу турис™ на природне середовище та його компоненти тд час максимального рекреацшного навантаження;
• гармоншне поеднання людини, природного середовища та рекреацшно! ш-фраструктури;
• в1дтдування рекреацшних природно-запов1дних територш та об'ектш;
• науково-тзнавальне освоення природного (бюлопчного, ландшафтного) р1з-номашття [ гумашстичного потенщалу рекреацшних територш [4]. Важливе мюце щодо практичного впровадження економiчного меха-
нiзму надання платних рекреацшних (туристичних) послуг установами при-родно-заповiдного фонду Укра!ни выводиться постановi КМУ "Про затвер-дження перетку платних послуг, якi можуть надаватися бюджетними установами природно-заповщного фонду" вiд 28.12.01 р., № 1913. Прийняття заз-начено! постанови на цей час вкрай актуальне. Кошти, яю надходять до уста-нов ПЗФ вiд надання затверджених платних послуг, не тдлягають вилучен-ню, не оподатковуються i використовуються зпдно з кошторисом доходiв i видаткiв на здiйснення заходiв щодо охорони природно-заповщних територiй та об'екпв, розвиток рекреацшно! iнфраструктури, вiдшкодування витрат на здшснення рекреацiйних послуг, полшшення матерiально-технiчного забез-печення установ.
Висновок. Станом на сьогодш особливого "iмiджу" набули бюсферш заповiдники, важлива роль яких полягае у розвитку тзнавально! форми при-родокористування. У !х буфернiй зош можлива обмежена екскурсiйна дiяль-шсть. Зона традицiйного природокористування включае територп, де ведеть-ся активна рекреацшно-господарська дiяльнiсть пiд обов'язковим еколопч-ним контролем заповщника. Укра!нська частина дунайсько! дельти мае великий рекреацшний потенцiал. До створення заповiдника i на прилеглих тери-торiях найзначшшими видами рекреацп були вiдпочинок на морi та озерах, а також аматорське рибальство та мисливство, яю повсюдно мали "дикий", стихiйний характер. Вони шяк не регламентувались, що завдавало непоправ-но! шкоди вразливим ландшафтним комплексам, особливо в прибережнш смузь Обмежувальним фактором у минулому був лише прикордонний режим, але через його послаблення виникла реальна загроза посилення антропогенного впливу на природш ландшафти, зокрема, браконьерського здобу-вання цiнних видiв риби i дичини, включаючи рщюсш та охоронюванi види.
Л1тература
1. Попов О. Л. Що таке сталий (стшкий) розвиток сустльства / О. Л. Попов, С.Г. Красно-кутський, С.В. Артюх. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.vybory.org/ агйс-1е8/410.Мт1 - Назва з екрану.
2. Закон Укра!ни "Про участь Укра!ни в Конвенци про водно-болотш угщдя, що мають м1жнародне значення, головним чином як середовище юнування водоплавних птах1в" // Вщо-мосп Верховно! Ради Укра!ни (ВВР). - Офщ. видан. - К. : Вид-во Верховно! Ради Укра!ни, № 50-1996. - Ст. 279.
3. Закон Укра!ни "Про природно-заповщний фонд Укра!ни" // Вщомосп Верховно! Ради Укра!ни (ВВР). - Офщ. видан. - К. : Вид-во Верховно! Ради Укра!ни - 1992. - № 34. - С. 502.57.
4. Сталий розвиток екотуризму на природно-заповщних територ1ях чорноморського ре-гюну Укра!ни. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.eco1ogy1ife.ru/tyrizm-2001/803.Мш1 - Назва з екрану.
Карбивнычый О.П. Теоретические подходы к исследованию развития природоохранных территорий на примере биосферного заповедника "Дунайский"
Рассмотрены теоретические подходы к исследованию развития природоохранных территорий Украины, а также предложения по их усовершенствованию. Хозяйственная деятельность человека в погоне за высокими доходами может привести к истреблению природного богатства любой страны. Очевидно, что должен быть жесткий контроль за использованием природных ресурсов. Именно для этого и создаются природоохранные территории практически во всех странах мира, не является исключением и Украина.
Karbivnichyy О.Р. Theoretical approaches to the exploration of the development of environmental territories by example of "Dunayskуу" Biosphe-ric National Park
This article considers theoretical approaches to the exploration of the development of environmental territories of Ukraine and also suggestions for their improvement. People's economical activity to scoop the highest financial incomings may cause the extermination of the natural resources of any country. That's why the strict tight control for the usage of natural resources has to be everywhere. National parks and nature reserves are founded for this purpose almost around the world, in all countries, and Ukraine is one of them.
УДК 657.6:504 Заст. директора М.М. Кочерга, канд. с.-г. наук -
1нститут агроекологи i природокористування НААН
ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ЕКОЛОГ1ЧНОГО АУДИТУ В С1ЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВ1
ОбГрунтовано щдхщ до формування системи еколопчного аудиту в сшьському господарств^ заснований на порiвняльному аналiзi основних напрямiв розвитку ще! процедури як комплексно! форми контролю, що враховуе встановлеш еколопчш норми i фiнансовi показники господарсько! дiяльностi в еколопчнш сферi сшьсько-господарських товаровиробнигав.
Ключовг слова: еколопчний аудит, сшьське господарство, сшьськогосподарсь-к товаровиробники, система, комплекс.
Серед прюритепв сталого сощально-економ!чного розвитку Укра!ни об'ективно постае необхщшсть еколопчно збалансованого функцюнування аграрного сектору економжи, яке е неможливим без переор!ентацп госпо-дарського мехашзму сшьськогосподарських тдприемств на рацюнальне природокористування. Проте сьогодш особливютю сшьського господарства Ук-ра!ни е те, що в д1яльносл значно! частини аграрних тдприемств у процеш виробництва продукцп враховують переважно сощально-економ!чне спряму-вання, а еколопчт проблеми мають другорядне значення. За таких умов можливе утворення небажаних 1 незворотних еколопчно небезпечних проце-ив у природокористувант, яю безпосередньо впливають на навколишне при-родне середовище. Отож, нагальним стае пошук нових мехашзм1в зменшення антропогенного впливу на навколишне природне середовище. У систем! еко-ном!чних механ!зм!в природокористування еколопчний аудит виступае як за-шб п!двищення еколог!чно! обгрунтованост! та ефективносп д!яльност! суб'ект!в господарювання.
