CC BY
23
УДК 616.973(477.53)
Особливост ключного nepe6iry
•• • 1 ••• • гоиококовон шфекцп у 'жшок на
сучасному eTani
Анфiловa М.Р.
BiHHU^bKUù нацюнальний медичний ушверситет ïm. М.1. Пирогова
ОСОБЕННОСТИ КЛИНИЧЕСКОГО ТЕЧЕНИЯ ГОНОКОККОВОЙ ИНФЕКЦИИ У ЖЕНЩИН НА СОВРЕМЕННОМ ЭТАПЕ Анфилова М.Р.
Рассмотрены актуальные вопросы, связанные с особенностями эпидемиологии и клинического течения гонококковой инфекции у женщин на современном этапе. Анализ результатов свидетельствует о том, что гонорея в подавляющем большинстве случаев протекает как микст-инфекция, клинические проявления которой характеризуются полиморфизмом симптомов.
PRESENT-DAY FEATURES OF GONOCOC-CUS INFECTION CLINICAL COURSE IN WOMEN Anfilova М.R.
The urgent questions concerned with the present-day features of gonococcus infection epidemiology and clinical course in women have been examined. The analysis of the results testifies that gonorrhea in the majority of cases proceed as mixed-infection, the clinical manifestations of which are characterized by symptoms polymorphism.
Вступ . У наш час вщомо бшьш, шж 20 збуд-ниюв захворювань, що передаються стате-вим шляхом (ЗПСШ). Будучи найпоширешши-ми в людськш популяци, збудники венеричних шфекцш викликають рiзнi форми патологи, призводять до серйозних настдюв для здоров'я чоловшв, жшок i дггей, впливають на демо-графiчнi показники, обумовлюють розвиток рiз-номанiтних синдромiв i станiв, що виходять за рамки традицшно! венерологи [5].
Останнiм часом в Укра!ш склалася така еш-демiологiчна ситуацiя щодо венеричних хвороб, яку можна визначити, як неблагополучну. З 1999 по 2008 рр. було офщшно зареестровано близько 2,2 млн. ошб iз ЗПСШ; при цьому пи-тома вага:
- сифшсу склала 5,5 %;
- гоноре! - 6 %;
- трихомошазу - 52 %;
- урогештального хламщюзу - 17,5 %;
- мшоплазмозу - 19 %.
Проблема захворюваносп на гонорею схо-вана у статистичнiй невизначеностi, покинута практично на самоплив. Захворюванють на гонорею в Укра!ш складала:
- у 1990 р. - 72,8 випадку на 100 тис. насе-лення;
- у 1999 р. - 52,4;
- у 2000 р. - 52,7;
- у 2001 р. - 50,6;
- у 2002 р. - 46,5;
- у 2003 р. - 42,8;
- у 2004 р. - 40,8;
- у 2005 р. - 38,6;
- у 2006 р. - 33,0;
- у 2007 р. - 29,8;
- у 2008 р. - 27,1 випадку на 100 тис. насе-лення.
Така ешдемюлопчна ситуащя не вщповщае дшсносн, тому що за сучасними мiжнародними стандартами сшввщношення сифшсу та гоноре! складае 1 : 2,5 а в Укра!ш це сшввщношен-ня - практично 1 : 1, причому рiвень захворюваносп на сифшс з 1999 р. щороку перевищуе рiвень захворюваносп на гонорею в 1,2-1,3 рази. Проте е даш, що гонорея, як i рашше, значно поширена серед окремих груп населен-ня, у тому чист - серед тдлитав вшом 14-17 роюв, якi активно живуть статевим життям. До-ступнiсть антибiотикiв, популярно! лтератури
Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология
1-2 (12)' 2009
Анфлова М.Р. ОСОБЛИВОСТ1 КЛ1Н1ЧНОГО ПЕРЕБ1ГУ ГОНОКОКОВО11НФЕКЦ11 УЖ1НОК..
(часто прим^ивно!), втручання фармацевпв, середшх медичних пращвниюв i просто «знав-щв» спричиняе вислизання величезно! кшь-костi хворих на гонорею зi сфери дiяльностi спецiалiстiв-дерматовенерологiв. Сьогоднiшня епiдемiчна ситуацiя дае тдстави припускати, що офiцiйно рееструють не бiльше 60 % хворих на сифшс i 20 % - на гонорею. Широко засто-совуеться самолшування хворих пiд впливом, як правило, шоземних рекламодавцiв. Невiр-не, непрофесiйне тлумачення чи використання тако! рекламовано! продукцп нефахiвцями, а то й невтаасами найчастiше зумовлюе перехiд запального процесу в хрошчний, виникнення ускладнень, негативних наслiдкiв епiдемiчного характеру. Негативний вплив справляють також приватш лiкарi.
Отже, з впевненютю можна констатувати, що гонорейна шфекщя сьогоднi практично вийшла з-пiд контролю державних венерологiчних за-кладiв i е актуальною медико-соцiальною проблемою [2, 7].
Останшм часом захворювашсть на гостру форму гонококово! шфекци серед чоловiкiв пе-ревищуе у 2 рази таку серед жшок. Чоловши у вiцi 20-29 роюв хворiють на гонококову шфек-щю у 2,5 разу частiше, шж жшки вiдповiдного вiку [3] .
Занесення гонокоюв у сечостатевi органи у 60-65 % жшок пов'язане з одночасним або по-слщовним шфшуванням сечiвника та параурет-ральных протокiв, вестибулярних залоз, пiхви, шийки матки або прямо! кишки. Найчаспше одночасно уражуються сечовипускальний i цервшальний канал. Надалi в процес нерщко втягуються й iншi органи. Гонококове уражен-ня одного якого-небудь органу спостер^аеться рiдко. Гонококи в жшочш сечостатевiй системi поширюються каналiкулярно по слизовш обо-лонцi, а також по кровоносних i лiмфатичних судинах [4].
Вцщляють:
а) гонорею нижнього вiддiлу статевих ор-ганiв:
- уретрит;
- парауретрит;
- бартолшщ
- вестибушт;
- цервицит;
- ендоцервщит;
б) гонорею верхнього вiддiлу статевих ор-ганiв, або висхщну гонорею:
- ендометрит;
- сальшнпт;
- сальпiнгоофорит;
- пельвiоперитонiт.
Отже, можна видшити такi особливостi го-норейно! шфекци у жiнок.
1. Млявий, безсимптомний перебщ пов'я-заний зi зниженою функцiею яечникiв; неадекватною дозою антибютиюв, якi знижують вiру-лентнiсть гонококiв (з утворенням ¿-форм гоно-коку). За останш десятилiття особливо почасп-шали випадки млявого плину гоноре! у жшок, тобто захворювання, незалежно вщ тривалосп, залишаеться суб'ективно безсимптомним. Частота суб'ективно асимптомно! гоноре! стано-вить вщ 75-77,6 % до 83-91 % , а 4,7 % хворих iз свiжою висхiдною гонореею i 69,2 % хворих на хрошчну гонорею самi не звертаються до лшаря та виявляються лише при диспансерному обсте-женнi. Трохи рщше гонорея iз самого початку перебпае в'яло (так звана торпiдна гонорея), запальш явища в генiталiях майже вщсутш. Од-нак i ця форма свiжо! гоноре! мае тенденщю до зростання [1].
2. Iнфекцiя часто перебпае, як змiшана:
- гонорейно-трихомонадна;
- гонорейно-хламiдiйна;
- гонорейно-мшоплазмова;
- гонорейно-кандидозна.
Гонококи в асоцiацi! з шхвовою трихомона-дою виявляються у 96 % хворих з гострою вис-хiдною гонореею.
Змшана гонорейно-кандидозна iнфекцiя ви-являеться у 19,8-30 % обстежуваних.
Одночасне захворювання на гонорею, канди-доз i трихомоноз дiагностуеться у 10,8 % обсте-жуваних.
Необхщно пам'ятати про можливосп од-ночасного зараження гонореею й сифшсом. I. Г. Шахверди (1980) серед хворих на заразш форми сифшсу виявив:
- гонорею - у 3,6 % хворих;
- сифшс, трихомошаз i гонорею - у 1,8 %.
Хламщшну шфекщю дiагностовано у
3,4-4,6 % хворих на гонорею; сполучення гоноре! з уреаплазмовою шфекщею - у 40-80 % випадюв. Змiшана шфекщя змшюе клiнiчний плин гоноре!, утруднюе !! дiагностику, призво-дить до подовження iнкубацiйного перiоду, до рецидивiв, що вимагае багаторазових лабора-торних дослiджень з провокацiями та культу-ральною дiагностикою [8].
1-2 (12)' 2009
Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология
3. 1нфшуеться кшька оргашв (багатовогни-щеве ураження) у 60-62,8 % випадюв. Гонококи вдаеться виявити тiльки [6]:
- у видшеннях з уретри - у 8-14 % хворих;
- у цервшальному каналi - у 31,7-23,3 %;
- у видшеннях великих вестибулярних за-лоз - у 0,1 %;
- у нижньому вiдрiзку прямо! кишки - у 0,3-5,2 % хворих.
Мета дослщження - визначити та ощнити сучасш особливосп клiнiчно! симптоматики та епiдемiологiчнi особливосп гонококово! шфек-цi! у жшок.
Матерiали та методи дослiдження. Ма-
терiалом для дослiдження слугували юторн хвороб, амбулаторнi картки та статистичш зв> ти Вiнницького обласного клшчного шюрно-венерологiчного диспансеру за 2004-2008 рр.
Результати та !х обговорення. Захворюванють на гонорею серед жшок Вшницько! обл. складала:
- у 2004 р. - 14,6 на 100 тис. населення,
- у 2005 р. - 11,1;
- у 2006 р. - 9,7;
- у 2007 р. - 8,7;
- у 2008 р. - 7,5 на 100 тис. населення.
Частка сшьських мешканок складала:
- у 2004 р. - 54,7 % (75 жшок);
- у 2005 р. - 65 5 % (67),
- у 2006 р. - 64,0 % (57),
- у 2007 р. - 56,9 % (45),
- у 2008 р. - 63,2 % (43 жшки).
За вшом хворi розподшялись таким чином:
- у вщ до 14 роюв - 1,7 % (8) хворих;
- 15-19 роюв - 17,7 % (84);
- 20-24 роюв - 32,8 % (156);
- 25-29 роюв - 19,2 % (92);
- 30-34 роюв - 10,7 % (51);
- 35-39 роюв - 8,2 % (39);
- 40-59 роюв - 8,4 % (40);
- 60 роюв i старше - 1,3 % (6) хворих.
Дiагноз хрошчно! гоноре! було виставлено:
- у 2004 р. - 59,1 % хворих (81 хворш);
- у 2005 р. - 57,2 % (59);
- у 2006 р. - 64,0 % (57);
- у 2007 р. - 56,9 % (45);
- у 2008 р. - 58,8 % (40).
Дiагноз хрошчна гонорея в переважнш бшь-шосн було виставлено сшьським жителькам:
- у 2004 р. - 54,3 % хворих (44 хворим);
- у 2005 р. - 71,1 % (42);
- у 2006 р. - 68,4 % (39);
- у 2007 р. - 73,3 % (33);
- у 2008 р. - 62,5 % (25).
Для дiагностики гонококово! шфекцп вико-ристовували бактерюскошчний метод iз забарв-ленням метиленовим сишм та забарвленням по Граму; у деяких випадках також проводилось бактерюлопчне дослщження. Загально-клшчш аналiзи, реакщя Васермана проводились уам хворим.
Змшану шфекщю було виявлено в 77 % (366) хворих на гонорею жшок, серед яких:
- у 66,2 % (242) хворих була гонорея у сполу-ченш з трихомонадною шфекщею;
- у 2,8 % (10) - гонорея та сифшс;
- у 14 % (52) - гонорейно-хламщшна шфек-щя;
- у 9 % (33) - гонорейно-мшоплазмова шфек-щя;
- у 8 % (29) - гонорея та гарднерельоз.
У 40 % (146) хворих з мшст-шфекщею до-датково був виявлений кандидоз.
Найчаснше хворих турбували:
- видшення з тхви слизово-гншного характеру з неприемним запахом (65 % хворих);
- слизово-гншш тнисн видшення бшувато-го кольору (39 %);
- свербiж промежини ((45 %);
- болючють у дшянщ промежини (29 %);
- набряклють зовшшшх статевих оргашв (18 %);
- вщчуття печшня в дшянщ промежини (13,5 % хворих).
Дизуричш симптоми спостерпались у 34 % хворих у вшгщщ неприемних вщчутпв при се-човипусканш та його учащання.
Самостшно рiзними методами намагались л^ватись 52 % хворих.
При оглядi в дзеркалах було виявлено:
- гшеремда шийки матки - у 89 % хворих;
- поодиною ерозi! шийки матки - у 61 % хворих;
- гшеремда стшок тхви - у 68 % хворих.
Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология 1-2 (12)' 2009
Анфлова М.Р. ОСОБЛИВОСТ1 КЛ1Н1ЧНОГО ПЕРЕБ1ГУ ГОНОКОКОВО)' 1НФЕКЦ11 УЖ1НОК...
Висновки
1. Аналiз результат дослiдження свiдчить, що перебп гонорейно! iнфекцi! у жшок на су-часному етапi мае таю особливосп: якщо раш-ше гонорея вважалася «мюькою хворобою», то тепер вщзначаеться стабiльна перевага захво-рюваностi серед мешканок села, що пов'язано з суттевими мiграцiйними процесами серед на-селення.
2. Як i рашше, гонорея досить розповсю-джена серед жшок у найбшьш репродуктивному вщ - 20-29 рокiв, хоча досить значний вщсоток хворих спостерпаеться й у вiцi 15-19 роюв.
3. Серед жiночого населення стабшьно пере-
Л1ТЕРАТУРА
1. Адаскевич В.П. Инфекции, передаваемые половым путем: Руковод. для врачей. - М.: Мед. книга, 2004. - 414 с.
2. Кравченко В.Г., Степаненко В.1. Роль та мю-це профшактичних заходiв у подоланш еш-демi! захворювань, що передаються стате-вим шляхом, в Укра!ш // Укра!нський журнал дерматологи, венерологи, косметологи. -2003. - № 2. - С. 76-81.
3. Литвиненко М.В. Аналiз захворюваност на гонорею i деяю ЗПСШ у промислових центрах Полтавсько! областi // Укра!нський журнал дерматологи, венерологи, косметологи. - 2007. - № 1. - С. 91-96.
4. Мавров И.И. Половые болезни. - Харьков: Факт, 2005. - 760 с.
важають хрошчш форми, особливо серед мешканок села, що безумовно може бути пов'язано з пршою доступшстю медично! допомоги та меншою обiзнанiстю самих пащенток стосовно проявiв хвороби.
4. Характерною особливють сучасного пе-ребпу гонорейно! iнфекцi! е те, що у бшьшосп випадкiв вона поеднуеться з рiзноманiтними iнфекцiями сечостатевого тракту, як то: трихо-мошаз, хламiдiоз, мiкоплазмоз, кандидоз, гард-нерельоз, - i тому втрачае сво! класичнi клiнiчнi прояви, набуваючи змшаних та атипових про-явiв, характерних для мшст-шфекцш.
5. Мавров И.И. Состояние проблемы заболеваний, передающихся половым путем // Дер-матолопя та венеролопя. - 2002. - № 3 (17).
- С. 3-11.
6. Скрипкин Ю.К. Кожные и венерические болезни: Руковод. для врачей. - В 4-х т. - Т. 4.
- М.: Медицина, 1996. - 352 с.
7. Степаненко В.1. Ешдемюлопчна ситуащя iз захворювашстю на шфекци, що передаються статевим шляхом. Проблеми та завдання дерматовенеролопчно! служби Укра!ни // Укра!нський журнал дерматологи, венерологи, косметологи. - 2004. - № 2. - С. 5-8.
8. Шапошников О.К. Венерические болезни: Руковод. для врачей. - М.: Медицина, 1991.
- 544 с.
1-2 (12)' 2009
Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология
