CC BY
27
Г. I. ДИДУК-СТУПЯК
ДИСКУРСНО-ТЕКСТОЛОГИЧЕСКИЙ И ПРАГМАТИКО-КОММУНИКАТИВНЫЙ АСПЕКТЫ ЛИНГВОМЕТОДИЧЕСКОЙ ИННОВАЦИОННОЙ МАКРОТЕХНОЛОГИИ «ИНТЕРАКЦИЯ РАЗНОТИПНЫХ ПОДХОДОВ К ИЗУЧЕНИЮ УКРАИНСКОГО ЯЗЫКА» В
ОСНОВНОЙ ШКОЛЕ
Установлены лингвистические основы разработанной автором лингводидактичной инновационной макротехнологии «Интеракция разнотипных подходов к изучению украинского языка», которые базируются на достижениях прагматической, когнитивной и коммуникативной лингвистик. Рассмотрены пять наиболее активно применяемых в школьной практике учебных подходов к изучению языка: коммуникативно-деятельностный, личностно ориентированный, компетентностный, дискурсно-текстоцентричный и социокультурный, а также лексико-фразеологический и грамматический уровни языка в прагматическом аспекте. Раскрыто методические принципы коммуникативно ориентированного изучения лексики и грамматических явлений украинского языка в процессе применения указанной авторской макротехнологии.
Ключевые слова: лингвистические основы, инновационная макротехнология, интеракция разнотипных подходов, лексико-фразеологический и грамматический уровни, методические принципы.
G. I. DIDUK-STUPYAK
DISCOURSE AND TEXTOLOGY, PRAGMATIC AND COMMUNICATIVE ASPECTS OF LINGUOMETHODICAL INNOVATIVE MACROTECHNOLOGY «INTERACTION OF DIFFERENT TYPES OF APPROACHES TO THE STUDY OF THE UKRAINIAN LANGUAGE» AT A SECONDARY SCHOOL
The article deals with linguistic principles of linguodidactic innovative macrotechnology «Interaction of different types of approaches to the study of the Ukrainian language», which are based on the achievements of pragmatic, cognitive and communicative linguistics. The author defines five most often used in school practice teaching approaches to language learning: communication and activity, personality oriented, competence, discourse and textcentric, sociocultural. There have been considered the lexical-phraseological and grammatical levels of language in pragmatic aspect. There have been disclosed methodical principles of communication oriented study of vocabulary and grammatical phenomena of the Ukrainian language in the process of author's macrotechnology implementation.
Keywords: linguistic principles, innovative macrotechnology, interaction of different types, lexical-phraseological and grammatical levels, methodical principles.
Теоретичными засадами формування комушкативно! компетентносп е лшгшстичш науки, а предметом вивчення в них - мовлення, стлкування, комушкащя. На нашу думку, комушкативна лшгвютика, лшгвютика тексту i стилютика - це базовi тнгшстичш дисциплши, як е теоретичною основою формування i розвитку комушкативних умшь учшв.
У сучасних умовах розвиток комушкативно! компетентносп учшв, формування у них комушкативних умшь i навичок мае починатися i3 вивчення лшгвютично! теори (особливоси функцюнування мовних одиниць, характеристика текспв, його частин, особливоси комушкативно! ситуацп), через спостереження й аналiз над функцюнуванням мовних категорш у конкретних текстах (дискурсах) i до створення власних висловлень з урахуванням уах особливостей комушкативно! ситуаци (спочатку мовленневих акта, шзшше мовленневих жанрiв i полм до дискурив - самостшних реалiзованих текспв).
Рiвень розвитку лiнгвiстичних здiбностей i знань учнiв характеризуеться р1внем сформованосп у них знань i здiбностей до виявлення та встановлення внутршшх
закономiрностей мовленневих явищ - таких, як мова, мовлення, мовленневе висловлення (комунiкативний акт).
До лiнгвiстичних здiбностей учнiв О. Бiляев, О. Горошина, Г. Двдук-Ступ'як, М. Львов, М. Пентилюк, О. Супрун, I. Сусов, К. Ушинський, Л. Щерба та iншi вченi вщносять:
- здатшсть до швидкого сприймання i переробки лшгвютично! шформаци;
- переробка лжвютично! шформаци, яка виявляеться в лопчному мисленнi у сферi лексичних i граматичних явищ;
- швидке функцюнальне узагальнення мовних одиниць i мовленневих акпв;
- розвиток активно! вербально! пам'ятi i збереження лшгвютично! шформаци;
- комунiкативне чуття мови i мовленнево! ситуацп.
Звiдси випливае мета статп - з'ясувати лiнгвiстичнi основи лшгводидактично! шновацшно! макротехнологп «1нтеракщя рiзнотипових пiдходiв до вивчення укра!нсько! мови», як Грунтуються на досягненнях когштивно!, прагматично! i комунiкативно! лiнгвiстик у компаративно-зютавному аспектi.
Вважаемо за необхвдне для створення лiнгвiстичних шдвалин шновацшно! макротехнологi! «1нтеракщя рiзнотипових пiдходiв до вивчення укра!нсько! мови» звернутися до праць прагматико-когнiтивно-комунiкативних i дискурсно-текстологiчних до^джень сучасно! лiнгвiстики.
Будь-яка нацiональна мова - це чико органiзовано й в^егульована система мовних одиниць рiзних рiвнiв, яка зорiентована на здатшсть передавати думку через слово. Ведомо, що кожне слово мае лексичне й граматичне значения. Завдяки цш подвiйнiй природi слово е в мовi одиницею лексично! системи й одночасно словоформою - одиницею граматичного ладу мови, що служить основою для сшвввдношення лексичних одиниць з !хньою граматичною характеристикою. Граматика становить мехашзм мови, за допомогою якого здшснюеться побудова висловлювань. У живому мовленш лексичнi одиницi використовуються не самi по собi, а в певних граматичних формах; яш, по суп, конструюють мовлення. Укра!нський лшгвют Ф. Бацевич вважае, що «основою формування прагматичних аспектiв (складников, елеменпв) одиниць i категорiй рiзних рiвнiв мови е суб'ективне ставлення людей (груп людей, етносiв) до певних об'екпв (у широкому розумiннi слова) дшсносп i одиниць, як1 !х позначають» [1, с. 81].
На практищ цi структурнi елементи мовно! парадигми стають узуальним складником лексичного чи граматичного значення i фшсуються у словниках чи граматиках певно! мови у виглядi стилiстичних i стильових позначок. 1накше кажучи, це конотативне значення лексем, афiксiв, грамем, синтаксичних конструкцiй. Наприклад, з негативною ознакою носи укра!нсько! лiнгвокультури вживають лексеми аферист, злодш, тюхтШ, розбишака, замазура тощо, iз позитивною семою - глава, поводир, легть, страж, чадо тощо. За визначенням М. Львова, «сполучення слш - двигун мовленневого механiзму, а речення - псно сплавлена система вiдношень, яш, власне, i створюють мовлення» [3, с. 78]. Так мовнi конструкци, як «сонце сходить, ^дас, встас, ударив грш, iде дощ, упав туман, втер вис, свище», е продуктами ашмютичного свиогляду i притаманш кожному народу у певному етнокультурному фокусi.
Регiстрова характеристика лексичних одиниць тд впливом мовленневого мiкроконтексту спричиняе певнi зрушення у семантико-прагматичнiй структурi лексичних одиниць, змiиюючи i денотативш, i конотативнi складники. Стосовно граматичних одиниць, то тд впливом мшроконтексту мовлення вони можуть модифiкуватися, отримувати додатковi семантико-прагматичнi вiдтiнки, нейтралiзувати системнi властивостi. Функцiоиувания лексичних i граматичних засобiв у процесi комушкацп найточнiше виражае термiн «дискурснi слова», тому що вони наголошують на специфщ граматичних форм та значенневосп цiлого слова у спiввiдношеннi зi змiстом висловлюваного з комунiкативною ситуащею дискурсу, акцентуючи на !х сшвввднесеносп з мовним використанням, а не iз мовною структурою.
Як свiдчать дослiджения Ю. Степанова, I. Сусова, Н. Формановсько!, саме у спшкуванш за допомогою живо! природно! мови лексичш i граматичнi засоби передають рiзноманiтнi комунiкативнi смисли прагматичного характеру [4; 6; 8]. На це вказують суб'ектш, модальш слова, що використовуються у текстах у ролi вставних, модальш частки, при^вники та адвербiальнi звороти, наприклад: безперечно, мабуть, можливо, здасться, зазвичай, очевидно, наче, бiльш-менш, перш за все та ш. Важливим чинником використання лексичних i
граматичних одиниць як прагматичных е актуалiзацiя !х вживання у певному дискурс^ динамiзацiя, вiдповiдно збагачення рiзноманiтними вiдтiнками (доброзичливостi, заздростi, радостi, ненависп, злоби, iнтимностi, товариськостi тощо). Ввдповвдно, прагматична роль лексичних i граматичних засобiв залежить вiд рiвня освии, соцiального статусу мовця. Крiм того, прагматичш одиницi вiдображають культурно-нацiональну ментальшсть !х носив. На думку Ф. Бацевича, це культура, що ствввднесена з мовою через концепт навколишнього i духовного свiту певно! наци [1, с. 81].
Комушкативний тдхвд (за С. Пассовим, О. Залевською, О. Бопним, В. Загородновою) передбачае добiр навчального матерiалу у вигляд! готових словосполучень, речень, клiше, мовленневих етикетних висловлювань i правил !х вживання у процесi спiлкування. А комушкативно^яльшсний пiдхiд пропонуе навчати укра!нсько! мови, враховуючи те, що в цешр цього навчання перебувае учень як суб'ект навчально! дiяльностi, з його iндивiдуально-психологiчними, вiковими, статевими, ментальними особливостями. Окрiм цього, комушкативно^яльнюний пiдхiд орiентуе заняття з мови на навчання стлкування, використання мови у чотирьох видах мовленнево! дiяльностi.
Вищерозглянутi теоретичнi положения прагматично! лшгвютики вказують на пошуки ефективних шляхiв навчання, що свiдчить про необхiднiсть запровадження й дискурсно-текстоцентричного, особистюно орiентованого, компетентнiсного i соцiокультурного пiдходiв у поеднаннi з комунiкативно-дiяльнiсним, в осердi яких лежить iдея взаемопов'язаного опанування мовою i культурою водночас.
Труднощi пiд час вивчення укра!нсько! мови як рiдно! i як державно! пояснюються лiнгвiстичними та екстралшгвютичними чинниками. До перших вiдносимо природу мовного знаку, мовний код i його функцюнування у мовленш. Екстралшгвютичш чинники полягають у тому, що найбiльшi труднощi в засвоеннi мовного матерiалу вiдчувають т учнi, як мало читають, рiдко послуговуються словниками, шшою довiдковою лiтературою, без штересу вивчають мовний матерiал, мало спшкуються живою мовою.
Найперше звернемо увагу на лексико-семантичний рiвень, в якому зосереджене значення будь-яко! частини мови i разом з тим, в котрому закодована нацiональна специфiка комушкативного призначення.
Учений-компаративiст М. Кочерган стверджуе, що «головною причиною вiдмiнностi лексико-семантичних систем рiзних мов е своервдшсть дискретизацi! свiту, що вiдображае неоднаковий споиб його пiзнання i е найголовшшою ознакою самобутностi лексико-семантично! системи кожно! мови» [2, с. 296].
Без урахування знань лексико-семантичних груп i лексико-семантичних полiв укра!нсько! мови неможливим для нас уявляеться !! вивчення як рiдно! i як державно! поготiв. Питомо! ваги засоби лексико-семантичного рiвня набувають у прагматичному !х використаннi, у контекст! (дискурсно-текстоцентричному i соцiокультурному виявах). 1з цим рiвнем прагматично! лiнгвiстики пов'язаш явища синонiмi!, антонiмi! i омошмп, полiсемi!, гiперо-гiпонiмi!, використання слiв-символiв, безеквшалентно! лексики, лексичних лакун i емоцшних лексем.
Лексичнi синонiми е найвиразшшими i найпоширенiшими образними засобами мови i в прагматичнiй лiнгвiстицi за !х допомогою точнiше передаеться шформащя, бо е можливiсть передати ввдтшки, думки, уточнити деталi, у них найбшьше зосереджено нацiональну специфiку. На вiддалених асоцiативних зв'язках мiж ознаками предмелв i соцiокультурних явищ ввдбуваеться перенесення або розширення значень сл!в, виникають образнi назви.
Конотативну лексику складають слова з тотожними денотативними значеннями, але з вiдмiнностями в лексичному фонi. Так! слова можуть мати рiзнi конотацi!, а також рiзнi асоцiативнi зв'язки (личаки - рос. лапти, призьба - рос. завалинка). Ввдмшшсть зумовлена й реалiями. Наприклад, укр. валiза i рос. чемодан, укр. парасоля i рос. зонтик, укр. худоба i рос. скотина, укр. вогнище i рос. костёр тощо. Спостер^аються роз6!жносп в символ1чних значеннях, зокрема: рос. кукушка - це вюниця, провидиця, а укр. зозуля - це символ безпритульносп, саминосп, !нод! дружини, сестри, матерi.
Найбiльше розбiжностей слова-вiдповiдники в р!зних мовах (не т1льки з нацюнально-культурним компонентом, а й загальновживаш) мають у семантичних асощащях. Особливо це виявляеться в реакцiях-порiвняннях: укр. очi - як волошки, терен, озера, сонце, небо; рос. глаза
- як бусини, юкри, 3ÎpKH, як у сови; амер. eyes - монети, MapMypoBi кулi, океан. Порiвняльнi звороти: укр. стрункий як тополя, рос. стройный как береза; укр. красна (гарна) як калина, рос. писаная красавица.
Фонову лексику складають слова, яш вiдpiзняються сво!ми лексичними фонами вiд еквiвaлентних шшомовних слiв (6iгун - спринтер, варення - джем, свтлина - фотографiя).
Фразеолопзми, крилап слова, образш вирази, пpислiв'я i приказки характеризують цшсшстъ й yнiкaльнiсть значення (бити байдики (ледарювати); водити за носа (обманювати); бша ворона (iнший); ам раз подумай, один раз скажи; дивитися правдi у ei4i; сидти на чужому возi; не нашого поля ягода; у здоровому тж - здоровий дух; робить, наче мокре горить). Щ мовш одинищ ввiбpaли фшософш та мудрють народу, вони сприяють громадянському вихованню через yсвiдoмлення неповторносл нащонально1 культури, точноси мовлення, його багатства й виразносп.
Як бачимо, у лшгвютичнш пpaгмaтицi лексика i граматика (мopфoлoгiя i синтаксис) визначаються як взaeмoдiя piзних piвнiв мови для вираження певно! iнфopмaцiï про позамовну дiйснiсть в окремих висловлюваннях (речениях). Мова розглядаеться насамперед як заиб кoмyнiкaцiï, а граматика aнaлiзyеться, щоб виявити зaкoнoмipнoстi ïï opгaнiзaцiï, що дозволяе тому, хто говорить, створювати й oбмiнювaтись вдеями, знаходити ввдповвдшсть форми конкретному кoмyнiкaтивнoмy завданню у визначеному контекста У цьому paзi пpiopитет вiддaеться фyнкцiям структур та 1'хшм складовим, а також 1'хньому контекстуальному значенню.
Перший пiдхiд до граматичного aнaлiзy часто називають формальним, тoдi як другий -функщональним або кoмyнiкaтивним.
У живому акп мовлення лексичнi та гpaмaтичнi явища неpoзpивнi: граматика opгaнiзoвyе словник, у результата чого утворюються oдиницi змюту - основа всяко1' мовленнево1' дiяльнoстi, що е принципово важливим для створено1' нами лiнгвoметoдичнoï мaкpoтехнoлoгiï «1нтеракщя piзнoтипoвих пiдхoдiв до вивчення украшсько1' мови», i сприяе формуванню комушкативно1' кoмпетентнoстi в yчнiв 5-9 клаив зaгaльнooсвiтньoï школи.
Мова е складним динaмiчним явищем, що становить одночасно нaбip структурних одиниць i процесш, як1 обумовлюють вибip цих одиниць. Вона е ушверсальним засобом стлкування, а отже, навчання мови передбачае знання мовних одиниць у 1'х «робочому стaнi» (за О. Леонтьевим), тобто вмшня використовувати мoвнi одинищ в конкретних життевих ситyaцiях у процес мовленневого спiлкyвaния. Саме тут мовш засоби набувають свого змюту.
У процес мовленнево1' кoмyнiкaцiï люди користуються засобами мови - ïï словником i граматикою - для побудови висловлювань, як1 були б зрозумшими адресату. Однак знання тшьки словника i граматики недостатньо для того, щоб стлкування було устшним: треба знати ще й умови вживання тих чи iнших мовних одиниць та 1'х сполучень. 1накше кажучи, кpiм знання лексичних засобш, власне граматики, нoсiй мови мае, за словами Ф. Бацевича, засвогги «ситуативну лексику i граматику», яка зобов'язуе використовувати мову не ильки вшповщно до змiстy лексичних одиниць i правил ï^ поеднання в речент, а й залежно в1д характеру стосунк1в мiж мовцем i адресатом, в1д мети стлкування та шших факторов, знання яких у сукупносп 1з власне мовними знаннями становить кoмyнiкaтивнy компетенцию нос1я мови [1, с. 81].
Також у процеа спiлкyвaния iснyе opiентaцiя на сощальт характеристики партнера мовлення: його статус, позищю, ситуативну роль, що виявляеться у ви6ор1 альтернативних мовленневих засоб!в. Л. Щерба стверджував, що граматика е не чим шшим, як зб!ркою правил мoвленневoï поведшки [12, с. 94].
За комушкативно opiентoвaнoгo навчання граматика poзyмiеться не як зввд правил, вiдoмoстей про систему мовних категорш, а як мехашзм, що забезпечуе спiлкyвaния. Отже, в рамках комушкативного п1дходу граматичш явища вивчаються i засвоюються не як окремо взят1 форми i структури, а як засоби вираження певних думок, ввдносин, кoмyнiкaтивних нам!р!в. Основу кoмyнiкaтивнoгo граматичного aнaлiзy складае розумшня того, граматика мови служить джерелом породження та о6м1ну думками, тобто джерелом кoмyнiкaцiï. Кoмyнiкaтивнa граматика, таким чином, найбшьше вiдпoвiдaе прагматичним ц1лям. Д. Хаймс стверджував, що е правила використання мови в процес спiлкyвaния, без яких гpaмaтичнi правила мови як так не потр!бт, оск1льки мовцю неoбхiднo знати не тшьки граматику мови, а
й розумии, що сказати, кому i за яких обставинах [13, с. 132]. Для демонстрацп та ввдпрацювання в мовленнi граматично! форми й структури, що вивчаеться, створюються мовленневi ситуаци, типов! для вживання цих явищ нолями мови. Щ ситуацi! рiзноманiтнi й передбачають варiативне використання мовних засобiв залежно ввд комунiкативно! штенци. Видозмiна ситуацi! створюе умови для автоматизацп граматичних структур.
Знання з прагматично! граматики забезпечують формування умшь використовувати граматичну засоби мови i розглядаються як сукупшсть знань i вмшь поеднання лексичних елеменпв в окремi фрази i речення теж через усталенi правила, вироблеш певним народом протягом тривалого часу.
Ще за часiв К. Ушинського граматицi вiдводилась важлива роль у розвитку розумових i мовних здiбностей учшв, вона розглядалась як основа для вдосконалення !х мовленневих навичок i сввдомого засвоення орфографп. Зосереджуючи свою увагу на питаннях викладання граматики у певному вод, Великий педагог вбачав суттеву роль вивчення граматики в тому, що вона допомагае засвоенню грамотносп й виховуе елемент самоспостереження. Йому належить думку про те, що граматичш правила мають виводитися учнями з уживання граматичних форм у мовленш. Вш писав: «Граматика всюди е тшьки висновком !з спостережень над мовою, що вже створена. Так само мае бути i у викладанш: кожне граматичне правило мае бути висновком з уживання форм, уже засвоених диьми» [7, с. 19].
О. Пешковський називав граматику гiмнастикою для розуму i вбачав величезну користь вщ спостережень за рвдною мовою. Вш вiдстоював позищю, що школьна граматика мае бути семантичною, а не формальною, мае створювати у сввдомосл дитини цшсне сприйняття мовно! системи, щоб щ знання надавали усвiдомленостi природнш мовленневш здатност дитини.
Л. Щерба зазначив необхвдшсть розрiзнення так званих пасивних (рецептивних) та активних граматик. Як ввдомо, ця проблема висувалася ним щодо вивчення шоземно! мови, тобто у компаративному аспекп. Саме в цш сферi методики вперше розглядався принцип «мовленнево! спрямованосп навчального процесу» [10, с. 67].
Ввдзначаючи роль граматики, Л. Щерба вказував, що тд мовою ми розумiемо чи не в першу чергу !! граматику. Вона становить мехашзми мови, за допомогою яких здшснюеться розумшня й побудова висловлювань. «Граматика вчить говорити», - стверджував учений, -«правила мови» (граматика) дають можливють творити мовлення, робити його засобом стлкування [11, с. 75-76]. На думку А. Супруна, «граматика починаеться там, де учасник поввдомлення постае перед потребою побудувати текст або навиь найпростше словосполучення» [5, с. 71].
Вивчення укра!нсько! мови як державно! i як iноземно! враховуе пропаговану нами в останнi десятилiття компаративну методику, що враховуе оволодшня граматичним матерiалом у процесi навчання укра!нсько! мови як друго!, що вивчаеться паралельно з рвдною, передбачае вмшня утворювати форми сл!в, володшня пею чи шшою синтаксичною конструкцiею, умшня певним чином будувати речення, розмiщувати слова в ньому, враховуе ментальт, культуролопчш положення. зм!нюючи форми сл!в при по6удов! словосполучення чи речення, учт оперують словами та !хшми формами, вчаться прагматично застосовувати !х у пропонованих контекстах.
Нами розробленi певнi вимоги, що висуваються до оргашзацп граматичного матерiал^ через призму iнтеракцi! р!зних тип!в п!дход!в. Насамперед це комплексшсть, взаемозв'язок лексики i граматики, синтаксису i морфолог!!, синтаксична основа оргашзацп матер1алу, що вивчаеться. Таке поеднання узгоджуеться з даними аналiзу мовленневого акту: наявшсть у процесi породження мовлення поряд з операцiями комбiнування, операцiй вибору елементiв, як1 збагачують i конкретизують схему програми мовлення, що дае тдставу для розгляду морфолог!чних явищ на синтаксичнiй та стилютичнш основах, а це ввдпов!дно ставить питання про нерозривнi взаемозв'язки граматики, лексики й стилютики.
Принцип оргашзацп засвоення мовного матерiалу на синтаксичнш та стил!стичн!й основах ввдкривае можливост1 повнiше реалiзувати мовленневу спрямовашсть навчання шляхом врахування процесiв, котр! вiдбуваються безпосередньо в мовленневiй д!яльносп. в!н дозволяе подати мовн! явища «ввд зм!стових елементiв св!домост! до мовленневих текспв i в!д
мовленневих текст1в до елементiв сввдомосп», тобто об'еднати в навчальному мaтеpiaлi зм1стову характеристику виучуваних явищ i нелшгвютичш фактори, вaжливi для формування зм1сту висловлювання. При цьому процес мовлення розглядаеться «не як породження окремих, вилучених 1з загального контексту i незалежних одне в1д одного речень, а як породження текспв, зашнчених мовленневих утворень, пoвiдoмлень монолопчного чи дiaлoгiчнoгo характеру» [9, с. 148].
Засвоення граматичного мaтеpiaлy тд час оволод1ння другою мовою передбачае не тшьки наявшсть сформованих навичок автоматичного виконання мовленневих д1й, а й вимагае глибокого осмислення низки мовних явищ, як1 не тддаються безпосередньому чуттевому сприйняттю, yсвiдoмления зaкoнoмipнoстей, як1 pеaлiзyються в мoвленнi, використання дуже складних iнтелектyaльних д1й та операцш.
Процес оволод1ння мовленням вимагае розумшня як шформаци, котру несуть слова як лексичш одиниц1, так i шформаци, котру несуть граматичш одинищ у конкретному висловлюванш (реченш). Для прикладу можна взяти наб1р окремих сл1в (маки, глечик, червонi, у, стояли) i речення, побудоваш з цих сл1в (У глечику стояли червош маки. Червош маки стояли у глечику). Тут додаткова шформащя закладена не в лексичних одиницях, а в граматищ, точшше в граматичних формах сл1в. Це св1дчить, що у процес1 вивчення граматики важливо звертати увагу не лише на правильшсть граматичного оформления мовлення, а й на прагматичне значения граматичних форм, Тхию функц1ю.
У процеа застосувания макротехнологи «Iнтеpaкцiя р1знотипових шдходав до вивчения yкpaïнськoï мови» до засвоення граматики учень сшвввдносить цшсш мовн1 комплекси з певними «мисленневими комплексами» й умовами використання хх для виконання кoмyнiкaтивнoгo завдання. У спiввiднесених мовних комплексах виокремлюються елементи, як1 вapiюються у кoнстpyювaннi нових граматичних одиниць, а у процес1 конструювання застосовуються гpaмaтичнi правила, як1 е узагальненим, абстрагованим мовним мaтеpiaлoм. В умовах паралельного навчання мов нащональних сп1льнот, як1 часто в1др1зняються лише окремими мовними елементами, зокрема, граматичними формами, саме ïх засвоення i становить найбшьшу трудн1сть. Наявшсть узагальненого мовного мaтеpiaлy в зм1ст1 навчання не суперечить взаемному поеднанню осо6ист1сно зopiентoвaнoгo, кoмпетентнiснoгo, кoмyнiкaтивнo-дiяльнiснoгo, дискурсно-текстоцентричного, соц1окультурного п1дход1в. З урахуванням цього мовний мaтеpiaл, що вивчаеться, необхвдно представляти в ц1л1сних мовних комплексах, звертаючи увагу на вживання окремих мовних одиниць у тому вигляд1, в якому вони 1снують у висловлюванш.
За комушкативно-д1яльшсного п1дходу граматика розглядаеться в дп, як мехашзм, що забезпечуе мовленневе спiлкyвaння. Виокремлення семантико-граматичних мовленневих д1й як об'екта засвоення показуе оргашчний зв'язок i нерозрившсть мовних знань i мовленневих умшь. Отже, щоби навчальний граматичний мaтеpiaл вiдпoвiдaв завданням кoмyнiкaтивнoгo оволодшня мовою, необх1дио, як уже зазначалося, подати в ньому виyчyвaнi граматичш явища в склaдi ц1л1сних мовних комплекс1в, спiввiднесених 1з ситyaцiями ïхньoгo фyнкцioнyвaння в мoвленнi в узагальненому систематизованому вигляд1. Впровадження узагальненого i систематизованого граматичного мaтеpiaлy здшснюеться не заради здобуття теоретичних знань про устрш мови, а для того, щоб спонукати учн1в до певних мовленневих дш. При цьому процес оволодшня мовою, що вивчаеться як рщна i як державна, проходить в1д усв1домленого вживання мовних одиниць до ïx автоматичного використання у мовленш.
Гpaмaтичнi категори, котр1 е едшстю граматичних значень i форм, становлять елемент мовно! св1домост1. Синтаксис сам по со61 е абстракщею дуже високого ступеня, ще бшьший ступ1нь абстракцИ складають гpaмaтичнi категори мови, однак у них воображений i найвищий ступ1нь абстракцИ - понятшш категорИ, що не пов'язаш з конкретною мовою i е м1жмовними yнiвеpсaлiями. м1жмовн1 yнiвеpсaлiï передаються в р1зних мовах системно, але р1зними способами залежно в1д сшциф1ки мoвнoï структури. У кожн1й конкретнш мов1 так виражаються м1жмовн1 ушверсали в системi мовних значень, властивих саме ц1й мов1.
У процеа навчання бyдь-якoï мови, що засвоюеться як друга, в учшв формуються л1нгв1стичн1 знання, котр1 включають piзнoмaнiтнi аспекти виyчyвaнoï мови, насамперед лексику, тобто слова та словоформи, граматику як зaкoнoмipнiсть поеднання лексичних
елеменпв у значимi фрази i речення, синтаксичш 3aK0H0MipH0CTi органiзацiï текспв i3 сл1в, синтагм i речень, а також правила слово- i формоутворення. Оволодшня мовними знаннями нерозривно пов'язано i3 розвитком в учшв компетенцш - фонетичноï, лексичноï, граматично].', котрi формуються пiд час оволодшня мовою i виявляються у мовленш, зокрема комутативному, що е основною метою навчання укра'нсько' мови як державно'' i як шоземно'. Узагальнюючи сказане, зазначимо таке:
- у кожнш мовнiй системi лексика i граматика займають чшьш мюця i становлять мехашзм мовлення;
- i в теори, i в методищ навчання мов слiд використовувати комушкативно^яльшсний пiдхiд у поеднаннi з особистюно зорiентованим, компетентнiсним, дискурсно-текстоцентричним i соцюкультурним пiдходами до вивчення лексики i граматики, за якого вони розглядаються як взаемодiя рiзних рiвнiв мови для вираження тiеï чи шшо' думки або комунiкативного намiру iз врахуванням соцiокультурного чинника;
- за комунiкативно-орiентованого навчання мови, тобто з погляду прагматичноï лiнгвiстики, теори мовленневих акт!в, а саме на це орiентують сучаснi програми, лексика i граматика розумшться не як звщ правил i вiдомостей, а як мехашзм, що забезпечуе стлкування;
- навчання лексики i граматики включае: а) засвоення мовних засобiв; б) формування лексичних та граматичних навичок; в) формування комунiкативноï компетентносп учнiв.
Отже, для методики навчання украïнськоï мови як рiдноï i як державно!, що вивчаеться у школах нацюнальних спiльнот, у процес впровадження макротехнологiï «1нтеракщя рiзнотипових пiдходiв до вивчення украïнськоï мови», особливе значення мае положення про встановлення доцiльного спiввiдношення мiж змiстом навчання (знаннями) i юнцевою метою навчання -комушкативними вмiннями, що безпосередньо випливае iз напрацювань прагматичноï лiнгвiстики.
Л1ТЕРАТУРА
1. Бацевич Ф. С. Вступ до лшгвктично1 прагматики: пiдручник / Ф. С. Бацевич. - К.: ВЦ «Акаде]шя», 2011. - 304 с.
2. Кочерган М. П. Основи зктавного мовознавства: пiдручник / М. П. Кочерган. - К.: ВЦ «Академшя», 2006. - 424 с.
3. Львов М. Р. Некоторые вопросы обучения русскому языку в свете теории речевой деятельности / М. Р. Львов // Лингвистические основы преподавания языка. - М., 1983. - С. 78-79.
4. Степанов Ю. С. В поисках прагматики (проблема субъекта) / Ю. С. Степанов // Известия АН СССР. Сер. Литература и язык. - 1981. - № 4. - Т. 40. - С. 325-332.
5. Супрун А. Е. Лингвистические основы изучения грамматики русского языка в белорусской школе / А. Е. Супрун. - Мн.: Нар. асвета, 1974. - 144 с.
6. Сусов И. П. Лингвистическая прагматика / И. П. Сусов. - Винница: Нова книга, 2009. - 272 с.
7. Ушинский К. Д. Педагогические сочинения: в 6 т. / К. Д. Ушинский. - М.: Педагогика, 1989. - Т. 4.
- 528 с.
8. Формановская Н. И. Речевое общение: коммуникативно-прагматический подход / Н. И. Формановская. - М.: Русский язык, 2002. - 233 с.
9. Шелякин М. А. О единстве функционального и системного описания грамматических форм в функциональной грамматике // Проблемы функциональной грамматики: сб. статей / М. А. Шелякин; отв. ред. В. Н. Ярцева. - М.: Наука, 1985. - 198 с.
10. Щерба Л. В. Избранные работы по русскому языку / Л. В. Щерба. - М.: Учпедгиз, 1957. - 187 с.
11. Щерба Л. В. Преподавание иностранных языков в средней школе: общие вопросы методики / Л. В. Щерба. - 2-е изд. - М., 1974. - 112 с.
12. Щерба Л. В. Языковая система и речевая деятельность / Л. В. Щерба. - Л.: Наука, Ленингр. отд-ние, 1974. - 428 с.
13. Hymes D. Ethnography, Linguistics, Narrative Inequality: Toward an Understanding of Voice / Dell H. Hymes. - Washington: Taylor & Francis, 1996. - 258 p.
