CC BY
24
УДК 348.06
Вiкторiя Чорнописька
Навчально-науковий шститут права та психологи Нацюнального ушверситету "Львiвська полггехшка",
кандидат iсторичних наук, асистент кафедри теорп та фшософп права
КАНОН1ЧНО-ЗАКОНОДАВЧА БАЗА МОНАСТИР1В СТУД1ЙСЬКОГО УСТАВУ: 1СТОРИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ
На основi грунтовного аналiзу значнот джерельноТ бази в iсторико-правовому контекстi проаналповано канонiчно-законодавчi документи монастирiв Студiйського уставу. "Загальний Тишкон" взорувався на древш монаш1 типiкони та на схщну традицiю чернецтва, яку запровадили у Киево-Печерськш Лаврi Св. Антонiй i Св. Теодозiй Печерськi. Вiн складався iз п'яти частин, що тематично подшялися на окремi глави i загалом мiстили 957 статей, та примiток-коментарiв (324 позицн). Джерельною базою слугували твори Св. Отцiв, монаш1 типiкони вiд найдавн1ших i до сучасних iгумену, монастирськi правила, устави, служебники, патерики, науковi богословськi та кторичш прац1 вiзантiйськот, мелх^ськот, грецькот, латинськот, шмецькот, французькот, росшськот та укратнськот кторюграфн, тобто iгумен Климентш (Шептицький) використовував усi доступнi на той час джерела про схщне чернецтво. Порiвняння "Загального Тишкону" з двома попередшми, Скнилiвським та Ушвським, яскраво свiдчить про його науковкть, грунтовнiсть, вичерпнiсть та глибоку схщну духовшсть, вiдтак вiн став найповшшим "Типiконом" чернечого життя мона\1в Студшського уставу, якого вони дотримуються i тепер.
Ключовi слова: канонiчно-законодавча база; тишкони; iдеологiя; Климентiй Шептицький; студшське чернецтво; монастир; монахи.
Виктория Чорнописька
КАНОНИЧЕСКИ-ЗАКОНОДАТЕЛЬНАЯ БАЗА МОНАСТЫРЕЙ СТУДИЙСКОГО УСТАВА: ИСТОРИКО-ПРАВОВОЙ АСПЕКТ
На основе детального анализа большой источниковой базы в историко-правовом контексте анализируются канонически-законодательные документы монастырей Студийского устава. "Общий Типикон" основывался на древних монашеских типиконах и на восточной традиции монашества, которую ввели в Киево-Печерской Лавре Св. Антоний и Св. Феодосий Печерские. Он состоял из пяти частей, тематически разделенных на отдельные главы, что в общем содержали 957 статей, и примечаний-комментариев (324 позиции). Ключевой базой стали произведения Св. Отцов, монашеские типиконы - от древнейших и до современных игумену, монастырские правила, уставы, служебники, патерики, научные богословские и исторические труды византийской, мелхитской, греческой, латинской, немецкой, французской, русской и украинской историографии, то есть игумен Климентий (Шептицкий) использовал все доступные на то время источники о восточном монашестве. Сравнение "Общего Типикона" с двумя предыдущими, Скниловским и Унивским, ярко свидетельствует о
его научности, основательности, полноте и глубокой восточной духовности, поэтому он стал полным "Типиконом" монашеской жизни монахов Студийского устава, которого они придерживаются и в настоящее время.
Ключевые слова: канонически-законодательная база; типиконы; идеология; Климентий Шептицкий; Студийское монашество; монастырь; монахи.
Victoriya Chornopyska
Institute of Jurisprudence and Psychology Lviv Polytechnic National University Department of Theory and Philosophy of Law
Ph. D.
CANONICALLY-LEGISLATIVE FRAMEWORK STUDITE ORDER: HISTORICAL AND LEGAL ASPECTS
Based on a thorough analysis of sources in a significant historical and legal context analyzes canonical-legal documents Studite Order. "General Typicon" vzoruvavsya the ancient monastic Typicon and the Eastern monastic tradition introduced in the Kyiv-Pechersk Lavra St. Anthony and St. Theodosia Caves. It consisted of five parts, thematically divided into individual chapters in total containing 957 articles, notes and comments - 324 positions. The source base served as the works of St. Fathers, monastic Typicon from ancient to modern abbot, monastic rules, statutes, Missal, paterikon, scientific theological and historical works of Byzantine, Melkite, Greek, Latin, German, French, Russian and Ukrainian historiography, that is, abbot Clement (Sheptytsky) used all available sources at the time of Eastern monasticism. Comparison of "General Typicon" from the previous two, and Sknylivska Univ clearly indicates its scientific, sound, exhaustive and deep Eastern spirituality, so it became the most complete "Typicon" religious life of monks Studite order, which they observe in the present.
Key words: canonical-legal framework; Typicon; ideology; Clement Sheptytsky; Studite monk; monastery; monks.
Постановка проблеми. У сучасних релтезнавчих, юторичних та правових дослщженнях чшьне мюце посщае проблема вивчення суспшьно-полггично].', нацюнально-культурно1 та державно-правово1 ролi Церкви. Проте, незважаючи на такий активний науковий штерес до зазначено1 тематики, дослщжувана проблематика потребуе i надалi поглибленого наукового вивчення. Зокрема, до сьогодш поза увагою украшських юториюв залишаеться дiяльнiсть украшського Студшського чернецтва взагалг Попри усю змшнють юторично1 дол^ принципове й навггь демонстративне вщсторонення вщ свггського життя, монастирi були своерщними шдика-торами суспшьно-полггично1 та релтйно1 ситуацп в Украш, безпосередньо чи опосередковано впливаючи на суспшьство, були важливим чинником його духовного поступу, формування культурного потенщалу та громадсько1 думки.
Аналiз дослiджуваноï проблеми. Великий штерес серед перших праць з означено1 проблематики викликае юторична розвщка С. Korolevskij "Le Métropolite André restaurateur de la vie monastique orientale pure. Les Studites" (К. Королевський "Митрополит Андрей - вщновитель чистого схщного монашого життя. Студити." - Переклад автора), яка е частиною знано1 його монографи про Митрополита Андрея. Дослiдженню студшського чернецтва у богословському та юторико-каношчному аспекп присвячена монографiя Й. Дачкевича "Святий Теодор, iсповiдник, iгумен студитський i монастирi Студитського Уставу в Украш". Доволi грунтовними, побудованими на широкш джерельнiй базi е дослщження iгумена Святоуспенсько! Унiвськоï Лаври
Теодора (Мартинюка), що стосувались канонiчних аспекпв розвитку Студiйського чернецтва, зокрема, його докторська дисертащя з канонiчного права "Caratteristica giuridica dei gradi della consacrazione monastica. II Tipico generale dei monasteri studiti nel contesto della tradizione monastica e del CCEO" ("Юридична характеристика ступенiв монашого посвячення. Загальний Типiкон студiйських монастирiв у контекстi монашо! традицп та ККСЦ").
Знаковим для юторюграфп дослщжувано! проблеми став вихiд збiрника матерiалiв конференцiй "Студiйське монашество". На особливу увагу серед статей збiрника заслуговуе iсторична розвiдка iгумена Теодора (Мартинюка) "Вщновлення студiйського чернецтва слугою Божим Митрополитом Андреем i блаж. прпмч. Климешгем" у якш автор, на основi першоджерел, висвiтлюe розвиток каношчно-законодавчо! бази студiйського монашества. Варто зазначити, що сьогодш у чернечiй сшльнот спостерiгаеться пiдвищений iнтерес до вивчення студшсько! проблематики, результатом яко! е чимало наукових праць - богословських, каношчно-правових та богословсько-теологiчних, створення спецiалiзованого архiву, органiзацiя наукових конференцш.
Мета статт - проаналiзувати каношчно-законодавчу базу монастирiв Студiйського уставу в юторико-правовому контекстi.
Виклад основного MaTepiany. Усвiдомлюючи важливiсть вiдновлення та збереження автентичного Схщного чернецтва в ГКЦ, Митрополит Андрей у 1918 р. призначив свого брата iерм. Климентя (Шептицького) настоятелем Скнилiвсько! Лаври - головного духовного осередка ченщв Студшського уставу. 1гумен Климентiй проявив себе не лише як компетентний оргашзатор економiчно-господарського життя студшсько! спiльноти, але насамперед став духовним наставником та учителем молодих монахiв, оскiльки новщят зi Львова перемiщено до Унева. Щц його офiцiйним й неофщшним патронатом створювалася духовна атмосфера серед ченщв та формувалася модерна щентичнють монастиря Студшського уставу в ру^ схщно! традицп. Переконливим доказом того, що Ушвська Лавра пiд керiвництвом iгумена Климентiя здобула визнаний авторитет, е спогади православного епископа Свлопя, який у 1919 р. у супроводi Митрополита Андрея вдруге вщвщав Лавру. "Ми оглянули цей монастир. Настоятелем був другий брат Митрополита. Ревне стремлшня наслщувати Схщне чернецтво вщчувалося серед брати дуже сильно. Вони справляли враження фана^в ще! справи, iз запалом натхненно звершували свое служiння, захопленi поставленим перед ними щеалом" [1, с. 306].
Вщповщно до друкованих iсторичних джерел студшського чернецтва, монаших звича!в, брати Митрополит Андрей та ^умен Климентш (Шептицью) працювали над пiдготовкою нового "Тишкону" пщ назвою "Установи (конституци) Успенсько! Лаври в Уневi" (1920 р.), що мав на мет удосконалити i доповнити перший каношчно-правовий документ монастиря "Тишкон Студитсько! Лаври св. Антошя Печерського в СкниловГ' (1905 р.) [46, с. 15]. Оригшал Унiвського Типiкону не збер^ся, iснуе лише рукописна копiя, яку зробив невщомий переписувач у 1923-1924 рр. [2, с. 19]. Вщомо, що вш не друкувався, а вщтак упродовж значного перiоду був маловщомим серед богословiв та юториюв, i лише у 2007 р. його вперше опублiкували ченцi Студшського Уставу. Цшнють згаданого рукопису полягае також у тому, що вш мютить схiднi монашi звича!, оригшал листа Конгрегацп для справ Схщно! Церкви до Митрополита Андрея Шептицького стосовно монахiв Студшського Уставу та котю листа архiмандрита Андрея до ченщв Ушвсько! Лаври щодо лпургшних питань [3, c. 129-136].
Вагомими причинами написання чергового "Ушвського Тишкону" було те, що по-перше, виникли новi перспективи пращ ченщв Студшського уставу в ру^ едносп християнських церков, по-друге, ^умен Климентiй опрацював новi джерела та дослiдження у сферi схiдного чернецтва, проаналiзував каношчш документи, а також ретельно проштуддавав устрiй i життя монастиря Студюну VIII-IX ст. [2, c. 25]. Однак основною причиною, яку вказав особисто Митрополит Андрей у лисп до кардиналiв-членiв Схщно! конгрегацп вщ 6 лютого 1921 р., було те, що частина духовенства Схщно! Галичини поставила пщ сумшв законне юнування монастирiв Студiйського уставу, оскшьки вони не вiдповiдали вимогам нового Кодексу каношчного права (1917 р.),
найперше щодо поняття монашого чину [4, с. 260]. Щоб уникнути непорозумшь i вiдмiнностей, iгумен Климентiй написав другий "Титкон", що вiдповiдав канонам ККП'1917, якi стосувалися чернецтва, збертаючи традицiю схiдних церков [2, с. 20].
Дотримуючись принципу поеднання норм ККП'1917 з монашими студiйськими правилами, автори назвали новий "Титкон" - "Установи (Конституци)", оскшьки нормативний документ, що регулював монашу дисциплiну Захщних Чинiв, називався "Конституцiя". Латинську термшологда використовували також для того, щоб показати рiвнiсть канонiчно-правового статусу студшських монастирiв з чинами та згромадженнями, що уже юнували . Оскшьки писався цей "Титкон" тд керiвництвом Митрополита Андрея Шептицького як архимандрита й ус суперечливi питання ^умен Климентiй погоджував з ним, то доцшьно !х обох вважати авторами "Утвського Типiкону" [2, с. 21].
"Ушвський Типiкон" складаеться зi вступного слова, вступу та 223 статей, тематично подшених на 14 глав. Аналiзуючи його, можна стверджувати, що в його основу покладено Скнилiвський "Титкон" та ККП'1917. У питаннях монашо! культури та дисциплши ^умен Климентiй частково запозичив також бенедиктинську традищю [5, с. 73-100]. Другий законодавчий документ студшських монастирiв прийнято 8 листопада 1920 р. на Загальнш радi Святоуспенсько! Ушвсько! Лаври у присутносп Митрополита Андрея, який затвердив "Титкон" як архимандрит та Львiвський митрополит. Дотримання "Конституци" було обов'язкове не тшьки для монахiв Ушвсько! Лаври, але й для ченщв iнших монастирiв i мюшних обителей Студiйського уставу, заснованих до 1936 р. [2, с. 19].
У 1921 р. "Установи" передано до Конгрегаци у справах Схщно! Церкви у Римi на каношчне затвердження. Римська курiя пiдтримувала шщативу братiв Митрополита Андрея та ^умена Климентiя (Шептицьких), i вже у травш цього року видала "Декрет похвали" з вихщним номером 9921/23, який фактично вважався офщшним визнанням з боку Ватикану монастирiв Студшського уставу [4, с. 265]. Зауважимо, що Папа Пш XI особисто ознайомився з планами Митрополита Андрея щодо вщродження студшських монастирiв та благословив монахiв Студшського уставу на плщну дiяльнiсть [2, с. 24]. Отже, цей факт засвщчив, що монастирi Студiйського уставу не лише вщповщають потребам ГКЦ, але !хня дiяльнiсть також гармонiйно вписуеться у життя уше! Католицько! Церкви.
Хщ подiй показав, що Апостольський Престш позитивно поставився до студiйського проекту, вважаючи його сприятливим для поширення iнiцiативи едностi церков. У лисп вiд 4 листопада 1924 р. Митрополит Андрей, який перебував з робочою по!здкою у Римi, повщомляв монахiв Ушвсько! Лаври: "Апостольський Престш одобрив юнування ваших монастирiв... i визнав !х як едину шституцда, яка дотримуеться Схщно! моделi чернецтва та зрiвняв у привiлеях з шшими Чинами, якi iснують у Католицькш Церквi" [4, с. 272]. Хоча монахiв Студiйського уставу на офщшному рiвнi визнали як Чин Католицько! Церкви, проте "Унiвський Титкон" юридично не затвердили, оскiльки процедура була складною i вимагала багатоступеневого провадження. Тому "Декрет похвали" став лише першим етапом на шляху каношчного затвердження "Титкону".
Схщний вектор розвитку монастирiв Студiйського уставу викликав значне защкавлення у Римськiй Кури, зокрема в секретаря Конгрегаци Схщних Церков кардинала Джовант Таччi, тому Апостольська Столиця звшьнила монахiв Студшського уставу вщ дотримання норм Замойського синоду 1720 р. [4, с. 416]. Конгрегащя зобов'язала монастирi Студшського уставу строго дотримуватися щентичносп вiзантiйськоl традицil та закликала уникати будь-яких змш, запозичень та нововведень латинських шституцш Така чiтко виражена схщна позицiя Ватикану щодо майбутнього розвитку монастирiв Студiйського уставу засвiдчила про недоцшьтсть прилаш-тування "Унiвського Титкону" до критерив латинських чинiв. Положення ршення Конгрегацil вводилося у практику вже в наступному рощ, що позитивно впливало на iманентний розвиток самого чернецтва та сприяло формуванню релтйно! щентичносп Церкви [6, с. 129].
Отже, "Декрет похвали" авторитетно засвщчив про значний поступ схщного чернецтва Студшського уставу, який сприяв подоланню скептичних настро!в противниюв та швидкому як кшьюсному, так i духовному зростанню монашо! спiльноти. "Ушвський Титкон" був результатом
6araT0pi4H0Ï пращ братв Митрополита Андрея та ^умена Климента (Шептицьких), яку лише певною мiрою оцiнив Апостольський Престш, проте bîh став початком нового етапу вщродження студiйського чернецтва й основою для формування "великого" Тишкону.
Визначною подieю у життi студшського чернецтва та й УГКЦ загалом стало укладення "Загального Тишкону" архимандрита Андрея та ^умена Климента - правил життя ченщв Студшського уставу. Довготривала та наполеглива праця над ним завершилася у с. Прилбичах, батьювщиш брата Шептицьких. Про це згадував у спогадах племшник ^умена, Я. К. Шептицький: "... дат з Прилбицьких спогадiв - це ранки, коли тсля Служби Божоï та спiльного снiданку аж до общу стриïв-священикiв не було видно. Казали, що вони у своему roraï пишуть "Правила", -шзшше я довiдався, що йшлося про Устав монастиря студита, над яким вони пильно працювали" [7, с. 23].
"Загальний Тишкон" взорувався на древш монашi типiкони та на схщну традищю чернецтва, яку запровадили у Киево-Печерськш Лаврi св. Антонш й св. Теодозiй Печерськi [2, с. 46]. Вш складався iз п'яти частин, що тематично подшялися на окремi глави i загалом мютили 957 статей та примiток-коментарiв - 324 позицiï. Джерельною базою слугували твори Св. Отщв, монашi типiкони вiд найдавнiших i до сучасних iгумену, монастирськi правила, устави, служебники, патерики, науковi богословськi та юторичш працi вiзантiйськоï, мелхiтськоï, грецько].', латинськоï, нiмецькоï, французькоï, росiйськоï та украïнськоï iсторiографiï, тобто iгумен Климентш (Шептицький) використовував ус доступнi на той час джерела про схщне чернецтво [9, с. 207-248]. Порiвняння "Загального Тишкону" з двома попередшми, Скнилiвським та Ушвським, яскраво свщчить про його науковiсть, rрунтовнiсть, вичерпнють та глибоку схiдну духовнiсть, вщтак вiн став найповнiшим "Типiконом" чернечого життя монахiв Студiйського уставу, якого вони дотримуються i тепер.
До реч^ у "Загальному Типiконi" ^умен Климентiй врахував практично усi зауваження, яю зробив iерм. Леонтiй (Фьодоров) у листах до Митрополита Андрея стосовно духовного розвитку монастирiв Студшського уставу в ру^ автентичного схщного чернецтва Наприклад, традицшно студити, згщно з "Тишконом" (стаття 291), подшяли добу на три частини по вюм годин кожна: молитва, праця, вщпочинок. Проте iерм. Леонтiй у лисп до Митрополита Андрея Шептицького писав, "щоб у святковi дш години, визначенi для працi, використовувались на молитву, бо немае справи важливiшоï за молитву", що по суп до^вно внiс iгумен Климентш у 292 статтю [9].
Пщготовщ "Загального Типiкону" передувала значна й клоштка наукова праця. По-перше, доданi до його основного тексту примггки стали найrрунтовнiшим i до сьогодш единим комплексним дослщженням з ютори правил внутрiшньомонастирського життя автентичного схщного чернецтва. У них проаналiзовано традицп та практичний досвщ грецьких, царгородських та афонських монастирiв, росшських, сербських, украïнських греко-католицьких i православних обителей. Автори цитують киево-печерськi видання, книги друкарнi львiвського Ставропiгiйського братства. Ретельно проаналiзовано постанови Унiвського собору ушатських монастирiв Львiвськоï епархiï (1711 р.) та монастирсью правила "О чиш в св. обителi" [7, с. 73].
"Тишкон" i сьогодш викликае активний науковий штерес i у католицькому, i у православному церковних колах. На його основi у Захщнш Сврош вивчають особливосп життя та основнi аспекти духовносп чернецтва вiзантiйського обряду. Чимало норм чернечого життя з "Тишкону" запозичили i православш монастирi для написання своïх монастирських уставiв. Наприклад, велику його частину (хоча у них це неофщШний документ) застосовують монахи Жидичинського Свято-Миколаïвського монастиря Кшвського Патрiархату пiд керiвництвом архимандрита Кир Марка (Левюва). Тому, на думку автора, бiблiографiя та примiтки потребують окремого поглибленого наукового дослщження.
По-друге, монастирi Студiйського уставу основувалися на аскетичних засадах повчань та правил Св. Отщв Церкви, окреслювали монаше життя згщно з давшми схщними традищями. Основнi положення "Типiкону" пристосовувалися до тогочасного юторичного перiоду та вимог мюцевосп, у якiй був розташований монастир. Основна iдея полягала в тому, щоб розвивати лпурпчне життя у вiзантiйсько-слов'янському обрядi через аскетичне духовне життя та активне
пасторальне й сощальне служшня. Отже, "Загальний Титкон" забезпечив духовну формацiю й вишкш монахiв Студiйського уставу, правопорядок, релшйну культуру, аскетичний дух та обрядову едшсть у чернечому середовищг
Можна стверджувати, що над третьою, останньою i найrрунтовнiшою редакцieю "Загального Титкону" працював здебiльшого iгумен Климентш, який грунтовно вивчав першоджерела упродовж довгого перюду, а Митрополит Андрей долучався лише як консультант та редактор [8, с. 75]. Очевидно, причиною цього були робочi питання архieпархiï та широкомасштабна суспшьно-релтйна дiяльнiсть Митрополита Андрея Шептицького.
12 липня 1936 р. "Загальний Титкон" заврешено в остаточному варiантi, i вже через рш, 2 травня 1937 р. Загальна рада монахiв Святоуспенськоï Лаври в Уневi одноголосно його затвердила. У цьому контекст неминуче виникало питання канонiчного затвердження "Титкону" Римською курieю, що давало б можливють аргументовано обстоювати своï штереси на офiцiйному рiвнi, розширювати мережу монастирiв на усiх етнiчних украшських територiях.
З цieю метою ^умен Климентiй 20 травня 1937 р. вручив у Римi студiйськi правила секретаревi Священноï Конгрегацiï у справах Схщних Церков, кардиналовi Еудженiо Тiссерановi з проханням про затвердження Апостольським Престолом [10, арк. 2]. Проте кардинал Е. Тюсеран зазначив, що процедура доволi складна i довга, згщно з нормами "Титкон" потребуе грунтовного дослiдження спецiальноï науково-богословсько1' комюи, яка вносить корективи i тодi подае його до затвердження [10, арк. 2].
1ншою проблемою було те, що "Титкон" ^умен Климентш написав украшською мовою, а переклад на французьку (це було обов 'язковою умовою передавання до Риму) здшснив приятель ^умена. Як виявилося, переклад був невдалим, оскшьки перекладач не дотримався правил синтаксису i побудови речень французько1' мови, вщтак чимало положень не вщповщали оригшалу. Тому виправлення та приготування кшцевого варiанта довiрили о. Кирилу Королевському (Жан Франсуа Шарон), прокуратору студшсько1' спшьноти у Римi, який доволi критично оцiнив наданий переклад та особисто здшснив його з оригшалу лише у листопадi 1941 р. [8, с. 87]. Однак Друга свггова вшна та повоенш поди зупинили затвердження "Загального Титкону". Лише тсля смерт iгумена Климентiя у 1964 р. статут монахiв Студшського уставу затвердив Митрополит Йосиф (Слший) у французькому варiантi, i вш став основою нового монашого каношчного права.
Щц час перебування у Римi iгумен Климентiй двiчi зус^чався з Папою Пiем XI. Перший раз 22 травня 1937 р. офщшно разом з ректором о. Йосифом Слшим вони вщвщали Святшого Отця як делегати вiд Галицько1' митрополiï ГКЦ. 25 травня поточного року ^умен Климентiй був уже на приватнш аудiенцiï у Папи в його резиденци Кастель-Гандольфо тд Римом, де виклав йому проект майбутньо1' дiяльностi монастирiв Студiйського уставу. Пщ час зустрiчi iгумен актуалiзував питання життедiяльностi студiйського чернецтва та його внеску в розвиток ГКЦ, зокрема, та екумешчного дiалогу загалом. Звггував про результати роботи монахiв Студiйського уставу i стан справ у середовищi монашо1' спiльноти, вщзначаючи позитивну динамiку ïï формування [10, арк. 2].
Святший Отець загалом позитивно сприйняв вщновлення монастирiв Студшського уставу, вважаючи його важливою складовою змiцнення позицiй Галицько1' митрополiï ГКЦ. Звюно, Папа Пiй XI дав i низку важливих порад та вказiвок, зокрема, що "хоче в Студитському Чиш бачити здорову i сильну, своею святютю, вiтку Схщного монашества" [10, арк. 2], а також, на його думку, студшських спшьнот "повинно бути небагато, але вони мають бути повнощнними" [10, арк. 3]. 1гумен Климентш був приемно вражений зус^ччю з Папою, про що свщчать його листи до монахiв.
Зазначимо, що богослови, юторики практично донедавна вважали оригшальним французький текст "Титкону". Проте у 2000-и роки науковi працiвники цшком випадково знайшли автентичний укра1'нський текст "Загального Титкону" 1937 р. в ЦД1АЛ Украши. Не знаючи про юнування укра1'нського тексту, "Типiкон" двiчi перекладали з франкомовного варiанта. Вперше переклад здiйснив на заходi професор А. Яковлiв у 1952 р. для приватного користування монахiв "Студюну" (Рим) та монастиря Вудстока (Канада) [2, с. 12].
Наприкшщ 70-х роюв ХХ ст. украшсью монахи Студiйського уставу здiйснили черговий переклад "Тишкону". Джерелом став знову ж французький примiрник, надрукований за шщативи та старання Митрополита Йосифа (Слшого) у 1964 р., що усшшно нелегально передали студитам в Украшу. Цей переклад "Тишкону", на вщмшу вщ першого рукописного, був надрукований на машинщ у декшькох примiрниках для приватного користування [2, с. 54].
Враження вщ аудiенцiï з Папою iгумен Климентiй письмово виклав у серпш 1937 р. в посланш до братiв "Що належить до повного монастирського життя". У цей час ^умен Климентш перебував у родинному домi в с. Прилбичах, основною причиною тривалого вiзиту було вщновлення здоров'я внаслщок перенесеного захворювання. Враховуючи рекомендацiï Святшого Отця, вiн висвiтлив основнi аспекти внутрiшньоï органiзацiï монастиря, зокрема: 1. Сталий щоденний розпорядок. 2. Систематичне вщправлення спiльного повного церковного правила зi збереженням вiзантiйськоï лiтургiйноï традицп. 3. Обов'язкове мовчання. 4. Дотримання убогость 5. Взаемна любов i злагода, що е запорукою чернечого послуху та покори [10, арк. 3]. На думку ^умена Климента, це i було основним фундаментом та визначальним путаником для побудови здорового монашого життя сучасних та майбутшх ченщв Студшського уставу. У прикшцевому положенш наголошувалося на тому, щоб послання обов'язково прочитали пщ час трапези у присутносп усiеï монашоï братiï, i пiсля того кожен член студiйськоï спiльноти мав особисто та уважливо ознайомитися з його суттю [8, с. 84].
Висновки. Отже, анатз новаторських щей архимандрита Климента (Шептицького) дае пщстави стверджувати, що вш не лише сприяв вщновленню моделi монастирiв Студшського уставу, але й завдяки своïм авторським посланням i працям став харизматичним законотворцем цiеï модели Через його твори серед чернецтва осмислювалися й поширювалися фундаментальш християнськi, релшйно-богословсью, релiгiйно-фiлософськi, релiгiйно-етичнi, релiгiйно-естетичнi iдеï та щнносп. Беручи до уваги те, що Галицька митрополiя ГКЦ мала як прозахщне, так i просхщне крило, дуже непросто було знайти консенсус, який сприйняла б бшьшють вiрних. Архимандрит Климентiй (Шептицький) зм^ запропонувати i концептуально втiлити у життя чернечий рух у схщному напрямi. Пiдтвердженням цього була вщверта просхiдна iдентичнiсть, яка саме у часи, коли студитами керував архiмандрит Климентш, почала де-факто домшувати у монастирях Студшського уставу. Це стало очевидним на ушх рiвнях i в ушх вимiрах -догматичному, щеолопчному, практичному, свiтоглядному тощо. Використання праць архiмандрита Климентiя (Шептицького) в украшськш iсторiографiï не тiльки збагатить ïï кiлькiсно i якiсно, але й допоможе усвщомити сутнiсть його новаторських щей у розвитку чернечоï сшльноти.
1. Свлогий, митр. Путь моей жизни / митр. Свлогий (Георгиевский). - М. : Московский рабочий; ВПМД, 1994. - 2-е изд. - 619 с. 2. Мартинюк Т., ¡ерм. Митрополит Андрей та блаженний Климентт Шептицью як законодавц в1дродженого студшського чернецтва / ¡ерм. Т. (Мартинюк) // Титкони / [ред. кол. : ерм. Венедикт (Валер1й Алекайчук), ерм. Теодор (Тарас Мартинюк), схм. 1риней (1ван Волошин) та ерм. Юстин (Юрт Бойко)]. - Льв1в: Св1чадо, 2007. - С. 7-35. 3. Титкони / [ред. кол. : ерм. Венедикт (Валер1й Алекайчук)), ерм. Теодор (Тарас Мартинюк), схм. 1риней (1ван Волошин) та ерм. Юстин (Юрт Бойко)]. - Льв1в: Св1чадо, 2007. - 140 с. 4. Korolevskij C. Metropolite Andre Szeptyckyj (1865-1944) / C. Korolevskij. - Rome, Italia: Theologica Societas Scientiarum Ucrainorum, 1964. - S. 260-283. 5. Шептицький А. Установи (конституц1г) Успенськог Лаври в Унев1 /митр. Андрей Шептицький, ¡гум. КлиментШ (Шептицький) // Титкони /[ред. кол.: ерм. Венедикт (Валер1й Алекайчук), ерм. Теодор (Тарас Мартинюк), схм. 1риней (1ван Волошин) та ерм. Юстин (Юрт Бойко)]. - Льв1в: Св1чадо, 2007. - С. 73-110. 6. Лист КонгрегацИ' для справ Сх1дних Церков до Митрополита Андрея Шептицького у справ1 монах1в Студит1в // Титкони / [ред. кол. : ерм. Венедикт (Валер1й Алекайчук), ерм. Теодор (Тарас Мартинюк), схм. 1риней (1ван Волошин) та ерм. Юстин (Юрт Бойко)]. - Льв1в: Св1чадо, 2007. - С. 129-130. 7. Шептицький Я. К. Мог спогади про Казимира Шептицького - отця Климент1я (Шептицького) /Я. К. Шептицький // Тематичний зб1рник Святопокровського ж1ночого монастиря Студ1йського Уставу / [наук. ред.
схм. Венедикта (Щурат-Глуха) та in.]. - Львгв, 2001. - Вип. 9. - С. 22-25. 8. Чорнописька В. Рел^гтна та громадська дiяльнiсть блаженного преподобномученика Климентiя (Шептицького) (1869-1951 рр.) / В. Чорнописька. - Львiв: Галицька видавнича стлка, 2014. - 304 с. 9. Титкон / [з франц. перекл. ieрм. Н. (Дейнега) та ieрм. Ю. (Вороновський)]. - Львiв: Свiчадо, 1996. - 255 с. 10. Центральний державний iсторичний архiв Украгни, м. Львiв. Ф. 577 Товариство "Студiон", м. Львiв. 1928-1944 рр. - Оп. 1 Спр. 2. Послання iгумена Климентiя (Шептицького) до монахiв Студитського Уставу в Уневi з повiдомленням про зустрiч з Папою Римським i затвердження уставу Ватиканом, 2 серпня 1937р. - 5 арк.
REFERENCES
1. Cvlogii, mitr. Put' moei zhizni [The Way of My Life]. Moskow: Moskovskii rabochii; VPMD Publ, 1994. 2-e izd. 619 p. 2. Martynyuk T., iyerm. Mytropolyt Andrey ta blazhennyy Klymentiy Sheptyts'ki yak zakonodavtsi vidrodzhenoho studiys'koho chernetstva [Metropolitan Andrey Sheptytsky and blessed Clement as lawmakers revived Studite monasticism]. Typikony / Red. kol.: yerm. Venedykt (Valeriy Aleksiychuk), yerm. Teodor (Taras Martynyuk), skhm. Iryney (Ivan Voloshyn) ta yerm. Yustyn (Yuriy Boyko). L'viv: Svichado Publ, 2007. pp. 7-35. 3. Typikony [Typicon]. Red. kol.: yerm.Venedykt (Valeriy Aleksiychuk)), yerm. Teodor (Taras Martynyuk), skhm. Iryney (Ivan Voloshyn) ta yerm. Yustyn (Yuriy Boyko). L'viv: Svichado Publ, 2007. 140 p. 4. Korolevskij C. Metropolite Andre Szeptyckyj (1865-1944) Rome, Italia: Theologica Societas Scientiarum Ucrainorum, 1964. pp. 260-283. 5. Sheptyts'kyy A., Sheptyts'kyy K. Ustanovy (konstytutsiyi) Uspens'koyi Lavry v Unevi / mytr. Andrey Sheptyts'kyy, ihum. Klymentiy (Sheptyts'kyy) [Institutions (constitution) Dormition Lavra in Univ]. Typikony. Red. kol.: yerm. Venedykt (Valeriy Aleksiychuk), yerm. Teodor (Taras Martynyuk), skhm. Iryney (Ivan Voloshyn) ta yerm. Yustyn (Yuriy Boyko)]. L'viv: Svichado Publ, 2007. pp. 73-110. 6. Lyst Kongrehatsiyi dlya sprav Skhidnykh Tserkov do Mytropolyta Andreya Sheptyts'koho u spravi monakhiv Studytiv [Letter Konvrehatsiyi for the Oriental Churches to Andrey Sheptytsky in the case of monks Studite]. Typikony. Red. kol.: yerm. Venedykt (Valeriy Aleksiychuk), yerm. Teodor (Taras Martynyuk), skhm. Iryney (Ivan Voloshyn) ta yerm. Yustyn (Yuriy Boyko). L'viv: Svichado Publ, 2007. pp. 129-130. 7. Sheptyts'kyy Ya. K. Moyi spohady pro Kazymyra Sheptyts'koho - ottsya Klymentiya (Sheptyts'koho) [My memories of Casimir Sheptytsky - Father Clement (Sheptytsky)]. Tematychnyy zbirnyk Svyatopokrovs'koho zhinochoho monastyrya Studiys'koho Ustavu. Nauk. red. skhm. Venedykta (Shchurat-Hlukha) ta in.]. L'viv, 2001. Vol. 9. pp. 22-25. 8. Chornopys'ka V. Relihiyna ta hromads'ka diyal'nist' blazhennoho prepodobnomuchenyka Klymentiya (Sheptyts'koho) (1869-1951 rr.) [Religious and social activities of Blessed Martyr Clement (Sheptytsky) (1869-1951 years)]. L'viv: Halyts'ka vydavnycha spilka Publ, 2014. 304 p. 9. Typikon [Typicon]. z frants. perekl. iyerm. N. (Deyneha) ta iyerm. Yu. (Voronovs'kyy). L'viv: Svichado, 1996. - 255 s. 10. Tsentral'nyy derzhavnyy istorychnyy arkhiv Ukrayiny, m. L'viv. [Central State Historical Archive Ukraine, m. Lviv]. F. 577 Tovarystvo "Studion", m. L'viv. 1928-1944 rr. - Op. 1 Spr. 2. Poslannya ihumena Klymentiya (Sheptyts'koho) do monakhiv Studyts'koho Ustavu v Unevi z povidomlennyam pro zustrich z Papoyu Ryms'kym i zatverdzhennya ustavu Vatykanom, 2 serpnya 1937 r. 5 ark.
Дата надходження: 10.03.2017р.
