CC BY
71
УДК 371.8
I. Д. ЯРОЩУК
СУТН1СТЬ KOMyHIKATHBHOÏ КУЛЬТУРИ ЕКОНОМ1СТА
Обгрунтовано доцтьтсть формування навичок KOMyHiKamueHOï культури у процеЫ тдготовки майбуттх фахiвцiв економiчного профтю до тшомовного стлкування. З'ясовано 3Micm поняття «комуткативна культура». Визначено суть комунiкативноï культури економiста. Доведено, що комуткативна культура е одтею з найважливших складових професiйноï компетентностi економiста. Обгрунтовано, що професшна компетенттсть майбутнього економкта, крiM його особисткних i дыових якостей, мiстить також умтня та навички, що забезпечують функ^онування процесу стлкування. Виокремлено так структурт компоненти комунiкативноï культури економiста: свтоглядний, мотивацшний, комуткативний, емоцшно-вольовий, конструктивний.
Ключовi слова: профестне спыкування, комуткативна компетенттсть, комуткативна культура економiста, мовленнева етика, професiоналiзм.
И. Д. ЯРОЩУК
СУЩНОСТЬ КОММУНИКАТИВНОЙ КУЛЬТУРЫ ЭКОНОМИСТА
Обоснована целесообразность формирования навыков коммуникативной культуры в процессе подготовки будущих специалистов экономического профиля к иноязычному общению. Выяснено содержание понятия «коммуникативная культура». Определена суть коммуникативной культуры экономиста. Доказано, что коммуникативная культура является одной из важнейших составляющих профессиональной компетентности экономиста. Обосновано, что профессиональная компетентность будущего экономиста, кроме его личных и деловых качеств, содержит также умения и навыки, обеспечивающие функционирование процесса общения. Выделены следующие структурные компоненты коммуникативной культуры экономиста: мировоззренческий, мотивационный, коммуникативный, эмоционально-волевой, конструктивный.
Ключевые слова: профессиональное общение, коммуникативная компетентность, коммуникативная культура экономиста, речевая этика, профессионализм.
I. D. YAROSHCHUK
THE ESSENCE OF THE COMMUNICATIVE CULTURE OF AN ECONOMIST
The expediency of formation of the skills of communication culture in the process of training of future economists to foreign language communication has been grounded. The concept of "communication culture" has been determined. The essence of communication culture of an economist has been defined. It has been proved that communicative culture is one of the most important components of professional competence of an economist. It has been concluded that the professional competence of the economist, in addition to the personal and business skills, provides the ability and skills to ensure the functioning of the communication process. The author has determined such structural components of communicative culture of the economist: ideological, motivational, communicative, emotional and volitional, constructive.
Keywords: professional communication, communicative competence, communicative culture of an economist, speech ethics, professionalism.
На сучасному етат розвитку цившзацп активно розширюються мiжнароднi зв'язки у pÎ3Hrn сферах виробництва, науки i культури, ввдбуваеться штегращя Украши 3i свиовою спшьнотою, що безперечно вимагае Грунтовно1 тдготовки фахiвцiв економiчного профiлю, здатних вступати у дiловi i мiжособистiснi контакти.
Професiоналiзм економюта визначаеться високим рiвнем його дшових якостей, комушкативно1 компетентносп та культури стлкування, оскшьки дiяльнiсть такого фахiвця характеризуеться сукупшстю суб'ект-суб'ектних ввдносин та взаемодш, ïï результатившсть залежить не лише ввд знань ним системи формування фшансових ресурив, фшансових методiв управлшня швестицшними проектами чи умшня анатзувати результати даяльносп
пiдприeмства, а й особливостей професiйного спiлкування, мовленневого етикету та володiння нормами мовленнево! поведiнки.
Сфера дiяльностi економiста охоплюе суспiльно-полiтичнi та соцiально-економiчнi питання розвитку i функцюнувания сучасного ринку i безпосередньо пов'язана з морально-психологiчними, естетичними, штелектуально-етичними iнтересами та переживаннями окремо! особистосп i трудового колективу загалом. Тому умшия спiлкуватись i налагоджувати контакт з людьми, професшний пiдхiд до виршения поставлених комунiкативних завдань, вибiр доцiльного варiанту мовленнево! поведiнки е важливими об'ективними чинниками визначення рiвня професiоналiзму фахiвця економiчного профiлю.
Компетентне стлкування фахiвця економiчного профiлю передбачае знания техтки безконфлiктного спiлкувания та умшня користуватися нею, взаемодiючи з стврозмовниками рiзних психологiчних типiв, що дае змогу пiдтримувати конструктивний i позитивний психологiчний клiмат дiловоi' розмови та призводить до пiдвищення ефективносп роботи, досягнення високих результатiв у тш чи iншiй установi.
Дшове спiлкувания е своерiдним засобом для досягнення завдань професiйноi' дiяльностi, а, отже, засобом пiдвищения !! якосп. У повсякденному життi спiлкувания набувае, так би мовити, ритуального характеру. Професшне стлкування виникае таким же способом, проте, розгортаючись, набувае змюту певного роду дiяльностi i зумовлюеться професiйними проблемами, а не тими, що стосуються внутршнього свiту людини.
Отже, професшне стлкування економюта е дуже складиим поияттям. Воно передбачае наявшсть у фахiвця знань необхвдно! термiнолексики та умiнь застосовувати !! в процесi виконания професiйних завдань; знань правил стлкування та закономiрностей психологи взаемоди спiврозмовникiв у певних професшних ситуацiях; умiнь встановлювати i розвивати комунiкативний контакт; знань, як спрямувати розмову в потрiбному руслг Проте необхiдно пам'ятати про вже сформован норми спiлкувания, культуру стлкування, дотримуватись правил яко! необхiдно, щоб спiврозмовники враховували iснуючi обмежения, встановлет для певно! комунiкативноi' сигуаци, та могли !х застосовувати i пристосовуватись.
Метою статтi е обгрунтувания сутносп комунiкативно! культури майбутнiх економiстiв. Досягнення поставлено! мети зумовлюе виконання певних завдань, зокрема, з'ясування змiсту «комуткативна культура економюта» та !! структурних компонентiв.
Культура спiлкування економiста безпосередньо впливае на результативнiсть його професшно! дiяльностi. Питания становления комунiкативно!' культури висв^леш у працях С. Верещапна [6], В. Козирева [9], М. Лiсiно! [12], Л. Петровсько! [15]. Окремi аспекти питания компетентностi особистосп вивчали О. Бодальов [5], О. Зiмняя [8], В. Семиченко [16].
С. Коломiець стверджуе, що метою сучасного навчання у ВНЗ економiчного профiлю е формувания цiлiсно!' культурно-мовно! особистостi [10, с. 98]. Сфера до^джень психологi!, педагогiки та сощальних наук охоплюе вивчения комунiкативно! компетенци мовно! особистостi, що характеризуеться як «сукуптсть знань про спiлкувания у рiзноманiтних умовах i з рiзними комунiкантами, а також знань вербальних i невербальних засад iнтеракцi!, умшь !х ефективно застосовувати у конкретному спшкувант у ролi адресанта й адресата» [3, с. 124]. 1нше визначення комуткативно! компетенцi! звучить як умшня мовця будувати ефективну мовленневу поведшку, що вiдповiдае нормам сощально! взаемодi!, властивих конкретнiй культурi; вмшня учасникiв спiлкувания володiти комунiкативними стратепями, правилами спiлкувания [2, с. 228]. Таким чином, комуткативна компетенщя майбутнього економюта е здатнiстю суб'екта навчання адекватно спшкуватись у заданих комуткативних ситуацiях i комунiкативно доцiльно висловлювати власт думки, вмiниям органiзовувати мовленневе стлкування з урахуванням правил культури стлкування та мовленнево! поведiнки.
Професшна комунiкативна дiяльнiсть майбутнього фахiвця економiчного профiлю залежить вiд його свиогляду, аксiологiчно! спрямованостi особистостi, професiйних переконань i готовностi дiяти в певних ситуащях, дотримуючись норм мовленнево! етики, та е важливим елементом результативносп професiйно! дiяльностi.
Мовленнева етика - це «правила мовленнево! поведшки, що грунтуються на нормах моралi, нацюнально-культурних традицiях, психологi! учасникiв спiлкувания. Порушення норм
мовленнево! етики суттево ускладнюе процес кооперативного спшкувания» [3, с. 198-199]. Мовленневий етикет е системою вимог щодо використання мовно-виражальних засобiв в мовленневiй дiяльностi залежно ввд мети спiлкувания. Так1 правила спшкувания стереотипнi; типовi конструкцi!, якi вживаються у повсякденних ситуацiях, що часто повторюються. Отож, набiр типiзованих частотних ситуацш спричиияе появу певного набору мовленневих засобiв, якими послуговуються в таких ситуащях.
Сукупнiсть всiх можливих етикетних формул е основою системи мовленневого етикету нацi!. У його структурi виокремимо так1 основнi елементи комушкативних ситуацiй, як привiтания, звертання, прощания, перебивания, вибачення, подяка, побажання, прохания, знайомство, запрошения, поздоровления, пропозищя, згода, вiдмова, спiвчуття, похвала, порада тощо. Як зазначае Ф. Бацевич, «культурнi та соцiальнi норми життя, тонкощi стосунк1в мiж людьми вимагають ввд адресанта i адресата створення сприятливо! атмосфери, яка забезпечуе устшне вирiшения всiх питань, що обговорюються. Важливою складовою кооперативного спiлкувания е обов'язкове дотримання учасниками комунiкацi! вимог мовного етикету» [3, с. 202]. Володшия нормами мовленневого етикету майбутшм економютом - це свiдчения рiвня його професiоналiзму та культури його особистосп.
Комунiкативна культура е одшею з найважливiших складових професiйно! компетентносп економiста. Зазвичай, професiйну компетентнiсть характеризують як штегральну характеристику дiлових та особиспсних якостей фахiвця, що ввдображае вiдповiдний рiвень знань, умiнь та навичок, який забезпечить виконания певного виду дiяльностi. А. Белк1н визначае професшну компетентнiсть як «сукупнiсть професшних та особистiсних якостей, що забезпечують ефективну реалiзацiю компетенцiй, необхiдних для здшснення професiйно! дiяльностi» [4, с. 56]. Компетентшсть вважають першоосновою професшносп. Комплекснiсть знань (умiния синтезувати матерiал, аналiзувати ситуацii' спiлкувания, осмислювати суть явищ, обирати засоби взаемодi!) посвдае чiльне мiсце у професiйнiй компетентносп [14]. Професiйна компетентнiсть майбутнього економюта, крiм його особистiсних та дшових якостей, мiстить також умiння та навички, що забезпечують функцiонувания процесу спiлкувания.
А. Маркова [13, с. 128] пропонуе розрiзияти так1 види професшно! компетентностi: спецiальна дiяльнiсна компетентшсть, сощальна комунiкативна компетентнiсть, особислсна компетентшсть, шдив^альна компетентнiсть (табл. 1).
Спещальна, соцiальна, особистiсна й iндивiдуальна компетентносп вiдображають зрiлiсть i становления особистосп фахiвця, його здатнiсть брати участь у професшному спiлкуваннi. Вони взаемопов'язаш з здшснювати професiйну дiяльнiсть i професiоналiзмом i непрофесiоналiзмом.
Таблиця 1
Зв 'язок видiв професшно! компеmенmносmi з профеаонШзмом _та непрофесюнШзмом (за А. Марковою) [13, с. 128]_
Види професшно! компетентносп Професiоналiзм Непрофесiоналiзм
1 2 3
Спещальна дiяльнiсна компетентшсть Розумшня призначення, мiсi! певно! професi!; обрания певно! дiяльностi у ролi постiйного заияття, перетворения цього заняття в професiю; оволодiння нормами професшно! дiяльностi, висока ефективнiсть; досягнення вагомих результатiв, стабiльнiсть результатiв; професшна майстернiсть; володiния к1лькома видами професшно! дiяльностi в межах професi!; професшна свщомють (усвiдомления Нерозумшня призначения професi!; часта змiна професшних занять; невиконання професiйних функцiй; низька ефективнiсть, невмiния добре працювати; «професшна халтура»; володшня лише одним видом професшно! дiяльностi; порушення правових нормативiв професi!'; низький рiвень професiйно!'
Види професшно! компетентносп Професюнал1зм Непрофесюнал1зм
1 2 3
максимально! кшькосп ознак професшно! д1яльносп - предмета, засоб1в, результату пращ); профес1йне мислення, професшна шту!щя, самостшшсть у виршенш профес1йних проблем; ввдсутшсть втоми сввдомостц висока психолопчна цша результату, постшна втома.
Сощальна комушкативна компетентшсть Ввднесення себе до професшно! спшьноти; оволодшня нормами професшного спшкування, етичними нормами професИ; спрямовашсть професшних результапв на благо шших людей, духовне збагачення шших ос1б засобами свое! професи; сощальна ввдповвдальшсть за наслвдки сво!х вчинкш; умшня ствпрацювати; гнучка змша сощальних ролей е професИ; готовшсть до змш, умшня впливати на перемши у м1жособиспсних стосунках; конкурентоспроможшсть, умшня викликати штерес соцуму до результапв свое! професшно! даяльносп; ввдповвдшсть професшного службового статусу шдив1дуально-особиспсним якостям. Порушення етичних норм професИ; перевищення прав та повноважень, зловживання службовим становищем; сощальна безввдповщальшсть; невмшня працювати з шшими людьми, несумюшсть; низька конкурентоспроможшсть, нездатшсть сшвввднести результати власно! професшно! прац з потребами сощуму; асощальна поведшка, конфткттстъ, деструктившсть; перенесення професшних навичок на особисте позапрофесшне спшкування; неспроможшсть «виходу !з професшно! рот».
Особиспсна компетентшсть Стшка професшна мотиващя, спрямовашсть на збереження ввдданосп сво!й професИ; позитивна Я-концепщя, самоощнка; ушверсальшсть; творча установка, сввдома професшна творчють, ввдмова ввд застаршого на користь нового; свщоме духовне збагачення, самозмши засобами професИ; збагачення професИ засобами свое! творчостц самопристосування до професИ та професИ до себе; переважання позитивно! емоцшно! установки; шдив1дуальшсть в професшнш пращ; задоволешсть професшною працею. Нестшка професшна мотиващя; невмотивована, спонтанна професшна поведшка; протистояння шновацям; переважання репродуктивних, адаптивно-пристосувальних засоб1в над творчими; !мгащя компетентносп та активностц переважання негативно! емоцшно! установки; комплекси незадоволеносп [ неповнощнност!
1ндив1дуальна компетентшсть Цшсна професшна самосввдомють, знання професюграми свое! професИ; сприйняття себе як фах1вця; саморозвиток професшних зд1бностей; протистояння перешкодам; самопроектування, самоекспериментування, побудова власно! Ввдсутшсть цшсного штегрального стшкого професшного «Я»; неознайомленють ¡з професюграмою свое! професИ; екстернальшсть як бачення причин свого усшху/неусшху;
Види професшно! компетентносп Професiоналiзм Непрофесiоналiзм
1 2 3
стратеги професшного росту, побудова та реалiзацiя сценарiю власного професiйного життя; узгодженiсть мотивацiйно! та операцiйно! сторш дiяльностi; можливiсть професiйного навчания; врахування попередиього професiйного досвiду; зростания iндивiдуалiзацi! та вiдносно! автономi! у процес професiйного зростання; спрямованiсть результатiв власного iндивiдуального професiйного зростания на благо шших людей. пiдпорядкувания професшного зростання випадковим зовшшшм факторам; неможливiсть професiйного навчания, профеайна обмеженiсть; неузгодженiсть мотивацiйно! та операщйно! складових дiяльностi.
Пiд професiйною компетентнiстю економюта О. Ануфрiева [1, с. 53] розумiе сукупнiсть економiчних знань та практичних умiнь, досвiду, економiчноi' культури та мисления, наявнiсть стiйкоi' потреби та штересу до професiйно! компетентность Авторка вважае, що основними завданнями у сферi навчания е: набуття систематизованих економiчних знань, умiнь i навичок економiчноi' дiяльностi; спрямувания на формування економiчноi' свiдомостi, свiтогляду, поглядiв i переконань; сприяння у набутп навичок самостiйного аналiзу й оцшки економiчних явищ i процесiв. У сферi самопiзнання це будуть: осмислення свого iндивiдуального економiчного потенцiалу; формування стшких навичок свiдомоi' економiчноi' поведшки та мисления, позитивних особистих рис; вироблення активно! життево! позицi!. У сферi мотивацi! - це розвиток тзнавального iнтересу до проблем економiки, постiйно! потреби в економiчному знанш, прагнения до цивiлiзованого пiдприемництва, що мае стати засобом сощального захисту й адаптацi!' до ринкових умов господарювання.
Серед основних складових професшно! компетентност особистостi економiста О. Ануфрiева визначае: мотивацiйно-вольовий (мотиви, завдания, потреби, стимули до формування економiчно! компетентности вмiния домагатись успiху та результативности сила волi, цiлеспрямованiсть); функцiональний (знания, умшия, досвiд практично! дiяльностi, освiченiсть; синтез знань гуманiтарних, економiчних, природничих, технiчних та iнших наук; оволодшня способами пiзнания й практично! дiяльностi; самоосвiта та самовихования); комунiкативний (вмшня зрозумiло й чiтко висловлювати сво! думки, переконувати, аргументувати, доводити, аналiзувати; встановлювати мiжособистiснi зв'язки, органiзовувати та тдтримувати дiалог; володiти дiловим етикетом i культурою мови), рефлексивний (вмшня сввдомо контролювати результати свое! дiяльностi та рiвень особистого розвитку, особиспсних досягнень; формування креативности iнiцiативностi, нацшеносп на спiвпрацю, упевненiсть у собц самооцiнка, самореалiзацiя, розумiния свое! значущосп й вiдповiдальностi за результати свое! дiяльностi) компоненти [1, с. 54].
Професшна компетентнiсть економiста синтезуе в собi грунтовнi знания iз загальноосвишх та фахових дисциплiн, володiния умшнями та професiйною технологiею, здатнiсть мобшзувати у професiйнiй дiяльностi знания i вмiния, можливiсть використовувати узагальненi засоби виконання дiй у вирiшеннi професшних завдань.
З метою формування професшно! компетентносп в умовах унiверситетсько! освгги ВНЗ повинен подбати про:
- наявнють вiдповiдно! матерiально-технiчно! бази;
- яюсний склад професорсько-викладацького колективу;
- вивчення, узагальнения i систематизацiю передового досвiду викладания економiчних дисциплiн кра!н-учасниць Болонського процесу та на основi цього подальшу розробку i впровадження нацiональних програм з економiчних дисциплш;
- комп'ютеризацiю економiчно!' освiти;
- викopистания ефективниx фopм i метoдiв навчання;
- забезпечення зв'язку мiж екoнoмiчними та гyманiтаpними дисциплiнами.
Отже, пpoфесiйна кoмпетентнiсть економюта становить сyкyпнiсть його знань, умж, навичок, пpoфесiйниx та oсoбистiсниx якостей, як свiдчать пpo piвень оволодшня фаxiвцем сучасними теxнoлoгiями та методами в^шення пpoфесiйниx завдань. Таке поеднання знань, yмiнь i навичок с^ияе ïx висок1й пpoдyктивнoстi, а неoбxiднoю умовою ефективност дiяльнoстi фаxiвця е комушкативна компетентшсть.
^офесшна кoмyнiкативна компетентшсть майбутнього економюта - це показник псиxoлoгiчнoï гoтoвнoстi фаxiвця до opганiзацiйнo-кoмyнiкативнoï дiяльнoстi i значною мipoю залежить вiд його oсoбистoстi, внyтpiшньoï установки на ств^ацто з людьми, ^аг^ния пiдтpимyвати та poзвивати ефективне спшкування iз замовниками та колегами.
Для pеалiзацiï сво!^ кoмyнiкативниx намipiв майбутньому екoнoмiстy в пpoцесi навчания oвoлoдiти навичками кoмyнiкативнoï кoмпетентнoстi, яку т^актують як ситуативну адаптивнiстю i вшьне вoлoдiння веpбальними та невеpбальними засобами сoцiальнoï пoведiнки [17, с. 92]. Поняття «компетентшсть» у ш^окому poзyмiннi цього слова означае «досконале знания свoeï спpави, сyтi po6oto, яка виконуеться, складниx зв'язк1в, явищ i пpoцесiв, мoжливиx спoсoбiв i засoбiв досягнения oкpеслениx цшей» [11, с. 4]. Змют кoмпетентнoстi oxoплюe не лише piвень базoвoï та спецiальнoï oсвiти, пpoфесiйний дoсвiд чи стаж po6oto, а й життевий досввд, кoмyнiкативиy майстеpнiсть тощо.
Комушкативна взаeмoдiя пpoнизye сyпpoвoджye всi види пpoфесiйнoï дiяльнoстi екoнoмiста. «Важливою умовою пpoфесiйнoï пpидатнoстi екoнoмiста е володшня дoстатнiм багажем не лише загальнoтpyдoвиx i спецiальниx знань, yмiнь i навичок, але й комушкативнж знань, умшь, навичок, якi допоможуть зpеалiзyвати оптимальний пiдxiд та oбpати найкpащi способи кoмyнiкативнoï взаeмoдiï з метою налагодження паpтнеpськиx стосунк1в зi спiвpoзмoвникoм для досягнения значниx pезyльтатiв у певному видi пpoфесiйнoï дiяльнoстi», -- пише I. Яpoщyк [19]. Тому ввд piвня сфopмoванoстi його кyльтypи спiлкyвания значною мipoю залежить yraix його пpoфесiйнoï дiяльнoстi.
H. Долгополова, зoкpема, пpoпoиye poзглядати кyльтypy пpoфесiйнoгo спiлкyвання менеджеpа вiдпoвiднo до специфши його дiяльнoстi, а складoвi кyльтypи визначае як кoмyнiкативнi умшня, що неoбxiднi для повноцшного дшового спiлкyваиня. Так1 вмiиня науковець подаляе на opieнтyвальнi (оцшка ситyацiï, вибip кoмyнiкативнoï мoделi поведанки тощо), iнфopмацiйнo-аналiтичнi (вмiння oтpимyвати i пеpедавати iнфopмацiю), пpoгнoстичнi (пpoектyвання piзниx видв дальности моделювання системи кoмyнiкацiï), пoлемiчиi (веpбальнi, невеpбальиi, електpoннi, телекoмyнiкацiйнi засоби зв'язку), вiзyальнo-пpезеигативнi (ствopення iмiджy, поеднаиня вpoджениx i набyтиx pис xаpактеpy), ^еат^и (пpийнягтя piшень у нестандаpтниx ситyацiяx), pефлексивнi (самоощнка, самoаналiз, самopoзвитoк тощо) [7, с. 96].
Бшьшють науковщв визначае кoмyнiкативнy кyльтypy майбутнього фаxiвця як складову пpoфесiйнoï кyльтypи. Також побутуе визначения кoмyнiкативнoï кyльтypи як особиспсного yтвopения, що позитивно впливае на дopечнiсть, лoгiчнiсть i послвдовнють мовлення та слyxания; спpийияття матеpiалy та його poзyмiния; дот^имания паpитетнoстi i досягнения ефективнoï кoмyнiкативнoï взаемодп на oснoвi спiльниx iнтеpесiв. М. Шовкун [18, с. 47] визначае так компоненти кoмyнiкативнoï кyльтypи фаxiвця:
• свiтoглядний (система пoглядiв i знань майбутнього фаxiвця, етичниx i естетичниx нopм oбpанoï пpoфесiï), який спpямoваний на досягнения пpoфесiйнoгo pезyльтатy чеpез високий дyxoвний пoтенцiал, визнання абсoлютнoï цiннoстi oсoбистoстi, дoтpимания в повсякденнш мiжoсoбистiснiй дiяльнoстi пpийиятиx етичнж нopм;
• мoтивацiйний (мотиви кoмyнiкативнoï пoведiнки, кoмyнiкативнi установки, пpoфесiйна спpямoванiсть), в якому дoмiнye пoтpеба poзyмiння й yсвiдoмления особливостей майбyтньoï пpoфесiï;
• власне кoмyнiкативний (кoмyнiкативнi вмшня i навички, пpoфесiйна спpямoванiсть мовлення), с^ямований на yсвiдoмлення спiлкyвання як засобу досягнения мети в мiжoсoбистiсниx стoсyнкаx, poзвитoк та самopoзвитoк особистосп, стимулювання фopмyвання важливиx oсoбистiсниx i ^офе^йн^ якостей, неoбxiдниx для самopеалiзацiï в сyспiльниx взаeминаx;
• емоцiйно-вольовий (тактовнiсть, витримка, толерантнiсть), що вiдображае р1вень комушкативно! культури i сприяе добору доцшьних емоцiйно виправданих засобiв мовного i немовного впливу;
• конструктивний як запоруку здатностi обирати оптимальний стиль спшкування i взаемодi!, комунiкативно! поведшки, адекватного сприйияття особистiстю студента себе як майбутнього фахiвця.
Таким чином, комушкативна культура е складовою цшсно! професiйно! культури майбутнiх економiстiв та передумовою !х успiху у фаховш дiяльностi. Ця культура iнтегруе комушкативш знания, цiнностi, досвiд, реалiзацiя яких дозволяе досягати взаеморозумiння мiж суб'ектами економiчно! дiяльностi.
Перспективи подальших до^джень полягають у визначеннi критерi!в i показник1в компонеипв комунiкативно! культури майбутнього економюта та з'ясувания умов и формування.
Л1ТЕРАТУРА
1. Ануфрiева О. Л. Компетентшсний пiдхiд до еконмшчно! освiти / О. Л. Ануфрiева // Розвиток шслядипломно! освiти Укра!ни в умовах штеграцп: матерiали щорiчно! звгтно! всеукр. наук.-практ. конф., присвячено! 15-рiччю АПН Укра!ни, 11-12 кв^тня 2007 р. - Донецьк, 2007. - С. 51-55.
2. Бацевич Ф. С. Вступ до лшгвютично! генологй: навч. посiбник / Ф. С. Бацевич. - К.: Академш, 2006. - 248 с.
3. Бацевич Ф. С. Основи комушкативно! лшгвютики: подручник / Ф. С. Бацевич. - К.: Академiя, 2004. -344 с.
4. Белкин А. С. Ситуация успеха. Как ее создать: книга для учителя / А. С. Белкин. - М.: Просвещение, 1991. - 176 с.
5. Бодалёв А. А. Личность и общение: избранные труды / А. А. Бодалёв. - М.: Падагогика, 1983.- 272 с.
6. Верещагин Е. М. Язык и культура / Е. М. Верещагин, В. Г. Костомаров. - М.: Русский язык, 1990. - 247 с.
7. Долгополова Н. Ф. Развитие коммуникативных умений студентов-менеджеров в условиях университета: дис... канд. пед. наук: 13.00.01 / Н. Ф. Долгополова. - Оренбург, 1998. - 188 с.
8. Зимняя И. А. Ключевые компетентности как результативно-целевая основа компетентностного подхода в образовании: авторская версия / И. А. Зимняя. - М.: Исслед. центр проблем качества подготовки специалистов, 2004. - 40 с.
9. Козырев В. А. Гуманитарная образовательная среда: языковая культура / В. А. Козырев. - СПб.: Изд-во РГПУ, 1999. - 107 с.
10. Коломiець С. С. Навчання спещалктав професiйно-орiентованого спшкування iз зарубiжними партнерами (на матерiалi англшсько! мови): дис. ... канд. пед. наук: 13.00.02. - К., 1993. - 162 с.
11. Комушкативна професшна компетентшсть як умова взаемодй сощального пращвника з ментом / за ред. А. Й. Капсько!. - К.: ДЦССМ, 2003. - 87 с.
12. Лисина М. И. Общение, личность и психика ребёнка; под ред. А. Г. Рузской; М. И. Лисина. - М.; Воронеж: ИПП: МОДЭК, 1997. - 384 с.
13. Маркова А. К. Психология профессионализма / А. К. Маркова. - М.: Международный гуманитарный фонд «Знание», 1996. - 308 с.
14. Педагопчна майстершсть: тдручник / I. А. Зязюн, Л. В. Крамущенко, Т. Ф. Кривонос та ш. - К.: Вища школа, 1997. - 349 с.
15. Петровская Л. А. Компетентность в общении: социально-психологический тренинг / Л. А. Петровская. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1989. - 216 с.
16. Семиченко В. А. Психология общения / В. А. Семиченко. - К.: Магистр-Б, 1998. - 152 с.
17. Федорчук В. М. Розвиток комушкативно! компетентност викладача. Сощально-психолопчний треншг: навч.-метод. поЫбник / В. М. Федорчук. - Кам'янець-Подшьський: Абетка, 2004. - 240 с.
18. Шовкун М. П. Складовi комушкативно! культури студенлв / М. П. Шовкун // Педагопка, психолопя та медико-бюлопчш проблеми фiзичного виховання i спорту. - 2003. - № 8. - С. 45-50.
19. Ярощук I. Д. Теоретичне обгрунтування професюграми економкта з позицш дшово! комушкацп / I. Д. Ярощук. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Ьйр://1п1е11ес1-invest.org.ua/pedagog_editions_e-magazine_pedagogica1_science_arhiv_pn_n1_2009_st_31/
