CC BY
25
Однцова I. В. Дюдюн А. Д. ОСОБЛИВОСТ1 СКЛАДУ М1КРООРГАН1ЗМ1В, ЩО НАСЕЛЮЮТЬ СЛИЗОВУ ОБОЛОНКУ...
УДК 616.5: 616.34-008 DOI: 10.37321/dermatology.2019.1-2-05
Особливосп складу MiKpOOpraHi3MiB, що населюють слизову оболонку кишечника у хворих на себорейний дерматит
Одшцова I. В. Дюдюн А. Д.
ДЗ «Днтропетровська медична академ1я МОЗ Украгни»
Мета роботи - вивчення микробного складу слизових кишечника у хворих на себорейний дерматит. Матерiали i методи дослщження Пщ нашим спостереженням знаходилось 67 хворих на себорейний дерматит вком 1857 рогав; середшй вiк па^етчв склав 29,5 року. Обстеженi хворi на себорейний дерматит були представлен 45 (67,2 %) чоловiками та 22 (32,8 %) жiнками. Серед обстежених нами хворих у 37 (55,2 %) патолопчний процес ло-калiзувався тiльки на шкiрi волосяноТ частини голови, а у 30 (44,8 %) до патологiчного процесу залучались i другi ланки шфи. Тривалiсть захворювання коливатися вiд 1 року до 15 роюв. ОцЫку мiкробiологiчного стану слизо-воТ оболонки товстого кишечника проводили за стандартними бактерюлопчними методами дослщження калу; також застосовано неЫвазивы методи специфiчноТ дiагностики Helicobacter pylori. Результати та Тх обговорен-ня. Комплексне обстеження 67 хворих на себорейний дерматит дозволило у 48 (71,6 %) виявити Helicobacter pylori. У обстежених хворих на себорейний дерматит знижено ктькють Bifidobacterium spp., Enterocjccus spp. та E. coli - вщповщно у 19 (59,4 %), 20 (62,5 %) i 21 (65,7 %) хворих, а Lctobacterius spp. i Bacteroides spp. - у 29 (90,6 %) i 23 (71,9 %) хворих. Серед умовно-патогенних мiкроорганiзмiв, що виявляли у заавах обстежених нами хворих, були: Staphyloclccus spp. - у 23 (71,8 %); Staphylococcus aureus - у 8 (25 %); Klebsiella spp. - у 4 (12,5 %); Candida з середым log (КУО) в межах допустимо!' норми - у 19 (59,4 %), а в концентраций що перевищува-ла нормальн показники - у 5 (15,6 %). Висновки. Виявлен змiни мiкробiозу слизовоТ кишечника у хворих на себорейний дерматит певним чином вказують на значимють кiлькостi мiкроорганiзмiв у розвитку патолопчного становища, що потрiбно враховувати пiд час обстеження та планування терапп хворих на себорейний дерматит.
Ключовi слова: себорейний дерматит, Bifidobacterium spp., Enterocjccus spp., E. Coli, Helicobacter pylori.
Себорейний дерматит в даний час розгля-дають як хрошчне захворювання шюри, що супроводжусться пiдвищеною продукцieю шкiрного сала, змшою його якiсного складу, за-паленням i лущенням в зонах з великим вмю-том сальних залоз (волосиста частина голови, обличчя, верхня частина тулуба, складки) [1].
Описаний ще в 1887 р P. Unna, себорейний дерматит спочатку розглядали як екзематозний процес, аргументуючи це тим, що для справ-жшх дерматитов характерно гострий перебп i рецидиви при кожному повторному впливi па-тогенну, а при себорейно! екземi протягом процесу майже завжди хронiчне, при цьому немае тое! гостроти процесу, яка властива для гострих дерматитiв. Для себорейного дерматиту re^pi прояви захворювання не характерш, i сучасне розумiння патологiчного процесу бшьш вщпо-вiдае хронiчному перебпу патологiчного процесу з незначними проявами запалення.
Себорейний дерматит може розвиватися в будь-якому вщ^ однак найчастоше виникае в перiод статевого дозрiвання через збiльшення секрецп сальних залоз на rai гормонально! пе-
1-2 2019 Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология
ребудови оргашзму. Оскiльки в основi балансу шкiрного сала лежить ендокринна регуляцiя рiв-ня андрогенiв, себорейного дерматиту найчасто-ше як гшерандрогешя, яка е одним з ключових факторiв розвитку патологiчного процесу. Тому себорейний дерматит, який з'являеться в перюд статевого дозрiвання органiзму називають фiзi-ологiчною. Фiзiологiчний себорейний дерматит зазвичай заюнчуеться пiсля закiнчення перюду статевого дозрiвання[1, 7, 8].
При себорейному дерматит висипання на обличчi локалiзуються в областi вилиць, крил носа, чола, носо-губних складок, надперешсся, брiв i зазвичай поеднуються з ураженням волосисто! частини голови. Висипання представлеш вогнищами еритеми округло! або кiльцеподiб-но! форми; можлива шфшьтращя, лущення i утворення юрок. Шюра в областi поразки набу-вае сiрувато-бiлий або жовтувато-червоний вщ-тiнок, рiзко вираженi фолiкулярнi отвори. Мож-ливий розвиток блефарити та появленням кiрок уздовж краю повш i скупченням корнеоцитiв навколо вш. Все вище сказане значно попршуе якiсть життя пацiентiв [1, 9].
Провщну патогенну дда обумовлюе асоща-цiя патогенних i умовно патогенних мшроорга-Hi3MiB з дрiжджеподiбними грибами Malassezia. При виникненнi певних станiв, якi сприяють пiдвищенню видшення шкiрного жиру i кшь-юсть Malassezia рiзко зростае. Таким чином, в етiопатогенезi себорейного дерматиту певну роль мають дисбiотичнi змiни мшробного складу шкiри, особливо волосисто! частини голови; однак не можна виключити i порушення кшьюс-ного складу i яюсно! характеристики мшроорга-нiзмiв населяють слизову оболонку кишечника, а також ряд супутшх захворювань[4, 5, 10].
У розвитку себорейного дерматиту просте-жуеться взаемозв'язок 3i станом шлунка i два-надцятипало! кишки, оскiльки, з одного боку, природа ще! патологи може бути обумовлена розладом з боку вищо! нервово! дiяльностi, з iншого боку, причиною бшьш, нiж 90 % ушх патологiчних станiв вiд стравоходу до дванад-цятипало! кишки е шфекщя Helicobacter pylori [3]. I! роль у розвитку гастриту, дуоденiту, ерозивно-виразкових уражень шлунка та два-надцятипало! кишки, а також МЛЬТ-лшфоми i раку шлунка доведена в останш роки, а в 1994 р хелшобактер був визначений як канцероген пер-шого класу. У даний час хелшобактер розгляда-ють не тiльки як тригер гастроентеропапях, але i як фактор, який зумовлюе патологiю шкiри, що пов'язують з наступними фактами: високим ступенем розгалуженостi кровоносно! системи, що з'еднуе мiж собою органи, вiдповiдальнi за елiмiнацiю з органiзму шлакiв i токсинiв. У шлунку досить штенсивно вiдбуваються проце-си накопичення mi, ii початкове перетравлення та часткове всмоктування. Пiд впливом бакте-ри в шлунку розвиваеться запальна реакщя, а в мiру збiльшення в системi кровообiгу маси циркулюючих iмунних комплексiв, збшьшуеть-ся сенсибiлiзацiя оргашзму до тих алергенiв, якi в ньому накопичуються. Вiдбуваеться «зус^ч» гострого (власне стрес) i хронiчного (хелшо-бактер) тригерiв, яка обумовлюе виникнення клiнiчноi картини дерматозу. Найбiльш тюна кореляцiя шлунка вiдзначена з себорейними зонами шюри. При поеднанш всiх перерахованих вище факторiв, а також при наявносп генетич-но! схильностi до себорейному дерматиту, у па-цiента виникае клiнiчна картина дерматозу.
Актуальшсть дослiдження себорейного дерматиту полягае не тшьки у значному роз-повсюдженi захворювання та впливу на яюсть
життя хворих, але i в багатогранностi етюпато-генетичних факторiв захворювання, серед яких можна видiлити особливостi реагування оргашзму на рiвнi рiзних оргашв i систем, зокрема шлунково-кишкового тракту, нервово! i ендо-кринно! системи [2, 3].
Мета дослщження - виявити особливостi мiкробiологiчного складу товстого кишечника у хворих на себорейний дерматит.
Матерiали i методи. Пщ нашим спостере-женням знаходилось 67 хворих на себорейний дерматит вшом 18-57 роюв; середнiй вш пащен-тiв склав 29,5 року. Обстежеш хворi на себорейний дерматит були представлеш 45 (67,2 %) чо-ловiками та 22 (32,8 %) жшками. Серед обсте-жених нами хворих у 37 (55,2 %) патолопчний процес локалiзувався тiльки на шкiрi волосяно! частини голови, а у 30 (44,8 %) до патолопчного процесу залучались i iншi ланки шкiри. Трива-лiсть захворювання коливалася вiд одного до 15 роюв. Контрольна група була представлена 30 практично здоровими особами вщповщно вшо-вому та тендерному стану.
Ушм хворим на себорейний дерматит проводили обстеження iз застосуванням таких методiв:
- огляд шюри;
- мiкроскопiчний, бактерюлопчний методи дослiдження;
- загальний i бiохiмiчний аналiз кровi;
- загальний аналiз сечi;
- облiк суб'ективних вiдчуттiв пацiента.
Клiнiчна дiагностика себорейного дерматиту базувалась на наявносп у вогнищi вражен-ня еритеми та лущення, що локалiзувалися на вщкритих дiлянках шкiрного покриву (обличчя, шия, голова) i супроводжувалися рiзного ступе-ню суб'ективними вiдчуттями.
Ощнку мiкробiологiчного стану слизово! оболонки товстого кишечника проводили за стандартними бактерюлопчними методами дослiдження калу. Методика ощнки складу м> кроорганiзмiв фекали складалася з визначення видового i кшьюсного мiкробного складу товстого кишечника. Стан мшробюти кишечника i виваженють дисбiотичних розладiв оцiнювали за мшробюлопчною класифiкацiею дисбiозу кишечника, запропонованою Куваевою I. Б. i Ладодо К. С. (1991) [6].
Також застосовано нешвазивш методи спе-цифiчно! дiагностики Helicobacter pylori (визначення специфiчного антигену в копрофiль-тратах та дихальний уреазний тест), а також
Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология 1-2 2019
Однцова I. В. Дюдюн А. Д. ОСОБЛИВОСТ1 СКЛАДУ М1КРООРГАН1ЗМ1В, ЩО НАСЕЛЮЮТЬ СЛИЗОВУ ОБОЛОНКУ.
визначення антитш класу IgG до Helicobacter pylori в кровi людини методом 1ФА.
Порiвняльний аналiз показниюв хворих на себорейний дерматит i здорових осiб проводили iз застосуванням пакетiв лщензшних про-грам EXCEL-2003® i STATISTICA 6.1 (StatSoft Inc., сершний № AGAR909E415822FA) для об-робки i аналiзу статистично! шформацп з вико-ристанням методiв бiометричного аналiзу.
Результати та Тх обговорення. Детально з> браний анамнез дозволив виявити у 21 (31,3 %) хворих на себорейний дерматит, яю були шд нашим спостереженням, скарги з боку шлунково-кишково! системи.
Комплексне обстеження 67 хворих на себорейний дерматит дозволило у 48 (71,6 %) виявити Helicobacter pylori. Вщсутшсть скарг з боку шлунково-кишково! системи у 68,7 % хворих на себорейний дерматит, при виявлеш Helicobacter pylori у 71,6 %, дае змогу рекомендувати вклю-чення у комплекс обстеження хворих на себорейний дерматит методiв, скерованих на виявлення дано! шфекцп з подальшою адекватною санащею.
При вивченнi мiкробного складу слизово! оболонки товстого кишечника у хворих на се-борейний дерматит встановлено змши в кшьюс-ному склади мшробюти, у порiвняннi з групою здорових ошб. Так, бiльше нiж у половини об-стежених хворих на себорейний дерматит зни-
Л1ТЕРАТУРА
1. Корнишова В. Г., Могилева Е. Ю. Себорейный
дерматит (обзор). Пробл. мед. микол. 2012. № 3. С. 3-11.
2. Куваева И. Б., Ладодо К. С. Микроэкологиче-
ские и иммунные нарушения у детей: диетическая коррекция. М.: Медицина, 1991. 239 с.
3. Мавров И.И., Болотная Л.А., Сербина И.М. Основы диагностики и лечения в дерматологии и венерологии. Харьков. Факт. 2007. 790 с.
4. Полеско И.В., Бутов Ю.С.,Малиновская В.В. Значение дисбиотических изменений микрофлоры кожи и кишечника у больных при де-сквамативных процессах. Российский журнал кожных и венерических болезней. 2006. № 2. С. 16-20.
5. Фриго Н.В., Наволоцкая Т.И., Ротанов С.В., Гаджигороева А.Г., Ремнев В.К., Петрова Н.К. Роль грибов Mallassezia в патогенезе дерматозов. Вестник дерматологии и венерологии. 2005. № 6. С. 17-21.
жено кшьюсть:
- Bifidobacterium spp. - у 19 (59,4 %) хворих;
- Enterocjccus spp. - у 20 (62,5 %);
- E. coli - у 21 (65,7%);
- Lactobacterius spp. - у 29 (90,6 %);
- Bacteroides spp. -у 23 (71,9 %) хворих. Найбшьш вираженими змшами у юлькюному
складу ¡ндигених м1кроорган1зм1в слизово! тов-стого кишечника було серед лактобактерш Та-кож зм1нювалась юлькють Clostridium spp, яю в заавах виявлялися тшьки у 4 (12,9 %) обстеже-них нами хворих на себорейний дерматит. Серед умовно-патогенних м1кроорган1зм1в, що ви-являли у заавах обстежених нами хворих, були: Staphyloclccus spp. у 23 (71,8 %), Staphylococcus aureus - у 8 (25 %), Klebsiella spp. - у 4 (12,5 %), Candida з середшм log (КУО) в межах допустимо! норми - у 19 (59,4 %), а в концентраций що пере-вищуе нормальш показники - у 5 (15,6 %) хворих.
Висновок. Серед хворих на себорейний дерматит, яю були тд нашим спостереженням, пе-реважали пащенти у вщ найбшьшо! сощально! та репродуктивно! активности Виявленi змши мшробюзу слизово! кишечника у хворих на себорейний дерматит певним чином вказують на значимють кшьюсного i якiсного стану мшроор-ганiзмiв в розвитку патологiчного становища, що потрiбно враховувати пiд час обстеження та пла-нування терапi! хворих на себорейний дерматит.
6. Эпштейн-Литвак Р.В., Вильшанская Ф.А. Бактериологическая диагностика дисбакте-риоза кишечника. Метод. рекомендации. M. 1977. 22 с.
7. Breunig J. A., Almeida H. L., Duquia R. D. Scalp
seborrheic dermatitis: prevalence and associated factors in male adolescents. Int. J. Dermatol. 2012. Vol. 51. № 1. Р. 46-49.
8. BukvicM. Z., KraljM., Basta-Juzbasic A., Lakos J. I. Seborrheic dermatitis: an update. Acta Der-matovenerol. Croat. 2012. Vol. 20. № 2. Р. 98-104
9. CardingS., Verbeke K., VipondD.T., Corfe B.M.,
Owen L.J. Dysbiosis of the gut microbiota in disease. Microbial Ecology in Health & Disease 2015. 26. 10.3402/mehd.v26.26191
10. Hay R. J. Malassezia, dandruff and seborrhoeic dermatitis: an overview. Brit. J. Dermatol. 2011. Vol. 165. № 2. Р. 2-8.
1-2 2019 Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология
Особенности состава микроорганизмов, населяющих слизистую оболочку кишечника у больных себорейным дерматитом Одинцова И. В. Дюдюн А. Д.
ГУ «Днепропетровская медицинская академия Министерства здравоохранения Украины»
Цель работы - изучение микробного состава слизистых кишечника у больных себорейным дерматитом. Материалы и методы исследования Под нашим наблюдением находилось 67 больных себорейным дерматитом в возрасте 18-57 лет. Средний возраст пациентов составил 29,5 года. Обследованы больные были представлены 45 (67,2%) мужчинами и 22 (32,8%) женщин. Среди обследованных нами больных у 37 (55,2%) патологический процесс локализовался только на коже волосистой части головы, а у 30 (44,8%) в патологический процесс распространялся на другие участки кожи. Длительность заболевания колебаться от 1 года до 15 лет. Оценку микробиологического состояния слизистой оболочки толстого кишечника проводили по стандартным бактериологическим методам исследования кала. Нами также применены неинвазивные методы специфической диагностики Helicobacter pylori. Результаты и их обсуждение. Комплексное обследование 67 больных себорейным дерматитом позволило у 48 (71,6%) выявить Helicobacter pylori. В обследованных больных себо-рейным дерматитом снижено число Bifidobacterium spp., Enterocjccus spp. и E. coli - соответственно 19 (59,4%), 20 (62,5%) и 21 (65,7%), а Lctobacterius spp. и Bacteroides spp. - у 29 (90,6%) и 23 (71,9%). Среди условно-патогенных микроорганизмов, выявле-ных в посевах обследованных нами больных были: Staphyloclccus spp. у 23 (71,8%), Staphylococcus aureus - 8 (25%), Klebsiella spp. - 4 (112,5%), Candida со средним log (КОЕ) в пределах допустимой нормы в 19 (59,4%) и в концентрации превышающий нормальные показатели - 5 (15,6%)наблюдаемых нами больных себорейным дерматитом. Выводы. Выявленные изменения микробиоза слизистой кишечника у больных себорейным дерматитом определенным образом указывают на значимость количества микроорганизмов в развитии патологического положения, что необходимо учитывать при обследовании и планирования терапии больных этим дерматозом.
Ключевые слова: себорейный дерматит, Bifidobacterium spp., Enterococcus spp., E. Coli, Helicobacter pylori.
Features of the composition of microorganisms inhabiting the intestinal mucosa in patients with seborrheic dermatitis Odintsova I. V. Dyudyun A. D.
State institution "Dnipropetrovsk Medical Academy of the Ministry of Health of Ukraine"
Objective - to study the microbial composition of the intestinal mucosa in patients with seborrheic dermatitis. Materials and research methods. We examined 67 patients with seborrheic dermatitis aged 18-57 years; the average age of the patients was 29.5 years. Patients with seborrheic dermatitis having been examined represented by 45 (67.2 %) men and 22 (32.8 %) women. Among the patients examined by us, in 37 (55.2 %) the pathological process was localized only on the skin of the scalp, and in 30 (44.8 %) the pathological process spread to other areas of the skin. The duration of the disease ranges from 1 year to 15 years. Assessment of the microbiological state of the mucous membrane of the large intestine was carried out according to standard bacteriological methods for the study of feces. We also applied non-invasive methods for the specific diagnosis of Helicobacter pylori. Results and its discussion. A comprehensive examination of 67 patients with seborrheic dermatitis made it possible to identify Helicobacter pylori in 48 (71.6 %). In the examined patients with seborrheic dermatitis, the number of Bifidobacterium spp., Enterocjccus spp. and E. coli - respectively in 19 (59.4 %), 20 (62.5 %) and 21 (65.7 %), and Lctobacterius spp. and Bacteroides spp. -in 29 (90.6 %) and 23 (71.9 %). Among the opportunistic microorganisms detected in the cultures of the patients examined by us it was found: Staphyloclccus spp. in 23 (71.8%), Staphylococcus aureus - in 8 (25%), Klebsiella spp. - in 4 (112.5%), Candida with an average log (CUE) within the permissible norm - in 19 (59.4%) and being in a concentration exceeding normal values - in 5 (15.6%) patients with seborrheic dermatitis we observed. Conclusions. The revealed changes in the microbiosis of the intestinal mucosa in patients with seborrheic dermatitis in a certain way indicate the significance of the number of microorganisms in the development of the pathological position, which must be taken into account when examining and planning treatment for patients with seborrheic dermatitis.
Keywords: Bifidobacterium spp., Enterococcus spp., E. coli, Helicobacter pylori, seborrheic dermatitis.
Одинцова Инна Виталиевна - аспирант кафедры кожных и венерических болезней ГУ «Днепропетровская медицинская академия МЗ Украины»
Дюдюн Анатолий Дмитриевич - доктор медицинских наук, профессор, заведующий кафедрой кожных и венерических болезней ГУ «Днепропетровская медицинская академия МЗ Украины». andd@ua.fm
Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология
1-2 2019
