CC BY
7
ISSN 2226-2830 В1СНИК МАРГУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНЮЕРСИТЕТУ _СЕР1Я: 1СТОР1Я. ПОЛ1ТОЛОПЯ, 2015, ВИП. 13-14
For the first time the legislator referred to Mariupol as a district capital in the edict dated of September 28th, 1859. The area of Mariupol was being created as a territorial and police-covered unit, the prototype of district.
On February 27th, 1868, since the new staff of the police was created, the legislator called the police-covered area of Mariupol (for the first time in the late 19th century) Mariupol District. The police department established by the related legislative act began to work on June 27th, 1868.
Key words: Mariupol District, Taganrog City Council, Mariupol Greek Community, Mariupol Regional Police Department.
РЕЦЕНЗЕНТИ: Гедьо А.В., дл.н., проф.; Молчанов В.Б., кл.н., с.н.с.
УДК 94(477.62)
Н.1. Крилова
ОГЛЯД 1СТОРИКО-КУЛЬТОРОЛОГ1ЧНИХ ЕСЕ 1ВАНА ДЗЮБИ «ДОНЕЦЬКА РАНА УКРА1НИ»
Стаття присвячена icmopuKO-KyRbmyponozinnuM есе «Донецька рана Украши» 1вана Дзюби, видатного публщиста та громадського Ыяча, активного борця за духовну та полтичну незалежтсть Украши. Праця 1вана Дзюби видана 1нститутом icтори Украши в збiрцi праць i3 серп «Студи з регюнальног icтори: Степова Украша». В свогх есе автор допомагае читачам зрозумти не лише причини що уможливили ростську агресю та окупацю частини Донеччини i Луганщини, але й уcвiдомити, чому так зват «народт республти» отримали тдтримку серед багатьох сощальних груп. Не останне м^це у виршенш ще'г проблеми е розумшня того, що на ДонбаЫ проживае дуже багато людей, як е ноЫями «космополтичног» радянськог iдентичноcтi. В результатi, заметь того, щоб подшитися на укра'гнщв i роЫян, населення Донбасу роздшилося на тих, хто вiрить в концепцю незалежног суверенног держави i тих, хто сумуе за радянським минулим. Необхiднicть дати аналiз названог пращ викликана тим, що вона ще не знайшла широкого вiдгуку у науковщв. Деяю автори, говорячи про «мир», «втну», «А ТО» лише посилаються на певн цитати 1вана Дзюби is його вистутв[1]. Так Богдан Залiзняк у свогй cтаттi «Болить нам донецька рана» коментуе двi цитати - одна стосуеться виступу 1вана Дзюби на Першому Всесвтньому форумi укра'гнщв 21 серпня 1992року, а друга - i-з есе «Трагедiя Донеччини». Однак аналiз вЫе'г прац не даеться. Крiм того, тираж icторико-культурологiчних есе «Донецька рана Украши» 1вана Дзюби мае лише 300 примiрникiв, а отже, е необхiднicть ознайомити як можна бшьше читачiв зi зм^том ще'г пращ.
Ключовi слова: есе, агреЫя, Донеччина, Луганщина, сощалью штереси, сустльство, нащя, державотворення, духовне вiдродження, нацюнальна культура.
В ачш 2015 року 1нститут ютори Украши видав 36ipKy праць i3 серп «Студп з репонально! ютори: степова Украша», у якш було опублшовано три юторико-культуролопчш есе «Донецька рана Украши» 1вана Дзюби[2] - видатного публщиста та громадського дiяча, академка НАН Украши, автора пращ «Iнтернацiоналiзм чи русифшащя?», яка вже у середиш 60-х роюв ХХ столггтя стала програмним документом для борщв за духовну, а тзшше - i за полггичну незалежшсть Украши.
Поди, яю вщбуваються сьогоднi, не залишили осторонь 1вана Дзюбу. Як митець, як полгтичний дiяч вш 3yMiB по-новому побачити т явища i процеси повз яю решта людей проходить, навпъ не помiчаючи 1'х. Сьогоднi ще мало хто замислюеться (а дехто взагалi навiть не намагаеться цього робити) над тими морально-психолопчними наслщками подiй, якi стали трагiчними не тшьки для Донбасу, а й для Bdei Украши.
Праця 1вана Дзюби е надзвичайно актуальною i своечасною. Вона допомагае нам зрозумгти не лише причини, якi призвели до вшни, до людських втрат, але й усвщомити, чому так зваш «народш республши» отримали пщтримку серед багатьох соцiальниx груп. Не останне мюце у вирiшеннi ще'1' проблеми займае розyмiння того, що на Донбасi проживае дуже багато людей, яю е носiями «космополитично:!» радянсько'1' iдентичностi. У резyльтатi, замють того, щоб подiлитися на украшщв i росiян, населення Донбасу роздшилося на тих, хто вiрить в концепщю незалежно! суверенно! держави i тих, хто сумуе за радянським минулим. Крiм того на територи т.зв. ДНР i ЛНР тривае «зачистка» вщ усього украшського - вщ нацiонально зорieнтованиx лiтераторiв, журналю^в, дiячiв культури. Украшське телебачення й радюмовлення сюди давно вже не досягають, перестали iснyвати украшсью школи. Так званi «правителi» сyмнiвниx «республш» намагаються вирвати iз Донбасу будь-яю залишки украшського корiння та роблять все щоб забути про свою украшську причетнють.
Збiрка презентуе три фшолопчш есе з певним хронолопчним iнтервалом: «Донеччина - край украшського слова» (2001р.) [3], « Донецька складова украшсько'1' культури» ( 2005р.)[4] та «Трагедiя Донеччини» (2015 р.)[5]. У них автор намагаеться не тшьки сам зрозумгти але й пояснити читачевi причини, що уможливили росшську агресш та окyпацiю частини Донеччини та Луганщини.
У вступному словГ 1ван Дзюба показуе читачам звщки почалася мiфологiзацiя поняття «донецький» в уах його аспектах. Мова йде про масовi мГФи : про «западенцов» як бандерiвцiв; про ворожють «Киева» ( як символу укра'нсько'' влади) до «Донбасу», який годуе всю Украшу, при цьому, як говорить автор «... не бралися до уваги ш фiнансово-економiчнi, ш людсью «капiталовкладення» всiei Укра'ни в господарський розвиток Донбасу». Крилатим став вираз - «Донбас не чують», але, як говорить I Дзюба, це було б правдою тшьки в тому випадку, якщо мати на yвазi складовi цього посилання, а саме: «Донбас» також не чуе i не хоче чути «Киева»; бшьше того, «Донбас» не чуе самого себе. Уа труднощ1 тяжких умов життя, разючих контрастiв мГж фешенебельними кварталами елгти i ро6Гтничими окра1нами, хрошчш невиплати зарплат - усе це «адресувалося «Киеву», а не реальним творцям цих умов - донецьким ол^рхГчним кланам». За роки незалежносп Украши мiсцева напiвкримiнальна «елiта» виробила щкаву стратегiю - «грабувати самим, а по несплачеш зарплати посилати в Кшв» [6].
Разом з тим автор пщкреслюе, що з моменту проголошення незалежностi Укра1ни жодна украшська влада не спромоглася запропонувати не тшьки Донбасу, але й усш Укра^-Ш конкретно-обгрyнтованоi програми виршення соцiально-економiчниx проблем. Захист життевих штереав трудГвникГв, на жаль, не став головним в д1яльносп анi державних структур Украши, аш громадських оргашзацш та демократичних рухГв. До виршення цих проблем 1ван Дзюба, як людина з розвинутою нащональною свщомютю, намагався привернути увагу ще в 1992 рощ, виступаючи на Першому Всесвгтньому ФорумГ yкраiнцiв: «.Бiда наша, яка може виявитися фатальною, в тому, що демократичш сили не створили ш теоретичних концепцш, ш тривких органiзацiйниx структур, якГ б вщповщали потребi захисту конкретних сощальних iнтересiв трудГвникГв i водночас узгоджували б цей захист ¡з процесом демократичного державотворення. Натомють роль оборонщв трудового люду намагаються — i не без успГху — перебрати противники незалежно1 демократично1 Укра1ни, поборники системи, яка протягом
100
70 роюв здшснювала найжорстокiшy у свт експлyатацiю i довела суспшьство до нишшнього стану»[7, с.7]. Та, на жаль, yd щ перестороги не були вчасно почутг Ус щ труднощГ устшно використали противники украшсько'' державностг Нади на краще життя змшилися розчаруванням i посилили процеси деукра'шзаци Донбасу. Як справедливо зазначае автор, Донбас - не Галичина, «... де люди ладш були тертти труднощГ заради нацюнально'' Где!». Для того, щоб ця щея стала близькою i Донецьку ii необхщно було наповнити сощальним змютом, якого не було. Цим скористалися так зваш «господарЬ» Донеччини спрямувавши невдоволення людей вщ сво'х награбованих мгльярдГв у бш мало кому з донеччан зрозумшо'' укра'шсько'' ще'', а, отже, i «Киева». Автор зазначае, що це стало тим пщгрунтям, яке дозволило силам «Русского мира» розв'язати криваву вшну в Укра'ш..
В есе «Донеччина - край укра'шсько'' культури» автор робить екскурс в юторш укра'нського слова на Донеччиш, яка дала немало яскравих таланпв укра'нськш культург Гван Дзюба характеризуе 20-т роки ХХ столгття, а саме перюд «укра'шзацп». Г, незважаючи на те, що це був досить короткий перюд, вш сприяв тому, що на Донеччиш з'являються укра'нськГ газети та журнали, укра'нськГ театри, талановит поети i проза'ки, таю як Григорш Баглюк, Сава Божко, Лев Скрипник та шшг Це був досить короткий перюд. Уже з кшця 20-х роюв починаються полгтичш репресй проти yкраiнськоi ГнтелГгенцП.
ПомГтний слГд в ютори yкраiнського слова залишили так зваш «дисиденти», якГ в 60-70 роки виступили за демократш, за права людини, за права yкраiнськоi наци. Саме 1'х громадянська позицГя стверджувала щею полГтичного та духовного вщродження Украiни. Особливе мГсце автор вщводить Василю Стусу. ВГн зазначае, що якби «... Донеччина дала Укра'ш тшьки його, - i тодГ ii внесок у нашу свободу й незалежнють був би ушкальним»[8, с.16]. Але Донеччина представлена i Миколою Руденком -талановитим поетом, публщистом, правозахисником, i Гваном СвГтличним -лГтературознавцем, критиком та натхненником руху «шГстдесятникГв», i ОлексГем Тихим - непоступливим обличителем неправди й захисником укра'нського народу, i Володимиром Сосюрою та шшими.
Отже, автор робить висновок, що незважаючи на те, що Донеччину русифшують не одне десятилптя, укра'нське слово тут школи не припинялося. Тому важливо, на думку автора, показати, що Донеччина - оргашчна частина Укра'ни, що вона робить не лише величезний внесок у створення економГчно'' могутносп Укра'ни, але i в ii духовнють. Усупереч усГм перешкодам, тут розвивалися ва жанри сучасно'' укра'нсько' лГтератури, музики, театрального мистецтва, живопису. Донеччина посщала трете мюце в Укра'нГ (пГсля Киева i Харкова) за кГлькГстю вищих навчальних закладГв i студентГв в них. Г тут Донбасу е чим пишатися .
Есе «Донецька складова укра'нсько' культури» - це доповщь на МГжнародному конгресГ укра'нГстГв у Донецьку 2005 року. Тут автор пщкреслюе, що в сучасному укра'нському суспшьсга недостатньо придГляеться увага нацюнальнш культурГ. У цьому планГ особливий акцент робиться на те, що Донеччина знаходиться в особливому становищ^ оскшьки ii культурне життя ще не сповна штегроване в культурне життя всГе'' Укра'ни. Як результат, значна частина живе в шюз1ях причетносп до сфери росГйсько'' культури. Але дшснють ¡нша. Автор високо оцшюе роль першого на Донеччиш МарГупольського театру, створеного у 80-х роках Х1Х столгття, де виступали П.Саксаганський, Г.Карпенко-Карий, М.Садовський а також трупи М.Кропивницького, М. Старицького.
Гван Дзюба стверджуе, що Донеччина в yd часи була складовою частиною Укра'ни та ii культури. Саме вона дала таких видатних особистостей як: Микита Шаповал,
Микола Скрипник, Володимир Сосюра, Архип Кушдж^ 1ван Свгтличний, Анатолiй Солов'яненко, Леонiд Биков, Вадим Писарев та багато шших.
З Донецьким оперним театром пов'язаш ÎMera М.Момоти, Ю.Гуляева, Р. Колесник, а також Натана Рахлша - одного з найяскравших диригентiв друго'1 половини ХХ столпгя, що працював тут у передвоенш роки. З Донеччини вийшли також такi вiдомi постав як проза'1'к Василь Гайворонський, талановита представниця украшсько!' лiтератури Емма Андiевська та багато iнших.
Аналiзуючи 20-т роки ХХ столiття, автор показуе, що Донбас у справi укра'1шзацп не тiльки не вiдставав, а навпъ випереджав деякi промисловi центри Украши. Тут дуже швидко збшьшувався тираж украшських газет, у великих масштабах проводилася культурно-масова робота.
Високо ощнюючи вклад Донеччини в загальну скарбницю украшсько!' культури, автор показуе хiд процесу русифшаци Донбасу, як i вае'1 Украши, який посилюеться в повоенш роки. Незважаючи на те, що починаючи з кiнця 50-х роюв на новобудови Донбасу прибували переважно з захщних областей багато юнаюв та дiвчат, але, як зазначае автор «жорстокий молох русифшацп усе перемелював». Не останню роль зкрала Хрущовська реорганiзацiя шкiльноï справи, в результат якоï катастрофiчно зменшувалася кшькють украшських шкiл.
У 60-i роки минулого столпгя Донецьк стае одним iз центрiв джазового життя, створюються фольклорнi, самодiяльнi гуртки. У 70-i роки в Донецькiй областi дiяло понад 8 тисяч колективiв художньоï самодiяльностi, у яких зберiгався зв'язок з нащональним грунтом.
Автор з розумшням ставиться до того, що для мшьйошв громадян Украши, i не тшьки на Донеччинi, росшська мова не е «мовою сусiдньоï держави», а мовою, в якш вони виросли i живуть. Разом з тим вш сподiваеться, що ri, хто вважае своею мовою росшську, зрозумiють: «... 1хнш вибiр чи вибiр 1хшх батькiв, який здаеться 1м вiльним, насправдi не був i не е вшьним. Вш продиктований вагомими обставинами, а щ обставини склалися внаслiдок десятилпъ i столiть придушення вiльного розвитку украшсь^' культури, а серед способу цього придушення був i кривавий»[9, с 53].
Виходячи iз реалш мовноï картини Донеччини, автор говорить про необхщнють розширення сфери функщонування украï'нськоï' мови, але не за рахунок вщмови вiд росiйськоï', а завдяки вивчення мови украшсько'1'. Як зазначае автор, Донеччина мае велию, ще не в повнiй мiрi використанi, можливостi для розвитку украшсько'1' мови та справжнього пiднесення нащонально'1' культури.
Останне есе - «Трагедiя Донеччини» - було написане в 2015 рощ, де автор намагаеться проаналiзувати чинники подш (як об'ективш, так i суб'ективнi), що призвели до трагеди, як для Донеччини так i для уае'1' Украши. Причину тако'1' ситуацiï автор бачить в тому, що аш змши президентiв та урядiв, анi змши зовнiшньополiтичнi орiентацiï не зумiли змшити класово-олiргахiчну «стабiльнiсть» Донецького регiону. I в цш ситуацiï уряд не ощнив реальнiсть ситуац11' на Донеччиш i не запропонував план виходу iз депресiï на основi модершзаци застарiлоï iндустрiальноï структури.
До суб'ективних чинниюв додалися i об'ективнi, яю не були своечасно врахованi на державному рiвнi. Зокрема, це стосуеться того, що економiчний занепад Донбасу почався ще в радянський перюд. Економша Донбасу вже давно не вщповщала навiть дуже скромним сучасним вимогам - застарш технолог11', небезпечш та шкiдливi умови працi, висока енергоемнють десятки рокiв потребували докоршних змiн. Але будь-яка пропозицiя наштовхувалась на нездоланну перешкоду пов'язану з необхщнютю забезпечення зайнятостi працiвникiв, яю неминуче втратять роботу внаслiдок реконструкци. I кожного разу влада не наважувалась на рiшучi д11'. Важка праця у небезпечних i шкщливих умовах не забезпечувала вiдповiдноï винагороди та
102
прийнятного рГвня життя населення регюну. БГльше того, падшня у схщних регюнах, зокрема на ДонбасГ виявилося сильшшим, шж у тих частинах Укра'ни, що були менше пов'язаш з шшими пострадянськими республшами. Водночас тдприемства працювали, 'х продукщя реалГзовувалася, зокрема за межами Укра'ни, за свГтовими цшами, що приносило чималГ прибутки сво'м власникам. Не випадково Донецьк став мюцем концентраци укра'нських багатпв. Незалежна Укра'на отримала Донбас уже в стадп регресу - але цей регрес ставився в рахунок саме 'й.
Таким чином, Донбас не вийшов з-пщ влади олГгархГчних клашв i кримшалгтету, не вщчув сощально-економГчних змш на краще, а його населення в мас сво'й «.. .залишилося зануреним у радянську ментальнють, шформацшно вщторгнутим вщ решти Укра'ни i зорГентованим на Росш ( точшше - на «Советский Союз» як предмет свое'' ностальги)»[10, -68]. В результату Донеччина у вогш, а Укра'на втягнута у вшну.
Розкриваючи причини донецько'' трагедп, автор зазначае, що не останню роль тут зГграла системна робота мюцевих владних структур, яю в складГ Укра'ни послщовно вибудовували фактично «Русский Мир», i, вщповщно до ситуацП , не цурались i тризуба, i жовто-блакитного прапора на фронтонах сво'х установ. Не слщ забувати i про роль шформацшного простору, який цглком пГдпорядкований росГйським стандартам i росшському наповненню. Автор згадуе СвГтовий конгрес укра'шслв, який проходив у Донецьку влГтку 2005 року на якому були присутш вченГ ¡з свГтовими ¡менами, але преса залишилася байдужа до тако'' подГ'. Весь донецький шформацшний простГр був заповнений московською продукщею. А звГдси i висновок: якого громадянина Укра'ни виховували i куди вГн мав дивитися, в якому напрямку. Як результат, Укра'на для багатьох донеччан була «чимось далеким i чужим».
Такий розклад був надзвичайно небезпечним не лише для Донеччини, а, в першу чергу, для всГе'' Укра'ни. Ситуащя була складна, але конкретних кроюв для нейтралГзацП ii не було зроблено. КрГм розмов про необхщнють створення единого шформацшного i культурного простору , який «зшив» би кра'ну, далГ справа не пГшла. Що ж до олГгархГчних кланГв, то вони були защкавлеш в збереженнГ та культивуванш «осГбностГ» Донеччини i в протиставленш ii рештГ Укра'ни. Як тдкреслюе автор, вони саботували будь-яку спробу культурно'' i ментально'' консолщацп Сходу i ЗахГдно'' Укра'ни. Автор занепокоений долею Донеччини i вважае, що якою б вона не стала - особливим регюном Укра'ни, вГльною економГчною зоною, пГдросГйським територГальним уламком на зразок ПриднГстров'я - миру i спокою не буде ш в Укра'нГ, нГ в Донеччиш. Ситуащя складна. С вшна, яка тривае вже бГльше року, е агресГя РосГ', е руйнащя, е соцГально-економГчна криза, е гумаштарна катастрофа. Важко уявити, що в XXI столгтл могло статися таке страхГття.
Рахунок загиблих та зниклих безвютГ йде на тисячГ, поранених i покалГчених - на десятки тисяч. МГльйони людей вГйна вигнала з рщних домГвок, а тГ, хто не змГг ви'хати - 1'х теж мГльйони. Нам дюталася дуже важка спадщина i невщомо скГльки рокГв знадобиться, щоб заго'лися людськГ души, щоб забулися смертГ, калГцтва i ру'ни. Перебування населення на окупованих i прилеглих до них територГях пГд ГнформацГйним впливом росшсько'' пропаганди посилюють тенденцГ' непорозумшня й протистояння в суспГльствГ. Здаеться, виходу з ще'' дилеми немае. ПотрГбна перемога, але вГйна перемоги не дасть. Вихщ не на шляху вшни. Однак i зшти з цього шляху ворог не дае. Шукати вихГд мае все суспшьство, нечекаючи, що за нього виршать у европейських столицях на таемних перемовинах.
Отже, попереду нас чекае важка, невтомна, щоденна, але необхщна праця, яка потребуе величезно'' роз'яснювально'' та пропагандистсько'' роботи, до яко'' мають долучитися всГ, хто впливае на формування свГтогляду людей - освГтяни, журналГсти, депутати усГх рГвнГв. Робота Гвана Дзюби допомагае в цей складний час зрозумГти
103
причини трагеди i знайти шлях до громадянського примирення, до консолщацп украшського сyспiльства.
Список використано1 л1тератури
1. Залiзняк Б. Болить нам донецька рана / Б. Залiзняк // Слово Просвгти. - 2015. - 9 липня ; Zalizniak B. Bolyt nam donetska rana / B. Zalizniak // Slovo Prosvity. - 2015. - 9 lypnia
2. Дзюба I. М. Донецька рана Украши : 1сторико-культуролопчш есп. - Кшв : 1нститут iсторГi Укра!ни НАН Украши, 2015. - 78 с. ; Dziuba I. M. Donetska rana Ukrainy : Istoryko-kulturolohichni esii. - Kyiv : Instytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy, 2015. - 78 s.
3. Там само, стр.13-17; tam samo, str.13-17.
4. Там само, стр. 18-66; tam samo, str. 18-66.
5. Там само, стр. 67-78; tam samo, str.67-78.
6. Там само, стр. 6; tam samo, str.6.
7. Там само, стр.7; tam samo, str.7.
8. Там само, стр.16; tam samo, str.16.
9. Там само, стр. 53; tam samo, str.53.
10. Там само, стр. 67; tam samo, str.67.
Стаття надшшла до редакци 20.09.2015 р.
N. Krylova
OVERVIEW OF THE HISTORICAL - CULTUROLOGICAL ESSEY BY IVAN DZUBA "THE DONETSK'S WOUND OF UKRAINE"
The article analyzes the historical and culturological essays "The Donetsk's wound of Ukraine" by Ivan Dzyuba, who is a prominent journalist and civil activist, active fighter for spiritual and political independence of Ukraine.
The analysis of the three essays performes with a certain interval: the Donbass - the region of Ukrainian word (2001), Donetsk's component of the Ukrainian culture, (2005), The tragedy of Donetsk region (2015) in which reveal the basic reasons of the Russian aggression and the occupation of parts of Donbas and Luhansk regions.
In his opening remark, I. Dzyuba shows readers where began a mythologization of the concept of "Donetsk" in all its manifestations. It is a massive myth, that of "zapadentsy" as Bandera; about the hostility of the "Kiev" (as a symbol of ukrainian's power) to the "Donbass", which feeds all of Ukraine, but in this case is not taken into account the factor that in developing the Donbass had attended by all the Ukrainian people.
In the essay "the Donbas- the land of Ukrainian culture " the author shows for examples that the region is an organic part of Ukraine which it makes not only an enormous contribution to the development of the economy of Ukraine, but it makes also in the development of its spirituality. In spite of all the obstructions, here have developed all genres of modern Ukrainian culture: a literature, a music, the performing arts, a painting.
Essay "The Donetsk's component of the Ukrainian culture" this is a report at the International Congress of Ukrainian in 2005, which held in a Donetsk.. Here Ivan Dzyuba focuses attention on that in modern Ukrainian society is not sufficiently drawn attention to the development of national culture. In this regard he cites the example of Donbass, which was located on a special position. Its cultural life has not yet fully integrated into a cultural life of Ukraine, and therefore there is the illusion belonging to the sphere of Russian culture.
The last essay"The Tragedy of Donbass" was written in 2015, where the author analyses objective and subjective factors, which led to the tragedy as for Donbass and all over Ukraine.
The combination of these factors led to the fact that the region was remained under the rule of oligarchic clans and criminals, and its population became an information separated from Ukraine. As a result, the Donbass is in the fire, and Ukraine was drawn into the war.
ISSN 2226-2830 В1СНИК МАРГУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УН1ВЕРСИТЕТУ _СЕР1Я: 1СТОР1Я. ПОЛ1ТОЛОГ1Я, 2015, ВИП. 13-14
Keywords: essay, Russian aggression, Donbass, social concerns, society, nation, spiritual revival, national culture.
РЕЦЕНЗЕНТИ: Романцов В.М., дл.н, проф.; Задунайський В.В., дл.н., проф.
УДК 930.253(477.73):94(477.7)"187/191"
А.С. Кухлев
ФОНДИ ОСОБОВОГО ПОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОГО АРХ1ВУ МИКОЛА1ВСЬКО1 ОБЛАСТ1 ЯК ДЖЕРЕЛО З 1СТОР11 П1ВДЕННО1 УКРА1НИ
(ДРУГА ПОЛ. Х1Х - ПОЧ. ХХ СТ.)
В po6omi аналiзуються Mamepianu особового походження, що збер^аються в фондах Державного apxiey Миколагвськог областi. Виявлено та систематизовано наявний комплекс джерел i3 соцiaльно-eкономiчноi, повсякденног та культурног шторп Миколагвщини другог половини XIX - початку ХХ ст. На основi комплексного aнaлiзу мaтeрiaлiв особового походження визначено напрямки вторичного реконструювання wтори регюну. Наративи, до яких належать автобюграфи, щоденники, записш книжки, спогади, мaтeрiaли листування тощо, м^тять багатий фaктологiчний мaтeрiaл, однак вимагають критичного aнaлiзу i3 застосуванням широкого комплексу джерелознавчих прийомiв та мeтодiв.
Ключовi слова: фонди, мaтeрiaли особового походження, aрxiв, спогади, листування, щоденники, Миколагв.
Розширення джерельно! бази дослщжень шляхом запровадження до наукового o6iry нових докумешлв та матерiалiв, а також вивчення !хнього шформацшного потенщалу залишасться одним з перспективних напрямюв розвитку вгтчизняно! юторично! науки. Матерiали особового походження, яю вщкладаються тд час життя та дiяльностi ^е! чи шшо! людини, й ам'! та роду, е невщ'емною частиною джерелознавчо! бази для вивчення юторй Швдня Укра!ни, його соцiально-економiчного розвитку, культурного життя, повсякденносп.
До таких докумешлв належать спогади, щоденники, автобюграфй, листування тощо. Традицшно вони зберiгалися в сховищах музе!в та бiблiотек, в приватних колекщях. Однак iз часом неухильно зростала роль архiвiв у збиранш та опрацюваннi докyментiв особового походження, оскшьки зберiгання джерел такого роду у виглядi цiлiсних комплекав, як це здiйснюеться в архiвах, а не розрiзнених по вщдшах експозицiй, е найбiльш доцiльним.
Проблема вивчення та використання в юторичнш наущ матерiалiв особового походження знайшла свое вiдображення у роботах юторичного, краезнавчого, джерелознавчого спрямування. Серед праць, присвячених !хньому вивченню та аналiзy, можна видiлити роботи С. Арабаджи [1], А. Гедьо [2], М. Казьмiрчyк [3], М. Коляструк [4], О. Косенка [5], Н. Шушляшково! [5] та ш. Разом iз тим, питання комплексного використання матерiалiв особового походження в якосп джерела з юторй Швденно! Укра!ни так i не стали темою окремо! науково! розвiдки.
Метою дослiдження е визначення шформацшного потенщалу матерiалiв особового походження як джерела з юторй Швденно! Укра!ни друго! половини Х1Х - початку ХХ ст., що збер^аються у фондах Державного архiвy Микола!всько! областi.
