CC BY
76
®
ребенка
На допомогу пед1атру / To Help the Pediatrician
I» vJ
УДК 616.248+616-056.52+616-053.2
ВОЛОСОВЕЦЬ О.П., КРИВОПУСТОВ С.П., МАКУХА М.Т., КУПК1НА A.B. Нацюнальний медичний унверситет¡мен/ О.О. Богомольца, м. Ки!в Ки'/вська мська дитяча кл1нчна лккарня № 2
ОСОБЛИВОСТ ПЕРЕБ1ГУ BPOHXiAAbHOI АСТМИ У ДПЕЙ 3 HAÄMiPHOra МАСОЮ TiAA ТА OЖИPiHHЯМ
Резюме. У сmаmmi розглянуто питання коморбiдностi бронхiальноi астми у дтей iз надмiрною масою тиа та ожирнням. Описано основн патогенетичн механ^ми взаемозв'язку бронхiальноi астми з над-мiрною масою тиа та ожирнням. Акцентовано увагу на ролi нейтрофльного запалення у патогенезi бронхiальноi астми в таких пацiентiв. Ключовi слова: бронхiальна астма, ожиртня, дти.
Бронхгальна астма (БА) е важливою медико-сощ-альною проблемою сучасно! педГатрц. СпостерГгаеть-ся неухильне зростання частоти БА у свт, в тому числ1 серед дитячого населення. Сьогодш, за даними Все-свггаьо! оргашзаци охорони здоров'я (ВООЗ), на БА хвор1е близько 300 млн людей у всьому свт [19], а до 2025 року ВООЗ прогнозуе вже 600 млн хворих [7].
В Укра!ш кгльюсть хворих на БА коливаеться в межах вгд 4 до 8 % серед дорослого населення, а серед дггей — вщ 2 до 15 %, причому тальки за один рж (2009—2010) кгльюсть нових випадк1в БА серед дитячого населення зросла на 1,3 % [1].
Кр1м неадекватно! терапи, причинами недостат-нього контролю БА можуть бути: еколопчш пробле-ми, використання велико! кГлькосп хiмiчних речовин у побутi, часто безконтрольний прийом лiкiв, тяжка форма астми, яку часто пов'язують iз вираженим за-пальним процесом; постшний вплив сенсибiлiзуючих факторiв (таких як звичайш алергени, або речовини з високим рiвнем подразникiв, наприклад тютюновий дим, респiраторна шфекц1я); а також неврахована су-путня патолопя [13].
Ожиршня, в свою чергу, е серйозною медико-со-цiальною та економiчною проблемою: за даними ВООЗ, близько 2 млрд людей у свт страждають вщ надмГрно! маси тгла (НМТ) або ожирiння [37]. Так, у США частка дггей з ожиршням становить 16,9 %, крГм того, НМТ мають ще 17—18 % датей [19]. Дитяче ожиршня е новим глобальним викликом охорон здоров'я через свою тенденщею до зростання в цш вжовш груш та наслщк1в для здоров'я в подальшому житп [24]. За останш 20 роюв число дггей з ожиршням вжом вгд 6 до 11 роюв зросло з 7 до 13 %, а серед дггей вщ 12 до 19 роюв — Гз 5 до 14 % [3].
Обидва процеси — БА та ожиршня — е хрошчни-ми, складними Г багатофакторними за своею природою. Поеднання БА й ожиршня формуе хибне коло в перебяу цих захворювань. З одного боку, ожиршня, навпъ за вгдсутностГ астми, веде до фГзюлопчних змш легенево! функцц — дихальн м'язи прше справля-ються з навантаженням, знижуються дихальн об'еми, швидше формуеться бронхообструкцГя, порушуеться механжа легень [6]. З шшого боку, хворГ на БА фГзич-но менш активы та мають пгдвищений апетит в умо-вах прийому глюкокортикостеро'щних препарапв, що, в свою чергу, призводить до збгльшення маси тгла хворого [3]. НМТ збгльшуе в 2 рази (а ожиршня — в 2,7 раза) ризик гшерреактивносп дихальних шлях1в неза-лежно вгд вжу чи стал [24].
Сьотоды майже загальновизнаним е факт, що ожиршня вважаеться одним з основних ендогенних факторГв ризику розвитку БА та попршення контролю за захворюванням [3, 6, 7, 38, 39]. Дпи з НМТ, так само як Г дорослГ, мають майже удвГчГ вищий ризик розвитку БА, тж дли з нормальною масою тгла [23]. Причому ожиршня е потенцшно модифжованим (пгддаеться корекцГ!) фактором ризику БА. Зггдно з
Адреси для листування з авторами: Кривопустов Сергш Петрович E-mail: kiivopustov@voliacable.com Купк1на Анна Васктвна E-mail: Kupkina@i.ua
© Волосовець О.П., Кривопустов С.П., Макуха М.Т.,
Купина А.В., 2015 © «Здоров'я дитини», 2015 © Заславський О.Ю., 2015
матерiалами GINA, 2015 [20] навиъ 5-10-вщсоткове зниження маси тла при ожирiннi значно пщвищуе контроль за астмою.
Поеднання цих двох патолопй визначаеться рядом учених як окремий фенотип [9, 14, 36, 38] або ендо-фенотип [25] астми. Накопичет данi свщчать про те, що цей фенотип БА мае чико окресленi особливосп [29], 6гльш тяжкий перебiг, що проявляеться 6гльш частими загостреннями та зниженням контролю за захворюванням [27, 29]. При цьому зазначено, що у хворих iз поеднанням БА та ожиршня не спостерц'а-еться ознак вираженого клггинного запалення. Саме цим фактом пояснюють порiвняну резистентнiсть до глюкокортикощв у хворих.
Проте деяю дослщники зауважують, що мгж астмою та зайвою масою тла немае значно! кореляцй [31], або ж якщо i визнаеться вплив ожирiння на розвиток БА, то лише як значно вщтермшований результат [21]. Поява рiзних, часом протирiчних, думок про характер взаемовпливу БА та надмiрноl маси т1ла пояснюеться тим, що данi про мехашзми впливу ожирiння на ризик розвитку БА й ll перебiг чггко не пiдтвердженi, мають гiпотетичний характер [4, 6].
У науковш лiтературi розглядаються як гiпотези де-ктлька бюлопчних механiзмiв взаемодй БА й ожиршня, що ведуть до 1х прямого або непрямого поеднання: системне запалення, асоцшоване з НМТ, а саме пщвищення р1вшв циркулюючих цитоюшв, таких як штерлейкш-6 (IL-6), тумор-некротизуючого фактора (TNF); вплив НМТ на мехашку дихання; оксидант-ний стрес; гормони ожиршня (лептин, адипонектин, резистин); сшльт генетичнi фактори; наявнiсть таких коморбщних станiв, як гастроезофагеальна рефлюкс-на хвороба (ГЕРХ) й апное сну [2, 24, 29].
Мехашчний вплив НМТ на функщонування ле-гень реалiзуеться шляхом прямого тиску велико! маси пщшюрно-жирово! клиховини на грудну клику, пе-редню черевну стшку, надмiрним вщкладанням жи-рово! тканини на даафрагмь Легенi огрядних людей порГвняно з легенями людей Гз нормальною масою тша виконують у два рази бгльшу роботу.
НадмГрна маса жирово! тканини в середостшт призводить до зниження рухомосп легень, у черевнш порожнит — сприяе розвитку дисфункцГ! даафрагми шляхом обмеження ll екскурсГ! [7], при вщкладант жиру навколо ребер знижуеться розтяжнГсть стГнок грудно! клГтки [24] та утруднюеться збгльшення ll об'ему при вдиханнГ [14].
Зменшення екскурсц дГафрагми та зниження ди-хальних об'емГв веде до скорочення гладких м'язГв i гшерреактивносп бронх1в, зменшення калГбру й зву-ження просвГту дихальних шлях1в, що поглиблюеть-ся в умовах вщсутносп бронхопротективного ефекту глибокого дихання [6].
СтрографГчно у пацГентГв зГ збгльшенням шдек-су маси тiла (1МТ) знижуеться величина показникiв функцй зовшшнього дихання (ФЗД). Зокрема, знижуеться дихальний об'ем, об'ем форсованого видиху за першу секунду, життева емшсть легень, форсована життева емнiсть легень [7, 22], функщональна залиш-
кова емшсть [14]. Порушення ФЗД при ожиршш вна-слщок зниження еластичносп легенево! тканини та пщвищення отрносп дихальних шлях1в проявляеться за змшаним типом: внаслщок зниження легеневих об'емiв формуеться рестриктивний компонент, а через звуження дистальних вщдшв дихальних шлях1в — обструктивний [3, 6, 24].
У ряда дослщжень показано, що корекц1я НМТ у напрямку зниження маси пла сприяе збшьшенню по-казниюв ФЗД [11, 20, 24, 36].
Жирова тканина у наш час розглядаеться не як пасивний склад енерги, а як важливий ендокринний орган, що мае ендо-, авто- i паракринш функци, що виробляе ряд адипоюшв iз про- i протизапальним ефектом [17]. Зокрема, жирова тканина е джерелом секреци ряду прозапальних медiаторiв: С-реактивного бшка, фактора некрозу пухлини альфа, еотаксину, лептину, бшок-трансформуючого фактора росту TGF-P1 [19], IL-4, -5, -6, -13 (близько 30 % всього цир-кулюючого в кровi IL-6 припадае на синтезований у жировш тканинi) [10]; iнгiбiтору активатора плазмшо-гену-1; протешу, стимулюючого ацетилювання [14]; вшьних жирних кислот; анпотензиногену та iн.
У нормi жирова тканина видаляе низькi рiвнi прозапальних цитоюшв, адипокiнiв i висою рiвнi проти-запального адипокiну адипонектину. Баланс м1ж про-запальними (лептин, резистин) i протизапальними (адипонектин) адипокшами вщцрае важливу роль у поеднанш БА й ожирiння, осюльки дисбаланс про-дукци цитокiнiв у бж прозапальних може бути фактором пщтримки системного запалення [27].
В огрядних людей, навпъ за вщсутносп будь-яких явних запальних захворювань, е хротчне низькорiв-неве системне запалення, що характеризуется пщ-вищенням циркулюючих лейкоципв i концентрацiй цитокiнiв у сироватщ кровi, цитокiнових рецепто-рiв, хемокiнiв i бiлкiв гостро! фази [22]. Це запалення розглядаеться як наслщок i причина ожиршня та пов'язаних iз ним численних захворювань [16], що пщвищуе вiрогiднiсть системних ускладнень, таких як БА [30].
Морфолопчно при ожирiннi жирова тканина гшертрофуеться й iнфiльтруеться прозапальними макрофагами, розвиваеться ц фiброз, змши мжро-циркуляци [18]. Активованi макрофаги та гшертро-фованi адипоцити сприяють запаленню [24], проду-куючи пщвищену кiлькiсть прозапальних цитокiнiв i адипоюшв [16], зниження протизапального адипою-ну адипонектину та ^-10 [3, 10]. Вщповщно вщбува-еться пщвищення в кровi рiвня таких неспецифiчних маркерiв запалення, як С-реактивний бшок, фiбрино-ген, видихуваний оксид азоту, рiвень лейкоцитiв, що корелюе з виражетстю процесу. Виникае так зване метаболiчне запалення [30].
Патогенетичне значення запалення жирово! тканини для розвитку БА мають медiатори запалення, видшеш жировою тканиною, якi, з одного боку, мо-жуть модулювати iмуннi реакцii у легенях, з шшого — хронiчне стiйке, хоча й невисоке за штенсившстю, запалення жирово! тканини впливае на готовнiсть ди-
хальних шляхiв до розвитку обструкцИ [25]. В основ1 патогенезу БА лежить дисбаланс Т-лГмфоцилв хелпе-piB з активац1ею Т-хелпер1в 2-го типу, наслщком яко-го е розвиток хpонiчного локального запалення.
Наявшсть комоpбiдностi ожиpiння, з одного боку, посилюе iмуннi порушення у пащенпв iз БА [10], що призводить до неефективностi стандартного базисного лжування i створюе умови до застосування додат-кових лжарських пpепаpатiв. З iншого, — у хворих на ожиршня виявляеться посилення iмунних pеакцiй, опосередкованих T-хелперами 2-го типу пщ впливом постiйного надмipного синтезу IL-6. Змiни балансу адипоюшв i прозапальних цитокiнiв, що секретують-ся жировою тканиною, спричиняють пщвищений ризик БА шляхом зменшення розвитку iмунологiчноï толеpантностi [12].
У фiзiологiчних умовах лептин, пептидний гормон (так званий гормон голоду), що продукуеться жировою тканиною, регулюе енергетичний обмiн, крово-творення, термогенез, репродукцго, ангiогенез [3].
Рядом досл1джень встановлено таю функци лепти-ну та мехашзми його до, що забезпечують його патоге-нетичну роль у багатьох хворобах, зокрема, суттевГ для астми з ожиршням: 1) центральна регуляц1я апетиту, в1дчуття насиченостi (однак у хворих на ожиpiння лептин втрачае сво1 аноpексигеннi властивостi — роз-виваеться лептиноpезистентнiсть [9]); 2) pегуляцiя piвня пpодукцiï iнсулiну через активацго виходу iонiв калiю з клггин, що сприяе гiпеpполяpизацïï мембран бета-клггин пiдшлунковоï залози та супроводжуеться пpигнiченням секрецИ iнсулiну; 3) регуляц1я гомео-стазу жирних кислот i захист клiтин вiд накопичення лшщв; 4) участь у патогенезi синдрому системного запалення через стимуляцго синтезу й активацго цито-юшв (IL-1, -3, -6, фактора некрозу пухлини альфа [39] та активацго фагоцитозу i вившьнення альвеолярни-ми макрофагами та лiмфоцитами оксиду азоту [3, 6]; 5) регуляц1я лептином iмунноï вiдповiдi пов'язана не тгльки з адаптивним iмунiтетом, але й iз вродженою системою [15]. Подiбно до iнших прозапальних ци-тоюшв, лептин, сприяючи дифеpенцiацïï Т-хелпеpiв 1-го типу, може модулювати початок i прогресуван-ня автоiмунних pеакцiй [34]; 6) посилення продукцц активних форм кисню, що призводить до системного оксидантного стресу; 7) регуляц1я продукцИ сурфак-танту в легенях.
Лептин i рецептори до лептину експресуються кль тинами легень людини, у тому числi еттелГальними клiтинами, пневмоцитами II типу i макрофагами [24]. Експериментально доведено прозапальш властивостi лептину [8], а саме активацго еозинофшв, нейтрофь лiв, макрофапв (посилення фагоцитарно! активностi) через диференцшоваш внутpiшньоклiтиннi сигнальнi каскади; стимуляцiю хемотаксису нейтрофшв, мь грацц еозинофiлiв у вогнище запалення; п1двищення синтезу лейкотрГешв та пpостагландинiв макрофагами; пщвищення продукцИ IL-1ß та -6, фактора некрозу пухлини альфа, хемоюшв, ростового онкогену альфа, хемоатрактантного протешу моноцилв, експресИ маpкеpiв активацИ CD25+, CD71+, CD69+ на CD4+- та
СD8+-лiмфоцитах i молекул адгезИ 1САМ-1, CD18 на повеpхнi еозинофшв; зниження активносп та проль ферацц регуляторних Т-лiмфоцитiв.
Ряд клiнiчних статистичних дослщжень з метою п1дтвердити значимють piвня сироваткового лептину як запального медiатоpа при БА пщтвердили таке: 1) piвнi сироваткового лептину були вдвiчi вищими в дней iз НМТ, як1 страждають вщ БА, нiж у дiтей iз НМТ без астми; 2) серед датей, хворих на БА, бгльш висок1 piвнi лептину спостеpiгаються у дггей з ожирш-ням; 3) пщвищеш piвнi лептину у дггей iз поеднаною патологiею сприяли бгльш вираженим симптомам БА i зменшенню функцИ легень пор1вняно з такими у датей, яю страждають вщ астми, але без НМТ [27, 39]; 4) зниження маси пла на 10 % призводило до зниження концентрацИ лептину в сироватщ кровГ на 53 %. I, навпаки, збгльшення маси тгла пацiента на 10 % призводило до пщвищення концентрацИ сироваткового лептину на 300 % [9].
Таким чином, лептин мае системну прозапальну дго, що може сприяти, принаймш частково, розвитку БА. Пщвищення р1вня лептину кров1 може бути маркером бгльш виражено'! обструкцп i запалення на вогх р1в-нях рестраторних шляхГв у пащенпв Гз БА та НМТ [5].
Адипонектин — гормон жирово1 тканини, що позитивно впливае на обмщ лшщв i вуглеводгв, протиза-пальний цитоюн, що пригтчуе продукцго таких прозапальних цитоюшв, як фактор некрозу пухлини альфа, може щдукувати адгезго моноципв та щпбувати екс-пресго прозапальних гешв у клпин р1зного виду [24].
Адипонектин i вс зв'язуючГ рецептори адипонектину, таю як AdipoR1, AdipoR2, Т-кадгерин, ретику-лш, експресуються на епiтелiальних клiтинах дихальних шлях1в у легенях. Адипонектин стимулюе синтез оксиду азоту ендотелiем судин i е одним Гз захисних фактор1в ендотелго судин i мюкарда в умовах оксидантного стресу при ожиршш [7].
В осГб Гз ожиршням рГвень продукцц адипонектину знижуеться [24], що зумовлюе пошкодження ендотелго та розвиток системного хрошчного запалення, яке ускладнюе переб1г БА в осГб Гз ожиршням, пщсилю-ючи и розвиток [6]. При голодуванш чи зниженн маси тгла на фон гiпокалоpiйноï даети у таких осГб рГвень цього гормону значно пщвищуеться [7, 27], що е показником доцгльносл спецiальноï даети у складг рекомендацш до лжування БА.
Наявшсть одночасно епiзодично! бpонхiальноï обструкцй при БА та постшного порушення зовшшньо-го дихання, зумовленого ожиршням, сприяе поглиб-ленню гшоксц i наростанню оксидантного стресу.
G гшотези, що оксидантний стрес при ожиршн може бути спричинений гшерглжемГею, пперлеп-тинемГею, гшерлшщемГею та наявшстю хротчного запалення [40]. Цей процес супроводжуеться пщви-щеною продукщею активних форм кисню, сприяе зростанню активносп перекисного окиснення лшщв i викликае зниження активносп антиоксидантного захисту. Ще одним поясненням розвитку оксидантного стресу в осГб Гз ожиршням е особливосп "х ращ-ону харчування з недостатшстю продукпв, що мютять
антиоксиданти: фруктГв, овочГв Г бобових, а також не-достатня фГзична активнГсть [32].
Розробка заходш антиоксидантного захисту у хво-рих на БА, коморбГдно! з ожиршням, е суттевою скла-довою патогенетично! терапи [7].
Важливим моментом клшГчного перебцу БА при НМТ е додаткова коморбщнють. ОжирГння пов'язане з такими супутшми захворюваннями, як ГЕРХ Г синдром обструктивного апное/ппопное сну (СОАГС), кожне з яких саме по собГ обтяжуе перебГг БА.
Частота ГЕРХ збГльшуеться зГ зростанням 1МТ [7, 24]. Поширешсть ГЕРХ серед дорослого населення становить 10—20 %, а серед хворих на БА, за рГзними даними, вГд 12 до 85 % [11]. З одного боку, ГЕРХ пГд-вищуе частоту появи бронхообструкцГ! у хворих на БА шляхом активацГ! шлунковим умГстом стравохГд-но-шлункового рефлюксу й стимуляцГ! блукаючого нерва, а також шляхом безпосередньо! мжроасшрацц вмГсту шлунка, що призводить до ексудативного за-палення слизово! оболонки бронх1в Г !х гшерреактив-ностГ. З шшого, — наявшсть БА викликае розвиток Г пщтримку шлунково-стравохГдного рефлюксу через зростання градГента тиску м1ж грудною клГткою Г че-ревною порожниною [6]. Терашя БА (сальбутамолом та теофшнами) сприяе зниженню тонусу нижнього стравохщного сфшктера та пГдтриманню ГЕРХ.
Загальна ланка патогенезу ожиршня Г СОАГС — це стан системно! запально! вщповщ. СОАГС е самостш-ною причиною ендотелГально! дисфункцГ! внаслщок надмГрно! симпатично! активацГ!, оксидантного стре-су через повторювану гГпоксГю та реперфузда, синтезу високих рГвнГв прозапальних цитокш1в. Багато патофГзГологГчних взаемозв'язкГв знайдено мГж БА Г СОАГС: високий тонус блукаючого нерва, що сприяе бронхоконстрикци; запалення верхик дихальних шлях1в, що пГдтримуе запалення дистальних бронх1в; розлади центрально! регуляцГ! дихання Г тонусу брон-х1в [7, 14].
Генетичш фактори взаемозв'язку ожирГння Г БА виявлеш при проведеннГ ряду дослщжень Гз викорис-танням аналГзу зчеплення [4, 16, 25, 26, 28 ]. Були щен-тифжоваш регГони в геномГ, що можуть мГстити гени, якГ призводять до формування обох патологГчних ста-шв: 5q23-32, 6р21-23, 11q13 та ^13-24. У цих регГонах вщзначають таю полГморфГзми, пов'язанГ як з ожиршням, так Г з астмою: ген р2-адренерпчного рецептора (ADRB2) та рецептора глюкокортикощу (NR3C1); гаплотипи гена TNF-a Г ген лГмфотоксину-а (ЦГА); ген рецептора вГтамГну D (VDR); ген проте!нкГнази С-а (PRKCA) [33]. Щ генетичнГ полГморфГзми можуть бути спльними ланками патогенезу, що негативно впливають на ефективнГсть ГнгаляцГйних стерощв у пацГентГв Гз НМТ, якГ страждають вГд БА.
Цшком можливо, що один або илька одночасно з вищевказаних (або ще не розкритих механГзмГв патогенезу), загальних для астми Г ожирГння, можуть впли-вати разом на збшьшення ризику астми. Слщ врахову-вати, що астма е гетерогенним захворюванням, Г стан пацГентГв та яюсть !х життя можуть широко варговати щодо тяжкостГ обструкцГ!, частоти симптомГв, зни-
ження функщ! легень i вщповщ на лiкування. KpiM того, вплив ожирiння на ризик розвитку БА може бути рiзним залежно вiд генетичних факторiв iндивiда або супутнгх екологiчних факторiв.
У дослщження впливу втрати маси тла на переб^ БА серед дорослих пащеш1в вщзначено iстотне полш-шення в дихальних шляхах щодо легеневих об'eмiв, симптомiв астми, переносимостi фiзичного наванта-ження внаслщок зменшення маси тла [17, 35]. Хоча питання впливу втрати маси тла в огрядних дiтей iз БА ще не досить вивчеш, слщ чекати аналопчних по-лiпшень якостi життя.
Таким чином, особливосп перебiгу БА у датей iз НМТ та ожиршням потребують розумiння загальних механiзмiв, що лежать в основi патогенезу ожиршня i БА та, безсумшвно, е головною ланкою у розробцi но-вих терапевтичних стратегiй.
Конфлжт штереав
Автори заявляють про вiдсутнiсть конфлжту ште-ресiв.
Список л1тератури
1. Альошина А.1. Ocoônueocmiзастосуваннялжувальног фiзич-hoï культури для дтей, хворих на бронхiальну астму /А.1. Альошина // Педагогжа, психологы та медико-бiологiчнi проблеми фiзичного виховання i спорту. — 2012. — № 6. — С. 12-15.
2. Величко В.1. Бронхiальна астма, ожиршня та га-строезофагеальна рефлюксна хвороба: можливi мехатзми взаемозв 'язку / В.1. Величко, Я.1. Венгер, О.М. Платонова // Одеський медичний журнал. — 2013. — № 3(137). — С. 57-62.
3. Клинические фенотипы бронхиальной астмы у подростков: трудности диагностики и терапии / [Астафьева Н.Г., И.В. Гамова, Е.Н. Удовиченко и др.]//Лечащий врач. — 2015. — № 4, 6, 8.
4. Минеев В.Н. Бронхиальная астма и ожирение: общие механизмы /В.Н. Минеев, Т.М. Лалаева, В.И.Трофимов//Клиническая медицина. — 2012. — № 4. — С. 4-10.
5. Мокина Н.А. Клинико-диагностическая оценка лептина крови при атопической бронхиальной астме у подростков с избыточной массой тела/Н.А Мокина, Е.В. Вершинина, В.А. Ре-вякина // Вопросы практической педиатрии. — 2012. — № 6. — С. 24-29.
6. Перцева Т.А. Астма и ожирение: какова взаимосвязь?/ Т.А. Перцева, Н.П. Нудьга // Украшський nульмонологiчний журнал. — 2011. — № 1. — С. 61-64.
7. Победенная Г.П. К вопросу о коморбидной патологии: бронхиальная астма и ожирение / Г.П. Победенная, С.В. Ярцева //Астма та алергiя. — 2014. — № 2. — С. 54-61.
8. Приступа Л.Н. Бронхiальна астма та метаболiчний синдром: монографы / Л.Н. Приступа, Г.А. Фадеева. — Суми: Сумський державший утверситет, 2014. — 239 с.
9. Радченко О.М. Фенотип бронхiальноïастми з ожиршням/ О.М. Радченко, О.Р. Слаба // Астма та алергiя. — 2014. — № 2. — С. 19-21.
10. Фадеева Г.А. Гinерлеnтинемiя як посередник мiж ожиршням i бронхiальною астмою/Г.А. Фадеева, Л.Н. Приступа //Астма i алергы. — 2008. — № 1—2. — С. 5-10.
11. Фещенко Ю.И. Особенности бронхиальной астмы у больных с метаболическим синдромом / Ю.И. Фещенко, Л.А. Яшина, С.Г. Опимах//Здоров 'я Украши. — 2014. — № 9(334) — С. 27-29.
12. Цибулькина В.Н. Бронхиальная астма и ожирение: совпадение или закономерность? /В.Н. Цибулькина, Н.А Цибуль-кин // Практическая медицина. Акушерство. Гинекология. Эндокринология. — 2011. — № 6(54). — С. 36-41.
13. Юдина Л.В. Недостаточный контроль бронхиальной астмы. В чем причина?/Л.В. Юдина, Ю.В. Рачко//Новости медицины и фармации. — 2010. — № 4(309). — С. 25-32.
14. Яшина ЛА. Бронхиальная астма у больных с ожирением — особый фенотип заболевания / Л.А.. Яшина, С.Г. Ищук // Астма та алергiя. — 2011. — № 4. — С. 46-49.
15. Bronchial asthma in obesity — a distinct phenotype of asthma?/ D. Ziora, P. Sitek, E. Machura, K. Ziora // Pneumonologia i alergologia polska. — 2012. — Vol. 80(5). — P. 454-462. [http:// www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/22926907]
16. Delgado J. Obesity and Asthma/ J. Delgado, P. Barranco, S.Quirce // Journal of investigational allergology & Clinical immunology. — 2008. — Vol. 18(6). — P. 420-425. [http://www.ncbi.nlm. nih.gov/pubmed/19123432]
17. Dixon A.E. Obesity: changing asthma in the 21st century / A.E. Dixon // American journal of respiratory and critical care medicine. — 2012. — Vol. 186 (5). — P. 395-396. DOI: 10.1164/ rccm.201206-1092ED.
18. Do mast cells link obesity and asthma?/ N. Sismanopou-los, D.-A. Delivanis, D. Mavrommati [et al.] // Allergy. — 2013. — Vol. 68(1). — P. 8-15. DOI: 10.1111/all.12043.
19. Forno E. Obesity and Asthma: comorbid and coexisting / E. Forno, L.P. Boulet, J.C. Celedon // Asthma: Comorbidities, Coexisting Conditions, and Differential Diagnosis. — Oxford University Press, 2014. — P. 321-323.
20. Global Initiative for Asthma (GINA). Pocket guide for asthma management and prevention (for Adults and Children Older than 5 Years), 2015. — 28p. http://www.ginasthma.org/documents/1/Pock-et-Guide-for-Asthma-Management-and-Prevention.
21. Green T.L. Examining the temporal relationships between childhood obesity and asthma/ T.L. Green// Economics and human biology. — 2014. — Vol. 14. — P. 92-102. DOI: 10.1016/j. ehb.2012.10.002.
22. Influence ofasthma definition on the asthma-obesity relationship /A.A Cetlin, M.R.. Gutierrez, H. Bettiol [et al.]// BMC Public Health. — 2012. — Vol. 12. — P. 844. DOI: 10.1186/1471-245812-844.
23. Kajbaf T.Z. Relationship between obesity and asthma symptoms among children in Ahvaz,, Iran: a cross sectional study/T.Z. Kajbaf, S. Asar, M.R. Alipoor //Italian Journal ofPediatrics. — 2011. — № 37. — P. 1-5. DOI: 10.1186/1824-7288-37-1.
24. Krystofova J. Bronchial asthma and obesity in childhood / J. Krystofova, M. Jesenak, P. Banovcin // Acta medica (Hradec Kralove). — 2011. — № 54(3). — P. 102-106.
25. Lang J.E. Overweight children report qualitatively distinct asthma symptoms: Analysis of validated symptom measures / J.E. Lang, J. Hossain, J.J. Lima //The Journal of allergy and clinical immunology. — 2015. — Vol. 135(4). — P. 886-893. DOI: 10.1016/j. jaci.2014.08.029.
26. Lee H.J. Genetic interactions model among Eotaxin gene polymorphisms in asthma / H.J. Lee, J.H. Moore, S. Park// Journal of Human Genetics. — 2008. — Vol. 53(10). — P. 867-875.
27. Leptin and adiponectin are valuable serum markers explaining obesity/bronchial asthma interrelationship / A. Salah, M. Ra-gab, W. Mansour, M. Taher // Egyptian journal of chest diseases and
tuberculosis. — 2015. — Vol. 64(3). — P. 529-533. DOI: 10.1016/ j.ejcdt.2015.02.012.
28. Litonjua A.A. Asthma and obesity: common early-life influences in the inception of disease/ A.A. Litonjua, D.R. Gold // The Journal ofallergy and clinical immunology. — 2008. — Vol. 121(5). — P. 1075-1086. DOI: 10.1016/j.jaci.2008.03.005.
29. Lugogo N.L. Does obesity produce a distinct asthma phenotype/ N.L. Lugogo, M. Kraft, A.E. Dixon // Journal of applied physiology. — 2010. — Vol. 108(3). — P. 729-734. DOI: 10.1152/jap-plphysiol.00845.2009.
30. Lumeng C.N. Inflammatory links between obesity and metabolic disease/ C.N. Lumeng, A.R.. Saltiel// The Journal ofclinical investigation. — 2011. — Vol. 121(6). — P. 2111-2117. DOI: 10.1172/ JCI57132.
31. No association between overweight and asthma or allergy in adolescence after wheezing in infancy / M. Ruotsalainen, M.K. Hyvarinen, A. Saari [et al.] // Acta Paediatrica. — 2013. — Vol. 102(2). — P. 167-171. DOI: 10.1111/apa.12082.
32. Oxidant mechanisms in childhood obesity: the link between inflammation and oxidtative sress/P. Codoñer-Franch, V. Valls-Bellés, A. Arilla-Codoñer, E. Alonso-Iglesias // Translational research: the journal of laboratory and clinical medicine. — 2011. — Vol. 158(6). — P. 369-384. DOI: 10.1016/j.trsl.2011.08.004.
33. PRKCA: a positional candidate gene for body mass index and asthma / A. Murphy, K.G. Tantisira, M.E. Soto-Quiros [et al.]// American Journal of Human Genetics. — 2009. — Vol. 85(1). — P. 87-96. DOI: 10.1016/j.ajhg.2009.06.011.
34. Procaccini C.L. Leptin as an immunomodulator/ C. Procac-cini, E. Jirillo, G. Matarese // Molecular aspects of medicine. — 2012. — Vol. 33(1). — P. 35-45. DOI: 10.1016/j.mam.2011.10.012.
35. Risk of an asthma exacerbation after bariatric surgery in adults / K. Hasegawa, Y. Tsugawa, Y. Chang, C.A. Camargo // The Journal ofallergy and clinical immunology. — 2015. — Vol. 136(2). — P. 288-294. DOI: 10.1016/j.jaci.2014.12.1931.
36. Role of obesity in asthma control, the obesity-asthma phenotype / S. Novosad, S. Khan, B. Wolfe, A. Khan // Journal of Allergy (Cairo) [electronic resource]. — 2013. DOI: 10.1155/2013/538642.
37. Shore S.A. Obesity and asthma: location, location, location / S.A. Shore // The European respiratory journal. — 2013. — Vol. 41(2). — P. 253-254. DOI: 10.1183/09031936.00128812.
38. Stream A.R. Obesity and asthma disease phenotypes / A.R.. Stream, E.R. Sutherland// Current opinion in allergy and clinical immunology. — 2012. — Vol. 12(1). — P. 76-81. DOI: 10.1097/ ACI.0b013e32834eca41.
39. The influence of leptin on Th1/Th2 balance in obese children with asthma / D.M. Youssef, R..M. Elbehidy, D.M. Shokry, E.M. El-behidy// Jornal brasileiro depneumologia. — 2013. — Vol. 39(5). — P. 562-568. DOI: 10.1590/S1806-37132013000500006.
40. Vortmann M. BMI and health status among adults with asthma / M. Vortmann, M.D. Eisner // Obesity (Silver Spring). — 2008. — Vol. 16(1). — P. 146-152. DOI: 10.1038/oby.2007.7.
OTpuMaHO 18.11.15 ■
Волосовец А.П., Кривопустов С.П., Макуха Н.Т., Купкина А.В.
Национальный медицинский университет имени А.А. Богомольца, г. Киев
Киевская городская детская клиническая больница № 2
ОСОБЕННОСТИ ТЕЧЕНИЯ БРОНХИАЛЬНОЙ АСТМЫ У ДЕТЕЙ С ИЗБЫТОЧНОЙ МАССОЙ ТЕЛА И ОЖИРЕНИЕМ
Резюме. В статье рассмотрены вопросы коморбидности бронхиальной астмы у детей с избыточной массой тела и ожирением. Описаны основные патогенетические механизмы взаимосвязи бронхиальной астмы с избыточной массой тела и ожирением. Акцентировано внимание на роли нейтрофильного воспаления в патогенезе бронхиальной астмы у таких пациентов.
Ключевые слова: бронхиальная астма, ожирение, дети.
Volosovets O.P., KryvopustovS.P., Makukha M.T., Kupkina A.V.
National Medical University named after O.O. Bohomolets, Kyiv
Kyiv Municipal Children's Clinical Hospital № 2, Kyiv, Ukraine
FEATURES OF BRONCHIAL ASTHMA IN CHILDREN WITH OVERWEIGHT AND OBESITY
Summary. The article deals with the problem of comorbidity of bronchial asthma in children with overweight and obesity. The basic pathogenetic mechanisms of correlation between bronchial asthma and overweight and obesity are described. The attention is focused on the role of neutrophilic inflammation in the pathogenesis of bronchial asthma in these patients. Key words: bronchial asthma, obesity, children.
