CC BY
0HISTORICAL SCIENCES
ОСОБИСТИЙ АРХ1ВНИЙ ФОНД 1.Я. ГУРЛЯНДА
Михтуненко В.В.
провiдний фахiвець навчального eiddrny Сумського державного педагогiчного yHieepcumemy iMeHi А. С. Макаренка
I. HURLIAND'S PERSONAL ARCHIVES
Mykhtunenko V. V.
Leading specialist of the Educational Department ofthe Sumy State Pedagogical University named after A.S. Makarenko
Анотащя
Стаття присвячена дослвдженню icTopiï формування особистого арх1вного фонду 1.Я. Гурлянда, який збертаеться в Росiйському державному iстоpичному аpхiвi у м. Санкт-Петербург. Автор пpоаналiзував склад i змiст особистого аpхiвного фонду 1.Я. Гурлянда, визначив iнфоpмацiйну наповненiсть матеpiалiв та надав комплексну характеристику структурних категоpiй документiв, як1 мiстяться в зазначеному архивному фондi.
Abstract
The article is devoted to the study of the history of formation of I. Hurliand's personal archives, which is stored in the Russian State Historical Archive in St. Petersburg. The author analyzed the composition and content of I. Hurliand's personal archives, determined the information content of the materials and identified a complex description of the structural categories of documents that are stored in the specified archive's.
Ключов1 слова: особистий аpхiвний фонд, 1.Я. Гурлянд, бiогpафiя, пеpсоналiя, iмпеpiя, самодер-жавство.
Keywords: personal archives, I. Hurliand, biography, personality, empire, autocracy.
Життя кожно! людини знаходить вщобра-ження в документах особистого походження. Вони розкривають його приватне життя, вщображають громадську, наукову та полггичну дiяльнiсть особи, крiм того доповнюють вiдомостями про дiяльнiсть органiзацiй, про поди державного i культурного значення. Письмовi джерела особистого походження вщображають минуле через призму особистого досвщу i соцiальних комушкацш автора й фь ксують !х на документальному рiвнi. Документи особового походження, передаш на державне зберь гання, утворюють архiвнi фонди особового похо-дження.
Документальш матерiали архiвних фондiв особового походження е одшею з найважливiших груп iсторичних джерел. 1х значення особливо велике для вивчення тих сторiн людсько! дгяльносп, де на перший план виходить значний особистюний аспект. За своею шформатившстю щоденники, листи, рукописи, бiографiчнi документи та iншi документи особистого походження, не можуть зрiвнятися з жодним офiцiйний документом.
Особистий армвний фонд 1.Я. Гурлянда (ф. 1629) надшшов до Росшського державного ютори-чного архiву (до 1992 р. Центральний державний ю-торичний архiв СРСР) м. Санкт-Петербурга в 1962 рощ. Матерiали фонду 1.Я. Гурлянда, якi до 1960-х рр. збержалися у Центральному державному архiвi Жовтнево! революцii СРСР, були видшеш в само-стiйний фонд iз фонду Надзвичайно! слвдчо! комь сii, яка займалася розслiдуваннями злочишв iмпе-раторсько! влади та колишшх мiнiстрiв i високопо-садовцiв. В 1988 рощ опис матерiалiв фонду був
удосконалений старшим армвютом Центрального державного юторичного архiву СРСР 1.П. Шевяко-вою. Сформованi справи були доповнеш та уточ-ненi, визначеш певнi адресати та розкрито змют ли-стування.
Основна частина особистого армвного фонду № 1629 мiстить чернетки наукових статей 1.Я. Гурлянда, проекти законiв та постанов, листування та особистi данi. Хронологiчнi рамки фонду охоплю-ють перiод з 1863 по лютий 1917 рш.
1лля Якович Гурлянд - вщомий юрист, iсторик, професор Ярославського Демидiвського юридич-ного лiцею, дiйсний статський радник, редактор урядового перiодичного видання «Россия» та най-ближчий соратник великого реформатора П.А. Сто-литна. 1.Я. Гурлянд народився 1868 року в тсп Бе-рдичевi Ки!всько! губернii (нинi - районний центр Житомирсько! областi Укра!ни) в штелжентнш ев-рейськiй родинi. Точна дата його народження е предметом суперечок багатьох дослiдникiв. Проте, сль дуючи фактам наведеним у витягу з свiдоцтва про народження 1.Я. Гурлянда, можна стверджувати, що народився вш 17 липня: «...1868 р. 17 июля у законных супругов Якова Ильича Гурлянда и Баль-бины Яковлевны (ур. Малинберг) родился сын Илья-Максимилиан» [1, арк.1].
Батько 1.Я. Гурлянда був равином Полтавсько! губерни, а пiзнiше працював нотарiусом в Харковг Пiсля закiнчення Харкiвськоi пмназп 1.Я. Гурлянд вступив до Ярославського Демвдовського юридич-ного лiцею, який зашнчив у 1891 роцi iз золотою медаллю за роботу «Римський юрист Гай та його твори» [3, арк.3].
Майже 10 рошв (з 1894 по 1904 рр.) 1лля Яко-вич працював в Демвдовському лще!, викладаючи торгове та адм1тстративне право. В 1900 рощ в Ки-!вському ушверситеп захистив дисертацш на сту-тнь мапстра («Ямская гоньба в Московском государстве до конца XVII столетия»), а в 1902 рощ в Петербурзькому ушверситеп - на стутнь доктора полщейського права («Наказ Великого государя тайных дел») [11].
За час науково! роботи в Демид1вському юри-дичному лще!, 1.Я. Гурлянд займався грунтовним вивченням шститупв адмшстративного права в !х юторичному розвитку. Проте сво! основш пращ 1.Я. Гурлянд присвятив проблемам вторичного становления оргашв управлiння в Кшвськш Руа.
Активна наукова та викладацька робота не за-важала 1.Я. Гурлянду займатися й полтгичною д1я-льшстю. Варто зазначити, що ще з 1896 року вш входить до найближчого оточення Ярославського губернатора Б.В. Штюрмера [4, арк. 18]. З цього часу 1.Я. Гурлянд став найближчим пом1чником, радником та особистим другом владного чиновника.
Вже з 1899 року полгтична кар'ера молодого викладача 1.Я. Гурлянда права тшла вгору. Того ж року 1.Я. Гурлянд виконував обов'язки секретаря по земських 1 мюьких справах при Ярославському губернському представницта, в 1901 р. був приз-начений на посаду радника у справах м1ського уп-равлiния Ярославсько! губернп, а в 1902 р. обраний членом Росшського телеграфного агентства у м. Ярославль.
Маючи гарну освиу, досвщ державно! служби та публщистичний талант, 1.Я. Гурлянд зм1г стати й найближчим соратником вщомого реформатора П.А. Столитна. Кр1м того, 1.Я. Гурлянд очолював урядовий офщюз «Россия» та цензурне вщомство «Бюро печати».
Шсля Лютнево! революци 1917 року 1.Я. Гурлянд зм1г емирувати до Франци, де 1 закончив свое життя, у забутп та приреченосп. Останньою мало-вщомою його роботою стала пов1сть у в1ршах «На кресте» (1921 р.).
1.Я. Гурлянд помер в Парижа, точно! дати сме-рт1 його не вщомо, ймов1рно, це був 1921 р1к.
Документальш матер1али фонду 1.Я. Гурлянда достатньою м1рою розкривають його бюграфш 1 дають повне уявлення про основш напрями його дь яльносп.
Арх1вний фонд 1.Я. Гурлянда складаеться з ру-кописних докуменпв, а також машинописних та опублжованих матер1ал1в, газетних вир1зок та фо-тографш. Арх1в умовно можна роздшити на 4 час-тини: документи бюграф1чного характеру [1; 2; 3; 4]; творчий доробок 1.Я. Гурлянда [6; 8; 9]; листу-вання [18; 19]; рукописш та друковаш матер1али ш-ших автор1в [20].
В особистому фонд1 1.Я. Гурлянда, мютяться як бюграф1чш даш (формулярш списки, дипломи, паспорт), так 1 документи щодо його державно! служби та полгтично! д1яльност1 (записки до прем'ер-
The scientific heritage No 21 (2018) мшстра П.А. Столипiна та Б.В. Штюрмера, проекта закошв та правових положень [5; 7], листування з впливовими полiтичними дiячами).
Найвагомшою частиною архивного фонду е особисп документи, науково-дослiднi матерiали, тексти лекцш [12], службовi та побутовi записи, особисте i службове листування 1.Я. Гурлянда. Серед його рукописiв - конспекти лекцiй, першi варь анти його докторсько! дисертацii [11], рукописи на-укових робiт, матерiали, пов'язанi з роботою на по-садi редактора урядово! газети «Россия» [13; 16], особисте та дшове листування.
Важливу роль для дослщження науково! д1яль-ностi 1.Я. Гурлянда вщграють справи фонду в яких мютяться чернетки публiцистичних та полггачних творiв «Наши социалисты» [14] i «Правда о кадетах» [15] та багато iншого.
Окремо! уваги заслуговують статгi 1.Я. Гурлянда написаш для урядового видання «Россия». Як правило, тематика робгт була направлена на захист самодержавно! полггаки, критику представницьких органiв влади та опозицшних партiй [16, арк.4].
Значною частиною архиву е листування поль тика та громадського д1яча (офщшне та приватне). Це насамперед, листи 1.Я. Гурлянда до наукових ус-танов, товариств, редакцш. Листи, адресован 1.Я. Гурлянду, що мiстять пропозици про сшвробь тництво, прохання надати консультаций прочитати лекцй' та доповщ, привiтання та телеграми.
Оск1льки матерiальнi данi арх1восховища до-статньо розкривають не пльки бiографiчнi данi, але й головнi напрями громадсько! та полггачно! дiяль-ностi 1.Я. Гурлянда, то саме матерiали фонду № 1629 е одним з основних джерел дослщження.
Усi документи фонду е ушкальним джерелом не лише для вивчення життя та дiяльностi 1.Я. Гурлянда, але й для проведения реконструкцп тогочас-ного юторичного перiоду, вивчення основних тен-денцiй та закономiрностей розвитку росшського сустльства на початку ХХ столптя.
У пiдсумку, варто зазначити, що 1.Я. Гурлянд - особистiсть непереачна i «таемнича» в iсторii Ро-сiйськоi' iмперi!. Людина, що вщгравала неабияку роль у вищих офщшних колах держави та особливо поза !! лаштунками.
Список лiтератури
Росшський державний iсторичний архiв
Ф. 1629 Гурлянд Илья Яковлевич (1868-1923), доктор полицейского права, член совета министра внутренних дел, редактор газеты «Россия».
Оп. 1.
1. Спр. 1. Свидетельства И.Я. Гурлянда о рождении и об отношении к воинской повинности; извещение о его женитьбе на Н.В. Секериной, 18781896, 1908 гг., 4 арк.
2. Спр. 4. Диплом И.Я. Гурлянда о присвоении ему ученой степени доктора полицейского права; свидетельства: о благонадежности за время службы в Демидовском юридическом лицее и на право ношения знака Красного Креста, 1891-1906 гг., 3 арк.
3. Спр. 7. Записки И.Я. Гурлянда о своей научной деятельности и справка с изложением мотивов
его ходатайства о предоставлении ему должности преподавателя полицейского права в военно-юридической академии, 1909 г., 4 арк.
4. Спр. 11. Повестки, пригласительные билеты на заседания и разные торжества, адресованные И.Я. Гурлянду, в т.ч. для участия в ведомственных комиссиях, совещаниях, а также археологических съездах и обществах, губернских ученых архивных комиссиях, 1897-1916 гг., 144 арк.
5. Спр. 18. Материалы к законопроекту об учреждении Государственной думы («Предложения высшего правительства о привлечении выборных от населения к законовещетельной деятельности» - исторический очерк И.Я. Гурлянда, копии записок П.А. Валуева, М.М. Сперанского и других), 1905 г., 160 арк.
6. Спр. 22. Проект правил о собраниях, 1905 г., 8 арк.
7. Спр. 26. Особый журнал Совета министров по рассмотрению проектов законоположений о рабочем страховании и черновые записки И.Я. Гур-лянда по этому вопросу, 1908 г., 147 арк.
8. Спр. 27. Положение о волосном и поселковом управлении, 1908 г., 16 арк.
9. Спр. 36. Проект приказа (составлен И.Я. Гурляндом) об отмене телесных наказаний для крестьян, 1900 г., 2 арк.
10. Спр. 39. Записки И.Я. Гурлянда о невозможности предоставления автономии Польше, 1900 г., 10 арк.
11. Спр. 41. Материалы к докторской диссертации И.Я. Гурлянда «Приказ великого государя тайных дел» (черновые записки, копии архивных документов), 1902 г., 14 арк.
12. Спр. 42. Лекции И.Я. Гурлянда по полицейскому и торговому праву, относящиеся к периоду службы в Демидовском юридическом лицее, 1894-1903 гг., 182 арк.
13. Спр. 58. Материалы, относящиеся к публицистической деятельности И.Я. Гурлянда (статьи,
предназначавшиеся для газеты «Россия» по поводу недоброжелательных откликов германской печати относительно внесенного на рассмотрение Государственной Думы законопроекта об изменении правил о водворении в юго-западных губерниях лиц нерусского происхождения), 13.01.1911 г., 4 арк.
14. Спр. 63. Н.П. Васильев «Наши социалисты», 1912 г., 37 арк.
15. Спр. 64. Н.П. Васильев «Правда о кадетах», 1912 г., 92 арк.
16. Спр. 79. Материалы, относящиеся к публицистической деятельности И.Я. Гурлянда (статья, предназначавшаяся для газеты «Россия» с опровержением заявления газеты «Новое время» о неблагожелательном отношении правительства к Государственной думе), 1908 г., 5 арк.
17. Спр. 113. Газетные вырезки з театральными рецензиями, посвященными гастролям в России Элеоноры Дузе и других, 1891 г.
18. Спр. 118. Письмо И.Я. Гурлянда, председателя Совета министров, статс-секретарю И.Л. Горе-мыкину, о мерах по предупреждению появления в печати сообщений, касающихся некоторых сторон деятельности Совета министров, 22.12.1914 г., 10 арк.
19. Спр. 121. Письмо И.Я. Гурлянда Коковцову В.Н., о признании заслуг последнего в связи с отставкой от должности Министра финансов и председателя Совета министров, 30.01.1914 г., 2 арк.
20. Спр. 232. Письмо Крыжановского С.Е., пом. начальника Главного управления по делам местного хозяйства, тов. министра Внутренних дел И.Я. Гурлянду, препровождающие материалы для напечатания в газете «Россия», с указанием на внесение изменений и передачей распоряжений П.А. Столыпина по тому же вопросу, 24.04.1905 -03.12.1911 гг., 63 арк.
РЕТРОСПЕКТИВА ТВОРЕННЯ Й СУЧАСНИЙ СТАН СИЛ СПЕЦ1АЛЬНИХ ОПЕРАЦ1Й СУС1ДН1Х З УКРАШОЮ ДЕРЖАВ -НОВИХ ЧЛЕН1В НАТО
Слюсаренко А.В.
заступник начальника Нацюнально'1 академИ' сухопутних втськ Украши iMem гетьмана Петра Сагайдачного з науковог роботи (м. Львiв), кандидат iсторичних наук, доцент.
RETROSPECTIVE OF CREATION OF SPECIAL OPERATIONS FORCES AND THEIRMODERN STATE IN NEW MEMBERS OF NATO, UKRAINE NEIGHBOURING COUNTRIES
Sliusarenko A. V.
The Deputy of the Army Academy Commander for Research of the Petro Sahaidachnyi National Army Academy of Ukraine (Lviv), candidate of the historical sciences, deputy professor.
Анотащя
Аналiзуeться юторичний процес створення та розвитку Сил спещальних операцш Схвдноевропейсь-ких краш -Польщ1, Румуни, Угорщини, Словаччини та Чехи. Вщзначаеться роль цих елгтних вшськових шдроздшв у оперативному стажуванш, бойових дiях та спещальних операщях за кордоном.Вивчаеться досввд та натовсьш стандарти щодоособливостей застосування Сил спещальних операцш в системi заходiв забезпечення нацiональноï безпеки держав Схiдноï Свропи. Дослвджуеться 1х застосування у боpотьбi з тероризмом, ippегуляpними (незаконними) збройними формуваннями.
