CC BY
41
I. Oshchypok
DERETORYZATSIYI PROBLEM IN MODERN INTERNATIONAL RELATIONS
Mechanisms to overcome space and territorial borders as well as to facilitate the formation of interconnected global space are established. The so-called "mechanism of deretorriorization and dekontekstualization" include: diverse and intense global flows of goods, people, information, image, ideas, attitudes; global communication technologies, conducting and providing these flows; and multinational governmental and nongovernmental institutions that initiate, maintain and organize these flows. Due to the network structure, data mechanisms "unite" the modern world social space as a whole, taking social practices of binding to specific local geographical area.
In the humanities discussions of recent decades the understanding of such categories of modern globalized reality as global, local and transnational are on the central positions. Scientific analysis of the problems of modern societies thus takes into account and brings to the fore the global social and political context - wide network of social, political, economic, communications, covering the whole world, transforming it into a "single social space".
It is proved that the problem of deretorriorization is a key one in the context of modern social and political transformations. This is because that deterritorization as the process of space cancellation, and "compression" of time is the main factor in the transformation of local cultures, societies under globalization. Changing the sense of belonging to a particular place against the background of the convergence of remote locality, their separation from the "ground" enables the coexistence in the same temporal continuum of different life-worlds, symbolic universe, social practices, representations etc.
Key words: deterritorization, international relations, the system of international relations, mechanisms, information, information and communication revolution, space, time.
РЕЦЕНЗЕНТИ: Хижняк 1.А., д.полт.н, проф.; Ластовський В.В., д.полт.н, проф.
УДК 323.1(477.6)
С.П. Пахоменко
ФАКТОР 1ДЕНТИЧНОСТ1 В УКРА1НСЬК1Й КРИЗ1: ПРИКЛАД ДОНБАСУ
У статтi аргументуеться теза про пропагандистську технологiчнiсть / зм^товну аморфтсть термту «НовороЫя», доводиться думка про вiдсутнiсть еттчного маркеру в конфлiктi на ДонбаЫ. М^цевий сепаратизм хрунтуеться не на еттчтй, а на специфiчнiй регюнально'г iдентичностi Донбасу, до яког зусиллями ростськог пропаганди додаються культурт, свтоглядт, цившзацтт характеристики «руського миру». В той же час, за умов затягування або заморожування конфлтту та юнування сепаратистских територт в тшт (неукрагнськт) полтичнт, тформацтнт, гуматтарнт реальностi, процес конструювання новог iдентичностi Донбасу (громадсько-полтичног, а потiм, можливо, i еттчно'г - «ростськог», «новороськог ») може стати не таким вже й довгим.
Ключовi слова: iдентичнiсть, украгнська криза, еттчтсть, пропаганда, конфлтт, сепаратизм, регюнальна iдентичнiсть, Донбас.
Конфлiкт на Донбасi, який становить основу сучасно'1 укра1нсько'1 кризи, зумовив найсерйозшший виклик для украшсько! державностi за всi роки Н сучасно'1 iсторГi. У цьому зв'язку вивчення типологи i механiзмiв конфлшту е не тiльки теоретичним, а й нагальним практичним завданням, виршення якого мае допомогти хоча б на експертному рiвнi визначити можливi шляхи виходу з нього. Враховуючи вагому частку iнформацшно-пропагандистськоi складово'1 у конфлжт^ важливим практичним завданням треба визнати також розкриття вiдповiдних пропагандистських методiв, якi використовуються росiйською стороною для створення вигщно! 1'й громадсько'1 думки (в тому числi i европейсько'1) про поди в Укра'ш. Значне мiсце в цих уявленнях, що нав'язуються займае образ «етшчного конфлiкту на Сходi Украши». Визнаючи очевидну невiдповiднiсть цього образу реальнш ситуаци, вважаемо актуальним вивчення корешв донбаського сепаратизму i ролi фактора щентичносп в ньому.
Протягом 2014-2015 рр. з'явилося кшька серйозних текспв, присвячених причинам та типологи конфлжту. Особливий iнтерес представляе дискусiя на сторшках журналу «Форум новггньо!' схщноевропейсько! ютори» за участю А. Умланда та С. Куделi [1]. З питань щентичносп в конфлiктi висловлювався А. Портнов [2]. Ще до вшськових подiй особливостi регiональноi щентичносп, i зокрема, специфiчноi iдентичностi Донбасу досить детально вивчали Л. Нагорна [3], М. Панчук [4], Г. Коржов [5]тощо.
Метою дано! статп е з'ясування ролi щентичносп в протистоянш внутршшх украшських суб'ектiв конфлiкту на Донбаа, а саме - укр.ахнськох сторони (Збройних сил Украши, Нацiональноi гварди i добровольчих батальйонiв) i так званих «ополченщв», тобто мiсцевих проросшських сепаратистiв.
Етимологiчно термiн iдентичнiсть походить з латинськох мови, вiд дiеслова identificare - ототожнювати, встановлювати ствпадшня. Власно кажучи, iдентичнiсть -це частина самосвщомосп особистостi, - це вщчуття належностi або зв'язку з ^ею чи iншою спiльнотою (народ, краша, колектив, нацiональнiсть, раса, мовна група, пар™ тощо) або культурою, традищею, iдеологiею (релiгiя, мiсце розташування, громадський рух тощо) [6].
За визначенням Л. Нагорноi у сощальному сенсi iдентичнiсть мае вигляд найбшьш значущих полiтичних, культурних, релiгiйних та шших орiентацiй, якими детермiнована мережа зв'язюв людини з групами, шститутами, iдеями тощо. Отже, поняттям «щентичнють» охоплюеться складна сукупнiсть смислiв, очшувань, уявлень, полiтичних уподобань, прихильностi до тсс! чи шшо'1 щншсно!' системи [3, с. 34].
1дентичносп - це свого роду системи культурно-юторичних координат, яю сконструйованi суспiльством, можуть змшюватися або пiддаватися корекци залежно вщ полiтики та iнших факторiв. Такi види iдентичностi як нащональна, етнiчна, мовна, релiгiйна походять вщ схожих культурних критерив класифшаци, часто перекривають i посилюють одна одну. Поодинщ або разом вони можуть мобшзувати й пщтримувати мiцнi спшьноти [4, с. 14].
Найбiльш поширеш конфлiкти у сьогоденному свiтi, пов'язаш як раз з етнiчною щентичнютю. З початком украiнськоi кризи, можна спостер^ати цiлеспрямованi спроби росшсько!' сторони штерпретувати ii, i, насамперед, конфлшт на Донбасi в етнiчних категорiях. Тобто, росiйська пропаганда для того, щоб закамуфлювати участь Роси у конфлжт намагаеться надати кризi риси внутршнього мiжетнiчного протистояння (мiж украшцями та росiянами Сходу Украши). Це дозволяе аргументувати свою пщтримку сепаратистам (захист етшчних росiян) i сецеаю пiвденно-схiдних територiй (право нацiй на самовизначення).
Росiйська пропагандистська машина працюе в напрямку популяризаци трьох основних контенпв. Перший - це шбито утиск росiян i росiйськомовних новою кшвською владою. Ця теза з тим або шшим ступенем штенсивносп завжди була присутньою у риторищ росiйських пропагандистiв, але з особливою силою стала розкручуватися з початком Свромайдану. Разом з мiфологемами про правих нащоналю^в, «бандерiвцiв» i демошзованим «Правим сектором», немовби спiльними зусиллями яких i був здiйснений «переворот», що привiв до влади «хунту». Особливу роль у нагштанш ютеричного страху з приводу долi етшчних росiян i росiйськомовних в Укра'ш стало поспiшне скасування Верховною Радою Укра1'ни «Закону про засади державно'1 мовно'1 полгтики». В штерпретаци росшських пропагандистiв це стало «скасуванням i забороною росшсько'1 мови в Укра'ш». Захист росiян був аргументом в анекси Криму та обгрунтуванням тдтримки сепаратистiв на Донбасi. А вже влгтку 2014 риторика офiцiйних оаб РФ стала включати такi серйозш звинувачення в бiк укра1нсько1 влади як «етшчш чистки» [7].
При просуванш ще1 про утиски роаян активно використовуеться авторитет творчо'1 штел^енци, представники яко'1 неодноразово висловлювалися на пiдтримку такого бачення ситуацп в Укра'ш, грунтуючись, нiбито, на власному досвщ [8].
Друга теза на якому будуеться пропагандистська «етшзащя» донбаських подш -це юторична обгрунтованiсть приналежностi Роси пiвденно-схiдних репошв Укра1'ни, або так звано'1 «Новороси». Сигналом до масштабно'1 популяризаци ще1 ще1 стала прес-конференцiя В. Путша на якiй з вуст президента прозвучало, що «...ось цей Харюв, Луганськ, Донецьк, Херсон, Микола'в, Одеса не входили до складу Украши в царсью часи. Це все територи переданi в двадцят роки радянським урядом, навiщо вони це зробили - Бог 1'х знае» [9].
Незабаром, зусиллями як штатних пропагандистiв Кремля, так i представникiв академiчноi спiльноти теза про «Новоросш» набувае конкретних територiальних та якюних характеристик, втiм, таких, що вписуються у висловлювання президента. Так, М. Леонтьев заявив, що «Новороая - це 9 репошв, Крим, який вже е Роаею, це безумовно теж частина Новороси. Новороая це i е Роая, з чого ми почали - що це школи не було шяко'1 Укра1'ни. Вс цi ленiнсько-сталiнськi симулякри нацiональнi створювалися не з метою, щоб зростала укра'нська незалежна держава, а з метою маншулювання нацiональними рухами, при чому не власними, а шоземними». А заступник директора 1нституту росшсько'1 ютори РАН Вiктор Захаров акцентував, що саме Роая почала процес колошзацп причорноморських земель [10].
I, нарешт^ третiй постулат, який завершуе логiку перших двох - це те, що створення сепаратистських новоутворень об'еднаних загальною назвою «Новороая» е реалiзацiею самовизначення шшо'1, неукра1нсько1 (маеться на уваз^ росшсько!) iдентичностi даних територш. Голова Наглядово'1 ради 1нституту демографи, м^раци та регiонального розвитку РФ Ю. Крупнов називае цю щентичнють - «народ Новороси». «Вщповщно до Статуту ООН народ Новороси мае право на самовизначення. I вш це право мужньо реалiзуе....» [11].
М. Леонтьев пов'язуе самовизначення «Новороси» з формуванням ново' укра1нсько1 держави. «Ця назва (Новороая) символiчна у зв'язку з боротьбою Новороси за самовизначення в рамках укра'нсько' держави, що засновуеться знову i не мае шчого спiльного з УРСР, не мае права претендувати на правонаступнють вiд не' i на лояльнiсть всiх 11 колишшх громадян. Ось це самовизначення Новороси, до реч^ воно е передумовою самовизначення само!' Украши, якщо Укра'на хоче вiдбутися як нова держава» [12].
У той же час пропагандистська технолопчнють, змiстовна аморфнiсть i вiдсутнiсть етнiчного маркера iдентичностi «Новороси» е очевидним для будь-якого неупередженого спостер^ача в Укра!ш. На те, що в конфлiктi немае етшчного розмежування сторiн вказують росiйськомовнiсть i неукрашське етнiчне походження значно! частини украшсько! армп i добровольчих батальйошв. Вони формуються i поповнюються вихщцями з Микола'1'всько'1', Дншропетровсько!, Одесько!, Харювсько! областей - тих самих, яю з легкiстю «включенi» росiйською пропагандою до складу «Новороси». Власне кажучи, вже щ факти спростовують i твердження про утиски росiйськомовних в УкраЛш, бо, якщо б це було дшсно так, навряд чи б вони воювали на бощ Украши. Взагалi, чи можливий сам факт появи росшськомовного украшського патрюта або навiть нацiоналiста, якби утискалися його нащонально-культурш або мовнi права?
Ще в 2013 р тшьки 6,3% жителiв Донбасу називали мовне питання в чист найбiльш гострих [13]. Навiть у Криму, в перюд президентства В. Ющенка, який в Росп вважаеться «нацiоналiстичним» президентом i за часiв якого немовби активiзувався наступ на права роаян, неможливiсть навчатися рiдною мовою була актуальною лише для 16,6% роаян, а вщсутнють можливостей для розвитку нащонально! культури для 6,9% [14].
Вс попереднi роки в УкраЛш в цiлому, та й у Донбас зокрема був вiдсутнiм будь-який значимий i полiтично оформлений проросшський рух, а проросiйськi оргашзацп були бiльш нiж маргiнальними. На парламентських виборах 2012 р пар™ «Руський блок» набрала аж 0,4% у Донецькш обласп та 0, 47% в Луганськш [15]. З одного боку це яскраво свщчить про рiвень 1'х сустльно! тдтримки, а з iншого - 1'х легальне iснування i дiяльнiсть не дозволяе говорити про якюь переслщування з боку державних органiв.
Не дозволяе говорити про етшчнють в конфлшт i позицiя нацiональних меншин, зокрема грекiв, якi компактно проживають у Донецькiй областi. Офiцiйна позищя грецько'1 громади, центр яко'1 розташований у Марiуполi, е проукра'1'нською. Вибiр широкими верствами грецького населення сторони конфлшту багато в чому визначаеться тим, на якш територ11 виявилося те чи шше грецьке село - на контрольованш укра'1'нською владою або на окупованiй. С приклади коли грецью етнiчнi лiдери свщомо i з самого початку встали по рiзнi боки конфлiкту. Так, О. Афендшов був призначений мером захопленого сепаратистами Дебальцева, а сшьський голова с. Ялта (поблизу Марiуполя) Д. Чорниця активно допомагае украшськш арм11, а ставши головою Першотравнево'1 райдержадмiнiстрацii iнiцiював на рiвнi районно'1 ради рiшення щодо визнання Росп крашою - агресором [16].
Вщсутнють етшчного пщгрунтя в конфлiктi тдкреслюеться i в iнформацiйнiй записцi доповщача Парламентсько'1 Асамбле'1 Ради Свропи з питань полггичних наслiдкiв конфлiкту в Укра'1'ш Крiстiни Зеленково'1 «Абсолютно ясно, що немае громадянсько'1 вiйни в схщних регiонах Укра'1'ни. Нема релЫйних чи етнiчних iдентифiкацiйних пiдстав для конфлшту, як це було в других частинах свпу» [17]. У той же час К. Зеленкова прямо заявила про те, що участь Росп у конфлш^ не обмежуеться поставками важкого озброення та бшщв, вона також представлена в командному складi i процеа прийняття полгтичних рiшень.
Певним показником, що вказуе на щентичнють сторiн конфлжту може бути 1'х самоназва. В офщшних назвах донбаських ополченцiв школи не фiгуруе етнонiм мросiяним, в кращому випадку вони називаються «проросшсью». Це ж стосуеться i сленгових назв протиборчих сторш - «укри» «укропи», «сепари», «денеровцi», «ленеровцi», «ополченщ», «повстанцi». Тiльки в деяких випадках вони («укри»,
248
«укропи») вiдсилають нас до етношма «украшський», що означае не стшьки етнiчнiсть, скiльки державну приналежнють. Не сталося i популяризаци мовно! конструкцп «Новоросiя», яка могла б позначати етшчну iдентичнiсть Пiвденного Сходу. Щею назвою нiколи не позначалася щентичнють населення даних територiй, навпъ у Х1Х ст. в перюд iснування однойменнох адмiнiстративно-територiальноi одиницi Росшсько!' iмперii. Назви самопроголошених республiк мютять територiальний контент -Донецька Народна Республша, Луганська Народна Республiка - похщш вiд топонiмiв, але шяк не етнонiмiв. При цьому саме позначення «народна» вказуе на певну частку сощального (але не етшчного) популiзму 1х iдеологiв.
Нарештi, обраний символ (прапор) «Новороси» не мае взагалi шяких iсторичних i етшчних коренiв, i викликае асоцiацiю з прапором Конфедераци пiвденних штатiв (чаав вiйни Пiвночi i Пiвдня в США), що, можливо, пiдкреслюе пщсвщоме тяжiння його творцiв до найбшьш адекватних iсторичних аналогiв, а саме - до сепаратистського заколоту окремих територш.
Вщмова вiд класифшацп конфлжту в етнiчних категорiях зовсiм не означае того, що щентичнють в ньому не ввдграе шяко!' рол1 Iдентичнiсть взагалi е маркером протиборчих сторш у будь-якому конфлiктi, необов'язково етшчному. В умовах вiйни, протистояння щентичностей неминуче, бо, треба ж якось позначити ворога i його кардинальну вщмшнють вiд «сво'х» з неминучою демошзащею ворожого образу. Тобто сама масова свщомють у вщповщносп зi сво'1'ми стереотипами, на яких ефективно грае пропаганда, конструюе реальнють за традицшним лекалом - «свш - чужий», що пiд час вшни трансформуеться в «свiй - ворог». «Червош - бiлi», «республшанщ -франкiсти», «нiмцi» (фашисти) - «роаяни», «серби - албанцi» - приклади протистояння щентичностей в рiзнi юторичш перiоди i в рiзних протиборствах, якi типологiчно вважаються i громадянськими вiйнами, i мiжнародними конфлжтами i етнiчними конфлiктами.
У нашому ж випадку iдентичнiсне розшарування спостершаеться не ДО протистояння, А П1Д ЧАС ЙОГО, уже з утворенням ДНР i ЛНР. Воно позначаеться постфактум i е виправдувальною реакцiею iндивiдуумiв i спiльноти на новi полiтичнi, та й взагалi, житщ^ реали. Надзвичайно суб'ективний i емоцшний текст одного з донецьких блогерiв, тим не менш пiдкреслюе вщсутнють грунту для конфлш^в в довоенний час. «У це важко повiрити, але ще два роки тому тут дуже багато донеччан ходили з украшськими прапорами i ствали гiмн. Я був в 1'х числi. Тут проходили матчi Свро, був неймовiрний емоцiйний пiдйом, ми чудово спшкувалися наживо з хлопцями з Франка (1вано-Франшвськ - С. П.), Полтави та Киева. За свш сепаратизм я, в першу чергу, хочу подякувати украшське телебачення, штернет-ЗМ1 ^ звичайно ж, доблесну украшську армiю у вах П проявах. Це ви зробили з нас воропв, ви стравили украшщв, ви змусили 1х вбивати один одного, ви продовжуете це робити. Ви вбили в меш украшця, сволочЬ» [18].
Однак було б помилкою вважати тенденщю формування шшо'1 неукраiнськоi iдентичностi жителiв Донбасу такою, що виходить виключно з вшськового розвитку подш. Адже не випадково вона проявляеться в соцюкультурному ареалi Донбасу, з великою кшькютю, т.зв. бiетнорiв, людей, що мають змшаш украiнсько-росiйське етнiчне корiння, для якого характерною е не тшьки ситуативна змша етнiчноi iдентичностi, а й також зовам невелике значення етшчносп в iерархii iдентичностей.
Цей процес йде на основi вже сформованого до вшни особливого територiального патрютизму або регiональноi iдентичностi. Вона ще бшьше окреслюеться в процеа конфлiкту, набуваючи антагонiстичну Украiнi спрямованють. У сучасних дослiдженнях все часпше поряд iз етнiчною та нащональною формами iдентичностi йде мова про
249
«територiальний патрiотизм». За думкою Шарля Рша «фактор регюнально! щентичносп е «нацiолiтарним» (тобто подiбним нацюнальному, таким, що iмiтуе нацiональний) утвердженням регюнального колективу, «голосом» регюнально! групи
[19].
Складовими регюнально! iдентичностi Донбасу е - укра'нсько-росшська бiетнiчнiсть (подвшнють щентифшацп, розмита i нечiтка межа мiж укра'нською i росiйською щентичнютю), домiнування росшсько'1 мови, iндустрiальний тип культури, щире шанування радянського минулого i 11 символiв, комплiментарнiсть до росшсько'1 держави. При цьому мовно-культурш та етнiчнi чинники в регюш не мають прямого потужного зв'язку з полпичною лояльнiстю населення до шших держав. Така лояльнiсть не е стабшьною, а швидше - вельми мшливою. Натомiсть бiльш дiевою рисою регюнально! iдентичностi в полпичному планi е високий ступiнь лояльносп до мiсцевих елiт i свого краю.
Донбас протягом двох столпъ був «плавильним казаном», в якому змшалися мовнi, релiгiйнi та культурш явища. Регiон iсторично перебував тд впливом рiзних культур, приймаючи поселенщв з усiею колишньо'1 Росшсько'1 iмперii - людей, яких доля змушувала тiкати зi сво'1х мiсць заради заробпку важкою фiзичною працею. Нерщко тут оселялися люди з мюць позбавлення волi - з кримшальною i напiвкримiнальною психологiею. Росiйська мова та авторитарно кримшальний тип мюько'1 ментальностi були чинниками адаптаци в цьому регюш. Масштабна iндустрiалiзацiя, що вщбувалася вже в радянський час в 30 т роки ХХ столптя, наклала вiдбиток на мешканщв краю, зневiлювала етнiчну самоiдентифiкацiю. Культ мщно'1 промисловостi затiнював всi iншi цiнностi. Мiкросвiт шахти або заводу, яю виробляли матерiальнi цiнностi, «перемолов» релЫйш мiфи, народнi легенди та щеали [5, с. 42].
В умовах незалежно'1 укра'1нсько1 державностi тдйом регюнально'1 iдентичностi в Донбасi вщбувався поступово, у мiру змiцнення олiгархiчноi форми правлiння, посилення авторитарних i патрональних тенденцiй у соцiальному житп краю. Саме тут найбiльшого поширення набули патрон-клiентальнi форми соцiальноi взаемоди, побудованi на нерiвноправних вiдносинах i залежностi бiльшоi частини населення в умовах концентраци небачених ресурсiв в руках вузького шару правлячо'1 елгти.
На думку М. Панчука мобшзуюче-маншулятивну роль вiдiграе саме iдентичнiсть елгти - кон'юнктурна iдентичнiсть, яку нерщко, як в минулому, так i в наш час, демонстрували i демонструють справжш чи позiрнi провщники тих чи тих спiльнот з метою зайняти престижш для них нiшi серед елiти Укра'ни або й отримати симпати чи якюь дивiденди в iнших кра'1на [4, с. 14].
Пщ час переб^у всiх виборчих кампанiй починаючи з 2004 року спостер^алася безпрецедентна полгтична мобiлiзацiя виборцiв цього краю на груш! актуалiзацii регiональноi iдентичностi. Визначальну роль у цьому процеа, з^рали не стiльки iнтереси, скiльки символи та щентичносп. Мiсцевi елiти i пiдконтрольнi 1м медiа формували у свщомосп мешканцiв регiону вiдчуття «донбаського патрiотизму». М'який варiант його впровадження виявлявся в акцентуванш своерiдностi регюну, його економiчноi потужностi i спортивних досягнень, критищ спроб поширити тут укра'ноцентричну культурну матрицю. Вульгаризацiя специфши Донбасу призвела до закрiплення в регюнальнш свiдомостi гiпертрофованого почуття регюнального патрютизму, вiру в свою першють, незамiннiсть, в те, що "Донбас годуе всю Украшу", ^ особливо, вiдсталий "нацiоналiстичний" захiд кра'1ни.
«Совковий менталiтет, мiф про непокору Донбасу i вiдсутнiсть загальних зв'язкiв з шшими жителями Укра'ни зiграли злий жарт iз цими людьми. Тепер слово Дебальцеве вимовляе Обама. У мю^ немае жодного цшого будинку. Вокзал i Палац (культури)
250
частково зруйнованi. А жшеш так i не зрозумiють, хто вони. Украшщ? Росiяни? Новороси? Тшьки 1'х у цьому вина? I чи е щось спшьне у решт частини жителiв Укра'ни з населенням Донбасу? Чи це гншник, який потрiбно видалити? »- пише у своему блозi Филипп Muzika, тдсумовуючи рiк, що минув пiсля початку вшни i вказуючи на щентичнюну невизначенiсть жителiв регiону [20].
Таким чином, довп роки мiсцевi регiональнi елiти стимулювали регiональну щентичнють у сво'х полiтичних iнтересах, використовуючи й як аргумент в передвиборнш боротьбi, але, не допускаючи вщкритого сепаратизму. I тiльки участь РФ в оргашзацп та координуваннi масових сепаратистських протеспв весни 2014, а потсм росiйське вiйськове втручання у протистояння забезпечили результативнють сепаратистського руху i тривалiсть вiйськового конфлiкту. Скептично ставлячись до фактору «донецькоi щентичносп» у конфлiктi, А. Портнов першочерговими його чинниками вважае саме протяжнють кордону з РФ, нейтральнють мюцевих елiт по вiдношенню до дестабшзацп регiону i неспроможнiсть украшсько!' влади швидко i адекватно протистояти ескалаци конфлiкту [2].
Отже, у конфлжт на Донбасi, iдентичнiсть, що протистопъ украшськш державi можна позначити, насамперед, територiальним маркером до якого зусиллями пропаганди додаються свпоглядш, цившзацшш характеристики «русского мира». На цш основi за умови затягування, заморожування конфлшту та iснування сепаратистських територш в iншiй (неукрашськш) полiтичнiй, шформацшнш, гуманiтарнiй реальностi, процес формування ново!' щентичносп може стати не таким вже й довгим.
Список використаноУ л1тератури
1. Форум новейшей восточноевропейской истории и культуры - 2014. - № 2. -[Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://www1.ku-eichstaett.de/ZIMOS/forum/inhaltruss22.
2. Портнов А. Уроки Донбасса [Электронный ресурс] / А. Портнов. - Режим доступа : http://urokiistorii.ru/node/52573.
3. Нагорна Л. П. Регюнальш щентичносп: укра'нський контекст / Л. П. Нагорна. -К. : ГШЕНД iменi I. Ф. Кураса НАН Укра'ни, 2008. - 405 с.
4. Панчук М. До питання про щентифшащю громадян Укра'ни / М. Панчук // Науковi записки 1нституту полпичних i етнонацiональних дослщжень iм. I. Ф. Кураса НАН Укра'ни. - 2013. - № 5. - С. 13 - 32.
5. Коржов Г. Региональная идентичность Донбасса:генезис и тенденции развития в условиях общественной трансформации / Г. Коржов // Социология: теория, методы, маркетинг. - 2006. - № 4. - С. 38 - 51.
6. Тишков В. Старые и новые идентичности [Электронный ресурс] / В. Тишков. -Режим доступа : http://valerytishkov.ru/cntnt/nauchnaya_/obrazy_rossii/starie-i-novie-i.html.
7. Лавров: на Украине вынашиваются сценарии этнической чистки [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://ria.ru/world/20140617/1012419004.html .
8. Владимир Меньшов: Украине даже повода не даем, а нас шпыняют [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://tvrain.ru/teleshow/govorite_s_yuliey_taratutoy/vladimir_menshov_my_ukraine_dazhe_ povoda_dlja_pret-385961.
9. Выступление Путина: Новороссия и другие яркие цитаты [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://news.bigmir.net/world/809994-Vystuplenie-Putina— Novorossij a--i-drugie-j arkie-citaty.
10. Соколова М. Эксперты: «Новороссия имеет право на самоопределение» [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://www.pnp.ru/news/detail/64849.
251
11. Юрий Крупнов: Кремль должен защитить Устав ООН и дать народу Новороссии реализовать право на самоопределение [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://istina.com.ua/news/yuriy-kmpnov-kreml-dolzhen-zashchitit-ustav-oon-i-dat-narodu-novorossii-vozmozhnost-realizovat-pravo-na-samoopredelenie.
12. Михаил Леонтьев о Новороссии: Воссоединение исторической России неизбежно [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://expert.ru/2014/07/18/mihail-leontev-o-novorossii-vossoedinenie-istoricheskoj-rossii-neizbezhno/.
13. Наиболее актуальными для жителей Донбасса являются проблемы социально-экономического характера [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://press.unian.net/pressnews/976722-naibolee-aktualnyimi-dlya-jiteley-donbassa-yavlyayutsya-problemyi-sotsialno-ekonomicheskogo-haraktera-issledovanie.html.
14. Особенности языковой ситуации в Украине [Электронный ресурс]. - Режим доступа :
http://inlang.linguanet.ru/Cis/CisLanguageConditions/detail.php?ELEMENT_ID=2560&SH0 WALL_1=1.
15. Руський блок [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://uk.wikipedia. org/wiki/%D0%A0%D 1%83%D 1%81%D 1%8C%D0%BA%D0%B8%D 0%B9_%D0%B 1%D0%BB%D0%BE%D0%BA.
16. Першотравнева районна рада на Донеччиш визнала Росiю крашою - агресором [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.newsru.ua/ukraine/05apr2015/1tr.html.
17. ПАРС знайде визначення конфлжту на Донбас [Електронний ресурс]. -Режим доступу : http://fakty.ictv.ua/ua/index/read-news/id/1545550.
18. Я теперь сепаратист. Утритесь (из почты. До дрожи!) // Живой журнал «Логово нетолерантного средневекового мракобеса» [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://shrek1.livejournal.com/971999.html.
19. Рик Ш. Феномен идентичности / Ш. Рик // Образование и социальное развитие региона. - 1996. - № 3-4. - С. 212.
20. Муzика Ф. Я родился в Дебальцево [Электронный ресурс] / Ф. Муzика. -Режим доступа : http://petrimazepa.com/greenlight/born.html.
Стаття надшшла до редакци 10.04.2015 р.
S. Pakhomenko
IDENTITY FACTOR IN TERMS OF UKRAINIAN CRISIS (ON THE EXAMPLE OF DONBASS REGION)
The article proposes the thesis of propaganda technologies using to force amorphous term "Novorossia" as well as absence of ethnic background in the Donbas conflict. Russian propaganda machine is working towards promotion of the three major contents:
1) oppression of Russian and Russian-speaking people by new Kiev authorities; 2) the historical arguments to proof the Ukraine south-eastern regions belonging to Russia; 3) creation of new separatist formation united by a common name «Novorossia» as the realization of self-determination of people under new non-Ukrainian identity (meaning Russian identity).
Internal precondition providing success for propaganda message is strongly developed regional identity that does not coincide with Ukrainian national-state project and stimulated by local regional elites as an argument in the election campaigns for years. Its components are the following: Ukrainian-Russian dual ethnicity, dominance of Russian language, industrial culture type, sincere veneration of Soviet past, sympathy to Russian history and state.
Propaganda technologies and lack of separating ethnic identity of «Novorossia» is shown in the following: 1) no ethnic sides in the conflict; 2) in formal notation as well as in slangDonbas separatists are never called "Russian" or "Novorossiapeople " (novorosy). The names of self-proclaimed republics contain territorial content - Donetsk People's Republic, Lugansk People's Republic - derived from toponym, but not ethnonym. 3) «Novorossia» flag does not have any sort of roots in the history of the region.
Local separatism is based not on ethnic contradictions, but on specific regional identity of Donbass with cultural, ideological, and civilization characteristics of the "Russian world", forced by Russian propaganda efforts. At the same time, in case of prolongation of the conflict, its freezing and existence of separatist territories in a different (non-Ukrainian) political, informational, humanitarian reality, the process of constructing new Donbass identity (civil, political, and then, perhaps, ethnicity - "Russian", "Novorossian") could be not so long.
Key words: identity, Ukrainian crisis, ethnicity, propaganda, conflict, separatism, regional identity, Donbass.
РЕЦЕНЗЕНТИ: Зеленько Г.1., д.полт.н, проф.; Булик М.В., к.полт.н, доц.
УДК 37. 072
В.О. Пашков
НЕОКОНСЕРВАТИВНА ПАРАДИГМА ПОЛ1ТИКИ ТА РЕФОРМУВАННЯ
В СФЕР1 ВИЩО1 ОСВ1ТИ
У cmammi проаналiзованi теоретичш засади неконсервативног полтики та реформування сектору вищог освти в сучасних умовах. Автор розкривае суттсть неконсервативного бачення ролi держави, гг функцт та iнструментiв впливу на функцюнування освтньог сфери. Обхрунтовуеться, що неоконсерватизм, на вiдмiну вiд неолiбералiв, орieнтуeться на стратегЮ комерцiалiзацiг державних вузiв, а не приватизацгг вЫе'г системи вищог освти. Комерцiалiзацiя державних вузiв, наближуючи гх за економiчною поведшкою та мисленням до приватних тдприемств, водночас не змтюе гх полтичног природи державних оргатзацщ що виконують широкий спектр державницьких завдань в культурному, сощальному та мiжнародному вимiрах.
Ключовi слова: вища школа, освтня полтика, освтш реформи, неоконсерватизм, менеджеризм.
Сощальш теорй та уявлення, що визначають параметри функцюнування освгти в суспшьсга, складають концептуальну основу будь-яких передбачуваних реформ у цш галуз^ проведення освп^ньо! полгтики. Сощально-фшософсью принципи та щеали, що складають щейний каркас певно! политично! доктрини, будучи переведеними у програми дш та вимоги полгтичних сил, формують нормативну основу для прийняття полгтико-управлшських ршень в освт та розробки стратеги освптах реформ. Таким чином щейш уявлення стосовно освптах реформ виконують роль матриц для цшей, принцитв, мотивiв та шструметгв реформування. У цьому зв'язку вивчення неоконсервативно! парадигми политики та реформування в сферi вищо! стае актуальним
