CC BY
91голкт I.B. Особливоси формування нацюнальних шновацшних систем на засадах державно-приватного партнерства у кранах, що розвиваються
УДК 330.341.1:338.242
ОСОБЛИВОСТ1 ФОРМУВАННЯ НАЦ1ОНАЛЬНИХ ШНОВАЦШНИХ СИСТЕМ НА ЗАСАДАХ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА У КРАШАХ, ЩО
РОЗВИВАЮТЬСЯ
1голкш 1.В., наук. ствроб1тник, 1ЕП НАН Украши
У статп дослщжено особливост розвитку партнерства держави та кашталу в шновацшнш сфер1 в крашах, що розвиваються та выявлено мехашзми i принципы його регулювання.
Ключов1 слова: нацюнальна iнновацiйна система, державно-приватне партнерство, шновацшна та iнвестицiйна пол^ика.
ВСТУП
Курс Украши на евроштегращю зумовлюе необхiднiсть формування механiзму державного уп-равлiння iнновацiйною дiяльнiстю, який сприяв би розвитку високотехнологiчних виробництв. Лише виробництво конкурентоздатно1 продукцiï може забезпечити стабшьш й високi темпи економiчного зростання та створить для Украши умови повноправного членства у Свропейському Союзi [1].
Iнновацiйна модель економiчного розвитку Украïни передбачае реалiзацiю стратегiï розвитку на-цiональноï економши, спрямованоï на iстотне полiпшення ïï ефективностi, забезпечення стабiльних темпiв економiчного зростання, освоення у виробництвi та просування на ринок технологiчних i оргашзацшно-управлшських iнновацiй. На сучасному етат розвиток нацiональноï iнновацiйноï си-стеми (Н1С) гальмуеться рядом негативних чинниюв, основними серед яких е: недосконалють нормативно-правового регулювання щодо стимулювання науково-техшчно1' та iнновацiйноï дiяльностi; нерозвинешсть iнновацiйноï iнфраструктури та малого шновацшного пiдприемництва; невиконання норм законодавства щодо державного фшансового забезпечення науково-технiчноï та шновацшно1' дiяльностi; вiдсутнiсть сприятливого ктмату для залучення iнвестицiй у високотехнолопчне виробництво; структурнi деформаци у промисловосп на користь виробництв низько технолопчних укладiв; високий ступiнь зношеносп основних фондiв промислових пiдприемств; низький рiвень участi нацiональних виробникiв високотехнолопчно1' продукци у мiжнародному технологiчному обмшц вiдсутнiсть системи формування та управлшня ринком промислово1' власностi; недосконалiсть системи специфшаци, використання та захисту прав штелектуально1' власностi тощо.
Вагомий внесок у дослщження особливостей формування нацюнально1' iнновацiйноï системи та державного регулювання шновацшно1' сфери зробили такi вiдомi зарубiжнi та вiтчизнянi вченi, як Е. Роджерс, Р. Росвел, Й. Шумпетер, С. Глазьев, Н. 1ванова, А. Казанцев, А. Кругликов, Б. Кузик, Ю. Яковець, Ю. Бажал, В. Геець, Б. Губський, Г. Добров, Я. Жалшо, С. Архiереев, Я. Базилюк, М. Крупка, А. Кузнецова, О. Лапко, А. Никифоров, С. Онишко, В. Семиноженко, Л. Федулова та rnmi.
Аналiзу ролi держави в сучаснш економiцi присвячено багато робiт, серед яких слщ видiлити фундаментальнi працi захiдних вчених — Е. Аткшсона, Дж. Сакса, Д. Опглща, Дж. Кейнса, Г. Талло-ка та iнших.
Росшсью та украïнськi науковцi, такi як В. Варнавський, А. Гриценко, М. Дерябша, Т. Сфименко, М. Кулагш, М. Мейер, М. Михеев, О. Мартякова, К. Павлюк, С. Черевиков, О. Степанова вивчають основш напрямки сучасно1' теори та практики господарського партнерства держави i приватного сектору.
Разом з тим вимагають додаткового розгляду проблеми розвитку взаемоди державних структур i приватного сектора економши стосовно до оргашзацш iнновацiйноï сфери.
Аналiз свiтового досвiду свiдчить про те, що вщносна роль державно-приватного партнерства (ДПП) в iнновацiйнiй полiтицi рiзних кра1'н вiдрiзняеться, але iснуе тенденщя щодо зростання ïï впливу на розвиток iнновацiйноï активностi. Значимiсть ДПП як ефективного шструменту реалiзацiï iнновацiйноï полiтики визначаеться, по-перше, розвитком iнновацiйноï iнфраструктури з урахуван-ням штерешв та при активнiй участi бiзнесу, по-друге, пiдвищенням ефективностi використання державноï власностi i бюджетних видаткiв, в тому чи^ тих, що спрямовуються на пiдтримку iнно-вацiй, по-трете, стимулюванням приватного сектора до розвитку пiдприемницькоï активносп в областях, що мають найбшьший потенцiал яюсного економiчного зростання.
Необхiднiсть використання передового зарубiжного досвiду, теоретичних i практичних механiзмiв розвитку взаемодiï державного i приватного секторiв в iнновацiйнiй сфер^ що передбачають рiзнi форми учасп бiзнесу, держави та науки зумовлюють актуальшсть цiеï статтi.
76
1голюн 1.В. Особливост формування нацюнальних шновацшних систем на засадах державно-приватного партнерства у крашах, що розвиваються
ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯ
Мета статт — дослщити особливост розвитку партнерства держави та кашталу в шновацшнш сфер1 в крашах, що розвиваються та виявити мехашзми i принципи його регулювання.
РЕЗУЛЬТАТИ
Для в^чизняно! економiки мае защкавлешсть досвiд кра!н, що найбшьш динамiчно розвиваються. 1м вдалося ютотно просунутися в розвитку шновацшно! активностi та пiдвищеннi конкуренто-спроможност сво!х нацiональних економiк, незважаючи на мало сприятливий загальний економiч-ний клiмат, супротив традицiйних iнститутiв i нестачу ресурсiв. У числi таких кра!н можна назвати Чилi, Мексику, Туреччину, Пiвденну Корею та шшь Досвiд цих кра!н цiкавий тим, що використаш ними нестандартнi шструменти державно! пiдтримки шновацшно! сфери в цшому були менш ви-тратними, шж у розвинених крашах, i при цьому вони виявилися усшшними в умовах недосконалого ринку. Зокрема, завдяки таким шструментам Чилi протягом останнiх декiлькох десятилiть вдавалося забезпечити екожмчне зростання у 6% рiчних при iстотному розширеннi несировинного експорту.
Об'еднуючою характеристикою кра!н, що розвиваються виступае втручання держави в шновацшш процеси з метою створення стимутв до iнновацiй. При цьому тдтримуються як власнi розробки, так i iмпорт, копiювання технологiй.
В 1зраш найбiльш успiшним е проект Yozma. У рамках програми розвитку нацюнально! венчур-но! iндустрii була створена державна венчурна iнвестицiйна компанiя Yozma з катталом в 100 млн. дол. США. Цей каштал був швестований у 10 приватних швестицшних фондiв (частка Yozma в !хньому капiталi становила близько 40%). До 1997 р. компашя Yozma була повшстю приватизована. До участi у створенш фондiв Yozma урядом були запрошеш закордоннi фiнансовi та швестицшш компани. Однак створюванi фонди повинш були управлятися iзраiльськими незалежними приватними компа-нiями. Поеднання цих умов забезпечило ефективний трансфер передового досвщу та управлшських технологiй, якими володши закордоннi акцiонери фондiв Yozma.
У рамках програми Yozma перевага вщдавалася фондам з формою закритого товариства (limited partnership). З самого початку уряд заявив про намiр приватизувати активи, придбаш ним шд час реалiзацii програми. Для цього фондам, створеним за участю компани Yozma, були запропоноваш опцюни на викуп акцш, що належать уряду, за фшсованою цiною плюс обмежений вщсоток (5-7% рiчних).
Опцiони дiяли протягом 5 роюв з моменту створення фонду i були повнiстю реалiзованi до 1998 року. Реалiзацiя програми Yozma призвела до бурхливого зростання венчурно! iндустрii: до 2001 р. в кра!ш дiяло понад 100 венчурних компанiй у порiвняннi з 2 в 1990 р. А швестоваш урядом 100 млн. дол. США забезпечили залучення в венчурну iндустрiю близько 150 млн. кош^в приватного сектору.
Лiдером шновацшного бiзнесу в Чилi на протязi майже 30 рокiв залишаеться, заснований при паритетнш участi уряду в 1976 р., Фонд Чиль Вш займаеться створення нових видiв бiзнесу з перс-пективних iнновацiйних проекпв з послiдуючим продажем створених компанш в приватнi руки. Головний чинник устху даного проекту — створення шновацшно! управлшсько! команди з шдприемщв, якi виявили зацiкавленiсть i готовшсть ризикувати не тiльки в комерцшних, але i в нацiональних цшях. Дiяльнiсть Фонду отримуе схвалення i обмежене фiнансування з боку держави, при цьому вш залишаеться бiзнес-органiзацiею, а не державною установою.
Фонд об'еднуе практично всi елементи шновацшного процесу — вщ iдентифiкацii ринкових нiш до конструювання «ланцюжкiв» створення вартосп i заснування компанiй. Фактично фонд виступае посередником мiж державою i приватним бiзнесом. Диверсифiкована структура фонду включае по-слуги, навчання, управлiння технологiчними проектами, венчурне шдприемництво. Фонд викорис-товуе змiшане фшансування i схему повернення проектних швестицш по мiрi виходу бiзнесу на комерцшну самостiйнiсть з його подальшим продажем. Так, в перiод з 1976 по 2003 рр. щорiчний бюджет фонду зрю з 2,3 млн. до 24 млн. дол. США, а частка самоокупних проекпв — з 0 до 87% [2].
Одним з найбшьш устшних шструмеш!в, що сприяють залученню швестицш у високотехноло-пчний сектор Туреччини послужила практика вшьних економiчних зон (ВЕЗ). В даний час загальна площа експортно-промислових зон становить приблизно 800 тис. кв. км. Великою популяршстю користуеться зона в райош Антали. Близько 1000 шоземних i турецьких компанiй мають лщензи на роботу в чотирьох турецьких ВЕЗ, де вони отримали право на 100% — у репатрiацiю кашталу, 100% шоземних катталовкладень i повне зняття митних обмежень.
Для шновацшних об'екпв Туреччини характерна наявшсть зв'язкiв з унiверситетом або науково-дослiдним iнститутом. Пiдроздiли технопаркiв звшьнеш вiд податку на прибуток i корпоративного податку. Практика дiяльностi технопарку фактично пов'язана з оргашзащею постшно дiючих де-
77
1голкт I.B. Особливост формування нацюнальних шновацшних систем на засадах державно-приватного партнерства у крашах, що розвиваються
монстрацшних площ, на яких у единому екземпляр1 представлеш шновацшш розробки фах1вщв. При цьому головним завданням технопарку стае пошук швестора, за рахунок якого повинен юнувати сам технопарк i оплачуватися робота фах1вц1в. Фшансування шновацшного сектора приватними структурами Туреччини складае бiльше 35% [3].
Цшавий досвiд Пiвденноï Коре1, перш за все, з точки зору створення та розвитку шновацшних мереж i кластерiв, що мають тенденщю до регiональноï концентраци в межах старих промислових агломерацiй. Iнновацiйнi мережi вiдрiзняються розвиненою спецiалiзацiею, пiдтримують тюш зв'яз-ки з вищою школою, державними НД1 та iншими приватними фiрмами. Прикладом можуть служити Долина Даедук, технопарк Поханг i Долина Тегеран навколо Сеула. Так, наукоград Долина Даедук побудований за принципом Силiконовоï долини i, по суп, е регюнальною шновацшною системою з ушма притаманними ш елементами: шститутами рiзноï природи, iнфраструктурою, технологiчним бiзнес-iнкубатором i високотехнологiчними промисловими фiрмами. Вщзначимо, що синергетич-ний ефект мережевоï взаемодiï досягаеться кiлькома iнструментами: стльним використанням дорогого наукового обладнання, спiвробiтництвом у розробцi «пакетних» технологш, iнкубацiею нового бiзнесу i гнучким використанням дослiдникiв у рiзних комбшащях в залежностi вiд проектiв.
Аналiз досвiду краш, якi розвиваються показуе, що першорядною функцiею держави в даному випадку е створення економiчноï зацiкавленостi, як у представникiв шдприемницького сектору, так i державних оргашв управлiння до взаемодiï i партнерства. При цьому свтовий досвiд дозволяе ви-дiлити кiлька пiдходiв державного стимулювання iнновацiйноï дiяльностi в межах нацюнально1' гос-подарсько1' системи.
Перший шдхщ зводиться до створення мехашзму адмiнiстративного мотивування iнновацiй у найбшьших компанiй. При цьому держава не ставить за мету створення та комерцiалiзацiю шно-вацiй. Завдання держави в даному випадку зводиться до адаптаци вже юнуючих в розвинених кра1-нах найбiльш ефективних оргашзацшних, виробничих та комерцiйних способiв ведення бiзнесу та ïx пiдтримки. Вщ держави вимагаеться створити мотивацiю до шновацшно1' дiяльностi в реальному секторi на основi визначення стратегiчниx прюрите^в розвитку. Серед меxанiзмiв створення державою економiчниx мотивiв перерозподiлу ресуршв господарюючих суб'ектiв у видiленi сектора еко-номiки найбiльш часто використовуються: пол^ика загальних i цiльовиx субсидш, тарифiв, податко-вих пiльг, iмпортниx мит i кiлькiсниx обмежень доступу шоземних господарюючих суб'ектiв на внутршнш ринок.
Завдання фiнансового забезпечення швестицшно1' та iнновацiйноï дiяльностi вирiшуеться шляхом включення держави або його уповноважених шститупв в меxанiзм фшансування економiчниx агентiв. Держава може створювати власш фiнансовi установи — банки розвитку. При цьому найбшьш ефективною формою дiяльностi банкiв розвитку е змшане державне та приватне фшансування. Можна видiлити двi його основш моделi: 1) спецiальнi iнвестицiйнi шститути, в капiталi яких поряд з державою представлеш приватнi швестори, головним чином банки, 2) часткове фшансування швести-цiйниx проектiв, де держава лише доповнюе кошти приватних установ. Наприклад, Францiя-Credit Fancier, Ймеччина — Kreditanstaltfur Wiedrraufbau, Японiя — Japan Development Bank та шшг Участь держави у фшансуванш шновацшних проекпв може стати своерiдним шдикатором, що характери-зуе перспективнiсть розвитку тих чи шших пiдприемств або галузей.
1стотним обмеженням описано1' моделi стимулювання iнновацiйного розвитку компанiй е той факт, що при м'яких фшансових обмеженнях знижуеться ефективнiсть управлшня великими багатогалу-зевими структурами.
Другий шдхщ державного стимулювання шновацшно1' дiяльностi передбачае заходи щодо створення шновацшних бiзнес-одиниць (частше за все мова йде про малi iнновацiйнi пiдприемства), орiентованиx на впровадження iнновацiй. Яскравим прикладом реалiзацiï такого пiдxоду на прак-тицi являеться розвиток програмного забезпечення в 1нди. Свiтове лiдерство краши на ринку про-грамного забезпечення було досягнуто завдяки державнiй полчищ, що опираеться на iнтенсивний розвиток в кра1'ш науково-теxнiчниx паркiв, в рамках яких вш молодi високотехнолопчш компанй' на 5-10 рокiв звшьняються вiд сплати податкiв з доxодiв та податкiв на iмпорт товарiв виробничого призначення. Важливо також надання фiнансовим установам державних гарантiй при вкладеннях у програмютсью фiрми, пшьги з платежiв за послуги природних монополiй, спрощення адмiнiстра-тивного регулювання та митного режиму, участь держави в навчанш персоналу та отриманш закор-донних замовлень. Зараз в 1нди дiе 13 подiбниx парюв, якi об'еднали близько 1300 фiрм, що розроб-ляють програмне забезпечення.
78
1голюн I.B. Особливост формування нацюнальних шновацшних систем на засадах державно-приватного партнерства у кра!нах, що розвиваються
Головним обмеженням розглянутого шдходу е неминучють замикання ринкових форм взаемодй фшансового та реального сектор1в у вузькому кол1 сектор1в нацюнального господарства i, як на-слщок, постiйна залежшсть довгострокових технiко-економiчних змiн вiд зусиль держави.
Подоланням обмежень розглянутих моделей i створення державою зацiкавленостi у економiчних агентiв до взаемодй, повинен стати взаемозв'язок шновацшно! та шституцшно! полiтики, нацiленiсть на створення стшкого механiзму появи i широкомасштабно! комерщашзацй iнновацiй, формування системи компенсацй витрат економiчних агентiв з адаптацй нових ринкових iнститутiв.
ВИСНОВКИ
Пiдводячи шдсумок аналiзу свiтового досвiду взаемодй' держави i приватного сектору з метою розвитку шновацшно!' сфери, видшимо наступи ключовi принципи:
1) бюджетне фшансування мае виступати каталiзатором iнновацiйних процешв: тiльки пiсля того, як бiзнес «побачить» ефективнiсть реалiзацi! iнновацiйних проекпв за рахунок державних коштiв, можна розраховувати на його защкавлешсть;
2) сшвфшансування проектiв з боку держави при збереженш управлiння проектами в руках бiзнесу або спецiалiзованими посередницькими оргашзащями;
3) реалiзацiя функцiй тдтримки державою iнновацiйних компанiй через бiзнес-посередникiв, оскiльки часто чиновники не володдать достатньою квалiфiкацiею для оцiнки якост проектiв, що представляються i пов'язаних з ними ризиюв. Наприклад, у програми пiдтримки iнновацiй реалiзують не мiнiстерства i вiдомства, а 21 незалежне агентство;
4) використання рiзних пiдходiв держави до активiзацi! iнновацiйно! дiяльностi: як за рахунок адмшютративного мотивування iснуючих iнновацiйних шдприемств, так i шляхом створення шновацшних бiзнес-одиниць. У даному випадку, держава завжди може розвинути найбшьш ефективнi iнiцiативи i припинити ri, якi не виправдали себе;
5) розвиток шновацшних кластерiв, у рамках яких можливий ефективний обмш кращим досв> дом мiж малим i середшм бiзнесом, у тому чи^ за участю державних структур;
6) розвиток системи неформальних взаемодiй мiж новаторами, що дозволяе полегшити взаемне «перетшання» iнформацi! i фiнансових коштв. Наприклад, в 1ндй, така система неформальних вщно-син була побудована на стратеги бодшошнгу — оренди фахiвцiв iндiйських компанiй закордонними ктентами. Отримавши багату практику за кордоном, персонал зм^ створити необхiднi зв'язки i за-безпечити замовленнями материнсью компанй. 1нший приклад можна навести з практики Сшгапуру i Ивденно! Коре!. Державнi фiнансовi установи цих кра!н здiйснили фiнансовi вкладення в проекти американських високотехнологiчних компанiй. Завдяки цьому були сформоваш необхiднi зв'язки азшських компанiй на свiтових ринках венчурного кашталу, що дозволило в майбутньому залучити в Сшгапур i Ивденну Корею американських iнвесторiв. До цього моменту урядовi чиновники вже мали досвiд спiлкування з венчурними компанiями в рамках постiйно! взаемодй з керуючими фоцщв, у яю були вкладенi державнi грошi;
7) вдосконалення нормативно-правово! бази, законодавчого оформлення оригшальних управлiн-ських рiшень з урахуванням особливого статусу вчених i наукових оргашзацш, можливостей прямого i непрямого фшансування передачi технологш i створення шфраструктури. Особлива увага при-дiляеться створенню необхiдних оргашзацшних механiзмiв, стимулюючих приватнi компанй укла-дати договори на проведення дослщжень з державними унiверситетами та шститутами, якi в свою чергу отримують можливють займатися технiчним консультуванням, працювати керiвними спiвро-бiтниками в приватних компашях i мати права на штелектуальну власнiсть, отриману за державними замовленнями.
Л1ТЕРАТУРА
1. Никифоров A.G. 1нновацшна дiяльнiсть: теорiя i практика державного управлшня: монографiя / А.е. Никифоров. — К.: КНЕУ, 2010. — 420 с.
2. Alvares С. Promoting Innovation in Chile. The expiriens of CORFO. — 2004.
3. Сайт Держкомстату Республши Туреччина. / Електронний ресурс. — Режим доступу: http:// www.die.gov.tr
79
