CC BY
16
Пугач Г В. ОСОБЛИВОСТ1 ПЕРЕБ1ГУ ЕРИТРАЗМИ.
УДК: 616.5-002.828-039+616.5-002.828-022.6]-036-08
Особливост nepe6iry еритразми з наявшстю та без кл^чних ирояв1в
сенсибШзащ!
Пугач Г. В.
Запор1зькый державний медичний утверситет
ОСОБЕННОСТИ ТЕЧЕНИЯ ЭРИТРАЗМЫ С НАЛИЧИЕМ И БЕЗ КЛИНИЧЕСКИХ ПРОЯВЛЕНИЙ СЕНСИБИЛИЗАЦИИ Пугач А. В.
Клиника эритразмы с наличием зуда связана с длительным течением заболевания, недостаточной эффективностью стандартного лечения, и, как следствие этого, - развитие сенсибилизации организма.
THE PECULIARITIES OF ERYTHRASMA BOTH WITH AND WITHOUT THE CLINICAL MANIFESTATIONS OF SENSITIZATION Pugach H. V.
The clinic of erythrasma with presence of itching is associated with the long clinical course, lack of efficiency of the standard treatment, and as a result, there is development of sensitization.
Постановка проблеми, н зв'язок з важ-ливими науковими та практичними за-вданнями. Грибковi ушкодження е шфекцшни-ми захворюваннями шюри, яю розповсюдженш на вшх континентах Земно! кут, контагюзш та можуть спричиняти розвиток ешдемш [1-3]. На щ захворювання страждае бшьш, шж 25 % на-селення планети. Незважаючи на те, що на цей час вiдомо бшьш, шж 1,5 млн. грибiв, бшьшють з них е сапрофiтами, як стають патогенними пiд впливом рiзноманiтних несприятливих фак-торiв [5]. На думку бшьшосп вчених, еколопч-но несприятливi фактори навколишнього серед-овища, а також умови деяких вцщв виробни-цтва сприяють виникненню ускладнених форм мiкозiв [1]. В окремих зонах оргашзму людини, наприклад, пахвинш складки шкiри (ПСШ), поряд з грибами (збудниками мiкозiв) подiбну клшчну картину захворювання можуть спричиняти й коринебактерн - збудники псевдом> козiв [6, 7]. Сучасною особливютю е наявнiсть iнфiкування шкiри змшаного характеру - дер-матофiти асощюють з грибами роду Кандiда та шшими збудниками iнфекцiйних уражень шю-ри [2, 4, 9].
Якщо у вiдношеннi до мiкотичних уражень проводились розробки щодо механiзмiв появи алергщв, то при псевдомiкозах фундаменталь-них подiбних дослiджень практично не вико-нувалось [8]. Такi дослщження е актуальними з урахуванням того, що при розвитку клшчних проявiв сенсибшзацн перебiг мiкозiв та псев-
1-4 2011 Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология
домiкозiв супроводжуеться ускладненнями, що призводить до бшьш тривалого термiну лшу-вання пацiентiв з втратою ними працездатносп, зниженням показникiв якостi життя, значним матерiальним витратам на лшування [10].
Дослiдження е фрагментом комплексно! НДР Запорiзького державного медичного уш-верситету «Удосконалення методiв лiкування та профшактики рецидивiв хронiчних дерматозiв i хвороб, що передаються статевим шляхом, iз урахуванням клiнiко-епiдемiологiчних аспек-т1в метаболiчних та iмунологiчних порушень, гомеостазу хворих» з № державно! реестрацп 0107и005122.
Мета дослiдження - з'ясування механiзмiв розвитку у хворих на еритразму великих складок шюри сенсибшзацн та !! клiнiчних проявiв.
Матерiали та методи. Пiд спостереженням знаходилось 80 хворих на еритразму великих складок (чоловтв - 56, жшок - 24); за вшом хворi були розподiленi таким чином:
- 39-45 роюв - 15 (18,7 %) хворих;
- 46-50 рокiв - 19 (23,8 %);
- 51-60 рокiв - 46 (57,5 %) хвороих.
Хворi розподшялись на двi групи:
- 1 група - 40 хворих з наявшстю ктшчних ознак сенсибiлiзацi! (КОС) на шюрц
- 2 група - 40 хворих без таких ознак.
Розподш хворих у групах за д1агнозом, вком,
тривалютю та ступенем тяжкост захворювання у вщсотковому вщношенш був приблизно однаковим.
На еритразму страждали чоловши, у яких вогнища ушкодження шюри локалiзувалися переважно в ПСК област (у 49 з 56-87,5 %) iз залученням до запального процесу шкiри вну-трiшнiх поверхонь стегон у мюцях прилягання калитки (при цьому шюра калитки до процесу не залучалась). У жшок висипка локалiзува-лась переважно пiд молочними залозами (у 22 з 24 - 91,7 %) та супроводжувалась попршютю.
Ус пацieнти страждали на еритразму трива-лий час (бшьше 10 рокiв) i не могли з впевненю-тю назвати чинники появи у них захворювання. У бiльшостi випадюв (72-90,0 %) дiагноз !м встановлювався випадково (пiд час профогля-дiв, госmталiзацй з приводу супутньо! патологи у стацiонарi соматичного профiлю). Iншi па-цieнти (8-10,0 %) зверталися за допомогою до дерматолога у зв'язку з появою сверблячки в мюцях локалiзацil висипки на шюрь
Ця обставина може мати важливе значення в дiагностичному, прогностичному плат i у вщ-ношеннi до лшування хворих (особливо з ура-хуванням того, що у бшьшосп пацieнтiв стандартна терапiя була неефективною).
Як свiдчать данi, у деяких хворих мала мiсце наявнють декiлькох основних осередкiв ушкодження шюри еритразмою одночасно. У хворих в симетричних мюцях ушкодження шюри мали мюце незапальнi вогнища вщ жовтувато-коричневого кольору до цегельно-червоного, яю зливаються, утворюючи бшьш великi дiлянки з чiткими фестончатими або дугоподiбними межами. Поверхня плям гладенька, вкрита тонкими, нiжними висiвкоподiбними лусочками; у цен-трi - поблщншня дiлянки ушкодження чи бура шгментащя. Крiм висипки (основнi вогнища ушкодження шюри), у 40 з 80 (50,0 %) пащенпв спостерпались клiнiчнi ознаки сенсибшзацй на шкiрi (КОС). З урахуванням того, що сверб-лячка шкiри в основному вогнищi ушкодження, за даними деяких авторiв, все ж таки може спо-стерiгатись у деяких хворих, ми не враховували И як ознаку сенсибшзацй. До КОС ми вщно-сили сверблячку шкiри поза основними вогни-щами ушкодження та наявнють так зв. «алерп-дiв» рiзноманiтного характеру (еритематозно-сквамознi, папуло-везикульозш - аж до проявiв екзематизацй), якi локалiзувались частiше на тулуб^ згинальних поверхнях верхнiх та ниж-нiх кiнцiвок.
Як свiдчать даш, сверблячка, яка е нетиповою при неускладнених формах еритразми, при розвитку сенсибшзацп е в наявност не тiльки в основному вогнищi ушкодження, але й поза його межами, супроводжуеться розчосами, - тобто це ознака ускладненого переб^ дерматозу.
Локалiзацiя висипки в областi пупка при будь-якому дерматоз^ на думку багатьох авто-
: рiв, свщчить про бiльш тяжкий перебiг захво-[ рювання, що може залежати вщ дисбалансу в 5 регулюючих системах органiзму.
Як свiдчить аналiз показникiв, найчастiше [ алергiди спостерйались у формi еритематозно-' сквамозних плям та сверблячки шкiри поза ви-сипкою. У той же час наявнють у окремих па-5 цiентiв на шкiрi мiхурцiв та запальних папул свiдчить про те, що у одного й того ж хворого можуть бути декшька рiзновидiв алергiдiв од-ночасно.
. У двох чоловшв, якi страждали на тдвище-
[ ну ттливють та у двох жiнок зi схильнiстю до ожирiння еритразма ускладнювалась екземати-I зацiею та попршютю.
Результати та 1х обговорення. Незважаю-чи на численнi дослiдження проблеми мiкозiв, в останнi роки рееструються особливостi пере-бiгу багатьох iз них. Новi данi науки диктують необхiднiсть перегляду пiдходiв до виршення багатьох аспектiв ц1е! проблеми.
Особливо проблемш питання стосуються еритразми. Це захворювання, хоча й вiдносить-ся до поверхневих мiкозiв, але навггь у вiдно-шеннi його етюлогй не iснуе едино! думки щодо ролi СогупеЪаМвпит minutissimum у патогене-зi захворювання. З урахуванням цих обставин бiльшу увагу слiд придшяти не стiльки пошуку засобiв боротьби з захворюванням, скiльки -з'ясуванню ролi молекулярних систем мiжклi-тинних вiдносин у патогенезi даного дерматозу. Однак, щ системи тiсно взаемозв'язаш i мають взаемно стимулюючi лпанди та рецептори.
Не менш важлива роль належить i з'ясуванню рефлекторних механiзмiв утворення того чи ш-шого патологiчного кола захворювання та роз! робцi методiв рефлекторно! безмедикаментозно! терапi!.
У половини обстежених нами хворих на ери-тразму були виявлеш клiнiчнi ознаки сенсибi-лiзацi! у виглядi рiзноманiтно! еритематозно-сквамозно!, папульозно!, везикульозно! висипки на шюрь Але домiнуючим фактором, що сприяв хронiзацi! дерматозу, була наявнiсть сверблячки шюри. Цей прояв захворювання свщчив не лише про наявнють сенсибшзацй органiзму, але й про реакщю його провiдних регулюючих систем ^ перш за все, - нервово!.
Багаторiчне iснування висипки на шюр^ сверблячка, яка супроводжувалась розчосами, формували певну особливiсть порушень функ-цiонального стану ЦНС з розвитком рiзноманiт-них невротичних розладiв.
З позицiй сучасно! психологi!, цшюна по-ведiнка об'еднала в один функцюнальний блок мотивацiйно-емоцiйнi та вегетативш реакцi!. Не випадково лiмбiчна система зазначаеться
Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология 1-4 2011
Пугач Г. В. ОСОБЛИВОСТ1 ПЕРЕБ1ГУ ЕРИТРАЗМИ.
i як «емоцшний», i як «вюцеральний» мозок. Якщо у здорово! людини всi формули енерге-тично забезпечуються вегетативно адекватним супроводженням, то при патологi! формуеться вже патолопчний психовегетативний (ПВ) стан, у середовищi якого зберiгаються взаемовщно-сини мiж порушеною мотивацiйно-емоцiйною системою та неадекватним (надмiрним або не-достатшм) вегетативним супроводженням.
Ступiнь ПВ-розладiв добре вщдзеркалюе рiвень порушення адаптивно! дiяльностi, що забезпечуеться головним мозком ^ особливо, лiмбiко-ретикулярним комплексом. ПВ-розлади проявляються психiчними порушеннями, серед яких домiнують певнi феномени (тривожнi, де-пресивш, iпохондричнi, астенiчнi, iстеричнi) та вегетативш порушення, що проявляються роз-ладами в багатьох полюистемних зрушеннях. Виявлено певний зв'язок ПВ-розладiв з характером «мозкового гомеостазу», що визначаеться фiзiологiчними взаемовiдносинами активуючих стовбурових ретикулярних систем iз синхронi-зуючими системами стовбуру мозку та таламусу.
В останш роки звертають увагу на наявшсть двох типiв змiн мозкового гомеостазу:
- активуючих (про них сказано вище);
- синхрошзуючих.
При синхрошзуючих змшах мозкового гомеостазу альфа-шдекс був бiльшим, нiж при активуючих. При цьому тиш змiн також мають мiсце бiльш iнтенсивнi ПВ-порушення та бшь-ша тривалiсть хвороби, причому низхiдна акти-вацiя збернаеться, а висхiдна - зрушення е про-тилежними - тобто синхрошзащя. Причини цiе! ситуацi! слiд розглядати:
- у свгш концепцi! про так зв. «мозкову настройку»: тд впливом тривало! периферично! вегетативно! активацй через аферентнi мозковi системи, наступають синхронiзуючi зрушення;
- з урахуванням можливосп, що активацiйнi та синхрошзукта зрушення е етапами перебну одного захворювання;
- з урахуванням можливостi, що в основi «синхронiзуючого варiанту» лежать певш бю-логiчнi закономiрностi, зокрема - компенсована гiпоталамiчна недостатнiсть.
Так чи шакше, але в таких випадках мае мю-це порушення фiзiологiчних взаемовiдносин висхiдних та низхщних систем ретикулярно! формацi! стовбуру мозку. Таким чином, одним з факторiв патогенезу вегетативних порушень е розлади «мозкового гомеостазу», правильного функцiонування неспецифiчних систем мозку.
У багатьох хворих е порушення в цикл «не-спання - сон»; це скарги на:
- астенiчний стан у неспанш;
- неможливостi тривало! пiдтримки неспан-ня, необхiдно! для iнтенсивно! дiяльностi;
1-4 2011 Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология
- шсомшчш розлади;
- рщше - гiперсомнiчнi скарги.
При об'ективному обстеженш цi скарги зна-ходять шдтвердження, i, головним чином, ви-являеться посилення активацiйних проявiв сну:
- подовження термiну засипання;
- скорочення тривалостi сну;
- част пробудження;
- кiлькiсна та яюсна неповноцiннiсть фази повiльного сну, а особливо - глибокого сну;
- збшьшення рухово! активностi пiд час сну.
Ц розлади бувають рiзно! глибини i, напри-
клад, вiдрiзняються у хворих з нiчними та ден-ними кризами.
Оскшьки провiдними факторами, що викли-кають ПВ-синдром, е психiчнi, то очевидна i роль гострого та хрошчного емоцiйного стресу при цьому. Емощйш розлади - головний фактор, що визначае порушення нормального функ-цюнування неспецифiчних систем мозку та ви-кликае змiни штегративно! дiяльностi (синдром дезiнтеграцi!).
В останш роки було показано особливе зна-чення недостатностi правого гiпокампу при па-нiчних атаках, тобто вегетативних пароксизмах (до яких у певнш мiрi можна вiднести й приступи сверблячки). Нерщко органiчнi та психiчнi фактори одночасно обумовлюють виникнення ПВ-синдрому. Вивчаються i важливi нейрох> мiчнi особливостi:
- порушення лактатношруватного обмiну;
- провокуюча роль лактату у викликаннi вегето-судинних кризiв;
- порушення обмiну глутамату;
- недостатшсть дофамiнових систем мозку;
- роль скрито! кальцiево! недостатностi;
- можлива роль порушення обмшу нейро-пептидiв.
С данi про те, що зниження рiвня серотонi-ну та норадреналiну i збiльшення експресй ре-цепторiв цих нейромедiаторiв спостериаеться при депресивних станах. Лiтiй знижуе секрецiю норадреналiну, утворення iнших кттинних по-середникiв i збiльшуе експресда адренорецепто-рiв. Вiдмiчено, що гiперсеротонiнемiя спостерi-гаеться при аутизмi, але в 30-50 % випадюв - без явних порушень обмiну серотоншу безпосеред-ньо в головному мозку.
Дефекти транспортерiв серотонiну - канди-дати на роль першопричини при багатьох пси-хiчних розладах, у тому чи^ - депресивних станах. Важливо вiдмiтити, що деякi нейрони, зокрема, сплетшня Ауербаха, синтезують i се-кретують рiзнi нейромедiатори i модулятори од-ночасно, зокрема, - серотонш поряд з енкефа-лiнами та речовиною Р. Це може мати суттеве значення для розвитку ктшчних ознак сенсибшзацн, у тому чи^ таких, як екзематизащя,
оскшьки е роботи, що свщчать про пускову роль речовини Р у вщношенш до сверблячки i захис-ну роль енкефалшв, як реакцiю на це вщчуття.
Гiстамiн також вiдноситься до важливих не-йромедiаторiв (локальних гормонiв), зокрема, вш дiе на гладком'язевi клггини через рецептори двох типiв — Н та Н2, що у одних випадках може викликати скорочувальну, а в iнших - розслаблю-вальну функцiю. Незважаючи на численш до-слiдження ролi гiстамiну при дерматозах, юнуе потреба подальшого з'ясування його функцiй, особливо в умовах еколопчного навантаження.
Таким чином, проблема взаемозв'язку по-рушень у регуляторних структурах головного мозку, процесах обмшу нейромедiаторiв (зокрема, серотонiну та гютамшу), нейромодуляторiв (субстанцiя Р, ендорфши, енкефалiни) потребуе подальшого вивчення i може допомогти роз-крити новi механiзми формування невротичних розладiв у хворих на дерматози з наявнютю кт-нiчних ознак сенсибiлiзацi!, патогенетично об-грунтувати методики лiкування хворих та про-фiлактики захворювання.
Л1ТЕРАТУРА
1. Грибковые болезни и их осложнения. Клиника, диагностика, лечение : Руковод. для врачей / В. В. Кулага, И. М. Романенко, С. Л. Афонин, С. М. Кулага. - Луганск: Элтон-2,
2006. - 520 с.
2. Кутасевич Я. Ф. Новые возможности лечения бактериальных инфекций кожи / Я. Ф. Кутасевич, А. Н. Огурцова // V научн.-практ. конф. «Актуальные вопросы патологии кожи и урогенитальных инфекций». - Одесса,
2007. - С. 64-65.
3. Мавров И. И. Основы диагностики и лечения
в дерматологии и венерологии / И. И. Мавров, Л. А. Болотная, И. М. Сербина. - Харьков: «Факт», 2007. - 792 с.
4. Оценка стафилококковой и нелипофильной дрожжевой микрофлоры кожи у больных с кожной патологией при контактном способе посева / В. Г. Арзуманян, Е. В. Зайцева, Т. Н. Кабаева, Р. В. Темпер // Вестник дерматологии и венерологии. - 2004. - № 6. - С. 3.
Висновки. Клшчний переби еритразми мае певн особливосп:
- у чоловшв основы осередки локалiзу-ються, в основному, у пахвинно-стегново-калитковш обласп, у жшок, - в основному, у складках тд молочними залозами;
- сверблячка не характерна для неускладне-но! еритразми, ïï поява часпше пов'язана з три-валим перебиом захворювання, недостатньою ефективнютю стандартного лшування; як насл> док цього - розвиток сенсибшзацп оргашзму.
Розвитку сенсибшзацп можуть сприяти наявнють супутньоï патологи (особливо - оргашв ШКТ, фокальна шфекщя та ш.); стан сенсиб> лiзацiï може проявлятися не тшьки свербляч-кою, але й появою полiморфноï висипки на рiзних дiлянках тiла. Сверблячка у поеднант з «косметичним» дефектом шюри (основний осередок + алергiди) сприяють розвитку не-вротизаци хворих. Наявнють сверблячки та/або невротичних розладiв диктують необхiднiсть проведення не тiльки мюцево1', але й загально1' гiпосенсибiлiзуючоï та седативно1' терапи.
5. Сергеев А. Ю. Грибковые инфекции : Руковод. для врачей / А. Ю. Сергеев, Ю. В. Сергеев. - М. : Бином-пресс, 2003. - 440 с.
6. Holdiness M. Management of cutaneous ery-thrasma / M. Holdiness // M. Drugs. - 2002. -Vol. 62. - P. 1131-1141.
7. López A. Eritrasma. Revisión y actualización / A. López, O. Victor, R. Arenas // Med. Int. Mex.
- 2006. - Vol. 22. - P. 107-112.
8. Peñaloza-Martínez J. A. Corinebacteriosis cutánea / J. A. Peñaloza-Martínez, A. López-Na-varro // Rev. Centro Derm. Pascua. - 2001. -Vol. 3. - P. 141-146.
9. Sobel J. D. Vulvovaginatis due to Candida gla-brata, an emerging problem / J. D. Sobel // Mycoses. - 1998. - Vol. 41, Suppl. 2. - P. 18-22.
10. Wharton J. R. Erythrasma treated with singledose clarithromycin / J. R. Wharton, P. L. Wilson, J. M. Kincannon // Arch. Dermatol. - 1998.
- Vol. 174. - P. 671-672.
Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология
1-4 2011
