CC BY
140
2. Малыгина О. А. Формирование основ профессиональной мобильности в процессе обучения
высшей математике / О. А. Малыгина. - М.: Книжный дом «ЛИБРОКОМ», 2010. - 368 с.
3. Новиков А. М. Методология / А. М. Новиков, Д. А. Новиков. - М.: СИН-ТЕГ, 2007. - 668 с.
4. Новиков А. М. Процесс и методы формирования трудовых умений / А. М. Новиков. - М.: Высшая
школа, 1986. - 288 с.
5. Попков В. А. Теория и практика высшего профессионального образования / В. А. Попков,
А. В. Коржуев. - М.: Академ. проект, 2004. - 430 с.
6. Талызина Н. Ф. Управление процессом усвоения знаний / Н. Ф. Талызина. - М.: Изд-во МГУ, 1975.
- 344 с.
УДК 316.77
О. М. ТУР
ПРОФЕС1ЙНО-КОМУН1КАТИВНА КОМПЕТЕНТШСТЬ МАЙБУТНЬОГО ДОКУМЕНТОЗНАВЦЯ: ЗМ1СТ I СТРУКТУРА
Сформульовано основну мету професшноЧ oceimu на сучасному emani розвитку сустльства. Охарактеризовано знанневий та компетенттсний neдaгогiчнi тдходи. Розкрито змiсm понять «компетенщя», «компетенттсть», «професшно-комуткативна компетенттсть». Розглянуто структуру професшно-комуткативноi комnemeнmносmi, до яког вiднeсeно профестну рефлекст, сощальну перцепцт та лiнгвiсmичний складник, а також функщональт компоненти: тформацтний, поведтковий i мотивацшний. Визначено рефлективний, активний i соцiокульmурний рiвнi формування nрофeсiйно-комунiкamивноi комnemeнmносmi майбуттх фaхiвцiв документознавства та iнформaцiйноi дiяльносmi.
Ключовi слова: професшна освта, професшно-комуткативна компетенттсть, професшна рефлекЫя, сощальна перцеп^я, документознавець.
О. Н. ТУР
ПРОФЕССИОНАЛЬНО-КОММУНИКАТИВНАЯ КОМПЕТЕНТНОСТЬ БУДУЩЕГО ДОКУМЕНТОВЕДА: СОДЕРЖАНИЕ И СТРУКТУРА
Сформулирована основная цель профессионального образования на современном этапе развития общества. Дана характеристика знаниевому и компетентностному педагогическим подходам. Определено содержание понятий «компетенция», «компетентность» и «профессионально-коммуникативная компетентность». Рассмотрена структура профессионально-коммуникативной компетентности, к которой отнесены профессиональная рефлексия, социальная перцепция и лингвистическая составляющая, а также функциональные компоненты: информационный, поведенческий и мотивационный. Выделены рефлективный, активный и социокультурный уровни формирования профессионально-коммуникативной компетентности будущих специалистов документоведения и информационной деятельности.
Ключевые слова: профессиональное образование, профессионально-коммуникативная компетентность, профессиональная рефлексия, социальная перцепщя, документовед.
O. M. TUR
PROFESSIONAL COMMUNICATIVE COMPETENCE OF THE FUTURE DOCUMENT CONTROL SPECIALISTS: CONTENT AND STRUCTURE
The article defines the main aim of the professional education on the present stage of the society development. Cognitive and competential pedagogical approaches are characterized. The notions of "competence" and "professional communicative competence" are defined. The article distinguishes the structure of the professional communicative competence which includes professional reflection, social perception, linguistic component and functional components such as informational, behavioural and motivational. Reflective, active and sociocultural levels of the development of the professional communicative competence of the future document control specialists are determined.
Keywords: vocational training, professional communicative competence, professional reflection, social perception, document control specialist.
Основне завдання професшно1 освiти на сучасному eTani розвитку iнформацiйного суспiльствa - тдготовка квaлiфiковaного прaцiвникa, конкурентоздатного на ринку пращ, у тому чи^ й свтовому, компетентного, вiдповiдaльного, який вiльно володie своею профeсieю, шоземними мовами, здатного ефективно працювати за обраним фахом на рiвнi свиових стaндaртiв, готового до постiйного професшного зростання й мобiльностi.
Пiдготовкa такого фaхiвця можлива за умови впровадження в систему вищо1 профeсiйноï освии компeтeнтнiсного пiдходу, який, як зазначае Г. Селевко, пeрeорiентуе домiнaнтну освиню парадигму <аз переважною трaнсляцiею знань, формуванням нaвикiв на створення умов для оволодання комплексом компeтeнцiй, як означають потeнцiaл, здaтнiсть випускника до виживання й стiйкоï життедiяльностi в умовах сучасного багатофакторного, сощально-полиичного, ринково-eкономiчного, iнформaцiйного й комунiкaтивно насиченого простору» [5, с. 138].
Компетентшсний пiдхiд е прiоритeтною орiентaцiею на мету - вектори освгги: навчання, самовизначення, сaмоaктуaлiзaцiю, соцiaлiзaцiю й розвиток шдив^альност! Основна iдeя компeтeнтнiстного тдходу полягае в тому, що освиа повинна надавати не окрeмi розрiзнeнi знания, умiння i навики, а розвивати здaтнiсть i готовнiсть майбутшх фaхiвцiв до eфeктивноï дiяльностi в рiзних соцiaльно-виробничих умовах.
Базовими кaтeгорiями компeтeнтнiстного пiдходу в освiтi е «компетентшсть» i «компетенщя». Анaлiз психолого-пeдaгогiчноï лiтeрaтури показуе, що це складш, бaгaтокомпонeнтнi, мiждисциплiнaрнi поняття, якi не мають в наущ лiтeрaтурi ушфшованого визначення. Тож нeобхiдно уточнити ïx змiст.
Компeтeнцiю ми розумiемо як деяку сферу, галузь теоретичних знань, оволодшня якими забезпечить успiшну практичну дiяльнiсть на ринку прaцi, а компетентшсть - як рiвeнь володшня особистiстю вiдповiдною компeтeнцiею, ставлення до œï i предмета дiяльностi. Важливу роль у нaбуттi компeтeнтностi ввдграють суб'ективнi фактори: особистi якостi, щнносп, прагнення, переконання, iнтeрeси людини.
Науковщ особливу увагу придiляють питанням профeсiйно-комунiкaтивноï компeтeнтностi фaхiвця, оскiльки будь-яка професшна дiяльнiсть так чи iнaкшe грунтуеться на спiлкувaннi, вмiннi оргaнiзовувaти комушкативну профeсiйну дiяльнiсть у рiзних сощально-eкономiчних умовах iз представниками рiзних профeсiйних груп i рiзних культур. Вивченням системних характеристик пофeсiйно-комунiкaтивноï компетентносп займалися Р. Ардовська, К. Гончарова, Ю. Караулова, В. Кашинцева. Лшгводидактичш основи ïï формування aнaлiзувaли О. Бастрикова та Т. Грабой. Критерп розвитку вказано1' компeтeнцiï та способи ix рeaлiзaцiï описала G. Сунцова. Вивчення профeсiйноï комунiкaтивноï культури, як неввд'емного складника профeсiйно-комунiкaтивноï компетенцп фaxiвця, знаходимо в працях О. Киричука, В. Лiвeнцовa, Г. Мeдвiдь, Ф. Хм^, О. Пономарьова, О. Романовського. Питаннями розроблення й впровадження в освиню практику дидaктичноï системи формування, розвитку й aктивiзaцiï профeсiйноï комунiкaтивноï компетенцп опiкувaлaся Т. Хaсiя та iншi вчeнi.
Однак, незважаючи на те, що науковцями на сьогодш розроблено достaтнiй теоретичний i практичний мaтeрiaл стосовно формування i розвитку комунiкaтивноï компeтeнтностi, потреба в уточненш даного поняття залишаеться актуальною, що зумовлено постшним зростанням вимог сучасного суспшьства до рiвия пiдготовки фaxiвцiв.
Мета статп - визначити структуру й сутшсть профeсiйно-комунiкaтивноï компeтeнтностi майбутшх фaxiвцiв iз документознавства та iнформaцiйноï дiяльностi.
Пiд профeсiйно-комунiкaтивною компeтeнтнiстю ми розумiемо систему eкстрaфункцiонaльного забезпечення професшних функцiй фaxiвця, що виражае готовшсть i здaтнiсть до комунiкaтивноï оргашзацп дiяльностi в рiзниx профeсiйниx сферах iз представниками рiзниx культур. Екстрафункцюнальне забезпечення профeсiйноï дiяльностi iнтeрпрeтуемо як сформовашсть комунiкaтивниx, зaгaльнопрофeсiйниx, мiжгaлузeвиx i мiжкультурниx знань, умiнь, навичок, а також особиспсних якостей фaxiвця, необхвдних для адаптацп та eфeктивноï дгяльносп в рiзниx профeсiйниx групах.
Однieю з важливих проблем при формуванш професшно-комушкативно! компетентностi е визначення 11 структури, тобто сукупносп вмотивованих знань, умiнь i навичок, необхiдних майбутньому фахiвцевi для здшснення професшно-комушкативно! дiяльностi. 1снують рiзнi думки стосовно того, що входить до структури комушкативно! компетентностi фахiвця. Л. Богомолов, наприклад, переконаний, що елементами будь-яко! компетентностi, в тому чи^ професшно-комушкативно!, е знання, способи дiяльностi, досвiд творчо! дiяльностi, соцiальнi нахили, цшшсш орiентацi!, самоорганiзацiя, мотиви дiяльностi [1, с. 20]. О. Павленко вважае, що структура комушкативно! компетентносп повинна мати три компоненти: лшгвютичний (говоршня, розумiння на слух, читання), прагматичний (умiння кодувати й декодувати повiдомлення за вербальними й невербальними каналами) i соцiокультурний (правила сощальних умовностей, толерантнiсть) [4, с. 11]. Ю. Федоренко виокремлюе шiсть складников: 1) соцiокультурну компетенцiю (кра!нознавство та лшгвокрашознавство); 2) мовну компетенцiю (мовш знання: лексичнi, граматичнi тощо); 3) мовленневу компетенщю (аудiювання, мовлення, письмо, читання); 4) компетенщю щодо процесу говорiння (дiалогiчне й монологiчне мовлення); 5) лексичну й граматичну компетенцп (знання лексики й граматики та мовленневi лексичнi й граматичнi навики); 6) фонетичну компетенцiю (знання фонетики й мовленнево-слухо-вимовш навики) [8, с. 65] .
Ми вважаемо, що визначеш Ю. Федоренко п'ятий i шостий структурнi елементи можна вважати, фактично, мовною компетенцiею, а до мовленнево! варто вiднести компетенцiю, щодо процесу говоршня. На думку Н. Назаренко до структури комушкативно! компетентности крiм зазначених Ю. Федоренко соцюкультурно!, мовно! та мовленнево! компетенцiй, треба ввднести стратегiчну (здатнiсть використовувати вербальш та невербальнi стратегi! комунiкацi! з метою досягнення правильного розумiння змюту мiж спiврозмовниками) та прагматичну (знання, навички та вмiння, що розкривають комунiкативнi намiри мовця, умови спшкування, здатнiсть використовувати висловлювання у конкретних ситуащях спiлкування) компетенцi!, а також когштивний (самопiзнання та пiзнання партнерiв по спiлкуванню), емоцiйний (соцiальнi установки, досввд) i поведiнковий (вiльне володшня вербальними та невербальними засобами сощально! поведiнки) компоненти [3, с. 33-35]. Розкриваючи комунiкативну компетентнiсть майбутнього фахiвця, О. Дубаков, зокрема, виокремлюе лшгвютичний, сощально-психологiчний та рефлексивний структурш компоненти, як1 мiстять знання, умшня, якостi й представленi вiдповiдними компетенщями [2].
Отже, рiзнi дослiдники по^зному визначають структуру комунiкативно! компетентностi фахiвця, роблять спроби виокремити й описати рiзнi види компетенцiй, розкрити характер !х взаемовпливу та взаемодi!. Ми узагальнили видiленi рiзними авторами структурш елементи i пропонуемо свою структуру професшно-комушкативно! компетентностi майбутнього документознавця, яка мае 3 складники: лтгвктичний, сощальну перцепцЮ, професшну рефлексЮ, кожен iз яких мютить тформацтний, поведтковий i мотивацтний компоненти.
Наявнiсть у професшно-комушкативно! компетентносп майбутнiх фахiвцiв лiнгвiстичного складника (лшгвютично! компетентностi) зумовлена потребою досконало володии професiйним мовленням, умiти будувати висловлювання вiдповiдно до мовних норм. Правильшсть, логiчнiсть, виразнiсть, образнiсть, точшсть, багатство мовлення, його доцiльнiсть i доречнiсть впливають на загальний емоцшний фон, сприяють зацiкавленостi процесом спшкування, адекватному сприйманню iнформацi!.
Лiнгвiстична компетентшсть - це сукупнiсть знань, умшь, навич, якостей, як1 визначають продуктивний iнформацiйний обмiн, ведення дiалогу i монологу з урахуванням дотримання основних правил нормативное!! мови [2].
Лшгвютична компетентнiсть майбутнього фахiвця сфери документознавства та iнформацiйно! дiяльностi передбачае: 1) знання механiзмiв комунiкативно! дiяльностi, основ фонацп, невербальних засобiв спiлкування, норм культури спiлкування, норм сучасно! укра!нсько! лiтературно! мови, а також шоземних мов - орфоепiчних, акцентуацiйних, граматичних, стилiстичних, морфологiчних, синтаксичних, комунiкативних стратегш тощо. (iнформацiйний компонент); 2) наявшсть умiнь логiчно вибудовувати мовленневе висловлювання, вести дiалог i монолог, продуктивно передавати шформацш, користуватися невербальними засобами (поведшковий компонент); 3) високу шзнавальну активнiсть, яскраво
виражене захоплення справою, сферою професшнох дiяльностi, бажання ставити складш цiлi i досягати мети (мотивацшний компонент).
Необхiднiсть включения до структури професшно-комушкативнох компетентностi сощальнох перцепци зумовлено тим, що устшшсть професiйного стлкування майбутнього документознавця залежить не лише ввд рiвия сформованостi лшгвютичнох компетентности а й вiд умiния налагоджувати контакти з представниками свое! та шших професiй, встановлювати довiрливi, доброзичливi стосунки, уникати конфлiктних ситуацiй тощо.
У багатьох джерелах перцепцiя трактуеться як процес i результат сприйняття людиною явищ навколишньох дiйсностi й само! себе: «перцепщя, псих. [лат. регсерйо]. Чуттеве сприйняття зовнiшнiх предмелв» [7, с. 655]. Соцiальна перцепщя - це образне сприймання, розумшня й оцiнка людьми соцiальних об'екпв: iнших людей (зовнiшнiх ознак, рис характеру, тлумачення й прогнозування вчинив, шформаци, яку вони несуть), самих себе, груп, сощальних спiльнот тощо. Шд час спiлкувания соцiальна перцепщя взаемна. До сощальнох перцепци можна ввднести й м1жкультурну перцепцiю: вербальне й невербальне сприйняття людьми один одного на рiвm рiзних культур.
Сощальна перцепцiя включае: 1) знання конфлштологи, форм i методiв самоконтролю (шформащйний компонент); 2) умiния долати комушкативш бар'ери пiд час обмiну iнформацiею, орiентуватися в оптимальних засобах i методах професшно-комушкативнох дiяльностi, ствчувати людинi, здатнiсть передбачати результати стлкування та можливi комунiкативнi помилки, контролювати й коригувати свою комушкативну поведшку вiдповiдно до норм i вимог колективу (поведшковий компонент); 3) обгрунтування ставлення до позици спiврозмовника щодо професшнох проблеми, евристичний вибiр ршення в конкретнiй професiйнiй ситуаци, бажання здобути ввдповвд на свох запитання, незважаючи на кiлькiсть витрачених зусиль, прагнення з'ясувати причини комунiкативних невдач у ситуащях мiжкультурного професiйного стлкування (мотивацшний компонент).
У «Словнику термшологи з педагопчнох майстерностi» визначення рефлекси подано як «осмислення людиною передумов, закономiрностей i механiзмiв власнох дiяльностi, соцiального й iндивiдуального способу юнування; самоаналiз» [6, с. 39].
Рефлексивний складник комушкативнох компетентностi, як зауважуе О. Дубаков, визначае умiния фахiвця об'ективно оцiнити власний рiвень комушкативнох компетентностi, зрозумiти, як його сприймають iншi [2]. Ми вважаемо, що, ^м умiния об'ективно оцiиювати свою комушкащю, коригувати й прогнозувати збагачення власного комунiкативного досвiду, необхiдно вм^и спiввiдносити себе i сво! можливосп з вимогами обрано! професiх, у тому чи^ з уявленнями, яш iсиують про не!. Важливим е формування власно! системи розумiния про професш, професiйно-значимi ситуацiх, зокрема й комушкативш, що сприяе розвитку фахових здiбностей та особистiсних якостей, важливих для виконання майбутнiх професiйних обов'язшв й успiшного спiлкувания у виробничому колективi. Тому до структури професшно-комунiкативнох компетентностi майбутнiх документознавцiв ввдносимо професiйиу рефлексiю.
Професiйна рефлексiя передбачае: 1) знання закономiрностей розвитку особистосп, вiковох психологiх (iнформацiйний компонент); 2) умшня й навики аналiзувати власш думки й переживання у зв'язку з професiйною комунiкативною дiяльнiстю (поведшковий компонент); 3) високу критичнiсть стосовно власнох дiяльностi й бажання ставити складш цш, вирiшувати нестандартн1 завдання, прагнути до вдосконалення (мотивацiйний компонент).
Цшеспрямована й систематична робота з розвитку лшгвютичнох компетентностi, соцiальнох перцепци та професiйнох рефлексiх як взаемопов'язаних та взаемозумовлених складникхв структури професшно-комушкативнох компетентностi фахiвцiв iз документознавства та шформацшнох дiяльностi сприяе пiдвищению якосп знань, умiнь i навичок майбутшх фахiвцiв, формуе стiйку потребу в самоосвт, самовдосконаленнi, творчiй активностi.
Розвиток професшно-комушкативнох компетентносп майбутнього фахiвця можливий за умови вирiшения конкретних комушкативних завдань i реалiзуеться на рефлективному, активному й сощокультурному рiвнях. Характерною особливютю комунiкативного завдання е те, що воно складаеться з комушкативних дш мовця й слухача та обов'язково зумовлюе зворотну вербальну чи невербальну дiю.
Рефлективний рiвень ми сшввщносимо з уявленням про професiю, професшною iдентифiкацiею. Вирiшення комунiкативних завдань рефлективного рiвня зумовлюе накопичення необхiдних теоретичних знань i практичних навичок професшно! комунiкацi!, наприклад, можливiсть обгрунтування вибору стратеги комушкативно! поведiнки в конкретних професшно значущих ситуацiях.
На активному рiвнi здiйснюеться формування творчого стилю дiяльностi, накопичення знань про традицп iнших культур, розумiння толерантностi. Комушкативш завдання цього рiвня сприяють нагромадженню особистого досвiду учасникiв процесу комушкаци, усвiдомлення ними потреби в адекватному виборi форм вербального й невербального прояву стосовно отримано! iнформацi! у процес комунiкацi! з дiловим партнером тощо.
Соцiокультурний рiвень професiйно-комунiкативно! компетентносп фахiвцiв — це набуття ними в суспiльствi соцiокультурного досвiду, розвиток i вдосконалення свое! особистостi, суб'ективне визнання духовних цiнностей. Комунiкативнi завдання соцюкультурного рiвня формують, наприклад, розумшня необхiдностi обгрунтованого ставлення до позицп спiврозмовника при вирiшеннi професiйно! проблеми.
Отже, до структури професiйно-комунiкативно! компетентност належать три складники: лiнгвiстичний, сощальна перцепцiя, професiйна рефлексiя, кожен з яких мiстить iнформацiйний, поведiнковий i мотивацiйний компоненти. Розвиток цiе! компетентносп майбутнього фахiвця можливий за умови виршення конкретних комунiкативних завдань i реалiзуеться на рефлективному, активному й соцюкультурному рiвнях.
У контекстi розглянуто! в статтi проблеми подальшого до^дження потребують так1 аспекти, як вивчення сучасних iнновацiйних методiв i прийомiв формування професшно-комунiкативно! компетентностi студенпв рiзних спецiальностей та, розроблення критерш оцiнювання рiвня розвитку вказано! компетентносп майбутшх фахiвцiв.
Л1ТЕРАТУРА
1. Богомолов Л. Н. Компетентностный подход к отбору содержания образования: на примере формирования компетенции избирателей / Л. Н. Богомолов // Стандарты и мониторинг в образовании. - 2004. - № 2. - С. 19-21.
2. Дубаков А. В. Содержание, структура и сущность коммуникативной компетентности будущего учителя / А. В. Дубаков // III Всероссийская научно-практическая Интернет-конференция «Инновационные направления в педагогическом образовании» с международным участием. [Электронный ресурс]. - Режим доступа: "ШТ: http://econf.rae.ru/article/5245
3. Назаренко Н. С. Формування комушкативно! компетентносп майбутшх документознавц1в у процем вивчення гумаштарних дисциплш : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04 / Н. С. Назаренко. - К., 2008. - 259 с.
4. Павленко О. О. Формування комушкативно! компетенцп фахiвцiв митно! служби в системi неперервно! професшно! освгти : дис. ... д-ра пед. наук : 13.00.04 / О. О. Павленко. - К., 2005. -447 с.
5. Селевко Г. К. Компетентности и их классификация / Г. К. Селевко // Народное образование. -2004. - № 4. - С. 138-144.
6. Словник термшологй з педагопчно! майстерносл / за ред. Н. Тарасевич. - Полтава, 1995. - 64 с.
7. Сучасний тлумачний словник укра!нсько! мови / за заг. ред. В. В. Дубiчинського. - Х.: ВД «Школа», 2009. - 1008 с.
8. Федоренко Ю. С. Комушкативна компетенщя як найважливший елемент усшшного спшкування / Ю. С. Федоренко // Рвдна школа. - 2002. - № 1. - С. 63-65.
УДК 378.147-057.875
Т. Л. ОПАЛЮК
АДАПТИВНЕ НАВЧАННЯ СТУДЕНТ1В ТА ЙОГО СТРУКТУРА
Визначено суттсть та структуру адаптивного навчання студентiв. Адаптивне навчання трактуешься як головний мехатзм компетенттсного, особистiсно-орieнтованого навчання, в основi якого — взаемодiя досвiдiв викладача та студента як значущих суб'ектiв взаемодп. Структурування
