CC BY
15Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Филология. Социальная коммуникация». Том 21 (60). 2008 г. №1. С.124-134.
УДК 070.1:316
ОБРАЗН1СТЬ I ПОЕТИКА ЯК КОМПОНЕНТИ СТВОРЕННЯ ОСТАТОЧНО1 КОНЦЕПЦИ ПУБЛ1ЦИСТИЧНОГО ТВОРУ (НА ПРИКЛАД1 «ЛИСТ1В 13 ХУТОРА» П. КУЛ1ША)
Садiвничий В.О., ГайдЫа Ю.В.
Сумський держ авний утверсит ет , м. Суми
На прикладi «Лиспв iз хутора» П. Кулша просгежуегься, як виразнi подробищ та дегалi, гопонiми й антропошми надають публiцисгичному твору образносгi, поглиблюють i прояснюють сугнiсгь геро!в, впливають на композицiйну цiлiснiсгь публiцисгичного твору та створення його остаточно! концепцп.
Ключовi слова: подробиця, деталь, художня деталь, публiцистика, концепцiя, поетика, топошми, антропонiми
Щд час спроби ощнити ситуащю в Украш, яка склалася сьогодш, а точшше -суспшьство кра!ни загалом, складаеться враження, що воно стало збайдужшим { «важю умови життя виробили в багатьох людей скептицизм щодо вищих вартостей» [16, с.131]. Вщповщно, зпдно з твердженням С. Сверстюка, висловленим ще в 1999 р., наступае «моральний демонтаж [11, с.28] основ держави, а люди, «дезор1ентоваш в потощ одноб1чно! шформацп», «зовс1м не об1знаш з нацюнальною ютор1ею та культурою» [12, с. 61].
Виникае необхщнють у такш сил1, яка змогла б вщродити в населення любов до життя, повагу до юторп та культури, виховати взаемоповагу, визначитися з тим, що для кожно! людини е вищою вартютю, що становить для не! цшнють. Тому, «допомогти людиш побачити й осягнути свгт у певнш систем1 вартюних ор1ентир1в - основне завдання сучасно! публщистики, яка керуеться християнськими принципами формування сприйняття людиною добра 1 зла» [16, с. 131].
Укра!на багата талановитими публщистами, як придшяють увагу життю, побуту, духовним цшностям. Сумщина також е батьювщиною свгтил журналютики, зокрема тих, хто працював у публщистичних жанрах: П. Грабовський, Б. Антоненко-Давидович, М. Хвильовий, I. Багряний, Остап Вишня, П. Кулш { багато шших.
Пост ановка проблеми. Публщистика, яка, «зважаючи на юторичш умови, мае в украшськш журналютищ та лгтератур1 багат традицп, е своерщним згустком громадсько! мужносп й полгтично! енерги» [3, с. 22]. Тому й особливють публщистичних матер1ал1в у тому, що вони виражають дух епохи. Ось чому досить важливо, щоб матер1али поеднували в соб1 аналгтичну глибину, грунтовну оснащенють фактами, яскравють { дохщливють стилю, мютили максимум науковост
та популярностi. Кожен такий матерiал повинен виконувати т хрестоматiйнi завдання, якi ставить перед собою публщистика, а саме:
1) встановлення сукупносп фактiв, що породжують проблему;
2) вироблення гiпотези «первюних факпв», припущення про 1хш причини, значення в суспшьному життi;
3) дослщження проблемно! ситуацп, збирання додатково! шформацп, так званих «вторинних факпв» через вивчення документiв i джерел, через проведення численних додаткових штерв'ю;
4) перевiрка гiпотези «первiсних факпв», встановлення хронологiчного перебiгу подiй, причиново-наслщкових зв'язкiв;
5) створення остаточно! концепцп, перехiд вiд гiпотези до пояснюючо! теори, тобто вироблення розумiння й ощнки явища чи поди, !х ролi й мiсця в життi, прогнозування впливу на сучаснiсть, практичш пропозици щодо !х використання [10, с. 202)]
Ми акцентуемо увагу на останньому завданш, тобто вщслщкуемо вироблення розумiння й оцiнки явища чи поди, 1х ролi й мюця в життi, прогнозування впливу на сучаснють, практичнi пропозици щодо 1х використання на прикладi «Лиспв iз хутора» П. Кулiша.
Особа П. Кулша i його багатогранна дiяльнiсть широко дослiджувалися в ус роки. Зокрема, в Х1Х - на початку ХХ столггь це були пращ В. Мiяковського, О. Маковея, I. Франка, Б. Гршченка, О. Грушевського, Д. Дорошенка, С. Ефремова, С. Томашiвського, Д. Чижевського, шших.
Особливо з багатьох позищй i на пiдставi рiзноманiтних методологш аналiзувалися працi, життевий i творчий шлях П. Кулша в останне п'ятнадцятирiччя. Одним iз найгрунтовнiших дослщниюв вважаеться С. Нахлiк, котрий вивчав його бюграфда, украшсько-росшську двомовнiсть та античну спадщину в творчостi, розглядав проблему «Украша - Захiд» в штерпретаци публiциста, вказував на активну участь П. Кулiша у вивченш ютори. Сво! дослiдження П. Кулшу присвятили Л. Мацько, Т. Дзюба, О. Вертiй, В. Лазарева, шшь Крiм наукових праць, iснують i рiзнобiчнi дисертацiйнi дослiдження. Зокрема А. Гуляк розглядав становлення украшського юторичного роману на прикладi «Чорно! ради» П. Кулша [2]. А дослщниця О. Климчук проаналiзувала лггературно-художнш антропонiмiкон П. Кулiша, його склад, джерела, функци, наголосивши, зокрема, на особливостях «iндивiдуального онiмного стилю письменника» [6, с. 4].
На сьогодш маемо дослiдження, присвяченi вивченню видавничо! дiяльностi П. Кулiша, публщистично!, письменницько!, громадсько!, фольклорно! тощо. Однак дослщжень, присвячених вивченню творчого доробку П. Кулша з погляду виконання завдань публщистики на прикладi його творчосп, нами не виявлено.
Тож саме вщсутнютю дослiджень, якi б прослщковували виконання завдань публiцистики, й зумовлена актуальнiсть обрано! нами теми.
Мета дослщження - з'ясувати особливостi завдань публщистики, дослщити !х виконання на прикладi конкретного публiцистичного твору. А також розглянути
подробицю як один ¿з компонента створення остаточно! концепцп публщистичного твору.
Об'ектом дослщження виступае публщистично-художня д!яльшсть П. Кулша, зокрема тексти його твору «Листи з хутора». А предметом - виразш подробищ й детал! «Лиспв ¿з хутора», топошми й антропошми, яю створюють остаточну концепщю публщистичного твору.
Для розкриття цього питання потр1бно виконати таю завдання: визначити використаш автором подробищ й детали топошми та антропошми в публщистичному текстц з'ясувати мотиващю !хнього застосування; дослщити зв'язнють м1ж використаними подробицями й деталями, топошмами та антропошмами; прослщкувати послщовнють лопчного чи нелопчного викладу основно! думки автора за допомогою вжитих подробиць { деталей, топошм!в { антропошм!в; визначити !х роль у створенш остаточно! концепцп публщистичного твору.
Для розв'язання поставлених завдань ми послуговувалися описовими методами дослщження, такими як юторичний, бюграф!чний, а також типолопчний анал1з. Кр1м того, досить важливим для нас був огляд лгтератури як для загального вивчення теми, так { для висування власних гшотез.
Обраний нами публщистичний тв1р складаеться з п'яти лиспв, кожен !з яких мае свою назву: «Про городи I села» (ця назва об'еднуе два листи), «Чого сто!ть Шевченко яко поет народний», «Про злод1я у сел1 Гак1вниц1» та «Хто такий хуторянин». Вони не пов'язаш м1ж собою за сюжетом та об'еднаш сп1льною думкою. Кожен лист лопчно завершений, насичений образн1стю 1 конкретикою: реальними под1ями, фактами тощо. Таких характеристик публ1цистичному твору надае подробиця. А !х сукупн1сть дозволяе уявити цшсну картину зображуваного, роз1братись у поставленому питанн1.
Подробиця широко використовуеться в художнш л!тератур1, публщистищ, але недостатньо досл1джуеться. Тому енциклопедичного визначення !! в1днайти не поталанило. У той же час чимало науковщв дають свое потрактування цього явища.
У «Словнику л1тературознавчих термтв», упорядкованому В. Лесиним та О. Пулинцем, читаемо: «Подробиця художня - такий штрих у характеристик предмета або явища, який не мае самостшного значення, особливо не тдкреслений» [8, с. 105]. Багатор1чний дослщник цього явища В. Святовець пояснюе подробицю як «елементарний штрих, складову частину художнього образу, що вказуе на якусь окремшню допом1жну рису, властивють чи як1сть» [13, с. 13]. На основ! цих пояснень визначимо подробицю як певну характеристику предмета, явища тощо, яка конкретизуе, допомагае створити уявлення про написане, породжуе загальний образ. Враховуючи, що подробищ «впливають на увагу читача у сво!й сукупносп» [13, с. 12], спробуемо встановити ланцюг подробиць, використаних П. Кулшем у його «Листах з хутора», який насичений образнютю ! конкретикою: реальними под!ями, фактами тощо.
У лист! «Про городи й села» П. Кулш у першому абзац! вказуе на проблему, яка буде обговорюватися впродовж усього ешстолярда. «Ус! письменш люде, опр!ч двох
або трьох, котрих голос до нас доходить, радять нам свое хуторянське життя на мщанське мшяти, бо от, кажуть, ви в простих свитах та сорочках ходите, а той битий i вим'ятий люд по городах - одягнений наче панство, i горнищ в його на помосп, i вшна в його благородш, i до книжок вiн береться охоче, i незабаром зрiвняеться освггою з панами i з жидами; а ви зостаетесь у вшх позаду...» [7, с. 244]. Автор вщзначае поширену думку про те, що бiльшiсть селян - люди неписьменш, безграмотнi. Вiн констатуе цей факт, називаючи хуторян «битий i вим'ятий люд».
Продовжуючи тему, наведемо шший приклад: «Ми ж, люде просп, як навчились на варязькш чи на литовськiй або польськш панщинi за плугом добре ходити i недолюдкiв годувати, то й дос себе самих i бшоруких городян хлiбом годуемо. Се, здаеться, не лукава наука, а в вас, городян, есть i ехидш науки: е в вас i такi науки, щоб довiку вiчного тiльки самим у золотi купатись; е в вас i такл науки, що хто кого проведе та зненацька насяде, того великим чоловшом величають. А в нас таких добродив попросту зовуть п'явками та людо!дами; ми до таких, коли, одрiзавши, мусимо втiкати, ашж свiй розум i душу !х лукавою дорогою пускати» [7, с. 245].
Ще одна подробиця, яка характеризуе ставлення хуторян до цившзацп: «Нехай собi гуркотять i свищуть чугунки, кому !х треба. Коли б нам було треба того дива, то й ми б собi зробили, бо громада - великий чоловш i як схоче, то на все спроможеться» [7, с. 249]. 1нша подробиця вказуе на вiру хуторян в Бога: «Коли б ви так учили, як учив Христос, то ми б вас послухали одразу, а то ви учите не богов^ а мамош служити; золотому щолу розумною своею головою кланяетесь, думаючи, що тшли ще дальш само! Свангелп...» [7, с. 250].
Використовуючи яскравi подробицi, автор намагаеться показати свое бачення мюта: «Оце ж нас, селян та хуторян, викохав названий батько - город, - в тяжкш неволi та ще й дяки од нас вимагае: мовляв, без мене диким би звiряткою селяне скитались; а то чував i який гарний порядок судний повводив, i яку любу осв^у народну с^зь розпростер!.. Все вже ти собi загарбав; не думай же i в мислях собi того не покладай, що во вши вiчнi ми в тебе шд опекою зоставатимемося» [7, с. 252]. П. Кулш погоджуеться, що можна стати письменними, вивчити шоземну мову, проте закликае: «свое! мови рщно! i свого рщного звичаю вiрним серцем держiтеся... Тодi з вас будуть люде як слщ» [7, с. 256]. У цш подробицi П. Кулiш пропагуе любов до слова, повагу до наци та звича!в. Трохи вище читаемо: «як навчились на варязькш чи на литовськш або польськш панщиш за плугом добре ходити i недолюдюв годувати, то й доа себе самих i бшоруких городян хлiбом годуемо» [7, с. 245]. Використання подробиць на тему ютори украшського народу, нащональних питань е типовим явищем для публщистики П. Кулша. Сукупнють таких подробиць у «Листах з хутора» створюе яскраву картинку як юнуючо! проблеми, так i ставлення до не! автора.
Наведеш подробищ з лиспв створюють загальний образ «хуторян» i «городян». Виходячи з наведених вище прикладiв, можемо дати !м коротку характеристику. «Хуторяни» - неосвiченi, у «простих свитах» та «сорочках» ходять, шанують громаду, вiруючi, трудящi, з iронiею ставляться до мiсцевих жителiв, вiрнi звичаям, рiдному краю, мовь На основi цих же подробиць можемо створити портрет
«городян»: «письменш», нечесш, далекi вiд вiри в Христа, мають владу над «хуторянами». Таю образи вималювалися на ochobî використаних автором подробиць. У свош сукупностi вони розширюють думку автора, щодо не письменства хуторян i 1хнього глузливого ставлення до городян. Це дае пiдстави зробити висновок, що подробищ дають можливiсть глибше, ширше i виразнiше уявити картину твору. Використання вдалих i яскравих подробиць у цьому випадку сприяють створенню цiлiсноï концепцiï твору.
Досить часто подробицю ствставляють i3 деталлю. Та цi поняття рiзняться мiж собою. Подробиця е незмiнною величиною, тсд як деталь здатна переростати. Як зауважуе С. Антонов, «...на вщмшу вщ подробицi, деталь, поставлена не в належному мющ, шби денотуе. Справжня складна деталь звучить як гiрське вiдлуння багаторазово i рiзноманiтно повторюване. Вона викликае у свщомосп силу силенну асоцiацiй, часом таких глибоких i несподiваних, що iнодi сам автор з великим подивом дiзнаеться про них iз критичних статей» [1, с. 14]. «Художнш деталi» на дослiдникiв поталанило бiльше, нiж подробицi. Тож це визначення включено до лггературознавчих словниюв, енциклопедiй, пiдручникiв iз лiтератури. У той же час слщ акцентувати, що юнуе кiлька поглядiв щодо визначення «художня деталь».
Зокрема, «Лiтературознавчий словник-довщник» подае таке визначення: «Художня деталь - зашб словесного та малярського мистецтва, якому властива особлива змютова наповненють, символiчна зарядженiсть, важлива композицшна та характерологiчна функцiя» [9, с. 731]. За визначенням В. Ученово].', «.деталь, яка стае серцевиною художнього образу за рахунок особливого висвгглення ïï автором твору, набувае властивосп «випромiнювати» не тiльки iнформацiю про себе саму, а й поглиблювати загальний змют викладу...» [15, с. 166]. В. Святовець визначае художню деталь як «промовистий, багатозначний штрих, дрiбницю, нюанс, мiкроструктуру, що, виходячи iз сукупностi, синтезу iндивiдуальних та загальних особливостей персонажа, явища, поди, предмета тощо, стае ïхнiм найхарактершшим, колоритним голосом» [13, с. 18]. Автор тдкреслюе, що художня деталь збуджуе думку читача, надае персонажу примггносп, яскравосп, шдивщуальносп. Вона поглиблюе i прояснюе сутнють героя, а також впливае на композицшну цшсшсть i комунiкативнiсть твору.
Узагальнюючи наведеш визначення, можемо сказати, що художня деталь -яскравий зашб, штрих, який наповнюе твiр i дае авторовi можливiсть якомога конкретнiше й промовиспше виразити iдею твору. Через деталь виявляеться спошб художнього мислення автора, його здатнють виокремити з-помiж безлiчi речей та явищ те, що одразу привертае увагу, защкавлюе, примушуе задуматися. Художня деталь може надавати особливого забарвлення, викликати асощацп, вона здатна замшити собою розлогий опис, мiркування автора, епiзод, певну характеристику тощо. У творi подробиця деталiзуеться, i зазвичай до художньоï деталi вiдносять предметнi подробицi, а саме: подробищ побуту, портрету, пейзажу, жесту, штер'ера, конкретноï ситуацiï, суб'ективноï реакцiï, мови, дiï. В. Святовець акцентуе на тому,
що «нерщко подробищ служать фоном, своeрiдною декорацieю, на ochobî яко1 вимальовуються художнi деталЬ» [13, с. 13].
Повернемося до вищенаведених нами подробиць. Зокрема, «Ми ж, люде просп, як навчились на варязькш чи на литовськш або польськш панщиш за плугом добре ходити i недолюдюв годувати, то й дос себе самих i бiлоруких городян хлiбом годуемо» [7, с. 245]. Яскравою деталлю у наведенiй подробицi виступае словосполучення «бшоруких городян». Воно чггко виражае зневажливе й глузливе ставлення хуторян до жителiв мюта, створюе контраст, дозволяе зрозумгги умови працi й життя обох сторiн. Ми вже наголошували на тому, що автор сам обирае той етзод, явище, рiч тощо, на якiй акцентуе увагу читача. Тобто можемо стверджувати, що виокремлення деталей у публщистичному творi явище суб'ективне. Дiбраний еттет «бiлорукi» до слова «городяни» вказуе на ставлення i самого автора до ще! верстви населення. Якби iменник «городяни» було вжито без прикметника, воно не мало б такого смислового навантаження, як словосполучення «бшорую городяни». Саме тому через деталь, уведену в подробицю, П. Кулш дае характеристику городянам: твердячи, що мають «ехидш науки, щоб довшу в золот купатись», називае 1х «п'явками та людощами» [7, с. 245]. Проаналiзувавши цi детали зауважимо, що автор уже дае нам уявлення не лише про стосунки городян i хуторян, а й показуе деяку на1внють хуторян, красномовство, живу мову.
Емоцшно та яскраво деталiзовано згадувану вже побутову подробицю: «виню господар iз юмнати тарiлку меду гарного, хлiба покраяв перед нами, рушник закинув нам поза столом, достае з полищ чарку й кувбушечку полив'яну по чарщ нам наливае i сам до нас, звичайно, випив, i такий же чоловш увiчливий, що хоч куди. Та нам усе якось шяково. Поглянемо по соб^ та й годц дщусь тiлько сивенькi кучерi сво! пригладжуе» [7, с. 268]. Завдяки лише однш деталi ми здогадуемося про зовшшнють хазяша будинку: «дiдусь тшько сивенькi кучерi сво! пригладжуе». Знову вщчуваемо суб'ективне ставлення П. Кулша до героя, ласкаво називаючи його дщусем, акцентуючи на «сивеньких кучерях». Звернiмо вашу увагу, що саме «сивеньких», а не сивих. Зменшено-пестливi форми слiв вказують на шжне ставлення до свого героя i його характер. Сама ж подробиця за рахунок тако! деталi набувае додаткового змюту, вона фактично вимальовуе портрет дщуся.
Наведемо приклад деталiзацiï ще однiеï подробицi. У нш iдеться про гарну церкву, яка ниш мае занехаяний вигляд. «Вшонця скрiзь обмереженi та позакруглюванi, а як де, то наче квггку тобi на писанцi виведе, аж жаль бере, що те старезне дерево мохом проросло, вггром та дощем обкришуеться та трухне. Пщ вiконцями гонтовий дах навкруги церкви i навкруги мережаш, вирiзуванi шддашшя. Тiлько через грати ледвi-ледвi низовi вiкна мрiють» [7, с. 265]. Детальний акцент робиться на «гратах» i «вшнах», що «мрiють». У цьому випадку «грати» виступають не лише художньою деталлю, а й символом. Про деталь-символ А. Ткаченко зазначае: «У прозових реалютичних творах художня деталь здебiльшого переростае в символ, i це може навпъ не залежати в1д волi чи творчого задуму автора» [14, с. 202]. У П. Кулша деталь-символ «грати» е шби стiною мiж минулим i майбутнiм церкви,
адже через щ грати «ледв1-ледв1 низов1 вшна мрдать». I саме «грати» бережуть пам'ять про первюний вигляд церкви, охороняють !! споюй.
Наведеш нами детал1 формують вщповщний настрш твору, зачшають читача, не залишають байдужими, що е основою публщистики. У «Листах з хутора» П. Кулша використання саме цих деталей не е випадковим, адже у сукупносп вони створюють загальну картину зображуваного, вщповщно, створюють остаточну концепщю публщистичного твору.
Слугуе цьому й поетика «Лиспв ¡з хутора», зокрема !хнш лгтературно-художнш антропошмшон.
Антропошми - (з грецько! - власш назви) - особов1 1мена, 1мена по батьков^ пр1звища тощо у «Листах ¡з хутора» зустр1чаються досить часто. Вони представлен як 1менами твор1в лпературних геро!в, так { вщомими пр1звищами юторичних ос1б та письменниюв. П. Кулш звертаеться до образ1в лпературних персонаж1в -Шевченково! Катерини, Марус Квпки-Основ'яненка, Енея 1вана Котляревського. У текст знаходимо: «Маруся Квпчина до нас у хату завпала. Серденько кохане!» [7, с.257]. «Тим самим поглядом Квита на нас, простих людей, подивився, що й той великий чоловшолюбець» [7, с.257]; «...намалювавши й саму Катерину з !! щирим коханням { великими муками» [7, с.258]; «одвернулась усяка ясна душа од перекуйовдженого не знать по якому Енея» [7, с.257], який «про рщну мат1р перед громадою таю реч1 говорить, що хоч втшай ¡з хати» [7, с.257].
П. Кул1ш невипадково обирае саме цих геро!в, адже вони е вихщцями з1 звичайного народу. Марусею та Катериною вш захоплюеться, вони для нього жшки-страждальнищ, а от вчинки Енея засуджуе. Неприхильне ставлення до головного героя «Ене!ди» позначаеться { на ставленш до самого автора - I. Котляревського: «Почав яюсь в1рш1 про якогось Енея слабезувати. То-то б, здаеться, треба нам зрадпи! По-нашому чоловш в1ршуе! Та ба! - бодай так { не в1ршувати» [7, с. 257]; «...своею «Ене!дою» зробив з нашо! просто! жизш з !! звичаями розумними мовби якийся см1тник за панським задв1рком» [7, с. 259].
Згадаш в «Листах 1з хутора» Катерина та Маруся надшеш тими рисами, яю допомагають виживати людин1 в сусшльста. Велика заслуга в цьому, на думку П. Кулша, творщв таких ж1ночих образ1в: «Шевченко перше вс1х задумався, чим наша старосвпщина славна 1 за що проклянуть !! грядущ1 роди. Так як йому самому тсня народна дала тон до високо! реч1, так { вш дав нам ус1м праведний тон, як нам свое слово стро!ти» [7, с. 258]. Що ж до Квпки-Основ'ненка, то вш, за словами П. Кулша, «первий дов1в укра!нц1в до сл1з мовою укра!нською 1 тим самим показав, що ми ще не звелись ш на що: есть-бо в нас що розказати по-своему, есть над чим заплакати» [7, с. 259].
Таке бачення автора виховуе в читача вщповщне ставлення до життя, звича!в, формуе певним чином свпогляд. Автор аргументуе свое ставлення до геро!в та письменниюв, вказуючи на !хш позитивш й негативш сторони. Так1 думки публщиста не можуть залишити байдужим рецишента, адже автор вживае в1дом1 пр1звища, грунтовно пояснюе свою позиц1ю, акцентуе на основному, дотримуючись при цьому провщного мотиву твору.
Не залишаються поза увагою П. Кулiша антропонiми бiблiйноl тематики: «Христос», «Всемирний Учитель» [7, с. 250]. Публщист зачiпае актуальну й близьку тему для укра!нського народу - релiгiю, говорить про вiру в Бога, святiсть Христа. Вiросповiдання е невiд'емною складовою нашо! культури, звича!в. Таким чином автор продовжуе думку про величнють укра!нського народу, його традицiй.
Зустрiчаються у текст й звернення публiциста до культури зарубiжних кра!н. Про це дае тдстави стверджувати вживання антропонiмiв «Шекспiр», «Сократи», «Платони», а також топошми «Рим», «Вiзантiя», «Брюссель», «Базель», «Америка» тощо. З тексту: «У нас по хуторах багато е людей, которi бували всюди по свггах i про Шекстра, так як про рщного дядька, з вами розмовлятимуть, а проте беззаконно! розкошi й пихи в хутори сво! не пускають i людей неписьменних до не! не ваблять» [7, с. 255]; <Жба ж не ради городянських ваших порядюв замовкли в ваших Римах i Вiзантiях Сократи i Платони?» [7, с. 254]. «Що там, за морем, шматок Америки цившзащю трошки на добрий лад бущмто справив, щучи поперед усього свiту, то се ми знаемо й радуемось» [7, с. 251]. «Он уже в Брюсселе в Базел^ в Мос^ та й по других старосвггських твердинях, де були вашi й рови обороннi, там сади понасаджували. Де сотш i тисячi людей падали, там весела тепер дггвора бiгае» [7, с. 251]. Використовуючи наведеш топонiми й антропошми, автор продовжуе свою думку про величнють укра!нського народу, духовнiсть, щирють, поряднiсть. Цi факти визначають характер укра!нського народу, що допомагае у створенш остаточно! концепци твору.
О^м використання iмен i прiзвищ лггературних геро!в та письменниюв, П. Кушш вживае iмена звичайних селян, яю е героями його «Листiв iз хутора»: Петро, Настя, стара Терещиха, Дмитро Гарбуз, iншi. Згадуе автор й iмена iсторичних осiб - 1вана Сiрка, Семена Палiя, шших. Це надае твору документальностi, реальносп, що викликае довiру в читача до автора й написаного ним.
Особливе мюце в «Листах iз хутора» П. Кулiша займають топошми - власш назви будь-якого географiчного об'екта. Вони е документальними фактами в публщистищ. П. Кулiш використовуе таю рiзновиди топонiмiв: гiдронiми (назви водойомiв), ойконiми (назви поселень, мют, сiл, хуторiв тощо) та орошми (назви рельефу).
У першому ж лисп «Про городи й села» автор використовуе ойкошм Москва. «А наш брат, хуторянин, попавшись у ту кам'яну Москву або в той безодний бурх, дивиться, ей же богу, з великим жалем на той одягний та ласий люд, дивиться та й думае собк «Боже мш! Як тут оцi пани у сш тiснотi бiдують! Золотом сяе, у карей !де, а яким воздухом дише!» [7, с. 244]. У цьому випадку ойкошм «Москва» вживаеться з негативним забарвленням. Автор називае мюто «кам'яною Москвою». Такий прийом задае настрш твору, показуе авторське бачення порушено! проблеми. Використання ойкошма у такому значенш тдтверджуе позицiю автора, тим самим впливаючи на сприйняття й розумшня читача. Зi ставлення П. Кулша до Москви можемо припустити про таке ж його ставлення до вше! Роси. Про Укра!ну ж автор пише: «Широко вш [Шевченко] обняв Укра!ну з !! могилами кривавими, з !!
страшною славою i ствану народну рiч обернув на живопис того, що було i що есть на Вкраш» [7, с. 258].
Загалом, використання топонiмiв забезпечуе уявне вщтворення поди, мюця, поселення тощо, яю описуються у творi. Географiя згаданих у «Листах iз хутора» П. Кулша топонiмiв досить широка. Публiцист називае Полтаву, Катеринодар, хупр Белебень, село Гаювницю, Кременчук, Запорiжжя та ш. Придiляе увагу й гiдронiмам: Дунай, Говтва, Сула, Ворскла тощо.
Використання цих топонiмiв наближае читача до суп тексту, робить реципiента вiртуальним очевидцем подiй. На думку В. 1льченка: «Тематичнi iмена функцiонують як актуатзатори суспiльно найважливiших подiй, явищ, ошб; вони вводять читача в «шформацшне поле» краши, свiту, обласп, мiста й таке iн. Як правило, вони вiдомi читачам, до ïхнiх носiïв прикута увага суспiльства» [5, с. 10].
... Сучасш ЗМ1 дуже мало говорять (i в цьому 1хня слабкiсть) про те, що слщ зробити в реальному житп, щоб знайти шлях його дальшого розвитку, виходу iз кризового стану. I одна з причин у тому, наголошують науковщ, що «вщсутня талановита, мисляча публiцистика. Публщисти, якщо вони е, продовжують викривати, сварити i сваритися» [4, с. 222]. Щоб стати хорошим публщистом, зазначав В. Здоровега, необхщно, ^м усього iншого, здолати нiби два бар'ери: якомога глибше знати об'ект дослщження, а також умiти перебороти вузькопрофесiйний пiдхiд до реалiй життя, побачити й розкрити для шших взаемозв'язок явищ, ï^rn внутрiшнiй сощальний змiст [4, с. 221]. На прикладi «Зазивного листа до украïнськоï iнтелiгенцiï» можемо ствердити, що щ бар'ери П. Кулiш подолав. Спостертаються глибокi знання iсторiï, лiтератури, мови, вмшня логiчно будувати iнформацiйний ланцюг, наближувати повiдомлення до читача, привернути його увагу й защкавити.
На основi проведеного нами аналiзу дшшли висновку, що поняття подробицi та деталi взаемопов'язанi, окремо одна вщ одноï вони не створюють потрiбного ефекту, втрачають своï можливостi. Подробиця створюе загальне уявлення про зображуване, формуе конкретику твору, вибудовуе основну його концепщю; деталь акцентуе на моментах, предметах, явищах, яю додають твору яскравосп, живосп, реальностi. Художня деталь таким чином збагачуе змют, допомагае виробити розумшня й ощнку явища, поди.
Поетика «Листiв iз хутора» П. Кулiша, зокрема використаш ним топонiми й антропонiми, надае публщистичному твору документальностi, достовiрностi, показуе поставлене питання з рiзних сторш, допомагае уявити описувану мiсцевiсть, подда та ïï учасникiв. Опрацювавши тексти «Лиспв iз хутора», можемо стверджувати, що власш назви, використаш у них, пщбраш вдало й продумано. ïхне вживання не е випадковим, кожен використаний топошм чи антропошм несе певне смислове навантаження, вони легко запам'ятовуються й упродовж усього тексту тримають увагу читача. Звичайно, велику роль у цьому вдаграють популярнють вжитоï власноï назви та зв'язок ïï з суспшьно важливими подiями, соцiальне значення тощо. Тому в нашому випадку використання власноï назви в публiцистичному творi П. Кулша обгрунтоване й пов'язане зi змiстом тексту. Автор
послщовно й лопчно викладае свою думку, наводить вагомi й документальш аргументи, в чому заслуга використаних топонiмiв та антропонiмiв. Тож саме деталi й виразш подробицi, топонiми й антропонiми допомагають реальному вiдтворенню описуваних подiй, е важливим компонентом створення остаточно! концепци публщистичного твору.
Список лггератури
1. Антонов С. Я читаю рассказ. Из бесед с молодыми писателями. - М., 1973.
2. Гуляк А. Становления укра!нського вторичного роману («Чорна рада» П. Кулша): Дис.... д-ра фшол. наук: 10.01.01 / Нацюнальний ун-т 1м. М. П. Драгоманова.
- К., 1997. - 377 арк.
3. Животко А.П. 1стор1я укра!'нсько!' преси (Упоряд., авт., ют. - бюгр. нарису та примт М.С. Тимошик. - К.: Наша культура 1 наука, 1999. - 368 с.Дм.. пок. («Лггературш пам'ятки Укра!ни»).
4. Здоровега В.Й. Теор1я 1 методика журналютсько!' творчосп: Пщручник. - 2-ге вид., перероб. 1 допов. - Льв1в: ПА1С, 2004. - 268 с.
5. 1льченко В. Експреая власних назв як зааб публщистики: Автореф. дис.... канд. фшол. наук: 10.01.08 / Ки!вський нацюнальний ушверситет 1мен1 Тараса Шевченка, 1нститут журналютики. - Ки!в, 2003. - 16 с.
6. Климчук О.В. Лiтературно-художиiй антропошмжон П. Кулша: склад, джерела, функцп: Автореф. дис.... канд. фшол. наук: 10.02.01 / Ужгородський нацюнальний ун-т. - Ужгород, 2004. - 19 с.
7. Кулш П.О. Твори: В 2 т. - К.: Дншро, 1989. - Т. 2: Чорна рада: Хрошка 1663 року; Оповшання; Драматичш твори; Статп та рецензii / Пiдгот. тексти, упоряд. i склав примiт. М. Л. Гончарук. - 586 с. портр.
8. Лесин В.М., Пулинець О.С. Словник лггературознавчих термiнiв. - К., 1971.
9. Лггературознавчий словник-довадник / Р.Т. Гром'як, Ю.1. Ковалiв та iн. - К.: ВЦ «Академiя», 1997. - 752 с.
10. Михайлин 1.Л. Основи журналютики: Пiдручник. Вид. 3-е доп. i полiпш. - К.: ЦУЛ, 2002. - 284 с.
11. Сверстюк С. Перед входом до тунелю // На свяп подiй. - К.: Наша вiра, 1999. - С. 24-30.
12. Сверстюк С. Собор у риштованш // На свяп подш. - К.: Наша вiра, 1999. - С.35-95.
13. Святовець В.Ф. Талант починаеться з детали Текст лекцп для студенив 1нституту журналiстики. - К.: 1нститут журналiстики, 2003. - 64 с.
14. Ткаченко А.О. Мистецтво слова (Вступ до лггературознавства): Пщручник для гумаштарив. - К.: Правда Ярославичiв, 1997. - 752 с.
15. Ученова В.В. Творческие горизонты журналистики. К характеристике профессиональных методов. - М.: Мысль, 1976. - 204 с.
16. Хоменко Т.М. Дихотомiчнi перцепцп сучасностi в публщистичнш iнтерпретацii Свгена Сверстюка, Мирослава Мартинович, 1вана Ортинського // Науковi записки.
- К.: 1нститут журналютики, 2002. - т.8. - С. 131-140.
Садовничий В.А, Гайдина Ю.В. Образность и поэтика как компоненты создания окончательной концепции публицистического произведения (на примере «Писем с хутора» П. Кулиша)
На примере «Писем с хутора» П. Кулиша можно проследить, как выразительные подробности и детали, топонимы й антропонимы наделяют публицистическое произведение образностью, углубляют и
проясняют суть характеров героев, влияют на композиционную целостность публицистического произведения и создание его окончательной концепции.
Ключевые слова: подробность, деталь, художественная деталь, публицистика, концепция, поэтика, топонимы, антропонимы
Sadivnychyy V.O., Gaidina Yu.V. Vividness and poetics as components of creation final conception publicistic work on example of «Letters from Village» by P. Kulish
One can observe on Example of «Letters from Village» by P. Kulish how expressive details, toponims and antroponims give vividness to publicistic work, have effect on its compositional integrity and on originating the ultimate conception.
Key words: minuteness, detail, artistic detail, publicism, conception, toponims and antroponims
Пост упила до редакци 12.09.2008 р.
