CC BY
16Ученые записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского Серия «Филология. Социальные коммуникации». Том 25 (64). № 4, ч. 2. 2012 г. С. 538-544.
УДК 811.161.2'42
ОСОБИСТИЙ ЕП1СТОЛЯР1Й М. КУЛ1ША: ФОКУС ЕМПАТИ
Невська Ю. В.
ХНПУ iменi Г. С. Сковороди, м. Хар^в
У статп розкриваються мехашзми досягнення емоцiйних i емотивних упливiв в авторському мовленнi М. Кулша на матерiалi його особистих лиспв. Дослщжу-ються лiнгвальнi особливостi выражения емпати в дискурсi особистих лиспв М. Кулiша, визначаеться фокус емпати для окремих груп лиспв.
Ключов1 слова: дискурс, емпатiя, фокус емпати, тло емпати.
Постановка проблеми. Поняття емпати в лшгвютищ ще не достатньо розроб-лене, викликають багато питань спроби теоретичного обгрунтування И складових. У рiзнi роки емпатда дослiджували У. Чейф, С. Роджерс, В. Шаховський, М. Обозов, О. Фшмонова, О. Селiванова, Ф. Бацевич, Т. Космеда, Т. Абрамова, Т. Ковалевська, А. Кузнецова, А. Лось та ш. Однак прояви емпати в ешстолярному стит не були предметом спещального вивчення лшгвюпв, хоча дослiдження цього питання вида-еться досить актуальним через домшантшсть позици оповiдача. Розповiдь вiд пер-шо! персони в ешстоляри дае можливють виявити найтоншi емоцiйнi та емотивш барви, стати дзеркалом душi адресанта, оскiльки емпат1я «передбачае один iз способiв передачi шформаци саме з погляду мовця» [6, с. 278].
Дискурс особистих та штимних лиспв М. Кулiша особливо багатий на вияви емоцш, мiстить суб'ективш судження, стилiстично марковану лексику i синтаксис i тому е науково вартюним матерiалом для аналiзу проявiв емпати та И особливостей. Отже, актуальнсть нашого дослiдження зумовлена необхщнютю уточнити складо-вi емпати (об'ект емпати, фокус емпати, лшгвальш ознаки модально позначених частин висловлювань та ш.), що е смислоутворювальними та емотивними чинника-ми досягнення мовленневих упливiв у дискурсi особистих лиспв М. Кулша. Предметом вивчення у цш статтi е характеристики емпати, зокрема фокус емпати в осо-бистому листуваннi М. Кулша.
Метою статт е виявлення особливостей авторського мовлення М. Кулша, зокрема аналiз рис вербально1 емпати, що виявляеться в його особистому листуванш. Реалiзацiя поставлено1 мети передбачае розв'язання таких завдань:
• уточнити поняття фокусу емпати;
• виявити особливост експткаци лшгвальних засобiв реалiзацil емотивностi та емпати у текстах особистих лис^в М. Кулша;
• визначити фокус емпати в штимних i особистих листах М. Кулша;
• вiдстежити механiзми досягнення емоцшних i емотивних впливiв в авторському мовленш М. Кулiша на матерiалi його особистих листiв.
Ми приймаемо дефшщю поняття вербальног емпатИ, введене А. Кузнецовою. На думку достднищ, вербальна емпатiя е «вираженням розумiння почуттiв iншого; мовний уплив з метою вираження психолопчно1 шдтримки спiврозмовнику» [2, с.
7]. Вербальна емпапя представлена сшвпереживанням (з приводу негативних подш) i здатнiстю вiдчути спiльну радiсть iз приводу позитивних подiй. Мовленневе сшв-переживання об'еднуе такi iлокутивнi типи, як «розумшня», «сшвчуття», «втшан-ня». Мовленнева сфера «спiврадостi» представлена шокутивними типами «радiсть за когось», «поздоровлення», «похвала» [2, с. 9]. Таким чином, емпапя часто зб^а-еться з типом мовленневого акту, його комушкативною метою. Через це вважаемо, що недоцшьно обмежуватися класифiкацiею А. Кузнецово!, яка не передбачае, о^м «спiвпереживання»(-) та «спiврадостi»(+), аспекти сшвюнування, защкавле-ностi, що далеко не завжди можна вiдбити на позитивно-негативнш шкалi емоцiй, вони репрезентованi шокутивними типами прохання, вибачення, спростування, зао-хочення тощо. Дискурс звичайно складаеться з бiльш, нiж одного мовленневого акту, а отже, об'еднуе декшька шокутивних типiв. Тому емпапя може рiзнитися в межах одного дискурсу, а може бути притаманною всьому дискурсу.
Емпапя виявлеться в способах позначення референта, шдмета, пасивiзацп (ще-нтифiкацiя з пащентом, а не з агентом), рефлексивiзацп (додавання зворотно! частки або зворотного займенника), порядку отв. 1ншими експлiкаторами вербально! емпати стають стилiстично маркована лексика (яка належить до офiцiйного або розмов-ного стилю), звертання, жаргошзми, арготизми, компаративш, парцельованi конс-трукци та ш. Емпатiя також задае у висловленш або дискурсi форму й семантику рiзноманiтним дескрипцiям. А. Лось, зокрема, вщзначае, що емпатiя насамперед виражаеться в референтному вживаннi присвiйних займенниюв та iменникiв, що виступають у ролi «власника», тобто посесивних, чи присвшних слiв [3, с. 16].
У мовознавствi емпатiя розглядаеться в межах комушкативно! лiнгвiстики, зокрема у прагматищ, що зумовлене наявшстю в емпатизованого мовця чiткого намiру виявити власнi емоци, уподобання, прихильнють або, навпаки, неприхильнiсть що-до шшого комунiканта. Таким чином, для прояву емпатil повинен бути визначений ф о к у с е м п а т i ! - учасник зображувано! у висловленш поди, який перебувае в центрi уваги, iнтересiв (тобто емпати) автора (адресанта, мовця) [1, с. 166]. Фокус емпати, за Ф. С. Бацевичем, бувае прагматичним та семантичним, вони рiзняться за походженням i характеристиками [1, с. 166]. Так, семантична емпапя мае своею основою «упаковку», а прагматична - ставлення мовця / автора до шшого комушкан-та, який перебувае у фокуш емпати. Обидва типи можуть бути градуйоваш за штен-сившстю вираження, тобто !м притаманний певний с т у п i н ь е м п а т i ! (вiд ну-льового до найвищого). Ще однiею невщ'емною характеристикою емпатil виступае т л о е м п а т i I — учасник зображувано1 у висловленш поди, який не перебувае в центрi уваги, штереав автора (адресанта, мовця), формуючи тло, на якому ви-являеться фокус емпатiI [1, с. 171].
Особисп та iнтимнi листи М. Кулша становлять основний корпус ешстолярда драматурга, в якого було декшька «постшних» адресатiв: по-перше, його пмназш-ний друг, пiзнiше письменник i драматург, 1ван Днiпровський; по-друге, письмен-ник Аркадiй Любченко; по-трете, кохана жшка О. К. Корнеева-Маслова та, звичайно, дружина, А. I. Кулш.
Листи М. Кулша до I. Дншровського свiдчать, що друзi обговорювали сво! творчi справи, пересилали один одному рукописи нових творiв для прочитання та
539
дружшх порад i рецензiй, дiлилися спогадами. Кулiш навпь Mir «накидати» план п'еси чи роману з заготовками персонажв, писав про сво! клопотання щодо пупвок до санаторiю для хворого Дшпровського. Стиль епiстолярний у всiх цих листах пе-регукуеться з публщистичним, бо в них трапляються замальовки з життя, емоцiйно окресленi розповщ про поди, що завдяки пересипанш метафорами мовi i особливо-стям композици набувають яскравого художньо-публiцистичного характеру. Звер-талися товаришi один до одного за псевдошмами, що були взят за часiв видання ними рукописних пмназшних журналiв. Кулiш шдписувався «Teiü Кляус», «Teiü Август», «Teiü неунывающий Кляус». Останнш лист Кулша вiд 30 жовтня 1934 року мае звертання «Дорогий Жане ü reHpixy Кирдяго!» i пiдписаний «Teiü Кляус, вт же Август Халява i dominus», що виказуе ностальпю автора за вшьними для творчосп i самовираження часами, стае очевидним його передчуття щодо руйнування творчих планiв i життя взагат. Таке звертання свiдчить про романтичну налаштованiсть, справжню чоловiчу дружбу та юнацький запал, який не покидав друзiв вiд пмназш-них чашв. У листах до Днiпровського Кулш щедрий на метафори, алюзи, порiвнян-ня, вставнi та вставленi речення, вигуки, шверси, анафори, парцеляцiю для ршмза-ци прози, створення в читача ефекту «присутностЬ>, безпосередностi вщчутпв. Автор дае простiр як сво!м думкам, так i засобам !х вираження. Часто вживаються дис-курсивнi слова на позначення вщчутпв («Як бачиш, ...», «Чуеш, ... », «..., як ти знаеш, ...», «Вiриш...», «Ну, Жане, справа серйозна! Слухай!» та ш.), що шби зме-ншують вщстань мiж адресантом i адресатом до вщсташ, характерно! для прямо! комушкаци. Тiй самiй метi слугують численш питання до адресата, завдяки яким створюеться враження полемiки мiж друзями, здаеться, що Днiпровський от-от вщ-повiсть, кивне головою («Розули'еш, Жане?», «Га, Жанчику?»). Переважна бшь-шють питань мае у структурi звертання, що звичайно робиться для привертання уваги сшврозмовника пiд час прямо! комушкаци. Кулш використовуе звертання у рiзних частинах листа, у рiзних типах речень. У кожному лисп ошм «Жан» зустр> чаеться щонайменше два рази, а в середньому до 3-4, причому Кулiш часто пноруе iнiцiальну позицiю звертання, яка традицшно подаеться окремим рядком, звщси складаеться враження прямо!, безперервно! комушкаци («Ну, Жане, важко», «Подаю голос до тебе, Жане» тощо). 1снуе лист, у якому таких звертань аж 11 [7, с. 539-541]. Традицшне звертання у формi вокатива «Жане!» трапляеться в листах до Дншровського зрщка, звертання з привгтанням фиуруе лише кiлька раз, що можна пояснити високим рiвнем емпати цих двох людей, породженою близьюстю свпоба-чення, iдеалiв, життевих шляхiв, досить частим спiлкуванням, яке й викликало ефект постiйного шдтримання зв'язку, безперервно! комушкаци. Традицiйне поба-жання «Пиши» часто розширюеться або ускладнюеться («Чи будеш ти писатимет, Жане?», «Ти гляди ж мет - пиши»).
Проанатзувавши деяю особливосп стилю листiв М. Кулiша до I. Дншровського, маемо безперечш докази того, що фокусом позитивноТ прагматично! емпатИ" Кулша в них е його творчють, бо в 90% лиспв йдеться про власш його твори, що пишуться чи на яю чекае постановка в театрах, та свпобачення Ку-лша-письменника, яке вiддзеркалюеться через подi! його життя та емоцшш вияви, що виникали через цi подi!. Мова лиспв М. Кулша багата на фиури художнього
540
мовлення саме тод^ коли вш пише про муки творчостi, про роботу над сво!ми тво-рами, обставини !х написання тощо. I хоч школи у фокусi емпатп стають творчi не-вдачi, в уявленш автора е чiтко визначеш критери, до яких вiн наближаеться, яких прагне, з романтичною жагою молодосп змальовуючи майбутню працю: «Це буде вже не каб1нетна праця, а великий творчий процес. Тут потр1бна гола правда 7 жорстокий реал1зм. ... Чисте, коротке, енергтне письмо. Звичайна, проста, тверда, як криця, мова. За скупими словами, за лакотчними реченнями - глибочгнь, безо-дня револющйного життя. Стиль мтятиметься. ... Од запашних кв1ток до шма-точюв бронзи / мармуру».
Змальовуючи особливосп стилю, мови, композицп майбутшх творiв, а також безпосередньо процес творшня, Кулш вживае багато метафор, метошмда, синекдоху: «Старе мое перо, шкребе, ржею вкрилося», «I до лтератури тягне. Попробую пожить з двома жгнками». Кулш щиро й вщверто розповщае друговi про все, що з ним вщбуваеться на творчому шляху, комушкативна мета цих численних мовленне-вих акпв, по-перше, шформацшна, по-друге, емотивна та емоцiйна - досягаеться збереження того взаеморозумiння, обопшьно! пiдтримки, а отже емпати, що з'явилася мiж ними ще в пмназшш часи. Кулiш прагне, щоб друг вщчув та роздiлив його радють, i навiть упевнений, з попереднього досвщу спiлкування, що це буде саме так.
Фокусом негативноТ прагматичноТ емпатн Кулiша у цих листах е робота в офщшнш установи у «соцвисi» (вiддiлi сощального виховання), яка, за його словами, забирала в нього багато часу i сил, супроводжувалась аптацшними по!здками, читанням лекцiй тощо. Повщомлення про цю роботу короткi, наративш, наприклад:
«Трамваг, каб1нети, ком1сИ, прийом, циркуляри, операцтт плани, д1ти, дим, чад - 7 так до самог ночг», але школи негативна емпапя породжуе вживання метафор: «Сьогодш вже витяг 7з скрим «портфеля», напханого паперами, циркулярами, т-струкцгями 7 статистичними матергалами. Ой, як не хочеться вмочатируки 1 мо-зок в соцвиховськ чорнила!», «Губить мене Соцвих, поТДом Тсть». Схожа метафорика й у ставленш Кулша до провшцшно! газети, головним редактором яко! вш був певний час: «Газета мене погдом гсть, жере мене».
У листах М. Кулша до дружини з вщряджень описуеться тимчасове житло, по-бутовi труднощ^ виявляеться турбота про родину i про дтей. Майже незмiнне звер-тання до дружини «Дорога /Люба (моя) старенька!», що школи змшюеться на «Дорогая, машинопишущая жона», свщчить про притаманний Кулiшевi гумор, з яким вш згадуе й уах домашнiх: «Дорога банда», «Джой Джековичу», «Дорога дружино 7 чади!», «Джой-старичок», «наша кохана донька Лелека» тощо. Кожен лист мюить шжш слова шклування про рiдних, формальнi «Цыую» в листах Кулша розгорнутi в уявш мiнi-дiалоги, ускладненi речення тощо: «... I, конешно, тсля цього я цыую тебе, старенька, 7 не забуваю. Цыую також Лелеку, Вову, бабушку 7 Джоя, котро-го на канапу прошу мзащо не пускати». Усе це, безумовно, е свщченням того, що фокусом емпати в усьому корпус лиспв до дружини е турбота про родину, за виня-тком листа вщ 22 грудня 1925 року, тдписаного «МусШ Копистка». Цей випадок метафоризаци шдпису в листi до дружини свщчить про ототожнення автора зi сво!м персонажем за низкою рис характеру, про щейну злипсть iз ним. Це, власне, теж
541
вияв емпати Кулша до одного з, за його словами, влучних i «живих» персонажiв cboïx творiв.
Ще один корпус лиспв заслуговуе на увагу, бо мае нас^зну емфатичну дом> нанту кохання. Це листи до О. К. Корнеевоï-Масловоï (1925-1934 рр.), 34 з яких на-писанi укра'нською мовою. Стиль листiв вiдчутно шднесений, вони повнi свiтлих метафоричних образiв, епiтетiв i метафоричних епiтетiв, окличних речень, пестли-во-нiжних форм звертань («Моя Ладушка!»), дискурсивних висловiв, зокрема у фо-рмi окличних i питальних речень та вигукiв («Що-що, а мудрший став, Ш-бо...», «Нускажть на мил1сть, чого мет з вами хитрити. Нучого? Ну?.. Дивться мет в 04i й кажть... То-то ж»), дiеслiв на позначення почутпв i ментальноï активносп у формi питальних речень, покликаних привертати увагу адресата (« Пам'ятаете?», «Розум1ете тепер?», «Ви уявляете?»), вставлених речень, вставних ств, парцельо-ваних конструкцш тощо.
Як зазначае Ф. Бацевич, юнують цiлi дискурси i мовленневi жанри, що вщпоча-тково передбачають емпатiю адресанта до конкретного учасника певноï подiï або факту [1, с. 173]. Отже, шформащя, викладена в дискурсi листiв, подаеться шд ку-том зору автора. Ми визначаемо його як емпатизованого оnовiдача, який спостер> гае за тим, що вщбуваеться, й емпатизуе самому œ6i як персонажу в 1-й особi од-нини, зазвичай за вщсутносп пiдмета, але з вщповщною формою присудка, сшввщ-носними присвшними займенниками тощо. Тобто у фокус емпатiï у глобальному розумiннi - особиспсть автора - свiдка та дшово' особи описуваних подiй, тлом емпати виступають рiзнi особи та випадки з життя письменника.
У дискурс всiх аналiзованих особистих лисив М. Кулiша спостерiгаемо певш емпатичт домтанти - «вияв певного типу емпати не лише в межах одного висло-влення, а 'х сукупностi, зв'язних фрагментiв, що дае шдстави говорити про емпати-чну домiнанту (домiнанти) тексту або його частин», яка «поряд з шшими засобами когезiï та когеренци, формуе зв'язнiсть i цiлiснiсть дискурсв, мовленневих жанрiв та ix частин» [1, с. 171]. Наприклад, у листах до I.Дшпровського Кулш робить голов-ним фокусом семантично' емпати сво' твори, - тобто емоци, переживання щодо творчостi виявляються на rai його вiдносин з Дшпровським. 1ншими словами, пос-тать друга, I. Дншровського, е тлом емпатичноХ домтанти. Але було б несправедливо вважати, що в дискурс листування з Дншровським проявляеться лише одна емпатична домiнанта. Щирi вщносини мiж друзями, нiжна турбота про здоров'я один одного, про рщних, тобто емпапя до адресата та його родини, складають другу емпатичну домiнанту цих листiв. Про це можна дiзнатися з нiжно-пестливиx форм називання друга та рiдниx («Жанчику», «дружина i моя Пенелопа», «тьотя Маруся i друк-Ленчик»), етикетних форм наприкшщ листа, що далеко виходять за межi фо-рмальних, завдяки розмовнш лексицi, пестливим епiтетам, iменам, якi зрозумiлi лише у вузькому колi двох родин, експресивному синтаксису, що включае як тради-щйш форми, так i несподiванi питання, за якими слщом iдуть вщповда у формi за-питань, численш вигуки i навт оказiональнi номшаци осiб за допомогою юкстапо-зита: «Як там ся мае хорошая тьотя Маруся? Сердечний привт. А друк-Ленчик? У Киевi? Бож-же мт, боже! Тисну, Жане-Генрiху Кирдяго, i вiтаю тьотю Марусю i
542
друк-Ленчика ажу КиевИ ... Ант[ошна] 1ллтрчна] передае гарячий привт. Льоля 7 Вова теж. А також бабушка 7 Джой».
Таким чином, у результат проведеного анатзу особистого ешстолярда М.Кулша стае очевидним, що фокус прагматично! емпати у них виступае не як характеристика окремого листа (окремого дискурсу), а як характеристика дискурсу всього корпусу листав до кожного окремого адресата. Так, у листах до дружини - це шжнють, любов i турбота про не! та дтей, про !х добробут; у листах до кохано! жш-ки - це любов до не!; у листах до друга, I. Дшпровського, - творчють Кулша, !хня щира дружба й братерство. Ышими словами, «спочатку перевага вщдаеться людиш, потiм iстотi, а лише тодi неiстотi» [5].
В епiстолярному жанрi повною мiрою вiдображаеться точка зору автора-оповiдача-адресанта, його емоцiйнi стани, смаки та уподобання, тобто дискурс листав однозначно мiстить емпатично марковану iнформацiю. Справа лише у майстерноста автора донести до адресата той рiвень емпати, тi емпатичш домшан-ти, якi вiн мае на уваз^ щоб не виникло комушкативне непорозумiння. Найвищим рiвнем майстерноста автора е вмiння викликати в адресата емоцп, подiбнi до тих, що вщчувае вiн сам. Як наслщок, в iдеалi, вiн досягае комушкативно! мети - розумiння, сшвчуття, спiвпереживання тощо. Так виникае рефлекшя i вiдповiдна емпатiя адресата до повщомленого, i в результата, до адресанта.
Мовними засобами створення ефекту присутностi, наближення адресата до адресанта виступають: 1) введення шформаци попередньо вжитим питальним реченням зi структурою «дiеслово на позначення чуттево! або розумово! перцепци + звертання» («Чуеш, Жане?») або «вигук + звертання» («Га, Жане?»); 2) численне вживання звертань, зокрема у формi iменi адресата, у текстi листа; 3) численне вжи-вання стилютично марковано! лексики, характерно! для прямо! комушкаци, зокрема, дискурсивних ств; 4) експресивний синтаксис тощо.
Висновки. М. Кулш ставиться до сво!х адресатiв - друзiв, знайомих, жшки, коханки - iз симпатiею, любов'ю, школи iронiчно або критично, що свщчить про вияв позитивно! прагматично! емпати. Завдяки рiзноманiтним мовним засобам вщс-тань вiд автора-оповiдача до читача зменшуеться i, таким чином, можемо стверджу-вати, що в оргашзаци дискурсу особистого листування М. Кулша простежуеться емпатiя в рiзних iлокутивних типах: розумiння, спiвпереживання, сшвчуття, тдба-дьорення, схвалення, несхвалення тощо, що становить принципову жанроутворюва-льну домiнанту аналiзованих дискурав, яка потребуе подальшого докладного дос-лiдження.
Список лiтератури
1. Бацевич Ф. С. Нариси з комушкативно! лшгвютики : [монограф1я] / Ф. С. Бацевич. - Льв1в : ПАЮ, 2010. - 336 с.
2. Кузнецова А. А. Иллокутивные типы вербальной эмпатии : автореф. дис. на соискание ученой степени кандидата филол. наук : спец. 10.02.19 «теория языка» /А. А. Кузнецова. - Уфа, 2010. - 25 с.
3. Лось А. Л. Концептуализация светлого в языковой картине мира : автореф. дис. на соискание ученой степени кандидата фшол. наук : спец. 10.02.19 «теория языка» / А. Л. Лось. - М., 2009. - 25с.
4. Селшанова О. Сучасна лшгвгстика. Термшолопчна енциклопедш / О. Сел1ванова. - Полтава : Довкшля - К., 2006. - 716 с.
5. Сусов И. П. Введение в теоретическое языкознание //http://homepages.tversu.ru/~ips/5_04.htm.
543
6. Чейф У. Данное, контрастивность, определенность, подлежащее, топики и точка зрения / У. Чейф // Новое в зарубежной лингвистике. - Вып. XI. - М. : Прогресс, 1982. - С. 277-316.
Джерела шюстативного MaTcpiany
7. Кулш Микола. Твори : в 2-х томах. - Т. 2. - К. : Дшпро, 1980. - 878 с.
Невская Ю. В. Личный эпистолярий Н. Кулиша: фокус эмпатии / Ю. В. Невская // Вчет записки Тавршського национального утверситету 1меш В. I. Вернадського. Серш «Фшологш. Сощальш кому-нжацп». - 2012. - Т. 25 (64), № 4, ч. 2. - С. 538-544.
В статье раскрываются механизмы достижения эмоциональных и эмотивных влияний в авторской речи Н. Кулиша на материале его личных писем. Исследуются лингвистические особенности выражения эмпатии в дискурсе личных писем Н. Кулиша, определяется фокус эмпатии для отдельных групп писем.
Ключевые слова: дискурс, эмпатия, фокус эмпатии, фон эмпатии.
Nevskaya Yu. Personal leters by m. kulish: the focus of empathy / Yu. Nevskaya // Scientific Notes of Taurida V. I. Vernadsky National University. - Series: Philology. Social communications. - 2012. - Vol. 25 (64), No 4, part 2. - P. 538-544.
The mechanisms of reaching emotional and emotive influence in M. Kulish's style of writing in his personal letters have been studied. The linguistic peculiarities of the expression of empathy in the discourse of M.Kulish's personal letters have been investigated, the focus of empathy has been determined for certain groups of his letters.
Key words: discourse, empathy, the focus of empathy, the background of empathy.
Поступила в редакцию 08.10.2012 г.
544
