CC BY
10
ISSN 2226-2830 В1СНИК МАРГУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНЮЕРСИТЕТУ _СЕР1Я: 1СТОР1Я. ПОЛ1ТОЛОГ1Я, 2015, ВИП. 13-14
Keywords: essay, Russian aggression, Donbass, social concerns, society, nation, spiritual revival, national culture.
РЕЦЕНЗЕНТИ: Романцов В.М., дл.н, проф.; Задунайський В.В., дл.н., проф.
УДК 930.253(477.73):94(477.7)"187/191"
А.С. Кухлев
ФОНДИ ОСОБОВОГО ПОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОГО АРХ1ВУ МИКОЛАÏВСЬКОÏ ОБЛАСТ1 ЯК ДЖЕРЕЛО З IСТОРIÏ ПIВДЕННОÏ УКРАÏНИ
(ДРУГА ПОЛ. Х1Х - ПОЧ. ХХ СТ.)
В po6omi аналiзуються Mamepianu особового походження, що збер^аються в фондах Державного apxiey Миколагвськог облaсmi. Виявлено та систематизовано наявний комплекс джерел i3 соцiaльно-eкономiчноï, повсякденног та культурног icmûpiï Миколтвщини другог половини XIX - початку ХХ ст. На основi комплексного aнaлiзу мamepiaлiв особового походження визначено напрямки вторичного реконструювання wтори регюну. Наративи, до яких належать автобюграфи, щоденники, записш книжки, спогади, мamepiaлu листування тощо, м^тять багатий фaкmологiчнuй мamepiaл, однак вимагають критичного aнaлiзу i3 застосуванням широкого комплексу джерелознавчих пpuйомiв та мemодiв.
Ключовi слова: фонди, мamepiaлu особового походження, apxiв, спогади, листування, щоденники, Миколагв.
Розширення джерельно'1' бази дослщжень шляхом запровадження до наукового o6iry нових докумешлв та матерiалiв, а також вивчення 1'хнього шформацшного потенщалу залишасться одним з перспективних напрямюв розвитку вгтчизняно'1' юторично'1' науки. Матерiали особового походження, яю вщкладаються тд час життя та дiяльностi чи шшо'1 людини, ïï амЧ' та роду, е невщ'емною частиною джерелознавчо'1' бази для вивчення ютори Швдня Украши, його соцiально-економiчного розвитку, культурного життя, повсякденносп.
До таких докумешлв належать спогади, щоденники, автобюграфи, листування тощо. Традицшно вони зберiгалися в сховищах музе'1'в та бiблiотек, в приватних колекщях. Однак iз часом неухильно зростала роль архiвiв у збиранш та опрацюваннi докyментiв особового походження, оскшьки зберiгання джерел такого роду у виглядi цiлiсних комплекав, як це здiйснюеться в архiвах, а не розрiзнених по вщдшах експозицiй, е найбiльш доцiльним.
Проблема вивчення та використання в юторичнш наущ матерiалiв особового походження знайшла свое вiдображення у роботах юторичного, краезнавчого, джерелознавчого спрямування. Серед праць, присвячених 1'хньому вивченню та аналiзy, можна видiлити роботи С. Арабаджи [1], А. Гедьо [2], М. Казьмiрчyк [3], М. Коляструк [4], О. Косенка [5], Н. Шушляшково'1' [5] та ш. Разом iз тим, питання комплексного використання матерiалiв особового походження в якосп джерела з ютори Швденно'1' Украши так i не стали темою окремо'1' науково'1' розвiдки.
Метою дослiдження е визначення шформацшного потенщалу матерiалiв особового походження як джерела з ютори Швденно'1' Украши друго'1' половини Х1Х - початку ХХ ст., що збер^аються у фондах Державного архiвy Микола'1'всько'1' областi.
Практична значущють дано! розвщки полягае в тому, що серед перспектив вивчення матерiалiв особового походження на сучасному етат стопъ розробка методологiчних i методичних проблем !хнього використання у наукових дослщженнях; пошук i наукова атрибуцiя неопублшованих наративних джерел; створення зведеного каталогу опублшованих i неопублiкованих матерiалiв. Виконання цих задач дасть змогу ввести до наукового об^у значний масив щнно'! юторично'! та бiографiчноi шформаци. Матерiал дослiдження може бути використаний при тдготовщ лекцiй та спещальних курсiв для студентiв вищих навчальних закладiв, пiдготовцi посiбникiв i тдручниюв iз ютори Укра'ни та джерелознавства, в краезнавчш роботi.
Фонди особового походження включають широкий спектр вщомостей про життя наших попередникiв, несуть суб'ективну ощнку найважливiших подiй суспшьно-полiтичного, соцiально-економiчного та культурного життя народу.
Значний штерес представляють спогади про Василя Андршовича Страдомського (1831-1902), написаш його сином Борисом. Лшар за фахом, учасник Кримсько'! вшни, В.А. Страдомський був помiтною постаттю в життi Миколаева останньо'! третини Х1Х ст. Все його життя було пов'язане з морською справою, медициною та освггою. Простежуючи по спогадах трудовий шлях ще!' людини, можна дiзнатися, що в Миколаевi iснували Морський госпiталь, фельдшерська школа, училище для доньок нижчих чишв Морського вщомства, спецiальна установа при полщи для догляду за якютю продовольчих товарiв, товариство морських лiкарiв, Морське зiбрання. В.А. Страдомський мав вщношення до оргашзаци та влаштування Микола'вського технiчного залiзничного училища [7, арк. 9].
Значущими виявляються два етстоляри Василя Андрiйовича, що збер^аються в фондах архiву. Листи були адресоваш близьким знайомим i надюлаш з Миколаева. Вони яскраво передають атмосферу мiста першо!' половини 70-х рр. Х1Х ст. Описуючи ii, В. Страдомський трохи iронiзуе над мюцевою публiкою: «В Николаеве мучительная тоска от жары. Бульвар пустует, но по воскресеньям и праздникам слобода по обыкновению валит на бульвар толпами, поднимая своими хвостами пыль и обозначая путь шелухою семечек, истребляемых от скуки в громадном количестве» [8, арк. 7].
Наприкшщ серпня 1874 р. в Миколаевi чекали на царя, тож В.А. Страдомський описуе тдготовку мюта до зустрiчi iз самодержцем: «...гремит музыка, трещат барабаны, раздаются различные воинственные крики и песни солдат.» [8, арк. 7].
Достатньо щкавими виглядають свщчення про культурне життя Миколаева. З лиспв можна побачити, що воно не вирiзнялося своею насиченютю та рiзнобарвнiстю («.Николаев не знает, где убивать вечера.»), хоча потреба в змютовному дозв^лш юнувала. Городяни залюбки ходили на концерти хороших артиспв або театральних труп, роблячи аншлаг у мюцевому театр1 Але траплялось, зауважуе В. Страдомський, що далеко не ва гастролери могли похвалитися високою якютю гри [8, арк. 10].
В матерiалах фонду Олекая Гмирьова (1887-1911), вщомого в Миколаевi поета-револющонера, теж можна знайти листи, яю мютять поодиною факти, цiкавi для дослiдникiв Швдня Укра1ни, зокрема, про релiгiйне життя. Так, перебуваючи у херсонськш в'язнищ, О. Гмирьов в листi до своеi знайомоi з Миколаева навесш 1907 р. радив !й «.в ночь под Пасху сходить в польский костел. Там встреча праздника проходит величественно, торжественно, красиво. Там ты хоть на некоторое время отдохнешь душой» [9, арк. 31].
Автобiографiя Давида Марковича Коюзова (нар. 1858 р.), уродженця Миколаева, головного редактора газети «Южанин», охоплюе небагато подш до 1917 р., але помiж шшого допомагае дiзнатись про розвиток перюдики в цьому мют1 Зокрема, Д.М. Коюзов з 1909 р. брав участь у виданш «Вечернего Курьера», «Утреннего Курьера», а
потiм «Николаевского Курьера». В той же час вш активно працював у сферi загально! початково! освiти, розробляв плани будiвництва початкових училищ [ 10, арк. 1 ].
У спогадах про видатного лжаря Микола!вщини 1вана Gлiазаровича Картаву (18931973) можна знайти деяю факти iз життя незаможного твденноукрашського селянства. I.G. Картава був старшим сином у родиш, i, можна припустити, його чекала нелегка селянська доля. Однак, незважаючи на отр батька, 1ван Картава виршив здобувати освiту: спочатку вш на «вiдмiнно» закiнчив парафiяльну школу, по^м, завдяки втручанню та клопотам свое! першо! вчительки, змiг отримати мюце в 1-й Херсонськiй чоловiчiй пмназп, яку закiнчив iз золотою медаллю, а 1913 р. вступив до медичного факультету Новоросшського ушверситету [11, арк. 11].
Серед матерiалiв особового походження, що збер^аються в фондах архiву, варто згадати спогади 1вана Дiомидовича Зiздо (1883-1970). Вш народився у м. Вознесенську Херсонсько! губерни. Закiнчив Херсонську семiнарiю, працював учителем у сшьських школах Херсонщини. В червш 1905 р., направляючись з вщрядження додому через Одесу, вш став свiдком бурхливих подш, пов'язаних iз повстанням на броненосщ «Потьомкiн», заворушеннями в Одесi та еврейським погромом, який стався в т дш. Як пише автор, евре!^женщ по!здами тiкали на 4-5 залiзничнi станцп подалi вiд мюта, а в самiй Одесi було вкрай неспокшно: горiв порт; натовп розграбував склади зi спиртним -почалась вакханал1я...[12, арк. 1].
1.Д. Зiздо - автор цiкавих замгток про Вознесенськ, единих у своему род^ якi повнiстю присвяченi цьому твденноукрашському мiсту i ще не вивчеш науковцями. Спогади являють собою рукопис, у якому iсторiя мюта описана по вщповщних роздiлах: давне минуле мюта; детальний опис забудови, архгтектури, розташування вулиць; самоврядування, розвиток промисловосп, торпвл^ стан культурних та освгтшх установ; життя Вознесенська та його мешканщв за радянських чаав тощо [13, арк. 5].
Автобiографiя Дмитра Олександровича Охотнiкова (нар. 1898 р.) написана жвавим складом i бшьше нагадуе спогади. Вiн був журналютом, i професiя вплинула на стиль написання цього твору. В ньому мютяться i iсторiя родоводу, i заняття батькiв, i навчання в училищу i захоплення спортом тощо. Словом, ця автобiографiя яскраво передае життя звичайно! миколшвсько! родини початку ХХ ст.
Батьки автора мешкали в Миколаев^ мати походила з родини матроса, батько - iз майстрових, що працювали на суднобудiвельних заводах. Ом'я жила дуже скромно, перебиваючись заробгтками. В пошуках достойно! роботи батько опинився по запрошенню фiрми Денцлер i Ко в Юзiвцi, де мав влаштуватись до магазина сшьськогосподарських знарядь. Але протримався там лише тиждень, оскшьки господар магазину надав перевагу службовцю, який володiв шмецькою. Майже три роки (це складш 1905-1908 рр. - перюд революцй та реакци) чоловiк сидiв без роботи i лише в 1908 р. йому вдалося влаштуватись до водопровщного вщдшу мiськоi управи помiчником бухгалтера [14, арк. 5].
Декшька сторiнок автобюграфи присвячено опису рокiв навчання в Микола!вському реальному училищi. Д.О. Охотников вступив до закладу в 1910 р. Директором був шмець К.М. Вiрен. Тут панували строгють та офщальнють. Через скрутне матерiальне становище родини (навчання було платним) юнака двiчi виключали через несплату. Продовжити курс допомагала рщня. Та й сам хлопець у кашкулярний час з 1914 по 1917 рр. регулярно працював у Техшчному бюро заводу «Руссуд» [14, арк. 5].
Легше було учням iз заможних родин. Вони i мюця в клаа отримували кращк «Первые парты занимали...сынки местной знати - градоначальника., пристава., священника., владельцев магазинов, крупных домовладельцев и т. п. Остальные сидели
на задних партах. Особых столкновений у нас, правда, не было, но отчужденность чувствовалась» [14, арк. 5].
Не все подобалось у викладанш. Порядки в училищi були суворими. Учням не рекомендувалось користуватися книгами, «не относящимися к учебе». Занадто багато часу вщводилося для вивчення Закону Божого, в закладi все було пщпорядковано церковним обрядам та звичаям.
Сам же Д. Охотшков захоплювався росшською та шоземною лггературою, фiзикою та спортом. Автору запам'ятався етзод, коли разом Í3 товаришем вш познайомився з вщомим iнженером-технологом В.В. Рюмшим. Той з симпатieю поставився до молодих людей, яю цiкавилися фiзичною наукою, i дав кiлька цшних роз'яснень [14, арк. 6].
Щодо занять фiзкультурою i спортом, як згадуе Д. Охотнiков, жодних обмежень не було. Вш любив пмнастику, греблю, стрибки з жердиною. На загальномюьких змаганнях був нагороджений срiбним жетоном. З автобюграфи можна дiзнатися про становлення футболу в Миколаевь Майбутня гра мiльйонiв тiльки-но набувала свое1 популярностi в iмперськiй Роси. Д. Охотников виступав воротарем за команду училища, потсм в робгтничш командi «Фемида», в якiй «заслужил похвалу в игре с футболистами английского судна «Принсляйн», которые даже пожелали сфотографироваться вместе со мной. После этого меня пригласили играть в спортклубе «Унион»» [14, арк. 7].
Час вщ часу в училищi влаштовувалися вечори, ставилися невеличю п'еси, оргашзовувалося читання оповщань та вiршiв. Любов до лiтератури Д.О. Охотшков збер^ iз дитинства, вщтод^ як «с тетей Шурой бывал в «Просвт», где с интересом слушал шевченковские стихи» [14, арк. 5].
У фондi Володимира Володимировича Рюмша увагу дослщниюв можуть привернути в першу чергу його автобiографiя, щоденники та записш книжки. В.В. Рюмш (1874-1937) працював викладачем хiмii, фiзики, технологи в Микола1вському залiзничному та механiко-технiчному училищах. Редагував часописи «Физик-любитель», «Электричество и жизнь», що видавалися в Миколаевь Був популяризатором техшчних знань, а з 1905 р. пропагував ще' К.Е. Цюлковського.
Щоправда, автобiографiя не надто багата на факти та поди, цшш з огляду на дослщження ютори Швдня Украши. Iнформацiя обмежуеться вщомостями про викладання В. Рюмiна у вищезгаданих училищах та перелiку тдприемств, на яких вiн працював [15, арк. 1].
Бшьше вiдомостей мютиться в щоденниках В. Рюмiна, яю вiн вiв протягом 18921899 рр., та в його записних книжках, датованих 1891 р. i 1900-1904 рр. Ц твори писалися не для широкого загалу - переважно вони вщображають внутршнш свгт особистосп, ii рефлексп та свгшсприйняття. У такий спосiб на фош суто людських переживань i роздумiв постае картина (хай навiть i неповна) життя того, кого в радянсью часи було прийнято називати штел^енщею. До такого прошарку суспшьства, власне, й належав В.В. Рюмш. Через особистюне сприйняття подiй вш донiс до сучасного поколiння живi вiдголоски минулого Миколаева. Наприклад, у серпш 1892 р. В. Рюмш пише в щоденнику про загрозу холери, що нависла в той час над мютом, про те, як нудьгував вечорами на бульвар^ про юпити в училищi [16, арк. 41].
У записних книжках переважно мютяться нотатки про викладання в навчальних закладах, стосунки з учнями i те, як автор проводив свш вшьний час. Дозвшлю присвячено чимало мюця. З цих нотаток можна зробити певний висновок про заняття микола1всько1 публши: «...вечером был в театре (труппа Глебовой)» [17, арк. 35]; «поехали в собрание. Ольга играла в винт, танцевала мазурку, я слегка скучал.» [17, арк. 46]; «вчера были в оперетте, шли «Игрушки». Более сильной вещи я и не видывал. В театре конечно было много народу» [17, арк. 80]; «играл на бильярде» [17, арк. 87]; «не без удовольствия провел вечер в яхт-клубе» [18, арк. 31].
108
До професшно! дiяльностi у В.В. Рюмiна було двояке ставлення: час вщ часу на сторшках записникiв зустрiчаються невтiшнi висловлювання щодо учшв - «ученики мои начали меня серьезно злить.» [17, арк. 52], «злят меня все. Злят ученики своей апатией и ленью.», а також керiвництва та колег - «.злит начальство, а особенно сослуживцы» [18, арк. 81].
Можливо, таю думки виникли через панування казенного духу в навчальному закладу конформiзм та кар'еризм викладачiв. У той же час вщчуваеться, що невдоволення учнями носило бшьш штучний характер. В.В. Рюмш любив молодь i був професюналом у сво!й справь Визнання учнями його викладацького хисту дуже тшило вченого, про що неодноразово нотувалося в записниках. «Дал 2 урока в женской гимназии. Ну не энциклопедист ли я? Девицам кажется понравился», - запис вщ 23 ачня 1903 р. [19, арк. 5]. Через пару дшв тсля того: «.вчера говорил о. Петр, что ученики ж/д (училища) обо мне хорошо отзывались» [19, арк. 6]. А ось записник 1904 р.: «Сегодня на уроке физики в 1 кл ученики мне аплодировали - это польстило мне как преподавателю, но огорчило как инспектора» [18, арк. 74].
Захоплення фiзикою, бажання поширювати ii в широких масах надихнуло В.В. Рюмша видавати в Миколаевi журнал «Физик-любитель». У серпш 1904 р. вийшов перший номер журналу. Це стало значущою подiею в житл вченого: «.издано весьма изящно. Мы довольны. Подписчиков платных 40, безплатных 32» [18, арк. 57].
Як бачимо, наративна спадщина В.В. Рюмша помгтно збагачуе джерельну базу з ютори Миколаева на зламi Х1Х-ХХ ст.
Спогади Федора Тимофшовича Тимофеева присвячеш розвитку робгтничого руху в Миколаевi початку ХХ ст. 1хнш автор - голова правлшня Микола!вського товариства взаемно! допомоги особам, що займаються ремюничою працею (1906-1912), та голова правлшня Микола!вського споживчого товариства «Трудова копшка» (1913-1917).
У джерелi мютяться вiдомостi про становлення та дiяльнiсть цих оргашзацш. Метою !хнього створення було залучення робгтниюв до активного суспiльного життя. Товариства вщграли помiтну роль у згуртуванш робiтникiв, полiпшеннi !хнього матерiального становища, побуту, пожвавленню культурно-просвiтницького життя в робгтничому середовищi. Автор наводить список учасниюв товариств [20, арк. 93].
Одним iз найбiльш крупних фондiв Державного архiву Микола!всько! обласл е особовий фонд письменника, композитора, юторика, видатного культурного дiяча, голови миколшвсько! «Просвгти» Миколи Миколайовича Аркаса (1853-1909). Матерiали фонду, а це переважно приватш листи, неодноразово привертали увагу дослщниюв. Утiм потребуе пошуку та систематизаци та частина етстолярш, яка може розширити нашi уявлення про поди, пов'язаш з минулим Швденно! Укра!ни.
Кореспондентами М.М. Аркаса виступали рiзнi культурнi дiячi, митщ, учасники «Просвiти». Вони щиро переживали за розвиток украшського нацiонального руху на Швдш. В матерiалах листування йшлося про влаштування гастролей, вечорiв, вистав, оргашзацш роботи «Просвгти» та налагодження ствпращ мiж ii осередками, видання лгтератури, популяризацiя украшсько! думки серед широкого загалу тощо.
Наведемо кшька прикладiв, якi дозволяють побачити коло штереав, проблем, напрямкiв дiяльностi, що мали мiсце в укра!нському культурному середовищi Пiвдня початку ХХ ст. Так, в одному з лиспв до драматурга М. Кропивницького М. Аркас розповщав про те, з яким устхом оркестр грав на симфошчному вечорi в Миколаевi увертюру з його опери «Катерина» [21, арк. 6], яка принесла визнання композитору.
Сам же М. Кропивницький i його трупа неодноразово бували в Миколаев^ де виступали з гастролями, правда, кожного разу устх був рiзний: «Сумно в Миколаевi i збори надто сумш, перемiнився Микола!в, обзлиднився.», - жалiвся драматург в своему листi вщ 18 вересня 1902 р. до М. Аркаса [21, арк. 49].
109
Вагомим здобутком М.М. Аркаса в його громадськш дiяльностi стало вщкриття «Просвгти» в Миколаевг Незважаючи на непростi умови, обумовлеш тиском царату та жорсткою реакщею пiсля росшсько'1 революци 1905 р., товариство мало популярнють серед мешканщв. 1з листа до М. Аркаса одного з учасниюв товариства О. Недолi можна дiзнатися про те, чим жив осередок: «Провели вечiр в «Просвт». Людей було бгльше, чим на першiм вечiрi. Збiр 33 карб., з них за оповютки 2 карб. i танюту 5 карб., останнi пiдуть в скарбницю...» [22, арк. 3].
Далi О. Недоля описуе програму вечора: ств, виступ хору, читання творiв «наших» письменникiв. Захiд проходив пщ наглядом спецiального «агенту» - ним був помiчник пристава. Нарiкань з боку влади не було. В той же час О. Недоля скаржився, що за вщсутносп голови, тобто М.М. Аркаса, якого автор листа називав «батьком», дехто з адмшютрацп «Просвгги» погано виконував сво'1 обов'язки, байдуже ставився до оргашзацп та ii роботи [22, арк. 4].
Але не лише новини «Просвгти» висвгтлюються в етстоляри М. Аркаса. В лисп вiд 14 серпня 1907 р. О. Недоля сповщав про наслщки наступу реакци: «Новин в Миколаiвi нема, все старе: убивства, грабiжки, бешкети чорно'1' сотнi, вiд яко'1 дiсталось де-кому i iз наших просвiтян. От i вся новина, яка як пошесть окутала нашу крашу» [22, арк. 2].
Майже через рш (червень 1908 р.) О. Недоля знову бщкався, однак тепер через скрутну економiчну ситуащю: «.справа в порту стоГт зовсiм скверно, заказiв нема. Значить i будування флоту невщомо коли почнеться. От через все це робгтниюв розчитуют, а не-забаром приймуться i за нас» [22, арк. 5].
Вщомо, що в свош робот миколшвсью просвГтяни спирались на досвщ шших осередюв, у тому чист Одеси. МГж ними встановилися дружш зв'язки. Про життя одесько'1' «Просвгти» йдеться в лисп ii бiблiотекара АндрГя Ншовського до Миколи Аркаса: «Справи в Одеськш «Просвт» щуть нормально, за маленькими винятками, адмшютращя утискуе не дуже, студентська молодь бгльш i 6Гльш iде в «ПросвГту» не тшьки танцювати. З грошима трохи скрутненько, але животгти можна. Гарно те, що «Просвгта» захоплюе що разу бшьший i новий гурт громадянства, що люде нас бачуть i знають - i з повагою ставляться.» [23, арк. 3].
В шшому своему листГ А. Ншовський вiдповiдав М. Аркасу на питання про допуск евре'1'в до «Просвгти». Як виявилось, мiсцевi просвгтяни не звертали увагу на нащональну приналежнiсть, i серед членiв було записано 10 оаб еврейсько'1' нащональносп, переважно студентiв. Також А. Ншовський пропонував надiслати до микола'1'всько'1' «Просвгти» брошури. ВГн пiклувався про встановлення якомога тюних вГдносин мГж осередками: «ВзагалГ треба ще якихось зносин мГж нашими «ПросвГтами». Бо вся справа украшська йде не так штенсивно, як може йти, як бажано, щоб Гшла» [23, арк. 6].
Значущою подГею для украшства ПГвдня стало видання М. Аркасом «1сторп Укра'1'ни-РусГ». А. НГковський так характеризуе ii появу в 1908 р.: «Я привГтав ii як з'явище велико'1' ваги - це учебник для будучих пмназш, це пщручник для учителГв., а зараз це книга, яко'1' недоставало, яка дуже потрГбна. Вона будитиме свщомють у людей i пГдмГцнятиме вже свщомих ГнтелГгентГв i робГтникГв» [16, арк. 9].
Серед кореспондентГв Миколи Аркаса - лшар АнастасГй Фоменко, якого хвилювало питання створення «релЫйно-етичного кола», що займалося б видавництвом украшських релЫйних книжок для селянства. У А. Фоменка була щея закласти таке товариство в Одеа, але через военний стан (це був 1908 р.) реалГзувати задумане виявлялося неможливим [24, арк. 9].
А. Фоменко щкавився у М. Аркаса можливютю налагодити дану справу в МиколаевГ, але, напевно, безрезультатно, бо, як незабаром вш сам напише юторику «дшо про видання релЫйно-етичних книжок пропало» [24, арк.11].
Безсумшвно, епютоляри Í3 фонду М.М. Аркаса - це ушкальш джерела, що дозволяють вщтворити OKpeMi епiзоди просвгтницько!' дiяльностi патрютично налаштованоi укра^сь^ штел^енци Пiвдня початку ХХ ст. Саме в той час попри асимшятивну полгтику царату все гучшше став доноситися голос украшства, яке виборювало собi шлях до повноцшного духовного життя.
Отже, матерiали особового походження, що збер^аються у фондах Державного архiву Микола'1всько'1 областi, вiдрiзняються iндивiдуальним сприйняттям середовища, в якому опинилися автори, подш i явищ, свiдками яких вони були. Ц iсторичнi джерела дають рiзноманiтний, багатий матерiал для подальшого дослiдження ютори Пiвденноi Украши. Разом з тим, в робот з матерiалами особового походження слiд враховувати фактор суб'ективностг На нашу думку, робота з подальшого опрацювання матерiалiв особового походження, ix виявлення, систематизащя, аналiз тощо й сьогоднi залишасться одним iз найважливiшиx напрямкiв роботи науковщв. Кожне джерело заслуговуе пильно'1' уваги iсторикiв, краeзнавцiв, дослiдникiв i взагалi всix, хто цiкавиться iсторieю рiдного краю.
Список використано1 лггератури
1. Арабаджи С. С. Повсякденне життя грецького населення Швшчного Приазов'я кшця XVIII - початку XX ст.: джерелознавчий аспект : дис. ... канд. ют. наук: 07.00.06 / Свытлана Сергыъвна Арабаджи; Донецький нац. ун-т. - Донецьк, 2012. - 262 с. ; Arabadzhy S. S. Povsiakdenne zhyttia hretskoho naselennia Pivnichnoho Pryazovia kintsia XVIII -pochatku XX st.: dzhereloznavchyi aspekt : dys. ... kand. ist. nauk: 07.00.06 / Svbitlana Serhbibvna Arabadzhy; Donetskyi nats. un-t. - Donetsk, 2012. - 262 s.
2. Гедьо А. В. Соцiально-економiчний розвиток грецьких громад Украши середини XVII-XIX ст. : джерелознавчий аспект / А. В. Гедьо. - Донецьк : ДонНУ, 2006. - 399 с. ; Hedo A. V. Sotsialno-ekonomichnyi rozvytok hretskykh hromad Ukrainy seredyny XVII-XIX st. : dzhereloznavchyi aspekt / A. V. Hedo. - Donetsk : DonNU, 2006. - 399 s.
3. Казьмiрчук М. Г. Джерела особового походження / М. Г. Казьмiрчук. - Кшв : Логос, 2010. - 242 с. ; Kazmirchuk M. H. Dzherela osobovoho pokhodzhennia / M. H. Kazmirchuk. - Kyiv : Lohos, 2010. - 242 s.
4. Коляструк О. А. Документи особового походження як джерела з ютори повсякденносп [Електронний ресурс] / О. А. Коляструк. - Режим доступу : http://www.history.org.Ua/JournALL/journal/2008/2/13.pdf ; Koliastruk O. A. Dokumenty osobovoho pokhodzhennia yak dzherela z istorii povsiakdennosti [Elektronnyi resurs] / O. A. Koliastruk. - Rezhym dostupu : http://www.history.org.ua/JournALL/journal/2008/2/13.pdf
5. Косенко О. В. Джерельно-шформацшний потенщал особових арxiвниx фондiв : дис. ... канд. ют. наук : 07.00.06 / Олена Володимирiвна Косенко; Кшвськ. нац. ун-т iм. Т. Шевченка. - Кшв, 2009. - 211 с. ; Kosenko O. V. Dzherelno-informatsiinyi potentsial osobovykh arkhivnykh fondiv : dys. ... kand. ist. nauk : 07.00.06 / Olena Volodymyrivna Kosenko; Kyivsk. nats. un-t im. T. Shevchenka. - Kyiv, 2009. - 211 s.
6. Шушляншкова Н. В. Сощокультурна iсторiя Херсонщини кшця XVIII - початку XX ст. за наративною лгтературою : дис. ... канд. ют. наук : 07.00.01 / Наталя Володимирiвна Шушляншкова; Дншропетровськ нац. ун-т. - Дншропетровськ : 2002. -203 с. ; Shushliannikova N. V. Sotsiokulturna istoriia Khersonshchyny kintsia XVIII -pochatku XX st. za naratyvnoiu literaturoiu : dys. ... kand. ist. nauk : 07.00.01 / Natalia Volodymyrivna Shushliannikova; Dnipropetrovsk nats. un-t. - Dnipropetrovsk : 2002. - 203 s.
7. Державний арxiв Миколаiвськоi область - Ф. 448. - Оп. 1. - Спр. 4. - Арк. 32; Derzhavnyi arkhiv Mykolaivskoi oblasti. - F. 448. - Op. 1. - Spr. 4. - Ark. 32.
8. Там само. - Спр. 16. - Арк. 11; Tam samo. - Spr. 16. - Ark. 11.
9. Там само. - Ф. 451. - Оп. 1. - Спр. 1. - Арк. 87; Tam samo. - F. 451. - Op. 1. - Spr. 1.
- Ark. 87.
10. Там само. - Ф. 483. - Оп. 1. - Спр. 1. - Арк. 3; Tam samo. - F. 483. - Op. 1. - Spr. 1.
- Ark. 3.
11. Там само. - Ф.Р. 5768. - Оп. 1. - Спр. 2. - Арк. 12; Tam samo. - F.R. 5768. - Op. 1. -Spr. 2. - Ark. 12.
12. Там само. - Ф.Р. 3424. - Оп. 1. - Спр. 2. - Арк. 9.; Tam samo. - F.R. 3424. - Op. 1. -Spr. 2. - Ark. 9.
13. Там само. - Спр. 1. - Арк. 99; Tam samo. - Spr. 1. - Ark. 99.
14. Там само. - Ф.Р. 5567. - Оп. 1. - Спр. 1. - Арк. 20; Tam samo. - F.R. 5567. - Op. 1. -Spr. 1. - Ark. 20.
15. Там само. - Ф.Р. 2859. - Оп. 1. - Спр. 1. - Арк. 8; Tam samo. - F.R. 2859. - Op. 1. -Spr. 1. - Ark. 8.
16. Там само. - Спр. 120. - Арк. 61; Tam samo. - Spr. 120. - Ark. 61.
17. Там само. - Спр. 135. - Арк. 92; Tam samo. - Spr. 135. - Ark. 92.
18. Там само. - Спр. 139. - Арк. 91; Tam samo. - Spr. 139. - Ark. 91.
19. Там само. - Спр. 138. - Арк. 62; Tam samo. - Spr. 138. - Ark. 62.
20. Там само. - Ф.Р. 5627. - Оп. 1. - Спр. 2. - Арк. 119; Tam samo. - F.R. 5627. - Op. 1.
- Spr. 2. - Ark. 119.
21. Там само. - Ф. 468. - Оп. 1. - Спр. 6. - Арк. 77; Tam samo. - F. 468. - Op. 1. -Spr. 6. - Ark. 77.
22. Там само. - Спр. 13. - Арк. 6; Tam samo. - Spr. 13. - Ark. 6.
23. Там само. - Спр. 14. - Арк. 9; Tam samo. - Spr. 14. - Ark. 9.
24. Там само. - Спр. 22. - Арк. 11; Tam samo. - Spr. 22. - Ark. 11.
Стаття надшшла до редакци 09.09.2015 р.
A. Kukhliev
THE MATERIALS OF PERSONAL ORIGIN OF THE FUNDS OF STATE
ARCHIVE OF MYKOLAIV REGION AS A SOURCE OF THE HISTORY OF
SOUTHERN UKRAINE (THE SECOND HALF OF THE Х1Х - EARLY ХХ CENTURY)
An interesting and valuable source for the study of the history of Southern Ukraine the second half of XIX - early XX century are the materials of personal origin. Their value determined by the presence of rich factual material saturation observations and reflections of the authors of the events described, bright color display, spirit of time, moods and details of life.
Narrative sources through the lens of personal experiences of their authors give an opportunity to re-evaluate the past. Materials personal origin are stored in the collections of the State Archives of Mykolaiv region, universal in meaning, have great informative features, providing valuable information about the development of economy, education, culture and daily life of the population and so on. Expansion of sources through research into scientific circulation new documents and materials, as well as exploring the potential of their information remains one of the prospective areas of national historical science. Materials of personal origin, which include memories, memoirs, diaries, notebooks, correspondence that stay in mind during a person's life is an integral part of source base to explore the past.
Materials of personal origin are stored in the collections of the State Archives of Mykolaiv region, provide diverse, rich material for further research of the history of Southern Ukraine. Moreover, it is necessary to take into account the subjectivity in the records of the personal origin. The author concludes that work on further studies of personal origin, their detection, classification, analysis, etc., remains one of the most important areas of academics today. Every source deserves the attention of historians, ethnographers, researchers and in
112
ISSN 2226-2830 В1СНИК МАРГУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УН1ВЕРСИТЕТУ _СЕР1Я: 1СТОР1Я. ПОЛ1ТОЛОГ1Я, 2015, ВИП. 13-14
general, anyone interested in local history. However, systematic detected and available sources of complex socio-economic, cultural and everyday history of Mykolaiv second half of XIX -early XX century requires critical analysis using a wide range of source techniques and methods.
Working different groups of narrative sources will create a comprehensive study of the history of Southern Ukraine, will open new opportunities to the public perception and understanding of the past. However, each source deserves attention of historians, ethnographers, researchers and in general anyone interested in local history.
Keywords: funds, materials of personal origin, archives, memoirs, letters, diaries, Mykolaiv.
РЕЦЕНЗЕНТИ: Гедьо А.В., дл.н, проф.; Задунайський В.В., дл.н., проф.
УДК 336.77:63(477)"192"
А. А. Лубчинський
1НСТИТУТ КРЕДИТУВАННЯ ЯК СТИМУЛЮЮЧИЙ ФАКТОР РОЗВИТКУ УКРА1НСЬКОГО СЕЛА В 20-Х РР. ХХ СТ.
Дана стаття до^джуе тститут кредитних eidnocun мiж Радянською державою та украгнським селянством в 20-mi роки ХХ ст. В нт подано тформащю про pi3HOMaHimHi види кредитних вiдносин, що були започатковаш владою з метою стимулювання розвитку зруйнованого сшьського господарства. На основi фактичного матерiалу розглянуто реальну доцшьтсть проведення кредитування сшьськогосподарських виробник1в рiзних форм власностi з метою тдвищення гх продуктивностi пращ.
Ключовi слова: селянин, кредитування, початковий каптал, податки, iндивiдуальне селянське господарство, колгосп, радгосп, кредитне товариство.
З метою стимулювання сшьгоспвиробниюв рiзних форм власносп i задля ix eK0H0Mi4H0i тдтримки радянська держава, в 20-х рр. ХХ ст., робила катталовкладення в сшьськогосподарське виробництво у виглядi кредшлв. Вироблялись напрямки та конкретш форми кредитування рiзниx категорш селянських господарств - колективних та шдивщуальних. За допомогою кредитування влада здшснювала непрямий вплив на весь аграрний сектор i безпосередньо на сшьгоспвиробниюв.
Питаннями залучення коштв у сшьськогосподарське виробництво чаав непу займались економюти-аграри: О. Чаянов [1], I. Коротков [2]. Вони пропонували альтернативы тдходи фшансування селянських господарств як з державного бюджету так i з фондiв кредитно'' коопераций На сучасному етат проблемами та перспективами розвитку сшьського господарства займаються економюти - П. Саблук [3], юторики-аграри Л. Беренштейн, П. Панченко, С. Коломieць, О. Каденюк [4;5], I. Рибак [6; 15], В. Зшовчук [7] та ш.
Сам шститут кредитування був започаткований на початку 20-х роюв для тих галузей народного господарства, котрi забезпечували населення продуктами харчування та товарами загального вжитку. Введення кредитування в аграрному секторi було обумовлено деякими важливими факторами. По-перше, - в роки свггово'' та громадянсько'' воен сшьське господарство Украши, по суп, занепало. 1стотно скоротились поавш площ^ поголiв'я худоби, попршилась технолопя обробгтау землi i,
113
