CC BY
23
УДК 348.06
Вiкторiя Чорнописька
Навчально-науковий шститут права та психологи Нацюнального ушверситету "Львiвська полггехшка",
кандидат iсторичних наук, асистент кафедри теорп та фшософп права
РОЛЬ К. ШЕПТИЦЬКОГО В РОЗВ'ЯЗАНН1 ЦЕРКОВНО-РЕЛ1Г1ЙНИХ ПРОБЛЕМ СХ1ДНО1 ГАЛИЧИНИ У ПЕР1ОД КОНФЕС1ЙНО-РЕЛ1Г1ЙНИХ ТРАНСФОРМАЦ1Й (1944-1946 рр.)
© Чорнописька В., 2017
Проаналiзовано роль К. Шептицького у вирiшеннi релiгiйних та церковних проблем Схщнот Галичини у перюд конфесiйно-релiгiйних трансформацш (1944-1946 рр.). Доведено, що вагоме значення у дослщжуваний перiод мала орieнтацiя архимандрита Климен^я на консолiдацiю духовенства й реашзащю нацiональних прагнень укратнства, що стало визначальним для збереження церковно-рел^шного комплексу УГКЦ у перiод його руйнування у другш половин! 40-х рошв ХХ ст. Аналiз докумен^в однозначно свiдчить про те, що К. Шептицький був активним противником злочиннот акцн "возз'еднання" i своею дiяльнiстю продемонстрував вiрнiсть нац1ональн1й щет та церквi, пщпорядко-ван1й Апостольському первопрестолу, який давав укратнськш наци гаранты демократичних свобод i европейських цшностей.
Ключовi слова: Укратнська греко-католицька церква (УГКЦ); Климентш Шептицький; церковно-рел^шний комплекс; духовенство; репресн; лжвщащя УГКЦ; радянська влада.
Виктория Чорнописька
РОЛЬ К. ШЕПТИЦКОГО В РЕШЕНИИ ЦЕРКОВНО-РЕЛИГИОЗНЫХ ПРОБЛЕМ ВОСТОЧНОЙ ГАЛИЦИИ В ПЕРИОД КОНФЕССИОНАЛЬНО-РЕЛИГИОЗНЫХ ТРАНСФОРМАЦИЙ (1944-1946 гг.)
Проанализирована роль К. Шептицкого в решении религиозных и церковных проблем Восточной Галиции в период конфессионально-религиозных трансформаций (1944-1946 гг.). Доказано, что большое значение в исследуемый период имела ориентация архимандрита Климента на консолидацию духовенства и реализацию национальных стремлений украинства, что стало определяющим для сохранения церковно-религиозного комплекса УГКЦ в период его разрушения во второй половине сороковых годов ХХ века. Анализ документов однозначно указал на то, что К. Шептицький был большим противником преступной акции "воссоединения" и своей деятельностью продемонстрировал верность национальной идее и церкви, подчиненной Апостольскому первопрестолу, который давал украинской нации гарантии демократических свобод и европейских ценностей.
Ключевые слова: Украинская греко-католическая церковь (УГКЦ); Климентий Шептицкий; церковно-религиозный комплекс; духовенство; репрессии; ликвидация УГКЦ; советская власть.
Victoriya Chornopyska
Institute of Jurisprudence and Psychology Lviv Polytechnic National University Department of Civil Law and Procedure
Ph. D.
THE ROLE OF K. SHEPTITSKY IN RESPECT OF THE CHURCH AND RELIGIOUS PROBLEMS OF EAST GALICHINA IN THE PERIOD OF CONFESSIONAL-RELIGIOUS TRANSFORMATIONS (1944-1946)
The article analyzes the role of K. Sheptytsky in solving the religious and church problems of Eastern Galicia during the period of confessional-religious transformations (1944-1946). It has been proved that a significant place in the studied period was played by the orientation of Archimandrite Clementy on the consolidation of the clergy and the realization of the national aspirations of Ukrainian people, which became crucial in preserving the church and religious complex of the UGCC during its destruction in the second half of the 40 years of the twentieth century. The analysis of documents clearly indicated that K. Sheptytsky was a great opponent of the criminal act of "reunification" and demonstrated his commitment to the national idea and the church that was subordinate to the Apostolic First Baptist, which gave the Ukrainian nation guarantees of democratic freedoms and European values.
Key words: Ukrainian Greek Catholic Church (UGCC); Clement Sheptytsky; church-religious complex; clergy; repression; liquidation of the UGCC; soviet government
Постановка проблеми. Репреси радянського режиму та лшвщацш Украшсько! греко-католицько! церкви (УГКЦ) на захщноукрашських землях наприкшщ першо! половини ХХ ст. е темою багатьох наукових дослщжень. У них з рiзних позицш висвгглюються причини, переб^, масштаби, юторичш наслщки ще! акци, ii вплив на духовне i громадсько-полггичне життя украшського суспшьства. Але, попри тдвищений штерес науковщв до ще! тематики, резерви для ii тзнання та певного переосмислення не вичерпано, що значною мiрою пов'язано i3 розширенням джерельно! бази дослщження.
Актуальнють теми полягае у тому, що особливого значення у цьому контекст набувае дослщження про роль священства та вiрних у збереженш УГКЦ та визначенш конфесшно-iнституалiзацiйноi полггики радянсько! влади у Схщнш Галичинi. Всебiчний аналiз церковно-релiгiйноi дiяльностi Климентiя Шептицького у перюд етноконфесiйних трансформацiй греко-католиюв захiдного регiону допоможе зрозумiти складну ситуащю, що виникла в УГКЦ.
Аналiз дослщжуваноТ проблеми. Необхiднiсть детального i всебiчного аналiзу церковно-релiгiйноi дiяльностi Климентiя Шептицького спонукае до аналiзу iсторiографii дослiджуваноi проблеми. На особливу увагу в дослщженш темi заслуговують архiвнi документи радянських центральних та мюцевих органiв влади, що збер^аються переважно в Державному архiвi Служби безпеки Украши (м. Ки!в) у фондах 65 i 71. Авторство цих докуменпв належить органам НКВС-НКДБ-МДБ. Насамперед це нормативно-розпорядчi документи щодо активiзацii оперативно-слiдчоi роботи стосовно духовенства УГКЦ, звггш документи, серед яких доповщш записки, спецповiдомлення, звiти керiвникiв структурних пiдроздiлiв та обласних управлшь НКДБ-МДБ УРСР, довiдки, записки про хщ виконання плану оперативних та слщчих заходiв щодо лiквiдацii УГКЦ.
Мета статтг Автор поставила за мету показати роль К. Шептицького у виршенш релтйних та церковних проблем Схщно! Галичини у перюд конфесшно-релтйних трансформацiй (1944-1946 рр.).
Виклад основного матерiалу. Полiтичний режим, що утвердився 1944 р. у захщно-укра!нському суспiльствi, форсував унiфiкацiю суспшьно-полггичного, економiчного та церковно-релiгiйного життя краю вiдповiдно до загальносоюзних зразюв. Загальнi плани наступу на греко-католицьку церкву розпочали формувати в Мос^ одразу пiсля Тегерансько! конференций Керiвництво НКВС СРСР однозначно вважало Ватикан одним iз центрiв дiяльностi, скеровано! на пiдрив пiдвалин радянського ладу. Вщповщно унiатська церква розглядалася як складова частина боротьби проти римсько! кури.
Реалiзацiю планiв лшвщаци УГКЦ радянська влада розпочала пщступними методами. Вона одразу прийняла таемну ухвалу про закриття митрополичо! друкарш "Студюн", обмежила доброчинну дiяльнiсть у лшарш. З огляду на таку ситуащю митрополит Андрей вирiшив делегувати представниюв церкви до Москви з метою обговорення поточних церковних питань Галицько! митрополи [14, арк. 40].
Смерть митрополита Анрея 1 листопада 1944 р. зупинила реалiзацiю його намiрiв, а делегащя УГКЦ так i не змогла виконати бажання свого зверхника [20, с. 17]. Проте лист на iм'я Й. Сталша А. Шептицький залишив у свого брата ^умена Климентiя Шептицького, "який стояв найближче до митрополита" [2, с. 73].
Важким випробуванням для ^умена стала втрата рщного брата, у лисп до Станюлава вiн писав про це так: "Розумiеш, насюльки менi важко, яка витворилася пустка... Я залишився тут сам -власне, сьогодш рiчниця з дня смертi митрополита. Днями повертаюся до Унева, бо ж влада не бажае, щоб я надалi перебував у Львова.. До побачення, але де й коли - здаеться на тому свт" [23, с. 92]. Процитований лист е останшм, що з Унева отримала родина.
12 листопада 1944 р. львiвський митрополичий престол очолив Йосиф Слший. Щц час свого урочистого поставлення вш iменував Климента Шептицького архимандритом монахiв Студiйського уставу [2, с.70]. Наступним важливим завданням новопоставлений митрополит Йосиф вважав завершення задуму свого попередника. Тому одразу тсля штрошзаци вiн зустрiвся з уповноваженим комггету у справах релшйних культiв при УРСР С. Даниленком, що був насправдi полковником радянських спецслужб. Щд час розмови останнш наполягав на тому, щоб керiвником делегацп був Г. Костельник, якого владш структури розглядали як перспективного ствробггника [2, с. 77]. Легко помггити, що керiвництво НКВС прагнуло вжити конкретних заходiв щодо лшвщацп УГКЦ, однак митрополит не довiрив Г. Костельнику це завдання.
Керiвником делегацп призначили архимандрита Климентiя, аргументуючи це проханням А. Шептицького, щоб його особисте послання товаришу Й. Сталшу вручив рiдний брат -Климентш Шептицький [7, арк. 300]. Владики розумши, що це важливе завдання вимагало розв'язання цшо! низки суперечностей, в ньому переплелися штереси УГКЦ i СРСР. Тому посередницьку роль повинен був виконати архимандрит, який непохитно стояв на засадах церкви i був компетентним у полггичних питаннях.
22 грудня 1944 р. делегащю у складi о. Г. Костельника, о. I. Котова, о. Г. Будзинського та о. К. Шептицького прийняв голова Ради в справах релтйних культа (РСРК) при РНК СРСР 1ван Полянський [20, с. 19]. Щд час зустрiчi керiвник делегацп передав три документи: листи митрополита - Йосифа Слшого та Андрея Шептицького - до Йосифа Сталша, а також меморандум на iм'я голови РСРК [2, с. 79]. Зазначимо також, що делегащя привезла в Москву подарунок вщ греко-католицьких вiруючих Захщно! Укра!ни - 100 тис. карбованщв, призначених на потреби Червоного Хреста [16, арк. 324]. Очевидно, цим жестом провщники УГКЦ прагнули засвщчити лояльнють до влади, щоб у вщповщь отримати право на вшьне юнування.
Першою рекщею на меморандум, що мютив основш прохання керiвництва УГКЦ, була наступна зустрiч (27 грудня 1944 р.). Природно, що свою вщповщь голова РСРК наперед узгодив з М. Хрущовим i В. Молотовим. Тому пщ час розмови I. Полянський повщомляв, що "жодних винятюв не буде робитися для греко-католицько! церкви, а !! прохання, яю не суперечать закону, будуть задоволеш" [2, с. 83]. Водночас перед церквою поставили вимогу долучитися до активно! боротьби проти УПА й усього повстанського руху. На це, звичайно не могли погодитися ш УГКЦ, нi архимандрит монахiв Студитського уставу о. Климентш, прихильник укра!нського
нацюнального вщродження. Тактовнi пояснення iгумена, що церква не може долучитися безпосередньо до полггично! та збройно! боротьби, не зрозумши у Кремлi [13, с. 17].
Перед вщ'!здом делегата несподiвано запросили до Ставки Верховного Головно-командування, пiсля чого стало зрозумшо, що ставлення влади до УГКЦ залежатиме вщ того, яку позищю вона вибере щодо боротьби проти УПА. Церква опинилася вiч-на-вiч перед дилемою: або стати на бш влади в боротьбi проти укра!нського нацiонального руху Опору i цим зректися свое! церковно! щентичности й iсторичного нерозривного зв'язку з цим рухом заради непевно! перспективи нормалiзацi! свого становища у радянськш державi; або ж зазнати переслщувань режиму, але зберегти довiру та прихильнють вiрних, нацiональна свiдомiсть яких була надзвичайно високою [2, с. 83].
Анашзуючи позицiю церкви щодо полггичних пропозицш в Москвi, треба звернути увагу на деяю суб'ективш чинники, що супроводжували переговорний процес. Зокрема, о. Г. Костельник брав на себе шщшиву в бесщах iз керiвництвом НКВС i практично к^норував шших делегатiв. Нагадаемо, що уже шд час по!здки в Москву вш говорив: "Мет здаеться, що час нам з Папою порвати, тчого нам з ним тягатися" [16, арк. 326]. Тому ми не можемо стверджувати, що позищя, яку займала в багатьох суперечливих питаннях делегацiя, адекватно вщображала позицiю уае! УГКЦ.
Автор звертае увагу на те, що тд час вiзиту архимандрит Климентiй зус^чався таемно у Москвi з католицьким капеланом американського посольства о. Леопольдом Брауном. Впродовж розмови вони обмшялись думками про становище греко-католицько! церкви в СРСР i обговорили вимоги, яю поставила делегащя унiатiв [10, арк. 200]. Капелан, характеризуючи меморандум, зазначив, що основш положення цього документа чггко окреслюють позищю католицько! церкви щодо радянсько! полiтики. Вщповщно, копiю вiн особисто передав до Ватикану [2, с.79]. Природно, що о. Леопольд особливо звертав увагу архимандрита на те, щоб керiвництво УГКЦ особливо не довiряло державним органам стосовно !хнього лояльного ставлення до церкви. Пщ час зустрiчi було також домовлено, що обидвi сторони докладуть значних зусиль для встановлення безпосереднього контакту ОУН й УПА з англшцями й американцями [10, арк. 202].
Радянська влада була послщовною у сво!й полггищ щодо УГКЦ, тому i надалi продовжувала вимагати, щоб церковна влада стала посередником у вщносинах iз укра!нським рухом Опору. Заради нормалiзацi! взаемин греко-католицька iерархiя органiзувала зус^ч для сторiн, основним координатором яко! став о. Климентiй Шептицький [2, с. 85]. Головний провщ УПА делегував на переговори начальника штабу Дмитра Маевського ("Тарас") та основного полггичного референта Якова Бусела ("Голина"). Офщшним представником вщ владних структур був полковник радянських спецслужб Карш (С. Даниленко). Радянський уряд фактично ототожнював ОУН i УПА з УГКЦ й планував використати церкву в боротьбi проти повстанщв.
Зус^ч тривала п'ять годин у шч iз 28 лютого на 1 березня 1945 р. у вщдаленому райош на Бережанщинi [22, с. 16]. Основна думка пропозицш радянсько! влади полягала в тому, щоб УПА оргашзовано склала зброю i вийшла з пiдпiлля. Пiсля цього державш органи гарантували забезпечення вшм умов працi та життя, незважаючи на полггичне минуле повстанцiв. Однак представники УПА не дали конкретно! вщповда, а лише погодилися передати радянсью пропозицп генераловi Роману Шухевичу [22, с. 17]. Це остаточно переконало владу в безальтернативносп УГКЦ, адже було зрозумшо, що з !! допомогою неможливо зупинити збройний рух Опору в Захщнш Украш.
Пiсля публiкацi!' памфлету Я. Галана "З хрестом чи з ножем?", що ознаменував початок вiдкритого наступу держави на УГКЦ, стало очевидним, що арешт греко-католицьких iерархiв неминучий. Тому митрополит Йосиф Слший скликав на позачергову раду епискотв Микиту Будку i Миколая Чернецького, архiмандрита Климентiя Шептицького i вiце-провiнцiала отщв-редемпториспв Йосифа де Вохта та призначив !х адмiнiстраторами Львiвсько! архиепархi! у випадку, якщо вш не зможе здшснювати керiвництво церквою особисто [2, с. 100]. Отримаш права засвщчили зростання авторитету архимандрита у церковних колах. I справд^ 11 квггня 1945 р. органи НКВС здшснили безпрецедентну акцiю - заарештували
увесь епископат УГКЦ, що перебував на територп УРСР [15, с. 20]. Отже, план вщкритого наступу на церкву влада розпочала реалiзовувати.
Вщповщно до плану лшвщацп УГКЦ, щоб збшьшити вплив на громадську думку, заклики до возз'еднання повинш лунати з уст не лише керiвникiв влади, дiячiв культури, але i впливових священнослужителiв, якi могли б подавати приклад у цш справу сво!м авторитетом нейтралiзувати думку противниюв. НКВС намагався докласти максимум зусиль, щоб схилити архiмандрита до сшвпращ, переходу в православ'я. Керiвництво НКВС поставило це завдання перед о. Г. Костельником, зауваживши, що вш мав зустрггися з К. Шептицьким i в умовах повно! конфщенцшносп заручитися його пiдтримкою [12, арк. 228]. Проте бесща з архимандритом завершилась не на користь розробленого сценарда, який аргументував спротив "воз'еднанню" насамперед особистими причинами [11, арк. 324]. Як згадував Й. Кладочний, К. Шептицький не лише не погодився, але й намагався переконати Г. Костельника повернутись до греко-католицько! церкви й не вести роботи з переходу в православ'я. Ц зустрiчi так ш до чого й не привели [11, арк. 326]. Стало зрозумшо, що отець Климентш готовий радше тти шляхом заарештованих епискотв, анiж зрадити Церкву.
Незважаючи на активш заходи радянсько! влади, навггь насильницькi методи, перехiд греко-католицьких священиюв до православ'я вiдбувався повшьно. Активним противником приеднання до росшського православ'я був архимандрит Климентiй [3, арк. 18], що не боявся вщкрито висловлювати свою думку.
Дiяльнiсть iгумена полягала в залученш до активного церковного життя всього священицького соцiуму й обстоюванш релiгiйних домагань у межах законности демократi!. Зокрема, за його шщативи 60 священикiв Львiвсько! архиепархi! та ус настоятелi греко-католицьких монастирiв надiслали листа до В. Молотова, в якому просили звшьнити епискотв ^ вiдповiдно, зупинити акцi! "возз'еднання", акцентуючи на тому, що духовенство не тдтримуе дiяльнiсть iнiцiативно! групи, не визнае !! керiвним органом УГКЦ, i всiх учасникiв ще! акцi! важають зрадниками церкви [9, арк. 214]. Цей лист був виявом вщкритого оргашзацшного протесту насиллю радянсько! влади. Потрiбно зауважити, що лист такого змюту надiслали до Рима, вщмшшсть полягала лише в тому, що ^умен виявляв свою антирадянську позищю i вiдверто засуджував полггику тогочасно! влади [3, арк. 20].
Напередодш проведення акцiй з "возз'еднання греко-католицько! церкви з Руською православною церквою" влада захопила собор св. Юра та митрополичi палати, а о. Климента Шептицького вщюлала до Унiвського монастиря, вважаючи його перебування на територп храму шюдливим й небезпечним [21, арк. 164]. Пщготувавши запрошення на собор для тринадцяти найавторитетшших лiдерiв опозицi!, зокрема й для архимандрита Климента, оргашзатори зробили так, щоб листи до рук опозицiонерiв потрапили тод^ коли собор завершиться [15, с. 48]. Як бачимо, таю заходи влада здшснювала з метою безпеки, щоб не допустити непередбачених вистутв.
У березт 1946 р. тсля так званого "Львiвського собору" силовим методом проведено насильницьку лшвщащю Укра!нсько! греко-католицько! церкви. Отець Климентш i до ув'язнення, тд час арешту, i у в'язницi був твердо переконаний в тому, що з правового погляду собор переступив елементарш юридичш, а тим бшьше Божi закони [19, с. 57]. Адже увесь хщ подiй, пов'язаний з подготовкою i здiйсненням акту возз'еднання УГКЦ з Руською православною церквою, свщчив про його полггико-щеолопчний характер, бажання лшвщувати церковну структуру та !! iерархiю, всупереч волi духовенства.
Важливим напрямом роботи у цей перюд стала праця серед духовенства з метою його активiзацi! задля протистояння "воз'еднанню" [4, арк. 21]. Архимандрит оргашзовуе зустрiчi священиюв, якi вщбувалися традицiйно щотижня у четвер. Прюритетним завданням о. Климентiя пiд час цих заходiв було налаштувати священиюв утриматися вiд приеднання до шщативно! групи. Оцiнку його органiзацiйнiй робой дала радянська влада, наголошуючи на тому, що вш продовжував тдтримувати зв'язки з противниками православ'я i гуртував навколо себе реакцiйне духовенство з метою спротиву переходу в православ'я [5, арк. 260].
К. Шептицький зус^чався також iз настоятелями чернечих чишв - отцiв Василiян та Редемптористiв. Упродовж бесiд було виршено рiшуче протистояти натиску влади, розвивати нацюнально-релтйш прiоритети, що суперечило полггищ нацiонального нiвелювання у межах СРСР [1, с. 41]. Результати мюшно! дiяльностi архимандрита Климентiя були позитивними. У православ'я погодилося перейти лише трое iз 947 греко-католицьких ченщв i черниць, взятих на облш станом на 15 лютого 1946 р. [15, с. 32]. Радянсью джерела мютять iнформацiю, що основним противником шщативно! групи були iеромонахи-студити, василiяни та редемптористи [6, арк. 160].
Потрiбно зауважити, що о. Климентш шукав рiзних способiв передавання iнформацiйних листiв про стан церкви до Ватикану. Його листи, написаш до кардинала Тюсерана та о. К. Королевського, дуже часто перехоплював НКВС, що шзшше стало речовим доказом злочину тд час слщства [8, с. 116].
Тому було виршено основний удар скеровувати на архимандрита Климентя, який iз не-численними спiльниками боровся до кшця [17, с. 5]. Нарком держбезпеки вважав за доцiльне працювати так, щоб виявити його пщшльну антирадянську дiяльнiсть, зв'язки iз заруб1жжям, зокрема iз Ватиканом, iноземними розвщками та укра!нськими нацiоналiстами. Також Климентш Шептицькому не могли пробачити його вщкриту непокору, яку вiн виявив, надiславши на iм'я заступника голови РНК СРСР В. Молотова заяву про юридичне невизнання дiй шщативно! групи [9, арк. 214].
Аналiзуючи ставлення К. Шептицького до означено! проблеми, варто подати спогади священика Й. Кладочного, який зазначав, що, хоча опозищя засудила iнiцiаторiв переходу в православ'я як вщступниюв вщ вiри, жодних заходiв проти них не здшснювалось. У 1945 р., тд час зустрiчi К. Шептицького, Й. Кладочного й представниюв ОУН "Ординця" i "Гонти", останнi заявили, що вони планують вбивство Г. Костельника. Натомють К. Шептицький категорично вимагав вщ них жодних дш стосовно нього не здшснювати, оскшьки це, на його думку, могло б призвести до повно! лшвщацп УГКЦ. "Ординець" i "Гонта" пообщяли виконати умови [18, с. 5].
Висновки. Отже, Львiвський собор, що вщбувався упродовж 8-10 березня 1946 р., шщатором та органiзатором якого стали партшно-репресивш органи СРСР, лшвщував офiцiйнi структури УГКЦ органiзацiйно, але не фактично; самоскасування унп де-юре не вщбулося. Аналiз документiв однозначно вказуе на те, що К. Шептицький був переконаним противником злочинно! акцп "возз'еднання" i своею дiяльнiстю продемонстрував вiрнiсть нацiональнiй iде! та церкв^ пiдпорядкованiй Апостольському первопрестолу, який давав укра!нськш нацi! гарантi! демократичних свобод i европейських цiнностей. Отже, К. Шептицький посщав значне мюце у збереженнi церковно-релiгiйного комплексу УГКЦ у перюд його руйнування у другш половинi 40-х рокiв ХХ ст.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Баб'як А. Нов1 украгнсью мученики ХХ ст. / А. Баб'як. - Рим, 1990. - 180 с. 2. Боцюрюв Б. Украгнська Греко-Католицька Церква 7 Радянська держава (1939-1950) / Б. Боцюрюв. - Льв1в: Видавництво Укратського Католицького Ушверситету, 2005. - 268 с. 3. Витяг з допов1дног записки УНКДБ по Льв1вськШ област1 про оперативно-сл1дчу роботу у липт 1945 р. // Державний арх1в Служби Безпеки Украгни (дал1 - ДА СБУ). - Ф. 71. - Акт 9. - Спр. 61. - Арк. 18 - 20. 4. Витяг з допов1дног записки УНКДБ по Льв1вськШ област1 про оперативно-сл1дчу роботу у жовтш 1945р. // ДА СБУ. - Ф. 71. - Спр. С - 9113. - Т. 23. - Арк. 20-24. 5. Витяг з допов1дног записки наркома держбезпеки УРСР С. Савченка до НКДБ СРСР про оперативну роботу по л1кв1дацИ УГКЦ // Там само. - Ф. 16. - Оп. 7. - Спр. 4. - Т. 4. - Арк. 254-267. 6. Витяг з тформацтного зв1ту про роботу уповноваженого Ради в справахрел1гтних культ1в при Рад1 м1тстр1в СРСР по УРСР П. Выьхового про д1яльтсть греко-католицьког церкви в 1945 р. // Центральний державний арх1в громадських оргатзацт Украгни (дал1 - ЦДАГОУ). - Ф. 23. - Спр. 1648. - Арк. 155а - 175. 7. Витяг 7з спецпов1домлення УНКДБ по Льв1вськШ област1 до НКДБ УРСР про тдготовку делегацИ УГКЦ до вигзду до Москви // ДА СБУ. - Ф. 65. - Спр. С - 911.3. - Т.19. - Арк. 296-301. 8. Дмитрух С. Блаженний Климент1й Шептицький про молитву у в1дроджених монастирях Студ1йського уставу /
Севаст!ян Дмитрух. - Л.: Свгчадо, 2002. - 130 с. 9. Доводка ствробтника 2-го Управлгння НКДБ УРСР I. Богданова про неправильну повед1нку Уповноваженого у справах рел^гтних культ1в при Льв1вському облвиконком1 Кучерявого у робот1 з греко-католицьким духовенством // ДА СБУ. -Ф. 3. - Оп. 145. - Спр. 7. - Т. 1. - Арк. 214-217. 10. Допов1дна записка НКДБ УРСР про показання заарештованих кер1вниюв УГКЦ // Там само. - Ф.65. - Спр. С - 9113. - Т. 18. - Арк. 195-210. 11. Запис беади начальника опергрупи НКДБ УРСР С. Карта iз генеральним в1кар1ем Перемиськог' епархп Михайлом Мельником та доктором Гавришом Костельником // Там само. - Ф. 65. - Спр. С-9113. - Т. 21. - Арк. 321-327. 12. Запис беади начальника опергрупи НКДБ УРСР С. Карта з доктором Гавришом Костельником про оргашза^ю Ыщативног групи з возз 'еднання УГКЦ з РПЦ // Там само. - Ф. 65. - Спр. С -9113. - Т. 21. - Арк. 227-229. 13. Киричук Л. Казимир Шептицький -малодо^джена заслужена постать в життi УКЦ //Мета. -10 вересня 1995. - С. 16-17. 14. Лист митрополита Андрiя Шептицького до керiвникiв Львiвськоi областi з проханням сприяти пог'здц делегацп греко-католицьmi церкви до Киева та Москви // ЦДАГОУ. - Ф. 1. - Оп. 23. -Спр. 887. - Арк. 40-42. 15. Лiквiдацiя УГКЦ (1939-1946). Документи радянських оргатв державног' безпеки. В 2 т. - К. : ПП Сергтчук М. I., 2006. - Т. 1. - 920 с. 16. Оперативне повiдомлення 2-го Управлтня НКДБ УРСР про тдготовку делегацп УГКЦ до вшзду до Москви // ДА СБУ. - Ф. 65. -Спр. С - 9113. - Т. 19. - Арк. 305-307. 17. Паращак I. Хто встане зо мною навпроти злочинщв? (Пс. 94:16) // За втьну Украгну. - 30 червня 1994. - С. 5-6. 18. Пересторога до вах братiв-iнокiв Студтського Уставу. 1945 р. //Центральний державний iсторичний архiв Украгни у Львовi (далi -ЦД1АУ у Львовi). - Ф. 358. - Оп. 3. - Спр. 325. - Арк. 25-33. 19. Послання о. Климентiя, iгумена Св. Успенськог' Лаври в Уневi для монастирiв на Полiссi. 1934 р. // ЦД1АУ у Львовi. - Ф. 358. -Оп. 3. - Спр. 325. - 14 арк.. 20. Слузi Божому Андреевi у п 'ятидесятирiччя його смерти / за ред. М. Галiв. - Нью-Йорк, 1996. - 80 с. 21. Тимчасовий правильник бiблiотеки "Студiону", складений iгуменом о. Климентiем. 1937р. // ЦД1АУ у Львовi. - Ф. 577. - Оп. 1. - Спр. 5. - Арк. 1-2. 22. Шематизм духовенства Львiвськоi архiепархii 1938 р. - Львiв, 1938. - 17 с. 23. Шептицький Я. Спогади про стрийка // Архимандрит Климентiй (Шептицький): темат. зб. Святопокровського жточого монастиря Студтського Уставу. - Вип. 9. - Львiв, 2001. - С. 27-30.
REFERENCES
1. Bab'yak A. Novi ukrayins'ki muchenyky XX st. [New Ukrainian martyrs of the twentieth century], Rym, 1990. 180 p. 2. Botsyurkiv B. Ukrayins'ka Hreko-Katolyts'ka Tserkva i Radyans'ka derzhava (1939-1950) [Ukrainian Greek Catholic Church and Soviet State (1939-1950)]. L'viv: Vydavnytstvo Ukrayins'koho Katolyts'koho Universytetu Publ, 2005. 268 p. 3. Vytyah z dopovidnoyi zapysky UNKDB po L'vivs'kiy oblastipro operatyvno-slidchu robotu u lypni 1945 r. [An excerpt from the memorandum of UNCCD in Lviv region on the operative and investigative work in July 1945] Derzhavnyy arkhiv Sluzhby Bezpeky Ukrayiny (dali - DA SBU). F. 71. Akt 9. Spr. 61. Ark. 18-20. 4. Vytyah z dopovidnoyi zapysky UNKDB po L'vivs'kiy oblasti pro operatyvno-slidchu robotu u zhovtni 1945 r. [Excerpt from the memorandum of the UNCCD in Lviv region on the operative and investigative work in October 1945]. DA SBU. F. 71. Spr. S - 9113. T. 23. Ark. 20-24. 5. Vytyah z dopovidnoyi zapysky narkoma derzhbezpeky URSR S. Savchenka do NKDB SRSR pro operatyvnu robotu po likvidatsiyi UHKTs [Excerpt from the memorandum of the Commissar of State Security of the Ukrainian SSR S. Savchenko to the NKDB of the USSR on operative work on the elimination of the UGCC]. Tam samo. F. 16. Op. 7. Spr. 4. T. 4. Ark. 254-267. 6. Vytyah z informatsiynoho zvitu pro robotu upovnovazhenoho Rady v spravakh relihiynykh kul'tiv pry Radi ministriv SRSR po URSR P. Vil'khovoho pro diyal'nist' hreko-katolyts'koyi tserkvy v 1945 r. [Extract from the information report on the work of the authorized council on religious churches under the Council of Ministers of the USSR on the Ukrainian SSR P. Wilkhovy about the activities of the Greek Catholic Church in 1945]. Tsentral'nyy derzhavnyy arkhiv hromads'kykh orhanizatsiy Ukrayiny (dali - TsDAHOU). F. 23. Spr. 1648. Ark. 155a-175. 7. Vytyah iz spetspovidomlennya UNKDB po L'vivs'kiy oblasti do NKDB URSR pro pidhotovku delehatsiyi UHKTs do vyyizdu do Moskvy [Excerpt from the special report of UNCCD in Lviv region to the NKDB of the UkrSSR on the preparation of a delegation of the UGCC to visit Moscow]. DA SBU.
F. 65. Spr. S - 911.3. T. 19. Ark. 296-301. 8. Dmytrukh S. Blazhennyy Klymentiy Sheptyts'kyy pro molytvu u vidrodzhenykh monastyryakh Studiys'koho ustavu [Blessed Klymentiy Sheptytsky about prayer in the revived monasteries of the Student Statute]. Lviv: Svichado Publ, 2002. 130 p. 9. Dovidka spivrobitnyka 2-ho Uprvlinnya NKDB URSR I. Bohdanova pro nepravyl'nu povedinku Upovnovazhenoho u spravakh relihiynykh kul'tiv pry L'vivs'komu oblvykonkomi Kucheryavoho u roboti z hreko-katolyts'kym dukhovenstvom [Reference of the employee of the 2nd Administration of the NKDB of the Ukrainian SSR I. Bogdanov about the wrong behavior of the Commissioner for Religious Affairs at the Lviv Regional Executive Committee of Kucheryava in working with the Greek-Catholic clergy] DA SBU. F. 3. Op. 145. Spr. 7. T. 1. Ark. 214-217. 10. Dopovidna zapyska NKDB URSR pro pokazannya zaareshtovanykh kerivnykiv UHKTs [Statement by the UkSSR National Security Commission for the reporting of arrested leaders of the UGCC]. Tam samo. F. 65. Spr. S-9113. T. 18. Ark. 195-210. 11. Zapys besidy nachal'nyka operhrupy NKDB URSR S. Karina iz heneral'nym vikariyem Peremys'koyi yeparkhiyi Mykhaylom Mel'nykom ta doktorom Havryyilom Kostel'nykom [Record of the conversation of the head of the operggrup of the NKDB of the UkrSSR S. Karina with the general vicar of the Diocese of Peremysh, Mikhail Melnik and Dr. Gabriel Kostelnik] Tam samo. F. 65. Spr. S-9113. T. 21. Ark. 321-327. 12. Zapys besidy nachal'nyka operhrupy NKDB URSR S. Karina z doktorom Havryyilom Kostel'nykom pro orhanizatsiyu Initsiatyvnoyi hrupy z vozz"yednannya UHKTs z RPTs [Record of the conversation of the head of the operggrup of the NKDB of the Ukrainian SSR S. Karina with Dr. Gabriel Kostelnikom on the organization of the Initiative Group on the Reunification of the UGCC from the Russian Orthodox Church]. Tam samo. F. 65. Spr. S-9113. T. 21. Ark. 227-229. 13. Kyrychuk L. Kazymyr Sheptyts'kyy - malodoslidzhena zasluzhena postat' v zhytti UKTs [Kazimir Sheptytsky is a well-deserved figure in the life of the UGCC] Meta. 10 veresnya 1995. pp. 16-17. 14. Lyst mytropolyta Andriya Sheptyts'koho do kerivnykiv L'vivs'koyi oblasti z prokhannyam spryyaty poyizdtsi delehatsiyi hreko-katolyts'koyi tserkvy do Kyyeva ta Moskvy [Letter of Metropolitan Andriy Sheptytsky to the leaders of the Lviv region with a request to facilitate the visit of the delegation of the Greek Catholic Church to Kyiv and Mosc] TsDAHOU. F. 1. Op. 23. Spr. 887. Ark. 40-42. 15. Likvidatsiya UHKTs (1939-1946). Dokumenty radyans'kykh orhaniv derzhavnoyi bezpeky. V2 t. [Elimination of the UGCC (1939-1946). Documents of the Soviet bodies of state security. 2 tones]. Kyiv: PP Serhiychuk M. I. Publ, 2006. T. 1. 920 p. 16. Operatyvne povidomlennya 2-ho Upravlinnya NKDB URSR pro pidhotovku delehatsiyi UHKTs do vyyizdu do Moskvy [Operational announcement of the 2nd Directorate of the NSCLU of the UkrSSR on the preparation of a delegation of the UGCC to visit Moscow]. DA SBU. F. 65. Spr. S- 9113. T. 19. Ark. 305-307. 17. Parashchak I. Khto vstane zo mnoyu navproty zlochyntsiv? (Ps. 94:16) [Who arises with me against the criminals? (Ps. 94:16)]. Za vil'nu Ukrayinu. 30 chervnya 1994. pp. 5-6. 18. Perestoroha do vsikh brativ-inokiv Studiys'koho Ustavu. 1945 r. [Warning to all the brothers-monks of the Student Statute. 1945]. Tsentral'nyy derzhavnyy istorychnyy arkhiv Ukrayiny u L'vovi (dali - TsDIAU u L'vovi). F. 358. Op. 3. Spr. 325. Ark. 25-33. 19. Poslannya o. Klymentiya, ihumena Sv.Uspens'koyi Lavry v Unevi dlya monastyriv na Polissi. 1934 r. [The message of o.Klimentiya, abbot of the Holy Uspenska Lavra in Uni for monasteries in Polissya. 1934]. TsDIAU u L'vovi. F. 358. Op. 3. Spr. 325. 14 ark. 20. Sluzi Bozhomu Andreyevi u p'yatydesyatyrichchya yoho smerty [Servant of God Andrew in the fiftieth anniversary of his death]. Za red. M. Haliv. N'yu-York, 1996. 80 p. 21. Tymchasovyy pravyl'nyk biblioteky "Studionu", skladenyy ihumenom o.Klymentiyem. 1937r. [Temporary rulebook for the "Studio" library, compiled by the abbot o. Klimentii. 1937]. TsDIAU u L'vovi. F. 577. Op. 1. Spr. 5. Ark. 1-2. 22. Shematyzm dukhovenstva L'vivs'koyi arkhiyeparkhiyi 1938 r. [Shematism of the clergy of the Lviv Archdiocese in 1938]. L'viv, 1938. 17 p. 23. Sheptyts'kyy Ya. Spohadypro stryyka [Memories of the stray]. Arkhymandryt Klymentiy (Sheptyts'kyy): Tematychnyy zbirnyk Svyatopokrovs'koho zhinochoho monastyrya Studiys'koho Ustavu. Vol. 9. L'viv, 2001. pp. 27-30.
Дата надходження: 10.06.2017р.
