CC BY
32
УДК 94 (477)
В. З. Чорнописька
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету "Львiвськоi полггехшки", фахiвць деканату повноi вищоi освiти, канд. ютор. наук
ОСТАНН1Й ПЕР1ОД ЖИТТЯ АРХИМАНДРИТА КЛИМЕНТЫ
ШЕПТИЦЬКОГО (1947-1951 рр.) (НА ОСНОВ1 АНАЛ1ЗУ ОСОБОВО1 КРИМ1НАЛЬНО1 СПРАВИ)
© Чорнописька В. З., 2015
На основ! ар\1вни\ документiв, що перебували до останнього часу пщ грифом "щлком таемно", висвiтлюeться останнш перiод життя архимандрита Климентiя Шептицького. Аналiзуються насильницьк дй оргашв МДБ, моральна та фiзична шкода, яку вони завдали К. Шептицькому. Ощнений приклад його твердо! позицй у питаниях вiри, вщстоюванш прав вiрних.
Ключовi слова: Климеитiй Шептицький, архимандрит, органи МДБ, допити, постанова, в'язниця.
В. З. Чорнопыська
ПОСЛЕДНИЙ ПЕРИОД ЖИЗНИ АРХИМАНДРИТА КЛИМЕНТИЯ
ШЕПТИЦКОГО (1947-1951 гг.) (НА ОСНОВЕ АНАЛИЗА ЛИЧНОГО УГОЛОВНОГО ДЕЛА)
На основе архивных документов, находящихся до последнего времени под грифом "совершенно секретно", освещается последний период жизни архимандрита Климентия Шептицкого. Анализируются насильственные действия органов МГБ, моральный и физический ущерб, причиненный ими К. Шептицкому. Оценивается пример его твердой позиции в вопросах веры, отстаивании прав верующих.
Ключевые слова: Климентий Шептицкий, архимандрит, органы МГБ, допросы, постановление, тюрьма.
V. Z. Chornopyska
THE LAST PERIOD OF LIFE ARCHIMANDRITE CLYMENTIY SHEPTYTSKY (1947-1951 YEARS)
Based on archival documents, which were until recently classified as "top secret" and highlighted the last period of life Archimandrite Clement Sheptytsky. Analyzes the violence of the MGB, moral and physical harm caused to them K. Sheptytsky. Evaluated example of its firm position in matters of faith, defending the rights of believers.
Key words: Clement Sheptytsky, Archimandrite, MGB bodies, questioning, ruling, prison.
Постановка проблеми. У сучасних наукових дослвдженнях чшьне мкце посвдае проблема вивчення процесiв лшввдаци Греко-католиць^' церкви (ГКЦ). Незважаючи на значний науковий штерес до цього питання, дослщжувана тематика ще не стала об'ектом комплексного вивчення науковцями, що певною мiрою пояснюеться засекречешстю значноi кшькосл джерел.
Потребуе поглибленого наукового вивчення роль духовенства у збереженш ГКЦ, що особистим мученицьким прикладом заклало фундамент церкви, яку не змогла знищити радянська влада. У цьому зв'язку вагому наукову цштсть, пiзнавальне й практичне значення мае дмльшсть отця Климентм Шептицького у сучасному нацiонально-культурному ввдродженш украшського народу, формуваннi релiгiйноi парадигми, розбудовi церковних структур ГКЦ.
Мета дослщження. На основi особовоi кримiнальноi справи проаналiзувати останнiй перiод життя архимандрита студитського чину К. Шептицького у 1947 - 1951 рр.
Стан дослщження. Джерельною базою статп е особова справа 74978 (у двох томах) К. Шептицького [19-20], що збер1гаеться в Галузевому державному архiвi Служби безпеки Украши (м. Ктв) у фондi 06. Слiд зазначити, що автор вперше ввела у науковий обiг документи процесуального та бiографiчного характеру К. Шептицького, що власне i становить наукову новизну цiеi публiкацii.
Особливоi уваги в дослвдженш заслуговують спогади спiвв'язнiв архимандрита Р. Новосада [9] та I. Кривуцького [6], опублжоват у тематичному збiрнику "Архимандрит Климентiй (Шептицький)".
На сторшках перiодичних видань Украши також публшувалися статтi про iгумена, яю, незважаючи на популярний характер i розраховування на масового читача, мютять певну iнформацiйну цiннiсть. Так, у 1993 р. ствв'язень iгумена Орест Дворников опублшував у газетi "За вшьну Украшу" невелику статтю "Климентий Шептицкий в моей жизни" [2]. Чимало щкавих фактiв мiститься у спогадах Василя Конашевича-Сагайдачного, опублiкованих у журналi "Сучастсть" [5]. Це були першi публiкацii про К. Шептицького у незалежнш Украiнi.
Окремi аспекти останнього перюду життя архимандрита Климентм мiстяться у публiкацiях М. Марущака "Винним себе не визнаю" (1995 р.) [7] та I. Паращака "Хто встане зо мною навпроти злочинщв" (1994 р.) [10], надрукованих у релiгiйному часописi "Мета".
Серед сучасних украшських науковцiв до вивчення життя та духовно!' спадщини архимандрита Климентм найбшьше спричинилися Севастмн Дмитрух [3], Мануш Пишкевич [11], 1гор Мицько [8], 1рина Пiкулик та Любимир Сеник [12]. Як сввдчить аналiз iсторiографiчних праць, сьогоднi практично ввдсутш наукововиваженi публiкацii, у яких би дослщжувалася задекларована проблематика. Найбшьше дослвджувана тематика проаналiзована у працях Вштори чорнописько!' [15, с. 250-255; 16, с. 37-43; 17, с. 141-146].
Виклад основних положень. З метою остаточного припинення опозицшно' кампанй духовенства ввдносно Iнiцiативноi групи та радянськоi влади, а ввдтак позбутися одного з найавторитетнiших священиюв та позбавити ГКЦ фактичного керiвника в особi К. Шептицького, у внутршшх органах УРСР 30 травня 1947 р. прийнято постанову про його арешт [19, арк. 3]. Пвдставами для цього для начальника управлшня МДБ у Львiвськiй обласп, генерала-лейтенанта Воронiна стали, одержанi ввд майора Божко, данi про "ворожу радянському ладовГ' i органiзацiйну, i безпосередню дiяльнiсть архимандрита Климентм в перюд до 1938 р., тд час нiмецькоi окупацii Галичини та тсля 1944 р. [19, арк. 1] .
Зокрема видавничу дмльшсть К. Шептицького пов'язували з друком "iдейно-ворожоi" лiтератури, яку найбшьш повно, на думку слщчого МДБ, ввдображали цитати "Пам'ятки з Унева", виданоi у 1937 р., у якш зазначалося, що "кровожерлива бшьшовицька Москва надумала знищити церкву в iм'я Бога на всш земнiй кут ..." [19, арк. 2]. Наступним аргументом було те, що К. Шептицький був впливовою особою у формуванш нацiонального руху та здшснював у цьому напрямку практичнi ди: пiдтримував зв'язки з керiвниками пiдпiльних структур ОУН та УПА, ввдкрив разом з ченцями лiкарню для поранених повстанщв, переховував !'х у монастирi (кртвка
була виявлена 17 шчня 1946 р.) та систематично, в усiх очолюваних ним студитських монастирях, ввдбувалися богослужшня за полеглих у боротьбi за незалежну Украшу.
Як бачимо, слiдчi НКДБ зробили так, що в обвинувальному висновку мктилися "злочини" винятково полгтичного характеру, i лише в останньому пункт (з восьми) К. Шептицькому iнкримiнували активне поширення католицизму в кра1 [19, арк. 2]. Проте i це, здавалося б релтйне обвинувачування, мало полiтичне забарвлення, оскГльки ГКЦ була забороненою в СРСР.
5 червня 1947 р. К. Шептицького заарештовано, як згадують сучасники, пiд час молитви у келй. У кiмнатi проведено обшук, у результатi якого знайдено антирадянську лгтературу та два плакати ОУН iз зображенням у центрi нащонального тризуба та пвдписом "Слава Украт! Героям слава!", що були сховаш у диванi спальнi [19, арк. 7]. Однак за сввдченням тогочасних монахiв, листiвки сфабрикували та подкинули працiвники МДБ [3, с. 117], шшою пiдставою такого припущення е те, що у келii дивана не було, а стояло дерев'яне лiжко. Отже, це дае пвдстави вважати, що i ця, i iншi подiбнi дописи фальсифiкували для звггаосп про свою роботу пращвники МДБ.
Опис особистого майна, складеного 5 липня 1947 р., мютив 7 пункта (свiдоцтво про народження, паспорт, грошi у сумi 4436 карбованщв та iн.) [19, арк. 7]. Проте наступного дня працiвники МДБ провели черговий обшук, внаслвдок якого конфккували перiодику (масою 6 кг) [14, арк. 8] та бiблiотеку ( близько 3000 томiв), як належали ув'язненому [19, арк. 9].
Очевидно, що з метою залякування монахiв та мешканцiв села його везли на ввдкритш вантажiвцi, мiж двома солдатами з демонстративно наставленою зброею. Архимандрит Климента змiг тшьки вклонитися людям, якi стояли бшя своiх домiвок, та поблагословити село [8, с.104].
Пiсля двох допита у внутрiшнiй в'язницi УМДБ м. Львова о. Климентш звинуватили в антирадянськш дiяльностi i у сшвпращ iз Ватиканом, якi були передбачет статтями 54-1 "а" та 54-2 Кримшального Кодексу УРСР [1, с. 41], попередньо ознайомивши пiдсудного з постановою про звинувачення в якосл обвинуваченого [19, арк. 337]. Архимандрит заперечив винесений вирок та свою вину, акцентуючи на тому, що полгтикою не займаеться.
Згвдно з розпорядженням оргашв держбезпеки УРСР за №3/4/1571 (ввд 26 червня 1947 р.) о. Климентш 27 червня переведено до Киева у внутршню в'язницю МДБ УРСР [18, арк. 6]. Проаналiзувавши джерельну базу, розушемо те, що саме тут найбшьше знущалися над 78-рГчним чоловшом. Про це сввдчить iнформацiя про тчт допити, що зберiгаеться в особовш справi К. Шептицького за № 3103 в шформацшному центрi УВСД Володимирсь^' в'язницi [3, с. 119].
"Виклик" - це невеличкий клаптик паперу, на якому вказане прiзвище в'язня, дата i час допиту та прiзвище слiдчого. Для iлюстрацii нелюдського ставлення до Ггумена достатньо iз 45 таких документiв проаналiзувати три: 29 серпня 1947 р.: допит ввдбувався ввд 23.00 до 2.30, 2 вересня поточного року - ввд 23.00 до 2.00, 16 вересня - ввд 22.10 до 0.35. З метою психiчного виснаження допити проводилися вночi [3, с. 118].
Аналiз протоколiв сввдчить про те, що на початковому етат слвдства архимандрит ршуше заперечував будь-яю звинувачування у спiвпрацi з пвдпшлям, i як духовна особа полггикою не займаеться. Проте, добре шформоваш працiвники МДБ, на основГ допита шших священикiв, змусили К. Шептицького визнати, що в монастирi була крт'вка, монахи систематично допомагали повстанцям медикаментами та пвдтримували з ними зв'язки [19, арк. 191].
СлвдчГ намагалися iнкримiнувати архимандриту якомога бшьше звинувачувань, тому наводили чимало прикладiв Гз свiдчень настоятельки студитського монастиря Олени Вп~ер, яка внаслiдок виснажливих допита розповша, що особисто була членом УПА, а також монахиш та монахи Студитського чину надавали постшну медичну та матерГальну допомогу повстанцям, виховували в своi'х штернатах i'х дГтей, з дозволу К. Шептицького [19, арк. 198 - 209]. На вимогу радянських оргашв, вш пвдтвердив отриману ними шформащю, проте заперечивши у нш будь-якГ елементи полгтики, спростувавши соцГальну дГяльнГсть чернецтва християнським обов'язком.
Слвд зазначити, що незважаючи на психолопчний тиск шд час допитiв, архимандрит не назвав жодних прiзвищ живих священиюв чи пiдпiльникiв, а лише пвд тиском фактiв пiдтверджував ввдому працiвниками МДБ iнформацiю.
Постанова про арешт яскраво шюстрюе те, що головним обвинувачуванням було не тшьки допомога пiдпiллю, але насамперед намагання налагодити контакт iз проводом ОУН. Спочатку К. Шептицький пояснював сво!' кроки виконанням завдання, яке поставило радянське керiвництво перед ушатською делегащею у Москвi. Проте, внаслiдок наведених слвдчими фактiв iз протоколiв шших допитуваних був змушений прийняти !'х основнi аргументи. Основною метою, якою вш керувався, було звернення за допомогою, шоб скористатися засобами та можливостями ОУН у справi передавання до Ватикану шформацй про лжввдацда радянською владою ГКЦ та знищення духовества [19, арк. 171-177]. Як бачимо, К. Шептицький старався будь-якими способами спонукати Ватикан до офщшних заяв i протеста на пвдтримку переслiдуваних.
Ознайомлюючись з матерiалами кримiнальноi справи, автор звернула увагу, насамперед, на те, що, по-перше, допити проводили росшською мовою, а це було порушенням радянських закотв про ведення судочинства рiдною мовою. По-друге, протоколи писали зовсiм нелiтературною мовою. Важко повiрити у те, що К. Шептицький, маючи двi вищi европейськi освiти, мiг вiдповiдати на запитання слвдчого, використовуючи такi "вишукаш" термiни, як "лица", "связи", "преступная среда", "руководящий состав", "реакционное греко-католическое духовенство". Усе, очевидно, було набагато простше, Климентiй Шептицький ввдповвдав укра'нською мовою, а слвдчий писав протокол росшською мовою, намагаючись ввдповда подати термiнологiею тогочасного радянського судочинства, у якому б фкурували особи, зв'язки, i звичайно "злочинна дiяльнiсть" .
Спiвв'язнi архимандрита у Ктвськш в'язницi розповiдають про те, що присутшсть у камерi о. Климентм, його поведiнка, ввiчливе i доброзичливе ставлення створювало вiдповiдну атмосферу зразково!' поведiнки усiх присутнiх. "Спостерк'аючи щоденно за поведiнкою о. Климентм, за його справжньою посвятою Богов^ незаперечною вiдданiстю вiрi сво'х предюв, любов'ю до свого знедоленого народу, я вже тодi мiркував собi (як згадував один iз ств'язтв), що такi люди повиннi бути зачислет в список тих багатьох мучениюв, святих, якими заповнений наш церковний календар. Вже тодi я розушв, що мав щастя спшкуватися зi святою людиною. Коли закшчилось слiдство, я з превеликим жалем розставався з небуденною людиною, ангельсько!' доброти i душевно!' щедростi" [9, с. 78-79]. У його особi поеднувалася висока духовнiсть, освiченiсть i надзвичайно багатий життевий досвiд. Його перебування в в'язницi було наочним доказом злочинно' сутi бшьшовицько' системи [6, с. 74].
Згвдно зi свiдченням Й. Кладочного, який мав можливють пiд час очно!' ставки розмовляти з о. Климентом, архимандрит дав оцшку ув'язненню: "Для мене тюремна камера - це монаша келм. Живу так, як жив би в монастир1 Тшуся тим, що можу багато молитися, що можу все те переносити та жертвувати себе Господу Богу" [4, с. 3]. Уш труднощi в'язничого життя - тчт допити, шантаж, залякування, переведення з одного мкця на шше - архимандрит переносив так, як вимагала цього церковна догматика.
Слвдстство тривало 7 мюящв i 15 сiчня 1948 р. слiдчi прозвiтували про його завершення та пвдготували обвинувальний вирок за статтями 54-1 та 54-2 Кримшального кодексу - зрада батькiвщинi. Постановою засвдання особливо!' наради при МДБ СРСР ввд 28 лютого 1948 р. Шептицький Климентш 1ванович, 1869 р. н., засуджений до 8 роюв виправно-трудових таборiв з конфюкащею майна на основi статей 54-1 А, 54-11 Кримшального Кодексу УРСР [20, арк. 9]. Шсля оголошення вироку, архимандрита ввдправили до Москви у внутршню в'язницю МДБ СССР. Зi спогадiв про цю подiю у житп о. Климент1я, Й. Кладочний згадував, що так само виглядали першi мученики та юповщники у римських в'язницях [4, с. 4].
10 березня 1948 р. помiчник начальника ввддшу "А" Кривицький зробив запит на iм'я заступника начальника в'язничного управлшня МВС ССР Стефанова про призначення мкця
ввдбування термшу для ув'язненого [19, арк. 346]. 15 березня 1948 р. начальником тюремного управлшня МВС ССР, полковником Волхонським видана постанова про скерування К. Шептицького у Володимирську в'язницю, керiвником яко!' був шдполковник Желваков [19, арк. 347].
Перебування о. Климентя у в'язницi описував у мемуарах ктвський лiкар Орест Дворников. Вш писав про те, що його знайомство з Климентом Шептицьким справило велике враження на нього, позаяк це була високоосвiчена, культурна й щира людина з велико!' букви [2, с. 7].
Аналiз архiвних документiв свiдчить про те, що бшьшу частину свого перебування у в'язнищ о. Климента провiв у медичному корпусi. На заявах, iз проханнями дозволу про ввдввдування iгумена, завжди е одна ввдповвдь: "Отказать". Його особиста справа була за № 751, однак який номер мав шумен неввдомо [2, с.122].
25 лютого 1950 р. ввддш "А" МДБ СРСР видав черговий наказ про його переведення до в'язнищ м. Верхньо-Уральськ Челябшсько!' области Метою таких перемщень було фiзичне виснаження засудженого. За неввдомих причин наказ не було виконано, ввдповвдно архмандрит продовжував перебувати у Володимирi [2, с.121] .
1 травня 1951 р. о 21 год. 30 хв. лiкарi Володимирсько!' в'язнищ констатували смерть о. Климентш Шептицького. Що ж стосуеться конкретшших факта смертi архимандрита, то варто звернутись до медично!' доввдки лiкарiв Володимирсько!' в'язницi МДБ СРСР, у якш повiдомлялося про те, що 1 травня 1951 р. о 21 год у в'язничнш лшарт помер в'язень Шептицький Климентш 1ванович, 1869 року народження. Вш перебував на стацiонарному лiкуваннi пвд лiкарським наглядом з дiагнозом загальний артериослероз, гiпертонiя, декомпенсований порок серця, похилий вш. Хворий помер ввд слабкостi серцево-судинно!' системи [19, арк. 351]. Просто i зрозумшо, тби й не було виснажливих допита, в'язницi.
Похорон о. Климентiя ввдбувся 3 травня о третiй годиш ночi. Про процедуру захоронення розповвдала В. Ларiна, колишня працiвниця Володимирсько!' в'язницi. "Померлого роздягнули, обгорнули у простирадло, взяли на ношi i винесли на мюьке кладовище, що знаходиться поруч в'язницi. Тшо кинули в зазделегвдь приготовану яму i засипали землею, не залишаючи жодних позначок". Варвара Iванiвна стверджуе, що до ями вкидали пляшечку iз запискою, на якiй вказувалося прiзвище, дата народження i смертi [14]. Однак першi спроби вiднайти його тлшш рештки виявилися невдалими.
Широкому загалу вперше стало ввдомо про смерть К. Шептицького взимку 1955 р. з урядового вюника апостольського вiзитатора украïнцiв у Захвднш Gвропi. Часопис надрукував коротку бюграфто архимандрита Климента, наголосивши на "богоугодному мученицькому життi у засланш, що повинно бути нам запевненням духовного i нащонального оновлення" [17, с. 46]. Детально!' шформаци про смерть не було, вона грунтувалася на розрiзнених спогадах ув'язнених, яю дали можливiсть лише констатувати смерть К. Шептицького. Тому до кшця 1980-х роюв не було ввдомо точно!' дати смерт та мюця поховання, лише висувалися певнi припущення.
У липнi 1989 р. комк1я полiтбюро ЦК КПРС за додатковим вивченням матерiалiв, пов'язаних iз репрес1ями, розглянули запит i заяву громадянина ПНР Шептицького Яна Казимира, племшника iгумена, у якiй було прохання поввдомити дату i мiсце смерт та захоронення Шептицького Климента 1вановича. 26 липня 1989 р. Комгс1я вiдповiла на запит, констатуючи дату смерп [21, с. 93].
29 травня 1991 р. прийнята постанова про реабШтащю Климента Шептицького. У нш зазналося, що "матерiали додатково!' перевiрки будь-яких доказiв виновностi Шептицького К. I. у здшсненш злочишв, передбачених ст. 54-1 А, 54-2 Кримшального кодексу УРСР, не добуто. Таким чином, матерiалами справи встановлено, що в дiях Шептицького К. I. немае складу злочину, передбаченого статтями 54-1 А, 54-2 КК УРСР, i вш був ув'язнений необгрунтовано" [20, арк. 56 - 58].
До сьогодт неввдомо, де похований Климентш Шептицький. Yci спроби, до яких вдавався архiвно-реабiлiтацiйний вiддiл управлiння Служби безпеки Украши у Львiвськiй обласп з метою пошукiв могили цумена, залишилися безрезультатними. Працiвники в'язнично!' адмтстраци того часу не вели облшу могил та похованих у них в'язтв. Однак пошуки продовжуе оргатзацш "Володимирський некрополь". Монахи Унiвськоï лаври привезли з Украши кам'яний хрест з написом та фотографiеï Климентш Шептицького i встановили його бшя в'язничноï стiни, на мiсцi поховання в'язтв [18, арк. 83].
У верест 1999 р. Сврейська Рада Украши, за врятування евре1в, посмертно присвоша Климентiю Шептицькому звання "Праведник свпу" [18, арк. 90].
27 червня 2001 р. Святшший Отець 1ван Павло II Папа Римський шд час свого приïзду на Украшу проголосив Климентш Шептицького Блаженним, показавши цшому свiтовi його геройську готовшсть радикально i самовiддано служити церквi i народу. Його життя i духовний подвиг -яскравий приклад мучеництва за Христову вiру [1, с. 42].
12 липня 2007 р. у день св. апостолiв Петра i Павла, заклали i освятили нарiжний камшь храму блаженних священомучениюв Климентш та Леонтш за проектом архiтектора Романа Сулика. Сакральна споруда ввдповщае мiсцевому ландшафтов^ куполи спроектовано iдентично iз монастирськими, тому церква гармоншно виглядае на rai архггектурного ансамблю Унiвськоï лаври. 29 червня 2008 р. в день пам'ят украшських новомученикiв ввдбулося освячення новозбудованого храму [13, арк. 114].
12 листопада 2008 р. президент Польщi Лех Качинський у Варшавi вручив iеромонаху Венидикту (1гумену Унiвськоï лаври) державну нагороду блаженному Климентто Шептицькому (посмертно) [13, арк. 122].
Висновки. Отже, незважаючи на активний ф!зичний та моральний тиск, арешт, виснажливi допити, доноси, аморальну поведiнку органiв МДБ архимандрит Климентш Шептицький ввдкрито заявив про свою непримиренну позищю щодо переходу в православ'я, твердо вщстоював не лише власт релiгiйнi переконання, але i Греко-католицько!' церкви загалом, св1домо нехтуючи сво!'м здоров'ям i життям, заради власно!' в1ри, фактично протиставив себе тоталггарнш системi. Подвижницьке життя К. Шептицького е яскравим та показовим прикладом справжнього служшня Греко-католицькш церкв^ щирого патрiотизму, переконаностi у справедливости сво1х переконань, вiдстоюваннi християнських моральних засад, незважаючи на складнiсть ситуаци, у як1й опинився, Греко-католицька церква юридично радянською владою лшввдована, а його ув'язнено та засуджено.
1. Баб'як А. Новi укртнсьт мученики ХХ ст. / Андрш Баб'як. - Рим, 1990. - 180 с. 2. Дворников О. Климентий Шептыцкый в моэй жызни / Орест Дворников // За втьну Украту. -28 Ычня 1993. 3. Дмитрух С. Блаженний Климентш Шептицький про молитву у вiдроджених монастирях Студшського уставу / ieромонах Севастiян Дмитрух. - Л.: Свiчадо, 2002. - 130 с.
4. Кладочний Й. А. Остання зустрiч з о.архимандритом Климентieм Шептицьким. Рукопис / Йосиф Кладочний // Постуляцшний центр беатифжаци i канотзацп святих УГКЦу мiстi Львовi.
5. Конашевич-Сагайдачний В. Зустрiч. Документ кторп / Василь Конашевич-Сагайдачний // Сучастсть. - 1991. - № 3. - С. 67-72. 6. Кривуцький I. Зустрiч з отцем архимандритом Климентieм Шептицьким / 1ван Кривуцький // Архимандрит Климентш (Шептицький): Тематичний збiрник Святопокровського жточого монастиря Студшського Уставу. - Вип. 9. -Львiв, 2001. - С. 73-75. 7. Марущак М. Винним себе не визнаю / М. Марущак // Мета. - 18 серпня 1995 р. 8. Мицько I. Святоуспенська Лавра в Уневi (ктець ХШ ст. - ктець ХХ ст.) / 1гор Мицько. -Львiв: Свiчадо, 1998. - 328 с., ш 9. Новосад Р. Зустрiч i стльне перебування з архимандритом Климентieм Шептицьким /Роман Новосад //Архимандрит Климентш (Шептицький): Тематичний збiрник Святопокровського жточого монастиря Студшського Уставу. - Вип.9. - Львiв, 2001. -
С. 76-79. 10. Паращак I. Хто встане зо мною навпроти злочинщв? (Пс. 94:16) / 1гор Паращак //За втьну УкраТну. - 30 червня 1994. - С. 5-6. 11. Пишкович М. Iсторiя Свято-УспенськоТ УтвськоТ Лаври та студшського монашества / ieродиякон МануТл Пишкович. - Львiв: Свiчадо, 2005. -172 с. 12. ПТкулик Н, Сеник Л. Климентш Шептицький - слуга Божий / Надiя Шкулик, Любомир Сеник. -Л.: Свiчадо, 1997. - 64 с. 13. Помер отець Климентш граф Шептицький, кумен Студитського уставу // Урядовий вюник Апостольського Вiзиmаmора украТнщв у Захiднiй Сврот. - Ч. 1. - Счень -березень, 1955. - С. 46. 14. Спогади В. I. ЛартоТ. Рукопис / В. I. ЛартоТ. // Постуляцшний центр беатифжаци i канотзаци святих УГКЦу мiстi Львовi. 15. Чорнописька В. Дiяльнiсть Климентiя Шептицького в перюд тмецько'Т окупацй' (1941-1944 рр.) / Вiкmорiя Чорнописька // Волинсью юторичн записки: Збiрник наукових праць / Вiдп. ред. д-ра ют. наук, доцента С. М. Мщука. -Житомир: Вид-во ЖДУ iм. I. Франка, 2010. - Т.5. - С. 250-255. 16. Чорнописька В. К. Шептицький i студитсьт монасmирi як осередки громадсько-культурного життя СхiдноТ Галичини (19121939 рр.) / Вiкmорiя Чорнописька // Часопис украТнськоТ ютори / за ред. д-ра ют. наук, професора А. П. Коцура. - К., 2009. - Вип.18. - С. 37-43. 17. Чорнописька В. Церковно-релтйний комплекс УГКЦ тд керiвницmвом К. Шептицького в перюд руйнування (друга половина 40-х рр. ХХ ст.) / Вiкmорiя Чорнописька // Науковi записки Тернотльського нащонального педагогiчного утверситету iменi Володимира Гнатюка. Серiя: iсmорiя / За заг. ред. проф. I. С. Зуляка. -Тернотль: Вид-во ТНПУ iм. В. Гнатюка, 2010. - Вип. 1. - С. 141-146. 18. Архiв СвятоуспенськоТ УтвськоТ лаври (АСУЛ), ф. 15, спр. 2, арк. 478. 19. Галузевий державний архiв Служби безпеки Украгни (ГДА СБУ), ф.06, спр. 74978, Т. I. , арк. 357. ГДА СБУ, ф.06, спр. 74978, Т. II. арк. 73. 20. Шептицький Я. Отець Климентш Шептицький. Життепис на пiдсmавi архiвних маmерiалiв родини Шептицьких / Ян Казимир Шептицький. [перекл. з пол. Нади Пжулик, Любомира Сеника; перкл. з франц. Жтет Максимович]. - Львiв: Свiчадо, 1996. - 93 с.
