CC BY
41
Соколова 1рина Олександрiвна,
кандидат юридичних наук,
асистент кафедри теорп держави i права,
Нацональний юридичний унверситет
iменi Ярослава Мудрого, Украна, м. Харш
e-mail: [email protected]
ORCID 0000-0002-3659-7086
doi: 10.21564/2414 - 990x.135.79785 УДК 340
ОСОБЛИВОСТ1 ПРИВАТНОПРАВОВОГО РЕЖИМУ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ СУСП1ЛЬНИХ В1ДНОСИН
Аналгзуються особливост1 та функцюнування приватноправового режиму, процес реформу-вання державних органю публгчног влади. Встановлюеться об'ективний характер подглу права на публгчне й приватне, чинники, що зумовлюють виокремлення сфери приватного права. Визнача-ються правов1 засоби приватноправового режиму.
Ключовi слова: правовий режим; децентралiзацiя влади; приватноправовий режим; публiчне i приватне право; дерегулящя; цивiльно-правовi та адмiнiстративно-правовi режими.
Соколова И. А., кандидат юридических наук, ассистент кафедры теории государства и права, Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Украина, г. Харьков.
e-mail: [email protected] ; ORCID 0000-0002-3659-7086
Особенности частноправового режима правового регулирования общественных отношений
Статья посвящена изучению особенностей и функционирования частноправового режима, процесса реформирования государственных органов публичной власти. Определяется объективный характер деления права на частное и публичное, факторы, которые обуславливают выделение сферы частного права. Характеризуются правовые средства частноправового режима в данной сфере, автономность свободы участников частноправовых отношений.
Ключевые слова: правовой режим; децентрализация власти; дерегуляция; частноправовой режим; публичное и частное право; административно-правовые и гражданско-правовые режимы.
Вступ. В УкраТш тривае процес реформування державних оргашв, у ходi якого, зокрема, визначаються та розмежовуються завдання i функцп оргашв публ!чноТ влади. Бшьшють повноважень центральних оргашв влади передаеться нижчим органам, як дшть на мкцях або шшим уповноваженим державою суб'ектам. Децентралiзацiя влади в державi сприяе розвитку демократп,
адже ввдбуваеться розширення впливу територiальних громад, сощальних груп i громадськост в цiлому на справи публiчного значення. Як вiдомо, децентралiзацiя полягае у концентрацп владних повноважень для кожно! iнституцiйноí ланки в системi публiчно! адмiнiстрацi! - з подальшою передачею «надлишкових» повноважень максимально наближеним до населення суб'ектам. Ввдбуваеться також i спрощення процедури отримання дозволiв або взагалi вiдмова вiд дозвшьних режимiв, що призводить до дерегуляцп суспiльних вiдносин, яка справляе чималий вплив на приватноправову сферу. Отже, дерегулящя i децентралiзацiя спрямованi на скасування i спрощення дозвiльних режимiв за допомогою приватноправових засобiв правового регулювання.
Мета нашог публ^ацп - вивчення особливостей приватноправового режиму правового регулювання сусшльних вщносин у аспект децентралiзацi! публiчно! влади в Укра!ш.
Аналiз остантх до^джень i публтацт. Правовий режим у сферi приватного права та питання децентралiзацi! публiчно! влади становлять предмет дослвдження таких учених, як: Алексеев С. С., Петришин О. В., Борислав-ська О. М., Заверуха I. Б., Школик А. М., Жилинкова I. В., Ромовська З. В., ^бшьов М. М., Шевченко Я. М., Шмiдт-Ассман Е. та шшь
Викладення основного матерiалу. Визначення об'ективного характеру подшу права на публiчне й приватне, зумовленого iснуванням поруч з державою (публiчною владою) громадянського сусшльства як суспiльства приватних осiб, що е носiем приватних щлей, актуалiзуе проблему загально! характеристики сфери приватного права. I хоча в сучаснш юридичнш науцi все ще тривають дискусп щодо спiввiдношення приватного й публiчного права, це вже дискусп про визначення конкретного змкту цих явищ, а не про те, чи визнаеться в принцип необхщшсть i доцiльнiсть iснування приватного права. Адже и чи iншi вiдносини вiдносяться до приватного, а не до публiчного права не тому, що юристи бажають вилучити !х iз сфери останнього, централiзованого правового регулювання, а тому, що щ вiдносини пiд впливом економiчних та iнших фак-торiв уже вщдаш об'ективним правопорядком на довшьний розсуд зацiкавлених приватних осiб [10, с. 53-54].
З цих позицш «природний» процес формування державно! влади запо-чатковуеться приватними iнтересами, на пiдставi яких iндивiди вступають у певш суспiльно значущi взаемовiдносини, яы внаслiдок цього консолiдуються iнституцiями громадянського сусшльства. У подальшому сформульованi шсти-тутами громадянського суспiльства iнтереси, як визнаються прiоритетними i вимагають додаткових ресурсiв для !х реалiзацi!, посередництвом щлеспрямова-но! дiяльностi полiтичних партш набувають актуальностi та трансформуються, спираючись на шдтримку електорату, в загальнонащональний iнтерес, що тепер становить прерогативу держави як оргашзацп публiчно! влади в масштабi всього суспiльства [9, с. 144]. Держава, !! шдроздши можуть бути суб'ектами правовiдносин у сферi приватного права, однак вони виступають там не як носи державно-владних повноважень, а як рiвноправнi контрагенти, що укладають
на основi вшьного волевиявлення договори й угоди. Тут держава не визначае змкту прийнятих правових ршень, а лише охороняе й забезпечуе те, що вирЬ шили суб'екти приватного права за взаемною домовлешстю.
1снування публiчного й приватного права як елементв громадянського суспiльства - необхвдна передумова для обмеження й установлення меж втор-гнення держави у сферу особистих майнових й шших iнтересiв, установлення надiйних засобiв захисту прав i законних штере^в громадян, !х об'еднань, господарських структур, для запобтання пiдмiни цивiльно-правових способiв захисту суб'ективних прав особи адмшютративно-правовими. Будь-якi форми державно-владного впливу щодо вступу суб'ектв приватного права у приват-ноправовi вiдносини, обмеження !х цивiльно! правоздатностi й дiездатностi забороняються законом i тягнуть кримiнальну, адмшктративну, цивiльну та iншу юридичну ввдповщальшсть.
Наукова проблематика приватного права охоплюе щлу низку питань, найголовнiшими з яких е питання як про чинники, що зумовлюють виокрем-лення сфери приватного права, так i про правовi засоби й правовий режим ще! сфери [12, с. 11]. Головною темою приватного права е вшьш, не шдпорядковаш жодному примусу щодо обгрунтування сво!х дш та рiшень суб'екти права, яы водночас потребують вiдповiдного та належного нормативно-правового устрою. Як результат, приватш особи отримують можливють самостiйно формулювати сво! iнтереси та !х реалiзувати в рамках закону.
Автономiя волi учасникiв приватноправових вiдносин, яка полягае в !х вшь-ному розсудi щодо того, вступати чи не вступати !м в майновий общ з яким саме контрагентом та на яких умовах, означае, що таке ршення учасники приймають за власною шщативою, на свш ризик i шд власну майнову вщповвдальшсть. Вони також самi вирiшують, яким чином здшснювати належнi !м суб'ективш права, включаючи й право на пред'явлення будь-яких майнових вимог до суду [18, с. 4-7]. Право власносп, свобода укладення договорiв, можливють утворення рiзноманiтних об'еднань за штересами становлять належнi переду-мови формування сфери цившьного права, а здатшсть iндивiдiв до реалiзацi! iнтересiв шд власну вiдповiдальнiсть е основою функщонування приватноправового режиму, при цьому зв'язашсть договором i вiдповiдальнiсть являють собою неминучi його наслiдки [21, с. 326]. Таким чином, система приватного права спираеться на приватну автономш та динамжу вшьного економiчного устрою, його об'ектом е дп та результати дiяльностi приватних осiб, соцiальних iнститутiв та органiзацiй приватного права [5, с. 5-11]. У сферi дп приватного права суб'ект може самостшно вирiшувати, використовувати сво! права або втримуватися вщ дозволених дш, укладати договiр чи ш, вiн вправi проявляти автономнiсть свое! волi й приватну iнiцiативу [8, с. 334-335].
Приватне (цившьне) право становить базу, ядро правопорядку, заснованого на ринковш оргашзацп суспiльства. Воно е породженням вшьного економiчного розвитку, який неминуче вимагае звшьнення особи вщ усiляких застережень, свободи власносп, договорiв i заповiтiв, свободи волi при укладеннi правочинiв.
Приватне право виступае тут як загальне право, що визначае правила поведшки в сусшльств^ тим самим створюе для органiв публiчноí адмшктрацп належну «здатнiсть до шдключення» "х дiяльностi до ринку й до дiй приватних партнерiв [21, с. 327]. Воно фактично пропонуе для нових видiв дiяльностi попередне вре-гулювання, доки внаслiдок зростання штенсивност адмiнiстративноí практики не виникне потреба самостшного публiчно-правового нормування.
Певнi перестороги викликае питання, яю галузi права (якщо розглядати систему права в щлому) належать до публiчного, а яю - до приватного. Прим^ ром, право конституцiйне, адмiнiстративне, кримшальне, мiжнародне публiчне належать до системи публiчного, а право цивiльне, сiмейне, трудове, мiжнародне приватне до системи приватного. Уим, слiд ураховувати й те, що серед цих галузей е базов^ навколо змкту яких формулюються всi iншi: у публiчному правi - це право конституцшне i адмiнiстративне, а у приватному - цившьне [12, с. 35-65]. Крiм того, необхiдно зазначити, що е й так галузi права, як Грунтуються як на публiчно-правових, так i на приватноправових методах. Вони будуються як вторинна структура права, е комплексними утвореннями й як так входять в основну структуру права. Таким чином, основною галуззю приватного права е цившьне, яке з розвитком ринкових вщносин стае все ваго-мшим та значимим.
Функцюнування приватноправового режиму вщбивае головш процеси, що пов'язаш зi становленням системи суб'ективних прав, котрi вiдкривають гаран-тований проспр для власно']" активно']" дiяльностi людей, "х творчостi, iнiцiативи [5, с. 5- 11; 19, с. 277-283]. Захист прав i iнтересiв суб'екпв цивiльних правовщ-носин, на думку Я. М. Шевченко, ввдбуваеться у тш сферi, яка визначена для юнування цивiльних правовiдносин, i його не можна вщривати вiд характерних особливостей цих вщносин, бо вш покликаний сприяти "х здiйсненню. Сусшльш вiдносини, набираючи юридично']" форми правоввдносин, конкретизують "х у виглядi прав та обов'язшв, якi становлять штерес в iснуваннi й формуваннi такого роду поведшки, що ввдображае едшсть загальносуспiльного й шдиввду-ального штересу й виражае його юридичну форму [19, с. 278].
Тому приватне право е сферою приватних (шдиввдуальних i групових) штере^в, юридичноí децентралiзацií, у якiй переважае система юридично']" координацп за наявностi багатьох центрiв правовiдносин, що самовизначаються, тобто воно виступае сукупшстю обов'язкових норм у вщносинах мiж рiзними соцiальними угрупованнями й економiчними об'еднаннями, а також норм, яю Грунтуються на певних традищях цього суспiльства, загальнолюдських нормах моралi й пiдтримуються при необхвдност державою.
На думку М. М. ^бшьова, у юридичнiй науцi категорiя «правовий режим» широко використовуеться при дослщженш вiдносин, що складаються у сферi приватного права стосовно окремих об'екпв [15, с. 106-116]. Взаемоположення суб'екпв i специфiчний характер здшснення регулювання вiдповiдних вiдносин, на думку Н. С. Кузнецово']", це дшсно узагальненi обставини, якi певним чином обумовлюють не лише метод та його складовi - спосiб i тип регулювання, а й
принципи права, npaBOBi засоби, притаманш сферам приватного права, яю у свош сукупностi становлять ïx правовий режим [12, с. 20].
Достатньо вщзначити, що майже всi дослщники вiдносин власностi так чи шакше торкаються питань правового режиму окремих видiв майна [6, с. 145, 179; 7, с. 62; 20, с. 69; 2, с. 213, 217; 11, с. 79 127], деяким з них було присвячено спещальш дослщження [3, с. 98 107]. Проте бшьшють дослщниюв у цившьному правi використовують дефiнiцiю «правовий режим» не розкриваючи ïï сутi. Натомiсть розгляду окремих видiв правових режимiв майна члешв сiм'ï пере-дуе ретельний аналiз I. В. Жилiнковою самого визначення правового режиму [3, с. 99].
Вщштовхуючись вщ визначень правового режиму у теорп права, вказаний автор погоджуеться з тим, що правовий режим - це певний порядок регулювання сусшльних ввдносин, але одночасно називае низку рис, яы у свош сукупност характеризують правовий режим саме як такий. Цей порядок, шд-креслюе I. В. Жилiнкова, виникае як результат дп комплексу взаемопов'язаних правових засобiв (норм права, способiв правового регулювання, правовiдносин, суб'ективних прав i обов'язюв, мiри вiдповiдальностi), серед яких саме дозвш як домшуючий спосiб правового регулювання виступае регулятивним стрижнем, що зумовлюе загальнодозвiльниИ тип регулювання майнових вщносин у сiм'ï з метою досягнення певного правового результату [3, с. 101-102].
Зокрема, в Украïнi ^нують два самостiИнi правовi режими майна подружжя - законний та договiрний [17, с. 408]. Якщо подружжя не укладае шлюбний договiр мiж собою, це означае, що ïx подружнi стосунки будуть регу-люватися нормами сiмеИного та цивiльного права. Однак якщо подружжя бажае самостшно визначити сво1 взаемнi права та обов'язки з рiзниx питань сiмейного життя, вони укладають шлюбний договiр i тим самим замiнюють законний режим майна на договiрний.
Отже, правовий режим майна подружжя е цШсною системою регулятивного характеру, яка характеризуеться сшльшстю основних положень (принцишв) i встановлюе умови й порядок виникнення та припинення майнових прав i обов'язюв подружжя, ix обсяг та порядок виконання, а також майнову вщповЬ дальшсть за загальним i окремим майновим зобов'язанням подружжя [3, с. 102].
Оскшьки при регулюванш майнових вщносин у використовуються рiзнi способи та типи регулювання, дана категорiя розглядаеться як динамiчна правова форма, що постшно розвиваеться. Такий пiдxiд до правового режиму майна члешв сiм'ï зумовив визначення його як побудованого на единих регуля-тивних засадах порядку, що виникае в результат дп комплексу правових засобiв, спрямованих на регулювання вщносин, що складаються стосовно майна члешв сiм'ï, i визначае характер та обсяг ïx прав i обов'языв вiдносно цього майна.
Приватне право - це юридично своервдний шдроздш права, у межах якого функщонують притаманнi йому правовi засоби, що й утворюють ввдповщний режим регулювання зазначених суспiльниx вщносин [15, с. 106-116]. Адже це право створюе шбито iзольовану вщ державно! (публiчноï) влади зону свободи,
де творцем сво'1'х майнових справ е caMi приватш особи; вторгнення державно!" влади в цю зону, за винятком випадюв, прямо передбачених законом i за ршен-ням суду, не дозволяеться. Водночас дп приватних оciб державна (публiчнa) влада зобов'язана не тшьки визнавати, а й захищати. Отже, cлiд докладшше пояснити приватноправовий режим регулювання сусшльних вiдноcин як такий, що застосовуеться самими суб'ектами права як би «знизу».
Розвиток цивильного обороту викликав ускладнення щодо регулювання вiдноcин мiж суб'ектами майнових вiдноcин оргaнiзaцiйних форм, як визнача-ються як корпорацп, що породило cвоерiдну форму цившьних прaвовiдноcин, так зване корпоративне право [19, с. 278]. Корпоративш ввдносини виникають мiж учасниками упрaвлiння майном корпорацп, а також мiж учасниками i самою корпоращею на оcновi поеднання упрaвлiнcьких i цивiльних засад, з перевагою й шдпорядкуванням управлшських засад майновим iнтереcaм i правомочностям. Поряд iз цим icнуе значний шдроздш цивiльних вiдноcин, якi визначаються як оcобиcтi немaйновi вiдноcини i як мають тicний зв'язок як з майновими вщносинами, так i з особистими немайновими, в оcновi яких лежать особист немaйновi i невщчужуваш блага особи.
Особливе мюце в побудовi правового регулювання в цш cферi поciдaють зaгaльнi дозволи, вщповвдш нормaтивнi положення, якi виступають як спрямо-вуючi й вихщш засади правово1 регламентацп, що проявляеться передовciм у формулi «дозволено все, крiм того, що прямо заборонено законом». Цившьним кодексом Украши встановлено, що власник володiе, користуеться, розпоряджа-еться майном на cвiй розсуд i мае право вчиняти щодо нього будь-яю дп, що не суперечать закону (ст. 4 Закону Украши «Про власшсть», ст. 316 ЦК Украши). Сторони згiдно зi ст. 6 проекту ЦК мають право укладати на свш розсуд будь-якi договори, не встановлеш актами законодавства, за умови, що вони вщпов^ дають загальним засадам цившьного законодавства.
Значна роль у формуванш правового режиму приватного права вщво-диться принципам права й загальним положенням, що пронизують увесь його змicт. Це зумовлено тим, що одшею з ïx icтотних ознак е регулятивнicть. I хоча даш влacтивоcтi принципiв права не можна ототожнювати з регулятив-ними характеристиками норм права через ïx бшьшу aбcтрaктнicть та меншу aктивнicть, все ж таки вплив принцишв права на регулювання сусшльних ввдносин icнуе, хоча це регулювання е регулюванням з бшьш загальних пози-цiй [4, с. 17].
У cферi приватного права, де застосовуеться аналопя права, роль правових принцишв значно зростае, осюльки при нш цивiльнi вiдноcини регулюються вщповщно до принципiв права. Цивiльний кодекс Украши в ст. 3 закршлюе таю принципи права, яш е iмaнентними приватноправовому режиму регулювання у цш цaринi, а саме: а) свобода особи та неприпустимють свавшьного втручання у сферу особистого життя особи; б) свобода власноси та неприпустимкть позбавлення права влacноcтi, крiм випaдкiв, передбачених виключно законом; в) свобода договору; г) свобода шдприемництва; д) судовий захист будь-якого
цившьного права у рaзi його порушення; е) справедливкть, добросовкшсть i розумшсть.
Утiм, серед них немае принципу юридично'1' рiвноcтi учacникiв, i це неви-падково. Розробники проекту виходили з того, що юридична рiвнicть е одшею з ознак цившьних вiдноcин. Цим заперечуеться теза щодо рiвноcтi як «методу цившьно-правового регулювання». Цивiльнi вiдноcини об'ективно не можуть Грунтуватися на юридичнiй нерiвноcтi. Отже, юридична рiвнicть е виршальною, cутнicною рисою цивiльниx вiдноcин, а не доданою до них законодавством [14, с. 41].
Роль загальних (основних) положень у приватноправовому режимi чггко характеризуеться за допомогою нормативности яку необхщно розум^и не тiльки як ri чи iншi акти, що мають нормативний характер, а у тому сенс^ що за допомогою правових та нормативних засад досягаеться загальна впорядко-вашсть певно1 групи сусшльних вщносин. Тобто кожний нормативний акт мае значення не тшьки сам по соб^ а й вписуеться в усю систему акпв, перш за все кодифжованих, яю забезпечують цю впорядковaнicть. Отже, йдеться про таку норматившсть, що виражаеться в щлкнш регулюючiй cиcтемi та пронизана сшльними регулятивними засадами.
Як результат, визначальним для режиму приватного права е рамковий характер правово'1' норми, який повинен забезпечувати, з одного боку, прaвовi умови вшьно1 комушкацп у cферi цивiльного об^у, а з iншого - надавати обов'язкову силу ïï результатам. Загальнообов'язковий характер правових норм особливо чггко проявляеться там, де сторони можуть вщхилятися вщ законо-давчих настанов i застосовувати ïx як змшш моделi. Через особливу потребу в захист рaмковi норми, що використовуються у cферi приватного права, можуть звужуватись за допомогою застережень або заборонних припис!в, проте саме таю рамки залишаються визначальним регулятивним засобом приватного права.
Отже, цей вид (рамковкть) регулювання забезпечуе певний просир, в якому норми приватного права може бути застосовано у всьому пол! правовщ-носин. Водночас рамковий характер приватноправово1 норми дозволяе швидше реагувати на нов! обставини й процеси, залишаючи наявним лише базовий стандарт норм. Невипадково ¡сторичний розвиток шдтверджуе особливу здатшсть приватного права до рецепцп у р!зних краТнах i континентах.
ДослГдники проблем цившьно-правового регулювання пiдкреcлюють, що метод, способи правового регулювання, прaвовi принципи, нормативно закрЬ пленi, зaгaльнi (основш) положення приватного права, ¡ншГ прaвовi засоби (зокрема, прaвовi норми, договори, юридичш факти, прaвовiдноcини, заходи примусу) вщграють свою власну роль у правовому регулюванш, але саме ix взaемодiя створюе правовий режим як цШсну систему регулятивного впливу на поведшку cуб'ектiв i зaзнaченi вщносини.
Характерними рисами приватноправового режиму е: визнання прюритет-ностГ iнтереciв окремо!" (приватноТ) особи; юридична рГвнГсть учаснишв вГдпо-вГдних вГдносин; iнiцiaтивa суб'екпв вГдносин стосовно встановлення правового
зв'язку мiж собою (тобто переведенш побутових вщносин у ранг юридичних зв'языв); свобода (вшьний розсуд) при виборi правил поведiнки; «уповнова-жувальний» характер норм i правил; переважно позовний порядок захисту iнтересiв суб'екпв таких вiдносин у судi тощо [14, с. 41].
До цього слвд додати, що ввд санкщонування цих вiдносин державою !х характер не змшюеться, оскiльки в щеальному варiантi закони держави повиннi вщповщати приписам приватного права, а в реальному - якщо i не вщповщають, то повиннi прагнути цього (якщо, звюно, йдеться про громадянське сусшльство й правову державу). З урахуванням указаного, приватне право можна визна-чити як сукупшсть щей, принцишв, правил i норм, що стосуються визначення статусу й захисту iнтересiв приватних осiб (тих, що не е ф^урантами держави), як не перебувають у вiдносинах влади - шдпорядкування стосовно одне одного, рiвноправно i вiльно встановлюють собi права й обов'язки у вщносинах, що виникають з !х шщативи [16, с. 82-88].
Висновки. З урахуванням викладеного правовий режим сфери приватного права може бути визначено як цШсну систему регулятивного впливу, яка ство-рюе загальнодозвшьний тип регулювання майнових та особистих немайнових вщносин, заснованих на юридичнш рiвностi, вшьному волевиявленнi, майновiй самостiйностi !х учасникiв, забезпечуе можливiсть самовизначення i власних активних дiй, спрямованих на виникнення та здшснення суб'ективних прав i обов'язкiв у межах, установлених договором чи законом, з метою досягнення певних приватних щлей та iнтересiв.
Список л^ератури:
1. Децентрал1защя публ1чно! влади: досввд европейських кра!н та перспективи Укра!ни / [О. М. Бориславська, I. Б. Заверуха, А. М. Школик та ш.] ; Центр полиико-правових реформ. -Ки!в : Москаленко О. М., 2012. - 212 с.
2. Дзера О. В. Розвиток права власност громадян в Укра!т : монограф1я / О. В. Дзера. -Ки!в : Вентур1, 1996. - 271 с.
3. Жилинкова И. В. Правовой режим имущества членов семьи : монография / И. В. Жилинкова. - Харьков : Ксилон, 2000. - 398 с.
4. Колодш А. М. Принципи права Укра!ни / А. М. Колодш. - Ки!в : Юршком !нтер, 1998. - 208 с.
5. Крупчан О. Д. Проблеми взаемозв'язку приватного та иубл1чного в цившьному прав1 Укра!ни / О. Д. Крупчан // Приватне право 1 тдприемництво. - Ки!в, 2004. - Вип. 4. - С. 5-11;
6. Маслов В. Ф. Основные проблемы права личной собственности в период строительства коммунизма в СССР / В. Ф. Маслов. - Харьков : Изд-во ХГУ, 1968. - 320 с.
7. Маслов В. Ф. Действующее законодательство о браке и семье / В. Ф. Маслов, З. А. Подопригора, А. А. Пушкин. - Харьков : Вищ. шк., 1972. - 212 с.
8. Общая теория государства и права. Академический курс : в 3-х т.: учеб. для вузов / отв. ред. М. Н. Марченко. - изд. 2-е, перераб. и доп. - Москва : ИКД «Зерцало-М», 2002. - Т. 2. -528 с.
9. Петришин О. Громадянське сусшльство - тдгрунтя формування правово! держави в Укра!т / О. Петришин // В1сник Академп правових наук Укра!ни. - Харюв, 2003. - № 2-3. -С. 144.
10. Попондопуло В. Ф. Частное и публичное право как отрасли права / В. Ф. Попондопуло // Цивилистические записки : межвуз. сб. науч. трудов. - Москва, 2002. - Вып. 2. - С. 53-54.
11. Право власносп в споживчш кооперацц УкраТни / за ред. В. I. Семчика. - КиТв : 1н-т держави i права НАН УкраТни, 1996. - 202 с.
12. Правова система УкраТни : iсторiя, стан та перспективи : у 5 т. - Харюв : Право, 2008. -Т. 3 : Цивiльно-правовi науки. Приватне право / за заг. ред. Н. С. КузнецовоТ ; редкол. : Н. С. Кузнецова, А. С. Довгерт, Я. М. Шевченко. - 640 с.
13. Про схвалення Концепцц реформування мкцевого самоврядування i територiальноТ оргашзацп влади в УкраТш : Розпорядження Кабшету Мiнiстрiв УкраТни ввд 01.04. 2014 р. № 333-р. // Офщшний вiсник УкраТни. - 2014. - № 30 (18.04.2014).
14. Ромовська З. В. Проблеми загальноТ теорп права у проект Цивiльного кодексу УкраТни / З. В. Ромовська // Кодифжащя приватного (цившьного) права УкраТни / за ред. проф. А. Довгерта. - КиТв : Укр. центр правн. студш, 2000. - 336 с.
15. Обшьов М. Поняття правового режиму приватного права / М. Обшьов // Вкник Академп правових наук УкраТни. - Харюв, 2001. - № 4 (27). - С. 106-116.
16. Харитонов 6. До питання про значення дихотомп «приватне право-публiчне право» / 6. Харитонов, О. Харитонова // Вкник Академп правових наук УкраТни. - Харюв, 2000. -№ 2. - С. 82-88.
17. Цившьний кодекс УкраТни. - Харюв : Одксей, 2003. - 408 с.
18. Шевченко Я. Поняття приватного права як ядра правопорядку, заснованого на ринковш оргашзацп економжи / Я. Шевченко // Право УкраТни. - 2009. - № 8. - С. 4-7.
19. Шевченко Я. М. Захист i охорона суб'ективних цившьних прав : сучасний стан i перспективи розвитку / Я. М. Шевченко // Держава i право у свiтлi сучасноТ юридичноТ науки. - КиТв, 2010. - С. 277-283.
20. Шевченко Я. Н. Совершенствование законодательства о семье. Теоретические проблемы соотношения гражданского и семейного законодательства / Я. Н. Шевченко. - Киев : Наук. думка, 1986. - 167 с.
21. Шмвдт-Ассман Е. Загальне адмМстративне право як вдея врегулювання. Основш засади та завдання систематики адмшстративного права / Е. Шмвдт-Ассман ; пер. з тм. Г. Рижка [та щ.]. - 2-ге вид, перероб. та допов. - КиТв : К. I. С., 2009. - 552 с.
References:
1. Boryslavs'ka, O.M., Zaverukha, I.B., Shkolyk, A.M. et. al. (2012). Detsentralizatsiya pub-lichnoyi vlady: dosvid yevropeys'kykh krayin ta perspektyvy Ukrayiny [The decentralization of public authorities: European states experience and prospects for Ukraine]. Kyiv: Moskalenko O.M. [in Ukrainian].
2. Dzera, O.V. (1996). Rozvytok prava vlasnosti hromadyan v Ukrayini [The development of civil property rights in Ukraine]. Kyiv: Venturi [in Ukrainian].
3. Zhilinkova, I.V. (2000). Pravovoj rezhim imuschestva chlenov semyi [The legal regime of family members' property]. Kharkiv: Ksylon [In Russian].
4. Kolodiy, A.M. (1998). Pryntsypy prava Ukrayiny [The principles of Ukrainian law]. Kyiv: Yurinkom Inter [in Ukrainian].
5. Krupchan, O.D. (2004). Problemy vzayemozv'yazku pryvatnoho ta publichnoho v tsyvil'nomu pravi Ukrayiny [The promblems of private and public law correlations in the civil law of Ukraine]. Pryvatne pravo i pidpryyemnytstvo - Private law and entrepreneurship, 5-11 [in Ukrainian].
6. Maslov, V.F. (1968). Osnovnye problemy prava lychnoy sobstvennosti v period stroitel'stva kommunizma v SSSR [The main problems of individual property rights during the development of communism era in the USSR]. Kharkov: Izd-vo KhGU [in Russian].
7. Maslov, V.F., Podoprygora, Z.A., Pushkin, A.A. (1972). Deystvuyushchee zakonodatel'stvo o brake i sem'e [Current legislation on marriage and family issues]. Kharkov: Vysch. Shk. [in Russian].
8. Marchenko, M.N. (2002). Obschaya teoriya gosudarstva i prava. Akademycheskiy kurs. [The general theory of state and law. The academic course] Moscow: IKD 'Zertsalo-M' [in Russian].
9. Petryshyn, O. (2003). Hromadyans'ke suspil'stvo - pidgruntya formuvannya pravovoyi derzhavy v Ukrayini [The civil society - the grounds for legal state development in Ukraine]. Visnyk Akademiyi pravovykh nauk Ukrayiny - The Academy of Law Sciences of Ukraine Herald, 142- 161 [in Ukrainian].
10. Popondopulo, V.F. (2002). Chastnoe i publichnoye pravo kak otrasli prava [Private and public law as the branches of law]. Tsyvylystycheskye zapysky : mezhvuz. sb. nauch. trudov. - Civilistic notes : interinstitutional collection of research papers, 53-54 [in Russian].
11. Semchyk, V.I. (1996). Pravo vlasnosti v spozhyvchiy kooperatsiyi Ukrayiny [The property rights in the consumer cooperation of Ukraine]. Kyiv: NAN Ukraine Institute of State of Law [in Ukrainian].
12. Kuznyetsova N.S., Dovhert A.S, Shevchenko Ya.M. et. al. (2008). Pravova systema Ukrayiny : istoriya, stan ta perspektyvy [The legal system of Ukraine: history, state and prospects]. Kharkiv: Pravo [in Ukrainian].
13. Pro skhvalennya kontseptsiyi reformuvannya mistsevoho samovryaduvannya i terytorial'noyi orhanizatsiyi vlady v Ukrayini: Rozporyadzhennya Kabinetu Ministriv Ukrayiny vid 01.04.2014 №333-r [About the Approval of the Concept of reforming local government and territorial organization of power in Ukraine: Order of the Cabinet of Ministers of Ukraine from 01 April 2014 №333-r]. 2014. Ofitsiynyy visnyk Ukrayiny, 30 (18.04.14) [in Ukrainian].
14. Romovs'ka, Z.V. (2000). Problemy zahal'noyi teoriyi prava u proekti Tsyvil'noho kodeksu Ukrayiny [The problems of common theory of state and law in the framework of the Civil Code of Ukraine draft]. Kodyfikatsiya pryvatnoho (tsyvil'noho) prava Ukrayiny - The codification of private (civil) law of Ukraine. Kyiv: Ukrainian center for legal studies [in Ukrainian].
15. Sibil'ov, M.S. (2001). Ponyattya pravovoho rezhymu pryvatnoho prava [The notion of private law legal regime]. Visnyk Akademiyi pravovykh nauk Ukrayiny - The Academy of Law Sciences of Ukraine Herald, 106-116 [in Ukrainian].
16. Kharytonov, Ye., Kharytonova, O. (2000). Do pytannya pro znachennya dykhotomiyi «pryvatne pravo-publichne pravo» [Addressing the issues of 'private law-public law' dichotomy significance] Visnyk Akademiyi pravovykh nauk Ukrayiny - The Academy of Law Sciences of Ukraine Herald, 82-88 [in Ukrainian].
17. Tsyvil'nyy kodeks Ukrayiny vid 16.01.2003 №435-IV [The Civil Code of Ukraine from 16 January 2003 №435-IV]. 2003. Vidomosti Verkhovnoyi Rady Ukrayiny, 40-44, article 356 [in Ukrainian].
18. Shevchenko, Ya. (2009). Ponyattya pryvatnoho prava yak yadra pravoporyadku, zasnovanoho na rynkoviy orhanizatsiyi ekonomiky [The notion of private law as the core of legal order, based on the free market economy]. Pravo Ukrayiny - Law of Ukraine, 4-7 [in Ukrainian].
19. Shevchenko, Ya.M. (2010). Zakhyst i okhorona sub»yektyvnykh tsyvil'nykh prav : suchasnyy stan i perspektyvy rozvytku [The protection and defense of individual civil rights: the current state and prospects for development]. Kyiv: Derzhava i pravo u svitli suchasnoyi yurydychnoyi nauky - The state and law in the framework of modern legal research [in Ukrainian].
20. Shevchenko, Ya.N. (1986). Sovershenstvovaniye zakonodatel'stva o semye. Teoretycheskiye problemy sootnosheniya grazhdanskogo i semeynogo zakonodatel'stva [The enhancement of legislation in the scope of family. The theoretical problems of correlation between the civil and family legislation]. Kyiv: Nauk. dumka [in Russian].
21. Shmidt-Assman, E. (2009). Zahal'ne administratyvne pravo yak ideya vrehulyuvannya. Osnovni zasady ta zavdannya systematyky administratyvnoho prava. [The common administrative law as an idea for regulation. The main pronciples and tasks of administrative law systematization]. Kyiv: K. I. S. [in Ukrainian].
Sokolova I. A., Candidate of Legal Sciences, Assistant Professor, Department of Theory of State and Law, Yaroslav Mydryi National Law University, Kharkiv.
e-mail: [email protected] ; ORCID 0000-0002-3659-7086
The Specific Features of the Private Law Regime for the Regulation of Social Relations
Modern history of Ukraine could be characterized by carrying out the continuous reform of state institutions, aimed at defining and distinguishing the powers of public authorities, i. e. the majority of the powers is being transferred from central bodies to the self-government or other entities. Likewise decentralization of power promotes democracy building due to expanding the impact of local communities, social groups and the public in general on the matters of public importance. It's also possible to note the simplification of permit procedures up to complete rejection of licensing in specific spheres, which results in deregulation of public relations, which is of great significance and makes quite important impact on the private sphere and private law modes.
The objective definition of dividing law into public and private, determined by the existence of civil society (the commonwealth of citizens, bearing private interests) next to the public authorities, brings relevance to the problem of private law general characteristics. Although the discussions around the correlation between public and private law circle continuously in modern legal research, these are aimed at looking for the core meaning of the indicated phenomena, not at questioning the necessity for the existence of private law.
The private law institute is an essential prerequisite for establishing the framework of public interference in the scope of individual material and other interests, setting the efficient legal instruments for human rights and interests protection in order to avoid the replacement of civil legal instruments of protection with the administrative legal ones. The main issues of private law are free law subjects, not bound by any coercion in reasoning their acts and deeds, which at the same time need relevant and appropriate legal order. As a result, individuals are entitled to state independently their interests and realize them in the legal framework.
An issue of great complexity is which branches of law (considering system of law as a whole) belong to the public law, and which ones - to the private. E. g., constitutional, administrative, criminal, international public law belong to the public, whilst civil, family, labor, international private law refer to the private law. Nevertheless, among these branches there are the basic ones, which constitute the core for the rest: in public law these are constitutional and administrative, and in private - civil law. In addition, it's worth mentioning that there are complex branches of law, which are based both on public and private legal instruments, and by these means enter the common structure of law as a secondary structure. Thereby, the principal branch of private law is civil law, which gains significance and impact by the growth of free market relations.
Therefore, private law is a legally specific section of law, and the relevant regime for regulating the indicated social relations is set by the corresponding legal instruments within its framework. In fact, private law creates an allegedly isolated from the state authorities area of liberty, where private persons are the decision makers for their propriety issues (the public interference in this scope, except for the cases, foreseen by law or the decision of court, is prohibited). At the same time, public authorities shall not only admit, but protect the activities of private individuals.
Keywords: Law Regime; Private Law Regime; public and private law; deregulation; decentralization of power; civil-legal and administrative-legal regimes
Hadiüwna do peduornzii 12.10.2016 p.
